Мікроба екз. 1. Медична мікробіологія та предмет її вивчення
 Скачать 0.66 Mb.
|
Параміксовіруси, загальна характеристика. Вірус кору. Патогенез, імунітет, лабораторна діагностика, профілактика кору. –-рід морбілівірус -Родина параміксовірусів (вірус кору) Будова віріону складний 120-250 нм РНК-геном Рецептори- гемаглютинін Антигеннабудова NP-білок (внутрішній, родоспецифічний) F-білок (внутрішній, родоспецифічний) гемаглютинін (поверхневий) Існує один серотип Резистентність Чутливий до дії:висушування,УФ променів, ультразвуку, кислого і лужного рН, дезінфектантів Стійкий до низьких температур Культивування Культури клітин (первинні культури клітин нирок ембріона людини, мавп, морських свинок) Епідеміологія іпатогенез -Джерелом інфекції є хвора людина, вірусоносій Вірус прикріплюється до епітелію слизової оболонки ВДШ, кон’юнктиви, де репродукується і поступає в кров Повторна реплікація відбувається в лімфоїдній тканині, в усіх органах ретикулоендотеліальної системи У 50% хворих уражується ЦНС Після перенесеного захворювання може персистувати в клітинах ЦНС і спричиняти повільні нейроінфекції Імунітет Тривалий Забезпечується натуральними кілерами , системою інтерферонів, противірусними інгібіторами та кофакторами, сенсибілізованими Т-кілерами, специфічними віруснейтралізуючими антитілами Лабораторна діагностика Матеріал для дослідження:мазки і змиви з носоглотки,слизовий секрет,епітелій осаду сечі,спиномозкова рідина,сироватка крові -Експрес-діагностика-РІФ Вірусологічний метод- культивування в культурах клітин Серологічний- РЗК, РНГА, РН, ІФА, РІА та РГГА з парними сироватками -Ідентифікація вірусів ЦПД (утворення гігантських багатоядерних клітин, синцитію) Профілактикаілікування Неспецифічна: раннє виявлення, ізоляція і санація джерела інфекції встановлення протиепідемічного режиму Специфічна щеплення живою аттенуйованою коровою вакциною Показане використання інтерферонів та їх індукторів, протикорового імуноглобуліну
Тогавіруси (Togaviridae) - сімейство вірусів, що відносяться до екологічної групи арбовірусів, які містять одно ланцюгову рибонуклеїнову кислоту і нуклеокапсид, оточений ліпопротеїнової оболонкою; включає збудників багатьох арбовірусних хвороб людини. Тогавіруси (клас IV в) До тогавірусів відносяться усі плюс - РНК-віруси, у яких утворюються РНК двох типів, що розрізняються по своїх розмірах. Назва "тогавіруси" відбиває особливості зовнішньої оболонки їх віріонів. Перш ніж перейти до розгляду молекулярної біології тогавірусів, цікаво згадати, як були виявлені віруси цієї групи. Епідеміологи встановили, що багато вірусів, які викликають захворювання хребетних тварин, переносяться кліщами чи комарами. Тогавіруси, патогенні для людини, звичайно ендемічні для різних видів тварин і передаються людині лише через укус якого-небудь членистоногого переносника. Віруси цієї групи були названі арбовірусами. Згодом, однак, стало ясно, що під цією назвою об'єднані віруси, які різко розрізняються по своїх біохімічних властивостях. Загальним у них звичайно є здатність розмножуватися як у клітках комахи-переносника, так і в клітках тих чи інших хребетних тварин. Основна частина арбовірусів по своїх біохімічних властивостях відноситься до тогавірусів. Серологічно тогавіруси поділяються на дві груп (А і В), що у даний час називаються альфавірусами і флавірусами відповідно. До числа тогавірусів відносяться щонайменше два віруси, що не є арбовірусами, - вірус краснухи і вірус, що підвищує в крові зараженої ним тварини зміст лактатдегідрогенази. Збудник краснухи також відноситься до тогавірусів. В зовнішньому середовищі він нестійкий, швидко гине при нагріванні, під дією ультрафіолетових променів і дезинфікуючих засобів. Джерело інфекції - хвора людина, від якої вірус передається повітряно-краплинним шляхом. Цим пояснюється буквально блискавичне поширення краснухи в закритих приміщеннях - школах, дитсадках. Інкубаційний період - 1-2 тижня. Характерні ознаки краснухи: поява висипки - спочатку на обличчі, потім на цілому тілі; збільшення лімфовузлів, особливо в потиличній частині і на шиї; невелике підвищення температури. Висипка являє собою безліч яскраво-червоних плям, що зникають звичайно через 3 дні. Захворілий заразний за тиждень до появи висипки і 7-10 днів по тому. Епідемії краснухи надзвичайно рідкі. Вчені підрахували, що навала вірусів - збудників краснухи, подібна до такої, яка заповнила Америку в 60-х роках минулого століття, повторюється через сім сторіч, а якщо точніше, через 712 років. Епізодичного ж спалаху відбуваються кожні 5-7 років. Случаються вони найчастіше в квітні-червні. Коли краснухою занедужує вагітна, вірус без труда проникає в плід. Найбільша імовірність зараження - упершому триместрі вагітності, найменша - у третьому. Неважко догадатися, наскільки небезпечне інфікування плоду в першому триместрі, коли відбувається закладка органів майбутньої дитини. У цей час вірус може або убити його - і тоді відбувається викидень, - або викликати вроджені каліцтва. Під час епідемії краснухи в США було відзначено 1100 викиднів, а більш 20 000 дітей, як ми вже згадували, народилися з важкими аномаліями. Правда, це був особливий епізод, який ніколи більше не повторювався (у таких масштабах). Критичні терміни зараження: 3 - 12-ий тиждень - смерть плоду і викидень 2 - 6-ий тиждень - катаракта, ретинопатія, мікрофтальмія 5 - 7-ий тиждень - пороки серця - 12-ий тиждень - ушкодження внутрішнього вуха 8 - 9-ий тиждень - пороки розвитку молочних зубів. Єдиний надійний спосіб захистити себе і майбутню дитини від краснухи - щеплення. Відповідна вакцина була створена в середині 70-х років минулого сторіччя зусиллями американських вчених і неодноразово удосконалювалася потім. Сучасні вакцини проти краснухи діючі майже на 100 відсотків і практично не мають побічних ефектів, не вважаючи невеликого підвищення температури і почервоніння на місці уколу. Тривалість імунітету - більш 20 років.
-Родина параміксовірусів (вірус епідемічного паротиту) Будова віріону складний 100-300 нм РНК-геном рецептори гемаглютинін нейрамінідаза Антигеннабудова NP-білок (внутрішній, родоспецифічний) F-білок (внутрішній, родоспецифічний) гемаглютинін (поверхневий) нейрамінідаза (поверхневий) Існує один серотип Резистентність Чутливий до дії:висушування,УФ променів,ультразвуку,кислого і лужного рН,дезінфектантів Стійкий до низьких температур Культивування 8-денний курячий ембріон (в оболонках амніотичної та алантоїсної порожнин при 37°С) Культури клітин (первинні культури клітин нирок ембріона людини, мавп, морських свинок) Організм мишей, кішок, собак або приматів Епідеміологіяіпатогенез Джерелом інфекції є хвора людина, вірусоносій Вірус прикріплюється до епітелію слизової оболонки ВДШ, кон’юнктиви, де репродукується і поступає в кров Повторна реплікація відбувається в слинних залозах, гонадах, молочних залозах, щитовидній залозі, середньому вусі, сітківці Уражується ЦНС, міокард, Т- і В-лімфоцити, моноцити Імунітет Тривалий Забезпечується натуральними кілерами, системою інтерферонів, противірусними інгібіторами та кофакторами, сенсибілізованимиТ-кілерами, специфічними віруснейтралізуючими антитілами Лабораторна діагностика Матеріал для дослідження:слина та пунктат слинних залоз, спиномозкова рідина, сеча, сироватка крові Експрес-діагностика- РІФ Вірусологічний метод культивування в культурах клітин в курячих ембріонах Серологічний- РЗК, РНГА, РН, ІФА, РІА та РГГА з парними сироватками Молекулярно-генетичний метод (ПЛР) Лабораторна діагностика Ідентифікація вірусів з використанням специфічних віруснейтралізуючих сироваток ЦПД (утворення симпластів) РГГА РГГАдс РН цитопатичної дії в культурах клітин Профілактикаілікування Неспецифічна: раннє виявлення, ізоляція і санація джерела інфекції встановлення протиепідемічного режиму Специфічна щеплення живою аттенуйованою паротитною вакциною Показане використання специфічного імуноглобуліну, інтерферонів та їх індукторів |