І. В. СпасибоФатєєвої, В. Л. Яроцького
 Скачать 4.59 Mb.
|
|
§ 6. Найм (оренда) транспортного засобу За договором найму (оренди) транспортного засобу наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві транспортний засіб у користування за плату на певний строк. Договір найму (оренди) транспортного засобу є відплатним. Він може бути консенсуальним або реальним. Сторонами договору є наймодавець — фізична або юридична осо- ба, які є власниками транспортного засобу або мають майнові права на нього. Наймачем може бути також юридична або фізична особа. У ви- падку, коли користування транспортним засобом пов’язано зі здійснен- ням перевезення (пасажирів, багажу, вантажу, пошти) наймачем ви- ступає юридична особа чи фізична особа-підприємець. У деяких ви- падках законом можуть встановлюватися певні вимоги до особи, яка є наймачем транспортного засобу. Наприклад, згідно зі ст. 5 Повітря- 308 Розділ Х. Зобов’язання, що виникають у зв’язку з передачею майна у користування ного кодексу України (далі — ПК) 1 експлуатант — будь-яка юридична або фізична особа, котра займається діяльністю, пов’язаною з розроб- ленням, виробництвом, ремонтом і експлуатацією цивільної авіацій- ної техніки, повинна одержати від державного органу з питань серти- фікації і реєстрації сертифікат, що підтверджує відповідність рівня технічної підготовки вказаної особи вимогам відповідних авіаційних правил України. Специфіка цього різновиду договору найму (оренди) обумовлюєть- ся його предметом, яким можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо (ч. 1 ст. 798 ЦК). Повітряне судно — це літальний апарат, що тримається в атмосфе- рі за рахунок його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повіт- рям, відбитим від земної поверхні, і здатний маневрувати в тривимір- ному просторі. Морським або річковим судном визнається самохідна чи несамо- хідна плавуча споруда, що використовується для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для рибного чи іншого морського промис- лу, розвідки і добування корисних копалин тощо. До складу наземного самохідного транспорту входить автомобіль- ний транспортний засіб, тобто дорожній транспортний засіб, за допо- могою якого здійснюється перевезення пасажирів і вантажів автомо- більними дорогами чи виконання спеціальних робочих функцій. Предметом цього виду договору найму можуть бути також заліз- ничний рухомий склад (вагони, локомотиви, моторейковий транс- порт). Специфіка транспортного засобу як об’єкта цивільних прав полягає в тому, що, по-перше, він є складним технічним приладом, викорис- тання якого потребує певних знань, кваліфікації та навичок. По-друге, діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортного засобу, розглядається як джерело підвищеної небезпеки (ст. 1187 ЦК), що обумовлює підвищення вимог до його володільця. По-третє, транспортний засіб за своїми властивостями належить до рухомих речей. Більше того, за своїм призначенням він саме викорис- товується для переміщення у просторі (разом з вантажем, пасажиром тощо), але у багатьох випадках на нього поширюється правовий режим нерухомої речі та відповідно встановлюються спеціальні правила щодо оформлення договорів. 1 Відом. Верхов. Ради України. – 1993. - № 25. – Ст. 274. 309 Глава 40. Договір найму (оренди) Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 798 ЦК, можна стверджувати, що існує два види договору найму транспортного засобу. Перший — це саме договір найму транспортного засобу, коли управління ним здійсню- ється наймачем. Другий — договір найму транспортного засобу з екіпажем, що його обслуговує. За цим договором управління та технічна експлуатація транспортного засобу здійснюється особами, які перебувають у трудових відносинах з наймодавцем. Наприклад, згідно зі ст. 207 Кодексу торговельного мореплавства України 1 при фрахтуванні судна за тайм-чартером судновласник зобов’язаний спо- рядити та укомплектувати судно екіпажем, а також підтримувати останнє протягом строку тайм-чартеру в морехідному стані, оплачу- вати його страхування і утримання суднового екіпажу. Цей вид до- говору поєднує елементи договору найму (оренди) та договору про надання послуг. Однак договір найму транспортного засобу з екіпа- жем врегульований у ЦК як пойменований договір. Тому він не вва- жається змішаним і до нього не застосовуються загальні норми про надання послуг. У випадку коли транспортний засіб передається у найм з екіпажем, який його обслуговує, останній не припиняє трудових відносин з най- модавцем. Отже, екіпаж «організаційно» підпорядковується наймодав- цеві, який несе витрати на його утримання, зокрема виплата членам екіпажу заробітної плати, забезпечення спеціальним одягом тощо. Що ж стосується діяльності, яка випливає з призначення транспортного засобу, то у цих питаннях екіпаж підпорядковується наймачеві. Якщо розпорядження наймача щодо експлуатації транспортного засобу су- перечать умовам договору найму або умовам використання транспорт- ного засобу, а також якщо ці розпорядження можуть бути небезпечни- ми для екіпажу, транспортного засобу, прав інших осіб, екіпаж від- мовляється від їх виконання. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 805 ЦК така відмова є не правом, а обов’язком екіпажу. Якщо у договорі прямо не встановлено, що транспортний засіб передається наймачеві з екіпажем, вважається що у найм передається лише транспортний засіб (ч. 2 ст. 798 ЦК). Зміст договору найму транспортного засобу становлять права та обов’язки його сторін. Обсяг обов’язків наймодавця залежить від того: є договір найму консенсуальним чи реальним, передається транспорт- ний засіб у найм з екіпажем чи без екіпажу. Наймодавець має найбіль- ший перелік обов’язків за консенсуальним договором найму транспорт- 1 Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 47 – 52. – Ст. 349. 310 Розділ Х. Зобов’язання, що виникають у зв’язку з передачею майна у користування ного засобу з екіпажем, а найменший — за реальним договором найму транспортного засобу без екіпажу 1 До основних обов’язків наймодавця належить надання наймачеві транспортного засобу в стані, що відповідає умовам договору і його призначенню; страхування транспортного засобу; проведення за свій рахунок капітального ремонту зданого в найм транспортного засобу (якщо інше не передбачено договором) 2 У ЦК не встановлено особливої процедури передачі та повернення орендованих транспортних засобів. Вважаємо, що вони повинні оформ- люватися відповідними документами, зокрема актами приймання- передачі. Наймодавець зобов’язаний передати наймачеві транспортний засіб у стані, що відповідає умовам договору та його призначенню. Для окремих видів транспортних засобів встановлюються загальні вимоги щодо нормального стану. Зокрема, ст. 20 Закону України «Про авто- мобільний транспорт» в редакції від 23 лютого 2006 р. 3 визначає, що конструкція та технічний стан транспортних засобів, а також їх части- ни мають відповідати вимогам, порядок визначення яких установлює Кабінет Міністрів України. При укладенні договору найму транспортного засобу, як правило, визначається його вартість, що впливає, зокрема, на обчислення роз- міру збитків, завданих втратою або пошкодженням зазначеного засобу. Вартість транспортного засобу можна визначити на підставі експертної оцінки, при проведенні якої враховується технічний стан, строк екс- плуатації, ступінь зношеності засобу тощо. Експертна оцінка вартос- ті транспортного засобу здійснюється ще до укладення договору найму. Наймач зобов’язаний своєчасно вносити плату за користування транспортним засобом; користуватися ним згідно з призначенням останнього і умовами договору; підтримувати транспортний засіб у справному стані; нести витрати, пов’язані з його використанням; повернути транспортний засіб наймодавцеві після закінчення дії до- говору в тому стані, у якому він був отриманий, з урахуванням нор- мального зносу або у стані, застереженому в договорі. 1 Питання щодо одностороннього характеру договору найму транспортного засо- бу є дискусійним. Так, навіть у разі укладення реального договору найму транспорт- ного засобу без екіпажу наймодавець зобов’язаний здійснити страхування транспорт- ного засобу (ч. 1 ст. 802 ЦК). 2 На нашу думку, витрати, пов’язані з використанням транспортного засобу, які за ч. 2 ст. 801 ЦК несе наймач, не включають витрати на його капітальний ремонт. 3 Відом. Верхов. Ради України. – 2006. – № 32. – Ст. 273. 311 Глава 40. Договір найму (оренди) Розмір плати за користування, а також порядок розрахунків за наданий у найм (оренду) транспортний засіб встановлюється за до- мовленістю сторін. У договорі може бути також зроблене застережен- ня про зміну розміру орендної плати у випадку виникнення певних обставин. Наймач зобов’язаний користуватися транспортним засобом відпо- відно до його призначення. Він має право використовувати цей засіб для здійснення підприємницької діяльності, укладаючи від власного імені договори перевезення або інші договори відповідно до призна- чення транспортного засобу. При цьому згода наймодавця на укладен- ня договорів не вимагається. Це правило застосовується у тих випадках, коли у договорі найму визначено, що транспортний засіб передається для здійснення наймачем підприємницької діяльності. Якщо ж цільо- вим призначенням транспортного засобу є виключно використання його для власних потреб, укладення наймачем договорів перевезення без згоди наймодавця буде суперечити умовам договору. Протягом дії договору найму тягар утримання транспортного за- собу переходить від наймодавця до наймача. Останній зобов’язаний підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані. За- безпечення цього справного стану здійснюється шляхом проведення технічного обслуговування і ремонту. Перелік операцій, що належать, зокрема, до технічного обслуговування і ремонту автотранспорту, встановлено Положенням про технічне обслуговування і ремонт до- рожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 30 березня 1998 р. № 102 1 За загальним правилом (ст. 776 ЦК) наймач зобов’язаний провадити тільки поточний ремонт транспортного засобу. Витрати, пов’язані з використанням транспортного засобу, також несе наймач. До таких витрат, зокрема, належать ті, що пов’язані з при- дбанням палива, запасних частин, призначених для ремонту транспорт- них засобів тощо. Наймач також зобов’язаний сплачувати податки та інші платежі, пов’язані з використанням транспортного засобу. Діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, є джерелом підвищеної небезпеки. Отже, до осо- би, яка експлуатує транспортний засіб, пред’являються підвищені ви- моги щодо безпечного користування ним. Шкода, завдана іншій особі у зв’язку з використанням за договором найму транспортного засобу, відшкодовується наймачем (ч. 2 ст. 1187 ЦК) як особою, котра на відпо- 1 Офіц.вісн. України. – 1998. – № 18. – Ст. 659. 312 Розділ Х. Зобов’язання, що виникають у зв’язку з передачею майна у користування відній правовій підставі (договір найму) ним володіє. При цьому наймач несе відповідальність за завдану шкоду, якщо не доведе, що її заподіяно внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Цивільно-правова відповідальність наймача за збитки, завдані у зв’язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, виникає на загальних підставах, зокрема, при наявності його вини. Обов’язки зі здійснення страхування розподіляються між наймо- давцем і наймачем залежно від об’єкта страхування. Згідно з пп. 8, 9, 32 ст. 7 Закону України «Про страхування» 1 страху- вання відповідальності морського перевізника, власників наземних транспортних засобів, морського судновласника є видами обов’язкового страхування в Україні. Експлуатація, зокрема автотранспортних засобів, здійснюється тільки за наявності страхового поліса, що є договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власни- ків транспортних засобів і підтверджує сплату страхового платежу. У § 5 глави 58 ЦК не визначено, хто зі сторін договору найму тран- спортного засобу здійснює обов’язкове особисте страхування водіїв (екіпажу) від нещасних випадків. Вважаємо, що цей обов’язок покла- дається на того, чий екіпаж здійснює експлуатацію транспортного засобу. Отже, у разі укладення договору найму транспортного засобу з екіпажем страхування здійснюється наймодавцем, а в інших випад- ках — наймачем. Що ж стосується страхування транспортного засобу, то його здій- снює наймодавець. Сторони можуть передбачити у договорі найму транспортного за- собу й інші права та обов’язки. Форма договору найму транспортного засобу залежить від суб’єктного складу його сторін. Загальною вимогою є укладення до- говору найму транспортного засобу в письмовій формі. Недодержання письмового оформлення договору призводить до правових наслідків, передбачених у ст. 218 ЦК, а саме — не має наслідком його недійснос- ті. Заперечення однією із сторін факту укладення договору найму транспортного засобу може доводитися будь-якими доказами, перед- баченими ЦПК України, крім свідчень свідків. Якщо ж хоча б однією зі сторін договору найму транспортного засобу є фізична особа, до- говір підлягає нотаріальному посвідченню 2 1 Відом. Верхов. Ради України. – 2002. – № 7. – Ст. 50. 2 Поняття «фізична особа» не охоплює таку категорію фізичних осіб, як підпри- ємці. Оформлення договору найму транспортного засобу з участю фізичної особи – підприємця здійснюється за загальними правилами, закріпленими у ч. 1 ст. 799 ЦК. 313 Глава 40. Договір найму (оренди) Особливості найму певних видів транспортних засобів врегульо- вані транспортними статутами та кодексами, зокрема, ПК України 1 , Кодексом торговельного мореплавства України. Згідно зі ст. 61 ПК найм (оренда) повітряних суден здійснюється на підставі договору чартеру. За договором чартеру (фрахтування по- вітряного судна) одна сторона (фрахтівник) зобов’язується надати ін- шій стороні (фрахтувальнику) за плату всю місткість одного чи декіль- кох повітряних суден на один або декілька рейсів для повітряного перевезення пасажирів, багажу, вантажу і пошти чи для іншої мети, якщо це не суперечить чинному законодавству України. Відносини, що випливають з договору фрахтування суден, регулю- ються розділом 6 Кодексу торговельного мореплавства України. Так, за договором фрахтування судна на певний час судновласник зобов’язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для переве- зення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплав- ства на певний час. Існує два різновиди договору фрахтування, а саме тайм-чартер (фрахтування судна з екіпажем) та бербоут-чартер (фрах- тування судна, що не укомплектоване екіпажем і не споряджене). До відносин, що випливають з договору найму (оренди) транспорт- ного засобу, застосовуються загальні положення про найм (оренду), якщо інше не передбачено спеціальними нормами або умовами договору. § 7. Договір лізингу 2 В Україні нормативне регулювання лізингових відносин вперше було здійснене Закону України «Про лізинг» від 16 грудня 1997 р., хоча лізинг як вид майнового найму був відомий і застосовувався на прак- тиці задовго до прийняття зазначеного закону 3 . У сучасних умовах 1 Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 25. – Ст. 274. 2 Конструкція лізингу (як і сам юридичний термін) прийшла в Європу, а потім поширилася по всьому світу зі США. Термін «лізинг» утворився від англійського дієслова «to lease», що означає «наймати», «брати в оренду». В англійській юридичній мові словом «leasing» позначається і традиційна здача майна в оренду, і власне лізинг як різновид оренди. Саме останнє значення набуло найбільшого поширення у світі. 3 Про це свідчить, наприклад, Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про проведення сільськогосподарськими товаровиробниками розрахунків за поставлені на умовах лізингу трактори» від 21.11.1995 р. № 708-р; наказ Фонду Державного майна України «Про забезпечення розвитку і регулювання лізингу» від 12.11.1996 р. № 1365. 314 Розділ Х. Зобов’язання, що виникають у зв’язку з передачею майна у користування регулюванню лізингових відносин присвячений Закон України «Про фінансовий лізинг», § 6 глави 58 ЦК та Конвенція УНІДРУА від 28.05.1988 р. «Про міжнародний фінансовий лізинг» 1 Договір лізингу — це цивільно-правовий договір, відповідно до якого одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було на- буте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізинго- одержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) — ст. 806 ЦК. Аналіз легального визначення договору лізингу дозволяє дійти висновку, що він сконструйований у ЦК як двосторонній та оплатний правочин. При цьому законодавець вказує на можливість існування договору як консенсуального тоді, коли лізингодавець зобов’язується передатилізингоодержувачеві у користування майно, або реального, коли для укладення договору недостатньо досягнення згоди сторін за всіма його істотними умовами, а необхідна ще передача речі — пред- мета лізингу (ч. 2 ст. 640 ЦК). Очевидно, що така конструкція може існувати тільки тоді, коли річ (предмет лізингу) на момент укладення договору вже є власністю лізингодавця і може бути передана користу- вачеві («прямий лізинг»). Що ж стосується непрямого лізингу, то його сутність полягає в тому, що лізингодавець передає лізингоодержувачу спеціально придбане за спеціфікаціями або на умовах, висунутих останнім, майно на виконання вже укладеного договору лізингу. У цьо- му випадку передача речі на момент укладення договору неможлива, оскільки вона ще не придбана лізингодавцем. Саме тому непрямий лізинг є завжди консенсуальним договором. ЦК встановлює можливість існування окремих видів і форм лізин- гу, особливості яких встановлюються законом (ч. 3 ст. 806). Якщо ЦК містить визначення тільки прямого та непрямого лізингу, то Закон України «Про фінансовий лізинг» (далі — Закон) містить визначення фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до вста- новлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у во- 1 Далі – Конвенція (дата приєднання України – 11.01.2006 р., дата набуття чин- ності для України – 01.07.2007 р.). 315 Глава 40. Договір найму (оренди) лодіння та користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Конвенція визначає операцію фінансового лізингу як таку, в якій одна сторона (лізингодавець) на умовах іншої сторони (лізингоодер- жувача) укладає договір поставки з третьою стороною (постачальни- ком), згідно з яким лізингодавець одержує виробниче обладнання, засоби виробництва або інше обладнання (обладнання) на умовах, схвалених лізингоодержувачем настільки, наскільки вони стосуються його інтересів, та укладає договір (договір лізингу) з лізингоодержу- вачем, надаючи лізингоодержувачеві право користування обладнанням за лізингові платежі (ст. 1 Конвенції). Строк користування річчю за договором фінансового лізингу, як правило, порівнянний зі строком повної її амортизації та за будь яких умов не може бути меншим одного року. Не важко помітити, що ви- значення фінансового лізингу в Законі за конструктивною ознакою придбання речі лізингодавцем у продавця для наступного передання її лізингоодержувачеві у користування збігається з визначенням не- прямого лізингу в ЦК. Важко припустити, що відсутність вказівки на строк договору у ви- значенні ЦК непрямого лізингу протиставляє його лізингу фінансовому, виділяючи один та другий в самостійні види. Таким чином, непрямий та фінансовий лізинг слід розглядати як тотожні поняття. Що стосується прямого лізингу, то слід зазначити, що законодавець, вказавши на його існування, не навів будь-яких ознак, які дозволили б відрізнити його від договору найму, бо перейменування лише сторін (наймача у лізингоодержувача, а наймодавця — у лізингодавця) не може нічого змінити в сутності відносин. Тому вважаємо, що основна увага повинна бути приділена правовій природі договору фінансового (непрямого) лізингу. У літературі як вид лізингу виділяється оперативний лізинг та як форма лізингу зворотний, міжнародний, пайовий тощо 1 Особливість оперативного лізингу полягає в тому, що договір лі- зингу укладається на значно менший строк, ніж строк повної аморти- зації речі, яка є предметом лізингу (принаймні, на строк менше одного року), що дозволяє власнику речі — лізингодавцю після повернення йому речі неодноразово передавати її в найм протягом строку аморти- зації. Оскільки при повторній передачі речі новому користувачеві від- 1 Указані види та форми лізингу раніше регулювалися Законом України «Про лі- зинг», а в сучасних умовах згадуються лише у ст. 292 ГК. 316 Розділ Х. Зобов’язання, що виникають у зв’язку з передачею майна у користування сутня така ознака фінансового лізингу, як набуття речі лізингодавцем у продавця для цілей надання її у наступне лізингове користування, до оперативного лізингу норми, що регулюють фінансовий лізинг, не за- стосовуються. Під зворотним лізингом традиційно розуміються відносини, коли власник відчужує покупцеві майно (річ) і одночасно це ж майно ко- лишній власник приймає від покупця в лізинг. Зворотний лізинг теж не можна вважати фінансовим (непрямим) лізингом, оскільки і в цьо- му випадку відсутня його основна кваліфікуюча ознака — придбання лізингодавцем речі у продавця відповідно специфікаціям й умовам, зазначеним лізингоодержувачем. Під міжнародним лізингом, як правило, розуміють договір лізингу, що укладається суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі якщо майно чи платежі перетинають державні кордони. Варто зазначити, що виділення міжнародного лізингу в осо- бливу форму лізингу позбавлене практичного значення, оскільки до прав та обов’язків сторін цього договору, як і будь-якого іншого, укладеного з нерезидентом, будуть застосовані норми національного матеріального права, визначені за допомогою колізійних норм міжнародного приват- ного права, або положення міжнародного договору 1 Пайовий лізинг — це здійснення лізингу на основі укладення бага- тостороннього договору із залученням одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. Співвідношення договору лізингу з іншими договорами найму. Договір лізингу є окремим видом договору найму. З іншими видами договору найму договір лізингу поєднує те, що річ (предмет лізингу) передається в тимчасове, відплатне користування. Однак договору лізингу властиві ознаки, що дозволило законодав- цеві в ЦК виділити його в окремий вид. Так, основні конструктивні відмінності лізингу від інших різновидів договору найму такі: 1. Діяльність лізингодавця є підприємницькою, оскільки він інвестує власні або залучені кошти у придбання предмета лізингу безпосередньо з метою отримання прибутку. Цей прибуток лізин- годавець отримує у вигляді тієї частини лізингового платежу, яка перевищує його витрати, пов’язані з придбанням та утриманням предмета лізингу. 1 Так, Конвенція застосовується у тому випадку, коли місця здійснення підпри- ємницької діяльності лізингодавця й лізингоодержувача знаходяться в різних державах (ст. 3 Конвенції). 317 Глава 40. Договір найму (оренди) 2. На момент укладення договору лізингу лізингодавець, на від- міну від наймодавця у всіх інших видах договору найму, не є власником майна, що має бути передане ним у користування і не уповноважений власником на таку передачу. 3. Договір лізингу укладається відносно речі, яку лізингодавець тільки має придбати для передання лізингоодержувачеві в майбутньо- му, після укладення договору лізингу. При цьому в договорі лізингу річ характеризується специфікаціями (ознаками), які вказує лізинго- одержувач, тобто родовими ознаками. Наприклад, лізингоодержувач вказує, що слід придбати в продавця для передачі йому в лізинг авто- мобіль марки «Таврія» з об’ємом двигуна 1000 см 3 . Будучи переданою лізингоодержувачу, річ виділяється з кола собі подібних і розглядаєть- ся як індивідуально визначена. Крім того, лізингоодержувач має право вказувати, у якого саме продавця варто придбати річ для передачі йому в лізинг. Для всіх інших видів найму характерне встановлення відносин між сторонами з приводу тимчасового, оплатного користування най- мачем визначеною, конкретною річчю, що існує на момент укладан- ня договору та є в наявності у наймодавця. Наприклад, автомобілем марки «Таврія» з визначеними номерними агрегатами і конкретним державним номерним знаком. 4. Договір лізингу виділяється з ряду договорів найму вирішенням питань відповідальності і переходу ризику. Відповідальність за неви- конання або неналежне виконання обов’язку передати річ належної якості, комплектності й інших обов’язків щодо речі — предмета лізин- гу покладається на продавця цієї речі. У результаті перед користувачем відповідає не його контрагент, власник речі, а її продавець, який не є стороною договору лізингу та має договірні відносини з купівлі- продажу (постачання тощо) з лізингодавцем. При цьому лізингоодер- жувач наділяється правами вимоги до продавця 1 , наче він був сам по- купцем речі. У випадку якщо вибір продавця був зроблений лізинго- давцем самостійно, зазначена відповідальність покладається на про- давця і на лізингоодержувача солідарно. В інших видах договорів найму відповідальність за передачу речі неналежної якості поклада- ється на наймодавця (статті 767, 768 ЦК). 5. Ризик випадкової загибелі або пошкодження речі — предмета лізингу несе лізингоодержувач, якщо сторони в договорі не врегулю- вали питання по іншому. В інших же видах найму ризики традиційно несе власник речі, тобто наймодавець. 1 За правилами статей 678–680 ЦК. 318 Розділ Х. Зобов’язання, що виникають у зв’язку з передачею майна у користування 6. Для лізингу характерне звуження кола обов’язків лізингодавця в порівнянні з наймодавцем у загальній конструкції договору найму. Так, на лізингодавця не покладаються обов’язки по несенню витрат на утримання переданого в лізинг майна, на його капітальний ремонт, якщо інше не передбачено договором. На лізингоодержувача ж покла- даються додаткові обов’язки (порівняно з обов’язками наймача) по повному утриманню майна і ризик випадкової його загибелі. 7. Лізингові відносини, на відміну від відносин, що випливають з договору найму, опосередковуються двома договорами — власне до- говором лізингу, який укладається лізингодавцем з лізингоодержува- чем, та договором купівлі-продажу лізингового майна, який уклада- ється на підставі та на виконання договору лізингу лізингодавцем з продавцем 1 . Ці договори породжують два види зобов’язань (купівлі- продажу та лізингу). Виходячи з цього, вважаємо, що договір лізингу являє собою не єдиний тристоронній правочин, а складну структуру договірних стосунків, яка складається із зобов’язаня з договору купівлі- продажу та власне із зобов’язаня з договору лізингу 2 8. Суб’єктом відносин, пов’язаних безпосередньо з договором лі- зингу, виступає продавець майна. Для інших видів договорів найму відносини наймодавця з особою, в якої він придбав майно, що в май- бутньому передається в найм, юридично байдужі. Сторонами договору лізингу є лізингодавець і лізингоодержувач. Лізингодавець — це юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу, а лізингоодержу- вач — фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця. Закон України «Про фінансовий лізинг», на відміну від раніше ді- ючого Закону України «Про лізинг», прямо не обмежує суб’єктний склад договору лізингу винятково особами — суб’єктами підприєм- ницької діяльності, а лише зазначає, що на стороні лізингодавця може виступати тільки юридична особа. Але з огляду на те, що фінансовий лізинг є фінансовою послугою 3 , лизингодавцем може бути юридична особа, яка набула статусу фінансової установи. Фінансовою установою визнається юридична особа, суб’єкт підприємницької діяльності, яка 1 Див. Брагинський М. І., Вітрянський В. В. Договірне право. Книга друга: До- говори про передачу майна. – М.: Статут, 2000. – С. 612. 2 У літературі також висловлюється думка про багатосторонній характер лізинго- вого правочину. Ця позиція відображена і в згаданій Оттавській конвенції 1988 р. 3 Це випливає з аналізу ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. 319 Глава 40. Договір найму (оренди) відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать, зокрема, лізингові компанії. Оскіль- ки виключним видом діяльності будь-якої фінансової установи є на- дання фінансових послуг, лізингова компанія не має права здійснюва- ти іншу, окрім лізингу, підприємницьку діяльність. Між тим поряд із лізинговими компаніями лізингодавцями можуть виступати також і комерційні банки 1 Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визна- чена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодав- ства до основних фондів 2 (ч. 1 ст. 807 ЦК). Таким чином, йдеться про будь-які неспоживні речі, рухомі й нерухомі, зокрема, споруди, будівлі, транспортні засоби, за винятком земельних ділянок та інших природ- них ресурсів, а також майна, яке обмежене або виключене із цивільно- го обороту. Закон «Про фінансовий лізинг» (ч. 2 ст. 3) виключає з кола речей, що можуть бути предметом договору лізингу, підприємства як єдині майнови комплекси (ст. 191 ЦК). Слід зауважити, що за прави- лами ч. 4 ст. 191 ЦК підприємство може бути об’єктом правочинів, зокрема купівлі-продажу та найму (оренди). Оскільки лізинг є видом договору найму, вказана в Законі заборона передачі підприємства у лі- зинг протирічить встановленому ЦК правовому режиму такого об’єкта цивільних прав, як підприємство. Безумовно, предметом договору лізингу не можуть бути майнові права. Майно, що перебуває у власності держави або територіальних громад та щодо якого відсутня заборона передачі в користування та/або володіння, теж може бути передано в лізинг в порядку, визна- ченому законодавством. Форма договору лізингу. У статті 6 Закону зазначено, що договір лі- зингу має бути укладений в письмовій формі. Враховуючи, що принаймні однією із сторін договору лізингу, а саме лізингодавцем є юридична осо- ба, за правилами ст. 208 ЦК цей правочин в будь-якому випадку слід 1 Див. ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» у редакції від 7.12.2000 р. 2 Під основними фондами розуміються матеріальні цінності, що використовують- ся у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких по- ступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом (Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в ред. Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97). 320 Розділ Х. Зобов’язання, що виникають у зв’язку з передачею майна у користування укладати в письмовій формі. Таким чином, додаткова вказівка на просту письмову форму договору лізингу в Законі є недоцільною. Законодавство не містить вказівки на нікчемність договору лізингу внаслідок недодержання письмової форми. Наслідки вади письмової форми цього договору загальні та випливають із ч. 1 ст. 218 ЦК. Істотні умови договору лізингу. Договір лізингу буде укладеним, якщо сторони досягнуть згоди із таких умов: предмета лізингу; стро- ку, на який лізингоодержувачу надається право користування пред- метом лізингу; розміру лізингових платежів. Істотними будуть вважа- тися й інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін останні досягли згоди. Строк лізингу не може бути меншим одного року та зазвичай по- рівняний зі строком амортизації предмета лізингу. Вимога, висунута законодавцем у статтях 1 та 6 Закону про необхідність визначення строку користування річчю в договорі лізингу, є однією з особливостей, що виділяє договір лізингу з кола інших договорів з майнового найму (ч. 2 ст. 806 ЦК). Тому до договору лізингу не застосовується положен- ня ч. 2 ст. 763 ЦК, відповідно до якого, якщо строк найму не встанов- лений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. У випадку відсутності домовленості щодо строку, договір лізингу є не- укладеним. Розмір лізингових платежів. Лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно (який, власне, і буде доходом лізингодавця — підприємця), компенсацію відсотків за кредитом, який залучив лізингодавець для придбання предмета лізин- гу та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з вико- нанням договору лізингу. Зміст договору лізингу — це сукупність прав і обов’язків сторін договору. Зобов’язання з договору лізингу має порівняно із типовими відносинами найму особливість у правах та обов’язках сторін. Обов’язки лізингодавця: – укласти з продавцем договір купівлі-продажу (поставки) на при- дбання лізингового майна для передачі його лізингоодержувачеві. Лізингодавець отримує майно у власність відповідно до встановлених лізингоодежувачем специфікацій та умов у продавця або вказаного лізингоодержувачем, або обраного на власний розсуд; – передати придбаний у продавця предмет лізингу лізингоодежу- вачу у встановлений договором строк. Саме цей обов’язок лізингодав- 321 Глава 40. Договір найму (оренди) ця зайвий раз підкреслює, що сторонами за цим договором є лізинго- давець і лізингоодержувач, продавець майна не є стороною договору лізингу. Між тим, як випливає із законодавства, продавець (постачаль- ник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем, який вибрав його за договором, за порушення зобов’язання щодо комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплат- ного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію (ч.1 ст. 808 ЦК) та ризик випадкового знищення або випадкового пошко- дження предмета договору лізингу у випадку прострочення його пе- редання лізингоодержувачу (ч. 2 ст. 809 ЦК). Вважаємо, що це не впливає на вирішення питання, а лише свідчить про застосування такої конструкції, як договір, на користь третьої особи, якою в даному ви- падку виступає лізингоодержувач (ст. 636 ЦК); – передати предмет лізингу лізингоодежувачеві у стані, що відпо- відає його призначенню та умовам договору, та попередити лізинго- одежувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров’я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; – утримувати відповідно до умов договору предмет лізингу, якщо договором лізингу обов’язки по утриманню предмета лізингу покла- дені не цілком на лізингоодержувача; – прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання дого- вору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу; – відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення пред- мета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених договором. – набуваючи майно для лізингоодержувача, повідомити продавця про те, що це майно призначене для передачі в лізинг конкретній особі. ЦК та Закон «Про фінансовий лізинг» на відміну від Закону «Про лі- зинг», прямо не покладають на лізингодавця цього обов’язку. Але вра- ховуючи, що право вимоги до продавця за ст. 808 ЦК у разі порушення ним зобов’язання належить лізингоодержувачу, а також, що за ст. 809 ЦК можлива конструкція договору лізингу, за якою передання речі лізинго- одержувачу здійснюється безпосередньо продавцем, вважаємо, що іг- норування зазначеного обов’язку лізингодавця неприпустимо. Основні права лізингодавця: –інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і за- лучені (отримані у позику чи в кредит) кошти. В останьому випадку 322 Розділ Х. Зобов’язання, що виникають у зв’язку з передачею майна у користування компенсація відсотків за залученим лізингодавцем кредитом може бути включена у склад лізингових платежів (ч. 2 ст. 16 Закону); – здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання; – стягувати в разі виникнення у лізингоодержувача заборгованості за лізинговими платежами таку прострочену заборгованість у безспір- ному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Лізингоодержувач зобов’язаний: –прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; – своєчасно сплачувати лізингові платежі; – надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечу- вати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; – протягом усього часу перебування предмета лізингу в його ко- ристуванні підтримувати його у справному стані та нести витрати на утримання предмета лізингу, пов’язані з його експлуатацією, техніч- ним обслуговуванням, ремонтом, якщо інше не встановлено догово- ром або законом. Необхідно звернути увагу, що на відміну від зви- чайного договору найму на лізингоодержувача покладений, якщо інше не встановлено договором, обов’язок з повного утримання май- на, що надане у користування, включаючи його капітальний та по- точний ремонт; – письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу. Про зазначені випадки лізингоодержувач має повідомляти лізингодавця негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором; – письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і про- давця предмета лізингу, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; – у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового по- вернення предмета лізингу повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором. 323 Глава 40. Договір найму (оренди) Лізингоодержувач має такі права: – обирати предмет лізингу або встановлювати специфікацію пред- мета лізингу; – обирати продавця або доручити вибір лізингодавцю; – за згодою лізингодавця поліпшити річ, яка є предметом договору лізингу. У цьому разі лізингоодержувач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості у рахунок лізингових платежів. Якщо такої згоди не було, лізингоодержувач має право вилучити здійснені ним поліпшення за умови, що такі поліпшен- ня можуть бути відділені від предмета лізингу без шкоди для нього; – відмовитись від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, вказаним у договорі спе- цифікаціям; – передавати предмету лізингу у сублізинг третім особам. За За- коном (ст. 5) лізингоодержувач має право за письмовою згодою лізин- годавця передати отриманий від лізингодавця предмет лізингу у сублі- зинг третій особі у користування за плату на погоджений строк. Оче- видно, що по відношенню до сублізингоодержувача первісний лізин- гоодержувач є лізингодавцем. У користування він передає сублізинго- одержувачеві річ, не придбану спеціально у продавця, а отриману раніш від первісного лізингодавця. Не важко помітити, що в цьому випадку, як і в зазначених вище випадках зворотного та прямого лізингу, від- сутня основна кваліфікуюча ознака фінансового лізингу — придбання лізингодавцем речі у продавця у відповідності зі специфікаціями й умо- вами, зазначеними лізингоодержувачем, для передачі її в користування. Тому в даному випадку доречніше говорити про піднайм, а не про лі- зингові відносини. Між тим законодавець встановив, що до договору сублізингу застосовуються положення про договір лізингу, якщо інше не передбачено договором лізингу. Первісний лізингодавець та сублі- зингоодержувач не перебувають у договірних відносинах, але якщо лізингоодержувачем порушене грошове зобов’язання щодо сплати лізингових платежів, у зобов’язанні з договору сублізингу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 10 Закону відбувається заміна кредитора (ч. 2 ст. 512 ЦК) та первісний лізингодавець має право вимагати від сублізингоодержу- вача повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов’язань за договором сублізингу безпосередньо йому. Слід також зазначити, що лізингоодержувачу забезпечується захист його права володіння предметом лізингу нарівні із захистом, встанов- леним законодавством щодо захисту прав власника (статті 387, 391 ЦК) 324 Розділ Х. Зобов’язання, що виникають у зв’язку з передачею майна у користування та лізингоодержувач має право вимагати, у тому числі й від лізинго- давця, усунення будь-яких порушень його прав на предмет лізингу (ст. 9 Закону). Договору лізингу притаманний певний розподіл ризиків. Ризик ви- падкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або за- коном. Якщо лізингодавець або продавець (постачальник) прострочили передання предмета договору лізингу лізингоодержувачу або лізинго- одержувач прострочив повернення предмета договору лізингу лізин- годавцю, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження несе сторона, яка прострочила. Незважаючи на те, що лізингові платежі зазвичай включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, ЦК та Закон не пов’язують здійснення лізингоодержувачем лізингових платежів з по- ступовим придбанням предмета лізингу ним у власність, як це перед- бачалося раніше діючим Законом «Про лізинг» 1 . Перехід права влас- ності на предмет лізингу може відбуватися за укладеним лізингодавцем та лізингоодержувачем договором купівлі-продажу або іншим догово- ром, який передбачає перехід права власності. При цьому, якщо до- говором про відчуження не передбачене інше, право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни. З укладанням між лізингодавцем та лізингоодержувачем договору про відчуження предмета лізингу лізингове зобов’язання припиняється заміною первісного зобов’язання новим — новацією (ч. 2 ст. 604 ЦК). Конвенція передбачає такі основні права лізингоодержувача та лізингодавця. Лізингоодержувач зобов’язаний: – дбайливо ставитися до обладнання, використовувати його в ро- зумний спосіб та підтримувати його в такому стані, в якому воно було поставлене, з урахуванням нормального зносу; – після закінчення строку дії договору лізингу, лізингоодержувач повертає лізингодавцю обладнання, якщо він не використовує право придбати обладнання чи орендувати його й надалі. 1 Після закінчення строку договору фінансового лізингу предмет лізингу пере- ходив у власність лізингоодержувача. 325 Глава 40. Договір найму (оренди) Лізингоодержувач має право: – якщо обладнання не поставлене, або поставлене із затримкою, або не відповідає договору поставки, відмовитися від обладнання або розірвати договір лізингу; Лізингодавець має право: – у разі несплати лізингоодержувачем у судовому порядку стягну- ти накопичені несплачені лізингові платежі разом із відсотками й від- шкодовуваними збитками; – якщо заборгованість лізингоодержувача є значною, вимагати прискореної сплати розміру майбутніх лізингових платежів, якщо це передбачено договором лізингу або може припинити дію договору лізингу; – передавати або в інший спосіб розпоряджатися всіма чи будь- якими з його прав на обладнання, а також правами за договором лі- зингу; – передати право користування обладнанням чи будь-які інші пра- ва за договором лізингу тільки за згоди лізингодавця та з дотриманням прав третіх сторін. За Конвенцією, якщо інше не встановлене в договорі лізингу, лі- зингодавець не бере на себе жодних зобов’язань перед лізингоодержу- вачем щодо обладнання, крім випадків, коли лізингоодержувач зазнав збитків через покладання на досвід і думку лізингодавця та через втручання лізингодавця у вибір постачальника або технічних вимог обладнання. Лізингодавець звільняється від відповідальності щодо третіх сторін у випадку смерті, тілесного ушкодження або шкоди майну, спричине- них обладнанням (ст. 8 Конвенції). Наслідки порушення договору лізингу. У разі порушення зобов’я- зань з договору лізингу настають наслідки, встановлені ст. 611 ЦК (спла- та неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди, зміна умов зобов’язання, припинення зобов’язання внаслідок односторонньої від- мови чи розірвання договору). Між тим існують і специфічні, прита- манні саме лізинговому зобов’язанню підстави припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови. Так, Закон містить перелік таких підстав: – лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізинго- давця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить 326 Розділ Х. Зобов’язання, що виникають у зв’язку з передачею майна у користування більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншо- го строку; – лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови. – лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повно- му обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Окрім загальних наслідків, встановлених ЦК, у разі порушення зобов’язання з договору лізингу настають ще спеціальні наслідки: – у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, лізингодавець має право вимагати повернення пред- мета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов’язку передати річ належної якості, комлектності й інших обов’язків щодо речі — предмета лізингу покладається на продавця цієї речі у ви- падку, коли вибір продавця був здійснений самостійно лізингоодержу- вачем. Лізингоодержувач наділяється правами вимоги до продавця, наче він був сам покупцем речі. У разі якщо вибір продавця був зроблений лізингодавцем само- стійно, зазначена відповідальність покладається на продавця і на лі- зингодавця солідарно. Питання для самоконтролю 1. Поняття договору найму (оренди). 2. Які ознаки дають підстави для виділу найму (оренди) в окре- мий тип договірних зобов’язань? 3. Сторони договору найму (оренди) та їх права і обов’язки. 4. Поняття та ознаки договору прокату. 5. Дайте визначення договору найму (оренди) земельної ді- лянки і розкрийте його характерні ознаки. 6. Поняття договору найму будівлі або іншої капітальної спо- руди і його характерні ознаки. 7. Дайте визначення договору оренди підриємства і охаракте- ризуйте його сутність. 327 Глава 40. Договір найму (оренди) 8. Дайте визначення договору оренди транспортного засобу, охарактеризуйте його сутність. 9. Чим обумовлюється специфіка договору оренди транспорт- ного засобу? 10. За якими ознаками договір лізингу виділений в окремий вид договору найму? 11. Які існують види та форми лізингу? 12. Що є предметом договору лізингу? 13. В якій формі укладається договір лізингу? 14. Якими є істотні умови договору лізингу? 15. Які права та обов’язки сторін договору лізингу? 16. Назвіть підстави розірвання договору лізингу. |