Етнопедагогіка XX ст. 45 Розділ III 50
 Скачать 20.37 Mb.
|
|
Запитання для повторення
Практичні завдання
РОЗДІЛ XI ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З РІДНИМ КРАЄМ § 1. Краєзнавство та батьківщинознавство Ознайомлення дітей з рідним краєм у дошкільному закладі охоплює ділу систему різноманітної краєзнавчої роботи. Що ж таке краєзнавство? По-різному визнача ють учені значення цього поняття. За педагогічною ен циклопедією краєзнавство — це вивчення учнями на уро ках та в позаурочний час природи, соціально-економіч ного і культурного розвитку краю: шкільного мікрорайо ну, села, міста, району, області100. Таке визначення не повністю відображає смислове багатство і педагогічні функції краєзнавчої роботи. Однак досвід переконує, що краєзнавство є не тільки засобом визначення і пізнання своєї місцевості, а й органічним невіддільним складни ком навчально-виховного процесу. Витоки краєзнавства йдуть з глибини віків і беруть свій початок від народного краєзнавства. Невідомі на родні краєзнавці були знавцями різних місць. Відомості про минуле поселень, міст, областей здавна збереглися в народній пам’яті. Свої знання історичного, географіч ного, господарського характеру вони передавали з поко ління в покоління, тим самим зберігаючи наступність у матеріальній і духовній культурі народу. У вітчизняній педагогіці термін «батьківщинознавст во» вперше обгрунтував видатний педагог К. Д. Ушин ський у роботах «Рідне слово» і «Педагогічна поїздка до Швейцарії». У краєзнавстві він вбачав передусім могут ній засіб вивчення рідного краю, його природних ресур сів. Природа, на думку К. Д. Ушинського, має вивчатися від знайомого — до загального, від близького — до да лекого. Він наголошував на необхідності розвивати в дітей «інстинкт місцевості», тобто розуміння взаємозу мовленості природних процесів, уміння бачити місцевість в цілому, з усіма особливостями її природи, життя насе лення, господарського розвитку. У кожному районі, заз начав учений, «зосереджена маса відомостей — історич них, географічних, етнографічних, статистичних, які вчи тель повинен вміло використовувати, закладаючи надійні основи моральних почуттів, гуманізму, милосердя» К Принципове значення має сьогодні праця С. Русової «Націоналізація дошкільного виховання». В ній наголо шується, що найголовніше — «аби навчання дітей з са мого початку було збудоване на тому рідному грунті, на якому зростає дитина, щоб воно було міцно зв’язане ти ми враженнями, що їх заклала в багату душу дитини рідна сім’я, рідна хата»101. С. Русова дала конкретний перелік засобів, за допо могою яких вихователь зумів би захопити розум і душу дитини, розвинути в ній прекрасне і світле почуття лю бові до рідного краю і його людей. Серед окремих наук, які найкраще задовольняють ці кавість дитини, видатний педагог виділяє природознавст во. Вона стверджує, що кожна пора року — весна, літо, осінь, зима — викликає свої розмови, спонукає до від повідної праці, тому закликала вихователів до того, що& ознайомлення дітей з навколишньою дійсністю відбува лося під час їх безпосереднього спілкування з природою: «Усе те, що там (город, сад, баштан) росте, треба пока зувати дітям не на малюнках, а справді, щоб діти могли взяти в руки, понюхати, покуштувати, яке воно на смак... До того ж не вадить додати загадки з того ж поля, яке постачає матеріал для бесід» 102. Проблеми краєзнавства у працях «Моральні заповіді дитинства і юності», «Народження громадянина», «Бать ківська педагогіка» глибоко розкриває В. О. Сухомлин ський. Учений-педагог розробив струнку систему крає знавства: кожний учень залучається до безпосередньої участі у справах суспільства. Краєзнавство у дошкільному закладі слід розглядати як організовану і керовану педагогом багатогранну піз навальну, пошуково-дослідницьку, суспільно корисну працю дітей, спрямовану на комплексне вивчення рідно го краю (природа, побут, господарство, культура), з по сильною участю їх в охороні та збереженні здобутків національної культури і навколишньої природи. Крає знавство є однією з важливих основ у зміцненні зв’язку дитячого садка з життям, працею дорослих. Об’єднуючи в собі навчально-пізнавальну, пошуково-дослідницьку і суспільно корисну діяльність дітей, краєзнавство володіє великим виховним потенціалом. Це зумовлене насам перед тим, що природа, суспільне життя і праця, еконо міка, культура, історичне минуле рідного краю — неви черпні джерела пізнання, формування національної самосвідомості і світогляду особистості, її всебічного і гармонійного розвитку на основі сприйняття навколиш нього. Краєзнавство як педагогічна категорія включає в се бе поняття «рідний край». Поняття «край» досить умовне. Це, як правило, по рівняно невелика частина території, кордони якої виз начають залежно від того, хто і з якою метою має її ви вчати. Для дитячого садка край — це мікрорайон, у межах якого знаходиться дошкільний заклад. Тут проводяться спостереження, прогулянки, екскурсії, подорожі, здійс нюється науково-дослідницька та природоохоронна ді яльність. Крім того, під рідним краєм розуміють адміністра тивний район, область, державу. Отже, ступінь локаль ності, тобто територіальний компонент, не може вважа тися найістотнішою ознакою поняття «рідний край». Ви значальними у цьому понятті є соціальні компоненти: трудова діяльність і побут народу, традиції, суспільні від носини, духовні і матеріальні цінності — все, що стано вить суть національного в кожного народу. Отже, краєзнавство — це багатогранна діяльність ді тей: навчально-освітня, пошуково-дослідницька (резуль татом якої у дошкільному віці передбачається природо охоронна діяльність), суспільно корисна. Суспільно корисна праця спрямована на благоустрій дитячого садка, населеного пункту, вона доступна дітям дошкільного віку і як природоохоронна робота з ураху ванням фізичного й інтелектуального навантаження від повідного віку. Головним джерелом знань про рідний край є крає знавчі об’єкти. За основними напрямами вивчення їх умовно можна поділити на такі групи:
Система краєзнавчої роботи у дошкільному закладі, має відповідати таким основним вимогам: ідейність (у правильному розумінні); науковість і доступність; комплексність і систематичність; плановість, наступність, гласність;
Вивчення природи і багатств рідного краю дає мож ливість зрозуміти значення господарської діяльності на селення краю, збагнути взаємозв’язок людини з приро дою. У свідомості дітей вихователі мають утвердити думку, що земля є найголовнішим багатством народу. Робота з вивчення природи рідного краю є могутнім засобом виховання в дітей цінних моральних якостей, насамперед національної свідомості, любові до своєї Віт чизни. Вивчати природу рідного краю в дошкільному закла ді потрібно за такими напрямами: розташування геогра фічне; рельєф; водойми; корисні копалини; видовий склад рослин лісів, лугів, боліт, їх цінність; видовий склад тва ринного світу, біологічні особливості тварин, їх значен ня; вивчення сезонних природних явищ; охорона і зба гачення природи. Спілкування з природою, елементи на укових знань, спостережливість роблять життя дітей яскравішим, багатшим, радіснішим, а на цій основі фор муються почуття любові до Природи, рідного краю. § 2. Методика ознайомлення дітей молодшого та середнього дошкільного віку з рідним краєм Прості знання в цьому віці є інтелектуальною осно вою для формування з четвертого року життя найдоступ нішої сукупності уявлень про рідний край, об’єднаних існуючими зв’язками і залежностями між географічними розташуваннями і природою населеного пункту, де живе дитина, природою й особливостями праці дорослих, за собів зв’язку тощо. Починаючи з четвертого року життя, в умовах зроста ючої взаємодії з навколишнім, значно розширюється кру гозір дитини, розвиваються пізнавальні інтереси. Обсяг інформації, яку дитина одержує з різних джерел, інтен сивно формує допитливість і спостережливість. Завдан ня вихователя полягає в тому, щоб систематично і послі довно стимулювати й підтримувати ці процеси, поглиблю вати і розвивати їх. Оскільки навколишнє середовище є основним джере лом інформації у цьому віці, від раціонального викорис тання режимних і цільових прогулянок значною мірою залежить її послідовне збільшення, впорядкованість і точність уявлень. Так, плануючи щоденні прогулянки в першу і в другу половину дня, вихователь використовує належний час не лише для відпочинку дітей, а й одно часно для продовження пізнавальної і виховної роботи з ними. Тривалість прогулянок дозволяє успішно орга нізувати спостереження за типовими, характерними ознаками найближчого оточення для збагачення їх часо вими уявленнями, позитивними емоціями та переживан нями. Наприклад, під час прогулянки по вул. Набереж ній (на р. Бистриці) вихователь звертає увагу на те, чому вулиця так називається (знаходиться на березі річ ки), а ще неподалік від садка, крамниці «Овочі і фрукти», «Молоко», «Хліб» — чому вони так називаються? Поряд з дитсадком є дитячий спортивний майданчик і літній кінотеатр, де часто бувають малюки в години дозвілля, прогулянок, тож слід на все це звернути належну увагу. Доступність пояснення, образність мови, яскраві порів няння і конкретні приклади сприяють пізнанню най ближчого середовища. Вихователь спонукає дітей до сві домого запам’ятовування назв, багаторазово повторюючи їх у розповідях і поясненнях. У такий спосіб збільшується обсяг пам’яті дітей, формується її довільність, і в кожній наступній прогулянці зароджується та допитливість, яка проявляється в запитаннях дітей різного змісту: Як нази вається вулиця, де я живу? Чому вдень на майданчику немає кіно? Як називається наше місто? Як називається крамниця? Чому річка називається Бистриця? Такі роз мови з дітьми мають чітко виражене пізнавальне, розви ваюче, виховне й освітнє значення. Молодших дошкільників знайомлять у процесі прогу лянки не лише з тими об’єктами та явищами, які закла дені у зміст програми. Допитливість дитячого розуму породжує численні запитання, на які вихователь повинен дати чітку і доступну відповідь. Окреме місце в ознайомленні дітей четвертого року життя з рідним краєм займають заняття. їх основне при значення — повідомлення дітям нових знань і створення умов для їх застосування. Оскільки окреме місце в озна йомленні дітей четвертого року життя посідають занят тя, то їм слід приділяти значну увагу. Оскільки краєзнав чі знання складні як за змістом, так і за формою подачі, вихователь не повинен обмежуватись у своїй роботі ли ше одним розділом програми або віддавати перевагу тому чи іншому виду заняття. Особливістю краєзнавчих уявлень є їх універсальність і необмежена варіантність використання починаючи з другої молодшої групи. Тому, організовуючи заняття, вихователь добирає для його проведення раціональну форму, частіше індивідуально-групову, яка дає можли вість максимально диференціювати та індивідуалізува ти роботу з кожною дитиною, і визначає інформацію від повідно до особливостей дітей. Наприклад, під час занят тя з ознайомлення з рослинами ділянки дитячого садка з самого початку потрібно організувати увагу дітей. Показ рослин, їх обстеження необхідно методично про думати, адже чуттєве сприймання відіграє вирішальну роль у пізнанні. Молодші дошкільники не задовольня ються лише розглядом нового предмета, вони обов’язко во беруть його в руки, пробують ним діяти. Тому дітей залучають до розгляду стовбурів дерев і кущів, запиту ють, чим вони відрізняються (чим відрізняються дерева і кущі взагалі). Дійовий характер сприймання зберіга ється і на наступних етапах дошкільного віку. Ще у свій час І. Сєченов наголошував, що при обсте женні предмета око ніби оббігає його межі, рухається за ним, коли предмет пересувається і змінює своє положен ня в просторі. Око, за його висловом, є своєрідним щу пальцем, але тільки на відстані. Отже, педагогу насампе ред необхідно організувати правильне зорове сприймання. На особливу роль рухів при обстеженні предметів указував також І. П. Павлов. Руховий аналізатор, на думку вченого, підсилює чуттєву реакцію і тим самим ро бить сприймання чіткішим, а сприймання форм і просто рових відносин без участі рухового аналізатора взагалі неможливе. Отже, при ознайомленні з рослинами (висо та, товщина стовбура тощо) вихователю це слід пам’я тати і виходити з природної основи уяви і фантазії дітей і збудження їхньої внутрішньої активності, допитливості, уваги, розвитку мислення і здатності висловлювати свої думки. При обстеженні вихователь використовує різні прийоми, для того щоб дитина засвоїла відповідні кольо ри — коричневий, чорний, зелений, твердість стовбура, гладкість листків тощо. Слід провести серію обстежу- вальних дій з кожною дитиною, керуючи її сприйманням. Так закладаються основи аналітичної розумової діяль ності, яка в старшому дошкільному віці дозволить дити ні через порівняння природи рідного краю з віддаленими районами виділити вже достатню кількість якостей на відмінність і спільність, зрозуміти термін «рідна при рода». Особливу увагу вихователь звертає на свята і дозвіл ля, в яких принагідно або прямо ставиться завдання піз нання рідного краю. Для розширення дитячих уявлень добираються прості за змістом і доступні за формою твори, краще український фольклор. Діти вивчають на пам’ять вірші, переймаються інтонацією і виразністю текстів. Наприклад, вірш П. Тичини «А я у гай ходила» спонукає до пригадування змісту спостережуваного на прогулянці. Дозвілля може включати розігрування потішок, зміст яких має краєзнавчо-природничу спрямова ність, наприклад: «Диби, диби! Ішла баба по гриби, а дід по опеньки в неділю раненько». Аналогічно вихователь добирає танки, хороводи, імі таційні рухи і вправи: «Весна — неначе карусель», «На зеленому лужку». Такі хвилини свят і дозвілля виклика ють у дітей жвавий інтерес до навколишнього, і вихова телю треба заохочувати до участі всіх дітей, своєчасно підказувати, допомагати, не лякаючись невміння і від сутності знань у малюків. Важливо у цьому віці встано вити з дітьми позитивний емоційний контакт у таких фор мах роботи, розкріпачити їхню самостійність, дати мож ливість виявити творчість, яка формується. На основі цьо го будує вихователь свою подальшу роботу, ознайомлю ючи дітей з рідним краєм. У середній групі на п’ятому році життя обсяг інтере сів у дітей значно зростає. Програми дають значно шир ший перелік орієнтовних тем для роботи з дітьми: знання про назву рідного міста (села), свого краю. У кожної людини крім батьків та інших рідних людей є батьків щина — місце, де народились і живуть її батьки, родичі. В основу методики формування уявлень про рідний край покладається вміння вихователя організовувати спо стереження, спираючись на попередньо набуті знання і враження дітей, роботу на заняттях, раціонально викорис товувати всі режимні процеси. Оскільки план прогулян ки передбачає не лише спостереження, а й працю дітей на майданчику, то в середній групі вибір змісту спосте реження, як і праці, визначається загальною тематикою пізнання рідного краю на певний відрізок часу (день, тиждень і т. ін.). Зміст роботи вихователя з дітьми значною мірою за лежить від пори року, змісту календаря обрядового цик лу тощо. Так, плануючи спостереження краєзнавчого змісту (до обжинкових свят), наприклад збір урожаю на городі дитячого садка, вихователь у середній групі передбачає в основному виховні завдання — формувати позитивне ставлення до праці дорослих у природі через пояснення її значення для оточуючих. Паралельно цьому вирішується ряд пізнавальних завдань, які сприяють поглибленню вже наявних завдань і уявлень про овочі, їх характерні особливості: чому саме вони ростуть на городі та в полі у наших краях; чому не ростуть з них ті, які ми розглядаємо на ілюстрації та на муляжах? На початку спостереження і в його змісті вихователь найретельніше продумує свої пояснення, загадковість описів. Увага дітей на п’ятому році життя ще не стійка, вони швидко втомлюються. Отже, пояснення повинно бути лаконічним і переконливим. Для цього широко ви користовуються різні активізуючі прийоми та засоби. Тому спостереження за овочами варто розпочати загаду ванням народних загадок або читанням віршів. Про ово чі в скарбниці української народної творчості вихователь добере чимало прислів’їв та приказок, дітям цього віку можна запропонувати найпростіші і найдоступніші з них. Далі необхідно перевести розмову з овочів на фрукти, на значення тепла (сонця) для їх росту і достигання, потре бу у волозі, догляді тощо. Корисними при цьому будуть загадки про явища природи. Діти можуть також склада ти спільно з вихователькою загадки під час прогулянки, у вільний час, в індивідуальних розмовах. Цільові прогу лянки, спостереження вихователь планує і проводить з дітьми в різні пори року, в різну погоду, і вже творча уява переконує дітей в тому, що рідний край красивий і неповторний у всі часи, цікавий кожного разу по-своєму і по-новому. Відповідно до програми виховання в дитячому садку вихователь добирає обсяг праці і вирішує завдання тру дового виховання. Краєзнавчий зміст праці дорослих є основою в цій роботі педагога з дітьми. У середній групі дітям доступні вже деякі уявлення про зміст та обов’язки професій їхніх батьків, знайомих, рідних. Успіх цієї роботи багато в чому залежить від підготовки вихователя. Доцільно використовувати фольк лор і авторські твори, в яких є змістовний матеріал для ознайомлення дітей з країнознавством. Ознайомлюючи із працею батьків, вихователь може розпочати розмову з дітьми віршем (наприклад, вірш М. Підгірянки «По мічники»). Турбота про виховний процес і ефект ознайомлення з працею дорослих на прогулянках потребує від педагога вмілого добору знарядь праці (з урахуванням віку дітей і змісту праці), різних матеріалів, обладнання. Праця дітей на прогулянці стає засобом виховання тоді, коли вихователь використовує її систематично, коли в ній бе руть участь усі діти, коли кожен виконує різноманітні, але доступні доручення. Для дітей п’ятого року життя можна передбачити на прогулянках такі завдання, які поглиблено ознайомлять дітей з працею дорослих — хлібороби вирощують пше ницю, з якої пекарі печуть хліб; працівники ательє ши ють одяг; медпрацівники лікують людей тощо. Для ознайомлення дітей з рідним краєм використо вуються прогулянки або екскурсії по вулицях і майда нах, прилеглих до ділянки дошкільного закладу. Це дає можливість вихователю показати дітям їх суттєві озна ки: вулиця і майдани, чим вони відрізняються і чим схожі. У результаті цільових прогулянок та екскурсій діти дізнаються про те, що в їхньому місті (селі) є багато (небагато) вулиць, кожна з них має свою назву. Назву має кожний майдан. Діти ознайомлюються з основними атрибутами вулиць і майданів, їх призначенням. Для по яснення особливостей краю вихователь може використо вувати літературний твір, опис, на основі якого складає власну розповідь, доступну і зрозумілу дітям. Тут можна використовувати вірші чи їх фрагменти, пропонувати ді тям пригадати відомі твори, цікаві події, пов’язані з цими місцями. Наприклад, розповідаючи про вулицю, вихо ватель описує розташовані на ній будинки, споруди різної давності. Розповідає про працю дорослих, які причетні до будівництва і догляду за ними; наголошує, яке зна чення має ця праця для оточуючих. Принагідно звертає увагу дітей і називає одну-дві професії, особливості кож ної з них, звертає увагу на красу парку (скверу), квітни ків тощо. Обов’язковим атрибутом кожного майдану є пам’ят ники, постаменти, меморіальні комплекси і дошки. Ці місця завжди привертають увагу дітей своєю багатолюд ністю і подіями, які там відбуваються, тому, формуючи краєзнавчі уявлення, вихователь такій роботі відводить чільне місце. Насамперед, якщо майдан неподалік від дошкільного закладу, на екскурсії чи цільовій прогулян ці необхідно його оглянути і пригадати, як він називаєть ся. Пояснення самої назви — це предмет розмови з діть ми старшого дошкільного віку. У середній групі діти оглядають визначальні атрибути, їх архітектурну прива бливість, факти, які засвідчують про шанобливе ставлен ня дорослих людей до них — покладання вінків, букетів квітів, садіння квітників тощо. Знання краще сприйматимуться дітьми на прогулян ках та екскурсіях, якщо вони будуть розширені, поглиб лені і конкретизовані на заняттях з такої тематики: наз ва свого міста, свого краю, наша Батьківщина — Укра їна, люди — українці. Починаючи з середньої групи краєзнавчі заняття най краще проводити як комплексні. На них, крім опорного краєзнавчого матеріалу, вихователь планує ще кілька завдань, які можуть передбачити знання дітьми усної народної творчості, народних промислів, календарно-об рядових свят. Варіанти завдань можуть бути такі:
Враховуючи рівень підготовки дітей, вихователь може сам визначити, яку частину заняття, роботи з дітьми йо му проводити насамперед. В окремих випадках доцільно починати заняття з усної народної творчості або автор ського тексту, а потім переходити до краєзнавчого по няття. Підсумкове заняття кожного місяця завжди тема тичне. Вихователь присвячує його винятково якійсь одній темі з розділу «Рідний край». Відбір знань про рідний край вихователь здійснює з урахуванням їх конкретності і доступності, виховного характеру. Шляхом безпосеред нього сприймання у дітей уже сформовано первинні уяв лення й образи (на екскурсіях, цільових прогулянках), тому на занятті вихователь доповнює живі враження з допомогою картин, діафільмів, діапозитивів чи творів декоративно-прикладного мистецтва. Наприклад, озна йомлюючи дітей з містом, селом, вихователь добирає та кі матеріали, які шляхом порівняння швидше й образніше формують уявлення. Діти розглядають картинки, ілюст рації, фотомонтажі з сільським і міським пейзажем, самі розглядають і порівнюють, аналізують. Прийом порів няння вихователь використовує у комплексі з іншими. Доцільно дібрати не лише картини, а й літературні тво ри, їх фрагменти, продумати розповідь і вкласти у її зміст лаконічні фрази, які допоможуть дітям швидше зрозу міти сутність відмінностей між містом і селом. Значну частину розповіді необхідно присвятити населеному пункту, в якому живуть діти. Проілюструємо це на конс пекті заняття. Тема: «Екскурсія по рідному місту» Завдання: Уточнити і розширити знання дітей про рідне місто. Пробуджувати інтерес до його пам’ятних місць, розповісти про його назву, де розташоване і чим славне; вчити помічати красу навколишнього, виховува ти любов до свого рідного міста. Хід заняття: Грамзапис «Пісні про Надвірну». Нагадування назви міста. Розповідь вихователя про рід не місто: «Тут живуть ваші батьки, дідусі, бабусі і вся ваша родина, тому для вас воно рідне. Запам’ятайте, чо му воно є вашою батьківщиною. У пісні ми почули, яки ми чудовими словами називають наше місто! Надвірна — місто невелике, але красиве, привабливе і відоме всій Україні. Ми не раз ходили з вами вулицями рідного міс та, милувалися їх красою у різні пори року, знайомилися з його визначними місцями. А сьогодні здійснимо захоплюючу екскурсію на автобусі вулицями і майданами рідного міста. Пригадаємо ті визначні місця, які вже зна ємо і які славлять наше місто». Уявна екскурсія по місту. Закріплення назв відомих вулиць, читання віршів, присвячених цим місцям. Місця ці є історичними: «Дорогому Тарасові» (пам’ятник Т. Г. Шевченку), «Вічний вогонь» (меморіал героям-визволителям краю). Бесіда про працю батьків на підприємствах міста. Огляд наочних посібників з відомими в Україні лісоком бінатом та нафтопереробним заводом, новобудовами міс та, новим сквером. Виконання вихователем і дітьми коломийок та народ них пісень Прикарпатського краю. Ґрунтовні знання про рідний край дозволять вихова телю ефективніше провести роботу, розповідаючи про столицю України. Емоційність, виразність спілкування з дітьми під час заняття допомагає викликати інтерес до краєзнавчого матеріалу, глибше осмислити його і сфор мувати певні уявлення громадянськості. У середній групі заняття з краєзнавчої тематики по діляються не лише за структурою (комбіновані і тема тичні), а й за дидактичною метою. За дидактичною ме тою поряд із заняттями з викладу нового матеріалу — оз найомлення з предметами та явищами (екскурсії, спосте реження за працею дорослих, збагачення й уточнення їх) — з’являються заняття на закріплення знань (роз повіді або бесіди про побачене на краєзнавчих екскурсі ях) . На таких заняттях вихователь планує використову вати відтворююче, буквальне повторення матеріалу (роз повідь про все, що бачили на екскурсії або цільовій прогулянці), творче закріплення: діти самі малюють се ло, багатоповерхові споруди міського типу, конструюють сільські споруди, грають у будівельників: «будують» се ло, дорогу в місто, вулицю міста, вулиці села. Будівельні ігри сприяють розумінню того, що село—менший насе лений пункт, ніж місто: в місті більше висотних споруд, вулиць, різноманітніші транспортні засоби тощо. За ма теріалами спостережень проводять бесіди. Для досягнен ня позитивних результатів важливо своєчасно вносити елементи новизни, творчої активності і самостійності,, повторювати матеріал з посиланням на власний досвід. Перша група занять — на ознайомлення та закріп лення знань дітей про навколишнє. Наприклад, озна йомлення з вулицею рідного міста проводиться як ком біноване заняття «Моя вулиця» і планується з чітко сформульованою темою, конкретно визначеними завдан нями, провідними методами (прийомами і засобами). Комбінуючи різні методи — читання творів, розгляд на очних посібників, використання ТЗН, дидактичні ігри,— вихователь домагається успішного розв’язання завдань, поставлених до заняття. Провідний метод не функціонує ізольовано, допоміжні стимулюють його і є не менш важ ливими у комплексі заняття, тому вибирати їх потрібно з поглибленим аналізом. Наприклад, заняття на т е м у: «Мій рідний край, моя земля». Завдання: Уточнити знання про назву міста, краю, назву вулиць, про те, чим вони відрізняються одна від одної; продовжувати ознайомлювати з основними спо рудами та їх призначенням; уточнити знання про людей, які там працюють, їх професії, значення їх для Батьків щини. Матеріал: альбом «Професії твоїх батьків» Л. В. Артемової (К-, 1978), картини про вулиці міста, села, фрагменти оповідання «Моя вулиця найкраща», вірші Д. Павличка «Де найкраще місце на землі?», М. Хороснецької «Марш». Хід заняття: Вихователька читає фрагмент вір ша Д. Павличка або оповідання «Моя вулиця найкраща». Запитання:
Розгляд картин «Вулиці міста», «Вулиці села». Чи тання віршів. Розповідь вихователя про те, чим відрізня ються поняття «батьківщина», «рідний край» і чим вони схожі. З другого півріччя необхідно відводити час на прове дення занять для систематизації й узагальнення прой деного матеріалу, використовувати окремі дидактичні ігри. Вони дають можливість вихователеві в емоційній формі вправляти дітей у розумінні того матеріалу, який, на думку педагога, потребує уточнень і конкретизації. Тому доцільно включати в роботу з дітьми ігри типу «По дорож по вулиці», «Подорож по майдану»; ігри на закріп лення професій дорослих — «У крамниці», «Хто де пра цює». Дидактичні ігри можуть бути складником комп лексних занять. Вихователь для проведення таких ігор добирає набори різних предметів до теми відповідно до знань дітей. |