ответы 50-99. 50. Окислювальне фосфорилювання
 Скачать 370.05 Kb.
|
|
(F) использование E/Z обозначений (вместо транс/цис) при определении геометрии двойной связи. (Г) использование R/S обозначений (вместо α/β или D/L) при описании стереохимии. Исключением являются те, которые описывают положение заместителей в молекуле глицерина (Sn), структуры ядра стеринов и аномерных атомов углерода в остатках сахаров. (Д) общий термин "лизо-", обозначающий положение удаленной радикальной группы в глицеролипидах и глицерофосфолипидах, не будет использоваться в систематической номенклатуре, но будут включены в качестве синонима. (I) предложение по упрощенной номенклатуре простагландинов, изопростанов, нейропростанов и связанных с ним соединений, в которых атомы углерода циклопентанового кольца определены и используется схема последовательной нумерация цепи. (J) Обозначения "d" и "t", используются в сокращенной форме при наименования сфинголипидов и относятся к 1,3 дигидрокси и 1,3,4-тригидрокси длинноцепочечным основаниям, соответственно. (К) В липидных схемах сокращенные названия глицерофосфолипидов (PC, PE, и т.д.) используются для обозначения вида с одним или двумя радикалами, где структуры боковых цепей sn1/sn2 указаны в скобках (например, РС (16:0/18:1 (9Z)). В случае, если R по стереохимии это углерод C2 в молекуле глицерина и положение ацильной будет иметь sn3 положении. Для молекул с противоположной (S) стереохимией С2 группы глицерина и ацильная группа будет находиться в sn1 положение, стереохимия [S] конфигурации. В этом случае используется формат сокращения начиная с «головной группы (sn3/sn2). Для молекул с неизвестной стереохимией углерода при С2 атома глицерина, то в сокращенное обозначение стереохимии добавляется знак [U]. Например: сокращение: РС (16:0/18:1 (9E) [U]); LMID (LIPID MAPS Structure Database (LMSD): LMGP01010582; Систематическое название: 1-гексадеканоил-2-(9E-октадеканоил)-sn-глицеро-3-фосфохолин. (Л) Аналогичным образом, в соответствии с сокращениями принятыми в LIPID MAPS глицеролипиды обозначаются (МГ, DG, TG для моно-, ди- и три-ацилглицеролы соответственно) цифры в скобках используется для обозначения радикалов в боковых цепях. Последовательность в перечислении структуры боковых цепей указаны с "головной группы (sn1/sn2/sn3) , например, TG (16:0 / 18:1 (9Z) / 16:0)). (М) алкильная связь обозначается префиксом "O-", например, DG (О-16:0/18:1 (9Z) / 0:0) и (1Z)-алкенильная связь (нейтральные плазмалогены) обозначается префиксом "P-", например, DG (P-14: 0/18: 1 (9Z) / 0:0). Те же правила применяются к головной группе как и для глицерофосфолипидов (К). В случаях, когда общий состав глицеролипида известен, но стереохимия боковой цепи неизвестна, сокращения в таком случае выглядит как TG (52:1) или DG (34:2). Числа скобках указываю общее число атомов углерода и количество двойных связей у всех радикалов. Сокращения для глицеролипидов принятые на сайте LIPID MAPS
Сокращения для сфинголипидов принятые на сайте LIPID MAPS
Сокращения для глицерофосфолипидов принятые на сайте LIPID MAPS
76.Структура та властивості ліпідів, поширення в природі. Хіміческіе властивості ліпідів Гідроліз Омиляются ліпіди піддаються кислотному і лужному гидролизу. In vivo гідроліз ліпідів каталізується спеціальними ферментами - ліпазами, для гідролізу кожного типу зв'язку існує своя ліпаза, гідроліз відбувається за стадіями, при цьому, наприклад у випадку фосфоліпіду, утворюються: гліцерин, дві жирні кислоти, фосфорна кислота і характеристична група (в залежності від типу фосфоліпіду ). Окислення фосфоліпідів  Наявність ненасичених кислотних залишків в молекулах ліпідів обумовлює їх чутливість до дії окислювачів. Особливо небезпечним з точки зору руйнування клітинних мембран, до складу яких входять фосфоліпіди, є т.зв. пероксидне окислення, що відбувається під дією вільних радикалів. 76 структура і властивості, поширення в природі ліпідів Ліпіди (від грец. Lipos – жир) – велика група жироподібних речовин, нерозчинних у воді. Більшість ліпідів складається з високомолекулярних жирних кислот і трехатомного спирту гліцерину (рис. 4). Вміст ліпідів в різних клітинах сильно варіює: від 2-3 до 50-90% в клітинах насіння деяких рослин і жирової тканини тварин. Ліпіди присутні у всіх без винятку клітках, виконуючи специфічні біологічні функції. Жири – найбільш прості і широко поширені ліпіди – відіграють важливу роль як джерело енергії. При окисленні вони дають більш ніж в два рази більше енергії в порівнянні з вуглеводами. Жири є основною формою запасання ліпідів у клітині. У хребетних тварин приблизно половина енергії, споживаної клітинами в стані спокою, утворюється за рахунок окислення жирів. Жири можуть використовуватися також як джерело води (при окисленні 1 г жиру утворюється більше 1 г води). Це особливо цінно для арктичних і пустельних тварин, що мешкають в умовах дефіциту вільної води. Завдяки низькій теплопровідності ліпіди виконують захисні функції, т. Е. Служать для теплоізоляції організмів. Наприклад, у багатьох хребетних тварин добре виражений підшкірний жировий шар, що дозволяє їм жити в умовах холодного клімату, а у китоподібних він грає ще й іншу роль – сприяє плавучості. Ліпіди виконують і будівельну функцію, так як нерозчинність у воді робить їх найважливішими компонентами клітинних мембран. Багато гормонів (наприклад, кори надниркових залоз, статеві) є похідними ліпідів. Отже, ліпідам притаманна регуляторна функція. Ліпіди. Жири. Гормони. Функції ліпідів: енергетична, запасающая, захисна, будівельна, регуляторна. 77.Біологічна роль ліпідів. Энергетическая - при сгорании 1 гр. жира выделяется 39 кДж, причем, это самый энергоемкий источник энергии, особенно для спортсменов, тренирующих выносливость. Кроме того, энергия, полученная при окислении жиров, используется не только во время работы, но и обеспечивает восстановительные процессы во время отдыха. Теплоизоляционная (у полярных животных и растений) Защитная (амортизационная) - жиры предохраняют внутренние органы от механических повреждений и фиксируют их. Строительная - жиры выполняют роль структурного компонента мембран; особенно богата ими нервная ткань. Гормональная - выполняют регуляторную функцию, являясь основой стероидных гормонов. Кроме того, жиры являются растворителями многих неполярных соединений. Биологическая ценность жиров определяется наличием в них незаменимых компонентов - полиненасыщенных жирных кислот, которые подобно некоторым аминокислотам и витаминам, не могут синтезироваться в организме и должны обязательно поступать с пищей. Пищевыми источниками полиненасыщенных жирных кислот являются прежде всего растительные масла. Принято считать, что 25-30 г растительного масла обеспечивает суточную потребность человека в полиненасыщенных жирных кислотах. 78.Ліпоїди (жироподібні сполуки). Загальна характеристика і класифікація (стерини та стериди, цереброзиди, віск). ЛІПОЇДИ (грец. lipos — жир + eidos — вид), або жироподібні речовини— складні, високостабільні сполуки з високою Tпл, подібні до ліпідів (див. Ліпіди, Жири) тим, що розчинюються органічними розчинниками, а не водою. На відміну від ліпідів омилюються лугами при нагріванні. До Л. належать складні ліпіди — гліколіпіди, фосфогліцериди, фосфоліпіди (див. Фосфоліпіди, Ліцитин), стироли (фітостерини, холестерол), стероїди (див. Стерини, Стероїди, Жовчні кислоти), гормони (див. Гормони), викопні та натуральні рослинні й тваринні воски (див. Віск) тощо. В основі природних восків лежать складні ефіри жирних кислот і одно- чи двоатомних вищих спиртів; присутні також вільні вищі спирти, вуглеводні, жирні кислоти. Розчиняються у більшості органічних розчинників, ефірі, бензині тощо. Рослинними восками називають багато речовин рослинного походження, але за хімічними властивостями, до восків, тобто ефірів одноатомних жирних кислот з більшою величиною частинок, можуть бути віднесені кутин, що відкладається на епідермі (див. Кутин), та суберин, що просочує пробку (корок) стовбурів (див. Суберин), але найширше в медицині й косметології використовують карнаубський, канделільський і пальмовий віск. Більшість продуктів, названих рослинними восками, є жирами (тобто гліцеридами кислот) і до восків зараховуються лише завдяки своєму зовнішньому вигляду, напр. міриковий та японський воски, що утворюються всередині плодів або інших органів рослин. серед ліпоїдів розповсюдженим є холестерин, особливо в клітинах надниркових залоз і печінки, а також у клітинних мембранах. До ліпоїдів належать і фосфатиди (лецитин, цефалін, інозид, плазмалоген), які так само беруть участь у побудові клітинних мембран. Біологічне значення жирів і ліпоїдів. Ліпіди виконують дуже важливу роль в утворенні біологічних мембран, беруть участь в енергетичній функції клітини, а також у стабілізації постійності внутрішнього середовища клітин і організму. 79.Будова та властивості фосфоліпідів і гліколіпідів. Фосфоліпі́ди — складні ліпіди, що містять в своєму складі багатоатомний спирт, залишок фосфорної кислоти та залишки жирних кислот. Є основними складовими біологічних мембран. Будова. Типова молекула фосфоліпіду має гідрофільну полярну голову та два гідрофобних хвости. Довжина хвостів коливається у межах 14 — 24 атомів вуглецю у ланцюзі. Один із хвостів містить декілька ненасичених зв'язків між атомами вуглецю, інший не містить. Кожен ненасичений зв'язок обумовлює вигин вуглецевого ланцюга та є дуже важливим для зв'язку фосфоліпідів між собою в біологічних структурах. Склад хвостів фосфоліпідів залежить від зовнішнього джерела жирних кислот для організму. Властивості. В оточенні води фосфоліпіди мають властивість організовуватись таким чином, що гідрофільні голови направлені назовні та контактують з водою, а хвости таким чином направлені всередину та контактують тільки з хвостами сусідніх фосфоліпідів. При цьому виникає два типи утворень: міцели — невеликі сферичні частинки, хвости напрямлені всередину; бімолекулярні шари, де хвости розташовані між двома шарами гідрофільних голів. Окремим випадком бімолекулярного шару є ліпосоми, що беруть участь у клітинному піноцитозі. Гліколіпіди Гліколіпіди, як і сфінгофосфоліпіди, містять сфінгозин, а відрізняються відсутністю фосфорної кислоти й азотової основи та наявністю залишків вуглеводів. Розрізняють підгрупи гліколпідів — цереброзиди i ганглюзиди. |