Анатомия экзамен. Анатомия. 1. Предмет та зміст анатомії, сучасні напрямки та методи дослідження українська школа анатомії
 Скачать 381.46 Kb.
|
48. Зуби: частини , речовина, строки прорізування , іннервація , кровопостачанняЗуби (dentes) розміщені на межі між присінком рота і власне ротовою порожниною. У людини послідовно змінюються два типи зубів: молочні зуби (dentes decidui), які випадають, і постійні зуби (dentes permanentes). За будовою зуби відрізняються від структури , хоча схожі за хімічними і фізичними властивостями. Зуби дуже міцні і тверді, зберігаються в землі сотні тисяч років, що має велике значення для палеонтологів та антропологів. Зуби у нижчих хребетних і в деяких видів ссавців побудовані за одним загальним типом і не різняться в даного індивіда один від одного. Такі одноманітні зуби мають назву гомодентичних. Більша частина ссавців і людина мають зуби різні за формою, які називають гетеродентичними. Форма зубів зумовлена їхньою функцією. У людини розрізняють три форми зубів: різці (dentes incisivi), які служать для захоплення і відкушування їжі; ікла (dentes canini), що дроблять і розривають їжу, у людини, на відміну від хижих тварин, розвинені гірше, не виступають над рівнем зубної дуги; малі кутні зуби (dentes premolares) і великі кутні зуби (dentes molares), що розтирають і розмелюють їжу. Крім того, у людини зуби забезпечують процеси артикуляції, надаючи звукам індивідуального відтінку звучання. Зуби закріплені в зубних комірках щелеп, їхні корені нерухомо зрощені з окістям зубних комірок, утворюючи неперервне волокнисте з’єднання – вклинення (gomphosis). У дорослої людини 32 постійних зуби, у дитини – 20 молочних зубів. Кожен зуб складається з трьох частин. Масивна ча тина зуба, що виступає над рівнем зубної комірки, називається коронкою зуба (corona dentis). Виділяють і клінічну коронку (corona сlinica) – це частина зуба, що виступає над ясенним краєм. Дещо звужена частина – шийка зуба (cervix dentis) розміщена на межі між коренем і коронкою. У цьому місці з зубом зростається слизова оболонка ясен. Корінь зуба (radix dеntis) розташований у зубній комірці щелепи, закінчується верхівкою кореня зуба (аpex rаdicis dеntis), на якій є маленький отвір верхівки зуба (foramen apicis dentis). Через цей отвір в зуб заходять судини і нерви. Виділяють також клінічний корінь (radix сlinica) – це частина зуба, що вкрита яснами, тобто шийка зуба з його коренем. Усередині зуба є зубна порожнина (cavitas dentis), яка має дві частини: коронкову порожнину (cavitas coronae) і канал кореня зуба (canalis radicis dentis), який відкривається на його верхівці. Порожнина зуба заповнена пульпою зуба (pulpa dеntis), відповідно є коронкова пульпа (pulpa coronalis) і коренева пульпа (pulpa radicularis). Пульпа складається з пухкої сполучної тканини (містить багато фіброцитів і макрофагоцитів), кровоносних судин і нервів. Різці, ікла і малі кутні зуби мають один корінь, нижні великі кутні зуби – по два корені, а верхні великі кутні зуби – по три корені. Корені зубів щільно зростаються з поверхнею зубних комірок за допомогою сполучнотканинних волокон, утворюючи зубне окістя, або періодонт (periodontium). У ділянці шийки зуба періодонт формує колову зв’язку. Зуб утворений дентином, вкритим цементом у ділянці кореня, а в ділянці коронки – емаллю. Дентин (dentinum) є твердою тканиною, що складає основу зуба. На відміну від кістки дентин не містить власних клітинних елементів і кровоносних судин. У дентині приблизно 28 % органічних речовин (переважно колаген І типу) і 72 % неорганічних сполук (найбільше фосфорнокислих солей кальцію і магнію, незначна кількість фтористого кальцію). Дентин побудований з пучків колагенових волокон. У зовнішньому шарі зуба – плащовому дентині – колагенові волокна орієнтовані радіально (волокна Корфа), а у внутрішньому шарі – припульпарному дентині – мають тангенціальний напрямок (волокна Ебнера). Між колагеновими волокнами розміщена основна речовина. Мінералізовану основну речовину дентину у радіальному напрямку пронизують численні дентинні трубочки (канальці), забезпечуючи живлення дентину. Частина канальців продовжується в цемент і емаль. У канальцях розміщені відростки клітин одонтобластів (дентинобластів), тіла яких розміщені кількома шарами у периферійній зоні пульпи на межі з дентином. Через відростки одонтобластів дентин постачається поживними речовинами, глікополімерами та мінеральними солями. Дентинобласти продукують впродовж життя людини колаген, з якого утворюється предентин, який, мінералізуючись, перетворюється у дентин. Предентин складається з незвапнованих колагенових волокон і основної речовини, оточеної мікроскопічними кульками звапнованого дентину. У периферійних шарах дентину також є незвапновані ділянки, які називаються інтерглобулярними просторами, або інтерглобулярним дентином. Ділянки інтерглобулярного дентину найбільші за розмірами у коронці зуба. У дентині кореня зуба на межі з цементом кульки звапнованого дентину дуже маленькі, інтерглобулярні простори утворюють шар Томса. Емаль (enamelum) покриває коронку і шийку зуба і є найтвердішою тканиною в організмі людини. Емаль складається в основному з неорганічних сполук (96–97 %), це переважно фосфорнокислі солі кальцію, які утворюють кристали гідроксиапатиту і є твердою основою емалі. Карбонату та фториду кальцію дуже мало. Органічний компонент емалі (3–4 %) представлений білками глікопротеїнами. Глікопротеїнові фібрили, що мають діаметр приблизно 25 нм, утворюють матрикс емалі. Структурно-функціональною одиницею емалі є емалева призма діаметром 3–5 мкм – це пучок білкових фібрил, між якими розміщені кристали гідроксиапатиту кальцію. Емалеві призми мають S-подібну форму, тому на поздовжньому зрізі емалі (шліфі) одні призми розрізані поздовжньо, інші – поперечно, звідси виникає ефект чергування світлих і темних ліній – лінії Гунтера – Шрегера. Крім цих ліній, на зрізі можна побачити тонкі паралельні лінії Ретціуса, зумовлені періодичністю росту і звапнуванням призм. Між призмами міститься менш звапнована склеювальна речовина – міжпризматичний компонент U-подібної форми. В емалі чергуються незвапновані ділянки у вигляді емалевих пластин і емалевих пучків. Емалеві пластини проходять через усю товщу емалі і поділяють її на сегменти, а емалеві пучки є лише на межі емалі з дентином. Емаль з’єднується з дентином за допомогою інтердигітацій – взаємних пальцеподібних вростань. Відростки дентинобластів, що проникають в емаль, колбоподібно потовщуються, утворюючи емалеві веретена. На бічних поверхнях коронки емаль вкрита кутикулою, яка дуже стійка до дії кислот. Цемент (cementum) покриває дентин кореня зуба. Це тверда тканина, що за будовою нагадує грубоволокнисту кісткову тканину. До складу цементу входить 70 % неорганічних сполук – фосфорнокислі та вуглекислі солі кальцію, а на органічний компонент припадає 30 % – це колагенові волокна. Клітинними елементами цементу є цементоцити, що за будовою і функцією подібні до остеоцитів кісткової тканини. Ці клітини мають видовжену полігональну форму і розташовані у лакунах основної речовини цементу. Численні відростки цементоцитів, що розташовані в канальцях, пронизують цемент, анастомозують з відростками сусідніх цементоцитів та дентинобластів. У ділянці шийки зуба шар цементу стоншується і у ньому відсутні цементоцити – це безклітинний цемент. Кількість зубів позначають зубною формулою, представленою дробом, у чисельнику якого вказане число зубів у верхній зубній дузі, а в знаменнику – у нижній зубній дузі. При цьому вказується число зубів на кожній половині зубної дуги. Зубна формула постійних зубів має наступний вигляд: Це означає, що половина кожної зубної дуги має: 2 різці, 1 ікло, 2 малі кутні зуби і 3 великі кутні зуби. Стоматологи записують порядок розташування зубів у зубних рядах формулою, у якій кожна цифра позначає номер зуба, починаючи від серединної лінії: Верхня щелепа 87654321 12345678 87654321 12345678 |