Етнопедагогіка XX ст. 45 Розділ III 50
 Скачать 20.37 Mb.
|
|
§ 1. Українська вишивка Вишивка — це поширений вид декоративно-приклад ного мистецтва, в якому узор та зображення виконують ся ручним або машинним способом на різних тканинах, шкірі та інших матеріалах лляними, шовковими, вовня ними нитками, а також бісером, перлами, коштовним ка мінням 106. Цей вид мистецтва виник давно — корені його сяга ють у глибину віків. Зразки найдавнішої вишивки в му зеях Європи відносять до V ст. н. е., а пам’ятки україн ської вишивки збереглися лише за кілька останніх сто літь (у музеях найбільше вишивок XIX ст.). Орнаментальні мотиви українських вишивок сягають своїм корінням у місцеву флору і фауну, в історичну тра дицію. За мотивами орнаменти вишивок поділяють на три групи: геометричні (абстрактні), рослинні, зооморфні (тваринні). Геометричні — дуже прості: кружальця, трикутники, ромби, кривульки, лінії, хрести (прості й подвійні). Так, в орнаменті подільських вишивок трапляється мотив кривульки, або безконечника, який відомий ще з часів трипільської культури, тобто значно раніше, ніж славнозвісний грецький меондр. Зигзагоподібний меондровий орнамент зустрічається у вишивках західних ра йонів Поділля. До цього виду орнаментальних мотивів належать «сосонки», «хвощ», «перерви», що набули по ширення в південних та західних районах Поділля, а також в інших районах України. В основі рослинного орнаменту лежить прагнення пе ренести у вишивку красу природи. В українській вишив ці часто використовують такі мотиви, як «виноград», «хміль», «дубове листя», «барвінок». У вишивках зооморфних (тваринних) орнаментів зо бражуються кінь, заєць, риба, жаба; з птахів — півень, сова, голуб, зозуля; з комах — муха, метелик, павук, ле тючі жуки. Народна художня вишивка України при своїй єдиній стильовій основі дуже різноманітна і в кожній області має свої відмінності. Так, подільським сорочкам прита манна барвистість і різноманітність швів. Найтиповішим є змережування «павучками», яким примережують вставки на рукавах, клинці. Використовується і кольоро ва мережка «шабок». У різних варіантах повторюється дві основні техніки — хрестик і низь, а також декоратив ний шов «качалочка», який зберіг орнаментальні мотиви давньої вишивки. Подільська вишивка особливо багата на візерунки: центральні мотиви у вигляді ромбів здебіль шого розміщуються між двома горизонтальними лініями. Трикутник, що утворився між лінією і ромбом, вишива ється звичайними скісними лініями у вигляді завитків («баранячі роги»). В орнаментах подільських вишивок переважає один колір — чорний з більшим чи меншим вкрапленням червоного, синього або зеленого. Найпо ширеніші одноколірні (червоні та чорні) вишивані со рочки, значно рідше — дво- та триколірні. На півдні Тернопільщини типовою є вишивка вовняними нитками із згущеними стібками: окремі елементи обводяться кольоровими нитками, що забезпечує високий рельєф та кольоровий ефект. Такі вишивки розміщують вздовж усього рукава поздовжніми чи скісними лініями. Технічні прийоми буковинського вишивання дуже різ номанітні. їх можна розділити на дві основні групи: до першої відносяться вишивки «за рахунком», виконані з урахуванням структури тканини і тісно пов’язані з нею. Це двостороннє шиття «низь», «хрестик», «тамбур», шит тя золотом і сріблом, другу групу складають вишивки, нанесені на тканину вільно, незалежно від її структури: вишивання гладдю й аплікація. Дітям пояснюють на прикладі, як техніка вишивання впливає на вибір узору: для рахункової техніки зручніші геометричні мотиви, у той час як вільна техніка дає можливість створювати мотиви, близькі до природи рослинних форм. Педагог має універсальну можливість ще раз довести дітям, що візерунки народного вишивання розроблялися відповід но до форм предметів, тобто їх побудова залежала від призначення декоративної речі. Звідси випливали вибір матеріалу і техніка виконання форм виробу. Народний орнамент виник із життєвих вражень йога творців від спілкування з природою, в результаті осмис лення цих вражень і втілення їх в інші образи. Тому і під час ручної праці вихователь пропонує кожній дитині змоделювати з кількох орнаментів такий, який їй найбільше до вподоби. Геометричний орнамент, очевидно, виник внаслідок прагнення передати образи сонця, зірок, рос лин тощо, про що свідчать і їх назви, Геометризація форм навколишнього дуже характери для мистецтва Буковини. І її поява у вишивках зумов лена значною мірою фактурою полотна. В основі побу дови буковинського геометричного орнаменту немає та кої розмаїтості елементів, як багатство варіантів кількох мотивів у різних поєднаннях, зате колір має особливе значення при збереженні конкретних рослинних форме на ці особливості слід обов’язково звернути увагу, по рівнюючи вишивки Поділля і Буковини. Це їх суттєво відрізняє. У декорі буковинського народного костюма використовувались вишивка й аплікація. При цьому, крім одягу та його призначення, завжди відзначали компози цію вишивки, характер мотивів і техніку виконання. Ознайомлення дітей дошкільного віку з вишивкою має своєрідні особливості, які випливають як із змісту роз витку творчих здібностей і уподобань дітей (діти діють тут з власної ініціативи), так і з правил техніки безпеки (використання спеціальних знарядь праці, нетрадиційних для дитячого садка). Процес ознайомлення з вишивкою досить довготривалий саме завдяки його своєрідності техніки виконання. Спробуємо розглянути поетапний зміст роботи вихователя, особливості методики й керів ництва. Вихователь повинен створити насамперед таке навко лишнє середовище, яке викликало б інтерес до вишивки, самостійні прояви інтересу вже з молодшого віку вихо ватель примічає відразу — він природний завдяки коло риту і різноманітності форм речей, оздоблених вишивкою. Діти люблять розглядати красиве і слухати розповіді про нього, особливо коли вишивкою оздоблений одяг та речі побуту героїв улюблених казок та оповідань. Вони самостійно збагачують і вдосконалюють свій досвід шля хом порівняння різних атрибутів одягу, як, наприклад, сорочка у вовчика-братика і блузка у лисички-сестрички, спідничка у мами-кози і кептарики у сімох козенят тощо. Щоб вільно порівнювати, невимушено розглядати зразки вишивки в груповій кімнаті молодших і середніх груп, необхідно виділити спеціальне місце, де зразки були б доступними кожній дитині. Вишивані серветки, рушники треба розкласти так, щоб діти самі могли їх дістати і покласти на місце. Аналогічні поради треба дати й бать кам, як збагачувати художні враження дітей удома. Ад же саме ці враження 4—5-річних дошкільнят є джерелом їх самостійної художньої праці у старшому дошкільному віці. Педагог може легко простежити, як інтерес до ви шиванок відображується дітьми в їхніх малюнках (сю жетне малювання за змістом казок), в іграх, драматиза ціях (як діти збирають костюми, чи турбує їх художнє оздоблення) тощо. І хоч інтерес виникає у дітей стихій но, вихователеві ніяк не байдуже, хто бере участь у піз нанні, він енергійно спрямовує прояви активності дітей. Основними формами роботи є бесіди вихователя з діть ми на заняттях, під час екскурсії до музею, на виставку народної вишивки, одягу; зустрічі з народними умільця ми, проведення фольклорних свят, на яких діти вдягнені у вишиванки, а також закріплення знань про вишивку на заняттях із зображувальної діяльності, де з великим інтересом і старанністю діти оздоблюють площинні зо браження окремих частин одягу і предметів побуту (спід ниці, сорочки, кептарики, фартушки, скатерті, рушнички тощо). В цьому віці їх приваблюють яскраві кольори, симетрія, ритм чергування барв і форм тощо. Самостійне вишивання дітей старшого дошкільного віку неподільно пов’язане з ручною працею. Ознайом лення з вишивкою й оволодіння технікою вихователь пла нує в цьому віці на спеціальних заняттях. У зміст робо ти з дітьми входить насамперед ознайомлення з необхід ними для вишивання матеріалами: тканиною, нитками, голкою, наперстком тощо. Так, ознайомлюючи дітей з подільською вишивкою, вихователь робить акцент на тому, що на Тернопільщині, наприклад, вишивали бавовняними нитками і лише ок ремі елементи обводили кольоровими нитками, а на По ліссі для вишивання використовували лляні, конопляні і шерстяні нитки. Особливий інтерес виникає у дітей, коли вихователь пояснює вишивання на Галичині. Традицій но у цьому краї поряд з вищезгаданими матеріалами ви користовувались зсукані сплетені нитки, шовкові, срібні, золоті і металеві нитки, муліне, бісер, сап’ян, гудзики, коралі, головки металевих цвяхів «бобрики» та ін. Вибір ниток залежав від сукна і полотна, на якому вишивали, а вибір кольору—від мотивів і призначення одягу. Так, червоний колір означав квіти, любов, а зеле ний — зелені трави, голубий — чисте, безхмарне небо, чорний — журбу, жовтий — достиглі в полі колоски. Кож ний колір має своє місце і призначення. Чорний, зелений, фіалковий, жовтий — чоловічі кольори. Жінка носить ли ше голубий бережечок на сорочці, ромбики в ромбиках (у три ромбики) у вигляді тризубця. Тризубець — родин ний амулет: справа батько, зліва — мати, а посередині — маленькі діти, яких виховує родина Білим кольором по білому вишивали як запоруку чи стого духу і здоров’я. Дітям вишивали тільки голубі ром би. По одягу читали долю і вік дівчини. Далі вихователь детально планує розгляд і аналіз тих традиційних тканин, на яких вишивали народні умільці в більшості регіонів України. Це було домоткане вибілене сонцем і водою лляне полотно, яким славились українці далеко за межами держави. Для вишивки кеп тариків, сердаків, кожухів використовували сукно, ви чинене хутро. Поряд з вишивкою майже в кожному регіоні України вироби оздоблювали різними мережками. Дітям варто пояснити, що мережка виконувала функції з’єднувально го шва. Багаті і різні художні традиції української ви шивки. Вони міцно пов’язані з давніми повір’ями, зви чаями й обрядами, багаті стародавніми мотивами, своє рідними знаками-символами, так званими оберегами. Саме вони повинні були оберігати від злих духів, тому ними прикрашали одяг і для дорослих, і для дітей. Має своє символічне глибоко традиційне значення і кожний знак на вишивці. Створюючи орнамент, народні вишивальниці весь чає зверталися до природи, творчо осмислювали предмети і явища, їх барвистий колорит і прагнули все відтворити у вишивці: прямі лінії символізували землю, а хвилясті — воду, вертикальні хвилясті — дощ, а трикутники — гори, дві схрещені лінії — блискавку, а ромб, коло чи квад рат — вогонь. Жіноча постать символізувала богиню життя, дерево з розлогими гілками — родючість землі, птахи — настан ня весни, врожай, а кінь і олень — благополуччя. Усвідомлюючи історичне минуле нашого народу, до цільно у старшому віці розповісти дітям і про історію виникнення вишивки, її розвиток і вдосконалення техні ки спільно з розвитком держави загалом. Притаманність кожному регіону своїх особливостей орнаменту, техніки і колориту дітям слід пояснити також багатством і не повторністю природи. У старшому дошкільному віці ви хователь поступово готує дітей до сприйняття художніх і технічних особливостей орнаменту різних регіонів Ук раїни. Діти розглядають у зв’язку з цим ілюстрації у книжках, листівки, репродукції, альбоми зразків вишив ки, святкових костюмів тощо. Вихователь може також організувати виставки таких робіт у кімнаті або в залі ї постійно спрямовує свою діяльність на розвиток худож нього сприймання дітей. На заключному етапі цієї ро боти вихователь пропонує дітям з кількох орнаментів скласти свій для оздоблення того чи іншого виробу з урахуванням бажання дітей. Для того щоб дитина самостійно передавала у вишивці свої враження про цей вид народного промислу, вона повинна вміти вільно користуватись відповідними засобами і знаряддями праці. Якщо художній досвід на заняттях передають головним чином дорослі, то поза ни ми діти повинні самостійно використовувати набуті знан ня і вміння. У тих випадках, коли вихователь підтримує в дітей прагнення знову повернутися до вишивки, він намагається посилити інтерес, відчуття радості за само стійно виконану роботу, продумати елементи ускладнен ня її змісту і форми. Пропозиції педагога не повинні бути настирливими і мають повністю залежати від бажання дітей, змісту їхніх задумів, розвитку допитливості, мотивів. Роботи, які виконують діти з власної ініціативи, є особливо улюб леними і привабливими для дітей. Саме вони стимулю ють дитячу творчу уяву, активність і самодіяльність. Ке руючи роботою дітей у години ручної праці, вихователь допомагає їм планувати роботу, уникати квапливості, доводити задум до кінця. Для цього педагогу варто по передньо поговорити з кожною дитиною, з’ясувати задум кожної вишивки і техніку її виконання. Вихователеві треба продумати, як допомогти кожній дитині втілити передбачений задум, адже він виступає як порадник, за цікавлений майбутнім виробом, не диктує, як та що ро бити, а жваво обговорює з дітьми етапи і хід роботи, техніку використання голки, наперстка, прийоми без пеки. Зважаючи на те, що дошкільники часто не можуть відразу закінчити свою роботу, їм пропонують продов жити її наступного разу. Це дуже важливо тоді, коли ді ти працюють самостійно кожен над своїм візерунком. Вихователь включається у процес, спостерігає, аналізує* допомагає. Він пропонує дітям придивитись до робіт один одного, щоб через наслідування зміцнити інтерес і ба жання дітей. У сприятливі пори року вишивання доціль но організовувати на майданчику за столом під час про гулянки в другій половині дня. Вихователю слід мати на увазі, що не можна пере творювати захоплення дітей вишиванням поза заняттями з ручної праці в допоміжні форми роботи. Для худож нього розвитку кожної дитини, формування вмінь і на вичок у тих, хто має добре виражений інтерес до виши вання, вихователь може організувати гурток «Умілі ру ки», тому що одних лише занять для розвитку відповід них нахилів і здібностей, виховання стійкого інтересу і вміння вибирати на свій смак улюблену справу не досить. Створюючи належні умови для вишивання, вихова тель повинен враховувати, що воно не обов’язкове для всіх, а приваблює лише тих, хто любить це робити. Керівництво цією діяльністю вимагає від вихователя чуйності, уваги до інтересів і задумів дітей, створення сприятливих умов для розвитку їхніх творчих здібностей. Наводимо конспект заняття з ручної праці на тему: «Вишивання» . Мета: Навчити дітей працювати голкою, познайо мити зі швом «голка вперед». Матеріал: тканина, голка, гольник, різнобарвні нитки, ножиці, наперсток, коробочка або шкатулка для зберігання всіх цих матеріалів. Підготовка до вишивання:
Техніка безпеки при вишиванні:
Навчання дітей вишивання:
У декоративно-прикладному мистецтві багатьох на родів світу можна зустріти вироби, вирізані з паперу, які в нас дістали назву витинанки. Витинанка — це дуже давній вид декоративно-прикладного мистецтва, який майже вийшов з ужитку в середині XX ст. Цими паперо вими прикрасами колись чепурили хати. Інструментами для цієї роботи є ножиці, складаний ножик, скальпель, лезо бритви. Для витинанок використовували глянцевий папір яс кравих кольорів — червоний, оранжевий, синій та ін. По єднання різних кольорів надавало витинанці святкового привабливого вигляду. У с. Тисові Долинського району на Івано-Франківщині витинанки зустрічались ще в 60-ті рр. У Болехові і Долині на базарі можна було купити й готові вироби: на білій паперовій смужці метрової довжини був вирі заний симетричний орнамент, обведений рожевою, зеле ною, жовтою, червоною, синьою чи фіолетовою фарбою. Ці стрічки прикріплювалися на стіні, між вікнами, а та кож використовувались замість серветок у мисниках, креденцях (буфетах), ними також прикрашали образи під склом. Час від часу вицвілі витинанки замінювалися новими. Часто на Різдво гілки ялини чи сосни прикрашали різ нокольоровими ліхтариками, вирізаними з паперу: Іноді витинанки використовувались разом із настін ним розписом: велика яскрава вирізка ставала центром композиції, навколо якої малювали і фарбували «пави» або «хмелик». Техніка витинанки проста і полягає в тому, що силу ет задуманої композиції вирізають так, щоб одразу ви йшла симетрична фігура. Для цього папір квадратної форми і певного розміру (до 20 см) складають учетверо або увосьмеро і ножицями вирізають різні елементи рос линних розеток (зірку, квіти, листок, хмелик, вінок та ін.), геометричні форми чи контурні зображення птахів або людей. Витинанки наклеювали вареною картоплею або клеєм, а в XX ст. почали прикріплювати кнопками. Заняття на тему: «Ознайомлення з витинанкою» Мета: Ознайомити дітей з одним із видів образо творчого мистецтва — витинанкою. Дати поняття про те, що витинанки — це вирізки з білого або кольорового паперу, якими колись прикрашали житло. Ознайомити з різноманітністю форм і візерунків витинанки. Вихову вати естетичний смак, здатність відчувати красу, викли кати зацікавленість і бажання навчитись виготовляти витинанки. Матеріал: витинанки різних форм, кольорів, ві зерунків. Попередня робота: розгляд інтер’єрів хат на малюнках, відвідання краєзнавчого музею. Хід заняття: Вихователь: «Діти, подивіться, як гарно в нашій світлиці. Знаєте, чому я сказала «світли ця»? Колись світлицею називали найкращу кімнату в хаті. Жінки-українки з давніх-давен любили чепурити свої хати. Було чисто і затишно скрізь. З тих часів ді йшло до нас прислів’я: «У хаті, як у віночку, і сама си дить, як квіточка». А хто ця квіточка? Господиня, яка чимало праці докладає, щоб було у хаті затишно і гар но. Давайте запам’ятаємо це прислів’я і намагатимемо ся, щоб у нашій груповій кімнаті був завжди порядок. Ми вже з вами розглядали інтер’єр хати на малюн ку, бачили в краєзнавчому музеї давні речі вжитку. При гадайте, що таке інтер’єр (внутрішнє оздоблення, тобто убрання приміщення)? Що було в хаті? Які давні речі, якими колись користувалися, ви знаєте (прядка, жор на, дерев’яні ночви та ін.)? Чим була прикрашена хата (образи, рушники, квіти, вазони; розмальовані квітами піч, грубка, скриня та ін.)?» Вихователь підсумовує відповіді дітей. «Сьогодні я вам розповім, чим ще в давні часи в на шому краї прикрашали хати. Це були витинанки. Так їх називали, бо їх витинали, вирізали з паперу. Витинанки використовували замість серветок у буфетах, ними при крашали образи під склом. Перед Новим роком і Різдвя ними святами між вікнами на стінах прибивали навхрест гілки ялини і прикрашали витинанками, ліхтариками, зірочками. Давайте розглянемо, якими витинанками прикрашена наша світлиця». Діти розглядають витинанки й описують їх.
Вихователь показує, як робити витинанки (дві-три одного кольору, але з різним візерунком).
Примітка. Якщо дітям важко відповісти, вихователь детально знайомить їх із процесом виготовлення витинанок. «Папір квадратної форми і певного розміру складають учетве ро або увосьмеро і ножицями вирізають різні рослинні елементи: зірочки, квіти, листки, хмелики, віночок; різні геометричні форми чи контурні зображення птахів або людей. Колись усі вирізані ви тинанки наклеювали на папір певної довжини і використовували як орнамент на стінах». З цієї теми можна також провести заняття з апліка ції на тему «Витинанку вирізаю і домівку прикрашаю». |