витрати на правову допомогу – це витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги (ст. 84 ЦПК України). Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом: Постанова КМУ від 27 квітня 2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави». Витрати фізичних осіб, пов’язані з оплатою правової допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій;
витрати сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду – це витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла (ст. 85 ЦПК України). Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати;
витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз – це витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів, найманням ними житла, а також проведенням судових експертиз, які несе сторона, що заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи (ст. 86 ЦПК України). Кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи. Якщо клопотання про проведення експертизи заявлено обома сторонами, витрати на її оплату несуть обидві сторони порівну. У разі неоплати судової експертизи у встановлений судом строк суд скасовує ухвалу про призначення судової експертизи. Добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять свідкам, спеціалістам, перекладачам, експертам сплачуються стороною, не на користь якої ухвалено судове рішення. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять – пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. У такому самому порядку компенсуються витрати на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача;
витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи – це витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, які несе сторона, що заявила клопотання про вчинення цих дій. Якщо клопотання про вчинення відповідних дій заявлено обома сторонами, витрати на них несуть обидві сторони порівну.
Критерії визначення витрат, пов’язаних із розглядом справи:
їх несуть сторони, треті особи із самостійними вимогами у справах позовного провадження, заявники і заінтересовані особи у справах наказного і окремого провадження;
це витрати за вчинення процесуальних дій;
вказані процесуальні дії повинні вчинятися в інтересах зазначених вище осіб;
ці процесуальні дії повинні бути пов’язані із розглядом справи в порядку цивільного судочинства.
50. Розподіл судових витрат та їх відшкодування.
Судові витрати розподіляються в залежності від результату, яким закінчується провадження по справі (ст. 88 та 89 ЦПК України):
при задоволені позову у повному обсязі стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати;
при задоволені позову частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено;
при повному чи частковому задоволені позову якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог;
при повному чи частковому задоволені позову якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
при повному чи частковому задоволені позову якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог;
у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави;
у разі зміни рішення без передачі справи на новий розгляд чи ухвалення нового рішення судом апеляційної або касаційної інстанції, суд відповідно змінює розподіл судових витрат;
у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Виключення: якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред’явлення позову;
у разі укладення мирової угоди, якою не передбачено порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат;
в інших випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
51. Звільнення від сплати судових витрат.
Підстави для звільнення від сплати судових витрат:
Майновий стан сторони: відповідно до ст.82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати;
Попереднє понесення судових витрат: у разі подання позовної заяви після подання заяви про забезпечення доказів або позову розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за відповідну заяву про забезпечення доказів або позову;
Чинне законодавство: відповідно до ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито» від сплати державного мита звільняються:
позивачі – робітники та службовці – за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин; члени колективних сільськогосподарських підприємств, працівники фермерських господарств – за позовами до колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств про оплату праці та за іншими вимогами, пов’язаними з трудовою діяльністю;
позивачі – за позовами, що випливають з авторського права, а також з права на відкриття, винахід, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин та раціоналізаторські пропозиції;
громадяни – із апеляційних скарг і скарг на рішення, що набрали законної сили, у справах про розірвання шлюбу;
позивачі – за позовами про відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю годувальника;
позивачі – за позовами про стягнення аліментів;
сторони – із спорів, пов’язаних з відшкодуванням збитків, заподіяних громадянинові незаконним засудженням, незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним застосуванням такого заходу, як взяття під варту, або незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, а також пов’язаних з виплатою грошової компенсації, поверненням майна або відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»;
органи соціального страхування та органи соціального забезпечення – за регресними позовами про стягнення з особи, яка заподіяла шкоду, сум допомоги й пенсій, виплачених потерпілому або членам його сім’ї, а органи соціального забезпечення – також за позовами про стягнення неправильно виплачених допомоги та пенсій;
позивачі – за позовами про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином;
громадяни – за видачу або засвідчення вірності копій документів, необхідних для призначення та одержання державних допомоги та пенсій, а також у справах опіки та усиновлення (удочеріння);
громадяни – за заявами, що подаються до суду у справах окремого провадження про оголошення фізичної особи померлою внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
державні й громадські органи, підприємства, установи, організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених чинним законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі – за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав;
органи місцевого та регіонального самоврядування – за позовами до суду або господарського суду про визнання недійсними актів інших органів місцевого та регіонального самоврядування, місцевих державних адміністрацій, підприємств, об’єднань, організацій і установ, які ущемляють їх повноваження;
органи місцевого та регіонального самоврядування - за позовами до суду або господарського суду про стягнення з підприємства, об’єднання, організації, установи і громадян збитків, завданих інтересам населення, місцевому господарству, навколишньому середовищу їхніми рішеннями, діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів місцевого та регіонального самоврядування;
органи місцевого та регіонального самоврядування - за позовами до суду або господарського суду про припинення права власності на земельну ділянку або у зв’язку з невиконанням умов договорів оренди орендарями земельних ділянок державної та комунальної власності;
фінансові органи та державні податкові інспекції – позивачі й відповідачі – за позовами до суду та господарського суду;
органи державного контролю за цінами – позивачі й відповідачі – за позовами до суду та господарського суду;
громадяни, віднесені до першої та другої категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
і т.д.
52. Значення і поняття доказування та доказів у цивільному процесі.
Пізнання у цивільному процесі – це процес відбиття у свідомості суддів та осіб, які беруть участь у справі, обставин конкретної справи і доказів, що їх підтверджують та існують в об’єктивному світі. Пізнання складається з діалектичної єдності розумової і процесуальної діяльності суду і осіб, які беруть участь у справі, що відбувається в процесі подання, витребування, дослідження і оцінки матеріалів цивільної справи.
Види пізнавальної процесуальної діяльності:
доказування фактичних обставин, які з’ясовуються під час розгляду справи;
встановлення судом деяких фактичних обставин під час розгляду справи шляхом безпосереднього спостерігання суддями у судовому засіданні;
пізнання судом спірних правовідносин, прав і обов’язків сторін;
пізнання, яке здійснюється апеляційним та касаційним судами у процесі перевірки законності та обґрунтованості судового рішення у цивільній справі.
Мета пізнання – це встановлення об’єктивної істини у справі.
Засобами пізнання – доказування і докази.
Процесуальна форма пізнання – це судовий розгляд.
Об’єкти пізнання в цивільному судочинстві:
матеріали справи;
обставини справи;
докази, на підставі яких встановлюються обставини справи.
Доказування – це діяльність суду і осіб, які беруть участь у справі, по збиранню, дослідженню та оцінці доказів, яка спрямована на встановлення дійсних прав та обов’язків учасників спірного правовідношення.
Докази в цивільному судочинстві – це одержувані за допомогою передбачених у законі і допустимих засобів доказування у визначеному порядку будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.57 ЦПК).
Значення доказів і доказування у цивільному судочинстві полягає у тому, що вони є невід’ємною частиною і процесуальним засобом пізнання у справі, її правильного вирішення.
53. Обов’язки доказування та подання доказів.
Доказування у цивільному процесі є діяльністю, яка містить у собі права та обов’язок осіб, що беруть участь у справі.
Обов’язок доказування відповідно до ст. 60 ЦПК покладається на кожну сторону, яка є зобов’язаною довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім обставин, що не підлягають доказуванню.
Обов’язок подання доказів покладається на сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Права щодо доказування. Сторони, треті особи, прокурор, органи державного управління й інші особи, які беруть участь у справі та прирівнюються у правовому становищі до сторін (ст. 27, 45, 46 ЦПК), мають право:
подавати докази;
брати участь у їх дослідженні;
давати суду усні й письмові пояснення;
подавати свої докази, міркування та заперечення.
Обов’язок подання доказів ґрунтується на необхідності виконання відповідних дій, що має потенційні несприятливі правові наслідки у разі його невиконання, а саме:
відмова суду визнати наявність юридичного факту в разі невиконання стороною обов’язку по його доказуванню;
відмова у позові у разі не доведення позивачем підстави вимоги.
Етапи доказової діяльності:
твердження про факти: позивач та інші особи, що пред’являють вимогу на захист його прав, повинні в позовній заяві викласти обставини, які обґрунтовують вимоги (п.5. ч.2 ст. 119 ЦПК України);
визначення заінтересованих осіб щодо доказів: сторони і інші заінтересовані особи зазначають докази (ч.2 ст. 119 ЦПК України). Зазначення доказів – це інформація, повідомлення про конкретні засоби доказування, на підставі яких підтверджується наявність чи відсутність викладених обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін (ст. 136, ч.2 ст. 137, ч.5 ст. 119, п.4. ч.6 ст.130 ЦПК України);
подання доказів сторонами та іншим особами, які беруть участь у справі (ч.1 ст. 131, ст. 132, 137 ЦПК України);
пропозиція суду подати додаткові докази, сприяння судом у витребуванні доказів (ч.1 ст.131, ч. 132, ч.1 ст. 137 ЦПК);
дослідження доказів: безпосереднє сприйняття судом у судовому засіданні інформації про обставини справи, поданої сторонами й іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених у законі засобів доказування на підставі усності й безпосередності;
оцінка доказів: розумова діяльність суб’єктів доказування що ґрунтується на законах логіки і процесуального права.
54. Класифікація доказів.
Докази в цивільному судочинстві – це одержувані за допомогою передбачених у законі і допустимих засобів доказування у визначеному порядку будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.57 ЦПК).
Характерні риси доказів:
зміст: фактичні дані, що інформують про обставини, необхідні для правильного вирішення справи;
процесуальна форма, в якій закладена така інформація (засоби доказування);
процесуальний порядок одержання, дослідження й оцінки змісту та процесуальної форми.
Докази класифікуються:
за характером зв’язку:
прямі – дають можливість зробити однозначний висновок про наявність чи відсутність фактів, які підлягають доказуванню;
побічні – навпаки характеризуються численністю зв’язків з фактами, тому у процесі пізнання дають можливість зробити кілька вірогідних висновків про них;
за процесом формування:
первинні – формуються під безпосереднім впливом фактів, які підлягають встановленню;
похідні (копії) – відтворюють данні, одержані від інших джерел;
за джерелами одержання:
особисті, речові, змішані;
первинні, похідні.
55. Засоби доказування.
Засоби доказування – це процесуальна форма вираження доказів. Асобами доказування є:
пояснення сторін і третіх осіб, їх представників;
показання свідків;
письмові докази;
речові докази;
висновки експертів;
інформація про фактичні дані, яка надається особами, що беруть участь у справі.
56. Звільнення від доказування.
|
Скачать 1.04 Mb.