онкологія. онкологія-1 посібник. Зміст вступ 1 Загальна онкологія
 Скачать 4.22 Mb.
|
|
Пухлини молочної залози Вузлові питання: Дисгормональні захворювання молочної залози Рак молочної залози Патологічні зміни в молочних залозах жінки відбуваються внаслідок порушення функції гіпофізу та яєчників, тому що сам розвиток та функція молочних залоз залежать від гормональної активності цих ендокринних органів. Онкогінекологія та мамологія як науки доповнюють одна одну і допомагають своєчасно виявити та оздоровити гіперпластичні процеси і рак молочних залоз на ранніх стадіях розвитку. В молочній залозі можуть мати місце різноманітні патологічні процеси і давати різні клінічні прояви, що часто затрудняє діагностику захворювання, тому звичайна пальпація молочної залози часто не допомагає у встановленні діагнозу, необхідно застосувати такі дотаткові методи, як мамографія, пункційна або ексцизійна біопсія. Рак молочної залози (РМЗ) протягом останніх років займає перше місце серед захворюваності та смертності жінок в розвинених країнах світу. Тому роль гінекологів в профілактиці раку молочної залози та своєчасному виявленні захворювань залози, які можуть бути причиною виникнення раку, ще більше зросте, якщо вони будуть виконувати безпосередню функцію: огляд та пальпацію молочних залоз у всіх жінок, які звертаються за допомогою, або профілактичні огляди. Лише за такої умови можна різко знизити захворюваність на рак, тому що будуть виявлені передракові або дисгормональні захворювання, які своєчасно вилікують. Проте не слід розглядати гінеколога лише як технічного виконавця (він повинен не тільки виявляти захворювання молочної залози, але вміти лікувати її дисгормональні захворювання). Дисгормональні захворювання молочної залози Серед захворювань молочних залоз основне місце належить дисгормональним гіперплазіям. Із патологічних змін гормонального характеру в молочних залозах найчастіше спостерігаються різні форми мастопатії. Виділяють дві основні форми мастопатії: дифузну та вузлову. Найчастіше зустрічається дифузна мастопатія, при якій уражується вся залозиста чи сполучнотканинна частина або молочні ходи. Проявляється захворювання больовими відчуттями в молочних залозах за кілька днів до початку місячних. Поступово біль стає постійним та інтенсивнішим, нерідко ірадіює в руку або лопатку. Самі залози збільшуються, стають щільнішими і болючими при пальпації, деколи чітко виявляються болючі вузли у вигляді дисків або невеликих горошинок. В другу фазу менструального циклу біль посилюється, залози стають щільнішими і збільшуються в розмірах. Повного пом’якшення молочних залоз після закінчення місячних не настає, а при вагітності та у постменопаузі ці ознаки зовсім зникають. Іноді уражуються молочні ходи на різній їх довжині, тоді основним проявом захворювання є патологічна секреція, яка буває постійно або періодично. При натискуванні на ареолу із сосків можуть бути виділення, що нагадують молозиво, серозного або кров’янистого характеру і мають жовтий, зеленуватий або темно-коричневий колір. Рідко виділяються кров’янисті маси. Ця форма захворювання здебільшого буває двобічною.  мамографія: дифузна мастопатіяЛікування дифузної мастопатії консервативне, комплексне та індивідуальне. Перш за все необхідно усунути причини, які призвели до виникнення мастопатії. Дотримання оптимального режиму праці і відпочинку, нормалізація статевого життя, нормальні пологи, профілактика абортів, тривала лактація (до року), вилікування запальних процесів матки, зміцнення центральної нервової системи, призначення вітамінів і гепатотропних препаратів (ессенціале, карсил) з метою покращання функції печінки можуть забезпечити значний ефект і зникнення дифузної мастопатії. При недостатності функції жовтого тіла призначають прегнін - по 20 мг щоденно протягом двох тижнів перед менструацією (декілька циклів) або прогестерон - по 10 мг внутрішньом’язово впродовж 6-8 днів, починаючи з 16-го дня менструального циклу. Одночасно застосовують 0,25 % розчин йодиду калію всередину (по 1 столовій ложці 2-3 рази на день). Сприятливий ефект від йодиду калію пов’язаний з лютеїнізацією фолікулярних кіст та нормалізацією виділень статевих і гонадотропних гормонів. При гіпоестрогенному ановуляторному циклі або недостатності першої та другої фаз менструального циклу виконують гормональну терапію з 1-го дня циклу естроген-гестагенними преператами (НОН-овлон, ановлар та ін.). Гормональне лікування проводять протягом трьох менструальних циклів під контролем тестів функціональної діагностики та безконтрастної мамографії. При позитивному результаті лікування повторюють через три місяці, а при відсутності або недостатньому ефекті від проведеного лікування його продовжують 6 місяців і більше. Лікування андрогенами спрямоване на зменшення естрогенної активності яєчників у тих випадках, коли вона підвищена. Призначають метилтестостерон - по 10-15 мг щоденно в перші два тижні після закінчення місячних впродовж декількох менструальних циклів. Одночасно обов’язково слід проводити вітамінотерепію. Вітамін В1 призначають в першу фазу менструального циклу по 100 мкг щоденно, вітамін Е - в другу фазу по 50 мг щоденно в капсулах, а вітамін С - протягом всього лікування по 0,25 г в день. Крім цього, можна також застосовувати електрофорез з використанням міді в першу фазу менструального циклу і цинку - в другу фазу та ультразвуку з вітаміном Е на низ живота. У більшості хворих на мастопатію спостерігається зниження функції щитоподібної залози. В таких випадках доцільно призначати тиреоїдин по 30 мг на добу протягом 6-12 місяців. У частини жінок причиною виникнення мастопатії може бути гіперпролактинемія. Їм призначають парлодел (бромкриптин). Контроль за ефектом лікування ведуть також шляхом мамографії один раз в 6 місяців. Вузлова форма мастопатії проявляється у вигляді кістозної, фіброзної та фіброаденоми. Кістозна форма частіше зустрічається у жінок віком 35-40 років. Кісти мають округлу або овальну форму, гладеньку поверхню, м’якувато-еластичну консистенцію, нерідко флуктують. Розміри їх різні; від 0,5 до 5 см в діаметрі.  мамографія: кістозна мастопатія |