Етапи розвитку економічної теорії як науки. Знань про сутність економічних процесів І явищ почала складатися лише в XVIXVII ст., коли ринкове господарство почало набувати загального характеру
 Скачать 72.6 Kb.
|
|
Трудова теорія вартості - була започаткована представниками англійської класичної політичної економії В. Петті, А. Смітом, Д. Рікардо, а згодом була доповнена і завершена К. Марксом. Згідно з цією концепцією єдиним джерелом вартості є праця, яка становить субстанцію або внутрішній ЇЇ зміст. Поділивши працю на конкретну і абстрактну, К. Маркс показав, що конкретна праця створює в товарі споживчу вартість, а абстрактна - вартість. При цьому, за Марксом, джерелом вартості не можуть бути витрати минулої праці, втілені в засобах виробництва. Лише витрати живої абстрактної праці найманого працівника створюють в товарі вартість і додану вартість Теорія граничної корисності - засновники цієї теорії К. Менгер, Л. Вальрас, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк, Г. Гессен, В. Парето та їхні прихильники вважали, що в основі цінності товару лежить не праця, а суб'єктивно-психологічна думка споживача щодо його корисності. Перш за все вони виходили з того, що аналіз економічних процесів слід розпочинати не з виробництва, а з вивчення потреб людей" з пошуку критерію оцінювання ступеня корисності благ. Тим самим економічні дослідження були повернені обличчям до окремої людини, її потреб, попиту, мотивів господарської поведінки. Гранична корисність - це додаткова корисність, яку отримує споживач від додаткової одиниці товару чи послуги. Теорія синтезу – вартість товару визначається витратами виробництва і корисність. В. Джевонс, А. Маршал, К. Мегер. При цьому в короткому періоді досить важко визначити, що більше впливає на ринкову вартість — витрати виробництва чи корисність товарів. Загальне правило таке: чим менший період, тим більше потрібно враховувати вплив попиту, а значить і корисності на вартість. Теорія вартості утрачених можливостей – вартість найкращого використання ресурсу з усіх можливих варіантів його використання. Вартість утрачених можливостей дозволяє нам зрозуміти те, що вартість є категорією, яка містить у собі витрати не одного, хоч і найбільш цінного ресурсу, а всіх виробничих ресурсів, які є взаємозаміщуваними. А. Маршал.
Є дві основні концепції, які пояснюють причини виникнення грошей: раціоналістична і еволюційна. Раціоналістична пояснює виникнення грошей як результат домовленості між людьми про введення спеціального інструмента (грошей) для здійснення обміну товарів. Така концепція панувала до кінця 18 ст. Еволюційна концепція стверджує, що гроші виникли стихійно, незалежно від волі людей, у результаті тривалого еволюційного розвитку суспільного поділу праці, товарного виробництва та обміну. Вперше була сформульована К.Марксом. На ранньому етапі розвитку людського суспільства появі грошей передувала епоха натурального товарообміну. У міру розвитку товарного виробництва прямий товарообмін ускладнювався. Потрібен був товар-посередник, тобто загальний еквівалент. Спочатку ним були золото і срібло. Потім тільки золото. Суть грошей це поєднання їх властивостей: 1.гроші виконують роль загального еквівалента, за допомогою якого решта товарів вимірюють свою вартість; 2.вони є абсолютно ліквідними, тобто мають здатність обмінюватися на всі інші товари; 3.виражають економічні відносини; Отже, гроші – це особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з приводу виробництва та обміну товарів. Теорії грошей. Металева. Представники визнавали лише металеві гроші з благородних металів. Вони стверджували, що золото і срібло є грошима завдяки природним властивостям. Т. Ман, У. Стаффорд Номіналістична. Прихильники вважали гроші суто умовними знаками, номінальними розрахунковими одиницями, встановленими держвладою. Дж. Берклі, Дж. Стюарт Кількісна. Представники стверджували, що вартість грошей та рівень товарних цін визначається кількістю грошей в обігу. Дж. Локк, Д. Юм.
Гро́ші — особливий товар, що є загальною еквівалентною формою вартості інших товарів. Функції грошей – це дії, які вони здійснюють у ринковій економіці. Виділяють такі основні функції: міра вартості, засіб обігу, засіб платежу, засіб утворення скарбів, світові гроші. Функція грошей як міра вартості полягає у здатності грошей як загального еквівалента визначати вартість усіх інших товарів, надаючи їй форми ціни. Ця функція реалізується через масштаб цін. Масштаб цін – це певна вагова кількість дорогоцінного металу, яка законодавчо встановлюється державою як грошова одиниця країни та використовується для виміру товарних цін. Функція засобу обігу. Гроші виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їхній обіг. Цю функцію гроші виконують у формі монет і паперових грошей. Функцію утворення скарбу виконують ті гроші, які виходять з обігу, тимчасово переривають свій рух, нагромаджуються і перетворюються на скарб. Функція засобу платежу полягає в обслуговуванні грошима погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних відносин. Функція світових грошей полягає в обслуговуванні грошима міждержавних економічних відносин. Види грошей: Товарні гроші — це різновид грошей, які є товаром (наприклад худоба, зерно, мушлі, хутра). Тобто предмети, які можна безпосередньо використовувати, проте одночасно, вони виступають і як еквівалент вартості інших товарів. Металеві гроші - це грошові знаки, виготовлений з металу (золота, срібла, міді або сплавів) встановлених законом ваги і форми, що використовується як засіб грошового обігу та платежу. Паперові гроші — це гроші, що не мають самостійної вартості, або ця вартість не співрозмірна з номіналом. Вони випускаються державою для покриття своїх (бюджетних) витрат і наділяються нею примусовим курсом, визнаються законним платіжним засобом на всій території. Кредитні гроші — це права вимоги до фізичних або юридичних осіб, спеціальним чином оформлений борг, які можна використовувати для покупки товарів (послуг) або оплати власних боргів. Електронні гроші - означення грошей чи фінансових зобов'язань, обмін та взаєморозрахунки з яких проводяться за допомогою інформаційних технологій. Грошовий обіг - це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві. Між процесами реалізації суспільного продукту та грошовим обігом існує внутрішній зв'язок, який дістав назву законів грошового обігу. Ці закони визначають кількість грошей, необхідну для реалізації суспільного продукту за різних умов. Згідно з класичним підходом кількість грошей, необхідних для обігу, може бути визначена за такою формулою: КГ = (сц-к + п-вп)/о, де КГ — кількість грошей, необхідних для обігу; СЦ — сума цін товарів, реалізованих протягом року; К — сума цін товарів, проданих у кредит; П — платежі за кредити минулого року; ВП — платежі, які взаємно погашаються; О — швидкість обороту однієї грошової одиниці за рік. Більшість сучасних західних економістів для визначення кількості грошей, необхідної для обігу, базуються на неокласичній теорії рівняння грошової і товарної мас, запропонованої американським економістом І. Фішером: М* V = P*Q, де М — маса грошей в обігу; V — середня швидкість обігу грошей; Р — середній рівень цін на товари та послуги; Q — кількість товарів та послуг, представлених на ринку. З цього рівняння можна визначити кількість грошей, необхідних для обігу: М=(P*Q)/ V
Інфляція — це знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному виробництві й порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари і послуги. Інфляція є складним, багатостороннім явищем, причини якого — у взаємодії факторів сфери виробництва і сфери грошового обігу. Інфляція ззовні виглядає як знецінення грошей внаслідок їхньої надмірної емісії, яка супроводжується зростанням цін на товари та послуги. Інфляція ж є результатом порушення економічної рівноваги, яка зумовлена комплексом внутрішніх і зовнішніх причин причинами інфляції є: — порушення пропорцій суспільного виробництва — значне зростання дефіциту державного бюджету і державного боргу, зумовлених непродуктивними державними витратами; — надмірна емісія паперових грошей, яка порушує закони грошового обігу; — мілітаризація економіки, що відволікає значну частину ресурсів в оборонну промисловість, призводить до недовиробництва товарів народного споживання — Недосконалість податкової системи; — випередження темпів зростання заробітної плати порівняно з темпами зростання продуктивності праці. Форми інфляції: Залежно від переважаючого впливу факторів - інфляція попиту - це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту. - інфляція пропозиції — це зростання цін внаслідок підвищення витрат виробництва чи скорочення сукупної пропозиції. За темпами зростання - повзуча - ціни зростають незначною мірою (не перевищує 10 % на рік). - галопуюча - ціни зростають швидко — на 10—100 % щорічно - гіперінфляція - ціни зростають дуже швидко — на 1—2 % щодня або сягають 1000 % і більше на рік. Вона означає глибоку економічну і соціальну кризу в країні. За ступенем прогнозування - Очікувана інфляція —помірна інфляція, яку можна спрогнозувати на будь-який період. - Неочікувана інфляція - раптовий стрибок цін, зумовлений збільшенням під впливом інфляційних очікувань суспільного попиту населення на споживчі товари, товаровиробників — на сировину та засоби виробництва. За характером прояву - Відкрита інфляція розвивається вільно і ніким не стримується. - Прихована інфляція — це така інфляція, коли держава вживає заходи, спрямовані на безпосереднє стримування цін на товари і послуги, з од. боку, і доходів населення — з ін. За співвідношенням темпів зростання цін на товари - Збалансована інфляція — ціни товарів різних товарних груп відносно один одного не змінюються. - Незбалансована інфляція — співвідношення цін у різних товарних групах змінюється на різні відсотки і по-різному на кожний вид тов.
Інфляція — це знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному виробництві й порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари і послуги. Інфляція є складним, багатостороннім явищем, причини якого — у взаємодії факторів сфери виробництва і сфери грошового обігу. Економічні наслідки інфляції - порушується нормальне функціонування кредитно-грошової системи. - капітали переливаються у спекулятивні комерційні структури, де вони швидше обертаються і приносять величезні прибутки. Зрост. спекуляція,тіньова економіка, корупція. - поступово згортаються товарно-грошові відносини й розширюється прямий продуктообмін на основі бартерних угод. Це призводить до втрати грошима своїх економічних функцій. -підриває конкурентоспроможність і експорт вітчизняних товарів, стимулює імпорт товарів з-за кордону, оскільки на внутрішньому ринку вони продаються за вищими цінами. Соціальні наслідки інфляції -знижує життєвий рівень усіх верств насел., особливо тих, які мають сталий дохід - посилює безробіття - знецінює попередні грошові заощадження населення в банках, страхових полісах, щорічну ренту . Для боротьби з інфляцією держава проводить антиінфляційну політику, яка передбачає здійснення тактичних (короткострокових) заходів щодо зниження рівня наявної інфляції та стратегічних (довгострокових) заходів, спрямованих на недопущення інфляції у тривалій перспективі. До основних заходів антиінфляційної державної політики належать: — обмеження емісії грошей; — подолання дефіциту державного бюджету; — стимулювання нагромаджень та інвестицій; — скорочення ставок податків; —стимулювання розвитку середнього й малого бізнесу; — збільшення безготівкового обігу; — регулювання валютного курсу; |