Білет №14
Мовна норма у віртуальному просторі.
Поява Інтернету у 60-их роках ХХ ст. як комунікативного каналу, а в ХХІ ст. як засобу масової комунікації призвело до виникнення не тільки глобального інформаційного простору, але й особливих віртуальних світів, мережних товариств, мережної культури і мови. Сьогодні можна з упевненістю говорити про зародження нового стилю – стилю Інтернет-спілкування. Цей особливий функціональний різновид мови – мова електронних засобів комунікації – почав привертати увагу вчених-філологів ще наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.
Особливості мови Інтернет-спілкування:
Оскільки інформація, що передається, має максимально стислий зміст, вона подається без розділових знаків та розрізнення великих і малих літер.
Спостерігається вживання російських слів (пока, приветики), позначене елементарним незнанням або небажанням правильного написання слів (извените, памагите). Лінгвісти говорять навіть про те, що принцип «пишу, як чую» стає в Інтернеті комунікативною нормою. Проте М. Кронгауз вважає, що мода на цю специфічну мову незабаром пройде, а такі слова стануть банальними мовленнєвими кліше, втративши свою новизну і привабливість. Вони залишаться лише нагадуванням про лінгвістичні ігри раннього періоду розвитку Інтернету.
Традиційними стали абревіатурні скорочення англійських виразів (ok – з англ. o’key – добре; norm – усе нормально), молодіжні сленгові слова (мобілка, по ходу).
«Смайлики» (посмішки). Це спеціальні знаки, якими можна виражати свої почуття при написанні листів чи відповідей на них (досить повернути голову на 90 градусів ліворуч, щоб зрозуміти, що саме цей «смайлик» означає). Найцікавіше, що «смайлики» ставляться зовсім не на початку листа (як варто було б припускати), а наприкінці, коли тон листа продиктований текстом і правильно зрозумілий. Доходить до того, що деякі відвідувачі чатів уже зовсім не сприймають текст без супровідних «смайликів», що вказують їм напрямок поворотів емоцій.
На синтаксичному рівні вживаються односкладні означено-особові речення (Сижу за компом), еліптичні речення (Буду завтра).
У словах, фразах чи реченнях великими буквами виділяються окремі букви або буквосполучення, що вказує на посилення емоційності та експресивності.
Зазначимо, що на лінгвістичне оформлення текстів впливають вік, освіта, фах, стать. Крім того, інтенсивність використання російських слів обумовлене мовною ситуацією того чи іншого регіону України, а домінування англійської мови у віртуальному просторі відображає її позицію та силу впливу в сучасному світі.
Отже, лібералізація норм літературної мови, послаблення певних стилістичних обмежень, збільшення варіативності мовних одиниць і слововживання в цілому, неконтрольований потік іншомовної лексики є характерними для епохи новітніх інформаційних технологій. Сприймаючи ці явища, необхідно дбати про культуру і красу мови, намагаючись дотримуватися мовних традицій.
Білет №15
Стандарт і субстандарт. Нормативні вимоги до усного і писемного висловлювання.
Стандарт – це відтворена у процесі функціонування нормалізована мова.
Субстандарт – це ненормалізована мова, окремо соціально або географічно обмежених груп.
Неодмінною умовою успіху є дотримання загальних вимог, які визначають рівень культури усного ділового мовлення:
Ясність, недвозначність у формулюванні думки.
Логічність, смислова точність, небагатослівність мовлення.
Відповідність між мовними засобами та обставинами мовлення.
Співмірність мовних засобів та стилю викладу.
Різноманітність мовних засобів (багатство лексики в активному словниковому запасі мовця).
Самобутність, нешаблонність в оцінках, порівняннях, зіставленнях, у побудові висловлювань.
Виразність дикції, відповідність інтонації мовленнєвій ситуації.
Білет №16
Структура діалогу. Культура діалогу.
Діалог - двосторонній обмін інформацією між двома людьми, людиною та ЕОМ в вигляді питань та відповідей. Відмінності в структурі мовленнєвої ситуації визначаються розподілом ролей між учасниками мовленнєвого акту. Діалогічний текст репрезентує альтернативний ланцюжок, що утворюється чергуванням висловлювань двох чи декількох учасників мовлення.
В основі діалогу лежить діалогічна єдність: вираження думок та їх сприйняття, реакція на них, що знаходить відображення у структурі цього акту мовлення. Діалог складається з взаємопов'язаних реплік співрозмовників.
Діалогічне спілкування являє собою не один якийсь вид мовленнєвої діяльності його учасників, а мовленнєвий акт (обмін інформацією), у якому говоріння і слухання – нерозривно пов'язані види мовленнєвої діяльності.
Основними ознаками діалогу є: намір, цілеспрямованість, правила ведення розмови.
Існує типовий набір смислових частин розмови:
установлення контакту із співрозмовником (зоровий – мовленнєвий, зоровий + мовленнєвий);
початок розмови;
розвиток теми (реакція співрозмовника + репліки);
кінцівка розмови.
Істотним для діалогу є той факт, що відповідач знає, про що йдеться, що дуже важливо. Саме знання ситуації і є тією ознакою, яка визначає граматичний лад усного діалогічного мовлення.
Правила ведення діалогу:
Правила для того, хто говорить:
ввічливість, відсутність категоричності;
скромність у самооцінках, ненав'язливість;
орієнтація на партнера, створення для нього психологічного комфорту;
постійне стимулювання зацікавленості партнера до проблем спілкування;
логічність у викладі своїх поглядів та пропозицій;
підтримка уваги партнера, стимулювання його активності в сприйнятті;
вибір такого стилю розмови, який був би сприятливим не тільки для ситуації спілкування, а й для сприйняття партнером.
враховувати дистанцію в спілкуванні, систему жестикуляції і міміки тощо.
Правила для тих, хто слухає:
терпимо й шанобливо ставтесь до того, хто говорить;
не перебивайте партнера, вислухайте його до кінця;
дайте партнерові виявити себе в спілкуванні, стимулюйте його активність;
використовуйте мовні, жестові, мімічні засоби емоційно-психологічної підтримки того, хто говорить.
|
Скачать 289.11 Kb.