Анатомия экзамен. Анатомия. 1. Предмет та зміст анатомії, сучасні напрямки та методи дослідження українська школа анатомії

Название	1. Предмет та зміст анатомії, сучасні напрямки та методи дослідження українська школа анатомії
Анкор	Анатомия экзамен
Дата	24.06.2021
Размер	381.46 Kb.
Формат файла
Имя файла	Анатомия.docx
Тип	Документы #221141
страница	36 из 71

1 ... 32 33 34 35 36 37 38 39 ... 71

73. Середостіння. Передні органи

Середостіння - mediastiastinum – це комплекс органів, розміщених між середостінними плеврами. Спереду воно обмежене передньою грудною стінкою; ззаду – хребтом, шийками ребер, і перед хребтовою фасцією; знизу – діафрагмою.

Середостіння поділяють на верхнє та нижнє, яке, в свою чергу включає переднє , середнє та заднє.

. Переднє середостіння розміщене між тілом груднини та перикардом. Включає до свого складу клітковину та відроги внутрішньо грудної фасції, в листках якої розташовані внутрішні грудні артерії та вени, загруднинні та передні середостінні лімфатичні вузли.

Серце в передньому середостінні розташоване асиметрично: більша його частина знаходиться зліва від серединної лінії, справа залишаються лише праве передсердя й обидві порожнисті вени.

На передню грудну стінку серце проектується так: верхня його межа відповідає верхньому краю хрящів III пари ребер; нижня межа йде від верхнього краю хряща V правого ребра до верхівки серця; верхівка знаходиться в лівому V міжребер'ї, на 1 -2 см медіальніше від лівої середньоключичної лінії; права межа проходить на 2 см вправо від правого краю груднини; ліва межа йде від хряща III лівого ребра до верхівки серця

Межі серця залежать від віку, статі, конституції тіла людини, захворювань.

У медичній практиці проекція меж серця на передню грудну стінку визначається методом перкусії (вистукування).

1. Отвір легеневої артерії проектується по лінії, злегка нак-

лонної вниз і вліво, майже горизонтальній, яка проходить по верхньо

му краю 3 реберного хряща.

2. Акртальное отвір розташований нижче попереднього. воно проеці-

руется на лінію, яка починається від місця прикріплення 3 ребрового

хряща до грудини зліва, йде вниз і досередини і перетинає серединну лінію

на рівні середньої частини 3 ребрового проміжку.

3. Права атрио-вентрикулярное отвір проектується на грудину

на середині лінії, що з'єднує хрящ 5 правого ребра і хрящ 3 лівого

ребра.

4. Ліве атрио-вентрикулярное отвір проектується вище і зліва

- 4 -

74. Середостіння. Задні органи

75. Ендокринні залози

(залози внутрішньої секреції) – залози, що не мають вивідних проток. Вони синтезують специфічні речовини – гормони, які виділяються безпосередньо в кров, лімфу або тканинну рідину.

ДО ЗАЛОЗ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ ВІДНОСЯТЬСЯ:

гіпофіз (нижній придаток мозку);

епіфіз (верхній придаток мозку, шишковидне тіло);

щитовидна залоза;

паращитовидні залози;

тимус (вилочкова залоза);

наднирники;

підшлункова залоза (острівці Лангерганса);

внутрисекреторная частина статевих залоз (яєчко у чоловіків, яєчники у жінок).

гіпоталамус;

Надниркова залоза – це парний орган, розташований над ниркою. У склад надниркової залози входять кора і мозкова речовина, які мають різне походження і будову.

Надниркові залози новонародженого мають загальну масу 8-8.5 г. Після народження і в перші 3 місяці маса надниркових залоз значно зменшується і на першому році життя не перевищує 3 г. Зменшення надниркових залоз після народження обумовлено їх перебудовою, яка виражається в атрофії первинної ембріональної кори і заміні її вторинною корою.

Будову характерну для дорослого, кора надниркової залози набуває до кінця 3-го року. У дорослих маса обох надниркових залоз складає в середньому 14 г. У жінок вона дещо більша, ніж у чоловіків; в старечому віці дещо знижується внаслідок редукції кори.

Надниркові залози розташовуються в заочеревинному просторі на рівні XI грудного хребця. Вони оточені жировою капсулою нирки і нирковою фасцією, мають власну тонку капсулу із сполучної тканини.

Права надниркова залоза спереду прикрита печінкою і не має серозного покриву. Ліва надниркова залоза спереду покрита очеревиною, він межує з кардіальною частиною шлунка, селезінкою і хвостом підшлункової залози. Задня поверхня обох надниркових залоз прилягає до поперекової частини діафрагми. Ниркова поверхня межує з ниркою, від якої її відділяє тонкий шар жирової тканини.

Кора надниркової залози складається з трьох зон: клубочкової, пучкової і сітчастої.

Клубочкова зона вузька, лежить одразу під капсулою, в ній клітини утворюють округлі скупчення («клубочки»). В цій зоні виробляється альдостерон – мінералокортикоїдний гормон, який контролює місткість натрію в організмі. Крім того, мінералокортикоїди посилюють запальні процеси.

Пучкова зона сама широка, складається з клітинних тяжів, які орієнтовані перпендикулярно до поверхні надниркової залози. В пучковій зоні виробляються глюкокортикоїдні гормони: кортикостерон, кортизон и гідрокортизон (кортизол). Вони впливають на метаболізм вуглеводів, білків і ліпідів та посилюють процеси фосфорилювання в організмі.

Глюкокортикоїди форсують глюконеогенез і відкладення глікогену в печінці і міокарді, а також мобілізацію тканинних білків. Великі дози глюкокортикоїдів викликають деструкцію і розпад лімфоцитів і еозинофілів крові, приводячи до лімфоцитопенії і еозинофілопенії, а також пригнічують запальні процеси в організмі.

Сама глибока сітчаста зона характеризується клітинними тяжами, які перетинаються і утворюють сіті. В сітчастій зоні виробляється андрогенстероїдний гормон, близький за хімічною природою і фізіологічним властивостям до тестостерону. Тут також утворюються жіночі статеві гормони (естрогени і прогестерон), але в невеликих кількостях.

Мозкова речовина відділена від кори тонким прошарком сполучної тканини товщиною 2-3 мкм і складається з тяжів хромафінних клітин (хромафіноцитів), які розташовані сітьоподібно. Крім того, в мозковій речовині знаходяться мультиполярні нейрони автономної нервової системи.

До гормонів мозкової речовини відносяться адреналін і норадреналін, які є медіаторами нервового збудження в симпатичній системі. Ці гормони діють більшістю аналогічно симпатичним нервам, тобто посилюють роботу серця, звужують судини, збуджують центральну нервову систему, стимулюють обмінні процеси.

Надниркова залоза густо кровопостачається. Типовими є три артерії, які постачають орган: верхня надниркова артерія (з нижньої діафрагмової артерії), середня надниркова артерія (з аорти), нижня надниркова артерія (з ниркової артерії).

Надниркові артерії віддають короткі гілки, які живлять кору, і довгі гілки, які проривають кору і розгалужуються в мозковій речовині. Характерним для мозкової речовини є наявність широких синусоїдних капілярів.

З капілярів сітчастої зони кори і мозкової речовини формуються вени, які впадають в центральну вену, яка проходить від бічної частини надниркової залози до її воріт. Вийшовши з органу, центральна вена продовжується в надниркову вену. Остання впадає зліва в ниркову, справа в нижню порожнисту вену.

Крім центральної вени в наднирковій залозі є поверхневі вени, які анастомозують з венами мозкової речовини. Відтік крові з поверхневих вен відбувається в нижню діафрагмову, селезінкову вену, вени підшлункової залози, шлунка, ниркову вену.

Лімфатична система надниркової залози також добре розвинута. Відтік лімфи здійснюється в поперекові лімфатичні вузли.

Надниркова залоза має багату іннервацію. До неї підходять до 30-33 гілочок від черевних, блукаючих і діафрагмальних нервів. Джерелами симпатичної іннервації кори надниркової залози є нижні грудні і черевні ганглії; від останніх волокна проходять по наднирковому сплетенню.

Мозкова речовина, на відміну від кори, іннервується не постгангліонарними, а прегангліонарними симпатичними волокнами, так як хромафінні клітини за походженням відповідають нейроцитам симпатичних гангліїв.

З аномалій частіше всього відмічається наявність додаткових залоз, які зазвичай складаються тільки з речовини кори надниркових залоз. Агенезія надниркових залоз несумісна з життям.

1 ... 32 33 34 35 36 37 38 39 ... 71