ОхП шпора. Виробниче середовище
 Скачать 134.81 Kb.
|
|
15. ЯКИЙ ВПЛИВ МІКРОКЛІМАТУ НА ЛЮДИНУ ТА ЯКІ ІСНУЮТЬ ЗАСОБИ ПО ЗНИЖЕННЮ ЙОГО НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ? На підприємствах на самопочуття, стан здоров’я людини впливає мікроклімат виробничих приміщень, який визначається дією на організм людини температури, вологості, рухомості повіт¬ря і теплового випромінювання. Джерелами теплості повітря на виробництві є: ― технологічне устаткування, яке має високі температури нагріву (плавильні, сушильні печі, котли, паропроводи та ін.); ― нагріті до високих температур деталі й розплавлені матеріали, наприклад метал, скло; ― теплова енергія, яка виділяється рухомими механізмами. Розрізняють оптимальні, допустимі та шкідливі мікрокліматичні умови. Фізична робота в умовах підвищеної температури призводить до прискорення серцебиття, зниження артеріального тиску. За низької температури може статися переохолодження організму, що спричинить простудне захворювання. Згідно з результатами досліджень людина є працездатною і нормально себе почуває, якщо температура навколишнього повіт¬ря не виходить за межі 18—20 С, відносна вологість — 40—60 %, швидкість руху повітря — 0,1—0,2 м/с. Висока температура послаблює організм, викликає млявість, а низька — сковує рухи, що при обслуговуванні машин спричиняє підвищену небезпеку травмування. За високої температури та вологості може статися перегрів тіла, навіть тепловий удар. Він може бути викликаний також інфрачервоним випромінюванням. Теплові апарати, що використовуються на підприємствах, є джерелом інфрачервоного випромінювання. Останнє негативно впливає на функціональний стан нервової системи, викликає зміни у серцево-судинній системі, негативно впливає на очі, викликає кон’юнктивіт, помутніння рогівки й таке професійне захворювання, як катаракта. Зниження негативного впливу мікроклімату можна досягти за рахунок вжиття таких заходів: ― впровадження раціональних технологічних процесів (наприклад, заміни гарячого способу обробки металу холодним); ― механізації та автоматизації виробничих процесів; ― дистанційного управління, що дозволяє вивести людину в більшості випадках з несприятливих умов; ― захисту працівників різними видами екранів; ― раціональної теплової ізоляції устаткування; ― раціонального розміщення устаткування; ― ефективного планування і конструкторського рішення виробничих приміщень (гарячі цеха розміщуються в одноповерхових приміщеннях); ― раціональної вентиляції та опалювання; ― раціоналізації режимів праці й відпочинку, перерви; ― спеціального питного режиму (забезпечення білково-віта¬мінними напоями, хлібним квасом, підсоленою водою). Працівники гарячих цехів отримують газовану підсолену воду (з вмістом від 0,2 до 0,5 % хлористого натрію). Пиття такої води зменшує спрагу, потовиділення, сприяє зниженню температури тіла, покращує самопочуття і працездатність; ― застосування спецодягу. Захист від інфрачервоного випромінювання забезпечують пристрої: огороджувальні, герметизуючі, теплоізолюючі, знаки безпеки, дистанційне управління. Зниження інтенсивності теплового випромінювання досягається застосуванням різних екранів (водяних завісів, скла, сітки), теплоізоляційних матеріалів (азбесту, скловати), а також індивідуальними засобами; збільшенням відстані між джерелом випромінювання та робочим місцем. Заходи захисту працівників від переохолодження у виробничих умовах передбачають: створення захисних споруд від вітру на відкритих майданчиках, застосування пристроїв місцевого опалення на постійних робочих місцях, установлення періодичних перерв у роботі, обладнання спеціальних приміщень для обігріву, використання спецодягу з достатнім тепловим опором. Надійним захистом від холодного повітря є також повітряна завіса. 16. ЯКИЙ ВПЛИВ ШУМУ ТА ВІБРАЦІЇ НА ЛЮДИНУ ТА ЯКІ ІСНУЮТЬ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ПРОТИ ЇХ ДІЇ? Виробничий шум — це хаотична сук різних за силою і частотою звуків, що виникають у повсер-щі і безпосер впливають на працездатність. Джерела шуму: всі види транспорту, насоси, промислові об’єкти, пневматичні та електричні інструменти, верстати, будівельна техніка тощо. Вимірювання шуму на роб місцях здійсншумовимірювачами та аналізаторами спектра шуму. Рівень шуму на роб місцях потрібно контролювати не менше 1 разу/рік. Шум несприятливо впливає на людину. У робітників, які мають справу з гуркотливими машинами та механізмами, виникають стійкі порушення слуху, що нерідко призводить до професійних захворювань (глухуватості і глухоти). Зниження шуму можна досягти шляхом заміни металу іншими матеріалами — пресованим текстолітом, капроном та різними пластмасами. Захист від високочастотного шуму забезпечують засоби індивідуального захисту. Вібрація– це тремтіння всього тіла або окремих його частин унаслідок виконання певних робіт. Джерелом вібрації є механічні, пневматичні й електричні інструменти ударної або обертальної дії, обладнання, встановлене без достатньої амортизації та віброізоляції, а також транспортні і с/г машини. За хар-ром впливу на організм розрізняють заг та локальну вібрацію. Загальна вібрація викликає тремтіння всього тіла людини, локальна — залучає до коливання лише окремі частини тіла. Вібрація завдає великої шкоди здоров’ю людини — від перевтоми організму та незначних змін функцій організму до струсу мозку, розриву тканин, порушення серцевої дія-ті і нервової системи, деформації м’язів та кісток, порушення чутливості шкіри і кровообігу тощо. Віброізоляція зменшує рівні вібрації, що передаються від джерела на тіло працюючого. Вібропоглинання може бути здійснено: використанням конструктивних матеріалів з великим внутрішнім тертям; нанесенням на поверхню виробу шару пружнов’язких матеріалів, що мають потужне внутрішнє тертя. До засобів інд захисту від вібрації відносяться: спеціальне віброзахистне взуття, рукавиці з м’якими надолонниками. 17. НАЗВІТЬ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ВІД ВИПРОМІНЮВАННЯ. Іонізуючим є будь-який вид випромінювання, взаємодія якого із середовищем спричиняє виникнення електричних зарядів різних знаків. Проникаючи до організму людини та проходячи через біологічну тканину, воно призводить до загибелі клітин, порушує функції центральної нервової системи, що, у свою чергу, викликає порушення функції заліз внутрішньої секреції, зміни судинної проникності. Внаслідок цих змін порушується нормальний перебіг біохімічних процесів та обмін речовин, що призводить до променевої хвороби. Діючи на шкіру, іонізуюче випромінювання викликає опіки або сухість, випадіння волосся, під час дії на очі — катаракту. Захист від іонізуючих випромінювань забезпечується такими засобами та методами: ― ізоляцією або захищенням джерел випромінювання за допомогою спеціальних камер, огорож, екранів; ― обмеженням часу перебування персоналу в радіаційно небезпечній зоні; ― відділенням робочого місця від джерел випромінювання; ― використанням дистанційного керування; ― застосуванням приладів сигналізації і контролю; ― використанням засобів індивідуального захисту. У виробничих умовах має місце й ультрафіолетове випромінювання, джерелами якого є електродугове зварювання, плазматичне обладнання, газорозрядні лампи тощо. Дія його полягає в порушенні поділу та загибелі клітин. Великі дози випромінювання можуть призвести до уражень шкіри та органів зору. Виділяють наступні засоби захисту від ультрафіолетового випромінювання: ― екранування джерел випромінювання; ― загородження робочих місць щитами, ширмами, спеціальними кабінами; ― застосування індивідуальних засобів захисту (спецодягу, спецвзуття, захисних окулярів, рукавиць). Електромагнітне випромінювання — це процес утворення вільного електромагнітного поля, що випромінює заряджені частинки, які прискорено рухаються. Його головними джерелами є телевізійні передачі та радіолокаційні станції, пристрої сотового й інших видів радіозв’язку, високовольтні мережі електропередач, комп’ютерна техніка тощо. Ступінь біологічного впливу електромагнітних полів на організм людини залежить від частоти коливань, напруженості та інтенсивності поля, тривалості його впливу. Підвищений рівень електромагнітних випромінювань шкодить здоров’ю людини. Від цього страждає передусім нервова і серцево-судинна системи, виникають головний біль і перевтома, знижується точність робочих рухів, порушується сон. Електромагнітне випромінювання викликає зміни тиску крові, гіпотонію або гіпертонію. Захист від електромагнітного випромінювання здійснюється за такими напрямами: ― завдяки дистанційному контролю і керуванню в екранованому приміщенні. Захистні властивості екранів базуються на ефекті послаблення напруженості електричного поля в просторі поблизу заземленого металевого предмета. Екрани виготовляються у вигляді металевої сітки, розміщеної між екранним простором та джерелом електричного поля; ― організаційними заходами (проведенням дозиметричного контролю, медичних оглядів, додатковою відпусткою, скороченням робочого часу); ― застосуванням засобів індивідуального захисту (окулярів, шоломів, рукавиць, спеціального взуття, спецодягу). Екранувальні костюми виготовляються зі спеціальної механізованої струмопровідної тканини у вигляді комбінезона, куртки зі штанами. Впровадження електронної техніки набуває все біль¬ших розмірів на промислових підприємствах. 18. НАЗВІТЬ ЗАХОДИ ЩОДО ЗНИЖЕННЯ НЕСПРИЯТЛИВОГО ВПЛИВУ ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН. Хімізація народного господарства сприяла значному розширенню виробництва та застосуванню в промисловості різних хімічних речовин. Шкідливою речовиною є така речовина, яка при контакті з організмом людини у випадку порушення вимог безпеки може викликати виробничі травми, професійні захворювання або відхилення стану здоров’я від норми. За фізіологічним впливом на організм людини всі шкідливі речовини поділяються на такі групи: подразнюючі, що вражають шляхи дихання, очі, шкіру, слизові оболонки (аміак, кислоти, сір¬часті сполуки тощо); задушливі, які викликають токсичний набряк легень (сірководень, вуглекислий газ, метан, інертні гази, азот і т. д.); наркотичні, що спричиняють наркотичний вплив і впливають на центральну нервову систему (ацетон, бензин, леткі вуглеводні тощо); сомотичні (миш’як, ртуть, свинець й ін.); канцерогенні речовини, що впливають, як правило, на злоякісні новоутворення — пухлини (циклічні аміни, азбест, нікель, хром тощо). За ступенем впливу на організм людини шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки: ― І — надзвичайно шкідливі; ― ІІ — високошкідливі; ― ІІІ — помірно шкідливі; ― ІV — малошкідливі. Найбільш поширеними і небезпечними речовинами, що використовуються у промисловості і побуті, є аміак і хлор. Аміак використовується у промислових побутових холодильниках на м’ясокомбінатах, молокозаводах, овочевих базах, тобто там, де є необхідність в охолодженій продукції. При малих концентраціях він діє на людину збуджуючи, при великих — може призвести до інвалідності. Найкращі методи захисту в даних випадках — це застосування ізолюючого протигазу, респіратора, захисного костюма типу Л-1, гумових чобіт, рукавичок. Значно поширений промисловий продукт — хлор використовується для знезараження питної води, вибілювання тканин та як сировина для багатьох хімічних підприємств. У зв’язку з його використанням трапляється чимало випадків отруєння. У разі потрапляння хлору на шкіру виникають опіки. Запобігти враженню хлором можна за допомогою застосування індивідуальних засобів захисту — протигазу, кисневого ізолюючого приладу, спеціального захисного костюма, гумових чобіт, рукавиць. Захист працівників від несприятливого впливу хімічних речовин здійснюється за допомогою таких заходів: ― удосконалення і розробки нових технологічних процесів, які виключають використання шкідливих хімічних речовин; ― застосування безперервних технологічних процесів, автоматичного контролю за технологічним процесом; ― заміни шкідливих речовин менш шкідливими (заміни метилового спирту бутиловим, жовтого фосфору — червоним при виробництві сірників, заборони використання ртуті при виробницт¬ві капелюхів тощо); ― установлення концентрації хімічних речовин у сумішах (бензол як розчинник у лаках має становити 10 % рідкої частини лаку, кількість миш’яку в кислотах для травлення металу не повинна перевищувати 0,2 %); ― комплексної механізації та автоматизації процесів, що супроводжуються шкідливими виділеннями; ― дистанційного управління технологічними процесами; ― раціонального планування цехів і обладнання (ізоляції шкід¬ливих речовин); ― удосконалення конструкції обладнання (герметизації тощо); ― влаштування місцевої вентиляції для відсмоктування шкідливих речовин безпосередньо від місця їх утворення; ― використання індивідуальних засобів (спецодягу, окулярів, шоломів, масок, протигазів та респіраторів, антисептичних паст і т. д.); ― контролю за станом повітряного середовища на робочих місцях; ― токсикологічної експертизи і гігієнічної стандартизації всіх хімічних речовин. 19. ЯКІ НЕБЕЗПЕЧНІ ТА ШКІДЛИВІ ФАКТОРИ МАЮТЬ МІСЦЕ ПРИ РОБОТІ НА КОМП’ЮТЕРІ? При роботі за комп’ютером мають місце небезпечні та шкідливі фактори, які поділяються на фіз та психофізичні, пов’язані з великим обсягом оброблюваної інформації. До фіз чинників нал: 1. підвищене значення напруги електричного поля;2. збільшений рівень електромагнітного випромінювання;3.підвищений рівень статичної електрики; 4.зростаючий рівень іонізації повітря. До психофізіологічних чинників нал: 1.статичні та динамічні перевантаження; 2.розумове перенапруження; 3.перенапруження зору при роботі з екранами пристроїв. За рез мед обстежень проблеми із зором найчастіше виникають у тих, хто у своїй роботі користується дисплейною технікою(дані МОП). Тому слід виконувати такі рекомендації щодо режиму роботи: Через кожну годину праці необхідно робити перерву 5 – 10 хв., а через 2 години – 15хв., під час яких доцільно виконувати комплекс вправ виробничої гімнастики та провести сеанс психофізіологічного розвантаження. 20. ЯК ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ВПЛИВУ ВИРОБНИЧИХ ШКІДЛИВОСТЕЙ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРАЦІ? Для економ оцінки впливу виробничих шкідливостей на ефективність праці необхідно проаналізувати низку показників по цеху, дільниці, робочому місцю до і після вжиття заходів, спрямованих проти їх негативного впливу. Такими показниками є: ― випуск продукції за зміну; ― середня тривалість виконання основної виробничої операції; ― питома вага оперативного часу в змінному фонді робочого часу; ― питома вага допоміжного часу в оперативному часі; ― частка втрат робочого часу в змінному фонді робочого часу; ― питома вага бракованої продукції в загальному випуску. На основі перелічених показників можна розрахувати вплив виробничих шкідливостей на ефективність праці. Так, коефіцієнт впливу зниження шуму на ефективність праці за показниками (випуск продукції, питома вага оперативного часу в змінному фонді робочого часу), величини яких зростають після вжиття заходів, визначається за допомогою формули: а за показниками (витрати часу на операцію, процент браку), числові значення яких повинні зменшитися при зниженні, наприклад, шуму, — за формулою: де а1 — величина показника після вжиття заходів; а0 — величини показника до вжиття заходів. Загальний коефіцієнт впливу шуму на ефективність праці де — відповідні показники. Можливе зростання продуктивності праці за рахунок зниження шуму визначається за формулою: 21. РОЗКРИЙТЕ СУТЬ ПОНЯТЬ "ПРОФЕСІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ" ТА НАВЕДІТЬ ЇХНЮ КЛАСИФІКАЦІЮ". Унаслідок довготривалої або багатократної дії шкідливих речовин та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу виникають професійні захворювання. До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності виключно або переважно під впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов’язаних з роботою. Професійне захворювання вважається виявленим з того моменту, коли захворілий працівник, змушений був уперше пройти курс лікування або втратив здатність працювати. Протягом трьох днів після встановлення зв’язку захворювання з умовами праці про це повідомляється обласному (міському) профпатологу, районній санепідемстанції, що курирує підприємство, де працював хворий, та адміністрації підприємства (надсилається екстренне повідомлення про вперше виявлене професійне захворювання) для розслідування причин розвитку захворювання і запобігання виникненню його в інших працівників. Загальноприйнятою класифікації професійних хвороб не існує. Найбільше визнання одержала класифікація за етіологічним принципом. Виходячи з цього, виділено п'ять груп професійних захворювань: 1) що викликаються дією хімічних факторів (гострі і хронічні інтоксикації, а також їх наслідки, що протікають з ізольованим або поєднаним ураженням різних органів і систем); 2) що викликаються дією пилу (пневмоконіози-силікоз, силікатози , металлоконіози, пневмоконіози електрозварників і газорізальників, шліфують, Наждачник і т. д.); 3) що викликаються дією фізичних факторів: вібраційна хвороба; захворювання, пов'язані з дією контактного ультразвуку - вегетативний поліневрит; зниження слуху за типом кохлеарного невриту - шумова хвороба; захворювання , пов'язані з впливом електромагнітних випромінювань і розсіяного лазерного випромінювання; променева хвороба; захворювання, пов'язані зі зміною атмосферного тиску-декомпресійна хвороба, гостра гіпоксія; захворювання, що виникають при несприятливих метеорологічних умовах-перегрів, судомна хвороба, облітеруючийендартеріїт, вегетативно-сенситивний поліневрит; 4 ) викликаються перенапруженням: захворювання периферичних нервів і м'язів-неврити, радікулополіневріти, вегетосенсітівниеполіневрити, шийно-плечові плексити, вогетоміофаоціти, міофасцити; захворювання опорно-рухового апарату - хронічні тендовагініти, стенозуючихлігаментіти, бурсити, еріконділіт плеча, деформуючі артроз; координаторні неврози - писальний спазм, інші форми функціональних дискінезій; захворювання голосового апарату - фонастенія і органу зору - астенопія і міопія; 5) що викликаються дією біологічних факторів: інфекційні та паразитарні - туберкульоз, бруцельоз, сап, сибірська виразка, дисбактеріоз, кандидамікоз шкіри і слизових оболонок, вісцелярнийкандидоз та ін 22. РОЗКРИЙТЕ СУТЬ ПОНЯТЬ "ВИРОБНИЧІ ТРАВМИ" ТА НАВЕДІТЬ ЇХНЮ КЛАСИФІКАЦІЮ". Під виробничою травмою розуміють порушення анатомічної цілісності або фізіологічних функцій тканин чи органів людини внаслідок механічного, теплового, хімічного та іншого впливу факторів виробничого середовища на організм людини у зв’язку з виконанням нею професійної праці, будь-якого виробничого завдання або громадського доручення. Відповідно до впливу чинників виробничого середовища на працівників травми поділяють на механічні, теплові, хімічні, електричні, променеві, комбіновані. Механічні травми (уражені частини тіла, переломи, рани тощо) можуть бути заподіяні рушійними частинами виробничого устаткування та оброблюваними предметами, інструментом, переміщуваним вантажем. Вони можуть виникнути при падінні працівника (якщо приміщення захаращено устаткуванням, зіпсовані переносні драбини). Теплові травми (опіки, обмороження, теплові удари) викликані переважно прямим доторканням до поверхні виробничого устаткування, впливом полум’я, гарячих предметів; раптовою дією розплавленого металу, гарячої рідини, гарячої пари чи газу. Обмороження є наслідком дії низьких температур повітря, устаткування чи предметів. Хімічні травми являють собою хімічні опіки, гостре отруєння концентрованими кислотами, лужними розчинами та ін. Їх працівник може отримати при транспортуванні та переливі кислот, лугів, виготовленні розчинів, ремонті та чищенні апаратури. Електричні травми пов’язані з проникненням струму через організм людини. Причини електричних травм на виробництві різноманітні: обриви дроту, доторкання до неізольованих дротів чи предметів під напругою. Променеві травми пов’язані з впливом випромінювання. Комбіновані травми можуть бути заподіяні кількома видами впливу (наприклад, механічна дія й ураження струмом та ін.). 23. ОХАРАКТЕРИЗУЙТЕ СТАН ПРОФЗАХВОРЮВАНОСТІ І ТРАВМАТИЗМУ В УКРАЇНІ. Тривалий період роботи в шкідливих умовах спричиняє виникнення професійних захворювань. На підприємствах України у 2000 р. було виявлено 2130 випадків професійних захворювань, у тому числі 1012 — унаслідок дії запиленості, 349 — вібрації, 163 — шуму, 486 — фізичних перевантажень, 113 — хімічних факторів, 5 — інших чинників. Найбільше (60 %) випадків професійних захворювань спостерігається серед працівників вугільної промисловості. Крім професійних хвороб, на виробництві виділяють групу так званих виробничо зумовлених захворювань. До них відносять ті, що у принципі не відрізняються від звичайних хвороб, однак несприятливі умови праці викликають виникнення деяких з них і погіршують їх перебіг. Наприклад, у осіб, що виконують фізичну роботу в несприятливих умовах, частіше виникають такі захворювання, як радикуліт, варикозне розширення вен, виразкова хвороба шлунка і т. ін. Якщо ж робота вимагає великого нервово-психічного навантаження, то частіше виникають неврози та хвороби серцево-судинної системи. Незадовільний стан умов і безпеки праці, високий рівень травматизму та професійних захворювань зумовлюються комплексом об’єктивних і суб’єктивних причин. Серед найголовніших з них є численні порушення чинного законодавства про охорону праці, з одного боку, та наявність суттєвих недоліків у цьому законодавстві, — з іншого. Досягти істотного поліпшення ситуації з охороною праці можна лише за умови, коли одночасно із заходами щодо забезпечення поступового зростання економіки держави буде вжито ефективних заходів щодо усунення зазначених недоліків за обома напрямами. 24. НАЗВІТЬ ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ТРАВМАТИЗМУ НА ВИРОБНИЦТВІ. Виділяють організаційні, технічні і психофізіологічні причини травматизму. До організаційних причин травматизму відносяться: - незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці; - недоліки під час навчання безпечним прийомам праці; - неякісна розробка, недосконалість інструкцій з охорони праці чи їх відсутність; - відсутність у посадових інструкціях функціональних обо¬в’язків з питань охорони праці; - порушення режиму праці та відпочинку; - невикористання засобів індивідуального захисту через незабезпеченість ними; - виконання робіт з несправними засобами колективного захисту; - залучення до роботи працівників не за спеціальністю (професією); - порушення технологічного процесу; - порушення вимог безпеки під час експлуатації устаткування, машин, механізмів тощо; - порушення трудової і виробничої дисципліни; - незастосування засобів індивідуального й колективного захисту (за їх наявності); - невиконання вимог інструкцій з охорони праці. До технічних причин травматизму належать: - конструктивні недоліки, недосконалість та недостатня надійність засобів виробництва; - конструктивні недоліки, недосконалість і недостатня надійність транспортних засобів; - неякісна розробка або відсутність проектної документації на будівництво, реконструкцію виробничих об’єктів, будівель, споруд, обладнання тощо; - неякісне виконання будівельних робіт; - недосконалість, невідповідність вимогам безпеки технологічного процесу; - незадовільний технічний стан виробничих об’єктів, будинків, споруд, території, засобів виробництва, транспортних засобів; - незадовільний стан виробничого середовища. До психофізіологічних причин травматизму відносяться: - алкогольне, наркотичне сп’яніння, токсикологічне отруєння; - низька нервово-психічна стійкість; - незадовільні фізичні дані або стан здоров’я; - незадовільний «психологічний» клімат у колективі; - інші причини. 25. ОПИШІТЬ ПРОЦЕДУРУ РОЗСЛІДУВАННЯ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ НА ВИРОБНИЦТВІ. Нещасний випадок — це обмежена в часі подія або раптовий вплив що сталися в процесі виконання ним трудових обов’язків і внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть. Метою розслідування нещасних випадків на виробництві є: - з’ясування умов, обставин та причин, які призвели до виникнення небезпечної чи аварійної ситуації на виробництві; - визначення причин, що призвели до нещасного випадку; - встановлення кола винуватих осіб і склад вини кожного; - розробка заходів щодо попередження аналогічних випадків. Керівник робіт або уповноважена особа підприємства, у свою чергу, зобов’язані: - терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, доставку його у разі необхідності до лікувально-профілактичного закладу; повідомити про те, що сталося роботодавця, а також відповідну профспілкову організацію; - зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування в такому стані, у якому вони були на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров’ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків. Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, крім випадків зі смертельним наслідком та групових : - повідомляє про нещасний випадок відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування за формою, що встановлюється цим Фондом, якщо потерпілий є працівником іншого підприємства, — це підприємство, у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі, — відповідні органи державної пожежної охорони, а при виявленні гострого професійного захворювання (отруєння) - відповідні установи (заклади) державної санітарно-епідеміологічної служби; - організує його розслідування й утворює комісію з розслідування. До складу комісії з розслідування включається: керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова цієї комісії); керівник структурного підрозділу чи головний спеціаліст; представник профспілкової трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки; інші особи. Комісія з розслідування нещасного випадку зобов’язана протягом трьох діб: - обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, причетних до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; - визначити відповідність умов і безпеки праці вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; - з’ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку; - визначити осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам; - скласти акти розслідування нещасного випадку за формами Н-5 і Н-1 або акт за формою НТ про потерпілого; - у разі виникнення гострих професійних захворювань (отруєнь), крім акта за формою Н-1 складається Карта обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5. Затверджені акти протягом трьох діб надсилаються: - потерпілому або його довіреній особі; - керівникові цеху чи іншого структурного підрозділу, ділянки, місця, де стався нещасний випадок, для вжиття заходів щодо запобігання подібним випадкам; - відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду разом з копією акта розслідування нещасного випадку; - відповідному територіальному органу Держнаглядохоронпраці; - профспілковій організації, членом якої є потерпілий; - керівникові (спеціалісту) служби охорони праці підприємства або посадовій особі, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці. Спеціальному розслідуванню підлягають: - нещасні випадки зі смертельним наслідком; - групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров’я; - випадки смерті на підприємстві; - випадки зникнення працівника під час виконання ним трудових обов’язків. Повідомлення про груповий нещасний випадок зі смертельним наслідком роботодавець зобов’язаний негайно передати: - відповідному територіальному органу Держнаглядохоронпраці; - органу прокуратури за місцем виникнення нещасного випадку; - відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду; - органу, до сфери управління якого належить дане підприємство; - відповідному органу місцевої держадміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування; - відповідній установі (закладу) санітарно-епідеміологічної служби у разі виявлення гострих професійних захворювань; - профспілковій організації, членом якої є потерпілий; 26. НАЗВІТЬ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТРАВМАТИЗМУ ТА ЇХ ОСОБЛИВОСТІ. При проведенні аналізу травматизму ставляться такі завдання: - виявлення причин нещасних випадків; - виявлення характеру і повтору нещасних випадків; - визначення найнебезпечніших видів робіт та процесів; - виявлення факторів, характерних щодо травматизму на даному робочому місці, у цеху, підрозділі; - виявлення загальних тенденцій, характерних щодо травматизму на даному робочому місці, у цеху, підрозділі. Мета аналізу травматизму — розробка заходів запобігання нещасним випадкам, у зв’язку з чим потрібно систематично аналізувати й узагальнювати причини травматизму. Найпоширенішими методами аналізу травматизму, що взаємодоповнюють один одного, є статистичний і монографічний. Нині дедалі більшого значення набувають економічний та ергономічний методи. Статистичний метод, що базується на аналізі статистичного матеріалу, нагромадженого за декілька років на підприємстві або у галузі, дає можливість кількісно оцінити рівень травматизму за допомогою показників: коефіцієнта частоти (Kч.т); коефіцієнта тяжкості (Kт.т), коефіцієнта виробничих витрат (Kв.в). Ці показники використовуються для характеристики рівня виробничого трав¬матизму на підприємстві й у цілому по галузі та для порівняння різних підприємств за рівнем травматизму. Початковим матеріалом для розрахунків є дані звітів підприємств, організацій про нещасні випадки. Коефіцієнт частоти травматизму визначається за формулою: , Коефіцієнт тяжкості травматизму обчислюється за формулою: Показник частоти випадків захворюваності (Іч.в) та днів непрацездатності (Іг.д) визначається на 100 працівників: Показник середньої тривалості одного випадку захворювання (Пд.з) (показник тяжкості захворюваності) обчислюється за формулою: , Різновидом статистичного методу є груповий і топографічний методи. При груповому методі дослідження нещасні випадки групуються: - за професією та видами робіт потерпілих; - за характером і локалізацією пошкоджень; - за низкою зовнішніх ознак: днями, тижнями, змінами, віком, стажем, статтю, кваліфікацією потерпілого тощо. При топографічному методі дослідження всі нещасні випадки систематично позначають умовними позначками на плані розміщення устаткування в цеху, на ділянці стосовно того, де стався нещасний випадок. Скупчення цих знаків свідчить про підвищений рівень травматизму в тому чи іншому підрозділі або робочому місті, завдяки чому створюється наочне уявлення про потенційно небезпечні зони на виробництві. При монографічному методі дослідження виявляють вплив на безпеку праці багатьох елементів досліджуваного об’єкта (технічного стану об’єкта, характеру та організації трудового процесу, планування виробничого процесу, підготовки працівників, стану обліку та аналізу травматизму тощо), тобто проводять глибокий аналіз небезпечних і шкідливих виробничих чинників, притаманних тій чи іншій виробничій ділянці, устаткуванню, технологічному процесу. Ергономічний метод ґрунтується на комплексному вивченні системи «людина - машина (техніка) — виробниче середовище». Відомо, що кожному виду трудової діяльності повинні відповідати певні фізіологічні, психофізіологічні і психологічні якості людини, а також її антропометричні дані. Лише при комплексній відповідності зазначених властивостей людини особливостям конкретної трудової діяльності можлива ефективна та безпечна робота. Порушення цієї відповідності може призвести до нещасного випадку. При такому аналізі травматизму враховується й той факт, що здоров’я і працездатність людини також залежать від біологічних ритмів функціонування його організму і геофізичних явищ. Під впливом гравітаційних сил, викликаних зміною взаємоположення небесних тіл, земним магнетизмом або іонізацією атмосфери, відбуваються певні зрушення в організмі людини, що позначається на стані її поведінки. При дослідженні травматизму може застосовуватися і метод анкетування (письмове опитування працівників). Він установлює переважно причини психофізіологічного характеру. Важливим моментом у методі анкетування є розробка опитувального листа. Аналіз опитувальних листів (листів спостереження) дає можливість визначити вплив психофізіологічних факторів на безпеку праці. 27. ЯКІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ ТРАВМАТИЗМУ. Травматизм на виробництві викликає наслідки соціального й економічного характеру. Соціальні наслідки полягають у загибелі працівників і травматизмі різного ступеня важкості. Вони можуть бути як локальними (тобто компенсуватися тільки відповідними витратами на підприємстві), так і загальнодержавними. Економічні наслідки — припинення випуску продукції на визначений час, зруйнування устаткування, споруджень, гірничих виробок, втрата частини виробленої продукції, — також можуть мати локальний, регіональний або галузевий характер. Усі ек наслідки поділ на групи: загальнодерж витрати і збори К; втрати і збитки виробничих підприємств Св. Загальнодерж втрати працездатності: ∑зі – розміри витрат і збитків, які несе сусп.-во для відновлення здоров’я в кожному випадку втрати працездатності. В — величина еквівалента зарплати, невиплаченої і час хвороби робітника в розрахунковому періоді. Втрати, які несе суспільство, включають: 1. втрати профспілкових організацій на надання допомоги оплату путівок у розмірі затрат по соц. страхуванню; 2. суму виплат держ страхового товариства особам порядку індивідуального страхування; 3. суму додаткових асигнувань вищих організацій на вжит заходів щодо усунення наслідків масових нещасних випадків; 4. суму збитків сусп.-ва у вигляді податків з неоподаткованої частини доходів потерпілих, з виплат за лікарняними листами 5. суму потенційних збитків, заподіянизсусп.-ву у зв’язку з виходом робітника на пенсію по інвалідності за розрахунковий період. Ек втрати виробничих підп.-тв та орг.-й при тимчас або довготрив непрацездатності прац-в колективу Спвстан за формулою: Р- втрати кіль-ті продукції за період непрацездатності. 28. КИМ І ЗА РАХУНОК ЯКИХ КОШТІВ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАПОДІЯНОЇ ПРАЦІВНИКОВІ ВНАСЛІДОК УШКОДЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я НА ВИРОБНИЦТВІ? Закон Украины о охране труда :: Стаття 9. Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я працівників або у разі їх смерті Відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі смерті працівника, здійснюється за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Працедавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим і членам їх сімей додаткові виплати, відповідно до колективного або трудового договору. За працівниками, що втратили працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві, або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) і середня заробітна платня на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим колишньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій. 29. НАЗВІТЬ ОСНОВНІ ЗАХОДИ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ТРАВМАТИЗМУ НА ВИРОБНИЦТВІ. Заходи щодо попередження травматизму та захворювання працівників на виробництві поділяються на: - технічні; - санітарно-виробничі; - медико-профілактичні; - організаційні. До технічних заходів належать: - модернізація технологічного, підйомно-транспортного обладнання; - перепланування розміщення обладнання; - впровадження автоматичного та дистанційного керування виробничим обладнанням. Санітарно-виробничі заходи включають: - придбання або виготовлення пристроїв, які захищають працівників від дії електромагнітних випромінювань, пилу, газів, шуму тощо; - влаштування нових і реконструкцію діючих вентиляційних систем, систем опалення, кондиціонування; - реконструкцію та переобладнання душових, гардеробних тощо. До медико-профілактичних заходів відносяться: - придбання молока, засобів миття та знешкодження шкідливих впливів; - організація профілактичних медичних оглядів; -організація лікувально-профілактичного харчування. До організаційних заходів належать: - проведення навчання та інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки. Застосування комп’ютерних методів прикладного й інструментального забезпечення значно підвищує якість навчального процесу, використовуючи необхідну інформацію з ресурсів мережі Internet, правові системи «Ліга» та ін.; - робота з професійного відбору; - здійснення контролю за дотриманням працівниками вимог інструкцій з охорони праці. 30. НАЗВІТЬ ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ПРОФЗАХВОРЮВАНЬ. Професійне захворювання (профзахворювання) - це захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою. До професійних хвороб належать насамперед хвороби, що виникають внаслідок безпосередньої дії на людей виробничих шкідливих факторів, а також ті, що за певних виробничих умов розвиваються значно частіше, ніж звичайно. Найпоширенішими професійними чинниками, які впливають на організм робітників сільського господарства є: -хімічні речовини, що широко використовуються для захисту рослин від шкідників та захворювань; -вібрація та шум, пил рослинного й тваринного походження; -перенапруження окремих органів і систем, що виникає у відповідь на тривале навантаження на одні і ті самі нервово-м'язові групи; -біологічні чинники ( мікроорганізми)- збудники заразних хвороб, що передаються від тварини людині. Розрізняють гострі і хронічні професійні захворювання та отруєння. Хвороби, зумовлені тривалим, протягом багатьох років, вдиханням невеликих концентрацій пари хімічних речовин, пилу, газів, впливом на організм вібрації і шуму, як правило, мають хронічний характер і виникають поступово - через 10-15 і більше років роботи в несприятливих умовах. Найбільш уразливими професійними захворюваннями є працівники вугільної, металургійної та гірничо-добувної промисловості, саме тих галузей, які складають основу економічного потенціалу України. На сьогодні однією з актуальних проблем медицини праці є питання пилових захворювань легень. Враховуючи, що за останні роки серед професійних хвороб найпоширенішими нозологічними формами стали захворювання органів дихання, стратегія і тактика їх діагностики та адекватного лікування набувають особливо важливого значення. 31. РОЗКАЖІТЬ ПРО ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ БЕЗПЕКИ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ. Всі заходи по запобіганню виробничому травматизму можна поділити на організаційні та технічні. До технічних заходів належать заходи з виробничої санітарії та техніки безпеки. Заходи з виробничої санітарії передбачають організаційні, гігієнічні та санітарно-технічні заходи та засоби, що запобігають дії на працюючих шкідливих виробничих факторів. Це створення комфортного мікроклімату шляхом влаштування відповідних систем опалення, вентиляції, кондиціювання повітря; теплоізоляція конструкцій будівлі та технологічного устаткування; заміна шкідливих речовин та матеріалів нешкідливими; герметизація шкідливих процесів; зниження рівнів шуму та вібрації; установлення раціонального освітлення; забезпечення необхідного режиму праці та відпочинку, санітарного та побутового обслуговування. Заходи з техніки безпеки передбачають систему організаційних та технічних заходів та засобів, що запобігають дії на працюючих небезпечних виробничих факторів. До них належать: розроблення та впровадження безпечного устаткування; механізація та автоматизація технологічних процесів; використання запобіжних пристосувань, автоматичних блокуючих засобів; правильне та зручне розташування органів керування устаткуванням; розроблення та впровадження систем автоматичного регулювання, контролю та керування технологічними процесами, принципово нових нешкідливих та безпечних технологічних процесів. 32. СУТЬ З У "ПРО ЗАГАЛЬНООБДЕРЖ СОЦ СТРАХ ВІД НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ НА ВИРОБН ТА ПРОФ ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКІ СПРИЧИНИЛИ ВТРАТУ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ". Цей Закон відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку). Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності. Закон визначає такі завдання страхування від нещасного випадку (ст. 1): — вжиття профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання не¬щасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці; — відновлення здоров я та працездатності потерпілих на ви¬робництві від нещасних випадків або професійних захворювань; — відшкодування матеріальної й моральної шкоди застрахо¬ваним і членам їх сімей. Найголовнішим завданням вважається не відшкодування шкоди від нещасного випадку, як випливає з назви Закону, а завдання що¬до вжиття профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та профзахворюванням на виробництві. Основними принципами страхування від нещасного випадку (ст.5)є: — паритетність держави, представників застрахованих осіб і роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку; — своєчасне й повне відшкодування шкоди страховиком; — обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, працюючих на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також до-бровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, і громадян — суб'єктів підприємницької ді-яльності; — надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав; — диференціація страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; — формування й витрачання страхових коштів на солідарній основі; — економічна заінтересованість суб'єктів страхування в по¬ліпшенні умов і безпеки праці; — цільове використання коштів страхування від нещасного випадку. Сам факт вступу на роботу або до навчального закладу людини свідчить про те, що вона застрахована незалежно від фактичного виконання роботодавцем своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків. Застрахованій особі видається свідоцтво вста¬новленого зразка. Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціаль¬ного страхування. Управління ним здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. |