ІДПЗК - відповіді на екзамен. 1. Предмет и методология истории государства и права зарубежных стран

• Название: 1. Предмет и методология истории государства и права зарубежных стран
• Анкор: ІДПЗК - відповіді на екзамен .doc
• Дата: 15.05.2018
• Размер: 1.31 Mb.
• Имя файла: ІДПЗК - відповіді на екзамен .doc
• Тип: Документы; #19287
• страница: 16 из 21

107. Государственный строй Парижской комунны.

У лютому-березні 1871 р. в Парижі та інших містах Франції склалася революційна ситуація. 18 березня 1871 р. Національна гвардія та робітники підняли повстання проти антинародної й анти­національної політики уряду А. Т'єра. Владу буржуазії в Парижі було повалено. Вона перейшла до Центрального комітету Національної гвардії. Уряд А. Т'єра втік до Версаля, вивівши туди війська, поліцію та жандармерію. Були проведені вибори до Паризької комуни, котрій 28 березня 1871 р. передано всю владу — стала одночасно законо­давчим і виконавчим органом. За політичним складом вона поділялася на два угрупування - "більшість" (бланкісти й неоякобінці) та "меншість" (переважно ліві продуністи й бакуністи).

Програмним документом Паризької комуни стала декларація "До французького народу" (19 квітня 1871 р.), яка проголошувала республіку єдиною формою правління, гідною людини, а принципом політичного режиму - повну автономію комун на всій території Франції.

Паризька комуна вперше в історії зламала стару державну машину та замінила її державою нового типу. Вона знищила постійну армію, поліцію і жандармерію, а охорону громадського порядку поклала

на Національну гвардію. Вищим органом у Парижі стала Виконавча комісія, котрій підпорядковувалися 10 галузевих комісій з функціями колишніх міністерств (виконавча; військова; продовольча; фінансів; юстиції; громадської безпеки; праці; промисловості й обміну; громад­ських служб; зовнішніх відносин; освіти). Скасовано привілеї посадовців і введено їхвиборність. Церкву відокремили віддержави, ввели робіт­ничий контроль над виробництвом, безкоштовну обов'язкову освіту, заборонили незаконні обшуки, арешти, реквізиції тощо. Старий суд замінили народним судом.

Комуна діяла в умовах постійної боротьби з урядом А. Т'єра, якому надавали пряму допомогу прусські інтервенти. Контрреволюційні сили, що зосередилися у Версалі, 21 травня 1871 р. вдерлися до Парижа. Падіння Комуни прискорилось її помилками (тактикою пасивної оборони, страхом роззброїти контрреволюційну буржуазію, | нерішучістю в боротьбі з агентами та поплічниками ворога та ін.). Падіння Комуни супроводжувалося розгулом білого терору.
108. Статьи Конфедерации 1781 года – первая коснтитуция США.

Одразу ж після проголошення незалежності (протягом 1775-1778 рр.) в усіх штатах було вироблено та прийнято конституції. Та нерозв'яза­ним залишалося питання про державну єдність США. Його важливість посилювалась, адже все ще існувала небезпека поразки у війні з Англією. З огляду на це, другий Континентальний конгрес у листопаді 1777 р. приймає першу Конституцію - "Статті конфедерації та вічного союзу", проект якої було передано на схвалення всіх штатів. Остаточно цей документ набуває чинності з 1 березня 1781 р.

Статті конфедерації закріплювали революційні завоювання народу та визначали республіканську форму державного ладу колишніх колоній у Північній Америці, проголосивши утворення конфедерації та вічного союзу штатів. Згідно зі Статтями конфедерації, штати зберігали свій суверенітету внутрішніх і зовнішніх справах. Для керів­ництва загальними справами (оголошення війни та миру, підписання міжнародних договорів, створення збройних сил тощо) передбачалося щорічно скликати однопалатний конгрес із делегацій, які обирали законодавчі органи штатів. Кожний штат мав право надсилати від двох до семи делегатів, але мав лише один голос. Рішення повинні були прийматися кваліфікованою більшістю (не менше від дев'яти голосів). Конгрес не мав права втручатися у внутрішні справи штатів. Отже, Конгрес був не представницьким, а радше дипломатичним органом. У період між сесіями Конгресу його функції покладалися на Комітет штатів, котрий утворювався з представників від кожного штату (по одному). Однак Комітет, порівняно з Конгресом, мав обмежені права. Проголошений союз штатів був слабким, оскільки:

• 
  не існувало загального бюджету союзу;
  
• 
  Конгрес не мав права укладати торговельні угоди з іншими
  державами, запроваджувати митні тарифи, вводити інші податки
  для потреб союзу;
  
• 
  був відсутній механізм реалізації постанов Конгресу;
  
• 
  ліве крило в Конгресі та більшість фермерів вважали, що центра­
  лізація несумісна з демократією.
  

З огляду на все це, Дж. Вашингтон назвав Статті конфедерації "мотузкою із піску".
109. Конституция США 1787 р.

Принятая 17 сентября 1787 г. , Конституция вступила в силу 4 марта 1789 г.,и датируется годом вступления в действие. Основной принцип американского конституционализма – принцип верховенства Конституции. Состоит из семи статей, за время действия Конституции были приняты двадцать семь поправок, которые являются её неотъемлемой частью. Участие в разработке текста Конституции приняли ведущие юристы и общественные деятели государства: Д. Медисон, Т. Джефферсон, Б. Франклин, А. Гамильтон и др.

В основе Конституции США лежит принцип разделения властей между законодательной (конгресс),исполнительной (президент) и судебной (Верховный суд и нижестоящие суды) ветвями. Штатам США даются широкие права в области законодательства.

Преамбула содержит исключительно важное положение о том, что Конституция принимается народом Соединённых Штатов в целом. В Конституции США отсутствует отдельная глава о правах и свободах граждан, которая есть в большинстве современных конституций, поскольку создатели Конституции считали, что основные права указаны в преамбуле.).

По Конституции, главой исполнительной власти был президент США. Верховное командование вооруженными силами доверялось тоже ему.

Конституция разрешала правительству федерации военное вмешательство во внутренние дела штатов для подавления мятежа и беспорядков.

Конституция США (первая в истории человечества Конституция в современном понимании) закрепила в качестве одной из основных целей её принятия общее благосостояние населения, установила республиканскую форму правления, основанную на принципе разделения властей, и федерализме.

Билль о правах  (это общее название первых десяти поправок к Конституции) гарантирует отдельные личные права граждан и соответственно ограничивают полномочия государственных органов.

Принятие Конституции США стало историческим событием и сыграло большую роль в развитии демократии во всём мире.

Конституция США устанавливает принципиально важное положение: частную собственность нельзя обратить на общественное употребление без справедливого вознаграждения (пятая поправка). Это правило нашло затем подтверждение в конституциях штатов. В то же время конституция 1787 года прямо запрещает штатам издавать законы, уничтожающие обязательную силу договоров.

Буржуазная в своей основе американская конституция заключает в ceбe oднoвpeмeнной peaкционныe черты, среди которых - устранение народа от политической жизни и узаконение рабства негров. Последнее было явной уступкой феодальному землевладению южных штатов в изменение только что принятым пpинципaм равенства людей и их "естественного права".
110. Билль о правах (США)

Одразу ж після прийняття Конституційним конвентом проекту Конституції США, виявилося, що в ній немає норм правового статусу особи. Цей недолік Конституції був підданий справедливій критиці. У багатьох штатах ширився рух за демократизацію Конституції. З великими зусиллями плантатори та буржуазія домоглися ратифіка­ції Конституції більшістю штатів з умовою внести до неї поправки, але в деяких штатах боротьба проти її ратифікації тривала до 1790 р.

У 1789 р. було обрано Конгрес. Першим Президентом США став Цж. Вашингтон. Конгрес змушений був у 1791 р. внести до Конститу­ції 10 поправок, які були розроблені Д. Медіссоном і мали загальну назву "Біль про права".

Перша поправка проголошувала буржуазне-демократичні свободи: слова, зборів, друку, віросповідань, петицій, а також відокремлення церкви від держави.

Друга поправка дозволяла громадянам США мати, зберігати та носити зброю.

Третя поправка забороняла примусове розміщення військ у приватних будинках, встановлювала недоторканність житла.

Четверта поправка встановлювала недоторканність особи, майна й особистих паперів.

П'ята-восьма поправки передбачали дотримання прав громадян, притягнутих до судової відповідальності.

Дев'ята поправка містила застереження, що наведені вище права не повинні скасовувати чи обмежувати права, якими вже користується народ.

Десята поправка проголошувала, що ті прерогативи, котрі, за Конституцією, не належать Конгресові, закріплювалися за законо­давчими зборами штатів.

Біль про права мав важливе прогресивне значення в розвиткові демократичних традицій американського народу, означав перемогу американської демократії і став прикладом для правових документів інших країн світу.
111. Гражданская война Севера и Юга США, Второй цикл поправок конституции (13, 14, 15 поправки).

На середину XIX ст. стала чітко проявлятися різниця в суспільно-економічному розвитку північних і південних територій США. На Півночі панувала капіталістична система вільної праці, а на Півдні— система плантаційного господарства, що ґрунтувалося на праці негрів-рабів (останні становили третину населення південних штатів). Особливо сильно загострювалися протистояння між Півднем і Північчю під час вступу нових штатів до Союзу. На нові території претендували штати Півночі, котрі були зацікавлені в розширенні ринку збуту для своїх товарів і вирішенні проблеми вільних робочих рук, чому заважали рабовласницькі відносини на Півдні. Водночас нові землі були потрібні й південним штатам, які намагалися по­ширити рабовласницьку систему на нові території.

Отже, з утворенням кожного нового штату виникало питання, яким він буде за суспільним ладом. Це було дуже важливо, адже майже буквально до 1820 р. до складу США входило 11 рабо­власницьких і 11 вільних штатів. У Сенаті було по 22 сенатори від південних і північних штатів. Утворення кожного нового штату порушувало цю рівновагу сил. Щоб її зберегти в 1820 р. було досягнуто історичної угоди - Міссурійського компромісу, згідно з яким було вирішено надалі приймати до Союзу одночасно по два штати - один вільний і один рабовласницький. Встановлювалося, що на північ від 36° ЗО'Пн. ш. рабство буде заборонено. Однак цей компроміс не усунув суперечностей між Північчю та Півднем, вони продовжувались. Більше того, посилюються позиції рабовласників у Конгресі та федеральному уряді, Верховному суді США. Значний уплив мала й партія рабовласників - демократична.

Скориставшись із таких сприятливих обставин, Південь проводить через Конгрес біль "Канзас-Небраска", заяким питання суспільного ладу штату мало вирішувати населення цих штатів. Прийняття цього документа означало, фактично, скасування Міссурійського компромісу. Представники Півночі не миряться з політичною гегемонією рабо­власників. У 1854 р. виникає республіканська партія, котру під­тримували промислова буржуазія, фермерство та робітничий клас. Розвивається аболіціонізм — рух за скасування рабства. До 1861 р. майже всі американські президенти походили з південних штатів, але в 1860 р. Президентом було обрано переконаного супротивника рабства, представника республіканської партії А. Лінкольна (\ 809-1865). У відповідь 13 південних штатів заявили про свій вихід з федерації та проголосили в лютому 1861 р. Конфедеративні Штати Америки. У них теж був обраний Президент, сформовано уряд, прийнято Конститу­цію, що проголошувала рабство негрів "опертям цивілізації".

Розпочалася громадянська війна, що тривала чотири роки (1861-1865 рр.). У перший період громадянської війни (1861-1862 рр.) успіх був на боці Конфедерації. Перелом на користь Півночі станеться лише після того, як уряд А. Лінкольна видав кілька важливих законо­давчих актів. Це, зокрема, Закон "Про гомстеди" (травень 1862р.), згідно з яким кожен американець, якому виповнювався 21 рік і який ніколи не брав участі у війні проти США та бажав працювати на землі, міг отримати з державного фонду земельну ділянку розміром до 160 акрів (приблизно 64 га). Тож землю отримав значний прошарок населення, котре стало впливовим соціальним підґрунтям підтримки А. Лінкольна в громадянській війні.
112. «Реконструкция юга». Возникновение ку-клукс-клана в США.

Реконструкция Юга - период в истории США после окончания Гражданской войны, с 1863 по 1877 годы, связанный с присоединением к США южных штатов, образовывавших проигравшую в войне Конфедерацию, и отменой рабовладельческой системы на их территории. В истории США реконструкция прошла в два этапа: первый этап в период после Гражданской войны между Севером и Югом в 1865-1877 годах; и второй этап подразумевает преобразование Юга в период с 1863 по 1877гг. с последующей реконструкцией государства и общества в бывшей Конфедерации. Три принятые к Конституции поправки повлияли на всех граждан. В разных штатах реконструкция началась и закончилась в разное время; в конце концов, федеральное правительство США отказалось от Реконструкции, и пошло на компромисс в 1877 году.
Реконструкция обсуждалась еще во время войны, а всерьез она началась после издания Прокламации об освобождении рабов 1 января 1863 года. Политика Реконструкции была осуществлена после того, рабовладельческий Юг попал под влияние армии Союза. Президент Авраам Линкольн во время войны создал реконструкционное правительство в нескольких южных штатах - Теннесси, Арканзасе и Луизиане, и предоставил земли для бывших рабов в Южной Каролине. После убийства Линкольна, президент Эндрю Джонсон пытался следовать политике и назначил новых губернаторов летом 1865 года. Он заявил, что цели войны - национальное единство и ликвидация рабства были достигнуты, что значит что реконструкция завершена. Республиканцы в Конгрессе отказались принять "мягкую" политику Джонсона и отклонили новых членов Конгресса от Юга. Радикальные победы республиканцев в 1866 на выборах в Конгресс дали им достаточно много власти над Конгрессом, так, что они преодолели вето Джонсона и начали "радикальную реконструкцию" в 1867 году.

Создание Ку Клукс Клана

Как организация Ку Клукс Клан был создан в мае 1866 года в городе Пуласки, штат Теннеси. Город, где и в настоящее время проживает не более трех тысяч жителей, тогда был просто деревушкой, жизнь в которой была весьма скучной. В тот год шестеро молодых парней - бывших солдат армии Конфедератов - встретились как-то вечером, и один из них предложил создать тайное общество, назвав его «Кюклос» (от греческого kuklos - «круг»). Другие же, обсудив это предложение, выработали более звучный вариант «Куклукс», к которому затем, с общего согласия, было добавлено слово «клан».

На следующем собрании молодые люди разработали различные атрибуты, призванные возбудить любопытство публики и окружить новую организацию атмосферой тайны. Была также придумана клятва, обязывающая каждого члена общества хранить полное молчание относительно всего, имеющего хоть малейшее отношение к Ку Клукс Клану, и запрещающая разглашать имена других членов. На третьем собрании было решено, что униформа для всех членов Клана будет состоять из длинного белого балахона, белой маски и высокой шляпы, а сами собрания будут проводиться ночью в давно заброшенном старом кирпичном доме на окраине города.

В течение довольно долгого времени главными целями создателей Ку Клукс Клана были мистификация жителей городка и привлечение новых членов. Красные огни и прогулки на лошадях, обязательные при посвящении, теперь часто можно было наблюдать на кладбищах и покинутых домах по всему штату. Ночные патрули одетых в белые одежды куклуксклановцев вселяли испуг в невежественных негров.

За 1867 год влияние Ку Клукс Клана в Теннеси распространилось с необыкновенной быстротой. Затем к организации стали примыкать различные группы из Миссисипи и Алабамы. Постепенно отряды Клана были созданы во всех южных штатах вплоть до Техаса.

На всем юге существовало в то время от четырех до пяти тысяч «денов» - региональных отделений Ку Клукс Клана. Каждое из них являлось независимой организацией, в связи с чем в начале 1867 года лидеры Клана из Пуласки разослали призывы ко всем «денам», о которых они знали, собраться в Нешвилле на первый съезд. Он состоялся весной 1867 года и собрал представителей всех южных штатов.

Именно тогда впервые возникла идея «невидимой империи», которая бы включала в себя все территории, где существовал Ку Клукс Клан. На этом же съезде был избран и первый лидер ордена - «Великий визирь», которым стал генерал Натан Бедфорд Форрест, знаменитый кавалерист армии Конфедератов. Среди других лидеров Клана было много и других бывших руководителей армии южан - генерал Джон Гордон из Джорджии, генерал Харди из Алабамы, Вейд Хэмптон из Южной Каролины и др.

Съезд дал новый импульс развитию Ку Клукс Клана, и к концу 1868 года число его членов достигло 600 тыс. человек. В большинстве своем это были солдаты и офицеры армии южан. Съезд в Нешвилле принял также Декларацию Ку Клукс Клана, провозгласив три основные цели движения:

защита слабых, невинных и беззащитных от произвола и беззакония, помощь всем страдающим и нуждающимся в участии, в особенности вдовам и сиротам солдат и офицеров армии Конфедератов;

защита Конституции и законов США, защита территории страны от любых враждебных вторжений;

помощь в реализации всех конституционных прав и защита от незаконных посягательств на жизнь и имущество граждан.

По решению съезда в Нешвилле территория «невидимой империи», а, следовательно, и территория, на которой активно действовали отряды Ку Клукс Клана, в 1868 году охватывала следующие штаты: Мериленд, Вирджиния, Северная и Южная Каролина, Джорджия, Флорида, Алабама, Миссисипи, Кентукки, Теннеси.
Среди вопросов, на которые, по решению съезда в Нешвилле, полагалось ответить потенциальным членам Клана, были следующие:

- Являетесь ли вы противником равноправия негров как в политическом, так и в социальном плане?

- Являетесь ли вы сторонником белого правительства?

- Верите ли вы в незыблемость права на защиту от применения произвольной и беззаконной силы?

Во время посвящений в Клан нового кандидата, при горящих крестах и в окружении многочисленных собратьев, одетых в белые балахоны, зачитывалась длинная клятва, в которой провозглашались два основных принципа движения:

сохранение господства белой расы;

сохранение четкой границы между двумя расами.

Одной из основных причин столь впечатляющего роста Ку Клукс Клана было создание во всех южных штатах «Союзных лиг», членами которых были негры, руководимые белыми чиновниками из северных штатов. И после съезда 1868 года у Клана на юге было достаточно много сторонников, среди которых были такие организации, как «Рыцари Белой Камелии» - в течение некоторого времени самая мощная и многочисленная организация во всей Луизиане, «Белое братство», «Совет безопасности», «Ассоциация 76» и пр.

После 1868 года все эти группы, включая и Ку Клукс Клан, были объединениями белых мужчин, с оружием в руках боровшихся за контроль над правительством южных штатов, за недопущение к руководству страной негров и белых «саквояжников». Все эти тайные организации действовали в основном в небольших, локальных пределах. Руководители каждого «дена» самостоятельно определяли, что необходимо сделать для решения возникающих проблем, принимая во внимание как местные особенности, так и авторитет «Великого визиря».

Некоторые «дены» Ку Клукс Клана имели чисто защитную функцию и существовали исключительно для предотвращения многочисленных преступлений, совершаемых освобождаемыми от рабства неграми, другие же пытались оказывать влияние на городских и федеральных чиновников. И все без исключения стремились согнать негров с полученных ими земель на принадлежавшие в прошлом их семьям плантации.

Деятельность Клана в те годы имела свои положительные и отрицательные стороны: с одной стороны, Ку Клукс Клан стоял на защите жизни и имущества граждан, охранял жителей южных штатов от беззаконий новых властей - представителей федерального правительства и «Бюро Свободных людей», но, с другой стороны, - огромное количество преступлений корыстного характера и беззаконий совершались постоянно под прикрытием маски члена Ку Клукс Клана.