ОхП шпора. Виробниче середовище
 Скачать 134.81 Kb.
|
|
46. ЯКІ ВИДИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ІСНУЮТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ? Згідно із Законом України «Про охорону праці» за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці (розділ VIII) встановлені різні види відповідальності: дисциплінарна, адміністративна, матеріальна, кримінальна. Передбачені відповідальність як підприємств, так і самих працівників. Дисциплінарна відповідальність регулюється Кодексом законів про працю і передбачає такі види покарання, як догана та звільнення. Адміністративна відповідальність — це відповідальність пocaдових осіб і працівників перед органами державного нагляду, ЩО полягає у застосуванні до них штрафних санкцій. Умови притягнення до адміністративної відповідальності передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення. Ст. 41 КУпАП, що передбачає, що порушення вимог законодавчих та інших норматив них актів з охорони праці тягне за собою накладення штрафу НІ винних осіб у таких розмірах: — на працівників — від 2 до 5 неоподатковуваних мінімумі доходів громадян; — на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також на громадян — власників підприємств або уповноважених ними осіб — від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Контроль і нагляд за дотриманням законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці, з безпеки проведення робіт здійснюють органи державного нагляду за охороною праці. Матеріальною відповідальністю передбачено відшкодування збитків, заподіяних підприємствами працівникам (або членам їх сімей). які постраждали від нещасного випадку чи профзахворювання. Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони та безпеки праці передбачена ст. 135, 218, 219 і 220 Кримінально¬му і и кодексу України. Суб’єктом злочину з питань охорони праці є будь-яка службова особа підприємства, а також громадянин – власник підприємства чи уповноважена ним особа. 47. РОЗКРИЙТЕ ЗМІСТ ЗАКОНУ УКРАЇНИ "ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ". Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. 14 жовтня 1992р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про охорону праці», дія якого розповсюджується на всі підприємства, установи та організації незалежно від форм власності й видів їх діяльності, на всіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах. Цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя й здоров’я в процесі трудової діяльності; регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки і гігієни праці та виробничого середовища; встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Закон «Про охорону праці» має численні нововведення: Впровадження економічних методів управління охороною праці на зміну адміністративно – командним; застосування низки додаткових штрафних санкцій, а також пільг щодо оподаткування; визначення правового статусу служб охорони праці на підприємствах і в органах державного управління всіх рівнів; забезпечення навчання населення з питань охорони праці; створення необхідних передумов для започаткування нових громадських інститутів і можливості обрання комісій охорони підприємств та уповноважених трудового колективу з цих питань тощо. У Законі враховано основні вимоги конвенцій і рекомендацій Міжнародної організації праці щодо безпеки і гігієни праці та виробничого середовища, регулювання відносин охорони праці у передових промислово розвинутих країнах, досвід охорони праці в Україні у попередні роки. Особливу увагу в Законі звернено на гарантії прав громадян на охорону праці: - право працівників на охорону праці при укладанні трудового договору; - право працівників на охорону праці під час роботи; - соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань; - право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці; - відшкодування шкоди у випадку ушкодження здоров’я працівників або у разі їх смерті. Закон України «Про охорону праці» визначає соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні та лікувально-профілактичні заходи щодо охорони праці. 48. НА ЯКИХ РОБОТАХ ТА КОМУ ВИДАЄТЬСЯ БЕЗКОШТОВНО СПЕЦОДЯГ ТА ІНШІ ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ? На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами. Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору. У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов'язаний замінити їх за свій рахунок. У разі придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти роботодавець зобов'язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором. Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування. 49. НАЗВІТЬ ТА ОХАРАКТЕРИЗУЙТЕ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАХОДИ ЩОДО ОХОРОНИ ПРАЦІ. До працівників можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором, угодою. При розрахунку розміру страхового внеску для кожного підприємства Фондом соціального страхування від нещасних випадків, за умови досягнення належного стану охорони праці і зниження рівня або відсутності травматизму і професійної захворюваності внаслідок здійснення роботодавцем відповідних профілактичних заходів, може бути встановлено знижку до нього або надбавку до розміру страхового внеску за високий рівень травматизму і професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці. Розрахунок розміру страхового внеску із застосуванням знижок та надбавок для кожного підприємства, передбачених частиною другою цієї статті, провадиться відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. 50. НАЗВІТЬ ТА ОХАРАКТЕРИЗУЙТЕ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНІЧНІ ЗАХОДИ ЩОДО ОХОРОНИ ПРАЦІ. Закон України «Про охорону праці» визначає соціально-еко¬номічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні та лікуваль¬но-профілактичні заходи щодо охорони праці. Орган- техн. заходи-заходи, що стосуються навчання, контролю ,створення служб тощо. Організаційно-технічні заходи і засоби щодо охорони праці покликані забезп такий рівень організації праці на підпр-ві й такі технічні рішення з охорони праці для всього техно¬логічного процесу, окремого обладнання, інструментів, які ви¬ключали б вплив на працівників небезп виробн. факто¬рів, а також виключали б або зменшували б до допустимих норм вплив на робітників шкідливих виробничих факторів. До організаційних заходів з охорони праці належать: правиль¬на поведінка працівників, чітке й своєчасне проведення інструк¬тажів і контролю знань з охорони праці (ст. 18); правильне пла¬нування робочих місць; правильна організація праці; застосу¬вання безпечних способів праці; дотримання встановленого ходу технологічного процесу; справний стан засобів колективного та індивідуального захисту. Технологічними (інженерними) заходами і засобами охоро¬ни праці є: застосування технічно досконалого та справного обладнання, інструментів і пристроїв, транспортних засобів колективного захисту (огорож, запобіжних пристроїв, блоку¬вання сигналізації, системи дистанційного управління, спеціаль¬них засобів). 51. НАЗВІТЬ ТА ОХАРАКТЕРИЗУЙТЕ САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ ЗАХОДИ ЩОДО ОХОРОНИ ПРАЦІ. Закон України «Про охорону праці» визначає соціально-еко¬номічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні та лікуваль¬но-профілактичні заходи щодо охорони праці. Санітарно-гігієнічні заходи щодо охорони праці передбачають впровадження норм та контроль за ними щодо шуму, освітлення, мікроклімату, пилу тощо, тобто дослідження впливу виробничих факторів на людину та встановлення допустимих значень цих факторів на робочих місцях, ви¬значення конкретних параметрів виробничих факторів на робо¬чих місцях, а також відповідності умов на робочих місцях вимо¬гам нормативних документів. Для цього ств санітарно-гігієнічний відділ - це структурний підрозділ санепідустанови, призначений для здійснення санітарно-гігієнічного нагляду з метою охорони здоров’я населення і профілактики інфекційної та соматичної захворюваності на виконання Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення». В своїй роботі спеціалісти відділу керуються і іншими законами України: «Про охорону навколишнього середовища», «Про охорону атмосферного повітря», «Про відходи», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про основи містобудування», іншими. Санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. 52. НАЗВІТЬ ТА ОХАРАКТЕРИЗУЙТЕ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ ЩОДО ОХОРОНИ ПРАЦІ. Закон України «Про охорону праці» визначає соціально-еко¬номічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні та лікуваль¬но-профілактичні заходи щодо охорони праці. Система управління охороною праці створюється суб’єктом господарювання і має передбачати підготовку, прийняття та реалізацію завдань щодо здійснення організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження життя, здоров’я та працездатності найманих працівників у процесі їх трудової діяльності. Лікувально-профілактичними заходами щодо охорони праці є встановлення чітких умов для здоров’я людей, моніторинг здоров’я прац-ків, нормування робочих днів, лікування, відповідні попередні та періодичні медичні огляди працівни¬ків; переведення працівників на легшу роботу за станом здо¬ров'я; безплатне забезпечення лікувально-профілактичним хар¬чуванням працівників на роботах з тяжкими і шкідливими умовами праці; відшкодування потерпілому працівникові ви¬трат на лікування; особливі вимоги з охорони праці жінок, не¬повнолітніх та інвалідів, 53. ЯКІ ВИМОГИ ЗАКОНІВ УКРАЇНИ "ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ", "ПРО КОЛЕКТИВНІ ДОГОВОРИ І УГОДИ" ПЕРЕДБАЧЕНІ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ БЕЗПЕЧНИХ І НЕШКІДЛИВИХ УМОВ ПРАЦІ? Законами України "Про охорону праці" та "Про колективні договори і угоди", передбачено внесення комплексних заходів щодо організації безпечних і нешкідливих умов праці в колективні договори та визначення обов'язків сторін з цих заходів. Колективний договір повинен обов'язково містити зобов'язання сторін щодо заходів захисту прав та соціальних інтересів осіб, які потерпіли на виробництві від нещасних випадків або профзахворювань, а також утриманців і членів сімей загиблих. Згідно зі ст. 11 Закону України "Про охорону праці" рекомендовано включати до розділу "Охорона праці" колективного договору заходи щодо поліпшення умов праці інвалідів, жінок, підлітків, надання їм пільг за виконання вимог щодо охорони праці. 54. НАЗВІТЬ НОРМАТИВИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ. Спеціальними законодавчими актами є державні нормативні акти з охорони праці (ДНАОП). Це — правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання. Вимогам нормативних актів з охорони праці мають відповідати: — умови праці на кожному робочому місці; — безпека технологічних процесів, машин, механізмів, облад¬нання й інших засобів виробництва; — стан засобів колективного та індивідуального захисту; — санітарно-побутові умови. Державні нормативні акти з охорони праці залежно від сфери дії поділяються на міжгалузеві та галузеві. Міжгалузевий нормативний акт про охорону праці — це ДНАОП загальнодержавного користування, дія якого поширю¬ється на всі підприємства, установи, організації незалежно від ві-домчої (галузевої) належності та форм власності. Галузевий нормативний акт про охорону праці — це ДНАОП, дія якого поширюється на підприємства, установи, організації певної галузі.Повний перелік чинних нормативних документів з охорони праці в Україні наведено в «Державному реєстрі міжгалузевих та галузевих актів про охорону праці» , який діє з 1995 р. Він вклю¬чає 2000 нормативних актів (правил, норм, положень, інструкцій тощо), а також 350 міждержавних стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБТ) і близько 40 Державних стандартів України (ДСТУ).Функцію головної організації з опрацювання ДНАОП виконує Національний науково-дослідний інститут охорони праці, який входить до системи органів державного нагляду за охороною праці. У кожній галузі народного господарства визначається ба¬зова організація з опрацювання нормативних актів про охорону праці.Згідно із Законом України «Про охорону праці» (ст. 34) прий¬няття нових, перегляд і скасування державних міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці проводяться ор-ганами державного нагляду за охороною праці за участю інших державних органів. Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охоро¬ну праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та ви-робничого середовища, але не рідше одного разу на десять років. 55. НАЗВІТЬ ЗАВДАННЯ, ФУНКЦІЇ ТА ПРАВА ДЕРЖ ДЕПАРТАМЕНТУ ПРОМИСЛ БЕЗПЕКИ, ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ГІРНИЧОГО НАГЛЯДУ . Комплексне управління охороною праці в державі, у тому числі й державний нагляд за охороною праці здійснює Державний депар¬тамент з нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці), який виступає правонаступником Комітету з нагляду за охороною праці. Основними завданнями департаменту є реалізація державної полі-тики у сфері охорони праці та виробничої безпеки, комплексне управління охороною праці, здійснення державного нагляду за до¬держанням вимог законодавчих та інших нормативно-правових ак¬тів щодо безпечного проведення робіт, а також охорони надр. Державний департамент з нагляду за охороною праці виконує такі функції: — розробляє за участю міністерств, інших центральних орга¬нів виконавчої влади і профспілок Національну програму поліп-шення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, конт¬ролює її виконання; — організовує й здійснює державний нагляд за додержанням у процесі трудової діяльності вимог законодавчих, міжгалузевих, галузевих та інших нормативних актів щодо охорони праці за відповідністю вимогам нормативних актів з охорони праці дію¬чих технологій, технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів; — проводить експертизу проектів будівництва підприємств і виробничих об'єктів, розробок нових технологій, засобів вироб¬ництва на їх відповідність нормативним актам про охорону праці; — здійснює облік та аналіз аварій і нещасних випадків на ви¬робництві, розробляє на цій основі пропозиції щодо профілакти¬ки аварійності й виробничого травматизму тощо. Працівники Держнаглядохоронпраці мають досить широкі повноваження: від накладання штрафів до зупинки експлуатації підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів і дільниць, ро¬бочих місць та обладнання, до усунення порушень вимог щодо охорони праці. Для виконання своїх функцій Держнаглядохоронпраці створює територіальні управління й інспекції. Основними завданнями територіального управління Держнаглядохоронпраці згідно з Тнповим положенням про територіальне управління Комітету з нагляду за охороною праці України, затвердженим наказом Комітету з паї ляду за охороною праці України 2 липня 1998 р. № 135і, є: — здійснення державного нагляду за додержанням у процесі трудової діяльності вимог законодавчих та інших нормативно» правових актів щодо безпеки, гігієни праці й виробничого середо¬вища, а також за проведенням робіт з геологічного вивчення надр, їх охороною і використанням, переробкою мінеральної сировини; — координація робіт з профілактики травматизму невиробни¬чого характеру; — дотримання вимог законодавства та інших нормативно» правових актів про охорону праці при введенні в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, об'єктів та засобів виробництва; — сприяння впровадженню у виробництво нових науково-дослідних розробок, винаходів, технологій, спрямованих на поліпшення умов праці і раціональне використання мінеральної сировини. , Для виконання своїх функцій територіальне управління Держнаглядохоронпраці має у своєму складі державні інспекції, кількість яких погоджується Комітетом. З метою технічної підтримки державного нагляду створено мережу експертно-технічних центрів, які включають 61 випробу вальну лабораторію, котрі проводять експертизу технічної документації, діагностику обладнання, опрацьовують експертні висновки щодо можливості введення в експлуатацію нових реконструйованих об'єктів і засобів виробництва. 56. ОХАРАКТЕРИЗУЙТЕ ПОВНОВАЖЕННЯ МІНІСТЕРСТВ ТА ЦЕНТР ОРГАНІВ ВИКОН ВЛАДИ ЩОДО ПОЛІПШЕННЯ БЕЗПЕКИ, ГІГІЄНИ ПРАЦІ ТА ВИРОБНСЕРЕДОВИЩА. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади: - проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці; - розробляють і реалізують галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за участю профспілок; - здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охорони праці; - укладають з відповідними галузевими профспілками угоди з питань поліпшення умов і безпеки праці; - беруть участь в опрацюванні та перегляді нормативно-правових актів з охорони праці; - організовують навчання і перевірку знань з питань охорони праці; - здійснюють відомчий контроль за станом охорони праці на підприємствах галузі. Для координації, вдосконалення роботи з охорони праці і контролю за цією роботою в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади створюються структурні підрозділи з охорони праці. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики забезпечує проведення державної експертизи умов праці із залученням служб санітарного епідеміологічного нагляду спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я, визначає порядок та здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативно-правовим актам з охорони праці. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці: - здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі та здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами; - розробляє за участю міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Фонду соціального страхування від нещасних випадків; - здійснює нормотворчу діяльність, розробляє та затверджує правила, норми, положення, інструкції та інші нормативно-правові акти з охорони праці або зміни до них; - координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, інших суб'єктів підприємницької діяльності в галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; - одержує безоплатно від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів статистики, підприємств, інших суб'єктів підприємницької діяльності відомості та інформацію, необхідні для виконання покладених на нього завдань; - бере участь у міжнародному співробітництві та в організації виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, вивчає, узагальнює і поширює світовий досвід з цих питань, опрацьовує та подає у встановленому порядку пропозиції щодо удосконалення і поступового наближення чинного законодавства про охорону праці до відповідних міжнародних та європейських норм. |