1 Види праці дітей. Зміст і виховне значення кожного виду праці
 Скачать 220.66 Kb.
|
|
24. Уже в ранньому дитинстві ігрова діяльність започатковується в найдоступніших для дошкільнят формах поведінки. Вона ще не є сюжетно-рольовою грою, оскільки за своїм психологічним розвитком дитина не зовсім готова до неї, а вся увага батьків, вихователів зосереджена на набутті первинних сенсорних, рухових, мислительних навичок. Ігрова діяльність наймолодших дошкільників відбувається у таких формах: гра виховання сюжетно-рольовий 1. Предметно-ігрова діяльність. Передуючи сюжетно-рольовій грі дитини, вона допомагає усвідомлювати світ предметів, сприяє оволодінню новими об'єктами дійсності. Наприкінці третього -- на початку четвертого місяця першого року життя малюк опановує рухи, які неодноразово повторює і які приносять йому задоволення (підносить до обличчя свої ручки, розглядає, опускає, знову підносить їх до обличчя). У другому півріччі дитина навчається розглядати предмети, а згодом торкатися і штовхати їх. У цих іграх простежується довільність дій: вона штовхає перед собою м'яч, підповзає до нього, знову штовхає і знову підповзає. Це пов'язане із загальним психічним розвитком відчуттів, сприймань, уваги. Психічний розвиток, перші предметно-ігрові дії дитини відбуваються лише за умови спілкування з дорослими, які опосередковують і організовують її зв'язок зі світом. Вони не тільки пропонують малюкові іграшки і нові предмети, а й показують, що з ними можна робити, допомагають вправлятись у різноманітних діях. Під впливом дорослих дитина опановує перші умовні дії (ігри у хованки, "сороку-ворону", "ладусі" тощо). Спершу вона наслідує рухи, згодом і мовний супровід, не усвідомлюючи його значення.Загалом, предметно-ігрові дії малюків протягом першого року життя мають ознайомлювальний характер, а гра є формою активної орієнтувальної діяльності. У ранньому дитинстві відбувається відокремлення дії від предмета. Внаслідок цього дитина замінює предмети, яких їй не вистачає для дії, словом. Вона називає їжу, якою начебто годує ляльок, якості відсутніх предметів, з якими уявно діє, неіснуючий стан ляльки тощо. Одночасно починає використовувати одні предмети як замінники інших, необхідних за умовами дії. Ігри з уявлюваними предметами, заміна одного предмета іншим виникають приблизно наприкінці другого або на початку третього року життя дитини. Отже, роль виникає з дії, яку виконує дитина у грі з предметами. Однак такі ролі є не узагальненими, а конкретизованими (наприклад, дошкільник перебирає роль не вихователя взагалі, а конкретного вихователя, конкретної особи). Передумовами рольової гри є різноманітні враження дошкільників від користування сюжетними іграшками, допомога дорослих щодо використання їх у грі. Ці передумови за правильного педагогічного керівництва вихователя започатковують виникнення і розвиток режисерських ігор. 25. Народні ігри створені народом так само, як казки, приказки, загадки, вони передаються з покоління в покоління. Із їх змісті відбито національну психологію кожного народу: "У всіх народів існує чималий запас ігор, котрі якоюсь мірою відбивають побут народу". Народні ігри як засіб виховання дітей високо оцінювали " К.Д. Ушинський, " Є.М. Водовозова, " Є. І. Тихєєва, " С. Ф. Русова, " О. П. Усова, " В. О. Сухомлинський та ін. К.Д.Ушинський підкреслював яскраво виражену педагогічну спрямованість народних ігор. На його думку, кожна народна гра містить у собі доступні форми навчання, вона спонукає дітей до ігрових дій, спілкування з дорослими. О. П. Усова писала: "У народних іграх немає навіть тіні педагогічної настирливості, й разом з тим усі вони цілком педагогічні". Високу оцінку іграм дав В. О. Сухомлинський: "Гра - це величезне світле вікно, крізь яке в духовний світ дитини вливається живлючий потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра - це іскра, що засвічує вогник допитливості". З допомогою народних ігор діти опановують перші елементи грамотності, вивчаючи напам'ять вірші, скоромовки, лічилки. Окремі ігри розвивають і математичні здібності (класики, деркач, цурка, клітка та ін.). Класифікація народних ігор Народні ігри можна класифікувати за такими групами: " дидактичні, " рухливі з обмеженим мовленнєвим текстом, " рухливі хороводні ігри, " ігри мовленнєвої спрямованості, " обрядові та звичаєві ігри; " ігри історичної спрямованості; " ігри з відображенням трудових процесів та побуту народу. Рухливі хороводні ігри супроводжуються пісенним текстом. На першому плані - слова, рухи - нескладні (ходіння в колі), по закінченні слів, співу можливий біг. Серед таких ігор найвідоміші: "Огірочки", "Галя по садочку ходила", "Подоляночка", "Перепілочка", "Ой ягіл, ягілочка", "Іде, іде дід" та ін. Обрядові та звичаєві ігри передають характерні події з життя українського народу: початок жнив, косовицю, великодні та купальські ігри, калиту, веснянки. Народні хороводні ігри проводяться в ранкові години, на прогулянці, в другій половині дня. Вони також входять до складу занять з усіх розділів програми, ними бажано закінчувати заняття для піднесення емоційного тонусу дитини. Без хороводних ігор не може обійтись жодне народне свято чи розвага. "Для того, щоб це животворне джерело не замулювалося, - пише В. Скуратівський, - не згасали його пульсуючі водограї, котрі повсякчас погамовують духовну спрагу, приносять нам радість і здоровий дух, мусимо бути ревними оберігачами наших кращих народних традицій, серед яких уосібне місце посідають дитячі ігри і яким відведена самою природою виняткова роль у вихованні наших дітей". 26. Розумове виховання полягає у збагаченні знань дитини, розвитку мислительних процесів, формуванні вміння знаходити, осмислювати, інтерпретувати, використовувати відповідно до потреби інформацію. Його успіх залежить від характеру засвоюваних знань, від засобів і методів, якими послуговується вихователь, його уміння налаштовувати дитину на постійний інтелектуальний розвиток і продуктивну інтелектуальну діяльність. Ці аспекти є складовими змісту розумового виховання. Зміст розумового виховання - формування у дітей певного обсягу знань про предмети і явища (суспільне життя, природу, людину тощо), способів мислительної діяльності (вміння спостерігати, аналізувати, порівнювати, узагальнювати). Найістотніші зрушення у розумовому розвитку дитини є результатом засвоєння не окремих знань і вмінь, а певної їх системи і загальних форм розумової діяльності, які є основою розумового розвитку. Таке бачення змісту розумового виховання спирається на психологічні дослідження (Л. Виготський, П. Гальперін, О. Запорожець, М. Поддьяков та ін.), ідеї гуманістичної педагогіки К. Ушинського, який переконував у недоцільності штучного спрощення наукових знань до рівня дитячого розуміння, а також у нераціональності донесення до дітей знань, які перевищують рівень їхнього розумового розвитку. Для розумового виховання важливо забезпечити здобуття дитиною систематизованих знань - організованих у певній послідовності й повноті знань, що дає змогу розглядати і використовувати їх як єдине ціле. Орієнтація на систематизацію сприяє актуалізації попередньо здобутих знань і глибокому розумінню тих, що формуються. У процесі засвоєння систематизованих знань можливе формування загальної стратегії пізнавальної діяльності дітей - від виокремлення предмета до встановлення його зв'язку з іншими предметами, поряд з якими він існує. Згодом відбувається аналіз його окремих властивостей у системі функціональних зв'язків з іншими предметами. Отже, необхідним елементом змісту розумового виховання є засвоєння систематизованих знань про навколишній світ. Зміст розумового виховання реалізується через використання таких його засобів: 1. Ознайомлення з предметами і явищами навколишнього світу. Обсяг і характер знань визначає програма виховання і навчання у дошкільних закладах дітей кожної вікової групи відповідно до можливостей їхнього розумового розвитку. Усі знання об'єднані в розділи: про природу, предметний світ, працю дорослих, явища суспільного життя тощо. У ранньому дитинстві дитину знайомлять з конкретними предметами і явищами найближчого оточення. Оволодіння різними видами предметних дій і мовою забезпечує формування елементарного кола уявлень: про якості і властивості предметів побуту, іграшки, певні об'єкти природи, про призначення окремих предметів і способи користування ними. У дошкільний період дитина оволодіває основними уміннями і навичками різних видів діяльності: ігрової, трудової, навчальної, спілкування, малювання, ліплення, конструювання. Розширення знань про предмети і явища відбувається завдяки опануванню і розвитку нових видів діяльності, поглибленню змісту тих, які сформувались у ранньому віці. Педагоги, батьки допомагають дітям сформувати уявлення про сім'ю, життя і працю дорослих, норми і правила поведінки, стосунки між людьми, явища суспільного життя, рідне місто чи село, рідний народ, його звичаї і традиції тощо. У старшому дошкільному віці знання поєднуються з формуванням пізнавального ставлення до навколишнього світу, що вимагає розвитку певних способів його освоєння. Діти оволодівають такими мислитель-ними операціями, як порівняння, узагальнення, класифікація; у них формується загальний метод розумової діяльності - здатність швидко і точно зрозуміти завдання, планомірно І послідовно вирішувати його, правильно оцінювати результати. Розумова діяльність дітей формується у процесі навчання під керівництвом дорослого. Усе, що оточує дитину (люди, предметний світ, природа, явища суспільного життя), є джерелом розумового розвитку. 27. Формування національної свідомості та самосвідомості передбачає: виховання любові до рідної землі, до свого народу, готовності до праці в ім'я України, освоєння національних цінностей (мови, території, культури), відчуття своєї причетності до розбудови національної державності, патріотизм, що сприяє утвердженню національної гідності, залучення дітей до практичних справ розбудови державності, формування почуття гідності й гордості за свою Батьківщину. У вихованні почуття національної гідності велике значення має правдиве висвітлення історії культури та освіти народу, повернення до культурних надбань минулого, відкриття невідомих сторінок нашої спадщини. Патріотичні почуття зміцнює героїко-патріотичне виховання, покликане виробляти глибоке розуміння громадянського обов'язку, готовність у будь-який час стати на захист Вітчизни, оволодівати військовими знаннями, а також вивчати бойові традиції та героїчні сторінки історії народу, його Збройних сил. Патріотизм є складним і багатогранним явищем. Багатоаспектність і складність соціального явища, яким є патріотизм, обумовлює розмаїття його форм. Історія розвитку людства свідчить, що з поступовим прогресивним розвитком людства видозмінюється об'єкт патріотизму, який проявляється у певній формі. До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать: o формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста); o формування духовно-моральних взаємин; o формування любові до культурного спадку свого народу; o виховання любові, поваги до своїх національних особливостей; o почуття власної гідності як представників свого народу; o толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей. Патріотичне виховання дошкільнят має вирішувати ширше коло завдань, ніж ті, що зазна-чені. Це не лише виховання любої до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, але виховання шано-бливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчиз-ни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят. Методи виховання дошкільнят забезпечують оволодіння ними знаннями про рідний народ, його Батьківщину і на цій основі - розвиток національних рис і якостей молодого покоління. Досягти якісного рівня патріотичного виховання дошкільників не можна без урахувань специфіки окремих регіонів, їх національних особливостей. Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни - завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей дошкільного віку. Однак в значному ступеню така складність виникає при спробі переносити на дітей "дорослі" показники проявів любові до Вітчизни. Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для фо-рмування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму. Для того, щоб визначити специфіку процесу формування у дітей любові до Вітчизни, необ-хідно визначитися у природі самого патріотичного почуття, його структурі, змісті, а також про-стежити його народження, джерела (на основі яких почуттів воно формується або, точніше, без якої емоційно-пізнавальної основи не може з'явитися це складне інтегральне почуття). Справді, якщо патріотизм - це почуття приязні, відданості, відповідальності і т.д. до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках). Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона пови-нна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю. Захоплення просторами краї-ни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьків-щини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці. Таким чином, базовим етапом у формуванні в дітей любові до Батьківщини необхідно вва-жати накопичення дитиною соціального досвіду проживання у своїй Вітчизні та засвоєння усталених норм поведінки, взаємовідносин. Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об'єднує всі сторони особисто-сті: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну із сторін для отримання єдиного результату. У поняття патріотизму входять когнітивний, емоційний, поведінковий компоненти, які ре-алізуються у сфері соціуму та природи. При цьому для дошкільнят провідним є емоційний компонент. Когнітивний компонент, забезпечує зміст, а поведінковий виконує контрольно-діагностичну функцію. Якщо розглядати патріотизм через поняття "ставлення", можна виділити декілька напрям-ків: 1) ставлення до природи рідного краю, рідної країни; 2) ставлення до людей, які живуть в рідній країні; 3) ставлення до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури; 4) ставлення до державного устрою. Кожен із цих напрямків може стати змістом освітньо-виховної діяльності з дітьми, і кожен внесе свій внесок в соціалізацію особистості дитини за умови врахування особливостей розвит-ку дітей. Неможливо говорити про виховання любові до Батьківщини без повідомлення дітям пев-них знань про неї. Зміст занять також можливо визначити в декількох напрямках. Дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, в якій во-на живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визна-чні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни. 28. Вступ до школи - переломний момент у житті дитини. З нього починається новий етап у розвитку малюка: йому належить освоювати не завжди схожі на колишні форми діяльності , виробляти інший стиль стосунки з однолітками і дорослими , фізіологічно перебудовуватися . Як же зробити так , щоб цей процес пройшов для дитини безболісно ? І тут ми впевнені , велику допомогу може надати тісний зв'язок дитячого садка і школи . В процесі своєї роботи вихователь виявляє готовність дитини до навчання в школі , здібності розумової діяльності , стан мови та особливості їх соціального розвитку . Проблема наступності між дошкільною і початковою освітою актуальна у всі часи. Як вирішити проблему наступності між ДНЗ та початковою школою ? Поняття наступності трактується широко - як безперервний процес виховання і навчання дитини , що має загальні та специфічні цілі для кожного вікового періоду , тобто - це зв'язок між різними ступенями розвитку , сутність якої полягає у збереженні тих чи інших елементів цілого або окремих характеристик при переході до нового станом . І не випадково в даний час необхідність збереження наступності і цілісності освітнього середовища відноситься до числа найважливіших пріоритетів розвитку освіти Росії . якості підстав для здійснення наступності дошкільної та початкової шкільної освіти виділяють: 1 . Стан здоров'я та фізичний розвиток дітей. 2 . Рівень розвитку їх пізнавальної активності як необхідного компонента навчальної діяльності . 3 . Розумові і моральні здібності. 4 . Сформованість їх творчої уяви . 5 . Розвиток комунікативних умінь , тобто вміння спілкуватися з дорослими і однолітками. Пріоритетною формою організації та проведення занять з дітьми - дошкільнятами є гра - провідний в цьому віці вид діяльності , що створює найбільш сприятливі умови для психічного та особистісного розвитку дитини , оскільки в процесі гри він сам прагне навчитися тому , що ще не вміє. Вся робота з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку повинна виходити з принципу "не нашкодь " і бути спрямованою на збереження здоров'я , емоційного благополуччя і розвитку індивідуальності кожної дитини. Тільки в рамках розвиненою ігрової діяльності у дітей формуються початку діяльності навчальної. Найсерйозніший питання, якому повинна приділятися велика увага в дошкільному віці - це формування соціальних навичок , починаючи з освоєння дітьми основ культурно -гігієнічних навичок до навчання складним комунікативним навичкам . У початковій школі робота з освоєння соціальних навичок , звичайно ж , триває. Особлива увага приділяється навичкам партнерського спілкування і ділової взаємодії . Вже в дитячому саду діти починають самостійно відпрацьовувати правила поведінки в тій чи іншій конкретній ситуації . Якщо говорити про фізичний розвиток , то і тут велика частина роботи падає на дитячий садок , так як дошкільний вік - це період , коли розвивається рухова та сенсорна системи організму. Діти мають можливість переміщатися по групі вільно . Їм надається свобода вибору виду діяльності , свобода вибору зручного дитині положення в просторі (сидячи , стоячи і навіть лежачи) . Ця свобода дозволяє дитині правильно розвиватися фізично. У школі дитині важко утримувати статичне положення . У зв'язку з цим на початковому етапі шкільного навчання педагогам необхідно дозволяти дітям вибирати зручне положення тіла (чого , звичайно, немає в школі). Розвиток емоційно -вольової сфери. Мета - одна , але завдання в школі кілька ускладнюються. У дитячому садку ми ведемо цілеспрямовану роботу з формування у дитини найпростіших навичок внутрішньої вольової регуляції . Діти займаються яким-небудь видом діяльності не на вимогу дорослого , а за своїм бажанням і , найчастіше , заради успіху загальної справи. Ці навички продовжують активно формуватися в початковій школі в процесі взаємодії дітей у навчальній діяльності . Причому , форми і методи організації навчально -виховної роботи плавно переходять з дитячого саду в школу : ранок починається зі збору в коло , діти вітають один одного і обговорюють нагальні проблеми , дітям надається можливість вибору завдання будь-якого ступеня складності; вони активно працюють в парах . Проектна діяльність переходить з дитячого саду в школу. Розвиток навичок пізнавальної діяльності найбільш ефективно проходить в період дошкільного дитинства. У групах є центри з розвитку мовлення , сюжетно- рольової гри , центр изодеятельности . І з кожним роком вони стають різноманітнішими . У школі центри зберігаються , але чи є у дітей можливість ними скористатися? Формування навчальних навичок ми , природно , перекладаємо на школу. У дитячому садку ми формуємо тільки елементарні навички - це навички організації робочого простору , навички приведення в порядок робочого місця , навички координації дій при роботі з партнером. Одним з найважливіших завдань , що вимагають комплексного вирішення , є створення єдиного освітнього процесу , що зв'язує дошкільні та шкільні роки. Нами визначено три основних напрями забезпечення наступності між дошкільною і шкільною освітою : 1 . Методична робота. 2 . Робота з батьками. 3 . Робота з дітьми. Методична робота передбачає проведення семінарів - практикумів , бесід , методичних зустрічей для педагогів школи та дитячого садка за темами: - Адаптація учнів перших класів до навчання в школі ; - Психологічна готовність дитини до школи; - Завдання дитячого саду і сім'ї по підготовці дитини до школи . Робота з батьками ведеться протягом усього навчального року. Батьківські збори про підготовку дитини до школи , про розвиток пізнавальних і творчих здібностей. Вчителі відповідають на запитання батьків майбутніх першокласників . Це дозволяє батькам визначитися з вибором школи. І звичайно робота з дітьми. Традиційною формою знайомства є екскурсії до школи. Відвідування музею школи , бібліотеки , спортивного залу. Зустріч з учнями школи , колишніми вихованцями дитячого саду - все це викликає у дітей бажання піти в школу , вселяє впевненість у своїх силах. Думаю , що така співпраця заради дітей , дозволить досягти позитивних результатів у роботі . За визначенням Д.Б. Ельконіна , дошкільний і молодший шкільний вік - це одна епоха людського розвитку , іменована " дитинством ". Вихователь і вчитель початкових класів також мають багато спільного , тому у них загальне родове ім'я - педагог. Проблема наступності може бути успішно вирішена при тісній взаємодії дитячого садка і школи . Виграють від цього всі , особливо діти . Заради дітей можна знайти час , сили і засоби розв'язання задачі спадкоємності. |