ЭКЗ соцмед (2). 1 Громадське здоровя, функції та послуги
 Скачать 193.87 Kb.
|
|
зміцнення здоров’я – це процес надання людям можливості збільшити контроль за своїм здоров’ям і його детермінантами і таким чином поліпшити його стан. Процес зміцнення здоров’я впливає на як інфекційних, так і неінфекційних захворювань і включає такі види діяльності: сприяння зміні способу життя, звичок і екологічних і соціальних умов з метою розвитку тенденцій серед індивідів і спільнот, поліпшення діяльності системи охорони здоров’я і скорочення несправедливості щодо здоров’я по всьому соціальному градієнту; освітня діяльність і соціальна комунікація, адаптовані до потреб конкретних соціально-економічних груп і покликані сприяти оздоровленню способу життя і поведінки населення, навколишнього середовища; переорієнтація служб охорони здоров’я на діяльність, спрямовану на розвиток моделей надання допомоги, що сприяють зміцненню здоров’я і забезпечують рівний доступ до медичних послуг; здійснення аналізу глибинних причин соціальних нерівностей у сфері охорони здоров’я, у тому числі таких факторів, як соціальне виключення, низький дохід і незадовільний доступ до послуг медичної допомоги та соціальної підтримки; розробка заходів впливу на соціальні детермінанти здоров’я; міжсекторальні партнерства для більш ефективних дій щодо зміцнення здоров’я; оцінювання впливу державної політики на здоров’я; – комунікація ризику. Планування кадрових ресурсів охорони здоров’я. Розвиток міжсекторальних партнерств із громадянським суспільством із метою використання людського капіталу та наявних матеріальних ресурсів Виявлення ресурсів спільнот для співпраці у сфері зміцнення здоров’я. Заходи зі зміцнення здоров’я для всього населення або груп Дії і послуги, спрямовані на здорове харчування, фізичну активність, боротьбу з ожирінням і його профілактику;на боротьбу з тютюнокурінням;*зловживанням алкоголем;*зловживанням психоактивними речовинами на його профілактику. Профілактика інфекційних хвороб (наприклад, ВІЛ, туберкульозу), пов’язаних із поведінковими аспектами здоров’я;*Дії і послуги, пов’язані з охороною сексуального та репродуктивного здоров’я;*Дії і послуги у сфері гігієни навколишнього середовища. Навчання правил гігієни зубів, а також дії і послуги у сфері гігієни порожнини рота Морально-етичні аспекти втручань в охороні здоров’я. Медична етика — галузь етичної науки, яка досліджує об'єктивні основи, сутність, специфіку, структуру й основні функції моралі працівників медичної сфери діяльності. Вважається, що основні принципи медичної етики сформулював Гіппократ. Медичне втручання — це такий профілактичний, діагностичний, лікувальний реабілітаційний або здійснювальний з іншою метою фізичний, біологічний чи психічний прийом, що спричиняє чи може спричинити зміни в організмі хворого. Лікар зобов’язаний пояснити пацієнтові в доступній формі стан його здоров’я і мету запропонованих досліджень В особливих випадках, коли повна інформація може завдати шкоди здоров’ю пацієнта, лікар може її обмежити. Пацієнти мають право на вичерпну інформацію про стан свого здоров’я Інформація може бути прихована від пацієнта лише в тих випадках, якщо є вагомі підстави вважати, що надання інформації не тільки принесе користі, але завдасть пацієнту серйозної шкоди. Інформацію про обстеження, втручання, що мають відбутися, пацієнт отримує від лікуючого лікаря Умови, за яких може проводитися втручання без згоди: — не проведене втручання загрожує здоров’ю інших; — існує безпосередня загроза для життя пацієнта, а сам він перебуває в стані, що не дозволяє йому приймати рішення; — до настання згаданого стану пацієнтом не було зроблено заяви про заборону будь-якого втручання чи передачу свого права прийняття рішень іншій особі; — отримання згоди призначеної пацієнтом особи загрожує запізнілістю втручання, яка, в свою чергу, загрожує значним погіршенням стану чи може призвести до тяжких наслідків. Особливостями етичного регулювання в медицині є добровільне дотримання професіоналами наступних основних принципів біоетики: принцип автономії (індивід має право розпоряджатися своїм здоров’ям та благополуччям, навіть відмовлятись від лікування, за умови, що це буде вартувати йому життя, на ньому ґрунтується концепція "інформованої згоди"); принцип "Не зашкодь" (цей принцип бере початок з клятви Гіппократа і вимагає мінімізації шкоди, що завдається пацієнтові при медичному втручанні); принцип блага (моральний обов’язок робити добро, котрий акцентує обов’язок лікаря здійснювати дії, спрямовані на покращення стану пацієнта); 4) принцип справедливості (цей принцип підкреслює необхідність рівного ставлення до пацієнтів а також справедливого розподілу ресурсів, котрі завжди обмежені, при наданні медичної допомоги); 5) принцип людської гідності (гарантує гідне ставлення до пацієнта в тому разі, коли він позбавлений автономних рішень та дій; він, як правило, застосовується до людей, що перебувають у недієздатному фізичному та психічному стані, а також до малолітніх дітей; опираючись на цей принцип, обґрунтовують заборону на клонування людини, на експерименти з людськими ембріонами та трансплантацію органів); 6) принцип інтегральності (передбачає недоторканність психофізичної цілісності людини та використовується у випадках, що загрожують порушенням особистісної ідентичності на підставі втручання у генетичну природу); 7) принцип уразливості (передбачає відповідальне ставлення до людського життя, усвідомлення того, що воно є конечним і тендітним; спрямовує на тактовне ставлення до людей, що мають обмежені соціальні, фізичні та психічні можливості). 8) Принцип справедливості реалізовується в системі охорони здоров’я у вигляді різноманітних моделей управління і фінансування. Права людини у сфері охорони здоров’я включають усі права, якими наділені суб’єкти медичних правовідносин, закріплені на національному та міжнародному рівнях, що стосуються окресленої сфери. До них належать: -право на інформовану згоду, -право на вільний вибір лікаря та закладу охорони здоров’я, -медичну таємницю та конфіденційність, -право на захист порушених прав і право на доступність послуг у системі охорони здоров’я. Інформована згода – це добровільне і поінформоване рішення, що захищає право пацієнта на прийняття участі в процесі надання медичної допомоги, призначення визначених обов’язків медичних працівників. Інформатизація громадського здоров’я. Медичні інформаційні системи. Створення сучасної електронної системи охорони здоров’я – невід'ємна частина трансформації охорони здоров’я України. Кожен наступний етап змін супроводжується розробкою необхідних електронних інструментів, спрямованих на полегшення роботи лікарів та підвищення прозорості системи. Задачею інформатизації охорони здоров’я є вирішення зазначених вище проблем через створення середовища E-здоров’я для: забезпечення інструментів для реалізації реформи фінансування охорони здоров’я та функціонування НСЗУ як єдиного національного замовника та платника за медичні послуги; надання достовірної інформації в необхідному обсязі, в потрібному місці, в потрібний час для учасників системи охорони здоров’я; використання переваг обробки «великих даних» та інтелектуальних систем для прогнозування потреб охорони здоров’я, планування ресурсів в галузі, підтримки клінічних рішень та підвищення якості медичних послуг; залучення пацієнта до піклування про власне здоров’я, контролю якості отриманих послуг за рахунок надання доступу до власних медичних даних та розпорядження ними. Медична інформаційна система (МІС) – інформаційна система для автоматизації лікувальної установи. МІС класифікують за різними ознаками: І. Залежно від ступеня автоматизації процесів збору й обробки інформації, МІС поділяються на автоматизовані й автоматичні. В автоматизованих системах частина операцій по збору й обробці інформації виконується людиною. Автоматичні системи припускають повне виключення людини з процесів збору й обробки інформації. ІІ. Залежно від типу інформаційної бази, МІС поділяються на системи, що оперують даними, та системи, що оперують знаннями. Системи другого типу — це експертні системи. Їхнє функціонування істотно спирається на знання, отримані від експертів, а результати функціонування близькі результатам аналітичної діяльності експертів. ІІІ. Залежно від виду розв'язуваних задач, МІС можна розділити на такі групи: інформаційно-довідкові — системи автоматизованого пошуку, вимірювальні системи; інформаційно-логічні — діагностичні системи; системи прогнозу; системи моніторингу; керуючі або автоматизовані системи управління. ІV. МІС можна класифікувати і за ієрархічним принципом, що відповідає багаторівневій структурі охорони здоров'я, як галузі. У цьому випадку їх, зазвичай, розподіляють за чотирма рівнями: базовий (або клінічний) рівень (лікарі різного профілю), рівень лікувально-профілактичного закладу (поліклініка, стаціонар, диспансер, швидка допомога тощо), територіальний рівень (профільні і спеціалізовані медичні служби і регіональні органи керування), державний рівень (державні заклади та органи управління). В Україні медичні заклади зможуть обирати будь-яку медичну інформаційну систему з-поміж тих, які пройшли перевірку і підключилися до центрального компонента системи «eHealth»: Helsi — повнофункціональна система для керування медичним закладом. Функціонал системи розроблений та адаптований з урахуванням специфіки роботи та вимог МОЗ, та є безкоштовним для державних установ. ЕМСіМЕД® — розроблена відповідно до стандартів ISO та МОЗ України, забезпечує технічний захист інформації. Доктор Елекс — найпоширеніша в Україні медична система, що працює з 2005 року. MEDSTAR — це хмарна медична інформаційна система що відповідає вимогам КСЗІ. Весь функціонал для роботи з центральним компонентом eHealth в рамках реформи — безкоштовний. MEDICS — це хмарна медична інформаційна система. Поліклініка без черг — система управління потоком пацієнтів та автоматизації в лікувальних закладах. МедЕйр — повнофункціональна МІС розроблена українськими розробниками для лікарів. MedCard Plus — універсальна медична інформаційна система, основним компонентом якої є електронна медична карта пацієнта, розроблена відповідно до стандартів МОЗ України. Askep.net — міжнародне хмарне SaaS рішення для автоматизації робочих процесів медичних закладів, що містить наступні модулі: робота з eHealth, картка пацієнта, поліклініка (запис на прийом), стаціонар (ведення 066 та інших форм), лабораторія (результати аналізів), електронний рецепт, статистика (внутрішня та формування офіційної), спеціалізовані рішення (стоматологія, пологові будинки, онкологія, дерматологія, УЗД, психіатрія та ін.), інтеграція із сторонніми сервісами та технікою. Health24 — повнофункціональна хмарна МІС, що об'єднує в собі функціональні сервіси, які забезпечують роботу лікаря і медичного закладу відповідно існуючих стандартів медичного документообігу. nHealth — браузерний додаток, за допомогою якого можна реєструвати заклади ПМСД, підрозділи та персонал закладів ПМСД, підписувати декларації з пацієнтами. UASMART — хмарна медична інформаційна система, що має високий рівень захисту інформації. Облік медичних кадрів України та пацієнтів — медична інформаційна система, що складається з робочого місця працівника кадрової служби, та програмного комплексу для амбулаторно-поліклінічних закладів і стаціонарів. МІС «Каштан» працює та розвивається з 2000 року у більш ніж п'ятиста ЗОЗ всіх рівнів надання медичної допомоги, органах управління охороною здоров'я від району до області та охоплює всі медичні, економічні, аналітичні та управлінські процеси системи охорони здоров'я від АСМ до МОЗ. SimplexMed - забезпечує повний функціонал для медичного закладу. Працює в Україні з 2000 року. Кількість МІС різного спрямування в медичній сфері поступово зростає, однак більшість з них ще на етапі доопрацювань і не можуть забезпечити повний функціонал. Забезпечення стратегічного керівництва в інтересах здоров’я і благополуччя. Стратегічне керівництво в інтересах здоров’я «стратегічне керівництво охороною здоров’я» - сукупність процесів стратегічного керівництва у сфері охорони здоров’я. Це передбачає відповідальність за такі напрями діяльності: розробка та реалізація національних і субнаціональних стратегій охорони здоров’я; постановка цілей і завдань в області охорони здоров’я для поліпшення здоров’я; надання високоякісної та ефективної медичної допомоги; забезпечення ключових функцій системи охорони громадського здоров’я. Стратегічне керівництво в інтересах здоров’я – це дії органів державного управління та інших структур, направлені на керівництво спільнотами, країнами або групами країн в їх зусиллях для досягнення здоров’я як невід’ємної складової благополуччя із застосуванням як «загальнодержавного підходу», так і принципу «участі всього суспільства». Стратегічне керівництво охороною здоров’я створює стимули для поліпшення показників діяльності, підвищення підзвітності та прозорості, а також для повноцінного залучення користувачів медичними послугами до керівництва охороною здоров’я завдяки організаційній структурі, яка дає змогу організувати ресурси, надавачів послуг і їхні послуги та забезпечити здійснення єдиної політики й досягнення національних цілей в області охорони здоров’я. Розумне стратегічне керівництво – це набір механізмів для досягнення результатів на основі принципів належного стратегічного керівництва. Дослідники вказують на необхідність комбінованого підходу до стратегічного керівництва в інтересах здоров’я: ієрархічний, розосереджений і колективний. Виділяють п’ять типів розумного стратегічного керівництва в інтересах здоров’я: 1. Керівництво шляхом співробітництва. Тут включаються процеси співробітництва, які поєднують комунікацію, довіру, прихильність та розуміння вибору інструментів і механізмів, а також необхідності прозорості й підзвітності. 2. Керівництво шляхом залучення громадян. У міру того, як керівництво поширюється на все суспільство, робота з населенням може підвищити рівень прозорості та підзвітності. Партнерські відносини з населенням та розширення його прав і можливостей також важливі для збереження системи цінностей. Однією з провідних сил є технології. Наприклад, об’єднання соціальних засобів масової інформації в мережі дають змогу громадянам змінювати те, як державні органи і органи охорони здоров’я ведуть справи. У рамках таких складних відносин широка участь заінтересованих сторін, прозорість і підзвітність стають провідником інновацій. 3. Керівництво шляхом поєднання регламентування та переконання. Стратегічне керівництво стає більш рухливим, багаторівневим, із залученням значного числа заінтересованих сторін, більш адаптованим. Традиційні ієрархічні засоби керівництва доповнюються іншими механізмами, такими як «делікатна влада» і «делікатне право». До числа таких механізмів відноситься саморегулювання, керівництво через переконання, альянси, мережі і відкриті методи координації. Сьогодні при інтересі до «стратегії підштовхування» критично аналізуються підходи до поліпшення здоров’я населення. При цьому все більше поширюються ієрархічні багаторівневі нормативні документи, які охоплюють рівні від глобального до місцевого. Прикладом такого документу може бути Рамкова конвенція ВООЗ щодо боротьби з тютюном, яка стосується багатьох аспектів способу життя, поведінки та побуту людей. 4. Керівництво шляхом залучення незалежних закладів та експертних органів. Такі заклади та органи відіграють важливу роль у наданні фактичних даних і спостереженні за дотриманням етики, розширенні підзвітності та укріплення демократичної підзвітності в питаннях охорони здоров’я і в таких сферах, як недоторканість особистого життя, оцінка ризиків, контроль якості, оцінка технологій охорони здоров’я і оцінка впливу на здоров’я людей. 5. Керівництво за допомогою адаптованих стратегій, стійких структур та прогнозування. Загальнодержавні підходи мають бути адаптованими і відображати труднощі причинно-наслідкових зв’язків, оскільки у складних проблемах не буває простих лінійних рішень. Децентралізація прийняття рішень і утворення самоорганізуючих або соціальних мереж допомагає заінтересованим сторонам оперативно і по-новому реагувати на надзвичайні ситуації. Втручання мають носити повторний характер, поєднувати в собі безперервне навчання, накопичення знань та обмін ними між заінтересованими сторонами. Керівництво за принципом випередження подій підвищує стійкість суспільства до несприятливих зовнішніх чинників, Пересування в соціальному простері зміна індивідом чи соціальною групою соціальної позиції, місця в соціальній структурі називається соціальною мобільністю. Цей термін був запроваджений П. Сорокіним на позначення явища пересування індивіда в соціальному просторі. |