Экзамен История Украины. 1. Первісне суспільство на території України (до 40 тис років до н е.)
 Скачать 0.74 Mb.
|
|
1.Первісне суспільство на території України (до 40 тис. років до н. е.) ПІТЕКАНТРОПИ (1 млн-150 тис.р. тому)- ранній палеоліт. Вологий субтропічний клімат ,нема різниці між літом і зимою ; зменшувався тваринний світ. ОСНОВНЕ ЗАНЯТТЯ-збиральництво. 30 тис. р. тому приручили природній вогонь.знаряддя праці(кам’яне рубило і палиця). Жили первісними гуртками від 4-8 осіб, 2 покоління. Середня тривалість життя бл. 10 років. Спадщина: вміння користуватися вогнем природного походження. Стоянки: с. Королеве на Закарпатті, Лука-Врублевецька (Дністер), ізюм (Харківщина). НЕАНДЕРТАЛЬЦІ(150-35 тис. р. тому)- людина вміла(середній палеоліт). Більш пристосовані до суворого клімату. Витіснили пітекантропів. Жили-первісними гуртками по 10-12 чол. Трив.життя-10-11 років. Заняття: мисливство, збиральництво втрачає роль бо похолодало.Взимку жвуть в печерах, влітку-кочують Зявл Статево-віковий розподіл праці: чоловіки-полюють,виг-ють знаряддя праці;жінки- займ домогоспод і збиральн.Зявляється примітивний одяг. Удосконалили знаряддя праці: ручні рубила, проколки, скребло, кам’яні ножі. Спадок: оволодіння технологією видобування вогню, з’являлися зародки релігії у вигляді культу вогню, медицини, мистецтва. Основна маса неандертальців зосереджувалася на високих берегах річок, Донецька височина, передгір’я кримських гір(найбільша густота населення). Стоянки: Молдово (Дністер), Каїк-Коба, Шайтан-Коба (Крим), Антонівка (Донбас), Рихта (Волинь). КРОМАНЬЙОНЦІ(30)-35 тис.р.тому – пізній палеоліт. Клімат: подібний до сучасного (декілька разів змінювався).Поступово переходять від гуртової організації до родової общини. Добували і користувалися вогнем. Відбувався прискорений розвиток цивілізації. Заняття: полювання на великих тварин - мамонтів, зубрів, бізонів; рибальство, збиральництво.Знаряддя праці: комбіновані списи, кам’яні ножі, проколки, скребла, дротики. Стоянки: Амвросі-ївка (Донбас), Мізин (Чернігівщина), Межиріч (Черкащина), Кирилівська (Київ). 2. Общинно-родовий лад на території України (40 тис. р. до н.е.- 7 ст. до н.е.) Відбулись суттєві економічні, етнічні і соціальні зміни:-суспільство пережило кілька технолог революцій. 1 можна вважати вдосконал спису, який став комбінованим із каменю і дерева. це збільшило к-сть здобичі на полюванні. 2- винахід човна(це дозволило швидко засвоювати нові території у річках і морях і створити нову професію-рибальство.3-винахід луку і стріл та поч. приручення тварин. / неополітична революція:носії-пришлий з Дунаю народ, а в Дунай з Сер Азії.Вели осілий спосіб життя.займ-ся землеробством і стойловим тваринництвом.також займ-ся ремеслами, гончарною справою, ткацтвом,деревообробкою.Трипільство загинуло на поч.3-го тисячоліття під тиском з півд. Сходу культури Ямни і з Заходу-культури бойових сокир. Ямна культ баз-ся на півосі лому скотарстві, люди жили у містах. Чол.випасали худобу в степах. Представники культ бойових сокир займ-ся скотарством. В11ст.доН.е. приходять кіммерійці-іраномовні племена,кочові скотарі,які мали1 велику перевагу-вміли видобув и обробляти залізо.Панували на півд. Укр бл 250 р. Періодично грабували сусідні народи. 3. Скіфи на Україні 7ст. до н.е. – з півн. Кавказу на Україну вдираються племена Скіфів. Іраномовні племена кочових скотарів..Кор-ся бронзою, міддю та залізом,вміли виплавляти. Виникає протодержава-Велика Скіфія.Скіфська протодержава (на Україні) яку населяли на території Одещини, скіфи-орачі. На Кіровоградщині – скіфи-землероби.МіжДніпром і Азовським морем – скіфи-скотарі. Дніпропетровщина, Донеччина – царські-скіфи.Підлеглі народи платили данину продуктами праці,в віпадку нестачі відплачували родичами.Рабів продавали в Танайсі(в гирлі Дону)-1 з найб.ринків работорговлі в Античній Греції. Царські скіфи за підтримки своєї влади одружували своїх синів на дочках вождів підвладних народів. В 5 ст. до н.е. вдерлися сармати. На початку 3 ст. скіфи були витіснені до запорізьких плавнів і Криму.ВКриму створили своє царство Еллінітичного типу – Мала Скіфія (столиця – Неаполь). Заняття кримських Скіфів: скотарство, землеробство. Мала скіфія проіснувала до 2-пол. 4 ст. н.е. і була остаточно знищена Гунами. 4. Рабовласницьке суспільство на території України (7 ст. до н.е. – 4 ст. до н.е.) Рабовласницьке суспільство принесене на території України греками. Перші греки поселилися у 7 ст. до н.е. в одному з півостровів Дніпрово-Бузького лиману. У 6 ст. – перша грецька колонізація переселилася з малоазійського м. Мілей, заснували міста-колонії – Нікій, Тира(у гирлі Дністра), Пантикапей, Ольвію в гирлі пд. Бугу та Найс в гирлі Дону, Феодосію в Криму і цілу низку міст за розміщенням поселень. В період розквіту було понад 1000 малих, середніх і великих поселень. Нова політично-адміністративна структура місто-держава (поліс), складалося з самого міста і сільсько-господарської округи (до 40 км.). Абсолютна більшість полісів була рабовласницькою. Основне завдання: землеробство, торгівля, ремесла в деяких було рибальство(Ольвія і Пантикапей). Класова структура полісу: більшість населення складалося з вільних людей, до 20% складали раби, які поділялися на приватних і державних. Вільні люди поділялися на повноправних громадян (нащадків засновників міста) та метеків(вільні греки, породженці інших грецьких міст). Повноправні громадяни поділялися на чоловік і жінок, чоловіки були дійсно повноправними. Вони володіли майновими, громадянськими і політичними правами. Жінки до повноліття повністю0 залежали від батьків. До одруження вони не мали права вийти без супроводу. Метеки не мали політичних прав, вони мали обмежені майнові права, не мали права володіти нерухомістю. Осн. заняттями: ремесло, торгівля, мистецтво. Основними конфліктами у містах були конфлікти між метеками та повноправними громадянами. 5. Слов’яни великого переселення народів (2-6 ст н.е.) Переселення більш част готів з півд. Швеції до півн. Польші, де вони прожили більше півсторіччя і збільш-сь у кількості людей, пішли на півд. Схід.Розташ у півд. Укр міжДністром і Доном, де і прожили до останньої чверті 4 ст.Тут готи перейшли від землеробства до скотарства.Також було пограбування і експлуатація сусідніх народів(постраждали Кр.Скіфи,Сармати) Їхнє переселення сприяло розшаруванню серед словян населення.В 4 ст. – 3 гілки словян:венети, склавіни, анти(і також Колочанська культура)В 3 ст. готи навчилися виготовляти мореплавні човни.цу дало їм можливість грабувати Чорне море. 375 р. — через Волгу переходить народ гунів. 376-битва на р.Дон між готами та гунами(готи перемогли,але втратили дуже багато людей) Середина V ст. — за Аттіли («Бич Божий») гуни досягають вершини свого розквіту. Однак після смерті Аттіли їх союз остаточно розпадається. Після цього посилюються позиції слов’ян. VІ ст. — анти досягають найвищої могутності. Вони ведуть переможні війни з Візантією в Подунав’ї та на Балканах. Починається процес розселення слов’ян. Із межиріччя Дніпра й Дністра вони просуваються в Придунайські землі і там діляться на дві групи: одна йде на Балканський півострів, а інша — вгору вздовж течії Дунаю. Починаючи з V ст., слов’яни Лівобережжя заселяють нові райони на півночі й північному сході, що до цього були зайняті балтами та угро-фінами. Початок поділу слов’ян на три гілки — східних, західних та південних. 50-і рр. VІ ст. — з Центральної Азії у Північне Причорномор’я насунули тюркомовні кочові племена аварів. Завдавши поразки антам, вони спустошили їх землі. Осівши в середній течії Дунаю, вони утворили свою державу — Аварський каганат. 602 р. — остання письмова згадка про антів, коли вони виступали союзниками Візантії у війні з аварами. VІ–ІХ ст. — аварська держава поступово занепадає. Причина — невдалі війни проти Візантії, франків і слов’ян. VІІ ст. — слов’яни повністю витискають аварів з українського Причорномор’я. Значення Великого переселення народів: 1. Привело до формування сучасної етнополітичної карти Європи. 2. Започаткувало поділ слов’ян на етнічні групи, які залежно від історичних обставин заклали основи процесів формування сучасних слов’янських народів. 3. Межа між історією Стародавнього світу й Середньовіччям. 6. Слов’янська колонізація східної європи (7-середина 9 ст н.е.) Назва “анти” проіснувала недовго, до початку VII ст. Після 602 р. вона щезла з історичних хронік. Згідно з однією з історико-лінгвістичних версій у процесі розселення на Балканах анти змішалися зі склавинами і далі були вже відомі під спільною назвою “слов’яни”. В арабських джерелах згадується про союзи слов’янських племен - об’єднання східних племен ще до створення Київської Русі. Слов’яни жили родами, племенами. Найдавніший вітчизняний літопис, згадуючи про розселення слов’ян у Східній Європі в IX ст., називає різні племена: словени, кривичі, поляни, в’ятичі, радимичі, древляни, сіверяни та ін. Починаючи з перших століть нашої ери і до виникнення Київської Русі матеріальна культура східних слов’ян пройшла кілька етапів розвитку. Слов’янські племена найчастіше селилися групами на берегах річок та озер. Люди жили в землянках і напівземлянках з плетеними або дерев’яними стінами. Керамічний посуд був переважно ліпним з візерунками. Обряд поховання - спалення покійників. Археологи при розкопках знаходять багато різноманітних знарядь праці і прикрас. Основними заняттями східних слов’ян були землеробство і скотарство. Вирощували просо, ячмінь, пшеницю, жито, овес та інші культури. У слов’ян існували різні види ремесел: ливарне, обробка заліза, різьблення на кістці, виготовлення посуду та ін. Соціальні структури розвивалися в напрямку від первісної общини в перших століттях до н. е. до сусідської общини. Кількісне збільшення міст як економічних і політичних центрів, якісний прогрес різних ремесел і торгівлі, воєнні походи, в яких брали участь воїни всіх слов’янських земель, -- усе це сприяло утворенню східно-слов’янської держави - Київської Русі. 7. Дохристиянська київська русь: економіка, етносоціальна структура, внутрішня і зовнішня політика (836-988) Від 836-Київська Русь.На Півночі форм-ся воєнно-політичний союз, спочатку курував Рюрик, потім Олег.У 882 військо із варягів, вірм. словян і кривичів рушило вниз по Дніпру.Після вбивства Олегом Аскольда і Діра, опанували полянську землю. Утв нової поліетнічної держави(центр-у Києві)Гол. завдання-зміцн зв'язок між півн і півд. частинами по Дніпру.Спочатку підпорядкував Сіверців(запропонував кращі умови захисту від хозарів – платили білку з двору) На поч. 10 ст зявл Віщий Олег. Активно воює проти Візантії. Править Ігор9з 912 по 945),який перші роки правління витрачає на підпорядкування відпалих від Русі народів.Підкоривши древлян, вони платять вдвічі більше.Намаг-ся відновити Олегові умови торгівлі з Візантією, але невдало.2 походи на поч. 40-х провалюються.Наприкінці його правління уряд опинився у фінансовій скруті, незважаючи на приєднання до Русі земель уличів. Період Регенства-княгиня Ольга правила від імені свого сина Святослава.Вона відновила владу Києва.За доп.Візантії знищила столицю древлян. Княгиня Ольга правила державою до повноліття свого сина Святослава. За часів її правління (945-964 pp.) підвищився міжнародний авторитет Київської Русі. Цьому сприяли візит Великої княгині Ольги до Константинополя і прийняття нею християнства. У ці часи розвивалися відносини з іншими державами. У внутрішній політиці Ольга здійснила реформи щодоУпорядкуванняЗбиранняДанини. У 964 р. Великим князем Київської Русі став син Ольги Святослав (964-972 pp.). Протягом 965-967 pp. Святослав розбив Хозарський каганат, Болгарське царство на Волзі, увів до складу Київської Русі в’ятичів. На Північному Кавказі йому підкорилися племена осетинів і черкесів. Завдяки перемогам Святослава Київська Русь значно розширилася. Руські купці дістали змогу торгувати з країнами Сходу. Здобувши кілька перемог над візантійськими військами, він проник углиб Візантійської імперії. Після смерті Святослава Великим князем Київської держави став його син Володимир (980-1015 pp.). Він очолив боротьбу проти печенігів, які дедалі більше загрожували Київській Русі. Протягом 981-993 pp. Володимир здійснив походи на ятвагів, в’ятичів, хорватів, поляків, у результаті чого завершився тривалий процес формування державної території Київської Русі. У кожному князівстві він посадив або своїх синів, або намісників і в такий спосіб покінчив з автономією давньоруських земель. 8. Київська Русь християнської доби: економіка, етносоціальна структура, внутрішня і зовнішня політика (988-1097) У 988 р. у Київській Русі офіційною державною релігією стає християнство (у його візантійсько-православному варіанті). Запрошені з Візантії священики відправляли обряд хрещення, часто примусово. Після смерті Володимира (1015) залишилося 12 його синів, між якими почалася боротьба за київський престол. Соц.структура:1клас феодалів (складався з: Великого київ князя, його сімї, дружинників(бояри+отроки), княз слуг, православних князів, духовенства).2клас-Смерди складали бл.95% всього населення.3 клас- городяни (купці, ремісники, городяни, землероби) За Ярослава Мудрого Київська Русь досягла найвищого розквіту. Значно розширились її торговельні й політичні зв’язки з європейськими державами. Економіка:
Торгівля: внутр. т. потерпає від нестачі грошей.Замість монет-шкіряні гроші і кредит, срібні злитки.2типи гривні-Новгородська(на Півночі Русі)і Київська.1 регіон тяжів до Балтійськ ринку, а центр і півд. Русь-до Середземноморського ринку.Розвив-ся феодальна приватна власність, яка пошир-ся через передачу князем пустих земель у користування, набігами кочовиківі розореням общинників.Зміни відб-ся в Єврпейських торг шляхах:Занепадає шлях із вар у греки і зростає роль екон шляху із Касп моря в Балтійське по Волзі. Розквіт Київської України-Руси у 9-11 ст. обумовлений головним чином її вигідним географічним положення на перехресті торгових шляхів і зв'язками з країнами Зх. Європи, Півночі і Півдня. У 12 ст., після перекриття кочовиками торгового шляху по Дніпру «з варяг в греки», стався розпад Київської Русі на незалежні князівства. Виснажена міжусобицями, нападами половців, монголо-татар, поляків і литовців, вони стали околичними землями інших, більш могутніх держав. Загальна характеристика соціально-економічного розвитку Київської Русі В IX — XII ст. економіку Давньоруської держави можна охарактеризувати як період раннього феодалізму. Виникнення і розвиток феодалізму виявляється перш за все у формуванні та зростанні феодального землеволодіння. Феодальна земельна власність є економічною основою панування класу феодалів, про що свідчать писемні джерела початку IX ст. і археологічні пам'ятки. У IX ст. формується панівний клас феодалів, в який входили київські князі, місцеві князі, бояри. Державне й особисте князівське начало у IX ст. було ще недостатньо диференційоване. Формування великокнязівського домену і доменів окремих князів посилилось у X ст. Князівський домен являв собою маєток, який належав не державі, а самому князю як феодалу. Зовнішня політика: Київська Русь існувала за безперервної боротьби зі степовими кочівниками (печенігами, торками, половцями). Для організації відсічі кочівникам збиралися з'їзди князів (Любецький з'їзд 1097 року, Долобський з'їзд 1103 року та інші). Значну роль у становленні Київської Русі відіграв візантійський вплив (церковний, соціокультурний, політичний) та торговельні відносини з Візантійською імперією. Дві поїздки до Константинополя здійснила княгиня Ольга. Під час однієї з них вона прийняла хрещення від константинопольського патріарха. На міжнародній арені Київська Русь заявила про себе походами на Візантію київських князів Аскольда (860), Олега (907), Ігоря (941, 943), Святослава (969–971), Володимира (989), Ярослава (1043), спрямованими на захист торговельних інтересів. 9. Боротьба давньоруських князів за давньоукраїнські землі (1097-1238) 2 етапи:-до1169-після1169. На 1 етапі: боротьба за Київ і К.землю як за центр майб воззєднан Русі. Після смерті Мстислава Мономаховича ведеться відкрита боротьба за Київ між Черніг.княз. Олеговичами та Київ. Мономаховичами.У 149 втруч-ся Суздальський князь Юрій Довгорукий та захоплює Київ.У1157-гине в Києві під час Антисузд повстання.Наст 12 років боротьба за Київ йду з перемінним успіхом. 1169 -- коаліція 12-и руських князів на чолі з Ростово-Суздальським князем Андрієм Боголюбським захопив і розграбував Київ. Після цього за Київ і Київську землю ведеться боротьба давньоруських князів як за джерело додаткових фінансових і людських ресурсів. У 1170 Основними претендентами на Київ залишилося Суздальське і Чернігівське князівство, але після смерті Боголюбського Суздальські князі відійшли від цієї боротьби і у 1180-90 осн. претендентами стають Чернігівські князі і Смоленські.З 1199р. в цю боротьбу втручається Волинський князь Роман якому на короткий строк вдалося об’єднати Волинь + Галичина + Київ. Він висунув політичні програми об’єднання всіх Руських князівств на добровільній основі шляхом обрання єдиного Руського князя зі столицею в Києві. За модель системи була Руська імперія за якої також існували вибори імператора, але передчасна смерть завадила реалізації цього плану. Деякий час по тому формував Київське князівство Луцький князь, в результаті загострення протиріч Слов’янського і Чернігівського князівства і врешті-решт в Києві закріпилися Чернігівські князі, які протрималися до 1240 року. |