ОхП шпора. Виробниче середовище
 Скачать 134.81 Kb.
|
|
77. ЩО ЯВЛЯЄ СОБОЮ ЄДИНА СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ ОБЛІКУ УМОВ І БЕЗПЕКИ ПРАЦІ? Аналіз стану охорони праці на підприємстві виконується метою виявлення причин і факторів незадовільного стану безпеки виробництва, які найбільше впливають на результати діяльності підприємства й на визначення заходів щодо поліпшення умов та охорони праці. Оцінка рівня стану охорони праці в підрозділах здійснюється відділом охорони праці та спеціалізованими комісіями за результатами періодичного контролю за відповідний період на підставі статистики травматизму, аналізу усунення порушень, виявлених під час попереднього контролю, зазначених у приписах інженерів охорони праці, органів нагляду та ін. Оцінюється на основі показни¬ків, їх чисельної оцінки та при порівнянні із заданими чи базови¬ми значеннями. Система показників потрібна для того, щоб: -планувати і прогнозувати стан охорони праці на перспекти¬ву у вигляді цільових завдань; -об'єктивно оцінювати фактичний стан охорони праці й ефективність функціонування системи управління, сту¬пінь вирішення цільових завдань; -порівнювати в оцінюваному періоді діяльність підприємств у галузі охорони праці; -використовувати показники як вихідну інформацію для економічного регулювання; -вибирати пріоритетні напрями діяльності, які забезпечували б ефективне функціонування системи за обмежених ресурсів. Для оцінки стану охорони праці мо¬жуть застосовуватися як оцінні, так і аналітичні показники. Оцінні: коефіцієнти частоти (Кчг) та тяж¬кості травматизму (К-,,), чисельність потерпілих у результаті нещасних випадків і втратою працездатності більш ніж на один робочий день; загальна кількість днів втрати працездатності по всіх нещасних випадках з урахуванням перехідних; коефіцієнт частоти смертельного травматизму; відносні коефіцієнти тяжкості та частоти. Аналітичні показники: -загальний показник травматизму; -чисельність потерпіли у результаті нещасних випадків; -загальні фактичні витрати на відшкодування шкоди; -загальні фактичні витрати, вкладені в цільові заходи охорони праці. 78. НАЗВІТЬ ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЕКОНОМІЧНОГО СТИМУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ. З ухваленням Закону «Про охорону праці» та підзаконних актів виникла реальна можливість переходу до нових форм мотивації організації та безпечного виконання робіт передусім за допомогою економічного механізму на основі цільових методів. Економіко-цільовий підхід на виробничому рівні передбачає: - умови й порядок взаємного пред’явлення економічних санкцій (претензій, позовів) до виконавців щодо відшкодування заподіяної шкоди внаслідок порушення правил безпеки та до посадових осіб (за нестворення нормативних умов для безпечного виконання робіт); - поєднання економічних показників діяльності підрозділів і посадових осіб зі станом охорони праці та виконанням (невиконанням) цільових завдань; - встановлення оплати праці з урахуванням необхідності додержання в процесі виробничої діяльності норм і правил безпеки; - встановлення відповідних доплат за роботу в шкідливих та небезпечних умовах; - стимулювання (заохочення) підрозділів і працівників за роботу без травм, аварій, професійних захворювань, за високий рівень організації роботи в галузі охорони праці, як це передбачає ст. 29 Закону. Досвід розвинутих країн у галузі охорони праці свідчить про те, що поліпшенню умов праці сприяють заходи: податкові пільги на засоби, спрямовані на оздоровлення умов праці; диференціювання страхових внесків залежно від частоти й тяжкості травматизму і професійних захворювань; впровадження санкцій за бездіяльність власників щодо поліпшення умов охорони праці. Запропонована Європейським фондом поліпшення умов життя і праці модель акцентує увагу на ідентифікації майбутніх ризиків, так само як і на існуючих, а також на визначенні зусиль щодо їх зниження 79. ОХАРАКТЕРИЗУЙТЕ МЕХАНІЗМ ВИТРАТ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ПОЛІПШЕННЯМ УМОВ ПРАЦІ. Розглядаючи механізм витрат підприємств на заходи щодо поліпшення умов та охорони праці, виділяють 5 груп витрат. 1) Відшкодування потерпілим унаслі¬док травм і профе¬сійних захворювань: Тимчасова непрацездатність; одноразова допо¬мога; моральна шкода; відшкодування витрат лікувальним закладам; санаторно-курортне об¬слуговування; протезування, придбання транс¬портних засобів, витрати на соціальну допомогу інвалідам; доплати до попереднього заробітку в разі переведення на легшу роботу; пенсії інвалі¬дам і утриманцям загиблих 2) Пільги та компен¬сації за працю у важ-ких і шкідливих умо¬вах праці - Додаткові відпустки, скорочений робочий день, лікувально-профілактичне харчування, одер¬жання молока або інших рівноцінних продуктів, підвищені тарифні ставки, доплати за умови та інтенсивність праці, пенсії на пільгових умовах 3) Витрати на профі¬лактику травматиз-му, професійних за¬хворювань - Витрати на заходи щодо охорони праці за раху¬нок джерел фінансування, регламентовані нор-мативними актами держави; витрати на заходи і охорони праці за колективними договорами 4) Витрати на лікві¬дацію наслідків аварії та нещасних випадків на вироб-ництві - Вартість зіпсованого устаткування, інструмен¬тів, зруйнованих будівель, споруд; витрати ні врятування потерпілих; розслідування нещас¬них випадків; виплати заробітної плати і доплати за час простою; вартість ремонту част¬ково зіпсованого обладнання, машин ТІ механізмів, будівель і споруд; 5) Штрафи та інші відшкодування - Штрафи, виплачені за наявність нещасних випадків та приховування від обліку потерпілих, штрафи за недотримання нормативних вимог щодо безпеки праці; штрафи на працівника за порушений вимог законодавства тощо. Витрати з охорони праці також поділяються на: — доцільні витрати, спрямовані на збереження здоров'я пра¬цівників, раціональне витрачення життєвих сил та відновлення працездатності; — частково доцільні витрати, які включають видатки за піль¬гами і компенсаціями за несприятливі умови; — недоцільні витрати, що зумовлюють підвищення собіварто¬сті продукції, зниження її обсягу тощо. 80. ЯК ОЦІНИТИ ВПЛИВ ЗАХОДІВ З ПОЛІПШЕННЯ УМОВ ТА ОХОРОНИ ПРАЦІ НА СОЦІАЛЬНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ ВИРОБНИЦТВА? Здійснення заходів з поліпшення умов і охорони праці чинить стимулюючий вплив як на економічні, так і на соціальні результати виробництва. До позитивних економічних результатів впливу умов праці на людину слід віднести підвищення продуктивності праці, раціональне використання основних виробничих фондів. Сприятливі умови забезпечують піднесення продуктивності праці за рахунок як інтенсивних змін (скорочення витрат робочого часу на виробництво одиниці продукції), так і екстенсивних (збільшення ефективності використання робочого часу завдяки зниженню цілоденних втрат за тимчасовою непрацездатністю та виробничим травматизмом). Зростання продуктивності праці супроводжується також досягненням високої якості виробленої продукції або послуг, а скорочення витрат робочого часу сприяє зменшенню собівартості продукції. За даними досліджень, комплекс заходів з поліпшення умов праці може забезпечити приріст продуктивності праці на 15—20 % . Так, нормалізація освітлення робочих місць збільшує продуктивність праці на 6—13 % та скорочує брак на 25 %. Раціональна організація робочого місця підвищує продуктивність праці на 21 %, а раціональне фарбування робочих приміщень — на 25% . Збільшення ефективного фонду робочого часу може бути досягнуто за рахунок скорочення тимчасової непрацездатності працівників унаслідок хвороб та виробничого травматизму. Втрати робочого часу внаслідок тимчасової непрацездатності на різних підприємствах різноманітні й становлять приблизно 2,5 % річного фонду робочого часу на підприємствах із сприятливими умовами праці і 5—10 % — на підприємствах з небезпечними та шкідливими умовами. Поліпшення умов і впровадження заходів по забезпеченню безпеки праці скорочують плинність кадрів. За мотивами «важкі і несприятливі умови» звільняються в промисловості до 20 % усіх вивільнених, а в будівництві — понад 25 %. Слід зазначити, що позитивні економічні результати тісно пов’язані як з особистими факторами (дієздатність, працездатність), так і з соціальними наслідками. Зростання продуктивності праці пов’язано зі скороченням цілоденних витрат робочого часу, зумовлених тимчасовою непрацездатністю, підвищенням використання робочого часу і продовженням періоду активної трудової діяльності. Несприятливі умови призводять до зворотних результатів: різних форм та ступенів втомлюваності працівників, функціонального напруження організму. До негативних економічних результатів належать недоодержання додаткового продукту, затримка з уведенням нових фондів, непродуктивне споживання робочої сили, зниження продуктивності праці. Крім того, слід звернути увагу на соціальні результати впливу умов праці на працівників. До позитивних соціальних результатів можна віднести: ступінь сприятливого впливу трудового процесу на здоров’я людини та розвиток її особистості, стан здоров’я, ставлення до праці, соціальну активність; максимальне задоволення однією з найвагоміших потреб людини — потребою в сприятливих умовах праці і безпосередньо пов’язаною з цим потребою у змістовній, творчій, високопродуктивній праці; зміцнення здоров’я. Негативний соціальний результат включає зниження творчої активності, заінтересованості в праці, погіршення трудової дисципліни, зростання плинності кадрів унаслідок несприятливих умов праці. 81. ЯКІ ІСНУЮТЬ МЕТОДИ ЕКОНОМІЧНОГО ОЦІНЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ПОЛІПШЕННЯ УМОВ ПРАЦІ? Для оцінки результатів проведення заходів щодо поліпшення умов та охорони праці запропоновані чотири групи показників: 1)зміна стану умов і охорони праці;2)соціальні; 3)соціально-економічні; 4)економічні.Зміна стану умов і охорони праці характеризується підвищен¬ням рівня безпеки праці, поліпшенням санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних показників.Підвищення рівня безпеки праці супроводжується збільшен-ням кількості машин і механізмів, виробничих будівель, приве¬дених у відповідність до вимог стандартів безпеки праці та інших нормативних актів.Поліпшення санітарно-гігієнічних показників характеризуєть¬ся зменшенням вмісту шкідливих речовин у повітрі, поліпшен¬ням мікроклімату, зниженням рівня шуму й вібрації, посиленням освітленості.Зростання психофізіологічних показників визначається скоро¬ченням фізичних і нервово-психічних навантажень, у тому числі монотонності праці.Поліпшення естетичних показників характеризується раціо¬нальним компонуванням робочих місць та машин, упорядкуванням приміщень і території, поєднанням кольорових відтінків тощо.Зміни стану виробничого середовища за факторами оцінюються різницею абсолютних величин до і після впровадження заходів, а також порівнянням відносних показників, що характеризують ступінь відповідності тих чи інших факторів гранично допустимим концентраціям, гранично допустимим рівням або заданим рівням, Комплексна оцінка зміни стану умов праці здійснюється за показниками приросту кількості робочих місць, на яких умови праці приведені у відповідність до нормативних вимог. Соціальні результати заходів щодо поліпшення умов та охорони праці визначаються наступними показниками: — збільшенням кількості робочих місць, які відповідають нормативним вимогам й скороченням чисельності працюючих у незадовільних умовах праці; — зниженням рівня виробничого травматизму; — зменшенням кількості випадків професійної захворювати ті, пов'язаною з незадовільними умовами праці; — скороченням кількості випадків інвалідності внаслідок травматизму чи професійної захворюваності; — зменшенням плинності кадрів через незадовільні умови праці. Для оцінки соціальних результатів можуть використовуватися також інші показники — ступені задоволення працею та її пре-стижності тощо. Показники соціальної і соціально-економічної ефективності розраховуються як відношення величини соціаль¬них або соціально-економічних результатів до витрат, необхід¬них для їх здійснення. Економічні результати заходів щодо поліпшення умов та охоро¬ни праці виражаються у вигляді економії за рахунок, зменшення збитків унаслідок аварій, нещасних випадків і професійних захво¬рювань як в економіці в цілому, так і на кожному підприємстві. Згідно з методикою визначення соціально-економічної ефек¬тивності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці для оцін¬ки соціальної ефективності заходів з удосконалення умов та охо¬рони праці використовуються такі показники: 1. Скорочення кількості робочих місць 2. Зменшення чисельності зайнятих3. Збільшення кількості машин4. Зменшення коефіцієнта частоти травматизму 5. Зниження коефіцієнта тяжкості травматизму 6. Зменшення коефіцієнта частоти профзахворюваності7. Скорочення коефіцієнта тяжкості захворювання 8. Зменшення числа випадків виходу на інвалідність 9. Скорочення плинності кадрів Річна економія підприємства від поліпшення безпеки праці складається з: —економії від зниження професійної захворюваності; —економії від зменшення випадків травматизму; —економії від зниження плинності кадрів; —економії від скорочення пільг і компенсацій за роботу в не¬сприятливих умовах. 82. РОЗКРИЙТЕ СУТЬ МЕХАНІЗМУ ВСТАНОВЛЕННЯ ДОПЛАТИ ДО ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ЗА НЕСПРИЯТЛИВІ УМОВИ ПРАЦІ. Грошо¬вою компенсацією працівникам за роботу у шкідливих умовах є доплати за несприятливі умови праці, які можуть здійснюватися шляхом підвищення тарифних ставок та посадових окладів, ураху¬вання дійсного стану умов праці при їх встановленні. Традиційний підхід до побудови тарифної системи передбачає використання кількох рівнів тарифних ставок першого розряду, що було введено в тарифну систему 1986 р. і в різних модифіка¬ціях застосовується багатьма підприємствами, зокрема за умови праці передбачалися різні рівні тарифних ставок залежно від умов праці. У більшості ж галузей відхилення умов праці ком-пенсується встановленням доплати.З прийняттям Законів України «Про підприємства в Україні», «Про оплату праці» встановлені раніше обмеження з боку держа¬ви щодо застосування доплати і надбавок втратили чинність. Компенсаційні доплати за умови праці, що відхиляються від нормальних, включають доплати: — за роботу у важких, шкідливих та особливо важких і особ¬ливо шкідливих умовах праці; — за інтенсивність праці; — за роботу у нічний час; — за перевезення небезпечних вантажів. Конкретні розміри доплат за умови праці визначаються на основі атестації робочих місць та оцінки фактичних умов зайнятості робіт¬ників на цих місцях. На підприємствах установлюють розміри до-плат: від 4 до 24 % тарифної ставки (посадового окладу). Робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, але не нижче 20 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час. Власник за свої кошти (з прибутку) може додатково встанов¬лювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) додаткові пільги і компенсації, не передбачені чинним законо¬давством (відпустки більшої тривалості, надбавки за особливі умови праці, додаткові перерви, безплатні обіди). Слід зазначити, що застосування на виробництві застарілих тех¬нологій та матеріалів, нестача технічних засобів захисту працівники і відповідних коштів у підприємств для оптимізації умов пран спричиняють надання майже третині працівників промисловост будівництва, транспорту, с/г вир-в пільг та компенсацій за роботу в шкідливих і важких умовах праці. 83. ІНФОРМАЦІЮ НА ЯКІ ПИТАННЯ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ ОДЕРЖАТИ, ОЦІНЮЮЧИ СТАН УМОВ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ (ОРГАНІЗАЦІЇ)? 84. В ЯКИХ ДОКУМЕНТАХ МОЖУТЬ БУТИ ВИКЛАДЕНІ УМОВИ ПРАЦІ? І так все зрозуміло: 1)трудовий договір; 2)контракт, як особливий вид трудового договору; 3)колективний договір. Трудовий договір – угода між працівником і власником (або уповноваженою ним органом чи особою). Цим договором передбачено такі зобов’язання сторін: працівника – виконувати ту роботу, яку визначено цим договором, дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку, власника (або уповноваженого ним органу чи особи) - виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, які є необхідними для виконання роботи і передбачені законодавством про працю, колективним договором. Трудовий договір може бути: - безстроковим, що укладається на невизначений строк; - на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; - таким, що укладається на час виконання певної роботи. Укладення трудового договору оформляється наказом або розпорядженням роботодавця про зарахування працівника на роботу. Контракт - різновид трудового договору, який має від нього деякі відмінності. Він завжди укладається на певний строк дії і застосовується щодо працівників, які працевлаштовуються на визначений строк або на час виконання певної роботи. Контракт на відміну від трудового договору завжди укладається в письмовій формі. У контракті встановлюються за угодою сторін права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці, умови розірвання контракту. Колективний договір - це локальний нормативний акт, який регулює трудові, соціально-економічні відносини, що виникають між власником або уповноваженим ним органом і найманими працівниками конкретного підприємства; це форма їх співробітництва з метою досягнення соціальної згоди і прогресу. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників, гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких органів трудящих; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці. Колективні договори реєструються місцевими органами державної виконавчої влади; строк реєстрації – два тижні. |