Ответы на тесты по мед биологии. Мед.био 2019. 1. Прокаріотичні організми. Клітини прокаріот
 Скачать 1.14 Mb.
|
|
Філярії Філярії- це ниткоподібні круглі черви сімейства Filariidae. Філярії – збудники філяріатозів. Остаточний хазяїн: людина. Проміжні хазяї: кровосисні двокрилі комахи (комарі, мошки, ґедзі). Локалізація: різні органи. Життєвий цикл Біогельмінти. Самки живородні. Личинки (мікрофілярії) циркулюють в крові людини. Комахи п'ють кров хворої людини з мікрофіляріями. У тілі проміжного хазяїна мікрофілярії розвиваються, стають інвазійними і проникають в колючий апарат комахи. Коли комаха п'є кров людини, мікрофілярії активно проникають в її шкіру, а потім у кров і лімфу. Профілактика: – особиста захист від укусів комах; – громадська: виявлення та лікування хворих, санітарно-просвітня робота, знищення комарів, ґедзів, мошок. Філярія Банкрофта (Wuchereria bancrofti) - збудник вухереріозу. Географічне поширення: тропічні країни Азії, Африки, Америки. Морфологія: довжина самки - 8-10 см, самця - близько 4 см. Проміжний хазяїн і специфічний переносник – комарі роду Aёdes, Anopheles, Culex. Локалізація: лімфатична система (дорослі особини). Патогенна дія: токсично-алергічна, механічне пошкодження лімфатичних судин, закупорка лімфатичних судин. Це призводить до «слоновості» – елефантіазу. Діагностика: виявлення личинок в мазках і товстій краплі крові. Brugia malayi–збудник бругіозу. Географічне поширення: країни Азії. Морфологія: довжина самки близько 55 мм, самця – близько 22 мм. Проміжний хазяїн і специфічний переносник – комарі роду Aёdes, Anopheles та ін. Локалізація: лімфатична система (дорослі особини). Патогенна дія: токсико-алергічна, механічне пошкодження лімфатичних судин. Діагностика: виявлення личинок у периферичній крові, імунологічні реакції. Loa loa – збудник лоаозу. Географічне поширення: зона вологих тропічних лісів Західної та Центральної Африки. Морфологія: довжина самки близько 50 мм, самця – близько 30 мм. Проміжний хазяїн і специфічний переносник: ґедзі роду Chrysops. Локалізація: підшкірна сполучна тканина і під серозними оболонками (дорослі особини). Патогенна дія: токсико-алергічне, механічне пошкодження тканин. Діагностика: виявлення личинок в мазках крові, імунологічні реакції. Onchocerca volvulus - збудник онхоцеркозу. Географічне поширення: західна Африка та Центральна Америка. Морфологія: довжина самки до 5 см, самця - до 4 см. Проміжний хазяїн і специфічний переносник: мошки роду Simulium. Локалізація: підшкірна клітковина, лімфатичні вузли, очі (дорослі особини). Патогенна дія: токсично-алергічна, механічне пошкодження тканин, ураження очей. Діагностика: імунологічні реакції, біопсія шкіри. Dirofilaria repens – збудник дирофіляріозу. Географічне поширення: Південна Європа, Україна. Цей гельмінтоз повільно розвивається і довго хронічно протікає. Зараження людини відбувається трансмісивно через укуси кровосисних комарів , заражених інвазійними личинками дирофілярій. Джерело зараження комарів – інвазовані домашні собаки і кішки , рідше дикі тварини. Патогенна дія: токсична, алергійна, механічне пошкодження тканин (повіки, кон’юнктива, очне яблуко). Проміжний хазяїн та специфічний переносник – комарі. Остаточний – собаки і кішки. 135.Систематичне положення, особливості морфології та життєвого циклу ришти. Шляхи зараження, патогенність, діагностика та профілактика дракункульозу. Ришта (Dracunculus medinensis) – збудник дракункульозу. Географічне поширення: Ірак, Індія, тропічна Африка та ряд інших країн. Остаточний хазяїн: людина, можуть бути дикі та свійські тварини. Проміжний хазяїн: прісноводний рачок циклоп. Морфологія: ниткоподібні черви білого кольору. Довжина самки 30-150 см, ширина - 1- 1,7 мм. Живородна. Довжина самця - до 3 см, товщина - 0,4 мм. Локалізація: підшкірна клітковина близько суглобів, нижніх кінцівок, але можуть страждати і верхні кінцівки, живіт, спина та інші органи. Життєвий цикл Ришта - біогельмінт. Вона потрапляє в організм людини через воду, в якій знаходяться заражені циклопи. У шлунку людини циклоп перетравлюється. Личинки (мікрофілярії) проникають через стінку шлунка в черевну порожнину і активно мігрують в підшкірну клітковину. Запліднення відбувається на ранніх стадіях міграції. Самці гинуть, ау запліднених самок яйця дозрівають протягом 6 місяців. З яєць в матці самки розвиваються мікрофілярії. У період розвитку личинок самка наближається головним кінцем до поверхні шкіри. На шкірі утворюється пузир 2-7 см в діаметрі, який швидко розривається. Утворюється виразка, через яку видно головний кінець самки. Якщо на виразку потрапляє вода, то кутикула самки і матка розриваються і в зовнішнє середовище викидаються личинки. Для подальшого розвитку личинки повинні потрапити уводу, де мешкає циклоп. У тілі циклопа личинки стають інвазійними (мікрофілярії) надень. Патогенна дія: токсична і алергічна, ураження тканин. Діагностика: зазвичай не потрібна, так як червяка добре видно через шкіру. Профілактика: – особиста кип'ятіння води в осередках дракункульозу; – громадська: виявлення та лікування хворих, санітарно-просвітня робота, централізоване водопостачання. 136. Систематичне положення, особливості морфології та життєвого циклу трихінели. Шляхи зараження, патогенність, діагностика та профілактика трихінельозу. Трихінела (Trichinella spiralis) – збудник трихінельозу. Географічне поширення: осередки трихінельозу зустрічаються у всіх країнах, окрім Австралії. Морфологія: трихінела має мікроскопічні розміри. Самки живородні. Локалізація: статевозрілі особини – тонкий кишечник людини, личинки – скелетна мускулатура, м'язи язика та ін. Життєвий цикл трихінела – біогельмінт. Трихінельоз – природно-осередкове захворювання. Трихінела паразитує у людини, свійських та диких тварин. Одна і та ж сама особина послідовно стає для неї остаточним і проміжним хазяїном. Людина заражається трихінелою при вживанні зараженої свинини або мяса диких тварин. Інвазійна стадія – личинка. У тонкому кишечнику личинка кілька разів линяє і протягом трьох днів досягає статевої зрілості. Самці після запліднення одразу гинуть. Самки проникають у слизову оболонку кишки і народжують в лімфу впродовж 1,5-2 місяців до 2000 личинок, а потім гинуть. Личинки з током лімфи і крові розносяться по організму, але локалізуються тільки в певній групі м'язів: діафрагми, міжреберних, жувальних, литкових. Личинки мігрують від 2 до 6 тижнів. Ум язах личинки згортаються у вигляді спіралі. Через 2-3 тижні навколо личинки починає формуватися сполучнотканинна капсула (тканинна реакція хазяїна). Приблизно через рік ця капсула стає вапняною. Усередині капсули личинка може жити до 25 років. Для перетворення в статевозрілі особини вони повинні потрапити в кишечник іншого хазяїна. Людина є біологічним тупиком в життєвому циклі трихінели. Свині і інші хазяї паразита заражаються через трихінельозне мясо. Патогенна дія: трихінела викликає токсичну та алергічну дію, під час міграції личинки мають травмуючий вплив на організм людини. У людини спостерігається висока температура, головні болі та болі ум язах, кишкові розлади, слабкість Смертельна доза для людини 5 личинок на 1 кг маси тіла. Діагностика: імунологічні реакції, біопсія м’язів. Профілактика: – особиста не вживати свинину, яка не пройшла санітарно-ветеринарний контроль – громадська: санітарно-просвітня робота, санітарно-ветеринарний контроль на бойнях і ринках, знищення трихінельозного мяса. 137. Систематичне положення, особливості морфології та життєвого циклу гострика дитячого. Шляхи зараження, патогенність, діагностика та профілактика ентеробіозу. Гострик дитячий (Enterobius vermicularis) – збудник ентеробіозу. Географічне поширення: повсюдно. Морфологія: невеликі за розміром черви білого кольору. Самки довжиною 8-13 мм, самці – 2-5 мм. У самця задній кінець спірально закручений на черевну сторону. Живляться вмістом кишечника. Яйця безбарвні, овально-асиметричні. Локалізація: нижній відділ тонкого і верхній відділ товстого кишечника людини. Життєвий цикл гострик паразитує тільки у людини. Інвазійні яйця потрапляють в організм людини через брудні руки. У кишечнику з яєць виходять личинки. З них розвиваються дорослі гострики. Запліднення проходить у кишечнику. Самці гинуть. Самки із зрілими заплідненими яйцями спускаються у пряму кишку. Вночі вони активно виповзають з анусу і відкладають на шкіру промежини яйця (до 15000 штук. Після цього самки гинуть. Для розвитку яєць необхідна вологість 70-90% і температура 34-37 о С. Яйця стають інвазійними вже за 4-6 годин. Повзання гостриків по шкірі викликає свербіж. Людина розчісує сверблячі місця. Яйця потрапляють під нігті і можуть бути занесені до рота (аутореінвазія). Живе гострик близько місяця. Патогенна дія: найчастіше хворіють діти. Гострики викликають свербіж, втрату апетиту, порушення сну, головний біль, втомлюваність. Діагностика: зіскоб з перианальних складок чина відбитках липкої стрічки, та виявлення яєць. Профілактика: – особиста дотримання правил особистої гігієни; – громадська: виявлення і лікування хворих, санітарно-просвітня робота. 138. Біологія та медичне значення анкілостоми. Анкілостома (Ancylostoma duodenale) – збудник анкілостомозу. Географічне поширення: країни з тропічним кліматом. У країнах з помірним кліматом осередки анкілостомозу зустрічаються в шахтах. Морфологія: Статевозріла особина червоно-коричневого кольору. Самки довжиною 9-18 мм, самці - 7-10 мм. Передній кінець загнутий на спинну сторону. На головному кінці черва знаходиться ротова капсула з 4-ма ріжучими зубцями. За допомогою зубців анкілостома прикріплюється до слизової оболонки кишечника. Живиться кров'ю. У самців задній відділ тіла сильно розширений. Яйця овальні, безбарвні, мають тонку оболонку. Локалізація: дванадцятипала кишка людини. Життєвий цикл анкілостома – геогельмінт, який паразитує тільки у людини. Яйця з фекаліями хворої людини потрапляють у зовнішнє середовище. Для їх розвитку необхідні вільний кисень, вологість і температура 28-30 о С. Через добу з яєць виходять вільноживучі рабдитні личинки. Вони мають два розширення стравоходу (кулясті бульбуси). Рабдитні личинки два рази линяють. Після першої линьки вони перетворюються в філярієподібні личинки, які мають циліндричний стравохід. Після другої линьки филярієподібна личинка стає інвазійною. Личинка активно пересувається в ґрунті і може жити кілька місяців. В організм людини личинки можуть потрапити двома шляхами − через рот разом з їжею або водою, або через брудні руки личинки активно проникають через шкіру (основний шлях зараження). При зараженні через шкіру, личинки мігрують з током крові в серце, легені, дихальні шляхи, глотку. Разом із слиною личинки заковтуються і потрапляють в стравохід, шлунок, а потім в дванадцятипалу кишку. Міграція триває близько 10 днів. Якщо личинка потрапляє в організм людини через рот, то міграція не відбувається, а відразу розвивається доросла форма. Живе до 5 років. Патогенна дія: анкілостома має токсичну і алергічну дію на організм людини, личинки під час міграції ушкоджують кровоносні судини, дорослі анкілостоми ушкоджують стінки кишечника хітиновими зубцями. Спостерігається виснаження організму, анемія. Діагностика: знаходження яєць у фекаліях, культивування та виявлення рабдитних личинок у фекаліях. Профілактика: – особиста дотримання правил особистої гігієни, миття овочів, фруктів, кип'ятіння води. У вогнищах анкілостомідозів не можна ходити по землі без взуття; – громадська: виявлення та лікування хворих, санітарно-просвітня робота, захист ґрунту від фекального забруднення. 139. Біологія та медичне значення волосоголовця людського. Волосоголовець людський (Trichocephalus trichiurus) – збудник трихоцефальозу. Географічне поширення: повсюдно, частіше зустрічається в країнах з теплим і вологим кліматом. Морфологія: Статевозріла особина має довжину 3-5 см. Передній кінець становить 2/3 довжини тіла і нагадує волосинку. У ньому розташований стравохід. Задній кінець тіла потовщений, в ньому знаходяться всі інші органи. У самців він спірально закручений. Переднім кінцем волосоголовець проникає в слизову оболонку стінки товстого кишечника і живиться кров'ю. Яйця за формою схожі на лимон. Локалізація: сліпа кишка, початковий відділ товстої кишки людини. Життєвий цикл волосоголовець – геогельмінт, який паразитує тільки у людини. Самка за добу виділяє близько 60000 яєць, які потрапляють з фекаліями хворої людини в зовнішнє середовище. Ці яйця не інвазійні. Для їх розвитку необхідні вологість і температура о С. Яйце стає інвазійним через 30 днів. Людина заражається через немиті овочі або забруднену воду, брудні руки. У тонкому кишечнику з яєць виходять личинки, опускаються в товсту кишку і через місяць стають статевозрілими. Живе волосоголовець до 5 років. Патогенна дія: волосоголовець має токсичний і алергічний вплив на організм людини, ушкоджує стінки кишечника, виснажує організм. Діагностика: знаходження яєць у фекаліях. Профілактика: та ж, що і при аскаридозі. 140. Біологія та медичне значення аскариди. Аскарида людська (Ascaris lumbricoides) – збудник аскаридозу. Географічне поширення: повсюдно. Морфологія: Статевозріла особина має тіло циліндричної форми, загострене на кінцях, жовто-рожевого кольору. Самки довжиною 20-40 см, самці – 15-25 см. У самця задній кінець спірально закручений на черевний бік. Яйця можуть бути заплідненими і незаплідненими. Запліднені яйця округлі або овальні, мають товсту бугристу оболонку. Локалізація: тонкий кишечник людини. Життєвий цикл аскарида – геогельмінт, який паразитує тільки у людині. Самка за добу виділяє більше 200000 яєць, які потрапляють з фекаліями хворої людини у зовнішнє середовище. Ці яйця не інвазійні. Для їх розвитку необхідні вільний кисень, волога і температура 24-25 о С. За таких умов у яйцях приблизно за 24 дні формується рухлива личинка. Людина заражається ними через немиті овочі та фрукти, сиру воду, брудні руки. У тонкому кишечнику з яєць виходять личинки і проникають у кровоносні судини стінки кишечника. З током крові заносяться у печінку, праве передсердя і шлуночок, легені. У легенях личинки виходять у просвіт альвеол, згодом у бронхи і трахеї (їм необхідний вільний кисень). Через 10-15 днів по повітроносним шляхам личинки піднімаються у глотку і зі слиною можуть бути знову проковтнуті. Личинки вдруге потрапляють у кишечник людини і через 2,5-3 місяці досягають статевої зрілості. У період міграції личинки живляться кров’ю. Аскарида живе приблизно рік. Патогенна дія: – аскарида чинить на організм людини токсичну і алергічну дію; – личинки під час міграції пошкоджують кровоносні судини, легені, викликаючи їх запалення; – дорослі аскариди можуть викликати непрохідність кишечника, виснажують організм. Діагностика: знаходження яєць у фекаліях (аскаридоз, знаходження личинок у мокротинні (аскаридозна пневмонія, бронхіти). Профілактика: – особиста дотримання правил особистої гігієни, миття овочів і фруктів, захист продуктів живлення від мух і тарганів; – громадська: виявлення і лікування хворих, санітарно-просвітня робота. 141. Стьожак широкий. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження, патогенність, лабораторна діагностика, профілактика. Стьожак широкий (Diphyllobothrium latum) – збудник дифілоботріозу. Географічне поширення: Північна і Центральна Європа, Північна Америка, Сибір, Канада, Японія, Центральна Америка. Остаточний хазяїн: людина, вовки і тварини, які живляться рибою. Проміжний хазяїн: перший – рачок циклоп, другий – риба (щука, окунь та ін.) Резервуарний хазяїн: великі хижі риби. Морфологія: довжина статевозрілої особини 3-10 м і більше, має близько 2000 члеників. Сколекс овальний, з двома присмоктувальними щілинами – ботріями. Шийка тонка. Ширина гермафродитних члеників значно перевищує довжину. У задній частині тіла членики квадратні. У центрі зрілого членика знаходиться розеткоподібна матка. Вона має отвір, через який виділяються яйця. Яйця овальні, жовтуваті, з кришечкою. Фіна – плероцеркоїд. Плероцеркоїд схожий на черва, має ботрії на передньому кінці тіла. Локалізація: тонкий кишечник людини. Життєвий цикл з фекаліями хворої людини в зовнішнє середовище виділяється до 1 мільйона яєць на добу. Яйця незрілі, вони дозрівають у воді впродовж двох тижнів. Під дією сонячного світла з яйця виходить корацидій - шестигачкова онкосфера кулястої форми, покрита війками. Корацидій впродовж 3-4 днів має бути проковтнутий рачком циклопом. В організмі циклопа розвивається процеркоїд. Він має подовжену форму тіла і 6 гачків на задньому кінці тіла. Якщо рачка проковтує риба, то через 2,5-3 місяці в її м'язах процеркоїд перетворюється на |