1. Право Европейского Союза самостоятельная правовая система, возникшая в результате усилий по строительству "единой Европы"

• Название: 1. Право Европейского Союза самостоятельная правовая система, возникшая в результате усилий по строительству "единой Европы"
• Анкор: Pravo_Yes_vidpovidi_2012.doc
• Дата: 24.12.2017
• Размер: 461.5 Kb.
• Имя файла: Pravo_Yes_vidpovidi_2012.doc
• Тип: Документы; #12779
• страница: 8 из 9

41 трансевропейские сети. Регулирование телекоммуникаций в ЕС. Общая транспортная политика. Энергетическая политика ЕС. Научно-техническая политика ЕС. Охрана окружающей среды в ЕС

Сучасна система правового регулювання телекомунікацій в ЄС була сформована у 2002 р. і виконує свою функцію до-тепер. Проте ця система не відповідає викликам глобально­го інформаційного суспільства. Тому 13 листопада 2007 р. Комісія ЄС затвердила пропозиції щодо реформування те-лекомунікаційного сектора ЄС, зазначивши, що «набуття швидкості законодавчого процесу, але Комісія висловлює надію, що відповідні акти діятимуть з 2010 р.». Згідно з да­нный, розміщеними на інформаційному порталі Комісії ЄС, реформа відбуватиметься в чотирьох напрямках.

Сприяння розвитку конкуренції. Реформа дозволить національним регуляторним органам запровадити в разі потреби функціональний розподіл. Це означав, що опера­торам доведеться структурно роз’єднати підрозділи, які об-слуговують інфраструктуру, і підрозділи, які безпосередньо надають послуги. Такий розподіл забезпечить прозорість доступу до інфраструктури для конкуруючих операторів. Також реформа надасть Комісії ЄС повноваження нагляду за тим, які засоби правового захисту пропонують націо-нальні регуляторні органи, що в перспективі дозволить на-близити ці засоби до единого стандарту.

Удосконалення регулювання сектора. Комісія ЄС пропо-нує скасувати режим попереднього регулювання для 11 з 18 ринків, що пов’язані з телекомунікаціями, у тому числі для роздрібного та оптового. Регулювання на роздрібному рин­ку не є необхідним за умови ефективного регулювання на оптовому ринку телекомунікаційних послуг, ЩО ДОЗВОЛЯЄ новим суб’єктам господарювання домовитись про одер-жання доступу на прийнятних умовах. У свою чергу, по­треба в регулюванні оптового ринку зникає, коли є достат-ній рівень конкуренції.

Зміцнення внутрішнього ринку. Телекомунікаційний сектор в Європі все ще фрагментований через відмінності регулювання в державах - членах ЄС. Непослідовність у ре-гулюванні, спричинена різною інтерпретацію та різним зас-тосуванням загальноєвропейських правил, є головною при­чиною повільного розвитку загальноєвропейського телеко-мунікаційного ринку. I хоча відмінності національних ринків пояснюються об’єктивними чинниками, Комісія ЄС вважає, що можна досягти відповідної координації.

Покращення захисту споживачів. Комісія ЄС пропонує розширити спектр прав споживачів, які користуються теле-комунікаційними послугами. Серед її пропозицій можна виокремити такі: публікування інформації про ціни; полег-шення передачі клієнтів від одного сервіс-провайдера до іншого; полегшення доступу до телекомунікаційних послуг для людей з обмеженими фізичними можливостями; обов’язок операторів інформувати своїх клієнтів у разі існу-вання ризику розкриття персональних даних клієнтів; бо-ротьба зі спамом, шпигунськими програмами тощо.

Рассматривая правовые основы и цели энергетической политики ЕС, следует упомянуть концептуальные положения и цели энергетической политики, подготовленные в виде докладов «Зелёная книга» — первоначальный план политики, предлагаемый на обсуждение. С 1999 года после введения в действие Амстердамского договора, энергетическая политика рассматривается в качестве фактора устойчивого развития сообщества. Важную роль играет Энергетическая Хартия. Договор к Энергетической Хартии был подписан в декабре 1994 года и вступил в силу в апреле 1998 года.

В разработке и принятии решений в энергетической политике принимают участие все руководящие органы ЕС, но главную роль играет Еврокомиссия, один из членов которой непосредственно отвечает за выработку общей энергетической политики ЕС. Вопросами оперативного характера занимается Генеральный Директорат по энергетике и транспорту.

Поддержка науки и инноваций все в большей степени становится прерогати¬вой ЕС. Евросоюз проводит единую политику в области науки и инноваций.

Основным инструментом реализации научно-технической политики Европейского Союза с 1985 года являются Европейские программы научных исследований и технологического развития. В них определяются цели сотрудничества в области науки и техники на конкретный период (как правило, на четыре года), приоритетные направления исследований, размер и формы финансового участия Евросоюза в проектах. При отборе проектов учитывается, представляют ли они интерес для ЕС в целом, требуют ли особо крупных затрат, способствуют ли повышению конкурентоспособности европейских товаров, содействуют ли научно-технической консолидации Евросоюза.

Государства – члены Евросоюза полностью самостоятельны в сфере науки и техники и в рамках союза лишь координируют политику и программы, проводимые на национальном уровне.

Политика Сообщества в отношении окружающей среды строится на принципах превенции, предосторожности, возмещения ущерба, ответственности загрязнителя.

На сегодняшний день в рамках системы права Европейского Союза сложилась устойчивая, целостная и обладающая автономностью функционирования совокупность норм в области охраны окружающей среды – Европейское право окружающей среды. Вторичное право ЕС в данной сфере насчитывает около 300 актов. Одними из важнейших таких актов являются Директива Совета 85/337/ЕЭС от 27 июня 1985 года по оценке воздействия некоторых государственных и частных проектов на окружающую среду и Регламент Совета ЕЭС 1210/90 от 7 мая 1990 года об учреждении Европейского агентства по окружающей среде и Европейской сети информации и наблюдения за окружающей средой.

В основу Директивы был положен принцип превентивных действий, смысл которого состоит в том, что меры по защите окружающей среды должны проводиться заблаговременно и должны быть направлены на устранение непосредственного неблагоприятного источника, недопущения его появления.
42 таможенное регулирование в ЕС

ЕС был основан как тамож союз изначально.

Договор об учреждении Европейского объединения угля и стали 1951 г. стал первым правовым актом, установившим общие начала в таможенно-тарифном регулировании государствчленов. Тамож кодекс 2008, Гармонизированная система описания и кодирования товаров (как основа для тамож тарифа), ГАТТ. Генеральное соглашение по тарифам и торговле

Тамож обложению подлежат только товары, а услуги и объекты интел собственности – нет.

С помощью тамож тарифов государство влияет на экономику ЕС – приток или отток товаров в ЕС. На основе ГС в 2007 разработана единая для всех членов ЕС Система комбинированной номенклатуры.

Тамож тариф в ЕС един – импортная пошлина взымается на один и тот же товар одинаково во всех странах ЕС.

Размер пошлины зависит и от происхождения товара, потому что товар может многократно пересекать границы разных государств.

Выделяют две основные сферы таможенного регулирования , осуществляемого нормами права ЕС:

1) отношения внутри таможенного союза, образованного государствами-членами;

2) отношения, регулирующие торговый товарооборот ЕС с третьими странами.

Договор о ЕС устанавливает исключительную компетенцию ЕС в сфере таможенного и внешнеторгового регулирования. В некоторых случаях государства-члены вправе принимать собственные нормативноправовые акты. К таким случаям относятся:

1) запреты и ограничения импорта и экспорта на основаниях общественной морали, публичной политики и общественной безопасности; защиты жизни и здоровья людей, охраны животных и растений; охраны национального художественного, исторического и археологического достояния; охраны промышленной или коммерческой собственности;

2) меры по охране окружающей среды и защите прав потребителей;

3) меры, принимаемые в интересах безопасности государствчленов (торговля оружием, боеприпасами, товарами двойного назначения);

4) меры, предпринимаемые государствами членами в случаях серьезных нарушений правопорядка, в случае войны, а также для выполнения обязательств по поддержанию мира и международной безопасности;

5) реализация прав и обязанностей, вытекающих из соглашений государств-членов с третьими странами, заключенных до 1 января 1958 г. (дляновых государствчленов – до даты их присоединения к ЕС)

Сферы применения актов, изданных институтами ЕС в сфере таможенного регулирования:

1) таможенные правила и таможенный тариф;

2) торговая политика;

3) сельскохозяйственная политика;

4) меры по охране здоровья и безопасности людей, охране животных и растений;

5) охрана прав потребителей;

6) защита промышленной и коммерческой собственности;

7) налогообложение импорта и экспорта.

Среди актов вторичного права наибольшее значение для формирования таможенного права ЕС имеют регламенты. В форме регламентов реализуется Общий таможенный тариф ЕС.

Директивы активно используются как инструмент гармонизации национального законодательства стран ЕС, в частности в области таможенной политики. Решения являются актами индивидуального характера, обязательными для субъектов права, к которым они адресованы.

44 политико-правовые формы сотрудничества между Украиной и ЕС. Соглашения Украины с ЕС. «Порядок денний асоціації Україна-ЄС».

Угоду про партнерство та співробітництво Соглашение 1994 вступило в силу в 1998. Цели: развитие тесных политических отношений путем постоянного диалога по политическим вопросам; содействие торговле и инвестициям и гармоничным экономическим отношениям; обеспечение основ для взаимовыгодного экон, соц, финанс, науч-техн и культ сотрудничества; поддержка Украины в ее усилиях укреплять демократию и полностью завершить переход к рыночной экономике.

Предполагает создание 3 общих институтов: совета по вопросам сотрудничества, комитета по вопросам сотрудничества и комитета по парламентскому сотрудничеству. Происходит обмен инфой, опытом. Полномочия внешнеполит общения Украины с ЕС возложены на представительство Украины при ЕС.

5 березня 2007 розпочато переговори про укладення нової угоди, яка має замінити Угоду про партнерство та співробітництво. Представники ЄС наполягали на укладанні стратегічних відносин з Україною як з країною сусідом. Під час паризького Саміту Україна–ЄС (вересень 2008) досягнуто компромісного рішення щодо назви цієї угоди як Угоди про асоціацію.

Важливою складовою частиною нової Угоди є створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, яка передбачає максимально глибоку економічну інтеграцію на основі домовленостей,

Сближение законодательства. Возможное создание зоны свободной торговли. В 2011 году сторонами был согласован текст Соглашения об ассоциации[14].30 марта 2012 года главами делегаций Украины и ЕС было парафировано Соглашение об ассоциации[11].

Интеграция через указ пу «об утверждении стратегии интеграции украины в ЕС».

Порядок денний асоціації Україна — ЄС (англ. EU-Ukraine Association Agenda) — двосторонній документ, що регулює відносини між Україною та ЄС. Містить перелік реформ, які має здійснити Україна у співпраці з ЄС

Документ набув чинності 24 листопада 2009 року, на заміну Плану дій між Україною та ЄС 2005—2008, подовженого на один рік до 2009.

До початку переговорів щодо укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС у 2007 р. основу двосторонніх відносин складала Угода про партнерство та співробітництво. Практичним інструментом імплементації останньої (з урахуванням загальних принципів Європейської політики сусідства) став План дій Україна-ЄС на 2005—2008 рр., термін чинності якого був продовжений ще на один рік і завершився у 2009 р.

Порядок денний асоціації визначає ключові пріоритети реформ, яким Україна має приділити увагу задля того, щоб повною мірою скористатися можливостями поглибленої співпраці, передбаченої Угодою про асоціацію. Загальна мета Порядку денного асоціації відповідає духу Угоди та полягає у поступовому досягненні політичної асоціації та більшої економічної інтеграції з ЄС.

26 січня 2010 року Спільний комітет Україна-ЄС, на рівні старших посадових осіб, ухвалив перелік пріоритетів Порядку денного асоціації на 2010 рік.

Серед інструментів, які Європейський Союз залучатиме задля допомоги Україні в імплементації цілей та пріоритетів, указаних у ПДА, зокрема, вказуються такі: обмін технічними експертними оцінками і рекомендаціями, найкращими практиками та ноу-хау; обмін інформацією; підтримка у розбудові та посиленні інституційної спроможності; також передбачається можливість залучення консультативної допомоги в процесі наближення законодавства до законодавства ЄС і започаткування секторальних діалогів в окремих секторах.
45. Економічні та організаційно-правові передумови інтеграції України до ЄС. Адаптація права України до права ЄС

об`єктивна необхідність вимагає поступового , але неухильного включення економіки України до системи міжнародного поділу праці (МПП) , світових інтеграційних процесів. Нинішня ситуація характеризується глобальною трансформацією усіх країн світу до нового якісного стану , нового типу цивілізації третього тисячоліття .

Європейська інтеграція і членство в Європейському Союзі є стратегічною метою України тому, що це є найкращим способом реалізації національних інтересів, побудови економічно розвинутої і демократичної держави, зміцнення позицій у світовій системі міжнародних відносин.

Для України європейська інтеграція - це шлях модернізації економіки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентної спроможності вітчизняного товаровиробника, вихід на світові ринки, насамперед на ринок ЄС.

*Угоду про партнерство та співробітництво Соглашение 1994 вступило в силу в 1998. *Угоди про асоціацію.2008 *Порядок денний асоціації Україна 24 листопада 2009 року

Ось чому, враховуючи особливості сучасного стану економіки України, можна навести цілу низку аргументів на користь розвитку співпраці з ЄС

1. Економічний потенціал ЄС та динаміка його розвитку дають можливість дійти висновку про те, що Європейський Союз являє собою великий ринок збуту виробів та джерело задоволення потреб України в найрізноманітніших споживчих та інвестиційних товарах. До того ж торгівля з ЄС є важливим джерелом надходження вільно конвертованої валюти, дозволяє обмежувати бартер, масштаби якого сьогодні загрожують економічній безпеці країни.

2. Співробітництво України з Європейським Союзом необхідне для технологічного оновлення українського виробництва. Виробничі технології українських підприємств відстають від тих, що їх використовують передові європейські країни, Україна не має капіталу, необхідного для модернізації наявних та створення нових сучасних підприємств. А без модернізації успадкованих від СРСР виробничих структур Україна навряд чи може сподіватися вийти на траєкторію стійкого економічного розвитку та подолати зростаюче відставання від економічно розвинутих країн, які виз¬начають напрями та масштаби динаміки світової економіки. Іншими словами, йдеться про створення виробничо-технологічного укладу, порівнянного з європейським.

3. Протягом десятиліть українські підприємства були фактично відрізані від світового ринку. Тому їх вихід на європейський ринок має велике значення як джерело досвіду та практичних вмінь конкурувати з виробниками інших країн, розробляти та реалізовувати стратегію виробничо-комерційної діяльності, зорієнтованої на світову кон'юнктуру відповідних ринків. При цьому слід окремо зазначити, що вміння успішно діяти на міжнародних ринках веде до підвищення рівня та якості задоволення потреб національних споживачів.

4. Розвиток співробітництва з ЄС сприятиме повнішому використанню потенціалу України як транзитної держави, що означає збільшення надходжень від експорту транспортних послуг та розвиток відповідних галузей промисловості.

Адаптація законодавства України передбачає реформування її правової системи та поступове приведення у відповідність із європейськими стандартами і охоплює приватне, митне, трудове, фінансове, податкове законодавство, законодавство про інтелектуальну власність, охорону праці, охорону життя та здоров'я, навколишнє природне середовище, захист прав споживачів, технічні правила і стандарти, транспорт, а також інші галузі, визначені Угодою про партнерство та співробітництво. Важливим чинником реформування правової системи України слід вважати участь України у конвенціях Ради Європи, які встановлюють спільні для цієї організації та ЄС стандарти.

Етапами правової адаптації є імплементація Угоди про партнерство та співробітництво, укладання галузевих угод, приведення чинного законодавства України у відповідність із стандартами ЄС, створення механізму приведення проектів актів законодавства України у відповідність із нормами ЄС.

Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до

законодавства Європейського Союзу (далі - Програма) визначає

механізм досягнення Україною відповідності третьому

Копенгагенському та Мадридському критеріям набуття членства в

Європейському Союзі. Цей механізм включає адаптацію законодавства,

утворення відповідних інституцій та інші додаткові заходи,

необхідні для ефективного правотворення та правозастосування.

46 правовое значение «Европейской политики соседства» и политики «Восточного партнерства».

Європейська Політика Сусідства являє собою новий підхід Європейського союзу до сусідніх країн з метою зміцнення відносин між Євросоюзом та його країнами-сусідами та співробітництва щодо створення зони безпеки і добробуту, «кільця дружніх країн» на кордонах Європейського союзу. ЄПС також покликана надати країнам-сусідам Євросоюзу можливість більш тісної співпраці з ЄС у галузі політики, безпеки, економіки та культури. . Крім України, в рамках ЄПС, Євросоюз такоже має отношения з 15 іншімі країнамі: Білорусь, Молдова, Грузія, Азербайджан, Ліван, Сирія, Йорданія, Ізраїль, палестинський автономія, Єгипет, Лівія, Туніс, Марокко та Алжир. Такі країни, як Хорватія, Туреччина та Західно-балканські країни НЕ є учасниками політики сусідства. Основу відносін з країнамі Західніх Балкан становіть Процес стабілізації та асоціації

Головна мета ЄПС - розділити блага відбувся в 2004 році розширення ЄС з сусідніми країнами в плані зміцнення стабільності, безпеки та підвищення добробуту всіх зацікавлених країн. Про зміцнення стабільності та належного правління в сусідніх з ЄС країнах, йдеться також у Європейської Стратегії Безпеки, схваленої Європейською Радою у грудні 2003 року.

Європейська Політика Сусідства не надає країнам-партнерам перспективу приєднання до Європейського союзу, але пропонує привілейовані відносини з ЄС та сприяння у досягненні цілей в різних галузях співробітництва.

У березні 2003 року Комісія представила своє Повідомлення «Велика Європа - сусіди: нова основа відносин зі східними та південними сусідами ЄС», в якому вперше були представлені принципи нової Європейської політики сусідства та відзначалася важливість ЄС у зміцненні відносин з країнами-сусідами.

У травні 2004 року Європейська комісія представила Повідомлення «Європейська політика сусідства. Стратегія і Доповіді з Країнам », в якому зазначаються чіткі кроки з впровадження Європейської політики сусідства та методи поширення благ розширення ЄС на сусідні країни.До основних сфер, де пропонувалося зміцнити співпрацю, належали:

1. Робота над Угодою про асоціацію, яка включатиме комплексне порозуміння про зону вільної торгівлі між ЄС та 6 країнами партнерами;

2. Фінансування комплексних програм, що мають покращити адміністративну структуру української влади;

3. Інтеграція з економіками країн ЄС, що передбачає зближення українського законодавства з законодавством ЄС;

4. Створення економічного союзу;

5.Співпраця в боротьбі проти корупції, організованої злочинності, нелегальної міграції;

6. Збільшення мобільності робочої сили та перспективи відкриття ринків праці ЄС для українців;

7. Посилення енергетичної безпеки України;