Голосних звуків української мови. Творення голосних звуків, їх класифікація. Основні принципи класифікації голосних
Скачать 0.87 Mb.
|
1. Київ спалахнув святковими ілюмінаціями. (І.Цюпа.) 2. Дітвора в алеяхобручі ганяє. (В.Сосюра.) 3. Я слухаю, як свищуть, ніби реї, антени на дахах у ніч бліду. (Д.Павличко.) 4. Над самим шосе зеленіють товсті столітні граби та буки. (І.Нечуй-Левицький.) 5. Город — це розкішна проза, написана в стилібароко. (Є.Гуцало.) 6. І на людину, що не вмітиме пісні, дивитимуться як на справжнього контрреволюціонера [виняток]. (О.Довженко.) 3. В українізованих запозичених іменах відповідно до вимови букви звичайно не подвоюються: Іполит, Кирило, Сава, Пилип, Агнеса, Інеса. Але в деяких недавно запозичених іменах подвоєння букв зберігається:Аполлон, Віссаріон, Геннадій, Палладій, Алла, Ганна. 75. Подані російською мовою слова іншомовного походження запишіть по-українському в дві колонки: 1) з подвоєнням букв; 2) без подвоєння букв. Російську букву е передайте через е, букву и через і. Вилла, иммиграция, Даллас, иммунитет, ватт, Питтсбург, импрессионизм, Ренн, дроссель, миссия, Одиссей, оппортунизм, лемма, манна, Эссен, оппонент, касса, нетто, иррациональный, антенна, ванна, миссис, сюрреализм, аннотация, трасса, Оттава, Ноттингем, эффект, регресс, Цвиккау, Яссы, ипподром. 1. Подовжуються м'які зубні і пом'якшені шиплячі приголосні, якщо вони стоять між двома голосними: а) в іменниках середнього роду: знаряддя, чуття, галуззя, колосся, знання, затишшя, обличчя, бездоріжжя; але в назвах молодих істот подовження немає: теля, гуся, щеня; б) в орудному відмінку однини іменників III відміни: тінь — тінню, сіль — сіллю, мазь — маззю, мідь — міддю, ніч — ніччю, подорож — подорожжю, туш — тушшю; в) у словах Ілля, суддя, стаття, рілля, зрання, спросоння, навмання, попідтинню, попідвіконню. Подовжується м'який приголосний і в дієслові ллю та його формах. У похідних словах подовження між двома голосними зберігається: життя — життєвий, життєвість, життєрадісний; суд — суддівський, суддівство. 1. Зведись, чоловіче, під небо світання, на повний свій зріст, на великезростання. (М.Бажан.) 2. Тільки праця дає відчуття повноти і справжності життя. (Ю.Му шкетик.) 3. Відчувши ласку сонця й вітерця, промерзле в ріллях проросте насіння. (Л.Первомайський.) 4. Трава в покосах в'яне й просихає, і пахощі, як життєдайний струм, у груди ллються. (М.Рильський.) 5. На дальніх узбережжях снять в задумі тихі верби. (П.Усенко.) 6. Небо сміялося своєю чистою, глибокою блакиттю. (І.Франко.) 7. Розлилися гони пишними житами, забуяли повінню пшениць. (П.Воронько.) 8. Життя — це рух. (Л.Дмитерко.) 2. Якщо м'який приголосний стоїть не між двома голосними, то подовження не відбувається: життя — щастя, знання — знань, багаття — багать, Поділля — подільський, ніччю — жовчю, Побужжя — Поволжя. 1.З пісні в світі виросло безсмертя. (Є.Летюк.) 2. Хай же вічно красується доблестю наша земля! (О.Довженко.) 3. Світлою радістю повниться серце моє. (П.Дорошко.) 4. Двадцятий вік — вік звершень і задуми, вік роздоріж. (Р.Братунь.) 5. Рябіло в очах від безлічі людських облич. (П.Загребельний.) 6. Йдемо крізь бурю, спеку, лід, розвідники століть. (П.Дорошко.) 3. Таким чином, там, де в російській мові вживається розділювальний ь, в українській мові: а) стоїть апостроф (див. § 17): вьется — в'ється, семья — сім'я, бурьян — бур'ян, кровью — кров'ю, матерью — матір'ю, безрыбье — безриб'я; б) подвоюються букви: затишье — затишшя, приволье — привілля, ночью — ніччю, льется — ллється, безводье — безводдя; в) немає ні апострофа, ні подвоєння букв: счастье — щастя, Поволжье — Поволжя, скатертью — скатертю, желчью — жовчю, бесчестье — безчестя; г) ставиться м'який знак (в іншомовних словах — див. § 18, п. 1): Ньютон — Ньютон, Сьерра — Сьєрра, портьєра — портьєра, браконьєр — браконьєр. 1. Солов'ями [рос. соловьями] рідний гай співає. (М.Рильський.) 2. Спів жайворів весну через віки несе із покоління [рос. поколенье] в покоління. (Л. Горлач.) 3. Ронили золоте листя [рос, листья] багряні клени, наливалися міддю [рос. медью] шатра дубів. (В.Козаченко.) 4. Ллється [рос. льется] море, плеще в берег, б'ється [рос. бьется] в сірі скелі. (О.Олесь.) 5. У кого серце мудрістю [рос. мудростью] багате, тому глибини всякі перейти. (А.Малишко.) 6. Сяють очі матері і гордістю [рос. гордостью], й любов'ю [рос. любовью]. (В.Сосюра.) 20. Написання слів разом , окремо і через дефіз.
21.Правопис прислівників. Прислівники, утворені злиттям прийменників з іменниками, що пишуться разом (надворі, нагору, вдень), треба відрізняти від однозвучних сполучень прийменників з іменниками, які пишуться окремо: на дворі, на гору, в день. Іменник завжди називає якийсь конкретний предмет, а прислівник вказує на місце, напрямок, час: нагорі— на горі, удень — у день, надворі — на дворі, укінці — у кінці, назустріч — на зустріч. Наприклад: Зверху цього не видно — З верху гори видно далеко; Знаю правило напам’ять — Якщо на пам’ять не покладаєшся, запиши. Окремо пишуться ті прислівники, де іменник зберігає своє значення: до речі, на жаль, до вподоби, без упину. Найчастіше вживаються в них такі прийменники: без — без пуття, без угаву, без упину, але безвісти, безперестанку; в (у) — в міру, в ногу, уві сні, у вічі, але впам’ятку, вгору; з — з розгону, з переляку, з радості, але зсередини, зверху; на — на жаль, на щастя, на добраніч, але нарозхват, нанівець; під — під силу, під вечір, під кінець; по — по суті, по щирості, по честі, але повік, поночі. В окремих випадках прислівники й однозвучні з ним відмінювані слова з прийменниками можна розрізняти наголосом: .ки — на віки, навірі — на дворік, надвобік — на біна Разом пишуться: - Прислівники, утворені від короткої форми прикметника: допізна, замолоду, згарячу, зліва, помалу, сповна. - Прислівники, утворені сполученням прийменника, крім по, з числівником:учетверо, натроє, вперше, спершу. - Першою частиною яких є частки: де-, що-, аби-, ані-, чи-, як-, не-, ні-, що стають префіксами: щотижня, абикуди, аніскільки, чимало, несхитно, нізвідки. Запам’ятайте! У постпозиції частка що пишеться окремо від слова, з яким уживається: дарма що, хіба що, тільки що, поки що. - Прислівники, утворені злиттям з іменником, який уже не вживається:навпростець, восени, дощенту. - Прислівники, утворені від кількох основ: мимоволі, привселюдно, стрімголов, чимдуж, нашвидкуруч (на швидку руку). - Прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником: нащо, почому, внічию, втім, але за віщо. Через дефіс пишуться: - Прислівники, в яких повторюються основи: видимо-невидимо, ледве-ледве, близько-близько, сполучення синонімів чи антонімів: без кінця-краю, видимо-невидимо, більш-менш, часто-густо, тяжко-важко. - Прислівники, утворені від прикметників і займенників із префіксом по- і суфіксами -ому (-єму), -и: по-українському, по-українськи, по-батьківському, по-нашому, по-твоєму, по-братерськи, по-літньому, по-доброму та від порядкового числівника на -е: по-перше, по-десяте, по-четверте. - Складні прислівники з частками -будь, -небудь, казна-, хтозна-, -то: будь-хто, де-небудь, казна-коли, будь-де, де-небудь, так-то, казна-коли. - Складні прислівники, утворені з двох прислівників: десь-інде, вряди-годи. Окремо пишуться: прислівникові сполучення, утворені з двох іменників, інодірозділених одним або двома прийменниками: кінець кінцем, одним одна, раз у раз, рік у рік, сам на сам, час від часу, день у день, рука в руку, раз від разу. Через два дефіси пишуться прислівники: пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на-всього, будь-що-будь, як-не-як, хоч-не-хоч, де-не-де, коли-не-коли, як-не-як. Перша частина пишеться окремо, а дві наступні — через дефіс у прислівниках: не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен. Написання и, і в кінці прислівників: - Після г, к, х пишеться и: навкруги, мовчки, трохи. - У кінці прислівників з префіксом по- після ж, ч пишеться и: по-вовчи, по-заячи. - В інших — після ч — і: поночі, тричі. 22.Правопис прийменників. Розрізнення прийменників і префіксів. Граматичні норми вживання прийменників в українському мовознавстві. Правопис прийменників Похідні прийменники пишуться разом, окремо й через дефіс. Разом пишуться: а) складні прийменники, утворені сполученням одного або двох (іноді — трьох) прийменників із будь-якою частиною мови: внаслідок (унаслідок), впродовж (упродовж), замість, навколо, напередодні, наприкінці, щодо; б) складні прийменники, утворені з двох простих прийменників: задля, заради, навпроти, окрім, поза, поміж, понад, поперед, посеред, проміж. Через дефіс пишуться складні прийменники з початковими з-, із-: з-за (із-за), з-над, з-перед, з-під (із-під), з-поза, з-поміж, з-понад, з-попід, з-посеред, з-проміж. Окремо пишуться прийменникові сполуки: у (в) разі, під кінець, під час, що ж до. Прийменники з наступними слова ми вимовляються так само нерозділь но, як і префікси: 289 українська мова в гору — вгору, попід тином — попідтинню, перед вечором — перед вечірній, уві сні — увійти, по новому мосту — жити по-новому. УВАГА! Прийменники завжди пишемо окремо, а префікси — разом або через дефіс. Щоб розрізнити прийменники від префіксів, треба пам’ятати: 1. Прийменники зі (зо), наді (надо), піді ( підо), переді ( передо), уві, у в при іменниках та займенниках не переходять у префікси. Вони пи шуться окремо: зі мною (зо мною), наді мною, пере ді мною, піді мною, уві сні, ув імлі. Виняток. Прислівники зозла, зо всім, передовсім, де зо- і передо- — префікси, а тому пишуться разом. 2. Прийменник відноситься до імен ника або особового займенника. Якщо ж він поєднується з іншою частиною мови, то стає префіксом: З неба — глянувгзвисока; У будинку — зустрілися удвох; По дорозі — по-осінньому. Примітка. До іншої частини мови приймен ник може відноситися лише в тому разі, як що П вжито в значенні іменника або імен ник, що мав би стояти при ній, пропущено: З молодшими (тобто з молоддю); У старого (тобто в діда ); Говорив з усіма ( учнями); Прийшов о сьомій (годині). З.Щ об відрізняти прийменник від префікса в словах типу згори і з го- ри, треба спробувати вставити прИк. метник. Якщо при цьому зміст зберігається, то маємо справу 3 прийменником, який пишемо ок ремо, якщо ні — то це префікс, який пишемо разом: струмок збігає з гори (з крутої го ри) і згори розсипало сонце проміння; прийшли в день свята (в радісний день) і вони працювали вдень і вночі; знайти в купі листя (у великій купі) і ми зростали вкупі. 4. Деякі сполучення прийменника з іменником відрізняємо від одно звучних прислівників (одне слово) за тим, що перші мають при собі додаток у родовому відмінку (кого? чого?), другі (прислівники) — не мають такого додатка: в глиб (чого? ) землі —корінь росте вглиб; з початку (чого?) року — почати все спочатку; з боку ( кого?) батьків — стояв збоку. Прийме́нник — незмінна |