Голосних звуків української мови. Творення голосних звуків, їх класифікація. Основні принципи класифікації голосних

• Название: Голосних звуків української мови. Творення голосних звуків, їх класифікація. Основні принципи класифікації голосних
• Анкор: PKUM_EKZAMEN.doc
• Дата: 28.08.2018
• Размер: 0.87 Mb.
• Имя файла: PKUM_EKZAMEN.doc
• Тип: Документы; #23686
• страница: 7 из 9

1. Київ спалахнув святковими ілюмінаціями. (І.Цюпа.) 2. Дітвора в алеяхобручі ганяє. (В.Сосюра.) 3. Я слухаю, як свищуть, ніби реї, антени на дахах у ніч бліду. (Д.Павличко.) 4. Над самим шосе зеленіють товсті столітні граби та буки. (І.Нечуй-Левицький.) 5. Город — це розкішна проза, написана в стилібароко. (Є.Гуцало.) 6. І на людину, що не вмітиме пісні, дивитимуться як на справжнього контрреволюціонера [виняток]. (О.Довженко.)




3. В українізованих запозичених іменах відповідно до вимови букви звичайно не подвоюються: Іполит, Кирило, Сава, Пилип, Агнеса, Інеса.

Але в деяких недавно запозичених іменах подвоєння букв зберігається:Аполлон, Віссаріон, Геннадій, Палладій, Алла, Ганна.




75. Подані російською мовою слова іншомовного походження запишіть по-українському в дві колонки: 1) з подвоєнням букв; 2) без подвоєння букв. Російську букву е передайте через е, букву и через і.

Вилла, иммиграция, Даллас, иммунитет, ватт, Питтсбург, импрессионизм, Ренн, дроссель, миссия, Одиссей, оппортунизм, лемма, манна, Эссен, оппонент, касса, нетто, иррациональный, антенна, ванна, миссис, сюрреализм, аннотация, трасса, Оттава, Ноттингем, эффект, регресс, Цвиккау, Яссы, ипподром.
1. Подовжуються м'які зубні і пом'якшені шиплячі приголосні, якщо вони стоять між двома голосними:

а)    в іменниках середнього роду: знаряддя, чуття, галуззя, колосся, знання, затишшя, обличчя, бездоріжжя; але в назвах молодих істот подовження немає: теля, гуся, щеня;

б)    в орудному відмінку однини іменників III відміни: тінь — тінню, сіль — сіллю, мазь — маззю, мідь — міддю, ніч — ніччю, подорож — подорожжю, туш — тушшю;

в)    у словах Ілля, суддя, стаття, рілля, зрання, спросоння, навмання, попідтинню, попідвіконню.

Подовжується м'який приголосний і в дієслові ллю та його формах. 

У похідних словах подовження між двома голосними зберігається: життя — життєвий, життєвість, життєрадісний; суд — суддівський, суддівство.

1. Зведись, чоловіче, під небо світання, на повний свій зріст, на великезростання. (М.Бажан.) 2. Тільки праця дає відчуття повноти і справжності життя. (Ю.Му шкетик.) 3. Відчувши ласку сонця й вітерця, промерзле в ріллях проросте насіння. (Л.Первомайський.) 4. Трава в покосах в'яне й просихає, і пахощі, як життєдайний струм, у груди ллються. (М.Рильський.) 5. На дальніх узбережжях снять в задумі тихі верби. (П.Усенко.) 6. Небо сміялося своєю чистою, глибокою блакиттю. (І.Франко.) 7. Розлилися гони пишними житами, забуяли повінню пшениць. (П.Воронько.) 8. Життя — це рух. (Л.Дмитерко.)

2. Якщо м'який приголосний стоїть не між двома голосними, то подовження не відбувається: життя — щастя, знання — знань, багаття — багать, Поділля — подільський, ніччю — жовчю, Побужжя — Поволжя.

1.З пісні в світі виросло безсмертя. (Є.Летюк.) 2. Хай же вічно красується доблестю наша земля! (О.Довженко.) 3. Світлою радістю повниться серце моє. (П.Дорошко.) 4. Двадцятий вік — вік звершень і задуми, вік роздоріж. (Р.Братунь.) 5. Рябіло в очах від безлічі людських облич. (П.Загребельний.) 6. Йдемо крізь бурю, спеку, лід, розвідники століть. (П.Дорошко.)

3. Таким чином, там, де в російській мові вживається розділювальний ь, в українській мові:
а) стоїть апостроф (див. § 17): вьется — в'ється, семья — сім'я, бурьян — бур'ян, кровью — кров'ю, матерью — матір'ю, безрыбье — безриб'я;
б) подвоюються букви: затишье — затишшя, приволье — привілля, ночью — ніччю, льется — ллється, безводье — безводдя;
в) немає ні апострофа, ні подвоєння букв: счастье — щастя, Поволжье — Поволжя, скатертью — скатертю, желчью — жовчю, бесчестье — безчестя;
г) ставиться м'який знак (в іншомовних словах — див. § 18, п. 1): Ньютон — Ньютон, Сьерра — Сьєрра, портьєра — портьєра, браконьєр — браконьєр.

1. Солов'ями [рос. соловьями] рідний гай співає. (М.Рильський.) 2. Спів жайворів весну через віки несе із покоління [рос. поколенье] в покоління. (Л. Горлач.) 3. Ронили золоте листя [рос, листья] багряні клени, наливалися міддю [рос. медью] шатра дубів. (В.Козаченко.) 4. Ллється [рос. льется] море, плеще в берег, б'ється [рос. бьется] в сірі скелі. (О.Олесь.) 5. У кого серце мудрістю [рос. мудростью] багате, тому глибини всякі перейти. (А.Малишко.) 6. Сяють очі матері і гордістю [рос. гордостью], й любов'ю [рос. любовью]. (В.Сосюра.)


20. Написання слів разом , окремо і через дефіз.

Розділ: Мова - Жанр: Орфографія

Увага! Тренувальні тести з теми Разом пишуться: а) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником: віднині, відтепер, донині, дотепер, забагато, задовго, занадто, набагато, навічно, надалі, надовго, назавжди, назовсім, наскрізь, насправді, невтямки, негаразд, отак, отам, отут, підтюпцем, повсюди, подекуди, позавчора, позаторік, потроху, утричі, якнайкраще. Примітка. Від подібних прислівників слід відрізняти сполучення прийменників із незмінюваними словами, вживаними в значенні іменників. Такі сполучення пишуться окремо: від сьогодні, до завтра, на завтра, на потім (не відкладайте цього до завтра, на завтра, на потім), за багато, на багато (пор.: забагато гуляєш і за багато років уперше приїхав, стало набагато легше й зал на багато місць), на добраніч, на ура. б) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником: безвісти, безперестанку, вбік, ввечері, ввіч, вволю, вголос, вгорі, вгору, вдень, взимку, взнаки, відразу, вкрай, вкупі, влад, влітку, внизу, вночі, восени, впам’ятку, впень, вперед, впереміж, впереміш, вплав, вплач, впоперек, впору, враз, вранці, врешті, врівень, врівні, врозкид, врозліт, врозсип, врозтіч, вряд, всередині, вслід, всмак, вщерть, доверху, довіку, довкола, доволі, догори, додолу, додому, докупи, донизу, дотла, дощенту, заміж, замужем, заочі, запанібрата, запівніч, зараз, заразом, засвітла, збоку, зверху, звіку, згори, здуру, ззаду, зісподу, знизу, зозла, зокола, зразу, зранку, зрання, зрештою, зроду, зсередини, набік, набір, наверх, наверху, навесні, навиворіт, навиліт, навідліг, навідріз, навік, навіки, навіч, нагору (але на-гора), надвечір, надворі, надголодь, надзелень, надмір, надміру, назад, назахват, наздогад, назустріч, наниз, нанизу, наостанок, наостанку, напам’ять, наперебій, напереваги, наперед, наперекір, напереріз, напівдорозі, напідпитку, напоказ, наполовину, напохваті, напочатку, наприклад, напровесні, напролом, напропале, нараз, нарешті, нарівні, нарозхват, насилу, наскоком, наспід, наспіх, насподі, насторожі, наяву, обік, обіч, одвіку, опівдні, опівночі, опліч, підряд, побіч, поблизу, поверх, повік, поволі, позаду, поночі, попліч, поруч, поряд, посередині, почасти, скраю, спереду, спочатку, убік, убрід, увечері, увіч, уголос, угорі, угору, удень, узимку, узнаки, украй, укупі, улад, улітку, униз, унизу, уночі, упень, уперед, уплав, уплач, упоперек, упору, уранці, урешті, урівень, урівні, урозкид, урозліт, урозсип, урозтіч, уряд, усередині, услід, усмак, ушир. в) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з коротким (нечленним) прикметником: віддавна, востаннє, вручну, догола, допізна, завидна, замолоду, заново, звисока, згарячу, злегка, зліва, знову, зрідка, напевне, нарівні, нарізно, нашвидку, помалу, помаленьку, потихеньку, сповна, спроста, сп’яну. г) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з числівником: вдвоє, втроє, вчетверо й под.; вперше, вдруге, втретє й под.; надвоє, натроє, начетверо й под.; удвох, утрьох, учотирьох і т. д.; водно, заодно, поодинці, спершу. д) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з займенником: внічию, втім, навіщо, нащо, передусім, почім, почому, але: до чого, за віщо, за що та ін. в ролі додатків. е) Складні прислівники, утворені сполученням кількох прийменників із будь-якою частиною мови: вдосвіта, вподовж, завбільшки, завглибшки, завдовжки, завтовшки, завчасу, завширшки, знадвору, навздогін, навзнак, навкидьки, навколо, навкруги, навкулачки, навмисне, навпаки, навперейми, навприсядки, навпростець, навряд, навскач, навскіс, навскоси, навсправжки, навстіж, навтікача, навздогін, наздогін, наосліп, напоготові, позавчора, позаторік, попідтинню, спідлоба. є) Складні прислівники, утворені з кількох основ (із прийменником чи без нього): босоніж, водносталь, ліворуч, мимоволі, мимоїздом, мимохідь, мимохіть, насамперед, натщесерце, нашвидкуруч, обабіч, обіруч, очевидно, повсякчас, праворуч, привселюдно, самохіть, стрімголов, тимчасово, чимдуж, чимраз. ж) Складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови: абикуди, абияк, аніскільки, анітелень, анітрохи, анічичирк, аніяк; дедалі, деінде, деколи, декуди; чимало; щовечора, щогодини, щодалі, щоденно, щодня, щодуху, щомісяця, щомога, щонайбільше, щонайдовше, щонайдужче, щонайкраще, щонайменше, щонайширше й т. д., щоночі, щоправда, щораз, щоразу, щороку, щосили, щохвилини (але: дарма що, поки що, тільки що, хіба що, чи що); якомога, якось і якось (з різними значеннями), якраз, якнайбільше, якнайдужче, якнайдовше й под. Увага. Слід відрізняти прислівники, складені з прийменників або часток і різних частин мови, від прийменників або часток та іменників, прикметників тощо, коли останні зберігають у реченні свої функції як окремі частини мови, отже, і пишуться окремо. Пор.: Він повернув убік і Ударив у бік. Спочатку це не було ясно і З початку розмови вони зрозуміли вашу думку. Прочитай віри напам’ять і На пам’ять він подарував мені книжку. Всередині щось дуже заболіло і Це правило шукай у середині розділу. Хлопці домовилися йти всі вкупі до міста і У купі піску гралися діти. Зауважую вам востаннє і Вони постукали в останнє вікно. Ми чуємо це вперше й Зайдемо в перше село. Втім, я не заперечую й У тім спектаклі виступав і я. У нас чимало досягнень і Чи мало вам допомагали? Нащо було починати справу? і На що ви натякаєте? Ми теж виступали на зборах і Він говорив те ж, що і я. Якось уже воно буде і Як ось і Марко на поріг. Окремо пишуться: а) Прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, але в яких іменник звичайно зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, особливо коли між прийменником і керованим ним іменником можливе означення до цього іменника (прикметник, займенник, числівник): без відома, без жалю, без кінця, без кінця-краю, без краю, без ладу, без ліку, без мети, без наміру, без пуття, без сліду, без смаку, без сумніву, без угаву, без упину, без черги, в затишку, в міру, в нагороду, в ногу, в обмін, в обріз, в позику, в цілості, до біса, до вподоби, до гурту, до діла, до загину, до запитання, до краю, до крихти, до ладу, до лиха, до лиця, до міри, до ноги, до обіду, до останку, до пари, до пня, до побачення, до пори, до пуття, до речі, до решти, до сих пір, до смаку, до смерті, до снаги, до сьогодні, за години, за дня, за кордон, за кордоном, за рахунок, за світла, з болю, з-за кордону, з краю в край, з переляку, з радості, з розгону, на бігу, на біс, на вагу, на весну (але навесні), на вибір, на видноті, на відчай, на відмінно, на віку, на гамуз, на голову, на диво, на дозвіллі, на жаль, на зло, на зразок, на льоту, на мить, на ніщо, на око, на поруки, на прощання, на радість, на радощах, на руку, на самоті, на світанку, на скаку, на славу, на слово, на сміх, на совість, на сором, на ходу, на шкоду, на щастя, над силу, не з руки, ні на гріш, під боком, під гору, під силу, по закону, по змозі, по знаку, по можливості, по правді, по силі, по совісті, по сусідству, по суті, по черзі, по щирості, у вигляді, уві сні, у поміч, у стократ, через силу, як слід, як треба. б) Словосполуки, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників (зрідка — числівників) та одного або двох прийменників: від ранку до вечора, день у день, з боку на бік, з дня на день, один в один, раз у раз, рік у рік, час від часу. в) Словосполуки, які в реченні виконують функції прислівника та складаються з узгоджуваного прийменника (числівника, займенника) й дальшого іменника: другого дня, таким чином, темної ночі, тим разом, тим часом і т. ін. г) Прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого (середнього) роду: в основному, в цілому. д) Прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо тощо. Через дефіс пишуться: а) Складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по та закінчення -ому або (-к)и: по-батьківському, по-бойовому, по-братньому, по-господарському, по-іншому, по-козацькому, по-нашому, по-своєму, по-сусідському, по-українському, по-християнському; по-батьківськи, по-братерськи, по-господарськи, по-людськи, по-сусідськи, по-українськи; також по-латині. Примітка. У прислівниках цього типу, утворених від складних прикметників, що пишуться через дефіс, дефіс ставиться тільки після по-: по-соціалдемократичному. б) Складні прислівники, утворені за допомогою прийменника по від порядкових числівників: по-перше, по-друге, по-третє й т. д. Неозначені складні прислівники з частками будь-, -будь, -небудь, казна-, -то, хтозна-: аби-то, будь-де, будь-коли, будь-куди, де-небудь, десь-то, казна-де, казна-коли, коли-будь, коли-небудь, куди-будь, куди-небудь, так-то, хтозна-як, як-небудь. г) Складні прислівники, утворені з двох прислівників: вряди-годи, десь-інде, десь-інколи, сяк-так та ін. д) Складні прислівники, утворені повторенням слова або основи без службових слів або зі службовими словами між ними: будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього, далеко-далеко, де-не-де, коли-не-коли, ледве-ледве, ось-ось, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як.

21.Правопис прислівників.

Прислівники, утворені злиттям прийменників з іменниками, що пишуться разом (надворі, нагору, вдень), треба відрізняти від однозвучних сполучень прийменників з іменниками, які пишуться окремо: на дворі, на гору, в день.

Іменник завжди називає якийсь конкретний предмет, а прислівник вказує на місце, напрямок, час: нагорі— на горі, удень — у день, надворі — на дворі, укінці — у кінці, назустріч — на зустріч. Наприклад: Зверху цього не видно — З верху гори видно далеко; Знаю правило напам’ять — Якщо на пам’ять не покладаєшся, запиши.

Окремо пишуться ті прислівники, де іменник зберігає своє значення: до речі, на жаль, до вподоби, без упину.

Найчастіше вживаються в них такі прийменники:

без — без пуття, без угаву, без упину, але безвісти, безперестанку;

в (у) — в міру, в ногу, уві сні, у вічі, але впам’ятку, вгору;

з — з розгону, з переляку, з радості, але зсередини, зверху;

на — на жаль, на щастя, на добраніч, але нарозхват, нанівець;

під — під силу, під вечір, під кінець;

по — по суті, по щирості, по честі, але повік, поночі.

В окремих випадках прислівники й однозвучні з ним відмінювані слова з прийменниками можна розрізняти наголосом: .ки — на віки, навірі — на дворік, надвобік — на біна

Разом пишуться:

- Прислівники, утворені від короткої форми прикметника: допізна, замолоду, згарячу, зліва, помалу, сповна.

- Прислівники, утворені сполученням прийменника, крім по, з числівником:учетверо, натроє, вперше, спершу.

- Першою частиною яких є частки: де-, що-, аби-, ані-, чи-, як-, не-, ні-, що стають префіксами: щотижня, абикуди, аніскільки, чимало, несхитно, нізвідки.

Запам’ятайте! У постпозиції частка що пишеться окремо від слова, з яким уживається: дарма що, хіба що, тільки що, поки що.

- Прислівники, утворені злиттям з іменником, який уже не вживається:навпростець, восени, дощенту.

- Прислівники, утворені від кількох основ: мимоволі, привселюдно, стрімголов, чимдуж, нашвидкуруч (на швидку руку).

- Прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником: нащо, почому, внічию, втім, але за віщо.

Через дефіс пишуться:

- Прислівники, в яких повторюються основи: видимо-невидимо, ледве-ледве, близько-близько, сполучення синонімів чи антонімів: без кінця-краю, видимо-невидимо, більш-менш, часто-густо, тяжко-важко.

- Прислівники, утворені від прикметників і займенників із префіксом по- і суфіксами -ому (-єму), -и: по-українському, по-українськи, по-батьківському, по-нашому, по-твоєму, по-братерськи, по-літньому, по-доброму та від порядкового числівника на -е: по-перше, по-десяте, по-четверте.

- Складні прислівники з частками -будь, -небудь, казна-, хтозна-, -то: будь-хто, де-небудь, казна-коли, будь-де, де-небудь, так-то, казна-коли.

- Складні прислівники, утворені з двох прислівників: десь-інде, вряди-годи.

Окремо пишуться: прислівникові сполучення, утворені з двох іменників, інодірозділених одним або двома прийменниками: кінець кінцем, одним одна, раз у раз, рік у рік, сам на сам, час від часу, день у день, рука в руку, раз від разу.

Через два дефіси пишуться прислівники: пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на-всього, будь-що-будь, як-не-як, хоч-не-хоч, де-не-де, коли-не-коли, як-не-як.

Перша частина пишеться окремо, а дві наступні — через дефіс у прислівниках: не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен.

 

Написання и, і в кінці прислівників:

- Після г, к, х пишеться и: навкруги, мовчки, трохи.

- У кінці прислівників з префіксом по- після ж, ч пишеться и: по-вовчи, по-заячи.

- В інших — після ч — і: поночі, тричі.


22.Правопис прийменників. Розрізнення прийменників і префіксів. Граматичні норми вживання прийменників в українському мовознавстві.

Правопис прийменників

Похідні прийменники пишуться разом, окремо й через дефіс.

Разом пишуться:

а) складні прийменники, утворені сполученням одного або двох (іноді — трьох) прийменників із будь-якою частиною мови: внаслідок (унаслідок), впродовж (упродовж), замість, навколо, напередодні, наприкінці, щодо;

б) складні прийменники, утворені з двох простих прийменників: задля, заради, навпроти, окрім, поза, поміж, понад, поперед, посеред, проміж.

Через дефіс пишуться складні прийменники

з початковими з-, із-: з-за (із-за), з-над, з-перед, з-під (із-під), з-поза, з-поміж, з-понад, з-попід, з-посеред, з-проміж.

Окремо пишуться прийменникові сполуки: у (в) разі, під кінець, під час, що ж до.

Прийменники з наступними слова­
ми вимовляються так само нерозділь­
но, як і префікси:
289
українська мова
в гору — вгору, попід тином —
попідтинню, перед вечором — перед­
вечірній, уві сні — увійти, по новому
мосту — жити по-новому.
УВАГА!
Прийменники завжди пишемо окремо, а
префікси — разом або через дефіс.
Щоб розрізнити прийменники від
префіксів, треба пам’ятати:
1. Прийменники зі (зо), наді (надо),
піді ( підо), переді ( передо), уві, у в
при іменниках та займенниках не
переходять у префікси. Вони пи­
шуться окремо:
зі мною (зо мною), наді мною, пере­
ді мною, піді мною, уві сні, ув імлі.
Виняток. Прислівники зозла, зо­
всім, передовсім, де зо- і передо- —
префікси, а тому пишуться разом.
2. Прийменник відноситься до імен­
ника або особового займенника.
Якщо ж він поєднується з іншою
частиною мови, то стає префіксом:
З неба — глянувгзвисока;
У будинку — зустрілися удвох;
По дорозі — по-осінньому.
Примітка. До іншої частини мови приймен­
ник може відноситися лише в тому разі, як­
що П вжито в значенні іменника або імен­
ник, що мав би стояти при ній, пропущено:
З молодшими (тобто з молоддю);
У старого (тобто в діда );
Говорив з усіма ( учнями);
Прийшов о сьомій (годині).
З.Щ об відрізняти прийменник від
префікса в словах типу згори і з го-
ри, треба спробувати вставити прИк.
метник. Якщо при цьому зміст
зберігається, то маємо справу 3
прийменником, який пишемо ок­
ремо, якщо ні — то це префікс,
який пишемо разом:
струмок збігає з гори (з крутої го­
ри) і згори розсипало сонце проміння;
прийшли в день свята (в радісний
день) і вони працювали вдень і
вночі;
знайти в купі листя (у великій
купі) і ми зростали вкупі.
4. Деякі сполучення прийменника з
іменником відрізняємо від одно­
звучних прислівників (одне слово)
за тим, що перші мають при собі
додаток у родовому відмінку (кого?
чого?), другі (прислівники) — не
мають такого додатка:
в глиб (чого? ) землі —корінь росте
вглиб;
з початку (чого?) року — почати
все спочатку;
з боку ( кого?) батьків — стояв
збоку. Прийме́нник — незмінна