Главная страница
Навигация по странице:

  • Фонетичний рівень: Поява на місці давніх звуків ы

  • -ові, -еві (-єві)

  • Висловлювання

  • Функції мови у суспільстві. Інформаційна революція. Писемна традиція і суспільний розвиток. 2


    Скачать 289.11 Kb.
    НазваниеФункції мови у суспільстві. Інформаційна революція. Писемна традиція і суспільний розвиток. 2
    Анкорukr.docx
    Дата11.03.2018
    Размер289.11 Kb.
    Формат файлаdocx
    Имя файлаukr.docx
    ТипДокументы
    #16514
    страница6 из 26
    1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26

    Білет №11
    Українська нормотворча традиція.



    З-поміж рис, якими українська мова відрізняється від інших східнослов’янських, можна виділити такі:

    Фонетичний рівень:

    1. Поява на місці давніх звуків ыта ізвука ивисокого піднесення переднього ряду, перед яким приголосні звуки завжди тверді, напр.: тихий, низький, кислий.

    1. Голосний ене пом’якшує попередні приголосні звуки, напр.: теплий, село, небо.

    2. Поява голосного звука іна місці давнього звука ь (ять), напр.: ліс, сіно, хліб (пор. у російській мові лес, сено, хлеб).

    3. Чергування о, е з і у новозакритих складах, напр.: дім – дому, піч – печі.

    4. Шиплячі, губні та звук рв кінці слова завжди тверді, напр.: плащ, голуб, повір.

    5. Після шиплячих та й перед наступними споконвічно твердими приголосними звук е змінюється на о, напр.: жонатий (пор. женитися), шостий (пор. шести), копійок (пор. копієчка).

    6. Приголосний лзмінюється на ву формах дієслів минулого часу чоловічого роду, напр.: писав, читав, знав (пор. у російській мові писал, читал, знал).

    Морфологічний рівень:

    1. Збереження окремого типу відмінювання (ІV відміна) іменників середнього роду, напр.: теля, курча, ім’я (пор. родовий відмінок теляти, курчати, імені).

    1. Збереження давніх закінчень -ою, -ею іменників (І відміна) у формі орудного відмінка однини, напр.: рукою, петлею, душею (пор. в російській мові рукой, петлей, душой).

    2. Закінчення давального відмінка однини -ові, -еві (-єві) іменників чоловічого роду, напр.: батькові, синові, лікареві, Андрієві.

    3. Стягнені форми якісних прикметників жіночого, середнього роду та множини, напр.: добра, добре, добрі (пор. в російській мові добрая, доброе, добрые).

    4. Збереження форм інфінітива на -тидієслів, напр.: писати, читати, брати (пор. в російській мові писать, читать, брать).

    5. Наявність складної форми майбутнього часу дієслів, напр.: писатиму, читатиму, працюватиму.

    6. Наявність чергування приголосних г, к, хіз з, ц, су відмінкових формах іменників, напр.: нога, рука, вухо – нозі, руці, вусі тощо.

    Отже, українська мова – це самостійна давня слов’янська мова, яка має свої особливості на фонетичному, морфологічному рівнях. Це підтверджується також на рівні лексики, фразеології та правопису.

    Білет №12
    Прагматика висловлювання і мовна норма.



    Висловлювання — мовленневий твір, створений мовцем в процесі конкретного мовленневого акту. Розглядається в контексті цього мовленневого акту як частина дискурсу.
    Термін «висловлювання» вживається у лінгвістичній літературі в двох значеннях :

    1. як синонім терміну «мовленнєвий акт»

    1. як позначення для мовленнєвого відтворення, здійсненого в ході мовленнєвого акту й розглядуваного в контексті цього мовленнєвого акту.

    Ми використовуємо у всіх випадках, крім прямого цитування, тільки друге його значення.
    Прагматику часто розглядають як той компонент граматики, який містить правила («стратегії») інтерпретації реплік у розмові. У цій інтерпретації виявлені:

    • мотивування висловлювань і стратегій ведення розмови;

    • класи мовних засобів, що втілюють ці стратегії.

    У такій концепції правила прагматики виглядають аналогічно синтаксичним і дозволяють витягати з висловлювань приховані презумпції мовця, загальне для співрозмовників знання і т. п. Повний же набір прагматичних правил моделює вживання мови.

    Білет №13
    Соціолінгвістичний аспект культури мови.



    Соціолінгвістика – це галузь мовознавства, яка вивчає закономірності розвитку й існування мови, що визначаются конкретними соціальними умовами життя суспільства.
    «Чиста», або «просто», лінгвістика аналізує сам мовний знак: його звукову й зовнішню, матеріальну оболонку, його значення (тобто його внутрішній зміст, що вже само по собі не є матеріальним і не діє на наші органи чуття), сполучуваність з іншими знаками, його зміни в часі. Соціолінгвістика наголошує саме на тому, як використовують мовний знак люди,– всі однаково чи по-різному, у залежності від свого віку, статі, соціального положення, рівня й характеру освіти, конфесійної приналежності, від рівня загальної культури і т. ін.?
    Існує певна загальна закономірність: середовище, в якому живе людина, впливає на її мовленнєві навички. Найподатливішою до такого впливу є дитина. Проте й дорослі засвоюють, нерідко неусвідомлено, мовні особливості оточення – членів родини, друзів, товаришів. Різні впливи соціального середовища на мову й мовну поведінку людей і вивчає соціолінгвістика. (Це є найпростіша дефініція цього поняття, про наукову дефініцію сказано нижче).
    У мові існують “зони”, більшою або меншою мірою чутливі до впливу соціальних чинників. Наприклад, форми вертання до співрозмовника, стереотипи привітань, прощань, оздоровлень, вибачень тощо – словом, уся система м о в н о г о е т и к е т у найбільшою мірою обумовлена соціальними характеристиками комунікантів та ситуацією спілкування. При цьому в різних мовах та мовних спільностях діють різні рекомендації та заборони, що стосуються вживання тих або інших етикетних формул. Ці формули є досить умовні: на їх місці могли б бути інші мовні вирази з тією ж самою функцією, однак традиція – культурна і мовна – закріпила у вживанні саме дані мовні форми, а не якісь інші, і нехтування умовностями етикету, спроби “сваволити” з етикетними шаблонами можуть призводити до непорозуміння й конфліктів.
    1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26


    написать администратору сайта