Мікроба екз. 1. Медична мікробіологія та предмет її вивчення
 Скачать 0.66 Mb.
|
40. Асептика, антисептика. Антисептичні засоби та матеріали.1. Асептика – це комплекс запобіжних заходів у клінічній, мікробіологічній та виробничій роботі, спрямованих на попередження занесення в зону діяльності сторонніх мікроорганізмів з тіла людини, повітря, інструментів або інших об’єктів зовнішнього середовища та розвитку небажаних процесів Заходи асептики механічне очищення хімічне очищення стерилізація дезінфекція герметизація ізоляція Заходи асептики Стерилізація – це сукупність методів повного видалення усіх життєвих форм мікроорганізмів, включаючи спори, з об’єктів навколишнього середовища Дезінфекція – це сукупність методів для пригнічення життєдіяльності, зменшення кількості або знищення певних груп мікроорганізмів на об’єктах оточуючого середовища Ступені дезінфекції А – знешкодження аспорогенних форм бактерій, мікоплазм, рикетсій, найпростіших В – знешкодження грибів, мікобактерій С – знищення збудників особливо-небезпечних інфекцій D – знищення спор і цист D (0) – зниження кількості умовно-патогенних мікроорганізмів до субінфекційних доз Розрізняють: профілактичну дезінфекцію – використовують для запобігання розповсюдження інфекції без її виявлення (вода, харчові продукти) вогнищеву дезінфекцію – проводиться у вогнищі інфекції Антисептика комплекс лікувально-профілактичних заходів, які направлені на знешкодження мікроорганізмів, здатних викликати інфекційний процес на цілій або ушкодженій шкірі, слизових оболонках, в ранах Види антисептики профілактична антисептика – сукупність методів зменшення кількості або повного видалення мікроорганізмів з шкіри, слизових, ран з метою попередження розвитку інфекційних ускладнень терапевтична антисептика – сукупність методів, направлених на лікування місцевих уражень і попередження розвитку генералізованої інфекції Методи антисептики Механічні методи Первинна хірургічна обробка Вакуумна обробка рани Дренування ран Фізичні методи Обробка ран ультразвуком Використання СО2-лазера для обробки ранових поверхонь Хімічні методи Антисептики – це хімічні препарати протимікробної дії, які використовуються для терапевтичної та профілактичної антисептики шкіри, слизових оболонок, ран, порожнин Вимоги до антисептиків Висока антимікробна активність; Нешкідливість для організму; Хороша розчинність в ліпідах; Збереження активності в присутності патологічних та фізіологічних субстратів; Відсутність антигенних властивостей; Екологічна чистота та економічність. Класифікація антисептиків за джерелом отримання Антисептики отримані з хімічних елементів та їх неорганічні похідні (КМnO4, AgN03 та ін) Антисептики, отримані з органічних сполук абіогенної природи (органічні сполуки йоду, саліцилова кислота, спирти, альдегіди, барвники, поверхнево-активні речовини та ін.) Біоорганічні сполуки та їх синтетичні аналоги Антибіотики антисептичного призначення (мікроцид) Антисептики, рослинного походження (хлорофіліпт, екстракти та олії з часнику, календули, евкаліпту тощо) Антисептики, тваринного походження (ектерицид, лізоцим) Основні механізми дії хімічних антисептиків на мікробні клітини Денатуруючий – денатурація білків Окислювальний – окислення ферментів Мембраноатакуючий – підвищення проникності або руйнування оболонок клітин Антиметаболітний Класифікація антисептиків Поверхнево-активні речовини (детергенти) - декаметоксин, хлоргексидину біглюконат, катамін АБ, етоній, декамін, меристоній, бензалконіум-хлорид Механізм дії: здатні зменшувати поверхневий натяг на межі розподілу двох фаз дифільності. Вимивають фосфоліпіди із складу ЦПМ і клітинної стінки, порушують їх проникність. Галоїди Похідні хлору - хлорамін, гіпохлорид натрію, пантоцид, хлоран, хлорантоїн, клорсепт – Механізм дії: пошкоджують сульфгідрильні групи білків-ферментів Похідні йоду – 5% спиртовий розчин йоду, розчин Люголя, йодинол, йодонат, йодопірон, повідон-йод Механізм дії: галогенізують білки Окислювачі перекис водню, перманганат калію, первомур Механізм дії: окислюють сульфгідрильні та гідроксильні групи білків та ліпідів Альдегіди формальдегід (формідрон, лізоформ), глютаральдегід (деконекс, хеліпур, сайдекс), гексаметилентетраамін (кальцекс), циміналь, цимізоль, ципідол – Мезанізм дії - коагуляція білків, (алкілують аміногрупи, сульгідрильні та карбоксильні групи) Кислоти і луги борна, саліцилова, оцтова, бензойна кислоти (консерванти), надмурашина кислота, надоцтова кислота (дезоксон, вофастеріл, перстеріл) Механізм дії - коагуляція білків. Феноли карболова кислота, гексахлорофен, резорцин, ваготіл, триклозан, триклокарбан – Механізм дії - денатурація білків Похідні важких металів Похідні ртуті – сулема, мертіолят, діоцид Похідні срібла – срібла нітрат, протаргол, коларгол Механізм дії: Осаджують (коагулюють) білки та інші органічні сполуки у вигляді альбумінатів Барвники діамантовий зелений, метиленовий синій, етакридіну лактат (ріванол) - Механізм дії: денатурація білків Спирти етиловий, пропиловий та ізопропиловий Механізм дії: зневоднюють мікробні клітини, вимивають ліпіди із оболонок клітин, денатурують білки 41. Матеріальні основи спадковості мікроорганізмів. Генотип і фенотип бактерій. Спадкова мінливість.Бактеріальний геном складається з генетичних елементів, здатних до самостійної реплікації,. РЕПЛІКОН є бактеріальня хромосома і плазміди. Спадкова інформація зберігається у бактерій у формі послідовності нуклеотидів ДНК, які визначають послідовність амінокислот у білку. Кожному білку відповідає свій ген Бактеріальна хромосома представлена однієї дволанцюговою молекулою ДНК кільцевої форми. Бактеріальна хромосома формує компактний нуклеоид бактеріальної клітини. Бактеріальна хромосома має гаплоїдний набірр генів. Плазміди бактерій являють собою дволанцюжкові молекули ДНК. Вони кодують не основні для життєдіяльності бактеріальної клітини функції, але додають бактерії переваги при попаданні в несприятливі умови існування. Властивості мікроорганізмов, як і будь-яких інших організмів, визначаються їх генотипом, тобто сукупністю генів даної особини. Термін «геном» щодо мікроорганізмів - майже синонім поняття «генотип». Фенотип є результат взаємодії между генотипом і навколишнім середовищем, т. Е. Прояв генотипу в конкретних умовах проживання. Фенотип мікроорганізмів хоча і залежить від навколишнього середовища, але контролюється генотипом, так як характер і ступінь можливих для даної клітини сте¬нотіпіческіх змін визначаються набором генів, кожен з яких представлений певною ділянкою молекули ДНК. В основі мінливості лежить або зміна реакції генотіпа на фактори навколишнього середовища, або зміна самого генотипу в результаті мутації генів або їх рекомбінації. У связі з цим фенотипическую мінливість поділяють на спадкову і неспадкову Неспадкова (средовая, модификационная) мінливість обумовлена впливом внутрішньо- і позаклітинних факторів на прояв генотипу. При усуненні фактора, що викликав модіфікацію, дані зміни зникають. Спадкова (генотипическая) мінливість, пов'язана з мутаціями, - мутационная мінливість. Основу мутації складаютьзміни послідовності нуклеотидів в ДНК, повна або часткова їх втрата, Спадкова мінливість, пов'язана з рекомбінаціями, називається рекомбинационной мінливістю. Рухливі генетичні елементи. До складу бактеріального генома, як в бак¬теріальную хромосому, так і в плазміди, входять рухливі генетичні елементи. До рухомим генетичним елементам от¬носятся вставні послідовності і транспозони. Вставні (інсерційні) последова¬тельності IS-елементи - це ділянки ДНК, здатні як ціле переміщатися з однієї ділянки реплікону в інший, а також між РЕПЛІКОН. Вони містять лише ті гени, які необхідні для їх власного переміщення - транс-позиції: ген, що кодує фермент транспозази, що забезпечує процес виключення IS-елемента з ДНК і його інтеграцію в но¬вий локус, і ген, що детермінують синтез репрессора, який регулює весь процес переміщення. Відмінною особливістю IS-елементів є наявність на кінцях Інтернейрони послідовності інвертованих повто¬ров. Ці інвертовані повтори дізнається фермент транспозази. Транспозази здійснює одноцепочечниє розриви це¬пей ДНК, розташованих по обидві сторони від рухомого елемента. Оригінальна копія IS-елемента залишається на колишньому місці, а її реплицироваться дуплікатов переміщається на нову ділянку. Переміщення рухомих генетичних елементів прийнято називати репликативной або незаконної рекомбинацией. Однак на відміну від бактеріальної хромосоми і плазмід рухливі генетичні елементи не є самостійними РЕПЛІКОН, так як їх реплікація - складовий елемент реплікації ДНК реплікону, у складі кото¬рого вони знаходяться. Відомо кілька різновидів IS-елементів, які різняться за раз¬мерам і за типами та кількістю інвертіро¬ванних повторів. Транспозони - це сегменти ДНК, облада¬ющіе тими ж властивостями, що і IS-елементи, але мають структурні гени, т. Е. Гени, що забезпечують синтез молекул, обладаю¬щіх специфічним біологічним свойс¬твом, наприклад токсичністю, або забезпечують-вающих стійкість до антибіотиків. Переміщаючись по РЕПЛІКОН або між реп¬ліконамі, рухливі генетичні елемен¬ти викликають: інактивації генів тих ділянок ДНК, куди вони, перемістившись, вбудовуються. Освіта пошкоджень генетичного матеріалу. Злиття репліконов, т. Е. Вбудовування плазміди в хромосому. Поширення генів у популяції бак¬терій, що може призводити до зміни біологічних властивостей популяції, зміні збудників інфекційних захворювань, а також сприяє еволюційним процес¬сам серед мікробів. Зміни бактеріального генома, а следо¬вательно, і властивостей бактерій можуть проісхо¬діть в результаті мутацій і рекомбінації. |