Економіка Відповіді. 1. Предмет, методи та функції економічної теорії r Економічна теорія

• Название: 1. Предмет, методи та функції економічної теорії r Економічна теорія
• Дата: 17.12.2021
• Размер: 0.73 Mb.
• Имя файла: Економіка Відповіді.doc
• Тип: Закон; #307422
• страница: 1 из 17

1. Предмет, методи та функції економічної теорії r

Економічна теорія – це наука, яка вивчає закони розвитку економічних систем, діяльність економічних суб'єктів, спрямовану на ефективне використання обмежених ресурсів з метою задоволення безмежних суспільних потреб.

Основні фунції економічної теорії: пізнавальна, методологічна, практична, прогностична, виховна. Пізнавальна функція реалізується через дослідження сутності економічних процесів і явищ.
Методологічна функція полягає в тому, що економічна теорія виступає теоретико-методологічною базою для цілої системи економічних наук, оскільки розкриває основоположні базові поняття, економічні закони, категорії, принципи господарювання, які реалізуються в усіх галузях і сферах людської діяльності.

Практична функція економічної теорії зводиться до наукового обґрунтування економічної політики держави, розробки рекомендацій щодо застосування принципів і методів раціонального господарювання.

Прогностична функція економічної теорії виявляється у розробці наукових основ передбачення перспектив соціально-економічного розвитку в майбутньому.

Виховна функція – полягає у формуванні в громадян економічної культури, логіки сучасного ринкового економічного мислення, які забезпечують цілісне уявлення про функціонування економіки на національному і загальносвітовому рівнях і дають їм можливість виробити грамотну господарську поведінку в умовах ринкової системи. Вона виховує у них усвідомлення того, що досягти професійних успіхів і вищого життєвого

рівня можна тільки оволодівши глибокими знаннями, в результаті наполегливої праці, прояву підприємливості та ініціативності, прийняття та обґрунтування рішень і здатності брати на себе відповідальність за свої господарські дії в умовах конкуренції.

Методи пізнання: системний аналіз, індукція та дедукція, аналогія, гіпотеза, логічний та історічний підхід

2. Етапи становлення економічної теорії

1) Меркантилізм (15-17 ст.)
2) Фізіократи (17-18 ст.)
3) Класична політекономія (17–19 ст.)
4) Марксистська політекономія (19-20 ст.)
5) Прагматична політекономія (19-20 ст. )
6) Сучасна політекономія (остання чверть 20 – початок 21 ст.)
Основні течії: неокласицизм, кейнсіанство, монетаризм, економічний лібералізм, економічний дирижизм.

3. Історія економічної думки від стародавніх греків до А. Сміта.

Термін економія ввели в обіг давньогрецькі мислителі Ксенофонт і Арістотель. У перекладі з грецької він буквально означає "мистецтво ведення домашнього господарства"Термін «політична економія» вперше був застосований французьким меркантилістом Антуаном Монкретьєном у праці «Трактат політичної економії», написаній у 1615 р. З грецької «політикос» перекладається як державний, суспільний.

Перша школа політичної економії — меркантилізм — суттю багатства вважала золото та різні скарби, а їх джерелом —зовнішню торгівлю. Тому визначальним принципом меркантилізму стала доктрина активного торговельного балансу як головної умови національного добробуту.

Засновник класичної школи А. Сміт, виходячи з теорії трудової вартості, згідно з якою єдиним джерелом багатства є праця, розробив концепцію політичної економії багатства, предметом якої вважав походження і розподіл багатства.

К. Маркс, розвиваючи концепцію трудової вартості, дійшов висновку, що між працею і капіталом існує суперечність. На його думку, розв'язати останню можна шляхом зміни відносин між людьми з приводу виробництва і привласнення матеріальних благ у капіталістичному суспільстві. Так виникла політекономія праці, предметом якої є виробничі відносини.

4. Меркантилізм

Прибічники цієї школи основним джерелом багатства вважали сферу обігу, торгівлю, а саме багатство ототожнювали з накопиченням металевих грошей (золотих і срібних). Погляди представників цієї школи відображали інтереси торгової буржуазії в період первісного нагромадження капіталу та розвитку зовнішньої торгівлі. Представники: А. Монкретьєн, Т. Манн, У. Стаффорд, Ж.-Б. Кольбер, в Росії – А. Л. Ордин-Нащокін, І. І. Посошков, Петро І та ін.

5. Фізіократія

Від грецького «фізіократія» – влада природи. Фізіократи (від грецького «фізіократія» – влада природи) (XVІI – XVІIІ ст.). на відміну від меркантилістів перенесли акценти дослідження зі сфери обігу безпосередньо у сферу виробництва. А джерелом багатства вважали тільки працю у сільськогосподарському виробництві. Вони стверджували, що промисловість, транспорт і торгівля – безплідні сфери, а праця людей у цих сферах тільки покриває витрати на їхнє існування і не прибуткова для суспільства. Представники: Ф. Кене, П. Буагільбер, А. Тюрго, В. Мірабо, Д. Норе.