Економіка Відповіді. 1. Предмет, методи та функції економічної теорії r Економічна теорія
 Скачать 0.73 Mb.
|
12.. Джон Мейнард Кейнс і його теорія регульованого капіталізму.Дж.М. Кейнс знаходив пояснення макроекономічної циклічності у невідповідності рішень, які приймаються тими, хто заощаджує, та тими, хто інвестує. У заощаджень та інвестицій, стверджував він, різні регулятори: перші регулюються, головним чином, розміром одержуваних доходів, тоді як другі — процентною ставкою та нормою чистого прибутку. Відтак не всі заощадження перетворюються в інвестиції і далі у реальний капітал, внаслідок чого розбалансовується увесь національний ринок, наступає спад виробництва. Кейнсіанство – одна з провідних сучасних теорій, яка обґрунтовує об'єктивну необхідність активного втручання держави в регулювання ринкової економіки шляхом стимулювання сукупного попиту й інвестицій через проведення певної кредитно-бюджетної політики. Кейнсіанство виникло в 30-х роках XX ст. як відповідь на потреби подолання Великої депресії (1929-1933), яка поставила економічну систему капіталізму на межу повної катастрофи. 13. Торстейн Веблен і американський інституціоналізм.Інституціоналізм, або інституціонально-соціологічний напрям, представником якого є Т. Веблен, розглядають економіку як систему, в якій відносини між господарюючими суб'єктами складаються під впливом як економічних, так і правових, політичних, соціологічних і соціальнопсихологічних факторів. Об'єктами вивчення для них є "інститути", під якими вони розуміють державу, корпорації, профспілки, а також правові, моральноетичні норми, звичаї, інстинкти та ін. Неокласичний синтез – узагальнююча концепція, представники якої (Д. Хікс, Дж. Б'юкенен, П. Самуельсон та ін.) обґрунтовують принцип поєднання ринкового і державного регулювання економічних процесів, наголошують на необхідності руху до змішаної економіки. Дотримуються принципу раціонального синтезу неокласичного і кейнсіанського напряму економічної теорії. 14. НеолібералізмНеолібералізм – ще один напрям в економічній науці і практиці управління господарською діяльністю. Його представники відстоюють пріоритетне значення свободи суб'єктів економічної діяльності. Приватне підприємництво само здатне вивести економіку з кризи, забезпечити її підйом і добробут населення. Держава повинна забезпечувати умови для конкуренції і відмовитись від зайвої регламентації ринку. Одним з основоположників та головним теоретиком неолібералізму вважається Фрідріх фон Хайек. 15. МонетаризмОсобливою популярністю користується концепція монетаризму, визнаним теоретиком якої є американський економіст Мілтон Фрідмен. Прихильники монетаризму: Ф. Найт, Дж. Стиглер, Ф. Кейган, А. Голдмен. Монетаризм – теорія, яка пропонує відмову від активного втручання держави в економіку і приписує грошовій масі, що перебуває в обігу, роль визначального фактора у формуванні економічної кон'юнктури, розвитку виробництва і зміні обсягів валового національного продукту (ВНП). За правилом монетаризму приріст грошової маси (монетарної бази) має бути скоординований з темпами зростання товарної маси, динамікою цін і швидкістю обертання грошей. 16. Ресурси і фактори виробництва.Ресурси складають сукупність природних, трудових, соціальних сил, які можуть бути залучені до виробничого процесу. Фактори виробництва – це реально використані у виробництві ресурси. Первинними факторами виробництва були праця і земля. Розвиток суспільства зумовив появу і інших факторів, які можна розглядати як результати праці. 17. Суспільне виробництво й суспільне благо. Поняття «економіка» вживається в двох значеннях: як сфера господарського життя і як наука, що вивчає цю сферу. Економіка як сфера господарського життя виконує визначальну функцію. Вона полягає у виробництві благ та послуг, що спрямовуються на задоволення людських (їжа, одяг, житло, медичне обслуговування тощо) і виробничих (наприклад, метал, нафта, цемент, верстати) потреб. Без виробництва зазначені потреби не можуть бути реалізовані. Суспільне виробництво поділяється на матеріальне і нематеріальне. Результатом виробництва, тобто взаємодії людини і природи, з одного боку, та економічних відносин між людьми, з другого — є продукт.  У матеріальному виробництві створюються: -а) матеріальні блага — вугілля, цемент, метал, папір, будівлі, одяг, взуття, машини, обладнання, сільськогосподарська продукція, хімічні вироби, електроенергія, тепло, холод і т. д.; -б) матеріальні послуги — вантажний транспорт, оптова торгівля, обслуговування і ремонт техніки, обладнання виробничого призначення тощо. Нематеріальне виробництво передбачає створення: -а) нематеріальних послуг — роздрібна торгівля, громадське харчування, пасажирський транспорт і зв'язок (що обслуговує населення), побутове обслуговування, охорона здоров'я.; -б) духовних цінностей — освіта, культура, мистецтво тощо. |