1. Визначити предмет і завдання педагогіки,охарактерезувати основні її категорії. Предмет педагогіки
 Скачать 202.6 Kb.
|
|
55.Відомо, що відносно самостійними видами діяльності педагога є викладання і виховна робота.Охарактеризувати їх. Традиційно основними видами педагогічної діяльності, здійснюваними в цілісному педагогічному процесі, є викладання і виховна робота. Виховна робота - це педагогічна діяльність, направлена на організацію виховного середовища і управління різноманітними видами діяльності вихованців з метою вирішення завдань гармонійного розвитку особи. А Викладання - це такий вид виховної діяльності, який направлений на управління переважно пізнавальною діяльністю школярів. За великим рахунком, педагогічна і виховна діяльність - поняття тотожні. Таке розуміння співвідношення виховної роботи і викладання розкриває сенс тези про єдність навчання і виховання. Викладання, здійснюване в рамках будь-якої організаційної форми, а не тільки уроку, має зазвичай жорсткі тимчасові обмеження, строго певну мету і варіанти способів її досягнення. Найважливішим критерієм ефективності викладання є досягнення учбової мети. Виховна робота, також здійснювана в рамках будь-якої організаційної форми, не переслідує прямого досягнення мети, бо вона недосяжна в обмежених тимчасовими рамками організаційної форми терміни. У виховній роботі можна передбачити лише послідовне вирішення конкретних завдань, орієнтованих на мету. Найважливішим критерієм ефективного вирішення виховних завдань є позитивні зміни в свідомості вихованців, що виявляються в емоційних реакціях, поведінці і діяльності. Викладання як діяльність має дискретний характер. Воно зазвичай не передбачає взаємодії з учнями в підготовчий період, який може бути більш менш тривалим. Особливість виховної роботи полягає в тому, що навіть за умови відсутності безпосереднього контакту з вчителем вихованець знаходиться під його опосередкованим впливом. Зазвичай підготовча частка у виховній роботі триваліша, а нерідко і більш значуща, ніж основна частка. Відмічені відмінності в організації діяльності викладання і виховної роботи показують, що викладання значно легше по способах його організації і реалізації, а в структурі цілісного педагогічного процесу воно займає підлегле положення. Отже, з багатьох видів діяльності школярів пізнавальна діяльність не замикається тільки рамками навчання, яке, у свою чергу, "обтяжене" виховними функціями. Досвід показує, що успіхів у викладацькій діяльності добиваються перш за все ті вчителі, які володіють педагогічним умінням розвивати і підтримувати пізнавальні інтереси дітей, створювати на уроці атмосферу спільної творчості, груповій відповідальності і зацікавленості в успіхах однокласників. Це говорить про те, що не викладацькі уміння, а уміння виховної роботи є первинними в змісті професійної готовності вчителя. У зв'язку з цим професійна підготовка майбутніх вчителів має на меті формування їх готовності до управління цілісним педагогічним процесом. 56.Визначити ознаки виховного колективу.Розкрити його основні етапи (стадії) розвитку. Ознаки колективу – це ті характерні риси, які властиві колективу. До них належать: а) наявність загальної соціально значимої мети; б) спільна діяльність для досягнення мети; в) стосунки відповідальної залежності між членами колективу; г) наявність виборних керівних органів (органів самоврядування). У дружньому колективі система стосунків визначається розумним поєднанням особистих і суспільних інтересів. У школі є такі типи колективів: а) навчальні колективи: класний (первинний або контактний), загальношкільний, предметних гуртків; б) самодіяльні організації: колективи художньої самодіяльності (хор, ансамбль, гуртки), в) товариства: спортивне, книголюбів та інші; г) різновікові загони, об’єднання за інтересами; д) тимчасові об’єднання для виконання певних видів роботи. Наявність різних типів колективів свідчить про складність його структури, найбільш стабільною ланкою в офіційній структурі шкільного колективу є колектив класу. У своєму розвитку колектив проходить три основні стадії (етапи).На першій стадії розвитку колектив характеризується такими ознаками:• він лише починає створюватись;• члени колективу недостатньо знають один одного;• вихованці неповною мірою усвідомлюють завдання;• відсутня ініціатива в конкретній діяльності;• відсутній актив.На другій стадії розвитку колективу починає діяти принцип паралельної дії: педагог впливає на вихованців через актив і одночасно тактовно і ненав'язливо здійснює безпосередній вплив. Це дієвий, але водночас і доволі тонкий інструмент формування колективу і забезпечення належних умов для життєдіяльності кожного його члена.Третя стадія розвитку цієї вимоги, — писав А.С. Макаренко, — коли вимагає колектив. Це — той наслідок, що винагороджує вас за нервову працю першого періоду. Коли вимагає колектив, коли колектив збився в певному тоні і стилі, робота вихователя стає математично точною, організованою роботою. 57.Охарактеризувати державні нормативні документи,в яких відображений зміст освіти у сучасній школі. Навчальний план.Він є головним для навчального закладу документом, який визначає зміст і структуру навчального процесу.Навчальний план — документ про склад навчальних предметів, які вивчають у певному закладі освіти, їх розподіл, тижневу й річну кількість годин, що відводяться на кожний навчальний предмет, і про структуру навчального року.Базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів визначає структуру та зміст середньої освіти через інваріантну і варіативну складові, які встановлюють погодинне та змістове співвідношення між освітніми галузями. Він регулює також гранично допустиме навчальне навантаження учнів і загальну кількість навчальних годин. Інваріантна складова змісту загальної середньої освіти формується на державному рівні, вона єдина для всіх закладів загальної середньої освіти, визначається через освітні галузі базового навчального плану. Варіативну складову формує загальноосвітній навчальний заклад з урахуванням особливостей регіону та індивідуальних освітніх запитів учнів. Навчальний план профільного навчання (10—12 класи) складається із трьох частин: циклу профільних предметів; загального циклу предметів; курсів за вибором. Група профільних предметів має інваріантну і варіативну складові. До інваріантної частини належать українська мова, історія України, іноземна мова, інформатика і комп'ютерна техніка. Варіативна частина охоплює предмети, які є основою профілю. Наприклад, історико-філологічний профіль: українська мова, українська література, історія України, всесвітня історія, зарубіжна література; історико-правознавчий: історія України, всесвітня історія, правознавство; фізико — математичний: фізика, алгебра, геометрія. Нормативна частина змісту освіти є гарантованим мінімумом до відповідного освітнього (освітньо-кваліфікаційного) рівня. Вона визначається державним стандартом освіти і є обов'язковим компонентом реалізації освітньої (освітньо-професійної) програми.Нормативні навчальні дисципліни визначає державний стандарт освіти (освітньо-професійна програма підготовки). Дотримання їх назв є обов'язковим для вищих навчальних закладів, а обсяг не може бути меншим від обсягу, встановленого державними стандартами освіти. 58.Довести,що виховання – це процес інтеграції загальнолюдських цінностей. «Виховання - діяльність з передачі новим поколінням суспільно-історичного досвіду; планомірне і цілеспрямоване вплив на свідомість і поведінку людини з метою формування певних установок, понять, принципів, ціннісних орієнтацій, що забезпечують умови для його розвитку, підготовки до громадського життя та праці ». Протягом багатьох років масова практика в якості результату виховання передбачала відтворення існуючих форм життєдіяльності через формування зовнішньої сторони - поведінки людини в соціально значимих ситуаціях. Сьогодні багато стереотипів, до яких звикли педагоги, батьки, самі діти, виявляються неефективними. Виникли завдання, які раніше не входили до кола педагогічних цінностей і цілей: внутрішня сутність людини, її устремління, право бути самим собою. Неефективними виявилися такі звичні педагогічні стереотипи як виділення виховання із загального освітнього процесу, обмеження його ролі і місця позанавчальних формами взаємодії вчителя і учня, поділ виховання на безліч видів (моральне, трудове та ін.) Спроба створити єдину мету виховання, єдину модель організації виховного процесу також виявилася неефективною. Сьогодні навіть серед педагогів існує думка, що виховання - біг на місці, в силу його повної невідповідності рівня соціальних змін. Такий стан справ вимагає переосмислення самого поняття «виховання» і створення нових підходів до побудови виховної роботи в школі. Виховання, як відомо, відноситься до соціально обумовленим процесам. На вибір цілей, принципів, змісту і способів організації процесу виховання істотно впливає політична, економічна, соціокультурна ситуація в розвитку держави і суспільства. 59.Відомо,що основна фунція педагога є управлінська(управління педагогічним процесом).З’ясувати яким чином вона реалізується на кожному з етапів даного процесу. Процес управління складається з чергування певних етапів і проявляється як безперервна послідовність цілеспрямованих дій апарату управління та керівникадля досягнення певних результатів. На нашу думку процес поділу на етапи є певним аналітичним інструментом, який дозволить виявити як закономірності процесу управління, так і виділити ті шляхи, які будуть здатні його певним чином вдосконалити. Виходячи з усього вищесказаного, можна визначити етап процесу управління як сукупність управлінських оп6ерацій, дій, який характеризується якісною визначеністю і однорідністю і відображає необхідність їх існування [3, с. 23]. Традиційно управлінський процес представлений у вигляді послідовно змінюють один одного етапів, таких як цілепокладання, оцінка ситуації, визначення проблеми, вироблення управлінського рішення. Необхідно також відзначити ту обставину, що виділення тих чи інших етапів процесу управління необхідно з урахуванням певних аспектів процесу. До них зокрема відносяться наступні аспекти. Організаційний аспект процесу управління проявляється в послідовності використання організаційних важелів впливу. У зв'язку з використанням даного аспекту, можна виділити наступні етапи: регламентування, нормування, інструктування, відповідальність [6, с.5]. Функціональний аспект процесу управління проявляється в послідовності реалізації основних функцій управління. У відповідності з даним аспектом у процесі управління можна виділити наступні етапи: планування, організація; активація; регулювання, координація, контроль Інформаційний аспект процесу управління являє собою весь комплекс операцій по перетворенню, очищенню інформації, виконуються у певній послідовності та взаємозв'язку з метою переведення системи з одного стану в інший. Інформаційний аспект процесу управління проявляється в послідовності виконання інформаційних робіт в процесі управління. У зв'язку з даними посилками з використанням інформаційного підходу виділяються наступні етапи в процесі управління: етап пошуку інформації; етап комплектування інформації; етап обробки і передачі інформації. І, нарешті, останнім аспектом, який впливає на виділення тих чи інших етапів ви процесі управління є економічний аспект у процесі управління. Економічний аспект у процесі управління знаходить своє вираження у використанні ресурсів виробництва. Економічний аспект процесу управління можна виразити через існування наступних етапів: встановлення економічних потреб; оцінка наявності ресурсів; розподіл ресурсів, використання ресурсів. Таким чином, можна зробити наступні висновки. Процес управління складається з чергування певних етапів і проявляється як безперервна послідовність цілеспрямованих дій апарату управління та керівника для досягнення певних результатів. Традиційно в якості основних етапів процесу управління виділяють наступні: цілепокладання; оцінка ситуації; визначення проблеми; управлінське рішення. Однак, такими авторами, як О. С. Виханский і А. І Наумов, пропонується інша логічна схема, яка відображає кардинальноновий підхід до виділення етапів у процесі розвитку управління. Також певні особливості у виділенні тих чи інших етапів процесу управління пов'язані з існуванням таких аспектів управління, як економічний, організаційний,функціональний, інформаційний. 60.Визначити місце особистості у системі колективних відносин,назвати ознаки колективу. Розуміння колективу, запропоноване А. С. Макаренком, зумовило питання про місце особистості в колективі і системі взаємовідносин людей: «Коллектив- це цілеспрямований комплекс осіб, організованих, володіючих певними колективними якостями. Там, де є організація колективу, де є органи колективу, там є організація уповноважених осіб, довірених колективом, і питання ставлення людини до людини - це не питання дружби, не питання любові, не питання сусідства, а це питання відповідальної залежності». Вчитель має справу не лише з окремими учнями, кожен з яких відрізняється яскравою індивідуальністю, йому одному властивими особливостями і своєрідністю, але, перш за все, з різними об'єднаннями дітей – колективами (клас, спортивна команда, гурток), групами, компаніями, що стихійно склалися. Формування особистості в колективі, взаємовідношення особистості і колективу, вплив колективу на особистість, ефект виховного впливу вчителя багато в чому визначаються структурою колективів і груп, в які входить учень, їх спрямованістю, характером взаємостосунків їх членів, залежать від положення учня в колективі, або від його соціометрического статусу. Ознаки колективу – це ті характерні риси, які властиві колективу. До них належать: а) наявність загальної соціально значимої мети; б) спільна діяльність для досягнення мети; в) стосунки відповідальної залежності між членами колективу; г) наявність виборних керівних органів (органів самоврядування). У дружньому колективі система стосунків визначається розумним поєднанням особистих і суспільних інтересів. У школі є такі типи колективів: а) навчальні колективи: класний (первинний або контактний), загальношкільний, предметних гуртків; б) самодіяльні організації: колективи художньої самодіяльності (хор, ансамбль, гуртки), в) товариства: спортивне, книголюбів та інші; г) різновікові загони, об’єднання за інтересами; д) тимчасові об’єднання для виконання певних видів роботи. Наявність різних типів колективів свідчить про складність його структури, найбільш стабільною ланкою в офіційній структурі шкільного колективу є колектив класу. |