|
|
Учебник по клиндиагностике (укр.). Учебник по клиндиагностике (укр. Вступ предмет клінічної діагностики
Глава XV
УЛЬТРАЗВУКОВА ДІАГНОСТИКА (ЕХОГРАФІЯ, СОНОГРАФІЯ)
В останні роки ультразвукову діагностику з успіхом використовують у ветеринарній медицині. Введення в клінічну практику ультразвукових досліджень розширює можливість безкровним методом вивчити морфофункціональний стан внутрішніх органів у нормі й при патології.
Наша промисловість випускає такі ультразвукові апарати, як УЗД-4, УЗД-5, УДА-724, ЕХО-11. Зразки зарубіжних приладів: Microlmager 1000, Aloka SSD 210 DX, Echo-Trace SSD-2, Scaner LSC 700, SIM 7000 Challenge, Concept 2000, Ansonics (стаціонарні); AMI USTRA-SCAN 900, Concept MC, Linear Scanner Mod. 200, 450, 480, Shimadzu SDL 32 (портативні).
У більшості це транспортабельні установки, обладнані монітором і пристроєм для фотографування. Дослідження на тварині проводять ультразвуковими головками (сканерами), які з'єднують із ультразвуковим приладом зондами. Головки бувають лінійні,, випуклі, секторні й лінійні ректальні. У ветеринарній медицині використовують головки із частотою випромінювання ультразвукових хвиль від 2,25 до 10 МГц. Для дослідження внутрішніх органів у великих тварин користуються зондами з ультразвуковими головками 2,25; 2,5; 3,5; 5 МГц, частіше 3,5 МГц. Для дослідження внутрішніх органів дрібних тварин та лежачих зверху тканин, у великих тварин (шкіра, м'язи, зв'язки, кістки) використовують зонди із частотою хвиль ультразвукової головки: 5; 7,5; 10 МГц. Для дослідження глибоколежачих тканин використовують головки із нижчою частотою випромінювання ультразвуку.
Ультразвукове дослідження серця (ехокардіографія). Серце-доступне для дослідження у четвертому міжребер'ї зліва, в місці,. де перикард не покритий легенями. Сонографію здійснюють за допомогою секторної головки зонда. Нині випускаються ультразвукові прилади, якими проводять контрастну ехографію. Введення контрастної речовини внутрішньовенне й проникнення її в стінки альвеол сприяє проходженню ультразвукових променів через легені. Контрастна ехокардіографія допомагає всебічно вивчати' структуру та моторику серця.
Показана ультразвукова діагностика серця при дослідженні пороків клапанів і отворів.
Ультразвукове дослідження сітки великої рогатої худоби. За допомогою ультразвукових досліджень можна встановити топографію, об'єм, стан стінок і їх взаємозв'язок із сусідніми органами та моторику сітки. Сонографічно сітку діагностують у ділянці
359
мечоподібного відростка та зліва й справа грудної клітки в 6— 9-му міжребер'ях нижче лінії ліктя.
Моторику сітки спостерігають протягом 3 хв і враховують кількість, силу та швидкість скорочень. У нормі встановлюють три біфазних (двофазних) скорочення сітки. Перша фаза коротка (1,8—3,6 с, в середньому 2,6 с) із неповним скороченням і незначним розслабленням, після якого зразу настає друга фаза скорочення сітки, яка є сильнішою і тривалішою за першу (2,9—5,4 с у середньому 3,9 с). Пауза між біфазними скороченнями — 25—76 (44,9) с. Безпосередньо за біфазними скороченнями сітки настає
•скорочення рубця. Порушення моторики сітки спостерігається при захворюваннях, які перебігають з гіпотонією передшлунків. При травматичному ретикулоперитоніті сонографічно встановлюють наявність ексудату в черевній порожнині, відкладення фібрину, утворення абсцесів. Стороннє тіло в більшості сонографічно не діагностують.
Ультразвукове дослідження печінки і жовчного міхура. Проводять його з метою встановлення положення і величини, ультра-
•сонографічної картини паренхіми, стану судин печінки, каудальної порожнистої та ворітної вен, стану інтра- та екстрапечінкових жовчних протоків. При необхідності за допомогою ехографії здійснюють прицільну біопсію печінки та пункцію жовчного міхура.
У великої рогатої худоби ультразвукові дослідження печінки проводять справа за останнім ребром та з 12-го по 6-те міжребер'я. Перед проведенням дослідження вистригають волосся. За контактну речовину беруть стерильний вазелін або спеціальний гель. Досліджують печінку ззаду наперед і зверху вниз по міжре-'бер'ях. Найкраща сонографічна картина в ділянці 12, 11 і 10-го міжреберних проміжків. Тут усі структурні компоненти печінки, жовчного міхура, судин і порядлежачих органів добре діагностуються. З 9-го по 6-те міжребер'я у дорсальній частині печінка прикрита легенями, через які ультразвукові промені не проникають і тому печінку тут встановлюють лише за нижньою (вентральною) межею легень. Дослідження печінки в краніальній частині на межі із сіткою має важливе значення при діагностиці абсцесів, які розвиваються внаслідок травматичного ретикулопе-ритоніту та ретикулогепатиту. Краї і форму кутів органа найкраще продивлятися у вентральній ділянці. Печінка добре відмежовується від черевної стінки діафрагмальною, а від кишечника і книжки вісцеральною фасціями, які на ехограмі помітні у вигляді світлих (ехопозитивних) ліній. При гепатомегалії важливим є встановлення відстані верхньої і нижньої меж печінки до лінії хребта (табл. 17).
У овець ультразвукові дослідження печінки проводять за останнім ребром та з 12-го по 7-е міжребер'я. Найбільша ехогепато-трама у 11, 10 та 9-му міжреберних проміжках. У собак і котів
.360
сонографічні дослідження проводять за реберною дугою і по останніх міжребе-р'ях, поклавши тварину на спину, рідше на лівий бік. У великої і дрібної рогатої худоби, собак і котів при збільшенні печінка опускає-тья по міжребер'ях, виходить за останнє ребро та реберну дугу.
Здорова печінка добре
проводить ультразвукові промені, оскільки містить багато крові та жовчі. Ехограма складається із великої кількості дрібних і слабкої інтенсивності ехосигналів, які рівномірно розміщуються один біля одного, формуючи контури органа. У середині печінки проходить велика кількість печінкових вен, які збільшуються в напрямку до ворітної і каудальної порожнистої вен. Вени встановлюються як ехонегативні (темного кольору) утворення. При венозному застої збільшується діаметр печінкових, портальної та каудальної порожнистої вен. Паренхіма переповнена кров'ю, ультразвукові хвилі мало відбиваються, кількість ехопозитивних сигналів зменшується і печінка стає темною. При жировій дистрофії органа збільшується розсіювання і відбивання ультразвуку, що призводить до збільшення кількості ехопозитивних сигналів. При важкому ступені ураження паренхіми (понад 50 % жирового переродження органа) сонографія відображає картину «світлої печінки».
При цирозі печінки можна встановити збільшення чи зменшення органа, вузлувату поверхню, посилення ехосигналів, коливання ширини печінкових та збільшення діаметра портальної і каудальної порожнистої вен. У нижній частині черевної порожнини виявляють асцит.
За допомогою сонографії легко діагностують абсцеси печінки, несформовані абсцеси мають слабовиражену капсулу і вигляд темних порожнин, а сформовані абсцеси — товсту ехопозитивну (світлу) капсулу та ехонегативний (темний) ексудат всередині. Підтверджують діагноз після прицільної пункції абсцесу і одержання гнійного ексудату.
Інформативною є ехографія при діагностиці ехінококозу, гематом, новоутворень у печінці.
Каудальна порожниста вена доступна для досліджень у 12-, 11- і рідше 10-му міжребер'ях. У нормі на ехограмі вона трикутної форми. При недостатності тристулкового клапана серця, тромбозі і здавлюванні порожниста вена збільшується у діаметрі і' стає круглоовальною.
Ворітна вена лежить вентрально від каудальної порожнистої
361
вени і ближче до черевної стінки. Вона доступна для досліджень від 12-го до 8-го міжребер'я. При поперечному зрізі на ехограмі ворітна вена має круглу форму із відгалуженнями в паренхімі печінки. Збільшення її спостерігається при підвищенні прегепатичного (тромбоз портальної вени), інтрагепатичного (цироз, пухлини, абсцеси печінки) і постгепатичного (недостатність правого боку серця, тромбоз чи здавлювання каудальної порожнистої вени) • тиску в системі ворітної вени.
Жовчний міхур у великої рогатої худоби добре діагностується лише в одному—10- або 11-му міжребер'ї, у овець — у 10- або 9-му міжреберному проміжку. В нормі він грушоподібної форми, лежить на вісцеральній поверхні печінки і звисає із вентрального її краю. У дрібних тварин жовчний міхур встановлюють справа на вісцеральній поверхні, між правою медіальною і квадратною частками печінки. Жовч має вигляд ехонегативного (темного) утворення без включень, стінки жовчного міхура підвищеної ехогенності (світлі) з рівними контурами. До годівлі тварин міхур заповнений жовчю, має великі розміри. Після годівлі починає інтенсивно виділятися жовч у кишечник і він зменшується.
Патологічне збільшення жовчного міхура спостерігається при закупорці жовчних протоків конкрементами (жовчнокам'яна хвороба, фасціольоз, дикроцеліоз, новоутворення). На ехограмі жовчні камені мають вигляд ехопозитивних (світлих) утворень на фоні ехонегативної жовчі.
При холециститі спостерігається потовщення стінок жовчного міхура.
Внутрішньопечінкові (інтрагепатичні) жовчні протоки у здорових тварин не встановлюються. Вони з'являються на ехограмі лише при холестазі у вигляді слабоехопозитивних (світлих) стрічкоподібних утворень. Позапечінкові (екстрагепатичні) жовчні протоки в нормі встановлюють у вигляді слабоехопозитивної лінії в напрямку із жовчного міхура до портальної вени. При холестазі вони розширюються і добре діагностуються на ехограмі.
Пункцію жовчного міхура під контролем ультразвукового приладу проводять з метою біохімічних, бактеріологічних, паразито-логічних і цитологічних досліджень жовчі. Місце пункції встановлюють за допомогою ультразвукового приладу, в більшості це 10-або 11-те міжребер'я у ділянці реберної дуги. Прокол може бути трансперитонеальним, коли голка проходить через черевну стінку в жовчний міхур, і трансгепатичним, якщо жовчний міхур мало звисає із вентрального краю печінки й голку спрямовують через черевну стінку і печінку.
Ультразвукові дослідження органів сечовидільної системи. Удрібної рогатої худоби обидві нирки досліджують у правій голодній ямці за допомогою випуклої головки зонда із частотою ультразвукових хвиль 5 МГц. У великої рогатої худоби праву нир-
362
ку досліджують в правій голодній ямці лінійною головкою зонда із частотою 3,5 МГц, ліву — ректальне за допомогою лінійної ректальної головки зонда частотою 5 МГц. Сонографічно встановлюють величину нирок, стан коркової і мозкової речовини. Мозкова частина більш ехопозитивна порівняно з корковою. Остання — гомогенна, сіра, ехобідна. Капсула нирок має вигляд світлої, ехо-позитивної лінії.
Сечовий міхур і уретру досліджують ректальне: при дослідженні встановлюють діаметр і стан стінок, патологічні утворення. Поряд з клінічними і лабораторними дослідженнями сонографією підтверджують діагноз на амілоїдний нефроз, пієлонефрит, уро-літіаз.
При сечокам'яній хворобі сечовий міхур збільшений, на фоні ехонегативної сечі встановлюють ехопозитивні камені. У хворих тварин збільшені нирки, розширена уретра і ниркова маска.
Ультразвукове дослідження селезінки. Сонографію селезінки проводять зліва в 6-му і 7-му міжребер'ях нижче лінії ліктя. Капсула селезінки має вигляд ехогенної лінії, пульпа складається з багатьох слабоехопозитивних сигналів та судин, які мають вигляд овальних ехонегативних утворень. У здорових тварин товщина селезінки при поперечному розрізі становить 2—3 см, при інфекційних захворюваннях встановлюють її значне збільшення.
ЗМІС
.СТУП (Левченко В. І., Судаков М. О.) ............. З
лава І. МЕТОДИ КЛІНІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ (Левченко В. І.) 9
Основні методи дослідження .............. 10
Термометрія .................. ; ; 18
Схема клінічного дослідження (Мельник Й. Л )...... 19
л а в а II. СИМПТОМИ ТА СИНДРОМИ ХВОРОБ. ДІАГНОЗ. ПРОГНОЗ
(Левченко В. 1.) ...... ...........: 25
Симптоми хвороб .................. 25
Синдроми хвороб .................. 27
Діагноз ..,................:.. 27
Прогноз хвороби .................. 32
Історія хвороби .................. ; 33
лава III. ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАГАЛЬНОГО СТАНУ ТВАРИН (Мель
ник Й. Л., Левченко В. 1.) .............. 34
Дослідження габітусу ................ 34
Дослідження шкіри ................. 38
Дослідження слизових оболонок ............ 52
Дослідження лімфатичних вузлів ............ 58
Аналіз результатів термометрії ............. 61
лава IV. ДОСЛІДЖЕННЯ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ (Суда
ков М. О.) .................. = ! 66
Тони серця .................. 69
Шуми серця ................. 75
Діагностика пороків серця .............. 77
Електрокардіографія ................. 80
Дослідження периферичних судин ........... 87
Вимірювання артеріального кров'яного тиску ....... 90
Аритмії серця .................. 95
Функціональна діагностика стану серцево-судинної системи 102
ОСНОВНІ СИНДрОМИ СерЦеВО-СуДИННОЇ НеДОСТаТНОСТІ (ЛеВЧеН-
КО В. І.) ................;...: 105
лава V. ДОСЛІДЖЕННЯ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ (Левченко В. І.,
Нідзвецький К. Г.) ................. 109
Схема дослідження дихальної системи .......... 110
Дослідження верхнього (переднього) відділу дихальної системи 117
Дослідження носа ............... 117
Дослідження гортані та трахеї .......... 119
Дослідження грудної клітки ............. 121
Дослідження функціонального стану дихальної системи . . . 140
лава VI. ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ (Левченко В. І.) 143
Дослідження приймання корму та води ......... 144
Дослідження рота та органів ротової порожнини ..... 151
Дослідження глотки ................. 156
Дослідження стравоходу ............... 157,
Зондування тварин ................. 158
Дослідження черева ................. 163
Дослідження передшлунків і сичуга жуйних ....... 165
365
Дослідження шлунка коня (Чумаченко В Ю.) ...... 177
Дослідження шлунка свиней (Чумаченко В Ю.) ..... 177
Дослідження шлунка собак (Чумаченко В Ю.) ...... 180
Дослідження кишечника (Чумаченко В. Ю.) ....... 180
Глава VII. ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕЧІНКИ (Влізло В. В) . ...... 198
Методи дослідження печінки . . .......... 199
Загальноклінічні методи дослідження печінки .... 200
Дослідження функціонального стану печінки .... 202
Основні синдроми при хворобах печінки ........ 207
Глава VIII. ДОСЛІДЖЕННЯ СЕЧОВОЇ СИСТЕМИ (Коляда М В.,
Влізло В. В.) ................ ; . : 209
Дослідження сечовиділення (Коляда М В.) . . .... 209
Дослідження нирок ................ 213
' Дослідження сечоводів ............... 217
Дослідження сечового міхура ............. 217
Дослідження уретри ................ 220
Дослідження сечі (Влізло В. В.) ........... 220
Фізичні властивості сечі ............. 221
Хімічне дослідження сечі ............ 224
Дослідження осаду сечі ............. 230
Основні синдроми хвороб сечової системи (Коляда М. В.) . . 233
Глава IX. ДОСЛІДЖЕННЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ (Коляда М. В.) . . 234
Дослідження поведінки тварин ............ 234
Дослідження черепа та хребта ............. 236
Дослідження органів чуття .............. 237
Дослідження чутливості . .„ . ,,,.,. .......... 240
Дослідження рухової сфери .............. ЗД4
Дослідження рефлексів ................ 248
Дослідження вегетативного відділу нервової системи . . . 249
Дослідження ліквору (Влізло В. В.) .......... 245
Глава X. ДОСЛІДЖЕННЯ СИСТЕМИ КРОВІ (Левченко В. І.) ... 254
Методи одержання крові ................ 256
Визначення фізичних властивостей крові ......... 257
Біохімічне дослідження крові ............. 260
Визначення кількості гемоглобіну в крові ...... 260
Визначення резервної лужності і кислотної місткості
крові .................... 262
Визначення загального білка і білкових фракцій . . . 265
Визначення каротину та вітаміну А в сироватці крові 268
Визначення загального кальцію у сироватці крові . . 270
Визначення неорганічного фосфору в сироватці крові 272
Визначення магнію у сироватці крові ....... 274
Визначення мікроелементів ............ 274
Визначення в крові глюкози ........... 275
Визначення кетонових тіл ............ 277
Визначення білірубіну в сироватці крові ...... 278
Визначення активності ферментів ......... 279
Дослідження морфологічного складу крові ........ 281
Дослідження селезінки ................ 293
Дослідження імунної системи (Чумаченко В. Ю.) ..... 294
Клінічне значення показників резистентності (Чумаченко В Ю.) 302
Глава XI. ДІАГНОСТИКА ПОРУШЕНЬ ОБМІНУ РЕЧОВИН (Кондра-
хін І. П„ Левченко В. І.) ............... 503
Особливості перебігу та діагностики хвороб обміну речовин
(Кондрахін І. П.) .................. 304
Діагностика порушень білкового та вуглеводно-ліпідного
обміну речовин (Кондрахін І. П.) ......... 305
366
Діагностика порушень обміну макроелементів (Кондра-
хіи І. П.) .................. 310
Діагностика порушень обміну мікроелементів .... З12
Діагностика порушень обміну вітамінів ....... 318
Діагностика порушень водно-сольового обміну .... 323
Глава XII. ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАЛОЗ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ (Кондрахін І. П.) ................... 327
Дослідження щитовидної залози ............ 328
Дослідження підшлункової залози ........... 330
Дослідження паращитовидних залоз .......... 330
Глава XIII. ОСОБЛИВОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПТАХІВ (Байдевля-тов А. Б )....................
Дослідження ембріонів ...............
Дослідження птахів ................
Глава XIV. ОСНОВИ ВЕТЕРИНАРНОЇ РЕНТГЕНОЛОГІЇ (Коляда М. В.) .................... : 337
Природа рентгенівських променів, методи їх одержання 337
Рентгенівські апарати ................ 340
Методи рентгенологічного дослідження ......... 342
Техніка безпеки при роботі з рентгенівськими апаратами 347
Застосування рентгенівського дослідження для діагностики
захворювань скелета ................ 349
Застосування рентгенівського дослідження для діагностики захворювань органів дихання ............ 351
Застосування рентгенівського дослідження для діагностики захворювань серцево-судинної системи ......... 355
Застосування рентгенівського дослідження для діагностики захворювань травної системи ............ 356
Глава XV. УЛЬТРАЗВУКОВА ДІАГНОСТИКА (ехографія, сонографія;
Влізло В. В )................... 354
Бібліографічний список ............... 369 |
|
|
Скачать 2.87 Mb.