1 Види праці дітей. Зміст і виховне значення кожного виду праці

• Название: 1 Види праці дітей. Зміст і виховне значення кожного виду праці
• Анкор: 1-75_1_1.docx
• Дата: 23.12.2017
• Размер: 220.66 Kb.
• Имя файла: 1-75_1_1.docx
• Тип: Документы; #12691
• страница: 6 из 14

29. Аналіз сучасних програм виховання і навчання в дитячому садку

Робота дитячого дошкільного закладу здійснюється на основі програми виховання і навчання — державного документа, який визначає цілі, завдання і зміст роботи з дітьми з урахуванням їхніх вікових та індивідуальних особливостей. У сучасній Україні дошкільні заклади мають право самостійно обирати програму виховання дітей з комплексу варіантних програм, затверджених Міністерством освіти і науки України, а також розробляти і впроваджувати власні. В останні роки наукові колективи створили низку сучасних програм.

«Малятко». Орієнтує на розширення кола уявлень дітей про культурні традиції українського народу. Ознайомлення їх з навколишнім середовищем починається з найближчого, найріднішого оточення — сім'ї, рідного дому, села чи міста. Прилучення до загальнолюдських цінностей відбувається у процесі формування в дітей уявлень про батьків, рід, родовід.

«Дитина». Створена у 1992 р. Програма спрямована на гуманізацію виховного процесу; узгодження колективних, групових та індивідуальних форм і методів роботи. Переважає орієнтація на індивідуальну роботу з дітьми в усіх вікових групах. При цьому враховуються висновки психологічної науки про роль різних видів діяльності та їх використання в роботі з дітьми різного віку, простежується зв'язок з традиціями народної педагогіки, фольклором, видами національного та світового мистецтва. Враховує вона і принципи інтеграції, системності, комплексності.

«Я у світі».  Програма налаштовує педагога на відкриття дитині великого світу в єдності та розмаїтті його чотирьох окремих світів— ПРИРОДИ, КУЛЬТУРИ, ЛЮДЕЙ, ВЛАСНОГО "Я". Вона спрямована на формування в дошкільника цілісної картини світу — уявлення про середовище навколишнє та внутрішнє, про душевне життя (власне та інших людей). Програма актуалізує проблему формування у дитини елементарної форми світосприйняття — реалістичного й оптимістичного, яке визначає можливості організації набутих знань і управління своєю діяльністю.

«Впевнений старт». пропонує орієнтири змістового наповнення освітньої роботи з дітьми, націлює педагогів і батьків на особистісний розвиток дітей за основними напрямами та робить окремий акцент на ігровій діяльності – провідному виді діяльності для всього дошкільного дитинства, незамінному засобі розвитку дітей. Цим зумовлена структура програми. Основний програмовий зміст упорядковано за розділами:

• 
  "Фізичний розвиток",
  
• 
  "Пізнавальний розвиток",
  
• 
  "Мовленнєвий розвиток",
  
• 
  "Художньо-естетичний розвиток",
  
• 
  "Ігрова діяльність".
  

У кожному розділі окреслюються ключові освітні завдання, подаються поради батькам стосовно організації спільного буття дорослих з дітьми та визначаються показники розвитку дітей.

30.Ігри з правилами.Їх освітньо виховне значення та методика проведення

Ігри з правилами на противагу творчим іноді називають закритими, оскільки можливості дошкільника модифікувати такі ігри обмежені. Ігри з правилами включають дидактичні, що тісно пов'язані з навчанням; інтелектуальні, які сприяють розвитку мислительної діяльності; рухливі, що мають на меті рухову активність учасників; хороводні, для яких характерним  є  виконання  рухів  під  спів  та музику. Дидактичні (навчальні) ігри дозволяють наблизити процес навчання до вікових особливостей дошкільника. В них тісно переплітаються ігрова та навчальна цілі, поєднується ігрова й пізнавальна мотивація. Дитина переживає інтерес та задоволення у процесі таких ігор. Для дорослого, який організовує дидактичну гру, головною метою виступає — навчальна. Для дитини вона приховується за ігровою. Її приваблює можливість погратись, отримати задоволення при виконанні певних завдань, що входять у зміст гри. Водночас з віком діти починають розуміти навчальний ефект таких ігор, їх позиція у грі набуває нового нюансу у зв´язку із прагненням стати школярем, навчатись. Чим виразніше у дидактичній грі для дошкільника виступає ігрова її сторона і чим більший навчальний ефект вона забезпечує, тим більше ця гра відповідає віковим особливостям дитини й тим краще сприяє навчанню. Як і кожна гра, дидактична містить уявну ситуацію. Оволодіння уявною ситуацією дидактичної гри вимагає від дошкільника певних розумових зусиль, пов´язаних з вимогою відгадати, пригадати, уявити, доповнити, забрати зайве тощо.

Правила дидактичної гри становлять її провідний елемент, вони чітко пояснюються дитині перед початком гри, а також нагадуються у процесі її виконання. Відхід від правил гри робить її або нецікавою, або перетворює на інші різновиди ігор.

Рухливі ігри дошкільників часто називають «школою довільності». Вони приваблюють дітей своїм динамізмом, можливістю фізичної активності, водночас справляють важливий вплив на розвиток їх психіки й особистості. Рухливі ігри належать до групи ігор за правилами, їх компонентами виступають ігрові дії, певне обладнання (м´яч, обруч, прапорець тощо), ролі й сюжет. З такими іграми дітей знайомлять дорослі. Згодом діти, добре засвоївши правила, за власною ініціативою розігрують їх. Правила становлять важливу умову проведення рухливих ігор, завдяки якій від дитини вимагається відповідна регуляція своєї поведінки. Набуття навичок саморегуляції стає основою для розвитку в дитини довільності як риси її особистості. Рухливі ігри справляють розвивальний вплив і на інші сторони психіки й особистості дитини. У їх процесі формуються важливі інтелектуальні якості: спостережливість, уважність, уява, пам´ять. Зниження уважності веде до програшу. Дитина повинна наперед уявляти дії партнерів у грі, щоб вчасно «сховатись», «завмерти» тощо. Протягом гри потрібно пам´ятати її правила. У рухливих іграх відбувається спільна гра дітей, завдяки чому виникають мотиви змагання, суперництва, прагнення до кращих результатів. Діти навчаються грати у команді, тобто враховувати дії своїх товаришів, їхні успіхи та помилки, допомагати їм, радіти їхньому успіху, переживати гордість за досягнуті результати.

Методика проведення рухливих ігор 
1. Підготовка до гри 
       
       Вибір гри.

 Підготовка місця для гри. Підготовка інвентарю та обладнання.

2. Пояснення гри 

     Успішне проведення гри залежить від педагогічного таланту, артистичної майстерності, організаторських здібностей вчителя, його вміння дохідливо, коротко, цікаво пояснити гру, вміло керувати її процесом, бути об'єктивним та уважним в оцінці ігрових дій учнів. 
    При поясненні гри вчитель повідомляє ще раз назву гри, розповідає про роль кожного гравця, мету і хід гри, завдання ведучих і гравців, правила гри. 

3. Проведення гри 

      Після розміщення гравців на майданчику, пояснення гри і її правил гра починається за умовним сигналом вчителя (свисток, сплеск у долоні). 
     Ігри сюжетного характеру («Кіт і мишка», «Гривеньки»), де немає змагального моменту, не потребують особливо чітких команд. Такі ігри можна розпочинати за вказівкою, висловленою спокійним голосом: «Раз, два, три — гру почали!» Під час гри вчитель уважно стежить за її ходом і поведінкою гравців. 

4. Підведення підсумків гри 

     Гру потрібно закінчити своєчасно, коли гравці отримали достатнє емоційне і фізичне навантаження. Закінчують гру за сигналом вчителя організовано: зупиняють гравців, підраховують результати, оголошують переможців. 
31. формування у старших дошкільників дружніх взаємин. Мотиви дружби
Дружбу слід визначити як позитивні стосунки, що ґрунтуються на взаємній відкритості, повній довірі, спільності інтересів, відданості людей одне одному, їхній постійній готовності в будь-який момент прийти на допомогу одне одному. Дружні стосунки безкорисливі, у них людина одержує задоволення від того, що робить приємне іншому . Для дружніх взаємин характерне глибоке взаєморозуміння людей. Психологічно це означає можливість спілкуватися одне з одним майже без слів, за допомогою жестів, .міміки та пантоміміки, сприймати й точно розуміти одне одного за ледь помітними рухами.  Перш за все, слід відзначити, що у дітей старшого дошкільного віку зі вступом дитини в підготовчу групу значно збільшується тривалість спілкування. . Роль вихователя у цей період є величезною. Він стає зразком для наслідування,
 мотиви дружби між дошкільниками.
 Узагальнили та опрацювали матеріал по темі мотиви дитячої дружби;
 Ознайомились та провели дослідження розвитку і мотивів дитячої дружби дітей в дитячому садочк 
 Розкрили сутність поняття дружба та мотиви дружби;
 Ознайомились з типами і видами дитячої дружби.
Велике значення у процесі становлення дружніх стосунків відіграють батьки та вихователі, а також культура спілкування.
На нашу думк вихователь веде з батьками роботу у трьох напрямка По-перше, він вивчає досвід сімейного виховання і враховує всі його досягнення і недоліки у своїй педагогічній діяльності. По-друге, він здійснює дійову допомогу батькам у вихованні дітей. І по-третє, координує роботу з дітьми дитячого садка і батьків. Органічна злагодженість у роботі дитячого садка і сім’ї – один із найважливіших принципів повноцінного виховання дітей.
32.Вредування і впертість дітей, їх причини. Педагогічні умови попередження та усунення вередувань та впертості.

Перша криза наступає в 2-4 роки. Це період самоствердження, усвідомлення свого « Я», коли малюк намагається все зробити сам. Приводом для виникнення гніву може послужити все що завгодно: зайва ложка каші, насильницьке одягання чи узування, укладання спати. Краще в таких випадках згадати психологію дитини : дитина молодшого та середнього дошкільного віку має переважно нестійку увагу, провідна діяльність –ігрова. Тому коли дитина не хоче чогось робити треба переключити її увагу, внести ігровий сюжет. Н.д дитина не хоче одягатись - пограйте в «дочки-матері», ви станете «донькою чи сином» а ваш малюк дорослим, який буде вчити вас одягатись тільки вчиться одягатись. Якщо дитина то нехай вона одягає одну ногу-а ви другу. Також вередування можуть бути з інших причин . ви довго були в гостях, дитина не виспалась, і тому наслідуючий день ви не знаєте що робити. Тому краще організовуйте дозвілля так, щоб не порушувати режим малюка.
Ще однією з причин вередувань дітей є хвороба дитини, також сварка дорослих в присутності дитини, знервований стан батьків передається на дитину , що викликає вередування та капризи . Тому в ніякому разі не можна виясняти відносини між дорослими в присутності дитини. 

Варіантом впертості можна також вважати так звану настирливість,коли дитина намагається свого будь - якими засобами: нескінченними проханнями та плачем, дратівливістю та вередуванням. Де витоки такої поведінки?Перш за все в нас самих ,
у нашій поведінці. Настирливі діти найчастіше бувають у батьків , які не контролюють себе, занадто вимогливі та нетерплячі до дітей, « присікуються» до дитини в будь – яку хвилину через дріб’язкові причини. Не можуть стримувати свої емоції,коли їхні вимоги негайно не виконуються, без кінця читають мораль,погрожують і карають.  Їхнє нав’язування себе дорослим спочатку є намаганням домогтися визнанням своїх прав, тоді стає завченою формою поведінки, ознакою особистості. Учити звичайно треба, пояснювати та керувати , але робити це в толерантній формі, ненав’язливо. Ненав’язливе навчання ігровими засобами, відсутність постійного обсмикування з боку дорослих нескінченних заборон і моралізування, визнання за дитиною права на виявлення емоцій , причому не лише позитивних,а й негативних( незадоволення, образи, гніву) –все це може створити умови для повноцінного психічного розвитку. Якщо дитина опирається і не визнає очевидних речей, не застосовуйте силу , поступіться, дайте їй наполягти на своєму. Тому вияснивши причину вередування, і якщо це не хвороба дитини, не ви і ваші помилки стали причиною вередування, то тоді починайте виховний процес: переключить увагу, залишіть дитину наодинці не звертаючи увагу на її вередування,, розкажіть малюку ,що ви відчуваєте коли вас не слухають, як ви розгубленні,розкажіть як ви їх любите, і як вам боляче бачити що їх улюбленці погано себе ведуть(ніякому разі не кажіть що вони погані). Постарайтесь знайти контакт з дитиною, адже діти цінують не вказівки – а взаєморозуміння.
Буває так, що дитина сприймає все навпаки, говорить «ні» замість «так» сідає коли треба встати,кидає , а не піднімає іграшку. Батьки скаржаться , що дитина стала занадто вередливою, все не по ній , від всього відмовляється, забагато вимагає – в такому випадку йдеться про дитячий невроз. Перемогти його без дитячого психіатра не можливо. В таких випадках радимо в сім’ї дотримуватись таких правил:
1. Зменшити тиск вимог та заборон;
2. Налагодити емоційний контакт з дитиною, чуттєво відгукатись на важливі події для дитини, більше гратись з дитиною, сміятись разом;
3. Знизити вимоги до якості моторності. Не сварити за уповільнені дії. незграбність, неохайність;
4. Заохочувати ініціативність, хвалити за найменші успіхи;
5. Спілкуватись з дитиною розповідаючи свої проблеми , які були в дитинстві, як вам було важко. Змоделювати ситуацію в яких дитина могла допомогти вам своєю порадою.
33. Виховання дітей 1-го року життя. Вікові етапи та особливості розвитку дітей на кожному з них.

Особлива увага приділяється : охороні здоров’я; створенню умов для формування емоційно-позитивного стану малюків; розвитку рухів і мови. З першого дня спілкування з дитиною сприймайте її такою, якою вона є, радійте її присутності, любіть її. Будьте з нею ласкавими, ніжними, послідовними і терплячими. Для її розвитку приділяйте при можливості максимум вільного часу, більше розмовляйте і спілкуйтеся з нею. Надавайте можливість більше рухатися, у перші місяці життя активні рухи малюка сприяють розвитку мови, а надалі — її повноцінному гармонійному вдосконаленню. Виховання дітей розпочинається з правильного режиму дня, тобто зі встановлення чіткого часу годувань і нічного сну дитини. Склавши режим прикладання до грудей, потрібно м'яко але наполегливо привчати до нього дитину. На основі цього стержня починає формуватися увесь інший добовий розпорядок життя новонародженої дитини, а разом з ним і основи його майбутнього характеру. Дитина чує з народження, а у момент засипання і під час сну йому, як і дорослій людині, потрібна тиша! Без дотримання цієї умови нічого і думати про режим сну, а отже, і про формування в цілому правильного добового ритму діяльності організму дітей, і про яке те вихованні в цілому. Дуже сприятливо на дітей діє сон на свіжому повітрі. Небажано перед сном вколисувати дітей, носити на руках, давати без необхідності додатково поза режимом - груди, застосовувати соску-пустушку. Не рекомендується навіть постійний, без особливої потреби, спів колискових пісень, тому що, звикнувши до них, малюк чинитиме опір надалі засинати без звичних мелодій - кректатиме, дратуватиметься, пхикатиме.
4 етапи 1-го року життя: - від народ. До 3 міс.; -від 3 до 6 міс.; - від 6 до 9 міс.; від 9 до 1 року.

Від народження до 3 міс.: більш-менш вміє управляти своїми ручками й ніжками, і отримує від цього величезне задоволення. Він прагне як можна більше ними рухати і ворушити.  Забави на прогулянці. Розвиваються і слухові навички - дитина на вулиці буде прислухатися до звуків проїжджаючих машин, співаючих птахів, літака і т.д.  продовжувати спілкуватися з малюком. Для нього це дуже важливий елемент розвитку. Пробуйте грати інтонаціями, стежте при цьому за його реакцією. 

Від 3 до 6 міс. : Рухи стають більш-менш усвідомленими, сформованими і при цьому вільними. Граючи, малюк тягнеться до іграшок, прагне дістати їх, роблячи при цьому різні рухи тілом. Починаючи з четвертого місяця життя малюк може повернутися на бочок або на животик і в такому положенні проводити більшу частину часу бадьорості, а це хороша підготовка до формування навички повзання.

Від 6 до 9 міс.:  У малюка починають формуватися звички, потяги, смаки, і наше, дорослих, завдання полягає в тому, щоб допомогти дитині навчитися розуміти нашу мову, спілкуватися з людьми, сприяти подальшому розвитку рухів. Малюк довго лепече, повторюючи часто одні і ті ж склади, це ще не слова,  Прості назви предметів малюк вже в змозі запам'ятати, і може вказати на них пальчиком на ваше прохання. У розвитку мови велике значення мають загальна активність дитини, її заняття з іграшками, 6-7 місячного малюка вже можна навчити пити з чашки. У другому півріччі життя малюка купають в сидячому положенні.

Від 9 до року: Малюк встає в ліжечку, робить свої перші кроки, тримаючись за край дивана або ліжка. Активно формується пасивний словниковий запас дитини, тобто, вона уже розуміє значення багатьох слів, хоча поки і не може вимовити їх. Звісно, з малюком необхідно часто і багато розмовляти.Ближче до 1 року дитина вже вільно переміщається по квартирі, вимовляє свої перші слова (мама, тато, дай та ін.). Малюк прагне якомога швидше вивчити навколишній світ, досліджувати всі предмети, які знаходяться в полі його зору.
34.Створення у дитсадку та сім’ї умов для організації праці дітей

Плануючи працю дітей у природі, необхідно враховувати такі важливі моменти:

• характер праці;

• тривалість та обсяг роботи;

• способи залучення дітей до праці та організації їх взаємодії;

• методи і прийоми виховання.

Праця дітей у квітнику, саду та на городі має бути різноманітною, посильною та регулярною. Варто пам'ятати, що тільки різноманітна за змістом праця викликає у дітей живий інтерес та бажання долучитися до неї.

Завдання необхідно ускладнювати поступово. Фізичні зусилля, докладені дітьми для їх виконання, не повинні викликати перевтому. Інакше у дітей виникне негативне ставлення до трудових завдань. Тривалість праці залежить від її характеру і віку дітей. Вона може бути такою:

• у молодшій групі - 5 - 7 хвилин;

• у середній групі - 10-15 хвилин з невеликим відпочинком залежно від характеру праці;

* в у старшій групі - 15 - 25 хвилин з перервою на відпочинок або зміною характеру праці.

Знаряддя праці мають бути безпечні і відповідати віковим особливостям дітей. Не варто використовувати іграшковий інвентар - ним важко і незручно працювати.
Вихователь має регулярно залучати до праці у природі кожну дитину, а також раціонально розподіляти завдання між групами дітей. Трудові завдання доцільно поєднувати з різними цікавими прийомами освітньої роботи.

Так, у роботі з дітьми як молодшого, так і старшого дошкільного віку доцільно використовувати тематичні загадки, прислів'я, приказки та ігри - «Знайди за описом», «Вгадай, не помилися», «Вершки та корінці» тощо.