1. Визначити предмет і завдання педагогіки,охарактерезувати основні її категорії. Предмет педагогіки
 Скачать 202.6 Kb.
|
|
6.Сформувати основні завдання,розкрити зміст та визначити педагогічні умови організації трудового виховання у сучасній школі. Трудове виховання - процес залучення школярів до різноманітних педагогічно організованих видів суспільно корисної праці з метою передавання їм певного виробничого досвіду, розвитку в них творчого практичного мислення, працьовитості и свідомості людини праці. Завдання трудового виховання: учнів озброюють технічними та сільськогосподарськими знаннями, у них формуються трудові вміння і навички, здійснюється психологічна та практична підготовка до праці й вибору професії. Трудове і початкове професійне навчання не визначають однозначно професійного спрямування юнаків і дівчат, а мають загальноосвітній, загально розвиваючий і політехнічний характер. Набутий учнями початковий практичний виробничий досвід допомагає їм краще зрозуміти свої здібності, нахили, інтереси й остаточно визначитись у виборі професії. Праця у шкільних майстернях, на навчально-дослідних ділянках сприяє усвідомленню школярами її суспільної користі й виробничої значущості. Різноманітність видів праці, в яких беруть участь учні, дає змогу розвивати їх задатки, нахили, інтереси, створює умови для вибору майбутньої професії. В організації трудового навчання вагома роль належить особистому прикладу вчителя праці, його майстерності та культурі. Складовою системи трудового виховання школярів є також організація їх суспільно корисної праці. За суспільною значущістю її поділяють на продуктивну, суспільно корисну і побутову. 7.Розкрийте сутність «розвиток особистості».Яка роль навчання у розвитку особистості?(концепція Л.Виготського) Розвиток особистості - це безперервний процес, що виявляється у кількісних і якісних змінах людської істоти. Ми постійно дізнаємося про себе щось нове. Рік за роком відкривається щось таке, чого ми раніше не знали. Нам щоразу здається, що ось тепер-то нашим відкриттям настав кінець, але цього ніколи не буде. Ми продовжуємо виявляти в собі щось одне, то інше, деколи переживаючи потрясіння. Це говорить про те, що завжди залишається частина нашої особистості, яка як і раніше несвідома, яка як і раніше знаходиться в становленні. Ми незавершених; ми ростемо і змінюємося. Хоча та майбутня особистість, якою ми будемо коли-то, вже присутня в нас, просто вона поки що залишається в тіні. Це подібно біжить кадру в фільмі. Майбутня особистість не видно, але ми рухаємося вперед, де ось-ось почнуть вимальовуватися її обриси. Такі потенціали темної сторони его. Ми знаємо, якими ми були, але не знаємо, якими станемо! " К. Г. Юнг Оскільки особистісні якості людини розвиваються прижиттєво, для педагогіки важливе значення має розкриття сутності поняття "розвиток". Розвиток особистості - одна з головних категорій у психології та педагогіці. Психологія пояснює закони розвитку психіки, педагогіка будує теорії про те, як цілеспрямовано керувати розвитком людини. У науці є формула: людиною народжуються, особистістю стають. Отже, особистісні якості набуваються в процесі розвитку. Розвиток особистості розуміється як процес кількісних і якісних змін під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів. Розвиток веде до зміни якостей особистості, до появи нових властивостей; психологи називають їх новоутвореннями. Зміна особистості від віку до віку протікає в наступних напрямках:  фізіологічний розвиток (скелетно-м'язова і інші системи організму), психічний розвиток (процеси сприйняття, мислення та ін), соціальний розвиток (формування моральних почуттів, засвоєння соціальних ролей та ін.) Розвиток відбувається: 1. В єдності біологічного і соціального в людині. 2. Діалектично (перехід кількісних змін у якісні перетворення фізичних, психічних і духовних характеристик особистості), розвиток йде нерівномірно (коженорган розвивається у своєму темпі), інтенсивно в дитинстві і юнацтві, потім сповільнюється. Існують оптимальні строки для становлення окремих видів психічної діяльності. Такі оптимальні періоди називаються сенситивними (Леонтьєв, Виготський). Причина - нерівномірність дозрівання мозку і нервової системи. (Вік від 6 до 12 років - оптимальний для розвитку навичок вирішення проблем. Іноземна мова - 3-6 років, читання - від 2 до 5 років, плавання - до року, розвивальне навчання - 1-2 років> відмінники в 1-2 класах .) Пластичність нервової системи: слабкі функції можуть бути компенсовані сильними (слабка пам'ять - висока організація пізнавальної діяльності). 1. за допомогою розв'язання суперечностей (між потребами і можливостями їх задоволення, можливостями дитини та вимогами суспільства, між цілями, які ставить перед собою, і умовами їх досягнення і т.д.). 2. через діяльність (гра, праця, навчання) 8.Що таке конфлікт у вихованні?Охарактерезувати структуру,визначити типи конфліктних ситуацій.Стилі поведінки у конфлікті. Конфлікт — форма соціальної взаємодії між двома чи більш суб'єктами (суб'єкти можуть бути представлені індивідом/групою/самим собою — у випадку внутрішнього конфлікту), що виникає через розбіжність бажань, інтересів, чи цінностей сприйняття.Говорячи інакше, конфлікт — ситуація, коли два чи більш суб'єкти взаємодіє таким чином, що крок вперед у задоволенні інтересів, сприйняття, чи цінностей бажань одного з них означає крок назад для іншого чи інших. Виділяють чотири види конфліктів: - внутріособистісний, що відбиває боротьбу приблизно рівних по силі мотивів, потягів, інтересів особистості; - міжособистісний, що характеризується тим, що діючі обличчя прагнуть реалізувати у своїй життєдіяльності взаємовиключні цілі; - міжгруповий, що відрізняється тим, що конфліктуючими сторонами виступають соціальні угруповання, що переслідують несумісні цілі і перешкоджають один одному на шляху їхнього здійснення; - індивідуально-груповий–виникає у випадку невідповідності поводження особистості груповим нормам і чеканням. 9.Вказати і пояснити основні фунції процесу навчання. Процес – сукупність послідовних дій для досягнення будь-якого результату. Процес навчання – поняття, що відображає суттєві ознаки навчання і характеризує його модель (внутрішню будову). Навчальний процес – поняття, що відображає узагальнені відмінності (час, конкретні умови) в протіканні навчання в різних типах освітніх установ. Виходячи із загальної мети школи, процес навчання повинен здійснювати три функції – освітню, виховну і розвивальну. Це умовний поділ, бо навчальний процес не обмежується формуванням знань, умінь і навичок. Він передбачає також процеси виховання, формування світогляду, розвитку особистості, набуття освіти. Виділення функцій необхідно для забезпечення ефективності практичної діяльності вчителя, особливо під час планування завдань уроку. – Освітня функція передбачає засвоєння наукових знань, формування вмінь і навичок. Наукові знання вміщують в себе факти, поняття, закони, закономірності, теорії, відображають узагальнену картину світу. – Виховна функція передбачає формування світогляду, моральних, трудових, естетичних, етичних уявлень, поглядів, переконань, систему ідеалів. Виховна функція витікає із самого змісту і методів навчання, специфіки організації спілкування вчителя з дітьми. Об’єктивно навчання не може не виховувати певних поглядів і переконань. – Розвивальна функція передбачає окрім формування знань і спеціальних умінь здійснення спеціальної роботи із загального розвитку учнів, їх мислення, волі, емоцій, навчальних інтересів і здібностей. Наприклад, для інтенсивного розвитку мислення в процесі навчання необхідно забезпечити викладання на високому рівні утруднення, в швидкому темпі, забезпечити усвідомлення учнями своїх навчальних дій. Основні функції між собою взаємопов’язані і реалізуються на практиці: 1) комплексом завдань уроку (освіти, виховання і розвитку); 2) змістом діяльності вчителя й учнів; 3) різноманітністю методів, форм і засобів навчання; 4) оцінкою-аналізом під час контролю всіх результатів навчання. 10.Визначити критерії оцінки вихованості учнів.Які методи дослідження використовувалися при цьому? Критерії вихованості — це теоретично розроблені показники рівня сформованості різних якостей особистості(колективу). Критерії вихованості умовно поділяють на «тверді» і «м’які». До «твердих» критеріїв належать важливі статистичні дані, які в комплексі характеризують загальний стан вихованості молоді: кількість правопорушень і тенденції їх зміни; кількість молодих людей, які відбувають покарання за скоєні злочини; кількість розлучень і сімей, які розпалися; темпи поширення пияцтва, наркомани, куріння, проституції серед молоді та багато інших показників. У педагогіці ці критерії використовуються порівняно мало; упродовж десятиліть не прийнято було говорити про проблеми, які виявляються при використанні цих критеріїв. Для характеристики шкільного виховання застосовуються «м’які» критерії, що допомагають педагогам одержати загальне уявлення про хід і результати виховного процесу. І.С. Мар'єнко (1980) як міру оцінки рівня вихованості пропонує вірогідність поведінки у відповідності з прийнятими у суспільстві нормами. І.Д. Бех (1998) пропонує рівень моральної вихованості розуміти як ступінь відповідності рис та якостей, що характеризують моральне обличчя людини у відповідності з моральними вимогами, які пред'являються до даної вікової групи учнів. О.С. Богданова (1995) розглядає рівень моральної вихованості як рівень розвитку моральної свідомості, моральної поведінки та моральних почуттів особистості. Суперечливим моментом у цих підходах є питання про градації шкал вихованості, про виділення критичної точки від ліку. Найчастіше виділяють від трьох до п'яти рангових града цій, іноді від двох до шести і більше. Число таких градацій в дослідженнях, в основному, визначається теоретично і підкріп люється даними спостережень, лабораторних експериментів. Наочним прикладом одновимірної шкали є відома шкала загальної успішності («невстигаючий», «трієчник», «середняк», «хорошист», «відмінник»): невстигаючим вважається той учень, який має підсумкову незадовільну оцінку хоча б з одного навчального предмета, відмінником є той, у кого знання з усіх предметів оцінені на «відмінно» тощо. Той самий спосіб використовується й для оцінки рівня моральної вихованості: педагоги враховують усі відомі їм прояви моральності (аморальності) школяра (як правило, на основі його вчинків) і з врахуванням цих оцінок судять, яку загальну оцінку слід виставити тому або іншому вихованцю. Найбільш популярний спосіб об'єднання часткових оцінок (одержаних за допомогою різних методів) у загальну шкалу полягає у додаванні цих оцінок або обчислювання різних похідних від цієї суми величин. 11.Обгрунтувати основні елементи змісту освіти.Визначити їхні фунції. Зміст освіти на кожному етапі суспільного буття залежить від рівня розвитку науки та економіки, специфіки системи народної освіти певної країни, відведеного на освіту часу, теоретичного і практичного значення окремих галузей науки в загальній системі людських знань, завдань суспільства і держави у галузі політики, економіки і виховання (соціального замовлення для системи народної освіти). Зміст освіти - система наукових знань, практичних умінь і навичок, засвоєння й набуття яких закладає основи для розвитку та формування особистості. На зміст освіти впливають об'єктивні (потреби суспільства у розвитку людини, науки й техніки, що супроводжуються появою нових ідей, теорій і докорінними змінами технологій) та суб'єктивні чинники (політика панівних сил суспільства, методологічні позиції вчених тощо). В історії дидактики відомі різні підходи до визначення змісту освіти, які формували специфіку функціонування різних типів навчальних закладів. Процес модернізації змісту освіти є еволюційним, ґрунтується на врахуванні позитивного досвіду школи й водночас передбачає істотні зміни, зумовлені сучасними тенденціями суспільного розвитку. Нові підходи передбачають якісне оновлення змісту освіти відповідно до пріоритетних цілей освіти, сформульованих світовим освітнім співтовариством (Міжнародним бюро освіти). Вони охоплюють цілісний розвиток особистості через забезпечення зростання її розумового, етичного, естетичного, емоційного, фізичного та соціального потенціалу; підготовку учнів до праці, активної ролі в економічному та громадському житті суспільства, успішної діяльності в умовах швидких змін технологій та мультикультурного суспільства; розвиток навичок наукового мислення, критичного осмислення дійсності та навичок вирішення проблемних ситуацій. До основних компонентів змісту освіти належать: 1) досвід пізнавальної діяльності, що відображений у знаннях про природу, суспільство, техніку, мислення і способи діяльності; 2) досвід здійснення відомих способів діяльності, які втілюються разом із знаннями в уміння і навички; 3) досвід творчої, пошукової діяльності по вирішенню нових проблем (втілення раніше засвоєних знань в практику); 4) досвід ціннісного ставленння до об’єктів і засобів діяльності людини, її прояву у відношенні до оточуючого світу, до інших людей. 12.З’ясувати трудності і суперечності сімейного виховання. Сім'ї та шлюбу присвячено безліч досліджень з давнини до наших днів. Однак і сьогодні виникають складнощі у поясненні , що ж це таке «хороші батьки ». Майбутні батьки думають , що гарними можна стати , вивчивши спеціальну літературу чи опанувавши особливими методами виховання. Безсумнівно , педагогічні і психологічні знання необхідні, але тільки одних знань мало. У батьківському працю, як у кожному іншому , можливі і помилки , і сумніви, і тимчасові невдачі , поразки, які змінюються перемогами. Виховання в сім'ї це та ж життя , і нашу поведінку , і навіть наші почуття до дітей складні , мінливі і суперечливі. Відносини з дитиною так само глибоко індивідуальні і неповторні . А нестаток у батьківській любові дійсно життєво необхідна потреба маленької людської істоти. Любов кожної дитини до своїх батьків безмежна , безумовна, безмежна. Саме тому першим і основним завданням батьків є створення в дитини впевненості в тому , що його люблять і про нього піклуються. Сама природна і сама необхідна з усіх обов'язків батьків ставитися до дитини в будь-якому віці любовно й уважно. Дитина , навіть у найменшому віці , повинна ставати не об'єктом виховних впливів , а союзником у загальному сімейному житті , у відомому сенсі , її творцем . Тільки при впевненості дитини в батьківській любові можливо правильне формування психічного світу людини. Тільки на основі любові можна виховати моральну поведінку . Тільки любов здатна навчити любові. У процесі підготовки до сімейного життя молодь має опановувати знання щодо попередження кризових ситуацій в сім'ї, особливо на початку подружнього життя. Найчастіше чвари між чоловіком і дружиною зумовлюють суперечності : 1. Незадоволена потреба рівності, оскільки кожен партнер хоче домінувати, вирішувати всі важливі сімейні питання;2. Неадекватна самооцінка одного чи обох з подружжя;3. Незадоволена потреба у спілкуванні;4. Несумісність партнерів. Вона може бути наслідком різних умов проживання, перебування під впливом різних колективів, сімей, що формує протилежні життєві цінності;5. Недоліки і дефекти виховання, які породжують споживацтво, егоїзм, надмірну критичність;6. Нерівномірний розподіл обов'язків;7. Незадоволені матеріальні потреби. Як свідчать дослідження, незгоди в сім'ї часто (42% випадків) породжує гонитва за грішми;8. Порушення сімейної етики (найбільше проявляється у зраді й ревнощах);9. Незадоволення сексуальних потреб;10. Різне ставлення до виховання дітей;11. Несправедливе ставлення до родичів шлюбного партнера. 13.Що таке навчання як педагогічний процес?Вкажіть основні структурні елементи процесу навчання. Навчання – це спосіб організації педагогічного процесу що створений на засвоєння педагогічного(дидактичного) досвіду.
Процес навчання формують взаємопов'язані елементи:
14.Охарактерезуйте систему роботи школи з формування естетичної культури школярів. Формування естетичної культури - це процес цілеспрямованого розвитку здатності особистості до повноцінного сприйняття і правильного розуміння прекрасного в мистецтві і дійсності. Він передбачає вироблення системи художніх уявлень, поглядів і переконань, забезпечує задоволення від того, що є дійсно естетично цінним. Одночасно з цим у школярів виховується прагнення й уміння вносити елементи прекрасного в усі сторони буття, боротися проти всього потворного, потворного, низького, а також готовність до посильного прояву себе у мистецтві. Формування естетичної культури не тільки розширення художнього кругозору, списку рекомендованих книг, кінофільмів, музичних творів. Це - організація людських почуттів, духовного росту особистості, регулятор і коректив поведінки. Якщо поява користолюбства, міщанства, вульгарності відштовхує людину своєю антіестетічностью, якщо школяр здатний відчувати красу позитивного вчинку, поезію творчої праці - це говорить про його високому рівні естетичної культури. І навпаки, є люди, які читають романи і вірші, відвідують виставки і концерти, обізнані про події мистецького життя, але порушують норми суспільної моралі. Такі люди далекі від справжньої естетичної культури. Естетичні погляди і смаки не стали їх внутрішньої приналежністю. Система роботи школи з формування естетичної культури. Естетика дитячого життя Людина за своєю вдачею - художник. Він усюди так чи інакше прагне вносити у своє життя красу. Ця думка М. Горького видається нам надзвичайно важливою. Естетичне освоєння дійсності людиною не обмежується однією лише діяльністю в галузі мистецтва: у тій або іншій формі воно присутнє у будь-якої творчої діяльності. Іншими словами, людина виступає художником не тільки тоді, коли він безпосередньо створює твори мистецтва, присвячує себе поезії, живопису чи музики. Естетичне початок закладено в самому людській праці, в діяльності людини, спрямованої на перетворення навколишнього життя і самого себе. Естетичне ставлення людини до дійсності зобов'язане своїм походженням його трудової діяльності. Усвідомлення і переживання праці як ігри фізичних і духовних сил, як явища піднесеного, облагороджує, прекрасного складають фундамент естетичного розвитку особистості. Для того щоб праця не перетворювався в тягар і тягар, приносив естетичну насолоду, він повинен бути натхненний високої суспільно значущою метою, відзначений красою і точністю рухів, суворої економією часу, натхненням, захопленістю. Гармонія фізичних рухів народжує внутрішню духовну красу, яка виявляється в ритмі, спритності, чіткості, радості, самоствердження. Вона сприймається і оцінюється дітьми як велика естетична цінність. Чимало естетичних вражень може дати і дає діяльність навчання. У математиці, наприклад, нерідко говорять: "Гарне, витончене рішення або доказ", розуміючи під цим його простоту, в основі якої лежить найвища доцільність, гармонія. Є своя естетика у щирих, здорових, людяних взаєминах між учнями і вчителями, між вихованцями, між старшими та молодшими школярами. Примітивні, черстві, нещирі відносини між людьми в родині і школі глибоко ранять особистість дитини, залишають слід на все життя. І навпаки, тонкі, диференційовані ставлення педагогів до учнів, справедлива вимогливість роблять уклад дитячого життя школою виховання у дусі високої естетики і моралі. У побут дитячого життя важливо запроваджувати елементи естетичного оформлення найближчого оточення і побуту. Важливо пробудити у школярів прагнення стверджувати красу в школі, вдома, всюди, де вони проводять свій час, займаються справою або відпочивають. Надзвичайно великий інтерес у цьому плані представляє досвід А.С. Макаренко. У керовані ним навчально-виховних установах очевидці відзначали масу квітів, блискучий паркет блиском, дзеркала, білосніжні скатертини в їдальнях, ідеальну чистоту в приміщеннях. Нічим не замінний джерело прекрасного - природа. Вона дає багатий матеріал для розвитку естетичного почуття, спостережливості, уяви. «А воля, а простір, прекрасні околиці містечка, а ці запашні яри і гойдається поля, а рожева весна і золотиста осінь хіба не були нашими вихователями?» - Писав К.Д. Ушинський. «Називайте мене варваром у педагогіці, але я виніс із вражень мого життя глибоке переконання, що прекрасний ландшафт має таке велике виховне вплив на розвиток молодої душі, з яким важко змагатися впливові педагога ...». |