Ответы на тесты по мед биологии. Мед.био 2019. 1. Прокаріотичні організми. Клітини прокаріот
 Скачать 1.14 Mb.
|
|
плероцеркоїд. Якщо рибу з плероцеркоїдом з'їсть інша хижа риба (резервуарний хазяїн), то плероцеркоїди переходять в її органи (м'язи). Людина заражається, якщо їсть сиру або напівсиру рибу, погано просолену ікру. Через 1-2 місяці після зараження в тонкому кишечнику формується статевозріла особина. Живе паразит в тілі людини до 10 років. Патогенна дія: механічне пошкодження ботріями слизової оболонки кишечника. Це викликає некроз тканин. Анемія, нестача вітаміну В, токсичний вплив на хазяїна. Діагностика: знаходження яєць у фекаліях. Профілактика: – особиста не вживати в їжу сирої та напівсирої риби, погано просоленої ікри; – громадська: виявлення та лікування хворих, санітарно-просвітня робота, захист навколишнього середовища від фекального забруднення. 142. Альвеокок. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження, патогенність, лабораторна діагностика, профілактика. Альвеокок (Echinococcus multilocularis) – збудник ехінококозу. Географічне поширення: Європа, Азія, Північна Америка, Сибір, Середня Азія та ін. Остаточний хазяїн: вовки, лисиці, песці, собаки, кішки. Проміжний хазяїн: гризуни, рідко травоїдні ссавці, людина. Морфологія: довжина статевозрілої особини 1,2-3,7 мм, дуже схожа на ехінокок. Відрізняється кількістю гачків на сколексі, і кулястою формою матки. Фіна – альвеококовий міхур, який складається з великого числа дрібних пухирців, що не містять рідини. Міхур брунькується тільки назовні, проростає і руйнує навколишні тканини, метастазує. Локалізація: – в тілі проміжного хазяїна (людина): печінка, легені, м'язи, трубчасті кістки, головний мозок та інші органи; – в тілі остаточного хазяїна: тонкий кишечник. Життєвий цикл Альвеококоз – природно-осередкове захворювання. Яйця альвеокока виділяються з фекаліями хворих хижаків. Гризуни заражаються яйцями альвеокока через корм. Людина заражається через брудні руки при обробці шкір тварин або при вживанні в їжу немитих лісових ягід. У тонкому кишечнику людини з яєць виходять онкосфери, проникають в стінку кишечника і з кров'ю розносяться по організму. Утворюються фіни. Перш за все, уражається печінка, потім міхури утворюються в інших органах (легені, нирки, селезінка, головний мозок та інші органи). Патогенна дія: руйнування тканин внутрішніх органів, загальна інтоксикація організму. Лікування хірургічне. Діагностика: імунологічні реакції, рентгено-радіодіагностика. Профілактика: – особиста дотримання правил особистої гігієни; – громадська: санітарно-просвітня робота. 143. Ехінокок. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження, патогенність, лабораторна діагностика, профілактика. Ехінокок (Echinococcus granulosus) – збудник ехінококозу. Географічне поширення: повсюдно. Остаточний хазяїн: собаки, вовки, шакали, лисиці. Проміжний хазяїн: травоїдні ссавці, людина. Морфологія: довжина статевозрілої особини 0,25-0,5 см, складається з 3-4 члеників (1-2 юні членики, 1 гермафродитний, 1 зрілий). Сколекс грушоподібної форми, має 4 присоски і хоботок з подвійним віночком гачків. Зрілий членик найбільший, вміщає матку з бічними відгалуженнями, у якій знаходиться до 5000 яєць. Членики, які виділилися можуть активно рухатися по шерсті тварини і розповсюджувати яйця. Фіна – ехінококовий міхур, оточений товстою стінкою, заповнений токсичною речовиною. Внутрішня паренхиматозна оболонка (зародкова) утворює виступи (вивідні камери) зі сколексами і дочірні міхури. Назовні знаходиться шарувата капсула. За нею розташована фіброзна оболонка, сформована організмом хазяїна. Ехінококовий міхур росте повільно, впродовж усього життя хазяїна. Локалізація: − у тілі проміжного хазяїна: печінка, легені, м’язи, трубчаті кістки, головний мозок та інші органи; − у тілі остаточного хазяїна: тонкий кишечник. Життєвий цикл Зрілі членики ехінокока відриваються від стробіли, виповзають з ануса собаки і просуваються по її шерсті, розсіюючи яйця. Зберігають інвазійність впродовж 10 місяців. Людина заражається, проковтуючи яйця ехінокока із забрудненими продуктами і водою, або через брудні руки при контакті з хворою собакою або шкурою тварин. Травоїдні тварини проковтують яйця з травою, забрудненою фекаліями собак. У тонкому кишечнику людини виходять онкосфери, проникають у стінку кишечнику і з кров’ю розносяться по організму. У органах утворюються фіни. Патогенна дія: ехінококовий міхур, здавлюючи тканини, порушує роботу ураженого органа. Лікування тільки хірургічне. Діагностика: імунологічні реакції, рентген, ультразвукова діагностика. Профілактика: − особиста дотримання правил особистої гігієни; − громадська: знищення уражених ехінококом внутрішніх органів тварин, знищення бродячих собак, лікування домашніх собак, санітарно-просвітня робота. 144. Карликовий ціп’як. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження, патогенність, лабораторна діагностика, профілактика. Ціп'як карликовий (Hymenolepis nana) – викликає захворювання гіменолепідоз. Географічне поширення: повсюдно. Остаточний хазяїн: людина (в основному діти у віці від 3 до 12 років). Проміжний хазяїн: людина. Морфологія: довжина статевозрілої особини 4-5 см, складається з 100-200 члеників. Сколекс грушоподібний, має 4 присоски і хоботок з одним віночком гачків. Шийка дуже довга і тонка. Зрілі членики широкі і короткі, мають мішкоподібну матку, в якій від 100 до 200 яєць. Фіна – цистицеркоїд. Цистицеркоїд – це міхурець із завернутою голівкою і хвостовим придатком. Локалізація: тонкий кишечник людини. Життєвий цикл зараження відбувається при попаданні яєць у рот. У тонкому кишечнику з яєць виходять онкосфери, проникають у ворсинки тонкої кишки і перетворюються на фіну. Через 4-6 днів цистицеркоїди руйнують ворсинки, потрапляють в просвіт кишечника. У кишечнику людини сколекс паразита вивертається, прикріплюється до стінки кишечника і стробіла починає рости. Через 2-3 тижні ціп'як стає статевозрілим. Яйця у зовнішньому середовищі гинуть через кілька годин. Іноді яйця перетворюються на статевозрілі форми без виходу з організму людини (аутоінвазія). При недотриманні правил особистої гігієни можливе повторне зараження хазяїна (аутореінвазія). Живе карликовий ціп'як один місяць. Патогенна дія: руйнування великої кількості ворсинок кишок, дисбактеріоз, токсична дія, діарея, головний біль, швидка стомлюваність, дратівливість. Діагностика: виявлення яєць у фекаліях. Профілактика: – особиста дотримуватися правил особистої гігієни; – громадська: виявлення та лікування хворих, санітарно-просвітня робота серед батьків та працівників дитячих установ. 145. Ціп'як озброєний. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження, патогенність, лабораторна діагностика, профілактика. Ціп'як озброєний або свинячий (Taenia solium) – збудник теніозу. Географічне поширення: повсюдно. Остаточний хазяїн: людина. Проміжний хазяїн: свиня, рідше людина, у якої розвивається цистицеркоз. Морфологія: довжина статевозрілої особини 2-3 м, має до 1000 члеників. Сколекс округлий, 1-2 мм діаметром, має 4 присоски і хоботок з подвійним віночком гачків. Довжина членика перевищує ширину. Яєчник трилопатевий. Матка в зрілому членику має бічні гілки (7-12 пар, містить 30000-50000 яєць. Фіна цистицерк. Цистицерк білого кольору і має розмір рисового зерна. Локалізація: тонкий кишечник людини. Життєвий цикл в зовнішнє середовище з фекаліями хворої людини виділяються шматочки стробіли з 5-6 зрілих члеників. Свині заражаються при поїданні фекалій хворої людини. У шлунку свині з яєць виходять онкосфери, проникають в кровоносні судини і з током крові потрапляють в м'язи. Через 2-2,5 місяці там утворюються цистицерки. В організмі свині вони зберігаються живими до двох років. Людина заражається теніозом при вживанні сирої чи погано термічно обробленої свинини. У кишечнику людини сколекс паразита вивертається і прикріплюється до стінки кишечника. Стробіла починає рости. Через 2,5-3 місяці ціп'як стає статевозрілим. Живе до 25 років. В організмі людини (проміжний хазяїн) можуть розвиватися фіни свинячого ціп'яка. Тоді у людини спостерігається захворювання – цистицеркоз. Яйця потрапляють в організм людини через брудні руки, воду, їжу. Під час блювоти в шлунок можуть потрапити членики свинячого ціп'яка (аутоінвазія). З яєць виходять онкосфери, потрапляють у кров і розносяться по всьому тілу. Вони потрапляють в очі, головний мозок, серце і т.д. Через 2- 4 місяці онкосфери перетворюються на цистицерки. Цистицеркоз мозку може призвести до смерті, цистицеркоз очей – до втрати зору. Лікування тільки хірургічне. Патогенна дія: При теніозі спостерігається порушення травлення і всмоктування поживних речовин (людина худне), механічна та токсична дія на хазяїна. Лікування тільки в стаціонарі. Не можна давати препарати, які викликають блювоту або розчиняють проглотиди, щоб уникнути зараження цистицеркозом. Діагностика: знаходження проглотид у фекаліях. При цистицеркозі – імунологічні реакції. Профілактика: − особиста не їсти сирої та погано термічно обробленої свинини; − громадська: виявлення та лікування хворих, санітарно-просвітня робота, контроль свинини на ринках та бойнях перед продажем, захист навколишнього середовища від фекального забруднення. 146. Ціп’як неозброєний. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження, патогенність, лабораторна діагностика, профілактика. Ціп'як неозброєний або бичачий (Taeniarhynchus saginatus) – збудник теніаринхозу. Географічне поширення: повсюдно. Остаточний хазяїн: людина. Проміжний хазяїн: велика рогата худоба. Морфологія: довжина статевозрілої особини 5-6 м, складається з 1000-2000 члеників. Сколекс округлий, 1-2 мм діаметром, має 4 присоски. Шийка коротка і тонка, довжина членика перевищує ширину. Яєчник дволопатевий. У зрілому членику матка має бічні відгалуження (17-35 з кожної сторони), містить до 150000 яєць. Останні членики здатні активно рухатись. Фіна цистицерк. Цистицерк – невеликий (як зерно рису, заповнений рідиною міхурець, в середину якого завернутий один сколекс. Локалізація: тонкий кишечник людини. Життєвий цикл в зовнішнє середовище членики виділяються з фекаліями хворої людини. Велика рогата худоба заражається через забруднену яйцями траву. У шлунку худоби онкосфери виходять, проникають в кровоносні судини і з током крові потрапляють в скелетні м'язи, серце, язик і утворюють цистицерки. Через 7 місяців після зараження фіни стають інвазійними для людини і зберігають інвазійність до двох років. Людина заражається теніаринхозом при вживанні сирої або напівсирої яловичини. У кишечнику людини сколекс паразита вивертається, прикріплюється до стінки кишечника. Стробіла починає рости. Через три місяці ціп'як стає статевозрілим. Живе бичачий ціп'як більше 10 років. Фіни в організмі людини не розвиваються. Патогенна дія: порушення травлення і всмоктування поживних речовин (людина худне), механічний та токсичний вплив на хазяїна. Діагностика: знаходження проглотид у фекаліях. Профілактика: − особиста не їсти сирої і напівсирої яловичини; − громадська: виявлення та лікування хворих, санітарно-просвітня робота, контроль яловичини на ринках і бойнях перед продажем, захист навколишнього середовища від фекального забруднення. 147. Кров’яні сисуни. Особливості морфології, цикл розвитку, патогенна дія, методи лабораторної діагностики, профілактика. Сисуни (Trematodes) – мають плоске листоподібне тіло з двома мускулистими присосками – ротовими і черевними. Тіло вкрито шкірно-м'язовим мішком, який складається з тегументу і трьох шарів м’язових волокон кільцевих, діагональних і повздовжніх. Травна система складається з передньої і середньої кишок. Це рот, глотка, стравохід і кишечник. Анус відсутній. Неперетравлені рештки виходять через рот. Кровоносна та дихальна системи відсутні. Видільна система протонефридіального типу. Вона складається із зірчатих клітин з канальцями, котрі зливаються в один або два канали. Канали відкриваються назовні порою. Нервова система складається з парних гангліїв, які з’єднуються у навкологлоткове кільце і трьох пар нервових стовбурів, які з’єднуються комісурами. Статева система у більшості плоских червів гермафродитна. Чоловічі статеві залози – сім’яники, в яких утворюються сперматозоїди, і жіночі статеві залози – яєчники, в яких утворюються яйцеклітини. Трематоди – біогельмінти, проходять складний цикл розвитку з декількома личинковими стадіями і зміною хазяїв. 148. Котячий сисун. Особливості морфології, цикл розвитку, патогенна дія, методи лабораторної діагностики, профілактика. Котячий або сибірський сисун (Opisthorchis felineus) – збудник опісторхозу. Географічне поширення: по берегах великих річок. Найбільший в Україні природний осередок цієї хвороби знаходиться на Сумщині, де захворюваність складає 22,3 на 100000 населення (в Україні – 1,32) і продовжує зростати. Існування стійкого осередку забезпечують: велика кількість річок басейну Дніпра; значна частка риби у харчуванні населення; висока інвазованість остаточних (котів – 32%), проміжних (молюсків – дота додаткових (риби – до 18%) хазяїв. Остаточний хазяїн: люди і тварини, які живляться рибою. Проміжний хазяїн: перший – молюск Bithinia leachi, другий – риби родини коропових. Морфологія: довжина котячого сисуна 4-13 мм. У середній частині тіла знаходиться розгалужена матка і жовточники, за ними розташований яєчник. Розеткоподібні сім’яники розташовані у задній частині тіла. Яйця дрібні, жовті, на передньому кінці мають кришечку. Локалізація: жовчні протоки печінки, жовчний міхур, протоки підшлункової залози. Живе у організмі людини до 30 років. Життєвий цикл опісторхоз – природно-осередкове захворювання. Яйця з мірацидіями виділяються з фекаліями хворого у зовнішнє середовище. Для подальшого розвитку вони повинні потрапити у прісну воду. У воді вони проковтуються молюсками. Мірацидій виходить з яйця, проникає у печінку молюска і перетворюється на спороцисту. В середині спороцисти партеногенетично розвиваються редії, а в них церкарії. Церкарії залишають молюска, плавають і активно проникають, або проковтуються рибами. Ум язах риби церкарії покриваються двома оболонками: гіаліновою (утворює паразит) і сполучнотканинною (утворює хазяїн). Ця стадія називається метацеркарій. Це інвазійна стадія для остаточного хазяїна – людини і тварин. Патогенна дія: опісторх пошкоджує жовчні протоки і протоки підшлункової залози людини і тварин, він викликає токсичну і алергічну дії. Якщо опісторх тривалий час паразитує в організмі, то може розвитися цироз печінки, рак підшлункової залози. Діагностика: виявлення яєць у фекаліях, а в дуоденальному вмісті – яєць і марит. Профілактика: особиста: не їсти погано проварену, просмажену або просолену рибу; 149. Печінковий сисун. Особливості морфології, цикл розвитку, патогенна дія, методи лабораторної діагностики, профілактика. Печінковий сисун, або фасціола (Fasciola hepatica) - збудник фасціольозу. Географічне поширення: повсюдно. Остаточний хазяїн: велика і дрібна рогата худоба, інколи людина. Проміжний хазяїн: молюск ставковик малий (Galba truncatula). Морфологія: довжина фасціоли 3-5 см, на видовженій передній частині тіла розташовані 2 присоски ротова і черевна. Сім’яники розташовані в середині тіла та мають багато розгалужень. Матка багатолопатева, лежить позаду черевної присоски. За маткою лежить яєчник, з боків тіла розташовані жовточники. Яйця великі, овальні, мають кришечку. Локалізація: жовчні протоки печінки, жовчний міхур. Живе в організмі людини 9-13 років. Життєвий цикл Яйця виділяються з фекаліями у зовнішнє середовище і потрапляють уводу. У воді з них виходять мірацидії. Мірацидій активно плаває за допомогою війок і потрапляє у тіло молюска. У печінці молюска мірацидій перетворюється на спороцисту, в середині якої розвиваються редії. Редії мають рот, глотку, травну трубку, зародкові клітини і отвір для виходу нових личинок (церкаріїв), які утворюються в результаті партеногенезу. Церкарії залишають молюска. Вони мають органи яку дорослих особин (крім статевої системи), мускулистий хвіст і активно плавають. Потім церкарії відкидають хвіст, прикріплюються до рослин і покриваються оболонкою. Ця стадія називається адолескарія. Адолескарія зберігає інвазійність 2-3 роки. Людина і тварини заражаються через брудну воду або при поїданні рослин з адолескаріями. В організмі людини фасціола досягає статевої зрілості через 3-4 місяці. Патогенна дія: фасціола пошкоджує жовчні ходи і тканини печінки людини і тварин, викликає токсичну і алергічну дію. Якщо фасціоли тривало паразитують в організмі, то може розвинутись цироз печінки. Діагностика: знаходження яєць у фекаліях. Яйця можуть бути виявлені в організмі здорових людей, якщо вони їли печінку хворих на фасціольоз тварин (транзитні яйця). Тому за 3 дні перед аналізом не можна їсти печінку тварин. |