Голосних звуків української мови. Творення голосних звуків, їх класифікація. Основні принципи класифікації голосних

• Название: Голосних звуків української мови. Творення голосних звуків, їх класифікація. Основні принципи класифікації голосних
• Анкор: PKUM_EKZAMEN.doc
• Дата: 28.08.2018
• Размер: 0.87 Mb.
• Имя файла: PKUM_EKZAMEN.doc
• Тип: Документы; #23686
• страница: 4 из 9

орфографії, що забез­печують її теоретичним і практичним вивчення.

Розрізняють літерну і нелітерну орфограми за ознакою вибору з кількох варіантів однієї літери чи вибору з кількох варіантів правильного написання сло­ва — разом, окремо, через дефіс, чи з'ясування місця перенесення слова з рядка в рядок.

У роз­пізнаванні орфограми мовець повинен орієнтуватися на орфографічне правило, яким вона пояснюється (пра­вила вимови і написання ненаголошених е, и, вживання апострофа при роздільній вимові губного приголосного чи будь-якого приголос­ного, яким закінчується префікс, з наступним зву­ком й).

Кіль­кість орфограм визначається кількістю орфографічних пра­вил.

Позаяк вивчення орфографії будується на основі граматики, більшість літерних орфограм -це вибір варіанта написання закінчення, суфік­са, префікса, сполучного голосного в складному слові (вибір префікса з—с; закінчення прикмет­ника -ий, -ій; сполучного о—е(є) між коренями складного слова та ін.).

Визначення орфограми «велика лі­тера» ґрунтується на правилах розрізнення власних і загальних назв (семантичний критерій).столичний

У сучасних шкільних підручниках прийнято виділяти орфограми і позначати її як: «ненаголошені е—и, е—є в сло­вах іншомовного походження», «велика літера у власних назвах», «частки не і ні» та ін.

9.Правопис українських та іншомовних слів.

У сучасній українській мові написання слів іншомовного походження визначається такими правилами:

Звук л на письмі передається твердо і м'яко (залежно від того, як узвичаєно вимовляти дані слова в сучасній українській мові). Наприклад, твердий л передаємо у словах: аероплан бал, план, повела, блок, баланс, лупа, соціологія та інші; м'який л передаємо у словах: асфальт, табель, автомобіль, пляж:, канцелярія, ілюстрація., полярний тощо.

Після л в іншомовних словах пишеться завжди е, а не є: пленум, легенда, лекція та ін.

У загальних словах іншомовного походження приголосні не подвоюються: ащшдзцш, сума, маса, каса, колектив, група, метал, комісія.

Але в деяких загальних іншомовних словах подвоєння зберігається: тонна, манна, ванна, брутто, нетто.

Це ж стосується і слів із префіксами: ап-, ім-, ір-, контр-, сюр-, якщо префікс закінчується, а корінь починається однаковим звуком, наприклад: апперцепція, імміграція, контрреволюційний, ірраціональний, сюрреалізм та ін.

Подвоєння зберігається у власних іншомовних іменах і назвах: Діккенс, Руссо, Уеллс, Шіллер; Голландія, Марокко, Міссурі.

У всіх похідних від них словах подвоєння також зберігається: голландський (бо Голландія), марокканець (бо Марокко), міссурійський (бо Міссурі), руссоїст (бо Руссо) і т. д.

На початку і в середині слова перед голосним та й пишеться і, а не и: індустрія, історія, тріумф, матеріал, Індія, Ібсен та ін.

В основах іншомовних слів сполучення голосних іа, іу, іо не змінюється: аксіома, діалектика, радіус та ін. А сполучення іе змінюється на іє: дієта, гігієна, клієнт та ін.

Літера и пишеться у власних географічних назвах: Америка, Африка, Британія, Париж, Рим, Сицилія, Чикаго, Мадрид, Алжир.

Літера і пишеться в кінці невідмінюваних слів: журі, колібрі, таксі, поні та ін.

Після приголосних б, п, в, ф, м, г, к, х, л, н в основах іншомовних слів завжди пишеться і: білет, вітрина, графік, економіка, кіно, хірург, літератор та ін.

Після приголосних л, т, з, с, ц, р, ж, ч, ш у загальних іншомовних назвах перед наступним приголосним пишеться и.

директор, тираж, позиція, система, фабрика, режим, шифр, критика, фізика, поетичний та ін.

В основах іншомовних слів після голосних пишеться ї: Енеїда, героїчний, архаїчний, егоїзм тощо.

Після апострофа, ь, й, е, і пишеться є, а не е: кур'єр, кар'єра, портьєра, гігієна, реєстрація та ін.

У словах іншомовного походження після м'яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н перед я, ю, є, ї, йо пишеться ь: брильянт, бульйон, мільйон, досьє, кольє, марсельєза, трельяж, Ньютон, Віньї (але мадяр).

Запам'ятайте правопис слів: журі, феєрверк. 1. У загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюються: акумуляція, бароко, беладона, белетристика, бравісимо, ват (хоч Ватт), грип, група, групето, гун (гуни), ідилічний, інтелектуальний, інтермецо, колектив, комісія, комуна, лібрето, піанісимо, піцикато, стакато, сума, фін (фіни), фортисимо, шасі, шофер та ін.

Тільки в окремих загальних назвах зберігається подвоєння: аннали, бонна, брутто, ванна (ванний), мадонна, манна (манний), мотто, нетто, панна, пенні, тонна, білль, булла, вілла, мулла, дурра, мірра.
2. При збігу однакових приголосних префікса й кореня подвоєний приголосний маємо лише тоді, коли в мові вживається паралельне непрефіксальне слово: апперцепція (бо є перцепція), імміграція (бо є міграція),інновація (бо є новація), ірраціональний (бо є раціональний), ірреальний (бо є реальний), контрреволюція (бо єреволюція), сюрреалізм (бо є реалізм).


Примітка. Коли непрефіксальне слово своїм змістом далеко відходить від префіксального (напр.: нотація — анотація, конотація), приголосний не подвоюється на письмі. /120/
3. Подвоєні приголосні зберігаються в географічних, особових та інших власних назвах: Андорра, Гаронна, Голландія, Калькутта, Марокко, Міссурі, Ніцца, Ренн, Яффа; Бетті, Джонні, Мюллер, Руссо, Фламмаріон, Шиллер.


Примітка. Подвоєні приголосні зберігаються й в усіх похідних словах: андоррський (Андорра), марокканець (Марокко),яффський (Яффа).

1. Іменники іншомовного походження відмінюються як відповідні українські іменники:

I відміна: капсула — капсули, капсулі; фізика — фізики, фізиці; вакуоля — вакуолі, вакуолею; ескадрилья — ескадрильї, ескадрильєю, род. мн. ескадрилей; Будда — Будди, Буддою; Венеція — Венеції, Венецією; Гойя — Гойї, Гойєю.

II відміна: арсенал — арсеналу, арсеналом, в арсеналі; блок — блока (і блоку), блоком, на блоці; автомобіль — автомобіля, автомобілем; Шиллер — Шиллера, Шиллером; Рафаель — Рафаеля, Рафаелем; Дарвін — Дарвіна, Дарвіном; Бюлов — Бюлова, Бюловом.

III відміна: магістраль — магістралі, магістраллю.
2. Деякі іменники іншомовного походження не відмінюються, а саме: іменники на -а з попереднім голосним: амплуа, боа, Жоффруа; на -е: кафе, кашне, турне; Беранже, Гейне, Гете, Данте; на -є: ательє, Барб’є, Готьє, Лавуазьє; на -і: колібрі, поні, таксі; Гальвані, Голсуорсі, Россіні, Фірдоусі, Шеллі; на -ї: Віньї, Шантійї; на -о: бюро, депо, кіно, манто, метро, радіо; Арно, Буало, Віардо, Гюго, Дідро, Лонгфелло, Тассо(але пальто відмінюється); на -йо: імброльйо, Пількомайо; на -у: какаду, рагу, Шоу; на -ю: інтерв’ю, меню, Сю; жіночі імена на приголосний, а також жіночі прізвища на -ін, -ов: Аліс, Долорес, Зейнаб; (Ельза) Вірхов, (Джеральдіна) Чаплін.


Примітка. Слов’янські чоловічі імена та прізвища на -о відмінюються: Бранко — Бранка, Давичо — Давича, Костюшко — Костюшка, Тіто — Тіта, Цветко — Цветка. /126/


10.Вживання великої літери.

З великої літери пишуться:

Імена людей, по батькові, прізвища, псевдоніми, конспіративні клички, прізвиська: Іван Петрович Котляревський,Леся Українка (Лариса Петрівна Косач), Марко Вовчок (Марія Олександрівна Вілінська), Юрій Клен (Освальд Бургардт), Данило Галицький, Нестор Літописець, Олександр Невський, Ярослав Мудрий; також: Кобзар (проТараса Шевченка), Каменяр (про Івана Франка) тощо. У складних прізвищах, псевдонімах та іменах, які пишуться через дефіс, кожна складова частина починається великою літерою: Квітка-Основ'яненко, Нечуй-Левицький,Сергеєв-Ценський; Жан-Жак, Зиновій-Богдан, Марія-Тереза.

Назви міфологічних істот і божеств: Антей, Аполлон, Афіна, Ахіллес, Будда, Венера, Молох, Перун.

Дійові особи у байках, казках, драматичних творах: Ворон, Заєць, Лисиця, Осел, Щука; Лісовик, Мавка,Перелесник; Дід Мороз; Той, що греблі рве; Червона Шапочка; Буряк, Троянда, Хліб.

Назви найвищих державних установ України: Верховна Рада України, Конституційний Суд України, Кабінет Міністрів України.

Назви найвищих державних посад України та міжнародних посад: Генеральний секретар ООН, Президент України, Голова Верховної Ради України, Генеральний прокурор України.

Умовні власні назви в актах, договорах та інших офіційних документах: Високі Договірні Сторони, Автор іВидавництво тощо.

Клички свійських тварин: Сірко (собака); Сніжинка (кішка); Гнідко, Стріла (коні); Круторогий, Сивий (воли);Рекордистка, Лиска (корови) та інші.

Назви сортів рослин у спеціальній літературі: Антонівка, Білий налив, Сніговий кальвіль, Паперівка (яблуні);Українська глива, Лісова красуня (груші); Рекорд, Угорка (сливи); Шпанка рання (вишня). Але в загальному вжитку вони пишуться з малої літери: антонівка, глива, угорка.

Астрономічні назви: Велика Ведмедиця, Козеріг, Марс, Молочний Шлях, Сатурн, Юпітер. Так само пишуться народні назви сузір'їв і галактик: Великий Віз, Квочка, Пасіка, Чумацький Шлях тощо. Слова земля, місяць, сонцепишуться з великої літери тоді, коли вони вживаються як астрономічні назви: Навколо Сонця обертається Земля зі своїм супутником Місяцем. Але: обробіток землі, схід сонця.

Назви сторін світу: захід, південь, північ, схід, південний захід, якщо під цими назвами розуміються краї чи народи:Далекий Схід, Західна Україна, країни Заходу, курорти Півдня, народи Півночі, Південне Полісся, Північна Буковина, Схід прокинувся.

Географічні й топографічні власні назви, крім службових слів і родових означень (затока, мис, море, острів, пік,хребет тощо): Азія, Антарктида, Балканський півострів, Берингове море, Північнокримський канал,Володимир-Волинський плат, гора Говерла, Грибова губа, Зелений мис, озеро Ільмень, Кавказький хребет, пік Шевченка, Москва-ріка, Нагаєва бухта, протока Па-де-Кале, Панамський перешийок, Перська затока,Північний полюс, Східноєвропейська рівнина, Урало-Кушумський степ. Коли означуване слово, що входить до географічної назви, не виражає родового поняття, то воно пишеться з великої літери: Біла Церква, Біловезька Пуща (заповідник), Булонський Ліс (парк), Великі Луки, Жовті Води, Залізні Ворота, Зелений Гай, Карські Ворота. Так само з великої літери пишуться складові частини географічних назв, що означають титули, посади,фах і таке інше: мис Капітана Джеральда, набережна Лейтенанта Шмідта; також затока Святого Лаврентія.

Назви вулиць (бульварів, провулків, проспектів), шляхів (залізничних, морських тощо), каналів, течій (морських), а також майданів (площ), парків тощо пишуться з великої літери, а їхні родові позначення — з малої: Андріївський узвіз, Байкало-Амурська магістраль, бульвар Тараса Шевченка, Військово-Грузинська дорога, вулиця Петра Сагайдачного, Житомирська автострада, Львівська площа. Якщо в назвах вулиць, проспектів, населених пунктів слова брід, вал, ворота, міст, шлях, тощо вже не сприймаються як родові позначення, то вони пишуться з великої літери: Боричів Тік, Добрий Шлях, Козиний Брід, Красні Ворота, Кузнецький Міст, Ярославів Вал(вулиці); Гола Пристань (місто); Козинські Горби (урочище); Сухий Яр (село).

Назви груп або союзів держав і найвищих міжнародних організацій: Антанта, Балканські країни, Європейське Економічне Співтовариство, Співдружність Незалежних Держав, Всесвітня Рада Миру, Міжнародний комітет Червоного Хреста, Організація Об'єднаних Націй, Рада Безпеки, Троїстий союз.

Назви держав та автономних адміністративно-територіальних одиниць: Арабська Республіка Єгипет, ДержаваБахрейн, Республіка Білорусь, Карельська Автономна Республіка, Китайська Народна Республіка, Корейська Народо-Демократична Республіка.

У назвах автономних областей та округів, а також країв, областей, районів, сільрад, колгоспів, радгоспів з великої літери пишеться тільки перше слово: Волинська область, Єврейська автономна область, Краснодарський край, Мусіївський колгосп імені Тараса Шевченка, Ненецький автономний округ, Новомлинівська сільрада, Петрівський радгосп, Рожищенський район, Уманська міськрада. Це правило поширюється й на назви старого адміністративно-територіального поділу: Берегівський округ, Вітебське воєводство, Лохвицький повіт,Новоросійська губернія, Черкаське староство.

Неофіційні назви держав, одиниць територіального поділу та образні назви географічних об'єктів: Буковина,Вінниччина, Закавказзя, Закарпаття, Золотоверхий, (Київ) Наддніпрянщина. У спеціальному стилістичному вживанні пишуться з великої літери й загальні назви: Батьківщина тощо.

У словосполученнях — назвах державних, партійних, громадських, профспілкових та інших установ і організацій як України, так і інших держав, з великої літери пишеться тільки перше слово, що входить до складу назви:Верховний суд США, Генеральні штати Королівства Нідерландів, Збройні сили України, Народна палатаРеспубліки Індії. Це стосується й назв державних установ минулого: Державна дума, Земський собор,Тимчасовий уряд, Центральна Рада.

У назвах міністерств і їхніх головних управлінь, а також у назвах інших установ та організацій, що складаються з кількох слів, з великої літери пишеться тільки перше слово: Національний банк України, Міністерство освіти України, Міністерство культури України, Палата мір і вимірних приладів, Українське товариство охорони пам'яток історії та культури.

Правопис складених назв заводів, фабрик, комбінатів, виробничих об'єднань, шахт, підприємств, установ, а також наукових і навчальних закладів, кінотеатрів, театрів, парків культури та відпочинку, клубів тощо підпорядкований таким правилам:

якщо підприємство, установа заклад тощо мають символічну назву, номер чи носять чиєсь ім'я, то їх можна писати повністю або скорочено. При цьому в повних назвах початкове слово та перше слово взятої в лапки символічної (умовної) назви, ім'я тощо пишуться з великої літери, а всі інші слова — з малої: Київський завод «Арсенал», Республіканське виробниче об'єднання «Поліграфкнига», Десятий міжнародний з'їзд славістів,Центральна наукова бібліотека АН України імені В. І Вернадського, Київський військовий округ;

перше слово власних назв академій, інститутів, науково-дослідних установ, кінотеатрів, театрів, музеїв, парків культури та відпочинку тощо пишеться з великої літери, попри те, що воно є родовим позначенням: Академія наук України, Кінотеатр імені Олександра Довженка, Книжкова палата, Державний музей українського образотворчого мистецтва;

з великої літери пишеться перше слово складених назв типу: Київський будинок мод, Львівський палац одруження, Харківський клуб метробудівників.

Назви художніх, музичних творів тощо, наукових праць, газет, журналів, історичних пам'яток тощо пишуться з великої літери в лапках: поема «Енеїда», повість «Тіні забутих предків», опера «Запорожець за Дунаєм», пісня«Стоїть гора високая», підручник «Історія України».

З великої літери, але без лапок пишуться назви культових книг: Апостол, Біблія, Євангеліє, Коран, Псалтир,Часослов, а також назви релігійних понять: Бог (але бог Перун тощо), Божа Матір, Син Божий, Святий Дух та інші.

Назви вокзалів, станцій, портів, пристаней тощо: Київський вокзал (у Москві), станція Фастів Перший, станція метро «Радянська», порт «Балаклава», пристань Ржищів тощо.

Назви будинків відпочинку, пансіонатів, санаторіїв, дитячих таборів, готелів, кемпінгів, ресторанів, кав'ярень тощо пишуться в лапках і з великої літери: будинок відпочинку «Зоря», пансіонат «Здоров'я».

Назви пам'яток архітектури, замків, храмів тощо: Андріївська церква, Золоті ворота, Колізей, Києво-Печерська лавра, Хотинський замок, Софіївський собор.

Назви історичних подій, епох, війн, революцій, народно-визвольних рухів, повстань, революційних свят, знаменитих дат тощо: Велика французька революція, епоха Відродження, Вітчизняна війна, Коліївщина,Хмельниччина, Семирічна війна, Кривава неділя. З великої літери пишуться й назви релігійних свят і постів:Благовіщення, Великдень, Йоана Хрестителя, Петра й Павла, Покрова, Різдво, Успіння; Великий піст,Масниця, Петрівка, Пилипівка, Спасівка тощо.

Якщо початковий порядковий числівник у складений назві написаний цифрою, то наступне слово пишеться з великої літери: 8 Березня, 1 Травня.

Назви конгресів, конференцій, договорів, найважливіших документів тощо: Конгрес захисту культури,Конституція України, Потсдамська угода, Акт проголошення незалежності України, Декларація прав людини.

Назви орденів, відзнак (крім родових назв): орден Вітчизняної війни, орден Дружби народів, орден Незалежності,орден Почесного легіону, орден Пошани. Якщо така назва береться в лапки, то з великої літери також пишеться тільки перше слово та власне ім'я, що входить до складу цієї назви: орден «Мати-героїня», медаль «За відвагу»,медаль «За визволення Варшави».

Назви літаків, автомобілів, тракторів, та інших машин, пов'язані з найменуванням моделі, заводу, фірми, що їх виготовляють, пишуться з великої літери в лапках: літак «Антей», автомобіль «Таврія», автобус «Турист»,комбайн «Нива», трактор «Білорусь». Це правило поширюється й на назви виробів, продуктів, що стали фірмовим або сортовим їх означенням: печиво «Столичне», вино «Перлина степу», цукерки «Пташине молоко».

Прикметники, утворені від власних особових назв за допомогою суфіксів -ів (-ова, -ове, -еве), -їв (-єва, -єве, -ин(-ина, -ине), -їн (-їна, -їне), якщо вони означають належність чогось даній особі: Андрієві книжки, Грінченківсловник, Маріїн лист, Тичинине слово, Шевченкові поезії.

Прикметники, що входять до складених особових назв людей як прізвиська: Володимир Великий, Данило Галицький, Дюма Старший, Карл Сміливий.

Прикметники, утворені від іменників — власних назв, якщо вони входять до складу назв, які з змістом дорівнюють словосполуки «імені когось», «пам'яті когось»: Нобелівська премія, Франківська кімната, Шевченківська премія.

Складно-скорочені назви (абревіатури), якщо вони вживаються на позначення одичних установ: Укрінформ, Укрпрофрада, Укрспілка, НЛО, АТС, КНР, СНД, УРП, УТН.

1. Перше слово, яким починається речення після крапки, трьох крапок, знака оклику, знака питання, що стоять у кінці попереднього речення: Ой яка чудова українська мова! Де береться все це, звідкіля і як? Є в ній ліс — лісок — лісочок, пуща, гай, діброва, Бір, перелісок, чорноліс, Є ще і байрак (Підс.). Шопена вальс… Ну хто його не грав і хто не слухав? (Рил.).

2. Перше слово після знака оклику, яким відокремлюється звертання: Прекрасний Києве на предковічних горах! Многострадальному хвала тобі, хвала! (Рил.).
3. Слово, що йде за знаком оклику після вигуку: Ой горенько! Косо моя/ Косо моя золотая! (Л. Укр.).
4. З великої букви пишуться ремарки, які вказуюсь на ставлення слухачів до якоїсь особи, інші ремарки, %) стоять після закінченого речення: Мова — категорія Загальнонародна, вона характеризує відмінності народів, а не суспільних класів («Сучасна українська літературна мова»). Мова є духовне надбання усього народу, всієї нації… (Там же); Катря. Мамо, цитьте! (Прислухається). Хтось іде до нас; може, лікар? (Біжить з тривогою; дивиться за ворота) (Стар.).
Примітка. З великої букви також пишеться перше слово рубрики тексту, якщо кожна рубрика закінчується крапкою; перше слово прямої мови після двокрапок; початкове слово постанови, резолюції, протоколу; після двокрапки за словами «Слухали», «Ухвалили» в про-токолі. (Довідкова література з цього питання: «Український правопис», «Довідник з українського правопису».)


Велика буква у власних назвах


1. З великої букви пишуться індивідуальні імена, по батькові, прізвища, псевдоніми, прізвиська людей, назви дійових осіб байок, казок, драматичних творів. У подвійних (потрійних і т. д.) іменах і прізвищах з великої букви пишеться кожне слово (окремо або через дефіс): Іван Якович Франко, Артем (Федір Андрійович Сергєєв), Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка), Ярослав Мудрий, Зіновій-Богдан, Мавка, Перелесник, Лебідь, Щука і Рак, Івасик-Телесик, Дід Мороз, Хо, Вернигора, Квітка-Основ’яненко, Вольфґанґ-Амадей, Франклін Делано Рузвельт, Вільгельм Фрідріх Гегель.

Примітка.
З малої букви пишуться імена, які вживаються як загальні назви людей: меценат, робінзон, донжуан. Коли власні імена ще не втратили свого індивідуального значення, але вживаються як загальні, то пишуться з великої букви: наші майбутні Макаренки і Сухомлинські. Назви одиниць виміру, конкретних предметів, утворені від власних імен, пишуться з малої букви: ампер, ом, кулон, дизель (двигун), рентген (апарат, процедура), максим (кулемет), френч (одяг). Скорочені позначення одиниць виміру пишуться з великої букви: А — ампер, К — кельвін, Н — ньютон.


2. У романських і германських прізвищах та іменах артиклі, прийменники, частки ван, да, дас, де, даль, дер, дю, ла, ле, фон тощо пишуться з малої букви і окремо від інших складових частин: Людвіг ван Бетховен, Леонардо да Вінчі, Лопе де Вега, Женні фон Вестфален, фон дер Штольц.

Примітка.
Артиклі, прийменники, частки пишуться з вели кої букви, якщо вони разом з другою частиною становлять одне слово (Вандервальде, Декорт, Дюбуа, Лафонтен, Фонвізін), якщо в мові-ори-гіналі пишуться з великої літери (Ле Корбюзье, Де Голль).


3. В арабських, тюркських та інших східних назвах осіб з великої букви пишеться початкова частка Ібн: Ібн Сіна, Ібн Русте.
Частини власних імен аль, аш, ас, ад, ель, ес, бей, бек, заде, зуль, паша, шах, огли, оглу пишуться з малої букви і, як правило, через дефіс: аль-Біруні, Омар-аш-Шаріф, Ібрагім-бей, Турсун-заде, Ізмаїл-паша, Мелік-шах, Кер-огли, ес-Зайят.
4. Усі частини корейських, в’єтнамських, бірманських, індонезійських, японських прізвищ та імен пишуться окремо і з великої букви: Кім Ір Сен, Хо Ші Мін, Нгуєн Конг Хоан, Наборі Семи, Курахара Корехіто.
5. З великої букви пишуться індивідуальні міфологічні та релігійні найменування: Прометей, Молох, Перун, Зевс, Венера, Магомет, Будда. Якщо міфологічні індивідуальні назви вживаються як загальні, то пишуться з малої букви (аполони і венери), з малої букви пишуться також видові міфологічні назви (русалка, муза, німфа, сирена).
6. З великої букви пишуться умовні власні імена в договорах і актах: Договірні Сторони, Уряд, Надзвичайний і Повноважний Посол, Автор.
7. З великої букви пишуться присвійні прикметники, якщо вони виражають індивідуальну належність людині: Вірин, Галин, Олексіїв, Петренків.

Присвійні прикметники, що входять до складу назв, які мають значення «пам’яті», «імені», також пишуться з великої букви: Шевченківська конференція, Макаренківські читання.
Присвійні прикметники пишуться з малої букви, якщо мають у своєму складі суфікс -ськ- чи входять до складу фразеологічних одиниць: франківські рукописи, горьківський стиль, гордіїв вузол, піфагорова теорема, сізіфова праця.
8. З великої букви пишуться клички тварин: Рябко, Мурка, Каштан, Гнідий, Лиса, Ряба. Назви порід тварин пишуться з малої букви: білий леггорн, азербайджанський гірський меринос, сибірська лайка, вівчарка, пінчер.
9. У спеціальній літературі з великої букви пишуться назви сортів рослин: Білий налив, Шпанка рання (вишні), Лісова красуня (груші), Ренклод (сливи).
10. 3 великої букви пишуться астрономічні назви: Земля, Місяць, Сатурн, Венера, Юпітер, Великий Віз, Велика Ведмедиця, Чумацький Шлях.
11. Назви частин світу у прямому значенні пишуться з малої букви: схід, захід, північ, південь, південний захід, північний схід тощо. Якщо ці назви входять до складу територіальних найменувань, то пишуться з великої букви: Далекий Схід, країни Заходу, Південне Полісся, народи Крайньої Півночі.
12. Назви морів, озер, річок, гір тощо, крім родових назв, які вживаються у прямому значенні, пишуться з великої літери: Антарктида, Говерла, Москва-ріка, озеро Світязь, Скандинавський півострів, Північний полюс, Чорне море.
Якщо складова частина найменування втратила своє пряме значення, то пишеться з великої літери: Великі Луки, Ясна Поляна, Булонський Ліс, Золотий Ріг.

Службові слова, що входять до складних географічних найменувань, пишуться з малої літери і виділяються дефісом: Комсомольськ-на-Амурі, Ростов-на-Дону, Ріо-де-Жанейро, Па-де-Кале.
13. У назвах геологічних і водних басейнів, родовищ корисних копалин неродові назви пишуться з великої букви: Дніпровський басейн, Кременчуцьке водосховище, Курська магнітна аномалія, Волго-Донський канал, Чіатурське родовище.
14. У вітчизняних назвах вулиць, площ, парків, гаїв їх родові означення пишуться з малої літери: вулиця Шевченка, Львівська площа, Першотравневий парк, проспект Перемоги.
Примітка.
Так само з малої букви пишуться у назвах вулиць слова брід, узвіз, яр, вал. ворота, міст: Кузнецький міст, Андріївський узвіз, Цимбалів яр, Добрий шлях, Верхній вал.
15. У назвах шляхів, залізниць, каналів, вокзалів, станцій, портів, пристаней тощо усі слова, крім родових, пишуться з великої букви: Одеська автострада, Київський вокзал, Військово-Осетинська дорога, Південно-Західна залізниця, аеропорт Бориспіль (але бориспільський аеропорт), пристань Канів.
16. У назвах районів, сільрад, шкіл, радгоспів тощо з великої букви пишеться тільки перше слово: Рожищенський район, Любченська сільрада, Переспинська середня школа, Тарасівський радгосп.
17. У назвах держав усі слова пишуться з великої букви: Угорська Республіка, Республіка Індія, Сполучені Штати Америки, Французька Республіка.
18. У назвах міжнародних об’єднань, союзів держав, а також у назвах міжнародних організацій усі слова, крім родових, пишуться з великої букви: Антанта, Балканські країни, Скандинавські країни, країни Близького Сходу, Всесвітня Рада Миру, Організація Об’єднаних Націй, Товариство Червоного Хреста й Червоного Півмісяця (але південні республіки, північні країни).
19. З великої літери пишуться неофіційні назви держав, міст, одиниць територіального поділу інших географічних об’єктів: Волинь, Закарпаття, Київщина, Підмосков’я, Полісся, Російська Федерація, Славутич (Дніпро), Лівобережна Україна.
20. У назвах міністерств та їх головних управлінь, а також у повних найменуваннях інших центральних установ і організацій з великої букви пишеться тільки перше слово: Академія наук України, Державний банк України, Міністерство освіти та науки України УРСР, Харківська облпрофрада, Волинський облвно, профком Технологічного університету Поділля

 

Примітка.

На штампах, вивісках, заявах усі слова, крім службових, як правило, пишуться з великої букви: Українське Управління Цивільного Повітряного Флоту, Ректорові Київського Державного Університету їм. Т, Г. Шевченка.


21. З великої букви пишуться власні назви академій, інститутів, науково-дослідних установ, театрів, музеїв тощо, хоч перше слово цих назв може бути родовим означенням: Інститут мовознавства їм. О. О. Потебні АН України, Музей українського мистецтва, Театр ляльок, Будинок учителя, Палац одруження (але будинок відпочинку, будинок побуту).
22. Назви частин, відділів, секторів, інших підрозділів установ та організацій пишуться з малої букви: кафедра української мови, планово-економічний відділ заводу «Арсенал».
24. У назвах історичних епох, періодів, подій, революцій, народних повстань, рухів, селянських війн, знаменних дат, революційних свят тощо з великої літери пишеться перше слово: Жовтнева революція, Лютнева революція, Паризька комуна, Брестський мир, Вітчизняна війна 1812 року, Велика Вітчизняна війна, Бородінський бій, Перше травня.
25. У назвах з’їздів, конференцій, сесій, пленумів, засідань, президій, конгресів тощо з великої літери пишуться тільки слова типу всесоюзний, всеросійський, всеукраїнський, всесвітній, міжнародний, перший, другий: V Всеросійський з’їзд Рад (або П’ятий Всеросійський з’їзд Рад), Всесвітній конгрес прихильників миру.
26. У назвах орденів усі слова, крім родових і службових, пишуться з великої букви: орден Ярослава Мудрого, орден Трудового Червоного Прапора (але: орден Дружби народів, орден «Мати-героїня», орден «Материнська слава» 2-го ступеня).
27. Назви документів, якщо їм не передує родове слово, що стоїть поза назвою (статут, інструкція тощо), прийнято не брати в лапки й починати з великої букви: Декларація прав людини і громадянина, Декрет про мир, Договір про нерозповсюдження ядерної зброї.
28. У назвах творів літератури, мистецтва, наукових праць з великої букви пишеться перше слово: роман «Чотири броди», драма «Свіччине весілля», опера «Запорожець за Дунаєм», балет «Спартак», журнал «Мовознавство», газета «Освіта».
29. Умовні індивідуальні найменування кораблів, поїздів, літаків, автомобілів тощо, а також назви, що являють собою позначення машин, беруться в лапки й починаються з великої букви: крейсер «Аврора», атомохід «Арктика», бронепоїзд «Смерть ворогові», автомобілі: «Волга», «Жигулі», «Москвич-412», «Шкода», «Мерседес»

11.Правила переносу частин слова.

Правила переносу — правописні правила переносу частин слів та речень на новий рядок. Частини слів з одного рядка в другий слід переносити за складами: гай-ка, зо-шит, книж-ка, ко-ло-дязь, паль-ці, са-дів-ник, Хар-ків.

При цьому:

Не можна розривати сполучення літер дж, дз, які позначають один звук. Отже, переносити можна лише так:ґу-дзик, хо-джу. Якщо дж, дз не становлять одного звука (це буває, коли д належить до префікса, а ж або з — до кореня), то їх слід розривати: над-звичай-ний (а не на-дзвичайний), під-жив-ляти (а не пі-дживляти).

Апостроф і м'який знак при переносі не відокремлюються від попередньої літери:

бу-р’ян (а не бур-’ян), кіль-це (а не кіл-ьце), Лу-к’ян (а не Лук-’ян), низь-ко (а не низ-ько).

Одна літера не залишається в попередньому рядку й не переноситься в наступний:
       ака-де-мія (а не а-кадемія), Ма-рія (а не Марі-я), олі-вець (а не о-лівець).
Відповідно не можна поділяти на частини для переносу такі двоскладові слова, як:
       або, моя, око, шия тощо.

При переносі складних слів не можна залишати в кінці рядка початкову частину другої основи, якщо вона не становить складу:

багато-ступінчастий (а не багатос-тупінчастий), восьми-гранний (а не восьмиг-ранний), далеко-східний (а не далекос-хідний).

Не можна розривати ініціальні абревіатури, а також комбіновані абревіатури, які складаються з ініціальних скорочень цифр:

АЕС, ЛАЗ-105, МАГАТЕ, МАУ, НТШ, УАПЦ.

У решті випадків, які не підходять під викладені вище правила, можна довільно переносити слова за складами:
       Дні-про й Дніп-ро, Оле-ксандра й Олек-сандра, се-стра й сест-ра.
Це правило поширюється й на суфікси:
       бли-зький і близь-кий, видавни-цтво, видавниц-тво й видавницт-во, гре-цький і грець-кий, убо-зтво,убоз-тво й убозт-во, суспільс-тво й суспільст-во.

Не можна переносити прізвища, залишаючи в кінці попереднього рядка ініціали або інші умовні скорочення, що до них відносяться:

М. Т. Рильський (а не М. Т. // Рильський), гр. Іваненко (а не гр. // Іваненко), акад. (доц., проф.) Гончаренко(а не акад. (доц., проф.) // Гончаренко), тов. Гнатюк (а не тов. // Гнатюк).

Примітка. Якщо імена, звання тощо подаються повністю, то прізвища (а також по батькові) можна переносити: Максим Тадейович Рильський й Максим // Тадейович Рильський, академік // Агатангел Кримський і т. ін.

Не можна відривати скорочені назви мір від цифр, до яких вони належать:

1917 р. (а не 1917 // р.), 150 га (а не 150 // га), 20 см3 або 20 куб. см (а не 20 // см3 або 20 // куб. см), 5 г (а не 5 // г).

Примітка. Якщо назви мір подаються повністю, то їх можна переносити: 1917 // рік, 150 // гектаріві т. ін.

Граматичні закінчення, з'єднані з цифрами через дефіс, не можна відривати й переносити:

2-й (а не 2- // й), 4-го (а не 4- // го), 10-му (а не 10- // му) й т. ін.

Не можна розривати умовні (графічні) скорочення типу вид-во, і т. д., і т. ін., та ін., т-во тощо.

Не можна переносити в наступний рядок розділові знаки (крім тире), дужку або лапки, що закривають попередній рядок, а також залишати в попередньому рядку відкриту дужку або відкриті лапки.

Слова з рядка в рядок переносимо так, як у вимові вони діляться на склади:до-ро-га, стеж-ка, чай-ка, гіл-ка, по-льо-вий. Отже, переносити можна тільки такі слова, які мають два чи більше складів.

До цього основного правила є ряд застережень.

1. Одна буква не залишається і не переноситься: сі-м'я (а не «сім'-я»), яг-ня (а не «я-гня»), їж-джу (а не «ї-жджу»). Через те не можна ділити для переносу такі слова, як алея, олія, шия, яма, мрія і т. д.

2.Не можна розривати дж, дз, якщо вони позначають один звук (див. § 3, п. 1): хо-джу (а не «ход-жу»), пі-джак (а не «піджак»), кукуру-дза (а не «кукуруд-за»).

Якщо дж, дз позначаються два звуки (д належить до префікса, а ж чи з — до кореня), то їх слід розривати: над-звичайний (а не «надз-вичайний»), від-жити (а не «ві-джити»).

3. При переносі складних слів не можна залишати в попередньому рядку букв другої основи, якщо вони не становлять складу: біло-сніжний (а не «білос-ніжний»), земле-трус (а не «землет-рус»).

4. Не можна відривати скорочень від слів, яких вони стосуються: О.Т.Гончар(а не «О. Т./Гончар»), п. Ірченко (а не «п. / Ірченко»), 1984 р. (а не «1984 /р.»),100 кв. м (а не «100 / кв. м» і не «100 кв. / м»). Також не можна розривати самих скорочень: ЧАЕС, ЛАЗ-105, вид-во, і т. д., та ін.

5. Не переносяться в наступний рядок розділові знаки (крім тире). Отже, рядок не можна починати крапкою, комою, двокрапкою, крапкою з комою, знаком оклику, знаком питання, дефісом.

6. У решті випадків можна довільно переносити слова за складами: ви-йшов івий-шов; бра-тство, брат-ство, братс-тво і братст-во; юна-цький і юнаць-кий; оде-ський і одесь-кий.

Але при цьому треба стежити, щоб не спотворювався зміст слова. Тому краще переносити брат-ство, ніж бра-тство; на-гляд, ніж наг-ляд; про-мчати, ніж пром-чати.


12. Розрізнення е та и ; і та и; о та у; е та о після шиплячих та й.

Ненаголошені голосні фонеми є та и у вимові чуються май­же однаково, але на письмі їх слід розрізняти.

Позначення на письмі ненаголошених фонем є та и в осно­вах слів перевіряється переважно за допомогою наголосу: се­литися, бо поселення; дешевий, бо дешево; далеч, бо далекий; вишневий, бо вишня; непримиренний, бо мир; хибувати, бо хиба. Однак при цьому треба враховувати випадки чергування є з и. Крім того, в основах слів виступає фонема є і пишеться буква є:

а) там, де неясний звук випадає: вітер, бо вітру; січень, бо  січня; справедливий, бо правда. Але слід мати на увазі, що в кількох дієсловах випадає ненаголошений и: згинати — зігну, відтинати — відітну, напинати — напну, починати — почну, розминати — розімну, засинати — засну, вмикати — увімкну, проривати — прорву,

б) там, де неясний звук чергується з і або о: берегти, бо зберігати; променистий, бо промінь; сутеніти, бо сутінки, лебединий, бо лебідь; женитися, бо жонатий;

в) у групах -єре-, -еле-: берег, джерело, дерево, переміна, передмістя, ожеледь, щелепа, пелена (але: келих і рідше келех);

г)  у суфіксах іменників -енн(я), -ен(я), -енк(о), -еньк(а), -ечк(а),-тель, прикметників-есеньк(ий),-ев(а), дієприкметників -ен(ий), числівників -ер(о): оголошення, рішення, значення, кошеня, Опанасенко, безбатченко, ніченька, стежечка, вихователь, учитель, тонесенький, сторожева

(хата), зачинений, обговорений, п'ятеро, дев'ятеро. Виступає фонема и і пишеться буква и в суфіксах імен­ників -ик, -иц(я), -ич, -ищ(е), -иськ(о), -ин, -ин(а), -ив(о), при­свійних прикметників -ин: дощик, ключик, дворик, прибираль­ниця, керманич, прізвище, дворище, житнисько, киянин, тата­рин, болгарин, свекрушин, Миколин, городина, садовина, паливо, куриво, морозиво. Виняток: марево, зрідка: сяєво (сяйво), маєво (майво).              

Також виступає фонема и і пишеться и в переважно від­критих складах -ри-, -ли- у словах бриніти, бриньчати (хоч бренькати), гриміти, дрижати, кривавий, криниця, кришити, стриміти, тривати, тривога, триножити, блищати, глитати. В основах багатьох незапозичених слів фонема і непостій­на: вона, як правило, виникає на місці інших голосних уна­слідок чергування з о або е

При цьому треба мати на увазі, що в кількох словах відбу­вається чергування і та и: діти — дитина, сідати — сидіти, підвісити — висіти, ліпити — злипатися.

Постійно фонема і виступає:

а) у суфіксах -інь, -іш(ий), -ісіньк(ий): теплінь, широчінь, височінь, глибінь, стрункіший, сухіший, гарячіший, свіжі­сінький;

б) відповідно до вимови після м'яких або пом'якшених при-голосних: літо, тісний, сіно, ніжний, білий, піна, річка.

' На початку слова завжди пишеться буква і: їм 'я, іскра, ікра, іти, іграшка. Щоправда, у вимові незапозичених слів перед н та р чується звук и: іній [ин'ій], інколи [инколи], інший [ин% ший], іржа [иржа], ірій [ир'ій].

В основах незапозичених слів пишеться буква и:

а) відповідно до вимови після твердих приголосних (звук          и не чергується з о та є): риба, вибір, тихий, кислий, з ширина, приріст, сировина, пишатися;

б) у відкритих складах -ри-, -ли- у словах бриніти, гримідрижати, кривавий, криниця, крихітний, кришити, стриміти, тривати, тривога, триножити, чорнобривий, блищати, глитати (але: дрімати, тріщати).

За допомогою фонем і та и розрізняються суфікси:

-інн(я) з фонемою і, який вживається у віддієслівних імен­никах: служіння, збайдужіння, сушіння, кришіння, волочін­ня, везіння; -инн(я) з фонемою и, який вживається лише в збірних іменниках: бурячиння, маковиння, шумовиння, ба­говиння, ластовиння, павутиння. Але якщо збірна назва ут­ворена від іменника на -інь, то виступає -іння: волосінь — волосіння, корінь — коріння, промінь — проміння; -і(ти) з фонемою і, що вказує, як правило, на неперехідність дії: біліти, синіти, золотіти, каламутніти, мо лодіти, горіти; -и(ти) з фонемою и, який вказує на пе­рехідність дії: білити, синити, золотити, каламутити, творити.

В абсолютному кінці слова:

а) після задньоротових г, к, х вживається звичайно и: дороги, шляхи, руки, тільки, скільки, навкруги, трохи, залюбки, навпаки, завдяки, по-батьківськи. Але виступає і в словах, що відповідають на питання які? (у прикметниках та займенниках): довгі, дорогі, високі, далекі,
сухі, тихі, такі, всякі; а також у незмінюваних іншомовних словах: Гельсінкі, хакі;

б)  після шиплячих ш, ч, ж, дж виступає звичайно і: межі, ключі, гроші, ласощі, дріжджі, двічі, тричі, уночі. Але виступає и:

1) у дієслівних формах (у наказовому способі та в дієприслівниках): кажи, бережи, мовчи, пиши,
полощи; відповідаючи, розмірковуючи, виконавши, завдавши;

 2) у прислівниках на зразок по-вовчи, по-ведмежи;

3) у прийменнику межи {межи очі) та сполучнику чи.
Голосні а та о вимовляються завжди чітко, не змішуючись: коротко, колосок, монтаж, часточка. Лише в кількох словах після г, к, х перед складом з а на місці давнього о вимовляєть­ся і пишеться а: гарячий, гарячка, гаразд, качан, калач, кажан, хазяїн, халява; а також: багатий, багато, багатир (багач). Але вимовляється і пишеться о: борсук, комиш, комірка, кропива, крохмаль, монастир, отаман, поганий, погон, пором, слов 'яни, солдат; а також: богатир (силач), козак.

У деяких дієслівних коренях о перед наступним складом із суфіксом -а- або -ува- чергується з а: гонити — ганяти, клони­тися — кланятися, котити — качати, кроїти — краяти, ломи­ти — ламати, виламувати (і виломлювати), допомогти — до­помагати, скочити — скакати, перескакувати; схопити — хапа­ти; а також: проводити — провадити, проводжати — запро­ваджувати.

Дехто чергування о з а ставить у залежність від місця наголосу. Насправді ж ці звукові зміни від місця наголосу не залежать — наголошеним при цьому може бути будь-який голосний (не обов'язково голосний а в наступному складі): гарячкувати, гарячковий, качани, калачі, кажани, виламаний, кла­
нятися, краяти, перескакувати.

13.Передача російських власних назв українською мовою.

Російські власні назви передаємо якомога ближче до російського звучання, дотримуючись, однак, норм українського правопису: рос. Соловьев — Соловйов, рос. Прокофьев — Прокоф'єв, рос. Алябьев — Аляб'єв, рос. Ульянов — Ульянов, рос. Ананьин — Ананьїн, рос. Румянцев — Рум'янцев, рос. Пятницкий— П'ятницький, рос. Королев — Корольов, рос. Пугачев — Пугачов.

Проте в передачі українською мовою російських букв и та е у власних назвах є деякі особливості.

1. Російську букву и у власних назвах передаємо звичайно через і: Пушкін, Мічурін, Гагарін, Нікітін, Бородіно.