1. Визначити предмет і завдання педагогіки,охарактерезувати основні її категорії. Предмет педагогіки
 Скачать 202.6 Kb.
|
|
43.Що таке методологія педагогіки?Охарактерезувати основні філософські напрямки,що виступають у якості різних людинознавчих наук,в тоу числі й педагогіки. Методологія педагогіки - вчення про принципи, форми і методи наукового пізнання педагогічної дійсності. Нині одночасно співіснують різні філософські вчення (направлення) , що виступають як методології різних людинознавчих наук , в тому числі і педагогіки : екзистенціалізм , прагматизм , діалектичний матеріалізм , неотомізм , неопозитивізм та ін.. Екзистенціалізм , або філософія існування - це переживання людиною свого буття у світі.. Основне поняття екзистенціалізму - існування ( екзистенція ) - індивідуальне буття людини, зануреної в своє " Я". Для екзистенціалістів об'єктивний світ існує лише завдяки буттю суб'єкта . Вони заперечують існування об'єктивного знання і об'єктивних істин. Зовнішній світ такий, яким його сприймає внутрішнє " Я " кожного.Екзистенціалісти відзначають деформацію особистості в сучасному світі , її відчуження , втрату своєрідності і т.п. Вихід з цього становища вони вбачають у тому , що індивід повинен творити себе сам. Тому й мета школи полягає в тому , щоб навчити школярів " творити себе як особистість , вчити їх так , щоб вони створювали себе " .Заперечуючи об'єктивні знання , екзистенціалісти виступають проти програм і підручників у школах. Оскільки цінність знань визначається тим , наскільки вони важливі для конкретної особистості , то вчитель повинен надати учневі повну свободу в їх засвоєнні . Учень сам визначає сенс речей і явищ. При цьому провідну роль відіграє не розум , а почуття , мрія , віра . Екзистенціалізм виступає як філософського підстави індивідуалізації навчання. Засновники прагматизму заявили про створення нової філософії , яка стоїть поза ідеалізму і матеріалізму . Головні поняття в прагматизмі - " досвід" , "справа" . Пізнання дійсності вони зводять до індивідуальному досвіду людини. Для них немає об'єктивного наукового знання. Усяке знання , стверджують вони , істинно , якщо воно отримано в процесі практичної діяльності людини , корисно для нього.Найбільш яскравий представник прагматизму - американський вчений Дж.Дьюи . Він вважається засновником прагматичної педагогіки , яка надавала і продовжує чинити сильний вплив на шкільну освіту багатьох країн , і в першу чергу США .Спираючись на базове поняття прагматизму - " досвід" , Дж.Дьюи оголосив індивідуальний досвід дитини основою навчального процесу . Мета освіти , на його думку , зводиться до процесу " самовиявлення " даних дитині від народження інстинктів і схильностей . З позиції індивідуального досвіду Дж.Дьюи і його послідовники ( Т.Брамельд , А.Маслоу , Е.Келлі та ін ) розглядають питання морального виховання . Вони стверджують , що людина не повинна керуватися в своїй поведінці якимись заздалегідь сформульованими принципами і правилами. Він веде себе так , як диктує йому дана ситуація і поставлена їм мета . Морально все , що допомагає досягненню особистого успіху . Діалектичний матеріалізм як філософське вчення про найбільш загальні закони руху і розвитку природи , суспільства і мислення зародився в 40 -і рр. . ХIХ в . Широке поширення він отримав в ХХ в . , Особливо в країнах соціалізму. Найбільш великі його представники - К.Маркс і Ф.Енгельс поширили матеріалізм на розуміння історії суспільства , обгрунтували роль суспільної практики в пізнанні , органічно поєднали матеріалізм і діалектику .Основні положення діалектичного матеріалізму зводяться до наступного: матерія первинна , а свідомість вдруге ; воно виникає в результаті розвитку матерії ( мозку людини) і є його продуктом (принцип матеріалістичного монізму ) ; явища об'єктивного світу і свідомості причинно обумовлені , оскільки взаємопов'язані і взаємозалежні (принцип детермінізму ) ; всі предмети і явища перебувають у стані руху , розвиваються і змінюються (принцип розвитку) .У філософії діалектичного матеріалізму важливе місце займають закони діалектики : перехід кількісних змін у якісні , єдність і боротьба протилежностей , заперечення заперечення .Діалектико- матеріалістична педагогіка виходить з того , що особистість є об'єкт і суб'єкт суспільних відносин . Її розвиток детерміновано зовнішніми обставинами і природною організацією людини. Провідну роль у розвитку особистості відіграє виховання , яке являє собою складний соціальний процес, що має історичний і класовий характер. Особистість і діяльність людини знаходяться у єдності: особистість проявляється і формується в діяльності . Неотомізм - вчення , яке від середньовічного релігійного філософа Фоми Аквінського , який з метою посилення впливу церкви на людей визнавав розум як засіб, необхідний для доказу релігійних догм. Неотомісти , розвиваючи ідеї середньовічного філософа в сучасних умовах , враховують той факт , що наукові знання міцно увійшли в життя людей. Неотомісти доводять провідну роль релігії у вихованні підростаючих поколінь. міститься різка критика падіння моральних устоїв в сучасному світі. Вони вказують на зростання злочинності , жорстокості , наркоманії , які ведуть до деструкції суспільства. Неотомісти звинувачують школу у зайвій раціональності і забутті " досознательного " , в якому , нібито , знаходяться джерела любові, щастя , свободи і сенсу життя. Тому вся система навчання і виховання , на їх думку , має бути спрямована на розвиток " досознательного " прагнення наблизитися до Бога. Неопозитивізм , залишаючись у своїй суті позитивізмом , увібрав в себе деякі сучасні поняття і терміни і посів чільне місце в сучасній філософії . Слабкість педагогіки неопозітівісти вбачають у тому , що в ній домінують даремні ідеї та абстракції , а не реальні факти. Яскравий представник неопозитивізму - Дж.Конант , великий вчений- атомник і політичний діяч США . Його книги "Американська середня школа сьогодні" , " Підготовка американських вчителів " та ін справили великий вплив на педагогічну думку США . 44.Розкрити найважливіші закономірності процесу виховання. Закономірності виховання — стійкі, повторювані, об'єктивно існуючі істотні зв'язки у ньому, реалізація яких сприяє забезпеченню ефективності розвитку особистості школяра. У виховному процесі виявляються такі закономірності :
45.Сформувати і пояснити основні вимоги до сучасного уроку в школі. Урок - форма організації навчання, за якої заняття проводить учитель з групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу й відповідно до розкладу. Визначають ряд вимог до уроку, які необхідно враховувати : 1. Урок повинен передбачати не тільки виклад матеріалу, змісту, а й завдання, що припускають застосування засвоєння навчальної інформації на практиці.2. Частина цих знань повинна бути отримана учнями у процесі самостійного пошуку шляхом рішення пошукових задач наскільки пошук таких знань доступний для учнів відповідного віку, настільки важливі способи діяльності, які учень опановує у процесі пошуку.3. Виклад навчального матеріалу на уроці може і повинен бути варіативним за своєю структурою. В одних випадках викладається готова інформація у формі пояснення та за допомогою ілюстрацій. В інших випадках матеріал вивчається шляхом постановки вчителем проблеми та розкриття шляхів її доказового рішення.Виклад навчальної інформації можливий у формі розповіді, лекцій, читання підручника, перегляду діафільмів тощо. Одна з основних вимог до уроку передбачає його науковість, неодмінною умовою науковості змісту уроку є ознайомлення учнів із доступними для них методами науки.4. Жоден урок не може вирішувати всіх задач навчання, розвитку та виховання учнів. Він є частиною теми, курсу, навчального предмета та взагалі процесу навчання, освіти. Важливо завжди усвідомлювати, яке місце він займає в системі навчального предмета, які його дидактичні, виховні та розвивальні цілі. Урок повинен бути логічною одиницею теми, розділу, курсу. Урок - це педагогічний здобуток, і тому він повинен відрізнятися цілісністю, внутрішнім взаємозв'язком частин, єдиною логікою розгортання діяльності вчителя й учнів.5. На уроці повинен здійснюватись розвиток навчальних компетентностей учнів за допомогою відтворення академічних знань учнями, вправ у вміннях і навичках, шляхом виконання завдань на застосування академічних компетентностей у нестандартній ситуації.6. Навчальний процес тупиковий без кількоразового повторення змісту академічних знань і навчальних умінь.Форма повторення може бути різною, у залежності від цілей уроку та його змісту.7. На уроках повинно проводиться систематичне та планомірне оцінювання рівня навчальних досягнень учнів. Головний критерій якості уроку - не застосування тих чи інших видів роботи учнів чи використаних учителем методик, а навченість учнів, досягнення цілей уроку. Культура вчителя, його інтелектуальний і моральний рівень є однією з головних умов ефективності уроку. 46.Дати визначення «метод» , «прийом» , «засіб» виховання.На які групи поділяються методи виховання у відомих вам класифікаціях? Метод виховання - спосіб взаємопов'язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованої на формування у вихованців поглядів, переконань, навичок і звичок поведінки. Прийом виховання - частина, елемент методу виховання, необхідний для ефективнішого застосування методу в конкретній ситуації. Засіб виховання - вид суспільної діяльності, який впливає на особистість у певному напрямі. Методи виховання класифікуються на такі групи :
47.Охарактеризувати типологію уроків за дидактичною метою. Типологія уроків У теорії та практиці навчання провідне значення відводиться наступним типологиям уроків: - За основною дидактичної мети ; - За основним способом їх проведення; - По основних етапах навчального процесу . 1 . Урок ознайомлення з новим матеріалом Структура цього уроку визначається його основною дидактичною метою : введенням поняття , встановленням властивостей досліджуваних об'єктів , побудовою правил , алгоритмів і т.д. Його основні , етапи : 1 . повідомлення теми , мети , завдань уроку і мотивація навчальної діяльності; 2 . підготовка до вивчення нового матеріалу через повторення і актуалізацію опорних знань ;3 . ознайомлення з новим матеріалом;4 . первинне осмислення і закріплення зв'язків і відносин в об'єктах вивчення;5 . постановка завдання додому ;6 . підведення підсумків уроку . 2 . Урок закріплення вивчення Основна дидактична мета його - формування певних умінь . Найбільш загальна структура уроку закріплення вивченого така:1 . перевірка домашнього завдання , уточнення напрямів актуалізації матеріалу;2 . повідомлення теми , мети і завдань уроку , мотивація навчання ;3 . відтворення вивченого і його застосування в стандартних умовах;4 . перенос набутих знань та їх первинне застосування в нових або змінених умовах з метою формування умінь ;5 . підведення підсумків уроку;6 . постановка домашнього завдання 3 . Урок застосування знань і умінь У процесі застосування знань і умінь розрізняють такі основні ланки : відтворення і корекція необхідних знань і умінь ; аналіз завдань і способів їх виконання ; підготовка необхідного обладнання; самостійне виконання завдань ; раціоналізація способів виконання завдань ; зовнішній контроль і самоконтроль в процесі виконання завдань . Цим обумовлена можлива структура такого уроку:1 . перевірка домашнього завдання ;2 . мотивація навчальної діяльності через усвідомлення учнями практичної значущості застосовуваних знань і умінь , повідомлення теми , мети і завдань уроку;3 . осмислення змісту і послідовності застосування практичних дій при виконанні майбутніх завдань;4 . самостійне виконання учнями завдань під контролем вчителя;5 . узагальнення і систематизація результатів виконаних завдань ;6 . підведення підсумків уроку і постановка домашнього завдання .4 . Урок узагальнення та систематизації знань На уроках узагальнення та систематизації знань виділяють найбільш загальні й істотні поняття, закони та закономірності , основні теорії та провідні ідеї , встановлюють причинно -наслідкові та інші зв'язки і відносини між найважливішими явищами , процесами , подіями , засвоюють широкі категорії понять і їх систем і найбільш загальні закономірності . Процес узагальнення та систематизації знань передбачає таку послідовність дій : від сприйняття , осмислення й узагальнення окремих фактів до формування понятті , їх категорій і систем , від них - до засвоєння більш складної системи знань : оволодіння основними теоріями і ведучими ідеями досліджуваного предмета . У зв'язку з цим , в уроці узагальнення і систематизації знань виділяють такі структурні елементи:1 . постановка мети уроку і мотивація навчальної діяльності учнів;2 . відтворення і корекція опорних знань3 . повторення і аналіз основних фактів , подій , явищ ;4 . узагальнення і систематизація понять , засвоєння системи знань і їх застосування для пояснення нових фактів і виконання практичних завдань ;5 . засвоєння провідних ідей і основних теорій на основі широкої систематизації знань ; 6 . підведення підсумків уроку . 5 . Урок перевірки та корекції знань і умінь Контроль і корекція знань і вмінь здійснюється на кожному уроці . Але після вивчення однієї або декількох підтем або тим вчитель проводить спеціальні уроки контролю і корекції, щоб виявити рівень оволодіння учнями комплексом знань і умінь , і на його основі прийняти певні рішення щодо вдосконалення навчального процесу . При визначенні структури уроку контролю та корекції , доцільно виходити з принципу поступового наростання рівня знань і умінь , тобто від рівня усвідомлення до репродуктивного та продуктивного ( конструктивного ) рівнів . При такому підході можлива наступна структура уроку:1 . ознайомлення з метою та завданнями уроку , інструктаж учнів з організації роботи на уроці;2 . перевірка знань учнями фактичного матеріалу та їх умінь розкривати елементарні зовнішні зв'язки в предметах і явищах ;3 . перевірка знань учнями основних понять , правил , законів і умінь пояснити їх сутність , аргументувати свої судження і наводити приклади ;4 . перевірка вмінь учнів самостійно застосовувати знання в стандартних умовах;5 . перевірка вмінь учнів застосовувати знання в змінених , нестандартних умовах;6 . підведення підсумків ( на даному і наступних уроках) .6 . комбінований урок Комбінований урок характеризується постановкою і досягненням кількох дидактичних цілей . Їх численними комбінаціями визначаються різновиди комбінованих уроків . Традиційною є наступна структура комбінованого уроку:1 . ознайомлення з темою уроку , постановка його цілей і завдань;2 . перевірка домашнього завдання ;3 . перевірка знань і вмінь учнів з пройденого матеріалу ;4 . виклад нового матеріалу;5 . первинне закріплення вивченого матеріалу;6 . підведення підсумків уроку і постановка домашнього завдання. |