Етнопедагогіка XX ст. 45 Розділ III 50
 Скачать 20.37 Mb.
|
|
§ 3. Писанкарство Традиція розмальовувати навесні яйця у слов’янських народів сягає епохи язичества. Писанки у слов’ян були пов’язані з комплексом весняної обрядовості. Наз ва «писанки» походить від слова «писати», в розумінні «прикрашати орнаментом». Писанки розписували пере важно жінки та дівчата, дуже рідко — хлопці і чолові ки. Існує ціла низка легенд і повір’їв, які пов’язують ви никнення писанки з життям Христа і Богородиці. Однак дослідники107 пов’язують писанку із сонячним культом* який прийшов до слов’ян зі Сходу. Писанка була в добі родового побуту наших далеких пращурів, що підтвер джують археологічні знахідки при розкопках стародав ніх могил. Отже, явище писанкарства виникло задовго до прийняття християнства і має давні традиції. За уяв леннями наших далеких предків, на землю поверталося божество життя і родючості з неволі злої чарівниці зи ми, а яйце вшановували як символ весняного відроджен ня й оновлення, як джерело життя і першооснову Все світу 108. Український Великдень зберіг за собою первинну язичеську назву свята «Великдень». Яєчко було ембле мою Сонця, Весни. Птахи починають нести і висиджува ти яйця лише весною, із сонцем. Яєчко було амулетом, з допомогою якого людина заворожувала та з’єднувала в собі добрі сили, лихі ж відвертала. Порівняльний ана ліз писанок різних народів Європи доводить, що найкрасивішими є українські писанки. Вони пов’язані з чис ленними віруваннями та стародавніми звичаями, їх ві зерунки найрізноманітніші і найбагатші за змістом, стверджує шведський учений Арне. Він доводить, що саме в Україні виник звичай крашення писанок, а зго дом поширився і в інших країнах світу. Писанки — це по-мистецькому розписані цілющими знаками великодні яйця. Однобарвно зварені яйця на зивали крашанками. Різниця між ними полягає не лише в способі розпи сування. Крашанка завжди була варена або печена, її використовували в їжу. Писанку ніколи не варили, щоб не знищити в ній життєдайну силу. її ніколи не викорис товували в їжу. Для нанесення на яйце орнаменту ви користовували в основному класичну і воскову техніку. Для розписів писанок народні умільці розробили цілий ряд природних барвників, які виготовляли у домашніх умовах: «жовтило» — з вивареної яблуневої кори, з шаф рану; «чорнило» — з луски соняшникових зернят, додаю чи залізного купоросу; «зеленину» — з відвару житніх висівок та луски зернят соняшнику; «темно-коричне ву» — з відвару дубової кори, кори чорної вільхи; «крас ну» — з комах польської кошинелі. В кінці XIX і на початку XX ст. поступово відмовляються від природних барвників і переходять до купованих — рослинного і хі мічного походження. Писанки писали тільки у великий піст, тобто протягом двох тижнів перед Великоднем. Орнаментація різноманітна як за змістом, так і за композиційною будовою. У декорі переважає геометрич на орнаментація. У нескладних мотивах геометричного візерунка відтворювалися образи сонця, зірок, блиска вок, хмар, символи засіяного поля — у вигляді ромбів, грудок зораної землі — у вигляді трикутників, смуги бо розен — у вигляді драбин. У наш час в орнаментах писанок шукають не тільки історичний зміст, а й мистецький. Тепер, крім традицій них, зустрічаються на писанках і нові, мистецьки доско наліші орнаменти, а символічних існує понад сто. Ко жен з них має своє значення, наприклад: «кривулька» — нитка життя, вічність сонячного руху, «кривулька» або «безконечник» — вияв філософської думки — початок і кінець; «гачковий хрест» або «тригвер» — ружа, зірка; «сорок клинців» символізували сорок точок життя, успіх у господарстві, добробут та честь людини. За своєю ком позицією та орнаментом писанки вказують на різні ре гіони України. Наприклад, для Гуцульщини характер ний хвилястий орнамент-«безконечник» або «ключковий пояс», відомий під назвою «українського ліондра». Для з’ясування та вивчення всі орнаменти класифі кують. Одна з таких класифікацій належить професору М. Ф. Сумцову. Він поділив орнаменти писанок на гео метричні, рослинні, зоологічні, антропологічні та побу тові. Ще поділяють орнаменти на такі групи:
Група орнаментів, які найбільше поширені на укра їнських писанках, показує різноманітні знаки Всесвіту і Сонця. їх основа —* символічне зображення Сонця, яке є орнаментом світла й життя. Дітям старшого дошкіль ного віку доступні такі символи та їх пояснення як обе регів: Колесо (зображення кола) — знак єднання найвищо го спокою з напруженою силою, завершенням доскона лості, образом Божої вічності. У загальнохристиянському розумінні колесо є символом безсмертя, безконечної Божої любові. Сонце — символ світла й життя, символ Бога. Хрест — символ Всесвіту, знак чотирьох сторін світу, чотирьох вітрів, чотирьох пір року. У християнстві це символ відкуплення, яким Церква все починає, благо словляє й освячує. Тригвер (зображення трикутника) — символ вогню, безсмертя, чоловічої та материнської сили. Це символ Пресвятої Трійці; а із вписаним усередині колесом — символ Божого ока. Дерево життя — символ небесної осі, є скарбницею життя, поєднує в собі теперішнє і минуле, сталість і рушійність, силу і слабість, вершини і низини; це символ природи, яка безперервно відновлюється. Спіраль — знак вегетативної й органічної плодючості, як знак Сонця; є володаркою перебігу часу. Блискавка — небесний вогонь, одночасно караючий і освячуючий, вістун божественного. У християнстві це блиск Божої ласки. Колосся і зерно — уособлення предками святої їжі. У християнстві колосся символізує Воскресіння. Граблі — символ дощу. У Новому завіті це символ ласки і вісник науки святого Євангелія. Гілка — як частина представляє цілісність дерева. Свячена лоза є охороною проти хвороб та злих сил. Гіл ка із Зелених Свят є первістком природи, даром весня ного цвітіння, символ безконечності життя. Дубовий листок — символ дуба, в який так часто вдаряє грім, є свідком Божого грому, символізує силу Богів погоди. Символ Божої справедливості. Риба — символізує воду, її елементи життя і так са мо, як вода, є символом життя і смерті. Вона також є знаком щастя, здоров’я і життя. У християнстві це сим вол новохрещених. Триріг — знак святого числа 3, три божества; чис ло 3 є символом симпатії і порядку і тому саме є кла сичним числом культових повторень Певний колір — це символ, оберіг. Так, червоний колір символізує радість життя, надію; бронзовий уособ лює землю, багату на дари полів; білий з чорним — по шана духів; сполучення кількох барв — родинне щастя. Щодо кольорів писанки, то кожна місцевість має свої особливості. Писанками обдаровували на знак бажан ня: дітям — здебільшого з ясними барвами; господа рям — «сорока клинцями» або «кривульками»; хлопцям та дівчатам — з «розетами», «тригверами» та веселими барвами; старцям — з чорними барвами та з поясами, так званим «небесним мостом». Писанки носили на могили батьків, дідів. Для пев них районів характерні і свої кольори. На Поліссі, Во лині, частині Поділля побутують писанки з перевагою ясно-червоного тла, а для Подніпров’я притаманні широ кі симетричні поля й товсті лінії; Наддністрянське По ділля знає чорні писанки, інколи з темним чи білим тлом і контурно виведеним мотивом. Гуцульські писан ки — ясні, писані жовтими й білими контурами на чер воному тлі, часто трохи є зеленої, чорної і синьої бар ви, орнамент — геометричний, який складається з ціло го ряду різнобарвних елементів. На особливу увагу заслуговують писанки сіл Космача, (на Івано-Франківщині) та Буковини. У Космачі мисте цтво писанки передавалося з покоління в покоління. Ха рактерні дрібноузорні орнаменти. Великої майстерності досягли космацькі жінки у виконанні зооморфних моти вів. У зображенні тварин помітні намагання передати рух коників чи оленів. Для космацьких писанок характерне поєднання жовтого та оранжевого кольорів на бордово му тлі. У писанках буковинських сіл в основному геометричні мотиви — ромби, трикутники, хрестики, розети, смеріч ки та зірки. В них переважають жовто-білі та оранже во-білі барви на темному тлі. Традиційні мотиви — «со рок клинців», «безконечник», «коники», «олені», «риб ки», «метелики». Писанки сіл Закарпаття у більшості з геометричним орнаментом, стилізованим рослинним малюнком — розети з ромбоподібними пелюстками на бордовому тлі; в кольорах багато синьої та зеленої фарби. Цікаво дітям буде знати й про те, що українську пи санку дуже шанують за кордоном. У Канаді, в провін ції Альберта, споруджено єдиний у світі пам’ятник пи санці. Сам процес виготовлення писанки має свої особли вості. За народним віруванням, крашанки готують у Ве ликодню суботу, тому що яйця, пофарбовані в п’ятницю, швидко псуються, а зроблені в суботу зберігаються про тягом усіх свят. Яєць фарбують тринадцятеро (мають на увазі 12 апостолів і Спасителя). Найбільше готують чер воних крашанок, не годиться робити чорних, бо вони на гадують про кров «лукавого». Перше пофарбоване яйце зберігають і, коли треба, «підкурюють» ним хворого на пропасницю. А ось на Поділлі вважають, що найкращий час по чинати роботу з писанками — на другий день після Христопоклонної неділі, а на Сорок Святих треба виписати «сорок клинців». У Вербну неділю та на Благовіщення (7 квітня) нічого не можна робити. А щоб писанки довго зберігалися, їх треба пекти в Чистий четвер. Топтати ногами рештки пофарбованого яйця чи пи санки — великий гріх. Хто буде це робити, того Бог по карає хворобою. А ще люди з року в рік зберігають свя чені крашанки, а як трапиться пожежа — перекидають їх через вогонь, вірячи, що він згасне. Таке своєрідне ознайомлення з писанкою як витвором мистецтва й оберегом має на меті закріпити також знання дітей про звичаї та обряди українського народу. Окремо вихователь пояснює процес її виготовлення. Віч відбувався в певний час, з певними «формулами», заговорами, з зображенням чарівних знаків — малюнків та відповідними кольорами — фарбами. Так, наші пращури вірили, що писанка має магічну силу. А старі люди і сьогодні вважають писанку особли вою святістю, яка приносить добро, щастя, достаток, за хищає людину від усього злого. Писанку треба вміти виписати відповідними фарба ми, і тоді, коли належить, її треба вміти замолити і да ти тому, кому вона потрібна. З метою залучення дітей до писанкарства у дитячому садку можна використову вати заняття, свята, дозвілля, екскурсії, виставки, зуст річі з писанкарями, театралізовані дійства, ігри-драматизації тощо. Розглянемо, як на заняттях можна знайомити дітей з писанкою і писанкарством як народним ремеслом. Умо вою успішної роботи є творчість і фантазія вихователя. Пропонуємо таку орієнтовну тематику занять з пи санкарства: історія виникнення писанки, легенди і каз ки про неї; ознайомлення з писанкою свого регіону, тех нікою її виготовлення; ознайомлення з писанкою різних регіонів України, своєрідністю техніки виготовлення, ко лориту й орнаменту; виготовлення крашанки; виготов лення дряпанки; гуцульська писанка, різноманітність орнаменту; розписування писанок гуцульськими візерун ками на площинних формах; розписування писанок на об’ємній формі; укладання виставки «Свято писанки». Подаємо запис конспекту заняття на тему: «Сим воли писанки». Завдання: Розширити і поглибити уявлення ді тей про народну символіку; ознайомити з традицією роз писування писанки як оберега, розповісти про основні символічні знаки писанки, їх магічне значення, роль ко льорів та поєднання їх у візерунку. Формувати усвідом лене ставлення до свят та бажання брати в них участь, дотримуватись традицій та обрядів свого народу. Матеріали: лялька Яринка, кошик з писанками, вишитий рушник, малюнки символічних знаків писан ки, крашанки. Попередня робота з дітьми: Вивчити вір ші про писанку — Л. Полтави «Великодні писанки», Л. Глібова «Писанка», загадки; побувати в гостях у на родної майстрині — писанкарки, екскурсії до музею пи санки; вивчити народні ігри з писанками на Великдень; побувати в місцевому краєзнавчому музеї на виставці писанки; провести бесіду про походження писанки; пе реглянути діапозитиви про створення писанки. Хід заняття: Спеціально обладнана кімната в стилі української хати. На столі вихователя — вишитий рушник, лялька Яринка в українському костюмі.
Як уродилася, то була біла, Тепер подивіться, рябенька я ціла. Мені змалювала Яринка бочки У жовті, червоні і білі квіточки. Лежу на столі біля круглої паски, Моргаю до сиру, тулюсь до ковбаски, До хрону, до масла, до бабки сміюся. Ану, відгадайте лишень, як зовуся?
У підготовчій до школи групі вихователь приділяє значну увагу ознайомленню дітей з регіональними особ ливостями писанки. Оскільки гуцульська писанка посі дає в писанкарстві особливе місце завдяки своїм висо кохудожнім характеристикам, наводимо запис занять. Тема: «Чарівний світ писанки». Завдання: Дати дітям поглиблені знання про іс торію та процес виготовлення писанок на Гуцульщині; визначити їх характерні особливості, оригінальність кожної з них; зосередити увагу на традиційних елемен тах та самостійному доборі кольорів для них; розвива ти окомір, відчуття кольору, виховувати інтерес до де коративного мистецтва, бажання самим творити красиві візерунки. Підготовча робота: Розглянути з дітьми пи санки. Виділити і проаналізувати доступні для відтво рення елементи. Матеріали: площинні форми яйця, розфарбовані відповідними кольорами гуаші. Хід заняття: 1. Легенда про писанку. 2. Розповідь вихователя про особливості гуцульської писанки, аналіз технології. 3. Самостійна робота дітей над фраг ментами розпису. 4. Укладання виставки готових писа нок Гуцульщини. Тема: «Котилася писаночка...». Завдання: Формувати уявлення дітей про виго товлення писанок; ознайомити з традиційними елемен тами та кольоровою гамою писанок Гуцульщини; вихо вувати інтерес до декоративно-прикладного мистецтва; розвивати естетичний смак. Матеріали: зразки гуцульської писанки, розпи сане яєчко, писак, різні фарби, віск, атрибути для персо ніфікованого читання. Хід заняття: Вихователь: «Котилася писаночка з гори на долину, прокотилась простісінько до нас у гос тину». Стук у двері, заходить Писанка. Запитання до дітей: На яке свято люди розмальову ють писанки? Як зрозуміти таку приказку: «Дороге яєч ко на Великдень»? Як називаються яєчка, фарбовані од ним кольором? Що роблять з писанками і крашанками? Що робили з писанкою ваші бабусі і дідусі? Розповідь дітей. Розповідь Писанки: «Свячену писанку приорювали в полі, щоб краще родило жито-пшениця, клали під по ріг стайні, щоб добре велося худобі. Зводячи нову хату, в кожному кутку клали по писанці. Ваші прабабусі і прадідусі вірили, що писанка охороняє оселю від поже жі, блискавки та різних напастей. Ось послухайте ле генду: Далеко в горах до високої стрімкої скелі заліз ними ланцюгами прикутий страшний нехрист, злий дух Перун щез-би. І той нехрист має дванадцять своїх по сланців, що ходять по селах та містах і придивляються, як живуть люди. Все, що вони побачать або почують,, розповідають нехристові. Коли посланці кажуть, що лю ди живуть бідно і сваряться між собою, нехрист радіє і сміється так, що аж гори трясуться, а ланцюги його» слабнуть. Якщо посланці кажуть, що між людьми зла года й добро, нехрист сердиться, насуплює брови, а лан цюги міцніше стискають його погане тіло. Та найстраш ніша для нехриста вістка, що люди ще пишуть писанки,, що вони не забули цього звичаю: тоді він реве, як звір,, рветься з усієї сили і б’ється головою об скелю так, що аж вогонь креше. З того постають грім і блискавка, а ланцюги робляться тоді такі міцні, що годі їх відірвати. Тепер ми розуміємо, чому писанкарство розповсюджене по всій Україні. Писанки бувають найрізноманітніші. На Гуцульщині поширені геометричні мотиви: різні клинчики, півклинчики, півсонця, місяці, півмісяці, зі рочки; рослинні елементи: квіти, ялиночки, гілочки, лис точки; а також зображення тварин: півня, оленя, коня». (Розповідь супроводжується показом зразків писанок та розглядом їх.) Далі йде персоніфіковане читання вірша дітьми і Пи санкою: Ой писанко люба, Які в тебе взори! То олені, півні, Ялинки та зорі.., Дивуюсь, любуюсь, Та знати б хотіла, Що кажуть ті взори? Скажи ж мені, милаї Писанка: Ялинка зелена І олень рогатий Тобі нагадають Зелені Карпати. А той безконечник Біжить безконечно, Бо правда не згине, А житиме вічно. Дитина: Тепер розумію, Недаром же мати Нам наказали Тебе шанувати. Бо щастя віщуєш Ти, писанко-чічко, Посвячена в церкві В Воскресную нічку. Писанка розповідає, як правильно її розписувати: «Щоб виготовити писанку, треба мати паличку-писачок. У кожному писачку є дірочка, в неї встромлена трубоч ка, в яку набирають трохи фарби. Для кожної фарби — окремий писачок. Спершу треба нанести бджолиним воском лінії і кри вульки. Під руками має бути тепленька вода і всілякі барвники. Спочатку яйце опускаємо у жовту фарбу. По тім тримаємо 10—15 хв у теплій воді. Після цього на водимо зелений колір. Коли ж це все зроблено, легень ко гріємо яєчко під настільною лампою і витираємо віск. Яйце готове. Завдання для повторення
|