Зміст модуль I. Основи інформаційних технологій в системі охорони здоровя. Обробка та аналіз медикобіологічних даних 4
 Скачать 4.71 Mb.
|
ДодаткиДодаток 1. Системи кодування і класифікації.Можливості сучасних інформаційних технологій дозволяють зберігати в пам’яті комп’ютерів і передавати по каналах зв’язку повні тексти історій хвороб пацієнтів і медичні зображення, що до них додаються. Однією з проблем поки що є введення текстів, оскільки клавіатурний набір занадто трудомісткий і вимагає багато часу, а технологія автоматичного розпізнавання мови ще недостатньо добре забезпечується й не завжди припустима. Інша, набагато складніша проблема полягає в тому, що для ефективного доступу до даних історії хвороби, що зберігаються у комп’ютері, їх необхідно належним чином структурувати, щоб забезпечити пошук потрібної інформації і її узагальнення. З розвитком інформаційних технологій концепція структурування даних історії хвороби змінювалася. Поки основним завданням залишалася автоматизація окремих установ охорони здоров’я, цією концепцією була "електронна історія хвороби" (electronic medical record, або, скорочено, EMR). Вона механічно повторювала звичайний паперовий документообіг, при якому для пацієнта ведеться окрема історія хвороби в кожній установі або навіть окремому підрозділі, куди він звертався протягом свого життя. Однак розвиток територіальних і національних мереж передачі даних дозволив замість електронної історії хвороби запропонувати інтегрований підхід, при якому лікар може отримати як приватну, так і узагальнену інформацію з відомостей про стан здоров’я пацієнта і процес його лікування, зібрану групою об’єднаних медичних установ. Нова концепція одержала назву комп’ютеризованої історії хвороби (computerized patient record-CPR). Для ефективної взаємодії систем ведення комп’ютеризованої історії хвороби, встановлених у різних медичних закладах, необхідна уніфікована мова, що відіграє в медичних комп’ютерних системах ту ж роль, що у свій час латинь для лікарів. В ідеалі уніфікація повинна виконуватися на національному або міжнародному рівні. За сучасними уявленнями одним з компонентів такої мови повинна стати відповідна система кодування й класифікації медичних термінів, що включає в себе словник і правила складання простих конструкцій мови. Існуючі системи кодування і класифікації дозволяють організувати дані й інформацію в логічні групи, що допомагає своєчасному й акуратному збору й аналізу сумарних даних. Вони використовуються для стандартизації спостережень і інших даних в системі охороні здоров’я. Нижче наведені приклади міжнародних систем кодування, що використовуються для класифікації клінічних спостережень і прийняття рішень. Міжнародна класифікація хвороб і пов’язаних зі здоров’ям проблем (МКХ-10) International Classification of Diseases (ICD) МКХ-10 дає повноцінну систему класифікації захворювань, морфології новоутворень і систему табуляційних списків для смертності й захворюваності, а також номенклатурні інструкції. МКХ-10 є міжнародним стандартом для класифікації захворювань й звітності. МКХ-10 містить у собі наступні класи:
Міжнародна класифікація функціонування, інвалідності та здоров’я (МКФІЗ) International Classification of Functioning, Disability and Health (ICF) МКФІЗ називається уніфікованою і стандартною мовою та структурою для опису здоров’я і станів, що пов’язані зі здоров’ям. Ця система створена для класифікації стану здоров’я особистості. Вона охоплює такі напрямки:
Метою МКФІЗ є:
Додатки МКФІЗ включають:
Міжнародна Класифікація Первинної Допомоги (МКПД-2) /International Classification of Primary Care, Second edition (ICPC-2)/ МКПД-2 це система класифікації, розроблена Міжнародним класифікаційним комітетом (МКК) ВОНКА (Всесвітньою організацією національних колегій, академій і академічних асоціацій лікарів загальної практики / сімейних лікарів). Це система, що містить 1380 кодів, створена для первинної охорони здоров’я або загальної практики, включаючи:
МКПД-2 призначена для збору та аналізу даних про пацієнта та клінічну діяльність в галузі загальної практики сімейної медицини та первинної медико-санітарної допомоги. Такий збір та аналіз даних може виконуватися як на рівні окремого пацієнта при наданні клінічної допомоги, при виконанні клінічного аудиту та аналізу практичної діяльності, так і на регіональному та державному рівні для забезпечення наукових та статистичних досліджень. Вона може бути використана для класифікації термінології та для ведення електронних медичних записів з метою покращання систем підтримки прийняття рішень і систем безпеки пацієнтів. Ця система класифікації, якою користуються в багатьох країнах, значно відрізняється від Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-10). Існує широка згода в тім, що МКХ-10 занадто ускладнена для використання на рівні первинної медичної допомоги. Вона заплутана й віднімає багато часу. Більш того, для належного підтвердження діагнозу вона вимагає додаткових процедур на кшталт висівання бактеріальних культур або патогістологічної біопсії. Ці засоби зазвичай недоступні лікареві загальної практики, та й не потрібні на його рівні. І, нарешті, більша частина категорій МКХ-10 (близько 10 тис.) ніколи не спостерігалися на рівні первинної медичної допомоги. Міжнародна класифікація для первинної медичної допомоги (МКПД) містить тільки захворювання, поширеність яких становить більше одного випадку на 2000 контактів лікаря з пацієнтами в рік. Вона також бере до уваги причину того, чому пацієнт відвідує лікаря. Навіть якщо в лікаря немає можливості поставити конкретний діагноз, він все ж буде здатний зареєструвати те, як пацієнт представляє свою особисту проблему або скаргу. Також реєструється й вид втручання на рівні первинної медичної допомоги. На відміну від МКХ-10, МКПД-2 групує умови, звичайні для загальної практики, використовуючи системи тіла в якості первинного ідентифікатора. Структура коду складається з однієї букви, за котрою ідуть дві цифри. Кожна із сімнадцяти букв латинського алфавіту співвіднесена з певною локалізацією:
Цифри співвіднесені з наступними компонентами: 01-29 симптоми/скарги 30-49 діагностика/профілактичні служби 50-59 медикаменти/лікування/терапевтичні служби 60-61 результати 62 адміністративні служби 63-69 направлення й інші причини для відвідування 70-99 діагноз/хвороба Приклади кодів за МКПД: А60 Залізодефіцитна анемія В67 Направлення на вторинний рівень D36 Аналіз калу F71 Алергійний кон’юнктивіт Н01 Вушний біль Р06 Порушення сну S50 Рецепт U71 Цистит Z12 Проблеми Сумарні шкали фізичного й розумового здоров’я SF-36 SF-36 - це система для класифікації того, як пацієнт сприймає стан здоров’я й результати процедур. Вона багатоцільова. Скорочена форма опитування про стан здоров’я містить тільки 36 питань. Вона дає профіль за 8-ма масштабами функціонального здоров’я й благополуччя, а також сумарні міри фізичного й розумового здоров’я, засновані психометрії й індексі утилізації здоров’я на основі переваги. Це - загальна міра, на противагу тим, що призначені для певного віку, хвороби або лікувальних груп. Відповідно, доведено, що SF-36 корисна в дослідженнях загального й спеціальних станів населення, що дозволяє робити порівняльний аналіз захворювань і визначати переваги для здоров’я від широкого діапазону різних методів лікування Окрім названих вище міжнародних систем класифікації також активно розвиваються й використовуються Систематизована номенклатура медицини SNOMED International (найбільш популярна в США й Канаді) і Система клінічних кодів Ріда RCC (Великобританія). Обидві вони тісно пов’язані з Міжнародною класифікацією хвороб і причин смерті (МКХ). Систематизована номенклатура медицини SNOMED International Історія розробки номенклатури медичних термінів SNOMED нараховує більше 30 років. Її основна мета полягала в такому присвоєнні груп кодів патологоанатомічним висновкам, при якому можна було б з мінімальними витратами робити вибірки клінічних випадків за патологоанатомічним діагнозом, локалізацією (топографією), етіологією та морфологією. По суті це були чотири класифікації (осі), об’єднані однією загальною метою. Щоб відрізнити свій підхід від звичайних, "одномірних" класифікацій, автори використали назву «номенклатура». Ще одним оригінальним підходом стало використання шістнадцяткових кодів замість десяткових, прийнятих для Універсальної десяткової класифікації (УДК) і Міжнародної класифікації хвороб (МКХ). Друга версія номенклатури, SNOMED II, була опублікована в 1979 році, складалася з 7 класифікацій і містила близько 45 тисяч термінів. Вона використовувалася й ще продовжує використовуватися для кодування патологоанатомічних висновків. Перший варіант поточної, третьої версії номенклатури опублікований в 1993 році. Її призначення набагато ширше, ніж у перших двох версій. Вона повністю охоплює клінічне розширення класифікації МКХ-9 (ICD 9-СМ), розроблене в Північній Америці, і по числу термінів (144 тисячі в поточній версії 3.3) більше ніж у п’ять разів перевершує останнє. Вона містить у собі також морфологічну класифікацію пухлин ICD-0. Ця версія номенклатури прийняла міжнародний характер: вона або її окремі підмножини (спеціалізовані мікроглосарії) переведені на 12 мов, чому й одержала назву SNOMED International. Номенклатура SNOMED International складається з 11 пов’язаних взаємними посиланнями класифікацій, що називаються модулями. Структура кожного модуля схожа на структуру класифікації МКХ-9. Крім того, для багатьох термінів наведені посилання на інші модулі й класифікацію МКХ. Наприклад, діагностичний термін DE-14810 Легеневий туберкульоз містить посилання на терміни Т-28000 Легеня (топографія), L-21801 Бацила туберкульозу людини (живі організми), а також посилання на код МКХ-9 011.9. Ця додаткова структура посилань забезпечує зручні можливості пошуку інформації. Можливості застосування номенклатури істотно розширюються за рахунок використання так званих модифікаторів, що уточнюють основні терміни, ступінь їхньої визначеності та ін. Наприклад, модифікатор G-1003 Попередній діагноз може бути використаний у сполученні з наведеним вище кодом діагнозу: рядок [DE-14810] G-1003 еквівалентний висловленню «Попередній діагноз: легеневий туберкульоз» звичайною мовою й може бути автоматично перекладений комп’ютером у відповідне висловлення на всіх мовах, на які перекладена номенклатура SNOMED. Склад номенклатури SNOMED International.
Номенклатура SNOMED у першу чергу призначена для формалізації опису результатів клінічних спостережень. У якості її логічної моделі автори пропонують наступну формулу: Для пацієнта із соціального середовища S із професією J [процедура Р, застосована до місця Т, показала/виявила морфологію М, живий організм L, хімічний, лікарський і біологічний продукт ІЗ, функцію F, фізичний вплив А, захворювання або діагноз D] [з модифікатором G] Щоб наблизити цю формулу до реальних діагностичних висловлень, пропонуються різні конструкції, наприклад, повторення однотипних компонентів у сполученнях "і" (позначається знаком +), "або" (про r ) і "за винятком" (-). Ці конструкції на даний час не стандартизовані, З метою полегшення застосування номенклатури SNOMED розроблене й продовжує вдосконалюватися програмне забезпечення для автоматичного й напівавтоматичного присвоювання її кодів текстовим результатам діагностичних досліджень. З огляду на спрямованість, гнучкість і інтернаціональний характер номенклатури SNOMED, комітет зі стандартизації передачі медичних зображень DICOM вибрав її як рекомендовану систему кодування текстових даних, що передаються разом із зображеннями. Система клінічних кодів Ріда RCC Система клінічних кодів Ріда RCC (Read Clinical Codes) значно молодша за номенклатуру SNOMED. Її перша версія була розроблена лікарем загальної практики Джеймсом Рідом на початку 80-х років і призначалася для більш точної й уніфікованої реєстрації в комп’ютері відомостей про стан здоров’я пацієнтів, що зверталися за первинною медичною допомогою. Зараз 75% загальних практик Великобританії (6500 практик, у яких зайняте 21000 лікарів) використовують коди Ріда. За допомогою цих кодів автоматично формуються епікризи, забезпечується ведення повністю безпаперової історії хвороби (у цьому випадку коди сполучаються зі звичайним текстом), видаються стандартні звіти про захворюваність, передбачені органами управління охороною здоров’я, забезпечується виписка й повторення рецептів. Крім того, коди Ріда використовуються для ведення протоколів лікування та у системах забезпечення прийняття медичних рішень. Завдяки успіху системи RCC в 1990 році було створено Центр по кодуванню й класифікації Національної системи охорони здоров’я Великобританії. Цей центр підготував поточну, третю версію системи клінічних кодів RCC, що широко використовується не тільки в системі надання первинної медичної допомоги, але також і в лікарняних інформаційних системах. Система RCC-3 охоплює близько 60-70 тисяч концепцій і понять і за своєю будовою є значним кроком уперед як у порівнянні з попередніми версіями RCC, так і з номенклатурою SNOMED International. Основні компоненти системи RCC (перший рівень «тезауруса Ріда»):
У систему RCC 3 входять також таблиці перетворення в коди МКХ-9 і МКХ-10 термінів, що входять до складу глав Порушення, Морфологія пухлин, Категорії, що залежать від контексту, Причини травм і отруєнь. У цілому структура системи RCC 3 дозволяє більш точно передавати вміст фрагментів історій хвороби, ніж це може бути зроблене за допомогою номенклатури SNOMED, однак SNOMED містить майже у два рази більше термінів. | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||