ОхП шпора. Виробниче середовище
 Скачать 134.81 Kb.
|
|
1. РОЗКРИЙТЕ ЗМІСТ ПОНЯТТЯ "ВИРОБНИЧЕ СЕРЕДОВИЩЕ". Виробниче середовище—сер, де людина здійснює свою труд дія-ть (предмети, праці, продук¬ти праці, умови праці). Роботи відрізняються величиною і структурою навантажень, умовами виробничого середовища, що викликає певне трудове напруження організму працівника. Відмінності в напруженості певних фізіологічних систем зумовлені різними факторами та їх комбінаціями. Фактори важкості праці визначаються: 1. особливостями труд процесу; 2. умовами виробн середовища. Чинники трудового процесу показують навантаження на м’язову і нервову сист, співвідн між динамічними і статистичними навант, ритм і темп, робочу позу тощо. Фактори умов умов праці вкл. сукупсанітарно-гігєнічних елементів виробн. середовища, які діють на прац-ка під час роботи. Відповідно до рекомендацій МОП визначають такі основні чинники виробн середовища, що впливають на працездатність людини в процесі вир-ва: 1. фіз зусилля (переміщення вантажів певної ваги в роб зоні; зусилля, пов’язані з утриманням вантажів, натисканням на предмет праці або важіль управління механізмом протягом пев-ного часу); 2. нервове напруження (складність розрахунків; особливості вимоги до якості продукції, складність управління механізмом, апаратом, приладдям; небезпека для життя і здоров’я людей під час виконання робіт; особлива точність виконання); 3. роб поза (положення тіла людини та її органів відповідно до засобів вир-ва); 4. монотонність роботи (багаторазове повторення одноманітних, короткочасних операцій, дій, циклів); 5. температура, вологість, теплове випромінювання; 6.забруднення повітря; 7. виробн шум; 8.вібрація, обертання, поштовхи; 9. освітленість у роб зоні. Ці чинники впливають на здоров’я і працездатність людини. Для оцінки працездзастос3 групи показників — виробничі, фізіологічні і психологічні, які хар результати виробн дія-ті, фізіологічні зрушення і зміни у психічних функціях людини в процесі праці. Тому необх комплексна оцінка факторів виробн. сер-ща і хар-ру праці. 2. РОЗКРИЙТЕ ЗМІСТ ПОНЯТТЯ "УМОВИ ПРАЦІ". ЯКІ ФАКТОРИ ВПЛИВАЮТЬ НА ФОРМУВАННЯ УМОВ ПРАЦІ? Умови праці — це умови, які складаються в процесі праці людини — головної продуктивної сили суспільства. На формування умов праці впливає багато факторів, основними з яких є соціально-економічні, техніко-організаційні та природні. Соціально-економічні фактори визначають характер умов праці. Серед них виділяються підгрупи: ― нормативно-правові (законодавство про працю, стандарти, санітарні та інші норми і правила, а також форми адміністративного й громадського контролю за їх виконанням); ― економічні (матеріальне та економічне стимулювання; моральне заохочення, система пільг і компенсацій за несприятливі умови праці); ― соціально-психологічні (психологічний клімат у колективі, умови оглядів, конкурсів; проведення «днів охорони праці»); ― суспільно-політичні (форми руху працюючих за створення сприятливих умов праці, винахідництво і раціоналізація). Техніко-організаційні фактори впливають на формування умов праці на робочих місцях, ділянках, у цехах. Серед них виділяються такі підгрупи: ― предмети праці та продукти праці; ― технологічні процеси; ― засоби праці; ― організаційні форми виробництва, праці та управління. Дія природних факторів не тільки зумовлена особливостями природного середовища, а й передбачає додаткові вимоги до устаткування, технологій, організації виробництва і праці. Серед них виділяються такі підгрупи: ― географічні (кліматичні зони); ― біологічні (особливості рослинного та тваринного світу в сільському господарстві); Класифікація факторів, які впливають на формування умов праці, допомагає на рівні галузі, об’єднання окремого виробництва: ― формувати та поліпшувати умови праці, аналізувати їх стан; ― планувати заходи щодо полегшення умов праці; ― розробляти проекти устаткування, споруджень, технологічних проектів, спрямованих на поліпшення умов праці; ― зосереджувати (фінансові, матеріальні, трудові) ресурси на полегшення умов праці; ― прогнозувати зміни в умовах праці у зв’язку зі змінами технології, устаткування, впровадженням нових матеріалів та технологій. 3. НАЗВІТЬ ЗАВДАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ. Вивчення факторів виробничого середовища, організаційно-технічних і санітарно-гігієнічних умов, у яких здійснюється трудова діяльність людини, а також системи правових заходів щодо виконання правил техніки безпеки, виробничої санітарії та охорони праці є предметом курсу «Основи охорони праці». Методологічною основою дисципліни є аналіз умов праці, технологічних процесів, виробн обладнання, робочих місць, трудових операцій, організації виробн з метою виявлення шкідливих і небезпечних факторів, виникнення можливих аварійних ситуацій та визначення заходів щодо поліпшення умов праці. Основним завданням охорони праці є гуманізація праці, під якою розуміють профілактику перевтоми, професійних захворювань, запобігання виробничому травматизму, підвищення змістовності праці, створювання умов для всебічного розвитку особистості. Завданнями охорони праці є також: ― знаходження оптимальних співвідношень між різними факторами виробничого середовища; ― впровадження норм гранично допустимих рівнів виробничих факторів, визначення ступеня шкідливості і небезпеки праці; ― розробка та планування заходів щодо поліпшення умов праці; ― забезпечення безпеки виконання робіт працівниками; ― впровадження технічних засобів і заходів щодо боротьби з травматизмом і профзахворюваннями; ― розробка методів оцінки соціальної та економічної ефективності заходів з удосконалення умов і охорони праці. 4. ЯКІ ФАКТОРИ ВПЛИВАЮТЬ НА ФОРМУВАННЯ УМОВ ПРАЦІ? АНАЛОГ 2 ПИТАННЯ 5. НАЗВІТЬ ЕЛЕМЕНТИ УМОВ ПРАЦІ. НАВЕДІТЬ ПРИКЛАДИ. Виділяють наступні елементи умов праці, які безпосередньо визначають умови праці на робочих місцях: - санітарно-гігієнічні, які характеризують виробниче середовище під впливом предметів та засобів праці, а також технологічних процесів (промисловий шум, вібрація, токсичні речовини, промисловий пил, температура повітря й ін.). Всі вони кількісно оцінюються за допомогою методів санітарно-гігієнічних досліджень і нормуються шляхом установлення стандартів, санітарних норм і вимог; - психофізіологічні елементи, зумовлені змістом праці та її організацією (фізичне навантаження, пов’язане з динамічною і статистичною роботою; нервово-психічне навантаження у вигляді напруги зору — точність роботи; нервово-емоційна напруга та інтелектуальне навантаження — обсяг інформації, що переробляється, число виробничо важливих об’єктів одночасного спостереження; монотонність трудового процесу — темп праці; різноманітність тощо. Елементи цієї групи, за винятком фізичних зусиль і монотонності, не мають затверджених нормативів; - естетичні, які сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (художньо-конструкторські якості робочого місця, інструмента, робочого одягу, допоміжних засобів, архітектурно-художнього оформлення інтер’єра, функціональна музика тощо). Кількісних оцінок елементи цієї групи не мають. Визначення естетичного рівня умов праці здійснюється за допомогою методів експертної оцінки; - соціально-психологічні елементи, які характеризують взаємовідносини у трудовому колективі (соціальний клімат). Вони поки що не мають одиниць виміру, норм і стандартів. Але соціологічні дослідження у формі усного опитування, анкетування створюють об’єктивну основу для їх виміру й оцінки; - технічні елементи (рівень механізації праці). 6. ДАЙТЕ ВИЗНАЧЕННЯ САНІТАРНИХ НОРМ. ЯКА ЇХНЯ РОЛЬ ПІД ЧАС АНАЛІЗУ УМОВ ПРАЦІ? Сан норми - обов'язкові для виконання нормативні документи, що визначають критерії безпеки та/або нешкідливості для людини факторів навк середовища і вимоги щодо забезп оптимальних чи допустимих умов життєдіяльності людини. Сан норми регламентують умови праці. Згідно із санітарними нормами всі промислові об’єкти залежно від ступеня шкідливості і небезпечності для населення поділяються на п’ять класів. Для кожного з них установлена санітарна зона, мінімальна допустима відстань між промисловим об’єктом, жилими спорудами, культурно-профілактичними закладами. Так, для підприємств І класу санітарно-захисна зона встановлюється 1000 м, для ІІ — 500 м, для ІІІ — 300 м, для ІV — 100 м і для V класу — 50 м. Згідно з нормами визначаються гранично допустимий рівень виробничого фактора (ГДР), гранично допустима концентрація (ГДК), допустимий рівень виробничого фактора. Гранично допустимий рівень виробничого фактора — це рівень виробничого фактора, дія якого при роботі встановленої тривалості за час усього трудового стажу не призводить до травми, захворювання або відхилення в стані здоров’я в процесі роботи або у віддалені періоди життя теперішнього і наступних поколінь. Гранично допустима концентрація означає концентрацію, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 год або іншої тривалості, але не більше 41 год за тиждень за час усього робочого стажу не може викликати захворювань або відхилень у стані здоров’я. Допустимий рівень виробничого фактора — це рівень виробничого фактора, дія якого при роботі встановленої тривалості за час усього трудового стажу не призводить до травми чи захворювання, але може викликати рідкісні швидкоплинні відчуття, зміну функціонального стану організму, що не виходять за межі фізіологічної спроможності пристосування. Санітарні норми є свого роду еталоном, з яким зіставляють різні варіанти умов виконання робіт. Залежно від ступеня впливу умов праці на організм працівника визначають тривалість робочої зміни і режим внутрішньозмінного відпочинку, що, у свою чергу, визначає норми часу і виробітку. Санітарні норми широко застосовуються при аналізі умов праці і впровадженні заходів щодо їх поліпшення. При аналізі умов праці фактичне значення температури і вологості повітря, шуму і вібрації та інших елементів зіставляється з нормативами, тобто існуючими санітарними нормами. Таке зіставлення дозволяє виявити робочі місця на ділянці з несприятливими умовами, диференціювати умови і характер праці за ступенем шкідливості і небезпечності на оптимальні, допустимі, шкідливі і небезпечні. Індекс відповідності фактичних умов нормативним (а) за формулою: де Уф — фактичне значення елемента умов праці; Ун — нормативне значення елемента умов праці. Санітарні норми мають динамічний характер і змінюються залежно від зміни виробничих умов, навколишнього середовища та інших факторів. Удосконалюють санітарні норми на основі науково-технічного прогресу внаслідок вжиття заходів щодо поліпшення умов праці, виникнення технічних, організаційних та економічних можливостей дотримання і вдосконалення відповідних норм. Санітарні норми і правила затверджуються уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я. 7. ЯКА РОЛЬ САНІТАРНИХ НОРМ ПРИ АНАЛІЗІ УМОВ ПРАЦІ? АНАЛОГ 6 ПИТАННЮ 8. НАЗВІТЬ ЗАВДАННЯ І МЕТУ УПРАВЛІННЯ УМОВАМИ ПРАЦІ. Метою управління умовами праці є сукупність діалектично взаємопов’язаних і взаємозумовлених інтересів працівників і суспільства, спрямованих на задоволення потреби в праці та її ефективному використанні, збереження або підтримку здоров’я тих, хто працює. Загальними завданнями управління умовами праці є такі: забезпечення повної реалізації конституційного права та обов’язків громадян працювати, права на безпечні й здорові умови праці (ст. 43 Конституції України); підвищення ефективності на основі поліпшення стану безпеки, гігієни праці й виробничого середовища згідно з національною програмою. Вказані цілі взаємопов’язані й цілковито відповідають вимогам, що стосуються їх формування як об’єкта управління. Вони відображають інтереси громадян, а також суспільства загалом і зумовлені дією об’єктивних економічних законів, а їх змістова основа відповідає меті виробництва. 9. ЯК ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ОЦІНКА УМОВ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ? Важливого значення набуває оцінювання стану умов праці й визначення ступеня їх шкідливості та небезпечності. Результати зусиль щодо поліпшення умов праці значно залежать від правильного аналізу стану умов праці та оцінки цього стану як за окремими елементами, так і в цілому за якимось показником. Таким показником, який з достатньою для практики точністю враховував би «різноякісний» вплив усіх факторів умов праці, на даний момент прийнято вважати важкість праці. Важкість праці характеризує сукупний вплив усіх елементів, що складають умови праці, на працездатність людини, її здоров’я, життєдіяльність і відтворення робочої сили. Це визначення поняття важкості праці однаково можна застосувати як до розумової, так і до фізичної праці. Загальне інтегральне оцінювання важкості праці визначається за формулою: де Хопр — величина рівня елемента, який одержав найвищу оцінку, найбільше балів; — арифметична сума величини рівнів усіх елементів за винятком Хопр; п — загальна кількість факторів. Якщо питома вага дії того чи іншого елемента умов праці менше за восьмигодинну зміну, оцінювання елемента умов праці визначається за формулою: , де Хмакс — максимальне оцінювання елемента умов праці при його дії від 90 до 100 % робочої зміни, балів; t — час дії елемента в частках робочої зміни. Нині спостерігається об’єктивно обґрунтована наявність шести категорій важкості робіт, яким відповідає шість груп умов праці. До першої категорії важкості відносяться роботи, виконані за оптимальних умов зовнішнього виробничого середовища та за оптимальних розмірів фізичного, розумового та нервово-емоційного навантаження. Такі умови у практично здорових людей сприяють поліпшенню самопочуття, досягненню високої працездатності та продуктивності праці. Реакція організму свідчить про оптимальний варіант нормального функціонування. Другу категорію становлять роботи, виконані в умовах, де гранично допустимі концентрації та гранично допустимі рівні шкідливих і небезпечних виробничих факторів не перевищують вимог нормативно-технічних документів. При цьому працездатність не порушується, відхилень у стані здоров’я, пов’язаних із професійною діяльністю, не спостерігається протягом усього періоду трудової діяльності людини. До третьої категорії відносяться роботи, виконані в умовах, за яких у практично здорових людей виникають реакції, характер¬ні для граничного стану організму. Спостерігається деяке зниження виробничих показників. Поліпшення умов праці та відпочинок порівняно швидко ліквідують негативні наслідки (формувальники в ливарних цехах). До четвертої категорії належать роботи, за яких вплив несприятливих (небезпечних та шкідливих) факторів призводить до формування глибшого граничного стану у практично здорових людей. Більшість фізіологічних показників при цьому погіршується, особливо наприкінці робочих періодів (зміни, тижня). Виникає типовий виробничо зумовлений стан передзахворювання і т. ін. (сталевари). П’яту категорію становлять роботи, за яких у результаті досить несприятливих умов праці наприкінці робочого періоду (зміни, тижня) формуються реакції, характерні для патологічного функціонального стану організму у практично здорових людей і зникають у більшості робітників після повноцінного відпочинку. Однак у деяких осіб вони можуть перетворитися на виробничо зумовлені та професійні захворювання (шахтарі на підземних роботах). До шостої категорії важкості відносяться роботи, виконані в найнесприятливіших (екстремальних) умовах праці. При цьому патологічні реакції розвиваються надто швидко, можуть мати незворотний характер і нерідко супроводжуються тяжкими порушеннями функцій життєво важливих органів (водолази, які працюють на великих глибинах 10. ЗА ЯКИМИ МЕТОДИКАМИ ОЦІНЮЮТЬСЯ УМОВИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ? АНАЛОГ 9 ПИТАННЮ 11. РОЗКРИЙТЕ ЗМІСТ ТА ОПИШІТЬ ПРОЦЕДУРУ АТЕСТАЦІЇ РОБОЧИХ МІСЦЬ ЗА УМОВАМИ ПРАЦІ. Атестація робочих місць за умовами праці — це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров’я і працездатність працівників у процесі трудової діяльності. Періодичність такої атестації встановлюється підприємством у колективному договорі, але не рідше одного разу за 5 років. Атестація робочих місць передбачає: ― комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці, відповідність їх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; ― виявлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; ― санітарно-гігієнічне дослідження чинників виробничого середовища, визначення ступеня важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; ― встановлення ступеня шкідливості і небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; ― обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими) умовами праці; ― визначення (підтвердження) права працівників на пільги; ― аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці. Після проведення атестації за даними лабораторно-інструментальних досліджень комісія складає Карту умов праці на кожне робоче місце, яка включає оцінку факторів виробничого середовища і трудового процесу, гігієнічну оцінку умов праці, оцінку технічного та організаційного рівня. Ця Карта містить оцінку наступних факторів виробничого і трудового процесу: - шкідливих хімічних речовин від І до IV класу небезпеки включно; - пилу; - вібрації; - шуму; - інфразвуку; - ультразвуку; - неіонізуючого випромінювання різних діапазонів; - мікроклімату у приміщенні (температури повітря, швидкості руху повітря, відносної вологості, інфрачервоного випромінювання); - температури зовнішнього повітря влітку та взимку; - атмосферного тиску; - біологічних факторів (мікроорганізмів, білкових препаратів, природних компонентів організму від І до ІV класу небезпеки включно); - важкості праці (динамічної роботи, статистичного навантаження); - робочої пози; - напруженості праці (уваги, напруженості аналізаторних функцій, емоційної та інтелектуальної напруженості, одноманітності); - змінності. За результатами атестації складаються переліки: ― робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, передбачені законодавством; ― робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, на яких пропонується встановити пільги і компенсації за рахунок підприємства; ― робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно вжити першочергові заходи щодо їх поліпшення. 12. ЧИМ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ "ОПТИМАЛЬНІ УМОВИ І ХАРАКТЕР ПРАЦІ", "ДОПУСТИМІ УМОВИ І ХАРАКТЕР ПРАЦІ", "ШКІДЛИВІ І НЕБЕЗПЕЧНІ УМОВИ І ХАРАКТЕР ПРАЦІ"? Згідно з гігієнічною класифікацією праці умови праці поділяються на чотири класи : І клас — оптимальні умови — такі умови, в яких не лише зберігається здоров’я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності. Оптимальні нормативи виробничих факторів установлені для мікроклімату і факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умови приймаються такі умови праці, в яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення. ІІ клас — допустимі умови — характеризуються такими рівнями факторів виробничого і трудового процесу, які не перевищують установлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни й не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працюючих та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах. ІІІ клас — шкідливі умови — характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та(або) його потомство. Шкідливі умови за показниками перевищення гігієнічних нормативів та вираженості можливих змін в організмі працюючих поділяються на чотири ступеня: 1-й ступінь — умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, що, як правило, викликають функціональні зміни, які виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються при тривалішій, ніж початок наступної зміни перерві контакту зі шкід¬ливими факторами) та збільшують ризик погіршення здоров’я; 2-й ступінь — умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять переважно до зростання виробничо зумовленої захворюваності, виникнення окремих ознак або легких форм патології (як правило, без втрати професійної працездатності); 3-й ступінь — умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, що призводять, крім зростання виробничо зумовленої захворюваності, до розвитку професійних захворювань, як правило, легкого та середнього ступенів важкості (із втратою працездатності в період трудової діяльності); 4-й ступінь — умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку важких форм професійних захворювань із втратою загальної працездатності. IV клас — небезпечні (екстремальні) умови — характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або її частин) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень. 13. РОЗКРИЙТЕ СУТЬ ПОНЯТТЯ "ВИРОБНИЧІ ШКІДЛИВОСТІ". НАВЕДІТЬ ПРИКЛАДИ ШКІДЛИВИХ ВИРОБНИЧИХ ФАКТОРІВ. Під виробничими шкідливостями розуміють умови виробничого середовища, трудового та виробничого процесів, які за нераціональної організації праці впливають на стан здоров’я працівників та їх працездатність. Шкідливі виробничі фактори за характером впливу поділяються на: 1 фізичні (токсичні речовини, пил, пара, газ), 2 хімічні (параметри повітря у приміщенні (температура, вологість, швидкість руху повіртя), вібрація, шум, нетоксичний пил, газ, пара, різні види випромінювань, освітленість), 3 біологічні (мікроорганізми, бактерії, інфекції) 4 психологічні (фізичні та нервово-психічні перенавантаження, монотонність праці, емоційне перенавантаження). Залежно від характеру походження виробничі шкідливості поділяються на три групи: ― шкідливості, пов’язані з трудовим процесом. Вони зумовлені нераціональною організацією праці (надмірним напруженням нервової системи, напругою органів зору, слуху, великою інтенсивністю праці тощо); ― шкідливості, пов’язані з виробничим процесом. Вони створюються за рахунок технічних недоліків виробничого устаткування (промислового пилу, шуму, вібрації, шкідливих хімічних речовин, випромінювання). Майже всі вони нормуються шляхом установлення стандартів, санітарних норм і кількісно оцінюються; ― шкідливості, пов’язані із зовнішніми обставинами праці і виробництва. Вони зумовлені недоліками загальносанітарних умов на робочому місці (нераціональним опаленням виробничих приміщень та ін.). Наслідком дії виробничих шкідливостей можуть бути: ― професійні захворювання; ― посилення захворювання, яке вже має працівник та зниження опірності його організму відносно зовнішніх чинників, що зумовлюють підвищення загальної захворюваності; ― зниження працездатності та продуктивності праці. 14. ОХАРАКТЕРИЗУЙТЕ ШКІДЛИВІ ВИРОБНИЧІ ФАКТОРИ. АНАЛОГ 13 ПИТАННЮ |