Анатомия экзамен. Анатомия. 1. Предмет та зміст анатомії, сучасні напрямки та методи дослідження українська школа анатомії

• Название: 1. Предмет та зміст анатомії, сучасні напрямки та методи дослідження українська школа анатомії
• Анкор: Анатомия экзамен
• Дата: 24.06.2021
• Размер: 381.46 Kb.
• Имя файла: Анатомия.docx
• Тип: Документы; #221141
• страница: 6 из 71

13. Скронево-нижньощелепний суглоб. Форма, будова, м'язи, що на нього діють. Кровопостачання суглоба

Скронево-нижньощелепний суглоб (articulatio temporomandibularis) утворений головкою виросткового відростка нижньої щелепи з одного боку, суглобовою поверхнею та суглобовим горбком скроневої кістки - з іншого. Ці поверхні вкриті суглобовим хрящем.

Скронево-нижньощелепний суглоб є комплексним, тому що містить суглобовий диск. Суглобовий диск потоншений у центрі, чим досягається покращання конгруентності суглобових поверхонь.

За формою є еліпсоподібний

У двоосьовому скронево-нижньощелепному суглобі можливі основні рухи:

1. 
   навколо фронтальної осі - опускання та піднімання нижньої щелепи;
   
2. 
   навколо вертикальної осі - зміщення нижньої щелепи вправо та вліво,
   

Суглобова капсула прикріплюється по краю суглобових поверхонь, а саме:

1. 
   на нижній щелепі — по шийці, причому спереду вище, ніж ззаду;
   
2. 
   на скроневій кістці: спереду - по передньому нахилу суглобового горбка, ззаду -по передньому краю кам'янисто-барабанній щілині, збоку - по основі виличного відростка, присередньо - досягає клиноподібної кістки.
   

Край суглобового диска по колу зрощений з капсулою скронево-нижньощелепного суглоба, таким чином суглобова порожнина є поділеною на два ізольовані поверхи. У верхньому поверсі суглобову порожнину вистеля с верхня синовіальна перетинка, тетbrana sinovialis superior, а у нижньому - нижня синовіальна перетинка, тетbrana sinovialis inferior.

Суглоб зміцнюється наступними зв'язками.

1. Бічна зв'язка, lig. laterale, йде від основи виличного відростка скроневої кістки до задньобічної поверхні шийки нижньої щелепи. Частина пучків бічної зв'язки вплітаються у суглобову капсулу.

2. Присередня зв'язка, lig. mediale, як потовщення зовнішнього волокнистого шару суглобової капсули йде від основи ості клиноподібної кістки до задньоприсередньої поверхні шийки нижньої щелепи.

3. Шилонижньощеленна зв'язка, lig. sthylomandibulare, починається на шилоподібному відростку скроневої кістки і прикріплюється до заднього краю кута нижьої щелепи.

4. Клинонижньощелепна зв'язка, lig. sphenomandibulare, з'єднує ость клиноподібної кістки з язичком нижньої щелепи.

Рухи: жувальний, скроневий, медіальний крилоподібний, латеральний крилоподібний, щелепно-під’язиковий, підборідно-під’язиковий, двобрю- шний м’язи.

Іннервація: трійчастий нерв (забезпечує чутливість м’яких тканин лицьової частини); нижньощелепний (виходить з черепа біля зчленування крізь нижню поверхню скроневої кістки); вушно-скроневий і жувальний (забезпечують чутливість і іннервацію оболонок суглоба).

Кровопостачання: зовнішня сонна артерія, живить поверхнева скронева артерія, верхні і задні відділи суглоба отримують кровопостачання від окремо розташованих, дрібних судин. Відтік до занижньощелепної вени.

14. Хребет в цілому. Будова, з'єднання, рухи. М'язи, що їх забезпечують та згини

Хребет (columna vertebralis) зв’язує частини тіла, виконує захисну й опорну функції для спинного мозку та його корінців. На верхньому кінці хребта розташований череп. До хребта приєднуються вільні кінцівки за рахунок поясів кінцівок.

Хребет людини — це довгий зігнутий стовп, що складається з низки розташованих один над одним хребців. Найчастіше є така кількість хребців у різних відділах хребта: шийних — 7 (позначаються літерою C (cervix — шия), грудних — 12 (Th — thorax — груди), поперекових — 5 (L — lumbalis — поперек), крижових — 5 (S — sacralis — крижовий), куприкових — 4–5 (Co — coccygeus — куприк).

Будова хребців. Усі хребці, за винятком І та II шийних, мають однакову будову, а саме: кожен хребець має тіло, спрямоване вперед, від якого відходить дуга. Тіло і дуга обмежовують хребцевий отвір. При накладанні хребців один на другий ці отвори формують хребетний канал, в якому розташовується спинний мозок. Канал сполучається з порожниною черепа через великий потиличний отвір у потиличній кістці. Дуга кожного хребця за допомогою ніжок дуги хребця прикріплюється до тіла, де знаходяться верхні та нижні вирізки. Останні утворюють мі- жхребцеві отвори, через які проходять спинномозкові нерви. Від дуги кожного хребця відходять відростки: угору і униз – верхні та нижні суглобові (парні), назад – остисті (непарні), в сторони – поперечні (парні).

Шийні хребці. Характерною ознакою є наявність отвору в поперечних відростках, а остистий відросток розщеплений (крім VII). Перший шийний хребець - атлант, не має тіла і остистого відростка, а лише дві дуги (передню і задню) та бічні маси, на яких є суглобові ямки (верхня і нижня) для зчленування з потиличною кісткою та II шийним хребцем.

II шийний хребець (осьовий) вже має тіло, на якому розташований зуб (спрямований угору) для зчленування з передньою дугою атланта. VII шийний хребець (виступний) має довгий, не розщеплений остистий відросток.

Грудні хребці. Характерною ознакою грудних хребців є наявність суглобових ямок на бічних поверхнях тіла та поперечних відростках для зчленування з головкою і горбиком ребра.

Поперекові хребці. Поперекові хребці мають масивне тіло, тому що вони несуть велике навантаження і мають додаткові відростки.

Крижові хребці отримали назву несправжніх, тому що вони зрослися в одну крижову кістку. На ній розрізняють: передню (тазову) і задню (спинну) поверхні, основу (обернену угору), верхівку (обернену униз). На задній поверхні є п'ять гребенів: серединний, парні медіальний та латеральний. Вони утворилися внаслідок зрощення остистих, поперечних та суглобових відростків. На тазовій поверхні верхній край тіла І крижового і нижній край тіла V поперекового хребців утворюють виступ. Всередині крижової кістки проходить канал, який утворився при зростанні крижових хребців. Бічні частини крижової кістки мають вушкоподібну суглобову поверхню для зчленування з тазовою кісткою.

Куприкові хребці: куприковий відділ хребта людини відповідає хвосту хребетних тварин. Куприкові хребці теж зростаються в одну кістку – куприк.

Між хребцями є всі види з’єднання, а саме:

• 
  синдесмози – наприклад, передня та задня поздовжні зв’язки, а також жовта зв’язка між дугами хребців (синеластоз);
  
• 
  синхондрози – це диски між тілами хребців;
  
• 
  синостози – це крижові хребці, які зрослися в одну крижову кістку;
  
• 
  діартрози – це суглоби, які утворені при зчленуванні верхніх суглобових відростків хребця, що лежить нижче, з нижніми суглобовими відростками хребця, що розташований вище.
  

За будовою ці суглоби комбіновані, за формою плоскі, за функцією багатоосьові, але малорухомі. Тіла двох сусідніх хребців з’єднуються між собою за допомогою міжхребцевих дисків.

Допоміжні зв’язки:

1. 
   передня атлантопотилична мембрана
   
2. 
   задня атлантопотилична мембрана
   

Незважаючи на незначну рухомість міжхребцевих суглобів, в хребті в цілому можливі такі рухи, як згинання і розгинання, відведення і приведення (нахили в боки) та так зване скручування.

Хребет дорослої людини має вигини. Розрізняють вигини фізіологічні та патологічні.

До фізіологічних належать: 1) лордоз - шийний і поперековий. 2) кіфоз -грудний та крижовий. У людей в нормі є також невеликий вигин хребта вбік — сколіоз.