Економіка Відповіді. 1. Предмет, методи та функції економічної теорії r Економічна теорія
 Скачать 0.73 Mb.
|
6. Класична ПолітекономікаКласична школа політичної економії (XVІI – XVІIІ ст.). виникла з розвитком капіталізму. Її засновники У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо, Ж.Б. Сей зосереджують увагу на аналізі економічних явищ і закономірностей розвитку усіх сфер суспільного виробництва, прагнуть розкрити економічну природу багатства, капіталу, доходів, кредиту, обігу, механізму конкуренції. Саме вони започаткували трудову теорію вартості, а ринок розглядали як саморегулюючу систему. 7. Утопічний соціалізм Одним з найвидатніших представників утопічного соціалізму був Томас Мор. Мор опублікував свою знамениту книжку "Утопія", де виступив як один із перших критиків капіталізму. У процесах первісного нагромадження капіталу він бачив першооснову всіх суспільних суперечностей, майнової нерівності, виступав проти приватної власності. Йому належить модель справедливого суспільства, побудованого на суспільній власності, зрівняльному розподілі благ за розумними потребами, планово-організованій і обов'язковій для всіх праці, суспільному контролі, рівності. Управління в такому суспільстві здійснюється обраними народом представниками. 8. Економічна теорія Карла Маркса. У марксистській теорії прибуток промислового капіталіста, який розпадається на підприємницький доход і позиковий відсоток, якщо останній у своїй діяльності використав позикові кошти; торговий прибуток капіталіста, що використовує свій капітал в торгівлі; позиковий відсоток, що отримується банкіром, а також рента, присваемая землевласником, не включаються в капіталістичні витрати виробництва, є нетрудові доходи, що є результатом експлуатації найнятих робітників. Термін "доход" тут вживається в іншому, чим в сучасній ринковій економіці, сенсі. Згідно трудової теорії вартості К. Маркса, нова вартість створюється тільки працею і джерелом підприємницького доходу, відсотка, торгового прибутку, ренти являється додаткова вартість, що створюється працею робітників, селян, усіх трудящих Економічний прибуток в ринковій економіці можна порівняти з таким поняттям марксистської політичної економії, як надмірний прибуток. Але пояснюється походження економічного прибутку в сучасній теорії і надмірному прибутку в марксистській теорії по-різному: Надмірний прибуток у К. Маркса є формою надмірної додаткової вартості, яку отримує капіталіст, впроваджувальний нову техніку, технології і тому подібне, що дозволяє понизити витрати на виробництво одиниці продукції. Вони виявляються нижче суспільно необхідних витрат, що визначають ринкову вартість і ціну товару. Реалізовуючи товари за ринковими цінами при нижчих, ніж у інших виробників, витратах, фірма отримує надмірний прибуток. Але джерелом її є праця найнятих робітників 9. Неокласичний напрям Неокласицизм досліджує і розвиває ідеї класичної політекономії з урахуванням сучасних умов. Заперечує необхідність втручання держави в економіку, розглядає ринок як саморегульовану економічну систему, здатну самостійно встановити рівновагу між сукупним попитом та сукупною пропозицією. Засновники теорії – А. Маршалл і А. Пігу, послідовники – Л. Мізес, Ф. Хайєк, М. Фрідмен, А. Лаффер, Дж. Гілдер, Ф. Кейган та ін. Неокласичний напрям охоплює багато різних концепцій і шкіл: монетаризм, неолібералізм, теорію суспільного вибору, теорію раціональних очікувань та ін. Особливою популярністю користується концепція монетаризму, визнаним теоретиком якої є американський економіст Мілтон Фрідмен. Економікс – це неокласичний напрям в економічній науці, який має за мету синтезувати класичну політичну економію і маржиналізм. 10. Австрійська школа і її теорія граничної корисності благ. Можна назвати три найхарактерніші методологічні особливості австрійської школи: по-перше, ідеалістичне відображення економічних процесів і явищ; по-друге, використання в якості головного об'єкта дослідження, не суспільного виробництва, а індивідуального господарства; по-третє, визнання примату споживання над виробництвом. Найбільш вагомий внесок у розробку ідей маржиналістів зробила австрійська школа політекономії, яка сформувалась у 70-ті роки XIX ст. Її репрезентували професори Віденського університету Карл Менгер, Фрідріх фон Візер та Ейген Бем-Баверк. Менгер робить висновок, що залежність цінності блага від його винятковості визначається розмірами пропозиції. Зі збільшенням або зменшенням кількості благ змінюється ступінь задоволення потреби і відповідно цінність цих благ (принцип спадної корисності). Вартість товару визначає не найбільша чи середня корисність, а його найменша (гранична) корисність за даних обставин. 11. .Альфред Маршалл. Намагаючись позбавити економічну науку класового, політичного та ідеологічного впливу, А. Маршал вводить термін «економікс», предметом якого є «дослідження зусиль людини для задоволення її потреб». Сучасний економікс, або неокласичний синтез, попри всі модифікації підходив до його предмета, вивчає, як суспільство використовує обмежені ресурси для виробництва корисних товарів та розподіляє їх між людьми. Неокласицизм досліджує і розвиває ідеї класичної політекономії з урахуванням сучасних умов. Заперечує необхідність втручання держави в економіку, розглядає ринок як саморегульовану економічну систему, здатну самостійно встановити рівновагу між сукупним попитом та сукупною пропозицією. |