ЭКЗ соцмед (2). 1 Громадське здоровя, функції та послуги
 Скачать 193.87 Kb.
|
|
Живонародження є повне вигнання чи витягнення продукту зачаття з організму матері незалежно від терміну вагітності, який після такого відокремлення дихає чи виявляє інші ознаки життя, такі як: серцебиття, пульсація пуповини чи відповідні рухи довільної мускулатури незалежно від того, перерізана пуповина чи ні, чи відшарувалась плацента. Кожен продукт такого народження вважається живонародженим. Смерть плода – є смерть продукту зачаття до його повного вигнання чи вилучення з організму матері незалежно від тривалості вагітності: на це вказує той факт, що після такого відокремлення плід не дихає чи не виявляє інших будь-яких ознак життя, таких як: серцебиття, пульсація пуповини чи відповідні рухи довільної мускулатури. Наро́джуваність - процес дітородження в сукупності людей, що складають покоління (генерацію) або в сукупності поколінь - населення (людність). Народжуваність взаємодіє із смертністю, що утворює відтворення населення. Як домографічно-статистична категорія, народжуваність - це кількісний показник, що відображає загальне число новонароджених протягом певного періоду на конкретно визначеній території. В 2013-2018 роках коефіцієнт народжуваності зменшився з 11,1 до 8,7 тобто на 22% за п’ять років. Загальний показник народжуваності = Число народжених живими за рік х1000 Середньорічна чисельність населення Спеціальний показник народжуваності (fertility rate) = Число народжених живими за рік x 1000 / Число жінок фертильного (15–49 років) віку Сумарний коефіцієнт відтворення населення (total fertility rate) – середня кількість дітей, що їх народжує жінка протягом фертильного періоду її життя (15-49 років); - Брутто - коефіцієнт відтворення - кількість дівчаток, народжених жінкою протягом фертильного періоду; - Нетто-коефіцієнт, або очищений показник відтворення - кількість дівчаток, народжених у середньому однією жінкою за весь репродуктивний період життя, що досягли дітородного віку. Смертність. Методика обчислення загального та спеціальних показників. Особливості та причини смертності в різних групах населення. Смертність немовлят. Провідні причини, чинники, які впливають на її формування. Медико-соціальні аспекти зниження смертності немовлят. Загальний показник смертності характеризує частоту випадків смерті за рік на 1000 населення, що проживає на конкретній території. Його розраховують так: Загальний показник смертності = Число померлих за рік · 1000 Середньорічна чисельність населення Спеціальні показники смертності – це смертність за статтю (у чоловіків і жінок), за віком (в окремих вікових групах) і за причинами (від окремих класів, груп і нозологічних форм захворювань). Материнська смертність – це статистичне поняття, пов’язане зі смертю жінки під час вагітності чи протягом 42 діб після її закінчення, незалежно від тривалості та локалізації вагітності, від будь-якої причини, пов’язаної з вагітністю чи обтяженою нею, чи з її веденням, але не від нещасного випадку чи інших випадкових причин. Пізня материнська смертність пов’язана зі смертю жінки від прямих або непрямих акушерських причин, пізніше ніж через 42 доби, але раніше одного року після закінчення вагітності. Смерть, що пов’язана з вагітністю, - це смерть жінки під час вагітності чи в межах 42 діб після її закінчення, незалежно від причини смерті. Випадки материнської смертності поділяють на 2 групи: 1. Безпосередньо пов’язані з акушерськими причинами – це випадки, які є результатом акушерських ускладнень стану вагітної, а також втручань, недогляду, помилок у лікуванні. 2. Опосередковано пов’язані з акушерськими причинами – випадки, які є наслідком якоїсь хвороби, яка була в жінки раніше чи розвинулась під час вагітності та яка не була викликана безпосередньо акушерськими причинами, але була ускладнена фізіологічним впливом вагітності. Смертність немовлят – один із вікових показників смертності. Він характеризує частоту смерті дітей на 1-му році життя. Формула розрахунку рівня смертності немовлят за рекомендаціями ВООЗ така:  Окремо виділяють смертність у неонатальний, ранній неонатальний та постнеонатальний періоди життя дитини. Неонатальний період починається з народження дитини та закінчується через 28 повних днів після народження. Неонатальна смертність – смертність серед народжених живими протягом перших 28 повних днів життя – визначається за формулою: Число дітей, що померли протягом перших 28 повних днів життя · 1000 /Число народжених живими в поточному році Ранній неонатальний період охоплює перші сім днів або 168 годин життя. Смертність у ранньому неонатальному періоді визначається так: Число померлих протягом 7 днів (168 годин життя) · 1000 Число народжених живими в поточному році Серед дітей, що помирають на першому місяці життя, 2/3 (60-70 %) складають випадки смерті в ранньому неонатальному періоді, тобто в перші 7 днів життя. В свою чергу, питома вага неонатальної смертності в загальній смертності немовлят у більшості країн становить 50-60 %, а в деяких досягає 70 %. Період життя дитини після перших повних 28 днів називають постнеонатальним (29 днів-12 місяців). Смертність у цьому періоді визначають за формулою: Число дітей, що померли у віці 29 днів-12 місяців · 1000 Число дітей, що народилися живими – Число дітей, що померли в поточному році на першому місяці життя Рівні та тенденції смертності немовлят у значній мірі визначаються перинатальної смертністю – це смертність дітей в перинатальному періоді. Перинатальний період складається з: антенатального – з 28 тижня вагітності до початку пологів; інтранатального – період пологів; постнатального – 7 повних днів життя новонародженого чи 168 годин після народження. Рівень перинатальної смертності визначається за формулою: Число дітей, що народилися + Число дітей, що померли протягом · 1000 мертвими перших семи днів Число дітей, що народилися живими та мертвими У структурі смертності дітей віком від 0 до 14 років перше місце посідають зовнішні причини, за ними йдуть вроджені аномалії та хвороби нервової системи. А у структурі смертності підлітків 15–17 років на першому місці — нещасні випадки, на другому — хвороби нервової системи, а на третьому — серцево-судинні захворювання. Медико-соціальні аспекти зниження смертності немовлят. причини малюнкової смертності безпосередньо залежать від рівня розвитку держави. Тому в нерозвинених країнах цей показник дуже високий з огляду на те, що немовлятам і матерям не завжди може бути надана своєчасна допомога. У високорозвинених країнах показник малюкової смертності є суттєво нижчим, оскільки у цих країнах жінки з дітьми мають належний доступ до послуг охорони здоров’я. Середня очікувана тривалість життя (СОТЖ), взаємозв’язок з індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП). Тенденції динаміки СОТЖ у різних регіонах світу, окремих країнах і в Україні. Врахування впливу «тягаря хвороб» на СОТЖ. Середня очікувана тривалість життя — це середнє число років, що належить прожити поколінню, яке народилося (ровесникам певного віку) при умові, якщо протягом наступного життя показники смертності будуть такими ж, як і в роки, для яких робились розрахунки. В Україні середня очікувана тривалість життя в минулому році дорівнювала майже 72 років. Про це повідомляється в звіті Державної служби статистики. Розрахунок середньої тривалості життя населення здійснюється за формулою :  lx – число людей, які доживають до віку (х);Тх - число майбутніх людино – років життя. Показник СОТЖ в Україні становив у 2010 р. для обох статей 68 років, у тому числі для чоловіків – 62,5, для жінок –74,3 років. Різниця в показниках СОТЖ для чоловіків і жінок збільшується і становить близько 12 років. Індекс розвитку людського потенціалу (HDL, Human Development Index, ІРЛП) - узагальнений показник розвитку людського потенціалу, що характеризує середній рівень досягнень даної країни за трьома найважливішими аспектами розвитку людського потенціалу: -тривалого і здорового життя, яка вимірюється показником очікуваної тривалості життя при народженні; -знаннями, які вимірюються рівнем грамотності дорослого населенія (з ваговим коефіцієнтом 2 / з) і сукупним валовим контингентом -учнів початкових, середніх і навчальних закладів третього (вищого) ступеня; -гідним рівнем життя, вимірюваного показником ВВП на душу населення і виражається через паритет купівельної спроможності (ПКС) в доларах США ІРЛП, рівний 1, буде мати країна, в якій: середня тривалість життя дорівнює 85 рокам (це фіксований верхній поріг для всіх країн); ВВП на душу населення (за паритетом купівельної здатності) дорівнює 40000 дол. США (це також фіксована верхня межа для всіх країн); 100% населення являються грамотними, а всі, хто досяг відповідного віку, відвідують початкову або середню школу, навчаються у вищому або середньому навчальному закладі. Найближче сьогодні до цього показника знаходиться Норвегія, ІРЛП якої дорівнює 0,956. ІРЛП, рівний 0, буде мати країна, в якій: середня тривалість життя дорівнює 25 рокам (це встановлений фіксований нижчий рівень); ВВП на душу населення (за паритетом купівельної спроможності) дорівнює 100 дол. США (це також фіксований нижню межу для всіх країн); 100% населення неграмотний, і ніхто не отримує ніякої освіти. У Сьєрра-Леоне ІРЛП дорівнює 0,273. На підставі розрахованого ІРЛП всі країни ранжуються в порядку зростання. Рівень ІРЛП, що становить від 0,8-111, оцінюється як високий, від 0,5 до 0,8 - як середній, менше 0,5 - як низький. Щорічно група незалежних міжнародних експертів Програми розвитку ООН (ПРООН) публікує «Доповідь про розвиток людини». Захворюваність, її медико-соціальне значення. Методи вивчення, їх переваги та можливості. Міжнародна статистична класифікація хвороб, травм і причин смерті, принципи її побудови та значення. Захворюваність населення - збірне поняття, що включає в себе показники, які характеризують рівень різних захворювань та їх структуру серед усього населення або окремих його груп на даній території. Захворюваність населення посідає особливе місце в комплексі медико-соціальних показників, адже саме вона є основною причиною смертності, а також тимчасової та стійкої втрати працездатності населення, що в свою чергу призводить до значних економічних втрат суспільства, негативно впливає на здоров’я майбутніх поколінь і зменшення чисельності населення. Показники захворюваності населення є одними із найбільш інформативних критеріїв діяльності органів і закладів охорони здоров’я та ефективності проведення лікувальних, профілактичних, соціальних та інших заходів. Серед факторів, що зумовлюють негативні тенденції у стані здоров’я населення, варто виділити постійне погіршення екологічної ситуації, бідність, спосіб життя та побуту, неякісне та незбалансоване харчування, зловживання алкоголем, поширення наркоманії, тютюнопаління тощо. Не останнє місце у погіршенні стану здоров’я відіграє стан системи охорони здоров’я та якість надання медичних послуг. Спеціальні види захворюваності 1. загальна захворюваність - облік всіх захворювань (гострих і хронічних), які зареєстровані у населення певної території за певний період; 2. інфекційна захворюваність- спеціальний облік гострих інфекційних захворювань, пов'язаний з необхідністю оперативного проведення протиепідемічних заходів; 3. захворюваність на найважливіші неепідемічні захворюванняпідлягає спеціальному обліку внаслідок їх епідеміологічного та соціального значення (злоякісні новоутворення, туберкульоз, венеричні, психічні захворювання тощо); 4. госпітальна чи "госпіталізована" захворюваністьдає можливість вивчити склад хворих, що лікувались у стаціонарі; 5. захворюваність з тимчасовою втратою працездатностіробітників і службовців виділяється внаслідок її соціального та економічного значення. Кожен з цих видів захворюваності вивчається за певними обліковими документами та оцінюється за різними показниками. Основними методами вивчення захворюваності є: дані звертань за лікарською допомогою в медичні заклади; дані медичних оглядів окремих груп населення; дані про причини смерті; дані опитування населення; дані спеціальних вибіркових досліджень. Медико-социальное значение заболеваемости: 1) уровни и структура заболеваемости - важнейшие компоненты при комплексной оценке здоровья, критерий здоровья населения 2) определяет уровень инвалидности и смертности 3) на основе данных заболеваемости осуществляется планирование профилактических мероприятий и программ на государственном и региональном уровнях 4) на ее основе определяется потребность в кадровом обеспечении и различных видах помощи 5) используются в качестве критериев оценки работы учреждений и врачей Міжнародна статистична класифікація хвороб(МКХ-10) є нормативним документом, який використовується як провідна статистична та кваліфікаційна основа в системі охорони здоров'я, і забезпечує єдність методичних підходів та міжнародну верифікацію матеріалів. МКХ є найстарішою системою класифікації. Її першу редакцію було прийнято в 1900 р. і надалі приблизно раз на 10 р. вона переглядалася під керівництвом Всесвітньої організації охорони здоров’я. У 1990 р. було затверджено найсучасніше десяте видання, яке отримало назву МКХ-10 (ІСD-10) і було результатом величезної міжнародної праці, співробітництва та компромісів. МКХ використовується для перетворення словесного формулювання діагнозів хвороб та інших проблем, пов'язаних зі здоров’ям, у коди, які забезпечують зручність збереження, збору та аналізу даних. МКХ є змінно-осьовою класифікацією. Основу МКХ складає єдиний кодовий перелік тризначних рубрик, кожна з яких може бути поділена на чотиримірні підрубрики числом до десяти. МКХ-10 складається з трьох томів: том І містить основну класифікацію, том ІІ – інструкції по використанню МКХ, том ІІІ – алфавітний покажчик по класифікації. Класифікація розподілена на 22класи. Класи І – XVII відносяться до захворювань та інших патологічних станів, клас XIX – до травм, отруєнь та інших наслідків дії зовнішніх факторів. Решта класів охоплюють ряд сучасних понять, які включаються до діагностичних даних. Загальна захворюваність, джерела вивчення. Показники загальної захворюваності, особливості серед міського та сільського населення. Загальна захворюваність - облік всіх захворювань (гострих і хронічних), які зареєстровані у населення певної території за певний період. Розрізняють такі основні показники загальної захворюваності: • первинна захворюваність - рівень вперше зареєстрованих захворювань за календарний рік на даній території; при цьому враховуються всі гострі та вперше встановлені протягом року хронічні захворювання; • загальна захворюваність, або поширеність захворювань, рівень усіх зареєстрованих захворювань за календарний рік: гострих і хронічних (зареєстрованих при першому звертанні в поточному році, а виявлених як в поточному, так і в попередні роки); • структура первинної та загальної захворюваності населення. Загальна захворюваність вивчається на основі поточної реєстрації усіх первинних звертань хворих. Первинним звертанням при хронічних захворюваннях вважається перше звертання в даному році. При гострих захворюваннях, які можуть мати місце кілька разів протягом року, враховується перше звертання з приводу кожного випадку. Джерелом інформації про загальну захворюваність є два документи: "Журнал реєстрації амбулаторних пацієнтів" (ф. № 074/о) та "Медична карта стаціонарного хворого" (ф. № 003/о). Джерелом інформації про загальну захворюваність є два документи: "Статистичний талон для реєстрації заключних (уточнених) діагнозів" (ф.№ 025-2/0) та "Талон амбулаторного пацієнта" (ф. № 025-6/0, ф. 025-7/0). Захворюваність на різні хвороби в міських і сільських жителів дещо відрізняється. Наприклад, поширеність захворювань злоякісних новоутворень серед міських жителів України має дещо більш високий рівень порівняно з сільським майже в усіх областях (1483,3 та 1457,9 на 100 тис. відповідного населення, 1997 р.). Інфекційна захворюваність: доцільність спеціального обліку, основні показники. Інфекційна захворюваність- спеціальний облік гострих інфекційних захворювань, пов'язаний з необхідністю оперативного проведення протиепідемічних заходів. У країнах, що розвиваються, більшість населення вмирає з причин, пов’язаних із інфекційними та паразитарними захворюваннями – “епідемічний тип патології”. Трансформація патології населення світу призвела до того, що більшість інфекційних хвороб, які становили основну причину втрат населення світу, поступилися своїм місцем “мовчазним вбивцям ХХІ сторіччя” – хронічним неепідемічним захворюванням(хвороби системи кровообігу, злоякісні новоутворення, травми, психічні розлади, наркоманії, туберкульоз і СНІД). |