Шпора. 1 1 Поняття міжнародного права як особливої системи права Поняття міжнародного права як особливої системи права
 Скачать 1.64 Mb.
|
|
Міжнародне право та інші системи та галузі права В радянській науці права традиційно вважалося, що існують лише дві системи права: національне (внутрішнє) право та міжнародне (міждержавне) право. Однак у сучасній юридичній науці окрім цих двох систем права виділяють ще транснаціональне та наднаціональне право. Таблиця
Таблиця
Не можна також не зауважити, що сучасне міжнародне право тісно взаємодіє з іншими системами права. Крім того, міжнародне право активно взаємодіє з галузями національного права. Насамперед з такими, як конституційне право, міжнародне приватне право, цивільне право та кримінальне право. Так, паралельне законодавство різних країн (наприклад, у сфері конституційних процедур укладення міжнародних договорів) може поступово призвести до виникнення міжнародного звичаю. З іншого боку, норми міжнародних договорів в кінцевому рахунку реалізуються в нормах національного права. Особливо цікавий приклад у цьому сенсі – міжнародне приватне право, яке містить в собі колізійні норми, створені на основі міжнародних договорів, а також уніфіковані матеріальні приватноправові норми, які також за своєю суттю є договірними нормами. Можна сказати що в рамках національного права питома вага норм, які за своїм походженням є міжнародно-правовими, постійно зростає. Система міжнародного права Одним із перших розробив систему міжнародного права Гуго Гроцій. Якщо до нього трактати з міжнародного права писалися по окремих частинах міжнародного права, то Гроцій вперше виклав предмет міжнародного права повністю і в певному порядку. Гроцій, наприклад, скористався термінологією римлян, які визначали міжнародне право як «право війни та миру». Згідно з систематикою Гроція всі норми міжнародного права діляться на норми права, що діють під час війни, а також норми права мирного часу. Таким чином, спочатку міжнародне право сформувалось як право війни (jus in bello), до якого пізніше було додано право миру. Однак з плином часу в систематиці міжнародного права відбулись суттєві зміни, пов’язані з тим, що на перший план вийшло право миру, тобто норми, що регулюють мирні міждержавні відносини. В сучасній науці поділ міжнародного права на право війни та миру здебільшого вважається застарілим. Крім того, в сучасній науці можна зустріти різні варіанти систематики міжнародного права. Сьогодні найбільш розповсюдженим є поділ міжнародного права на загальну частину (поняття, джерела, історія, суб’єкти, основні принципи, держава, територія, визнання, правонаступництво тощо), та галузі міжнародного права. 1.3. 1.2. Об'єкт та предмет міжнародного права 1.2. Об'єкт та предмет міжнародного права Таблиця
Таблиця
Міждержавні відносини істотно відрізняються від інших видів суспільних відносин, включаючи міжнародні відносини, що не носять міждержавного характеру. Їх суб'єкти незалежні від якої б то не було влади і володіють вищою, суверенною владою. Принципова відмінність міждержавних відносин від внутрідержавних визначила істотну відмінність міжнародного права від внутрішньдержавного не тільки за змістом, але й за механізмом дії. Таблиця
Міжнародні відносини зв'язують держави в єдину систему, в міжнародне співтовариство, найбільшу соціальну систему. Єдність системи, що заглиблюється, вимагає, щоб вона регулювалася не тільки по частинах, але і як єдине ціле. У цьому причина зростання числа і значення універсальних норм міжнародного права і міжнародних організацій. Вельми поширена думка, згідно якої суспільство створюється правом. Вважають також, що міжнародне співтовариство утворюється нормами міжнародного права. Насправді право породжується суспільством для обслуговування його інтересів. У цьому сенс римського ibi societas, ubi jus (де суспільство, там і право). Відома точка зору, згідно якої об'єктом міжнародного права є все те, з приводу чого суб'єкти вступають в правовідносини, а саме: дії, матеріальні і нематеріальні блага. В результаті міжнародне право в цілому виявляється безоб’єктним, оскільки об'єкт є лише у конкретних правовідносин. Дії суб'єктів, матеріальні і нематеріальні блага відображають різні аспекти одного і того ж явища - міжнародних відносин, які є взаємодією суб'єктів з приводу певних благ. Право не здатне впливати на предмети матеріального світу. Договір про передачу території однією державою іншій не робить на неї ніякого впливу. Він визначає відносини держав з приводу даної території. Будучи різновидом соціального управління, міжнародно-правовим регулюванням є управління суспільними відносинами, а не речами. Таблиця
Таблиця
Предметом, наприклад, можуть бути дії (договір про співпрацю), утримання від дій (договір про ненапад), матеріальні і нематеріальні блага (територія, співробітництво). Такого роду предмети входять в поняття "Міжнародні відносини". Відносини не можуть бути безпредметними. Вони завжди здійснюються з приводу чого-небудь. Серйозне значення має питання про розмежування об'єктів міжнародного і внутрішнього права. Фахівці констатують розширення об'єкту міжнародного регулювання за рахунок скорочення сфери виключно внутрішнього регулювання. Проте нерідко до цього питання підходять спрощено. Вважають, що достатньо згадки того або іншого питання в міжнародному акті, щоб він перестав належати до внутрішньої юрисдикції держави. Стверджують, що не об'єкт регулювання, а джерело права слугує критерієм відмінності внутрішньої і міжнародної сфери. Треба відзначити, що деколи практика дає підстави для подібної думки. <="" div=""> Об'єктом міжнародного права залишаються міждержавні відносини з приводу вирішення внутрішньої проблеми. Наприклад, угода України з Швейцарією про спільну розробку континентального шельфу Чорного моря регулює міждержавні відносини, а рішення про розробку континентального шельфу є внутрішньою справою. 1.4. 1.3.Система і структура міжнародного права 1.3. Система і структура міжнародного права Таблиця
Матеріальним системоутворюючим фактором для міжнародного права слугує система міжнародних відносин, яку воно покликане обслуговувати. Основними юридичними і морально-політичними системоутворюючими чинниками виступають цілі і принципи міжнародного права. Таблиця
Системі міжнародного права властива характерна для неї структура. Під структурою розуміється внутрішня організація системи, поєднання її елементів, характер їх взаємозв'язку. Іншими словами, це внутрішня форма системи, певна впорядкованість її частин. Таблиця
В минулому існували розрізнені комплекси норм, що регулювали або локальні відносини (союзні договори), або загальні відносини, забезпечуючи елементарні правила (наприклад, дипломатичні привілеї). Загальних цілей і принципів, що визначають характер взаємодії, міжнародне право не мало. Критерієм була практика перш за все великих держав. Міжнародне право було диспозитивним. Дві або декілька держав могли в своїх відносинах відмінити дію практично будь-якої міжнародно-правової норми. Сучасне міжнародне право визначило основні цілі взаємодії держав і міжнародно-правового регулювання. В результаті воно почало визначати не тільки форми, але й зміст взаємодії держав. Таблиця
Особливої уваги заслуговує та обставина, що в міжнародному праві посилюється регулювання процесів створення і імплементації норм. Поступово формується міжнародне процесуальне право, що є ознакою зрілості правової системи. Таблиця
Система може бути регулятором відносин, тому що окремі групи норм в її складі вирішують свої специфічні завдання. Норми впливають одна на одну і припускають одна одну. Тому система повинна бути внутрішньо узгодженою, її частини не можуть знаходитися в суперечності. Таким чином, об'єднання норм в систему міжнародного права зумовило появу їх нових якостей. Завдяки цьому різнопланові норми стали здатні регулювати міжнародні відносини системно, забезпечуючи диференційовану і єдину дію. Для міжнародного права характерні процеси диференціації і інтеграції одночасно. Виникають нові галузі співпраці і, відповідно, нові галузі міжнародного права. З іншого боку, різні галузі тісніше поєднуються в системі. Ядро системи утворює загальне міжнародне право, обов'язкове для всіх держав. Крім того, існують регіональні міжнародно-правові комплекси, що регулюють відносини між групами держав певного регіону. Велика кількість норм регулює двосторонні відносини. Регіональні і партикулярні норми мають відповідати загальному міжнародному праву, в сукупності вони утворюють міжнародно-правову систему. 1.5. 1.4.Функцій міжнародного права 1.4.Функцій міжнародного права Таблиця
Функції міжнародного права багатогранні і ускладнюються залежно від зростання значення завдань, що стоять перед міжнародним правом. Динаміка розвитку міжнародного права виявляється в збагаченні і ускладненні його функцій. Воно пройшло шлях від встановлення елементарного, вкрай індивідуалістичного порядку в міждержавних відносинах до створення міжнародного співтовариства. Зі всього різноманіття функцій можна відзначити ще деякі. Розглянемо головні функції. Міжнародне право покликане до життя потребами міжнародної системи, основною з них є потреба в самозбереженні. Тому головною соціальною функцією міжнародного права є зміцнення існуючої міжнародної системи, забезпечення її функціонування. Здійснюється ця функція значною мірою шляхом підтримки міжнародного правопорядку. Головна юридична функція міжнародного права полягає в правовому регулюванні міждержавних відносин. Вона відображає метод реалізації головної соціальної функції. Функція гармонізації національних інтересів держав і їх інтересів з інтересами загальнолюдськими. Ця функція знаходиться в основі всіх останніх, її значення підкреслюється в практиці держав. Функція попередження небажаного розвитку подій. Як відомо, попереджувальна дипломатія займає все більш важливе місце в світовій політиці. Міжнародне право не тільки слугує підтримці тих, що існують і формуванню нових відносин, але і протидіє існуванню і появі нових відносин, що суперечать його цілям і принципам. Так, воно поставило поза законом загрозу силою і її застосування, колоніалізм, расизм та ін. Сприяючи повсякденному вирішенню проблем, міжнародне право тим самим запобігає виникненню конфліктів. Запобігання і врегулювання конфліктів може бути виділене і як самостійна функція. Функція інтернаціоналізації, інтеграції полягає в розширенні і поглибленні взаємозв'язку між державами. Тим самим зміцнюється міжнародне співтовариство - соціальна основа міжнародного права і, отже, поліпшуються умови його функціонування. Інформаційно-виховна функція полягає в передачі накопиченого досвіду впорядкованої поведінки держав, у вихованні в дусі поваги до права, до інтересів, що охороняються ним, цінностей. Значення цієї функції для міжнародних відносин і міжнародного права важко переоцінити. Вона покликана сприяти розвитку інтернаціональної свідомості і культури миру, а також міжнародно-правової свідомості, забезпечити міжнародному праву масову підтримку, якої воно все більш потребує. Цілком обґрунтовано програма Десятиліття міжнародного права ООН особливу увагу приділила поширенню міжнародно-правових знань. 1.6. 1.5.Міжнародне публічне і міжнародне приватне право 1.5.Міжнародне публічне і міжнародне приватне право Міжнародне право, якому присвячений цей курс, є міжнародним публічним правом, оскільки регулює владні, публічні відносини. Крім того, існує міжнародне приватне право. Класичне визначення цього права було дане такими авторитетними ученими, як І.С. Перетерський і Л.А. Лунц. Таблиця
Таблиця
Міжнародне приватне право - це складова частина внутрішньої правової системи кожної держави. Основне завдання міжнародного приватного права полягає в регулюванні колізії між приватноправовими нормами права різних країн. Здійснюється це завдання за допомогою специфічних норм, що іменуються колізійними. Вони дають відповідь на питання про те, право якої країни підлягає застосуванню у разі колізії. Тому іншою назвою цього права, найбільш поширеною в країнах загального права (common law), є колізійне право. Міжнародне приватне право тісно пов'язане з міжнародним публічним правом. У резолюції Інституту міжнародного права "Викладання публічного і приватного міжнародного права" зазначається: "У тих випадках, коли пропонуються два окремі курси по публічному і приватному праву, між ними має існувати тісний взаємозв'язок і координація". Для приватного права істотне значення мають міжнародні договори, торговельні, податкові, інвестиційні, про авторське право, про правову допомогу та ін. За їх допомогою відбувається уніфікація норм приватного права держав. В літературі висловлюється думка про необхідність злиття міжнародних публічного і приватного права. Подібні погляди не широкого визнання. Проте ця концепція знаходить віддзеркалення в сучасній учбовій літературі по міжнародному праву. Посилаючись на зближення і взаємопроникнення міжнародних публічного і приватного права, пишуть про поєднання предмету регулювання, кола учасників правовідносин, методів і форм регламентації, і це не дивлячись на те, що в одному випадку предметом регулювання є владні міждержавні відносини, а в іншому - приватноправові відносини. Відповідно, різні учасники, методи і форми регулювання. Інтернаціоналізація суспільного життя породила різного роду концепції про зближення і навіть про злиття міжнародних публічного і приватного права. У західній літературі досить поширена концепція "транснаціонального права". Таблиця
Проте іноді навіть в учбовій літературі ми зустрічаємося з нерозумінням визначальної ролі об'єкту регулювання для природи права. Не дивлячись на участь держав і створюваних ними суб'єктів господарської діяльності, що розширюється, в комерційних зв'язках, ці взаємини принципово відрізняються від міжвладних, публічних відносин держав як носіїв суверенітету. Саме міждержавні відносини регулюються міжнародним публічним, а не приватним правом. Цієї позиції твердо дотримуються держави в своїй практиці. Не можна заперечити взаємодію публічного і приватного міжнародного права, що до того ж постійно зростає. Особливо значна роль публічного права в уніфікації норм приватного права. Не дивлячись на це, кожен вид норм залишається в рамках своєї правової системи і має властивий саме їй механізм дії. Таблиця
|