1модуль Українська мова державна мова в Україні. Державна мова і мова національних меншин
 Скачать 249 Kb.
|
|
25. Правопис та відмінювання імен та імен по батькові. Типи прізвищ та особливості їх словозміни. 1. Українські чоловічі та жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на -а (-я), відмінються як відповідні іменники І відміни. Примітка 1. Кінцеві приголосні основи г, к, х у жіночих іменах у давальному та місцевому відмінках однини перед закінченням -і змінюються на з, ц, с: Ольга - Ользі Примітка 2. У жіночих іменах типу Одарка, Параска в родовому відмінку множини в кінці основи між приголосними з'являється звук о: Одарок, Парасок. 2. Українські чоловічі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний та -о , відмінюються як відповідні іменники ІІ відміни. Примітка 1. В іменах типу Антін, Нестір, Нечипір, Прокіп, Сидір, Тиміш, Федір голосний і виступає тільки в називному відмінку, у непрямих - о: Антона, Антонові, але: Лаврін - Лавріна. Примітка 2. Імена, що в називному відмінку закінчуються на -р, у родовому мають закінчення -а: Віктор - Віктора, але: Ігор - Ігоря Примітка 3. Ім'я Лев при відмінюванні має паралельні форми: Лева й Льва, Левові й Львові та ін. 3. Українські жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний, відмінюються як відповідні іменники ІІІ відміни. Примітка. Форми множини від таких імен майже не вживаються. Відмінювання імен по батькові Чоловічі імена по батькові творяться за допомогою тільки суфікса -ович, а жіночі - за допомогою суфіксів -івн(а) та -ївн(а)(від імен на -й):(Богдан Богданович Богданівна) Відповідні імена по батькові будуть від таких імен: Григорій-Ж - Григор-ович-Ж, Григор-івн-а; Ілл-я - Ілл-іч-Ж, Ілл-івн-а; Чоловічі імена по батькові відмінюються як іменники ІІ відміни мішаної групи, а жіночі - як іменники І відміни твердої групи. Відмінювання прізвищ 1. Прізвища, що мають закінчення І відміни, відмінюються як відповідні іменники І відміни, а прізвища із закінченнями ІІ відміни - за зразком відмінювання іменників ІІ відміни. Примітка. Жіночі прізвища на приголосний та -о не відмінюються. 2. Прізвища прикметникового типу на -ий, -ій відмінюються як відповідні прикметники чоловічого та жіночого родів твердої чи м'якої групи. 3. Чоловічі прізвища пикметникового типу на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн) відмінюються за таким зразком: н.Ковалів р.ковалева д. ковалеву з.ковалева о.ковалевим м.на ковалеву кл.Ковалеве 26. Правопис та відмінювання кількісних (цілих і дробових) тапорядкових числівників. Написання відчислівникових слів Кiлькiснi числ1вники в1дм1нюються за 6-ма р1зними зразками: 1. один – той; 2 - 2, 3, 4, к1лька, багато та зб1рн1. У зб1рних суф1кс –еро- випадаэ; 3 – 5, 6, 20,30, 50-80, к1льканадцять, к1лькадесятю в1дм1нюеться т1льки друга частина; 4 – 40, 90, 100 – у вс1х в1дм1нках, кр1м Н 1 З мають зак1нчення а; 5 – 200, 300 – 900, к1лькасот. Зм1нюються обидв1 частини и пишуться разом;6 – 0, 1000, м1льйон, м1льярд. В1дм1нюються як 1менникик. 27. Дієприкметники та дієприслівники у професійному мовленні. Дієприкметник - це особлива форма дієслова, що виражає динамічну ознаку предмета за дією, яку він сам виконує (активні дієприкметники) або яка на нього спрямована (пасивні дієприкметники). Активні дієприкметники бувають теперішнього та минулого часу, утворюються відповідно від основ теперішнього часу дієслів недоконаного виду за допомогою суфіксів -уч-/-юч- або -ач-/-яч та від основи інфінітива неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса-л-, напр.: контролюючий, терплячий; збанкрутілий. У сучасній українській діловій мові вживання активних дієприкметників теперішнього часу обмежене. Пасивні дієприкметники використовують для лаконічного вираження думки. Щоб уникнути помилок при вживанні дієприкметників, варто пам'ятати якими засобами укр. м. можна замінити, а саме: підрядні речення, прикметники, займенники, іменники, прикметниково-іменникові словосполучення. Активні дієприкметники минулого часу та пасивні дієприкметники часто використовують у професійному мовленні, напр.: збіднілий, збанкрутілий; підтверджений, покритий (акредитив); опротестований, преюдиційований (вексель), втрачена (вигода), вироблений (дохід). Дієприслівник - це незмінна форма дієслова, яка виражає супровідну до основної дію (завершену або незавершену).Дієприслівники недоконаного виду утворюються від основи теперішнього часу дієслів недоконаного виду за допомогою суфіксів -учи/ -ючи (від дієслів І дієвідміни) або -ачи /-ячи (від дієслів II дієвідміни).Дієприслівники доконаного виду утворюються від основи інфінітива за допомогою суфіксів -ши або -вши, вибір яких зумовлений характером кінцевого звука основи (приголосний або голосний), напр. : прибіг-ти —> прибіг-ши. Виражають, як правило, додаткову дію, яка відбувається перед основною. Дієприслівники можуть стосуватись предикативних прислівників, інфінітивів, безособових дієслів. 28 Особливості використання службових слів у професійному мовленні. Прийменник. Використання прийменників у ділових паперах Прийменник – це службова частина мови, яка уточнює граматичне значення іменника і виражає зв'язки між словами в реченні.Сфера вживання прийменників у діловій мові необмежена. Виражаючи смислові відношення між словами не самостійно, а спільно з відмінковими закінченнями іменника або займенника, прийменник утворює прйменниково-відмінкову конструкцію: занепокоєні з приводу дій, у відповідності до, у залежності від. Часто прийменниково-відмінкові форми синонімічні безприйменниково-відмінковим: занепокоєні діями, відповідно до, залежно від. У діловому мовленні традиційно закріплені значення прийменників для передачі різних відношень:1) просторових 2) часових 3) причинових 4) мети 5) допустовості Правила використання прийменників у діловому стилі 1. Правильно добирати прийменникові конструкції: враження про виставку – враження від виставки;.2. При виборі прийменникової чи безприйменникової конструкції, перевага надається безприйменниковій: зрікатися від ідеалів – зрікатися ідеалів,.3. У прийменникових конструкціях іменник повинен ставитися в правильному відмінку: всупереч проблем – всупереч проблемам,.4. Не слід нагромаджувати в одному контексті однакові прийменники: Порушення синтаксичної норми також виникає через невмотивоване вживання прийменника -при.Цей прийменник уживається часто паралельно з іншими прийменниками біля, коло, край, поруч. Наприклад, для позначення близькості до конкретного місця: при виході – коло виходу – біля виходу, край дороги, поруч мене. Прийменник в пишеться:1) між голосними: записано в акті;2) після голосного перед більшістю приголосних: зафіксовано в документі, зазначено в контракті, виготовлено в кількості;3) на початку речення перед голосним: В оголошенні, в акті зазначено;4) після приголосного перед голосним: зустріч в аудиторії, участь в агітації, показник в опитуванні. Особливості використання сполучників у професійних текстах Сполучник – це службова частина мови, що поєднує члени речення і частини складного речення. За значенням сполучники бувають: 1. Сурядні – для з'єднання однорідних членів або рівноправних речень. Вони поділяються на:- єднальні: і, й, та;- пртиставні: а, але, та;- розділові: або, чи, то.2. Підрядні – для приєднання підрядних речень до головного. Вони поділяються на:- часові.- причинові;- мети;- допустові;- наслідковий: так що;- порівняльні. 29. Синтаксичні особливості професійних текстів . Прямий порядок слів,уживання інфінітивних конструкцій ,пасивні конструкції,використання віддієслівних іменників . Місце в реченні вставних слів,дієприслівникових зворотів . Використання різних типів речень у професійному мовленні. Текст (від лат. textum - тканина, сплетіння, поєднання) - це писемний або усний мовленнєвий масив, що становить лінійну послідовність висловлень, об'єднаних у тематичну і структурну цілісність. Отже, текст виступає обов'язковим складником комунікативного процесу, допомагає фіксувати, зберігати і передавати інформацію в просторі й часі. Одиницями тексту є також розділи, підрозділи, глави (в більшому вимірі).Абзац (від нім. аЬзаіі - відступ) - це структурно-змістова одиниця членування тексту, що характеризується єдністю теми і графічного позначення, відступом праворуч у початковому рядку, якими починаються виклад нової думки. Основними ознаками тексту є:1)зв'язність - визначальна категорія тексту, основним показником якої є розвиток теми і формальні засоби (семантично близькі слова і фрази, граматичні й стилістичні одиниці тощо). За допомоги мовних ї позамовних чинників вона забезпечує обмін інформацією. Показниками зв'язності є: лексичні(синоніми, антоніми, пароніми, повтори), морфологічні (сполучники, сполучні слова, вказівні займенники, деякі прислівники, тощо), синтаксичні (порядок слів, порядок розташування частин), стилістичні (еліпс, градація, питальні речення тощо) одиниці; інтонація, наголос, паузи; ситуації спілкування;2)цілісність, яка забезпечується змістовою (єдність теми, змісту), комунікативною (мета спілкування), структурною і формально-граматичною (єдність мовленнєвих жанрів) цілісностями33;3) членованість. Будь-який текст можна комунікативно членувати на частини з метою полегшення сприйняття інформації адресатом.4) інформативність уособлює інформативний масив тексту, що міститься не лише в його вербальній організації, а випливає з її взаємодії з авторською і читацькою свідомістю. Отже, інформативність тексту виявляється лише у процесі тлумачення мовного масиву через свідомість адресата, а масив інформації формує автор тексту. Кожен текст і створюється заради передачі інформації;5)завершеність - ознака текстів, що передбачає їхню формальну і змістову закритість. Крім змісту, частини тексту пов'язуються за допомоги лексичних (повтори слів, синоніми, спільнокореневі слова, займенники, прислівники) і граматичних (сполучники, вставні слова, неповні й риторичні речення)засобів. Виокремлюють два основні види тексту - монологічний і діалогічний. Отже, текст є основною одиницею мовленнєво-професійної діяльності. Не можна навчати усному і писемному монологу без врахування професійної спрямованості тексту. Наше завдання - навчити майбутніх фахівців правильно будувати тексти, розуміти їх, враховуючи специфіку мовленнєвої ситуації. У кожного студента повинна з'явитися практична потреба знати мову держави, в якій вони живуть, і повсякчас цією мовою послуговуватися. 2модуль. 1. Стереотипні вислови як важливий складник ділового та наукового стилів. Мовне кліше — це мовний стереотип, готовий зворот, що вживається в текстах офіційно-ділового стилю. Наприклад: з метою підвищення якості продукції. Кліше — готовий мовний стандарт, який є необхідним елементом ділових паперів беручи до уваги, подаю до вашого відома, прошу дозволити та ін.. . Ці мовні стандарти мають певне функціональне навантаження: економлять розумову енергію, сприяють швидкому і точному відтворенню інформації, однозначної вираженої думки, полегшують ділове спілкування. Характерною рисою офіційно-ділового стилю є наявність у ньому численних мовних стандартів - кліше. Якщо в інших стилях шаблонизировать обороти нерідко виступають як стилістичний недолік, то в офіційно-діловому стилі в більшості випадків вони сприймаються як цілком природна його приналежність. В діловому мовленні поширені кліше з головними словами: 1. іменники виконати доручення 2. дієслово порушити питання 3. інші частини мови згідно з розпорядженням. 2.Документ. Докуме́нт — засіб закріплення різними способами на відповідному матеріалі інформації про факти, події, явища об'єктивної дійсності та розумову діяльність людини, матеріальний об'єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у зведеному порядку і має відповідно до чинного законодавства юридичну силу. Призначення документа для зберігання і передачі інформації в просторі і часі обумовлює його специфічну матеріальну конструкцію, представлену у вигляді книг, журналів … Текст документу повинен бути точним, тобто він не повинен містити в собі подвійного значення слів та висловів. 1. За найменуванням: акт, протокол, інструкція, лист тощо.2.За змістом і спеціалізацією: загальні; з адміністративних питань з питань планування оперативної діяльності; з питань підготовки та розподілу кадрів;спеціалізовані з фінансово-розрахункових і комер¬ційних питань, — постачально-збутові, зовнішньо¬торговельні тощо.3.За призначенням: щодо особового складу; організаційно-розпорядчі; кадрово-контрактові; довідково-інформаційні; господарсько-договірні; обліково-фінансові.4.За походженням: службові (офіційні) — укладаються працівниками, які офіційно уповноважені це робити від імені уста¬нови, організації для вирішення службових питань; особисті (приватні) — укладаються будь-якою осо¬бою для вирішення індивідуальних, власних пи¬тань.5. За місцем укладення: внутрішні — мають чинність у межах установи, де їх укладено; зовнішні — виступають чинником або результатом спілкування з іншими установами, організаціями, особами.6. За напрямком (спрямуванням): вхідні (надходять до установи, організації, підпри¬ємства, фірми); вихідні (адресовані за межі установи).7. За способом створення, структурними ознаками (формою) і ступенем стандартизації та регламентації:стандартні, типові — укладаються на трафаретних, бланкових паперах із захисними символами в суво¬ро регламентованій послідовності (паспорт, свідоц¬тво, атестат, диплом, військовий квиток тощо); нестандартні, нерегламентовані — в яких певна частина даних готується заздалегідь (типовий лист, довідка, перепустка, положення, інструкція тощо);— індивідуальні — укладаються за загальними прин¬ципами й формою, але автор довільно добирає та компонує мовні засоби залежно від конкретної си¬туації (автобіографія, звіт, протокол, оголошення, запрошення тощо).8. За ступенем складності:прості (односкладові) — відображають одне питан¬ня, факт;складні — відображають два й більше питань, фактів.9. За стадіями відтворення: оригінали; копії, витяги, дублікати.Текст — головний елемент документа. При складанні тексту документа мають виконуватися вимоги, найголовніші з яких — достовірність та об'єктивність змісту, нейтральність тону, повнота інформації та максимальна стислість. 3. Формуляр-зразок. Реквізити, їхня характеристика, норми дотримання Реквізит - це обов'язковіш елемент, який властивий кожному окремому виду документа (дата, підпис, адреса, заголовок тощо). Документи з використанням реквізитів оформлюють відповідності до формуляра-зразка.Формуляр зразок - єдина модель побудови комплексу документів, яка встановлює сукупність реквізитів, властивих документам цього комплексу, розташованих у встановленій послідовності.Ряд документів, які видаються органами державної влади та державного управління, мають склад реквізитів, який впроваджено в законодавчих актах. Наприклад, паспорт, трудова книжка, акти громадянського стану.При розробці стандартів на систему документації перш за все визначається максимальний склад реквізитів документів, які входять до системи, і кожному реквізиту відводиться точно зазначене місце на аркуші паперу.Для організаційно-розпорядчих документів використовується папір форматом А4 (297 х 210мм) та А5 (146 х 210мм). Для окремих видів документів, які містять таблиці та графіки (відомості), можна використовувати формат АЗ (297 х 420мм)1. Державний ге.2. Емблема організації,3. Зображення державних нагород.4. Код підприємства, установи або організації.5. Код форми документа.6. Найменування міністерства або відомства (вищої організації або засновника). засновника).7 Найменування підприємства, установи або організації - автора документа.8. Назва структурного підрозділу.9. Індекс підприємства зв'язку, поштова та телеграфна адреса, номер телефону та телетайпу, факс, номер рахунку у банку.10. Назва виду документа.11. Дата.12. Індекс (номер) документа.13. Посипання на індекс та дату вхідного документа.14. Місце складання або видання.15. Гриф обмеження доступу до документа.16. Адресат.17. Гриф затвердження.18. Резолюція.19. Заголовок до тексту.20. Відмітка про контроль.21. Текст.22. Відмітка про наявність додатків.23. Підпис.24. Гриф погодження.25. Візи.26. Печатка.27. Відмітка про за свідчення копій.28. Прізвище виконавця та його номер телефону.29. Відмітка про виконання документа та направлення його до справи.. Відмітка про перенесення даних на машинний носій.31. Відмітка про надходження. У формулярі - зразку вказано максимальний список реквізитів, проте при виготовленні установою бланків документів певного типу в них включаються реквізити, що відповідають документам тільки цього типу.Закріплення за реквізитами постійних місць робить документи зручними для здорового сприйняття, спрощує їх обробку, дає можливість використовувати технічні засоби.Реквізити в документі розміщують з урахуванням послідовності операцій його підготовки, оформлення, виконання. Реквізити документів та їх оформленняДержавний герб - розташовується посередині бланка або у кутку над серединою рядка з назвою організації.Емблема організації чи підприємства - розміщується поряд з назвою організації. Як емблему можна використовувати товарний знак, зареєстрований у встановленому порядку.Код форми документа - розташовується у верхньому правому кутку під кодом підприємства, організації, установи.Назва міністерства або відомства, якому підпорядковується установа - розташовується у верхньому лівому кутку або посередині сторінки.Назва структурного підрозділу - розташовується у верхньому лівому кутку. Дозволяється друкувати машинописним способом.Індекс підприємства зв'язку, поштова й телеграфна адреса, номер телетайпу, номер телефону, факсу, номер рахунку в банку - розташовується у верхньому лівому куткуНазва виду документа - розташовується зліва або посередині сторінки. В усіх документах, крім листів, наводиться назва його виду. Залежно від цієї назви встановлюється формуляр, структура тексту, особливості викладу.Дата - документ датується днем його підписання або затвердження. На бланках дату підписання документа ставлять у лівій верхній частині разом із індексом на спеціально відведеному для цього місці.Індекс - розташовується у верхній частині сторінки зліва. Цей реквізит дозволяє забезпечити оперативний довідково-інформаційний пошук документа, контроль виконання. Розташовується по всій ширині сторінки (від поля до поля) |