онкологія. онкологія-1 посібник. Зміст вступ 1 Загальна онкологія
 Скачать 4.22 Mb.
|
|
Лікування фіброаденоми молочної залози та папіломи протоки - секторальна резекція залози з терміновим гістологічним дослідженням.  Рак молочної залози Етіологія та патогенез раку молочної залози складні. Їх визначають, застосувавши багато факторів, перш за все гормональний. Гормональна регуляція функції молочних залоз складніша, ніж ендометрію. Крім естрогенів та прогестерону, на розвиток молочних залоз, починаючи з пубертатного періоду дівчинки і закінчуючи інволютивними змінами в постменопаузі, впливають не менше 15 гормонів (гормон росту, тироксин, інсулін, кортизол та ін.). Дефіцит хоч би одного з цих гормонів компенсується підвищеною секрецією пролактину, яка, в свою чергу, регулюється естрогенами та пролактинінгібуючим фактором гіпофізу. Дисплазія епітелію, що покриває молочні протоки та часточки молочних залоз, і є наслідком дії гіперестрогенії та гіперпролактинемії. Ось такий ланцюг гормонального впливу виявлено при розвиткові раку молочних залоз. Стає зрозумілим, що призначати естрогени в постменопаузі небезпечно, а оваріоектомія, проведена жінкам репродуктивного віку (40-45 років) з різних причин, знижує ризик виникнення раку молочних залоз. Крім цього, ожиріння та гіперліпідемія відіграють велику роль в патогенезі раку молочної залози шляхом підвищеної ароматизації андростендіону в естрон та перетворення його в органах-мішенях (якими є і молочні залози) в естрадіол. Проте наявна гіперестрогенія та ожиріння, які є головними ланцюгами в патогенезі раку ендометрію, не завжди виявляються при раці молочної залози. Де Waard (1969) вважає, що в патогенезі раку молочної залози у жінки репродуктивного віку головну роль відіграє підвищена секреція естрадіолу, а в постменопаузі обмінні порушення (цукровий діабет, ожиріння) та гіперестрогенія надниркового генезу. У світовій літературі є дані про такі групи ризику: 1) стать (99 % жінок); 2) вік (85 % жінок віком понад 40 років); 3) рак молочної залози у мами, бабусі, тіток, сестер; 4) на основі кістозно-фіброаденоматозу молочної залози; 5) раніше був рак однієї молочної залози; 6) ті, хто не народжував дітей; 7) перші пологи після 34 років; 8) аборти після 35 років; 9) менархе до 12 років; 10) менопауза після 50 років; 11) високий соціально-економічний рівень; 12) холодний клімат; 13) багата жирами їжа; 14) ожиріння, цукровий діабет, гіпертонія; 15) хронічні психологічні стреси; 16) хворі, які перенесли рак яєчників, ендометрію, товстої кишки. Рак молочної залози відносять до епітеліальних пухлин. У клінічному перебізі розрізняють декілька його форм, а саме: початкову (непальпабельну), вузловату, дифузну та рак Педжета. Початкова форма раку молочної залози є доклінічною стадією розвитку пухлини і виявляється при застосуванні додаткових спеціальних методів обстеження. З цією метою використовують радіонуклідний метод, мамографію, ультразвукове та цитологічне дослідження, пункційну та ексцизійну біопсію. Слід зазначити, що більшу половину часу рак молочної залози розвивається приховано. Встановлено, що від малігнізації однієї клітини до пухлини величиною в 3 см проходить приблизно 8 років. Завдання практичної медицини і полягає у використанні цього “німого” для розпізнавання доклінічних форм раку молочної залози. Реальною можливістю для раннього виявлення та розпізнавання пухлин в доклінічну стадію є систематичне профілактичне обстеження жінок, які входять до групи підвищеного ризику захворіти на рак молочної залози. Профілактичні огляди проводять як при індивідуальних відвідуваннях жінок медичних закладів, так і шляхом оглядів організованих груп населення. Активний пошук “мінімальних” форм пухлин (до 1 см) серед так званих “здорових” жінок дозволяє певною мірою вирішити проблему ранньої діагностики раку молочної залози. Вузлувата форма раку клінічно проявляється наявністю щільного вузла, найчастіше у верхньо-зовнішньому квадранті. При пальпації вузол має обмежені контури, поверхня його горбиста, рухомість обмежена. Нерідко спростерігаються зміни на шкірі: втягування шкіри над пухлиною при спробі зміщення її, симптом зморшкуватості, симптоми площини, умбілікації. При поширеному процесі шкіра над пухлиною має вигляд лимонної кірки, нерідко в цьому місці з'являються потовщення та виразка, сосок втягується до пухлини, стає нерухомим, відзначається деформація залози. Лімфатичні вузли в пахвовій та надключичній ділянках збільшені .  Дифузна форма раку включає набряково-інфільтративну, панцирну, бешихоподібну та маститоподібну форми. Ці клінічні форми раку молочної залози характеризуються швидким перебігом процесу. Набряково-інфільтративна форма зустрічається частіше у молодих жінок, іноді - в період вагітності і лактації. Молочна залоза при цьому збільшена, шкіра пастозна, може бути гіперемованою, з ознаками лимонної кірки. При пальпації виявляється інфільтрат без чітких контурів, який розміщується в центральному відділі молочної залози або поширюється на велику її ділянку. Регіонарні лімфовузли збільшені, щільні.  Панцирний рак характеризується пухлинною інфільтрацією не тільки самої тканини залози, а і всієї підшкірної клітковини і шкіри. Залоза зменшується в розмірах, підтягується догори і фіксується до грудної клітки. Шкіра залози стає щільною, пігментованою, нерухомою, на її поверхні з'являється безліч пухлин у вигляді вузликів. Частина вузликів закінчується виразками, які прикриті кірочками.  |