І. В. СпасибоФатєєвої, В. Л. Яроцького
 Скачать 4.59 Mb.
|
|
§ 2. Права та обов’язки сторін Права та обов’язки сторін договору управління майном обумовлю- ються його метою та повноваженнями управителя. Оскільки цей до- говір є двостороннім, правами й обов’язками наділені обидві його сторони. Права та обов’язки управителя передбачаються в статтях 1037– 1041 ЦК, у яких вони визначені загальним чином, а чітке їх регламен- тування міститься в договорі. Правами та обов’язками управителя є: а) здійснення юридичних і фактичних дій, пов’язаних з управлінням майном (ч. 2 ст. 1038 ЦК), що являють собою реалізацію відносно переданого йому майна правомочностей власника у межах, встановле- них договором та законом. Про таке прямо зазначається в ч. 5 ст. 1033 стосовно дій довірчого власника по володінню, користуванню та роз- поряджанню майном, переданим йому в довірчу власність. При цьому ЦК висуваються певні умови до здійснення управителем своїх прав та обов’язків, які стосуються насамперед вимог до управителя діяти з ви- соким ступенем турботливості,, дбайливого ставлення до майна, пере- даного в управління. Управитель при укладенні договорів на виконан- ня управління має позначати, що він хоча і є стороною договору, але діє як управитель, а не власник (частини 2 та 3 ст. 1038 ЦК). Відчужен- ня цього майна і передання його в заставу відбуваються лише за згодою установника управління, що має виражатися додатково, безпосередньо перед вчиненням відповідних дій управителем. Останній здійснює свої права та обов’язки за договором особисто, що, однак, не виключає можливості для управителя доручити іншій особі (замісникові) вчини- ти певні дії за наявності наступних умов і наслідків цього (ст. 1041 ЦК). По-перше, якщо можливість такої передачі передбачається в договорі або коли в певних ситуаціях, в яких опинився управитель або майно, цього вимагають інтереси установника управління або вигодонабувача. По-друге, управитель не міг отримати в розумний строк відповідні вказівки установника управління і мусив діяти таким чином для забез- печення належного здійснення своїх повноважень за договором. По- 485 Глава 51. Договір управління майном третє, замісник управителя буде діяти не від власного імені, а від імені управителя, тобто між ними виникають правовідносини дору- чення. По-четверте, відповідальність за дії замісника управителя перед установником управління несе управитель; б) право на плату, розмір якої встановлюється договором. Окрім плати, управитель має право на компенсацію витрат, понесених ним при здійсненні своїх повноважень. Форми сплати управителеві зазна- чених коштів встановлюються договором, у якому може передбачати- ся право управителя утримувати належні йому суми з доходів від управління майном, а решту коштів перераховувати установнику управ- ління або вигодонабувачеві (ст. 1042 ЦК); в) право на одержання доходів від управління майном і розпоря- джання ними відповідно до умов договору, тобто спрямовувати їх частково на погашення витрат щодо утримання майна, надання йому ремонту при необхідності тощо. Решту коштів управитель передає установнику управління або вигодонабувачеві, якщо інше не перед- бачено договором. Наприклад, такі кошти можуть, у свою чергу, бути предметом банківського вкладу чи використовуватись для придбання цінних паперів з виплатою доходу вже в інші строки, передбачені від- повідними договорами між управителем та банком чи іншою кредит- ною установою, або в строки, що обумовлюються правами з цінних паперів — акцій, облігацій тощо; г) на захист, що аналогічне правам осіб, що мають речові права на майно. Управитель може пред’являти віндикаційний, негаторний та інші позови від власного імені; д) звітування перед установником управління за свої дії для здій- снення останнім належного контролю за діями управителя, його ви- тратами, доходами тощо. Порядок, строки і форми звітування встанов- люються в договорі; е) несення ризику випадкової загибелі, пошкодження або знищення майна, якщо це передбачено договором (ст. 323 ЦК); є) розірвання договору у випадку, якщо установник управління не попередив управителя про те, що майно, передане в управління, є пред- метом застави, та з інших підстав, передбачених ст. 1044 ЦК; ж) повернення майна установнику управління або іншим особам згідно з договором або законом у стані, що відповідає передбаченому договором. Управитель відповідає за свої дії перед установником управління, вигодонабувачем, а також перед іншими особами, з якими він вступив 486 Розділ ХІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням послуг у договірні відносини, здійснюючи свої повноваження щодо управлін- ня майном (ст. 1043 ЦК). Перед установником управління управитель несе відповідальність шляхом відшкодування завданих йому збитків при пошкодженні майна, його загибелі у випадках, передбачених до- говором (понесених витрат на приведення майна в належний стан, а також неотриманих доходів). Перед вигодонабувачем управитель відповідає, відшкодовуючи йому упущену вигоду, тобто ті доходи, які він мав отримати від майна, переданого в управління, і не отримав. Перед третіми особами управитель відповідає як звичайна сторона договору, повністю компенсуючи збитки, сплачуючи неустойку тощо, якщо це передбачено умовами укладеного між ними договору. При цьому управитель відповідає за рахунок вартості майна, переданого в управління, а в разі його недостатньості — з іншого майна, що на- лежить йому на праві власності. Інакше кажучи, управитель несе субсидіарну відповідальність перед третіми особами своїм власним майном. Це загальне правило. Спеціальне ж правило міститься в ч. 3 ст. 1043 ЦК, якою передбачається несення управителем субсидіарної відповідальності перед третіми особами й за його дії з перевищенням повноважень або встановлених обмежень, якщо треті особи доведуть, що вони не знали і не могли знати про це. Права та обов’язки установника управління полягають у: а) ви- платі управителю плати, обумовленої договором; б) попередженні управителя про те, що передане майно є предметом договору застави (ч. 2 ст. 1039 ЦК); в) несенні тягаря утримання майна, внаслідок чого установник управління компенсує управителю витрати, понесені на утримання майна; г) вимозі від управителя плодів та доходів, одержа- них внаслідок управління майном, які за загальним правилом, вста- новленим в ч. 2 ст. 89 ЦК, належать власнику майна; д) прийнятті від управителя майна або виконанні інших дій, передбачених договором, після його припинення, наприклад, по передачі у власність управителя цього майна з відповідним оформленням прав на нього тощо. § 3. Припинення договору Припинення договору управління майном згідно зі ст. 1044 ЦК має місце: а) при загибелі майна, переданого в управління; б) внаслідок заяви однієї сторони при закінченні строку договору, оскільки сам по собі сплив строку договору не тягне його припинення 487 Глава 51. Договір управління майном (ч. 2 ст. 1036 ЦК). У разі відсутності заяви однієї зі сторін про це дія договору триває на такий же строк, і лише заява сторони про небажан- ня продовжувати договірні відносини у зв’язку із закінченням строку, передбаченого договором, припиняє договір; в) у разі смерті фізичної особи — вигодонабувача або ліквідації юридичної особи — вигодонабувача. Ця норма є диспозитивною, і в договорі може передбачатись інше. Смерть установника управління не припиняє договір управління майном на користь вигодонабувача так само, і якщо вигодонабувачем є сам установник управління. Права й обов’язки установника управління при цьому переходять до його спадкоємців; г) у разі визнання фізичної особи — установника управління бан- крутом припиняється дія договору управління майном, на яке зверта- ється стягнення і яке спрямовується на погашення заборгованості перед третіми особами; д) при відмові вигодонабувача від одержання вигоди за договором, оскільки, як і у випадку смерті вигодонабувача, втрачається сенс у та- кому договорі. Якщо при цьому установник управління не зацікавлений у припиненні договору, його дія може тривати, а вигодонабувачем стане установник управління; е) у разі визнання управителя недієздатним, безвісно відсутнім, оскільки за договором необхідне особисте виконання зобов’язань управителем, більш того, здійснюване професійно, що унеможливлю- ється зазначеними обставинами; є) внаслідок відмови як управителя, так і установника управління від договору в односторонньому порядку, коли ця відмова викликана неможливістю управителя здійснювати управління майном. Передусім ця норма покликана забезпечити інтереси як управителя, який став не в змозі виконувати свої повноваження внаслідок, наприклад, тривалої хвороби, так і установника управління. Проте, якщо ініціатива вихо- дить від управителя, а неможливість виконання ним договору не є оче- видною, він повинен довести це установнику управління. Ще склад- ніша ситуація, коли неможливість виконання договору управителем стає зрозумілою установнику управління, а не управителю, з чим останній може й не погоджуватися. У такому разі одностороння від- мова установника управління має бути обґрунтованою. В іншому ви- падку управитель може оскаржити дії установника управління про безпідставне розірвання договору; ж) крім неможливості виконання управителем договору, цей до- говір в односторонньому порядку може припинитися внаслідок нічим 488 Розділ ХІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням послуг не обумовленої відмови від нього установника управління. Ця підста- ва пов’язана з обов’язковою виплатою управителеві всієї плати, перед- баченої договором (тобто за весь строк його дії). У першому і другому випадках відмови однієї сторони від договору ця сторона повинна по- відомити другу сторону про це за три місяці, зі спливом яких договір припиняється. Інший строк може передбачатись у договорі; з) повне завершення сторонами його виконання. Напевно, мається на увазі така загальна підстава припинення зобов’язань, як виконання, проведене належним чином (ст. 599 ЦК), хоча припинення договору довірчого управління має свою специфіку. Тому, очевидно, ця підстава припинення договору буде застосовуватися насамперед при виконанні всіх зобов’язань перед установником управління іпотечними активами (ст. 36 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консо- лідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»); и) дострокове припинення договору управління майном, якщо це передбачено самим договором (ч. 2 ст. 598 ЦК). У випадку виникнен- ня спору з цього приводу він вирішується судом. § 4. Договір управління підприємством Предметом договору управління майном може бути підприємство як єдиний майновий комплекс (ч. 1 ст. 1030 ЦК України). Специфічні риси підприємства як об’єкта цивільних прав вимагають визначення спеціальних правил щодо оборотоздатності такого об’єкта, включаючи і передачу його в управління. За типовою належністю договір управ- ління підприємством — це різновид договору управління майном, за яким управитель управляє майном відповідно до умов договору, тобто здійснює юридично значущі дії щодо нього. Але, перш ніж перейти до характеристики договору на управління підприємством, слід зазначити, що не всі підприємства можуть бути передані в управління. Так, цілісні майнові комплекси державних уні- тарних підприємств (державних комерційних та казенних підприємств) та комунальних унітарних підприємств (комунальні комерційні та комунальні некомерційні підприємства) об’єктом договору управління бути не можуть. Це пояснюється тим, що хоча в праві існують різні правові конструкції, за допомогою яких можна досягти одного й того ж результату, але застосування будь-якої конструкції паралізує можли- вість одночасного застосування іншої. Власник (держава, територіаль- 489 Глава 51. Договір управління майном на громада) може розпоряджатися своїм майном, використовуючи для цього всі існуючі правові конструкції. Проте, створивши державне або комунальне підприємство, власник вже у такий спосіб здійснює право- мочності відносно розпорядження своїм майном, уособивши його в єдиному майновому комплексі певного підприємства, обравши спо- сіб управління певною часткою державної або комунальної власності 1 Відповідні органи, які є представниками власника (держави, терито- ріальної громади), виконують його функції у межах, встановлених законом (статті 73, 74, 78 ГК України). Тому укладати договір управ- ління щодо майнових комплексів указаних підприємств, підшукуючи ефективних управителів, коли для цього вже існують законні пред- ставники, не можна. Укласти договір управління можливо тільки після припинення діяльності державного чи комунального унітарного під- приємства як юридичної особи, але предметом такого договору буде вже не підприємство як єдиний майновий комплекс, а майно, що буде належати або державі, або певній територіальній громаді. Чим же відрізняється від загальної моделі договору управління майном договір управління підприємством? Як і відносно будь-якого іншого договору з підприємством, це пов’язано з предметом договору, а тому особливістю цього різновиду договору управління є те, що до його укладення повинна обов’язково проводитися інвентаризація, а до- кументами, що підтверджують склад майнового комплексу, виступа- тимуть: акт інвентаризації, бухгалтерський баланс, висновок незалеж- ного аудитора про склад і вартість підприємства, а також перелік усіх боргів (зобов’язань), які включаються до складу підприємства, із вка- зівкою кредиторів, характеру, розміру і строків їх вимог. Виходячи саме з особливостей предмета цього договору, загальні положення договору управління майном будуть застосовуватися до договору управління підприємством, але в межах, які відповідатимуть сутності останнього. ЦК України не містить положень відносно договору управління під- приємством, що на практиці породжує цілий ряд питань. Наприклад, борги, які входять до складу підприємства, при його передачі управите- леві автоматично переходять на останнього, але чи обов’язково попере- джати кредиторів про переведення боргу з установника управління на управителя? Хто після укладення договору управління підприємством 1 Див.: Борисова, В. До співвідношення понять «юридична особа» та «підпри- ємство» [Текст] / В. Борисова // Проблеми законності : республік. міжвід. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : НЮАУ, 2001. – № 46. – С. 69–73. 490 Розділ ХІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням послуг нестиме за цими боргами відповідальність — установник управління, управитель, або настає солідарна відповідальність і т. ін.? Вважаємо, що установник управління обов’язково повинен у пись- мовій формі повідомити кредиторів про майбутню передачу підпри- ємства в управління, бо в останніх у зв’язку з цим можуть виникнути збитки, і їм має бути надана можливість після отримання такого повідо- млення вимагати припинення або дострокового виконання зобов’язання установником управління. За законодавством РФ кредитор, який пись- мово не повідомить установника управління або управителя про свою згоду на переведення боргу, має право впродовж трьох місяців з мо- менту отримання повідомлення про передачу підприємства в управ- ління вимагати припинення або дострокового виконання зобов’язання установником управління та відшкодування збитків, які були цим за- вдані, або визнання договору управління підприємством недійсним повністю або у відповідній частині. Кредитор, який не був повідомле- ний про договір управління підприємством, може пред’явити позов про задоволення таких самих вимог, про які йшлося вище, протягом року від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про передачу підпри- ємства установником управління управителеві. Після передачі підпри- ємства управителеві установник управління й управитель несуть со- лідарну відповідальність за включені до складу підприємства борги, які були переведені на управителя без згоди кредитора. Аналогічні положення доцільно ввести і до законодавства України. Якщо проаналізувати положення ст. 1037 ЦК України, яка стосу- ється прав та обов’язків управителя, то слід додати, що останній не має права розпоряджатися нерухомістю, що входить до складу цього майнового комплексу. Таке право може виникнути у нього тільки вна- слідок дозволу, що дається на це установником управління кожного разу окремо. Це застереження спрямоване на збереження цінності під- приємства як об’єкта права власності установника управління. Якщо для загальної моделі договору управління майном цілком прийнятним є положення, відповідно до якого управитель може до- ручити іншій особі (замісникові) вчиняти від його імені дії, необхідні для управління майном (ст. 1041 ЦК України), то до договору управ- ління підприємством ця норма не може бути застосована, виходячи з такого. Управитель підприємства — це суб’єкт підприємницької ді- яльності, який спеціалізується саме на таких послугах. Якщо ж від- ступити від правила, що він особисто здійснює свої обов’язки за цим договором, до того ж надавши йому право підібрати собі замісника, чи 491 Глава 51. Договір управління майном зможе управитель серед вузького кола спеціалістів підібрати таку осо- бу, яка б професійно провадила управління підприємством? Навіть за умови, що управитель несе відповідальність за дії замісника, навряд чи можна буде врятувати ситуацію, якщо непрофесійність замісника або його неналежна турботливість про інтереси установника управлін- ня призведуть до погіршення роботи підприємства або взагалі до при- пинення діяльності останнього. Згідно із законом у правочинах щодо майна, переданого в управ- ління, які вчиняються у письмовій формі, вказується, що вони вчинені управителем. Відсутність такої вказівки в правочинах робить управи- теля особисто зобов’язаним перед третіми особами (ч. 3 ст. 1038 ЦК України). Навряд чи можна до договору управління підприємством застосувати ці правові наслідки, бо таким чином буде визнано, що під- приємство не забезпечує вимог третіх осіб. Але підприємство як єди- ний майновий комплекс саме і відрізняється тим, що до його складу входить будь-який обов’язок, що виникає у зв’язку з його використан- ням. Тому контрагент, вступаючи у зобов’язання з управління підпри- ємством, у зв’язку з помилкою або недбалістю управителя не повинен позбавлятися права на відшкодування збитків за рахунок цього підпри- ємства. Виникає також і питання, чи може в управління передаватися під- приємство, яке знаходиться в іпотеці? Аналіз положень ч. 2 ст. 1039 ЦК України свідчить про те, що це можливо, але управитель обов’язково попереджається про це установником управління. У даному випадку виникає ситуація, коли власність обтяжується двічі: і з боку іпотекодер- жателя, і з боку установника управління. Тим часом конфлікту інтересів тут немає. Навпаки, іпотекодержатель зможе при ефективному управ- лінні підприємством з боку управителя сподіватися на виконання зобов’язання іпотекодавцем у повному обсязі й у встановлені строки. Що стосується управителя підприємством, то він зацікавлений в отри- манні винагороди за ті дії, які втілюються в управлінні, незалежно від того, чи знаходиться підприємство в іпотеці чи ні. Опосередковано управитель сприяє задоволенню вимог іпотечного кредитора. Обов’язок попередити управителя відносно знаходження підпри- ємства в іпотеці впливає на подальшу поведінку останнього. Якщо цього не було зроблено, а при передачі підприємства управитель теж не міг засвідчитись у цьому, він має право вимагати розірвання дого- вору з вимогою виплати належної йому за договором плати відповідно до строку управління цим підприємством. 492 Розділ ХІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням послуг Оскільки законодавець встановив, що предметом будь-яких цивільно-правових правочинів може бути не тільки підприємство, але і його частина (ч. 4 ст. 191 ЦК України), а ч. 1 ст. 1030 ЦК України на- зиває предметом договору управління тільки підприємство в цілому, виникає питання про можливість передачі в управління частини під- приємства, а також яким договором — договором управління підпри- ємства або договором управління майна будуть опосередковуватися такі відносини? Слід погодитися з точкою зору тих учених, які вважа- ють, що, укладаючи договір управління відносно, наприклад, цеху підприємства, який випускає комплектуючі для основної продукції підприємства, не йдеться про особливість такого договору у порівнян- ні із загальними положеннями договору управління майном 1 . Це по- яснюється тим, що підприємство як єдиний майновий комплекс роз- глядається як об’єкт цивільних прав тільки за умови, якщо воно ви- користовується для здійснення підприємницької діяльності. Цех, хоча і входить до складу майнового комплексу, але не вважається у сенсі ст. 191 ЦК України його частиною, бо із зобов’язань і виключних прав власника даного майнового комплексу неможливо виділити ті з них, які пов’язані виключно з діяльністю такого цеху. Щодо договору управління майновим комплексом філії або пред- ставництва юридичної особи, то слід погодитися з тим, що це правочин з підприємством, оскільки є можливість ідентифікувати договори юридичної особи, які пов’язані виключно з діяльністю відповідних майнових комплексів: всі вони укладені керівництвом філії за довіре- ністю юридичної особи. З огляду на це в договорі управління підпри- ємством обов’язково має бути передбачено, чи передається в управління підприємство як єдиний майновий комплекс, що використовується для здійснення підприємницької діяльності, чи його окремий елемент, зо- крема філія або цех. Це дозволить застосовувати на практиці або модель загального договору управління майном і положення, що передбачені гл. 70 ЦК України, або спеціальну модель договору управління підпри- ємством (його частиною), що потребує застосування спеціальних правил, які мають бути врегульовані на рівні закону. Договір управління підприємством слід відмежовувати від догово- ру управління господарським товариством, який переслідує мету за- міни на певний строк виконавчого органу юридичної особи іншою правосуб’єктною особою. Він належить до непойменованих договорів 1 Див.: Витрянский, В. В. Договор доверительного управления имуществом [Текст] / В. В. Витрянский. – М. : Статут, 2001. – С. 75. 493 Глава 51. Договір управління майном і за типовою спрямованістю може бути віднесений до правочинів з на- дання послуг з боку управителя на користь товариства щодо управлін- ня оперативною діяльністю останнього. Сутність цього договору, на відміну від договору управління підприємством як єдиним майновим комплексом, — здійснення юридико-фактичних послуг, які управитель вчиняє від імені товариства, яким управляє 1 . Вважаємо, що договір управління господарським товариством може укладатися у виключних випадках на підставі рішення вищого органу управління товариства і компетентного органу управителя. Слід розмежовувати відносини, що виникають на підставі догово- ру управління підприємства, і відносини, що складаються при реалі- зації виконавчим органом юридичної особи своїх повноважень з управ- ління справами юридичної особи. Орган юридичної особи — юридич- на конструкція, яка створюється правом з метою надання йому (органу) можливості сформувати і виразити волю юридичної особи і відстою- вати її інтереси. Це особливий представник юридичної особи, її за- конний представник, бо його повноваження засновані на вказівках закону і можуть здійснюватися без довіреності. Законом встановлю- ється необхідність формування певних органів юридичної особи, їх склад, порядок утворення, а також компетенція 2 , тобто перелік тих питань, стосовно яких той чи інший орган юридичної особи може прий мати рішення. Управління юридичною особою створюється шля- хом перерозподілу компетенції між органами юридичної особи. Особливої уваги заслуговує проблема управління підприємством у випадку смерті спадкодавця. Виходячи з того, що підприємство — це діючий майновий комплекс, який використовується для здійснення підприємницької діяльності, смерть спадкодавця не повинна тягти за собою припинення його діяльності. І тому з метою уникнення неспри- ятливих для спадкоємців наслідків ЦК України запровадив певні засо- би, які спрямовані на запобігання зупиненню цього діючого єдиного майнового комплексу. Так, управляти спадщиною, а отже, і підпри- ємством, якщо воно складає спадщину, зобов’язаний виконавець запо- віту (ст. 1290 ЦК України). ЦК України вперше врегулював договір на управління спадщиною. Хоча Цивільний кодекс УРСР 1963 р. передбачав у випадках наявнос- ті у складі спадщини майна, що потребувало управління (жилий буди- 1 Див.: Майданик, Р. А. Проблеми довірчих відносин в цивільному праві [Текст] / Р. А. Майданик. – К. : Вид.-полігр. центр «Київський університет», 2002. – С. 403. 2 Див.: Борисова, В. І. Органи юридичної особи [Текст] / В. І. Борисова // Про- блеми законності : республік. міжвід. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2002. – Вип. 53. – С. 36. 494 Розділ ХІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням послуг нок тощо), а також у разі пред’явлення позову кредиторами спадкодав- ця до прийняття спадщини спадкоємцями призначення хранителя майна та опікуна (ст. 559 ЦК УРСР; п. 103 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 14.06.1994 р.) 1 , але, безумовно, договір на управління спадковим майном не укладав- ся ні з хранителем майна, ні з опікуном. Відповідно до ст. 1285 ЦК України, якщо у складі спадщини є май- но, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, зокремапід- приємства, відповідний орган (нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, — відповідний орган місцевого самоврядування) у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладає договір на управління спадщиною з іншою особою. Можна дати таке визначення договору на управління спадщиною. Це договір, за яким одна сторона (установник управління) передає іншій стороні (управителеві) на строк, необхідний спадкоємцям для вступу у володіння спадщиною, але не більше ніж на дев’ять місяців, майно в управління, а інша сторона (управитель) зобов’язується здій- снювати управління цим майном відповідно до вказівок установника управління і на користь вказаних ним однієї або декількох осіб (виго- донабувачів). За правовою природою цей договір є оплатним і дво- стороннім. Що стосується форми, договір підлягає нотаріальному посвідченню. Якщо підприємство входить до складу спадщини або складає спад- щину (далі — підприємство, що може бути успадкованим), вжиття відповідних заходів необхідне для забезпечення безперебійного його функціонування з тим, щоб зберегти його «на ходу» й у майбутньому передати спадкоємцям. У даному випадку йдеться про управління під- приємством на підставах, що передбачені або заповітом, або законом, а тому існує певна специфіка в управлінні таким підприємством у по- рівнянні з тим, коли відносини по управлінню підприємством виника- ють на підставі договору. По-перше, при необхідності управління підприємством, що може бути успадкованим, за винятком випадків, коли залишився співвласник підприємства, який уже управляє підприємством, або коли самі спад- коємці почнуть управляти підприємством і цим доведуть, що підпри- ємство не потребує зовнішнього управління для підтримки його «на ходу», установником управління є не власник майна, а інша особа, 1 Офіц. вісн. України. – 2004. – № 10. – Ст. 639. 495 Глава 51. Договір управління майном виконавець заповіту, нотаріус або відповідний орган місцевого само- врядування, які й укладають договір з управителем на управління підприємством, що може бути успадкованим. Тлумачення положень ст. 1285 ЦК України свідчить, що цей договір може бути укладений лише за відсутності спадкоємців або виконавця заповіту, хоча, якщо він є, це не позбавляє можливості останнього укласти договір управ- ління таким підприємством. Виконавець заповіту може виступати тільки як установник управління, а тому функції, пов’язані з безпо- середнім управлінням підприємством, що може бути успадкованим, на нього не покладаються. Хоча виконавець заповіту, нотаріус або відповідний орган місце- вого самоврядування виступатимуть як кредитор за цим договором, їх інтерес суто прагматичний — захист прав і законних інтересів майбут- ніх власників цього підприємства. Таким чином, договір управління підприємством, що може бути успадкованим, моделюється виключно як договір на користь третьої особи. Але чи буде такий установник управління нести відповідальність за неналежний вибір управителя або за дані останньому вказівки? Законом така відповідальність не встановлена, але вона може бути передбачена в договорі, якщо наслідком управління, наприклад, буде зменшення активів підприємства або якісь інші негативні наслідки, за умови, що останні будуть у причинному зв’язку з недбалістю установ- ника управління при виборі управителя. По-друге, саме те, що установником управління є не власник під- приємства, а виконавець заповіту, нотаріус або відповідний орган місцевого самоврядування, потрібна згода співвласника підприємства, якщо він є і якщо він не управляє підприємством, на укладення такого договору. За відсутності згоди договір укладений бути не може, а якщо це відбудеться, то такий договір вважається нікчемним. По-третє, установник управління позбавлений права вибору сто- совно того, яке ж майно має включатися до складу такого підприємства. Склад такого підприємства й оцінка його вартості будуть визначатися на підставі акта інвентаризації, висновку незалежного аудитора про склад і вартість підприємства, бухгалтерського балансу, переліку бор- гів підприємства тощо, що будуть підготовлені майбутнім управителем у межах попереднього договору. По-четверте, відсутність власника підприємства на момент укла- дення договору вимагає застосування моделі попереднього договору (ст. 635 ЦК України), за яким або виконавець заповіту, або нотаріус, 496 Розділ ХІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням послуг або відповідний орган місцевого самоврядування і майбутній управи- тель підприємства зобов’язуються протягом певного строку укласти договір на управління підприємством на умовах, які будуть обумовле- ні в попередньому договорі. Цей строк не повинен бути тривалим за часом з огляду на те, що строк договору на управління спадщиною (основного договору) не може перевищувати дев’яти місяців. За по- переднім договором саме на майбутнього управителя покладаються обов’язки зі складання документів, необхідних для передачі підпри- ємства в управління (акт інвентаризації, висновок незалежного ауди- тора про склад і вартість підприємства, бухгалтерський баланс, перелік боргів підприємства тощо). Договір підлягає нотаріальному посвід- ченню. У попередньому договорі мають бути визначені правові на- слідки, які настануть при необґрунтованому ухиленні майбутнього управителя підприємством від укладення основного договору. З огляду на те, що договір управління підприємством, що може бути успадкованим, сконструйований за моделлю договору на користь третьої особи, спадкоємці мають права третьої особи, а їх інтерес пов’язаний з тим, щоб підприємство діяло і приносило прибуток. Піс- ля припинення договору управління підприємством, що може бути успадкованим, останнє перетворюється на успадковане підприємство і повертається вже не установнику управління, а спадкоємцям (виго- донабувачам) — його власникам. Їм, а не установнику управління, також передаються всі доходи й інші надходження, одержані в резуль- таті управління цим підприємством. По закінченні строку дії договору на управління спадковим майном нотаріус оформлює право на спадщину. На жаль, Інструкція про по- рядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не передбачає жодних правил та переліку документів, необхідних для оформлення спадкових прав на підприємство, що ускладнює нотаріальні дії. Оскільки підприємство за чинним законодавством є нерухомістю і у зв’язку з цим право власності на нього підлягає реєстрації, нотарі- ус при видачі свідоцтва про право на спадщину на підприємство по- винен застосовувати загальні правила, встановлені для видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації (п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України), а саме: витребувати від спадкоємців правовстановлювальний документ про належність підприємства спадкодавцеві, витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно; перевірити відсутність заборони або арешту цього майна, у тому числі наявність чи відсутність подат- кової застави та інших застав за даними відповідних реєстрів. 497 Глава 51. Договір управління майном Якщо на підприємство накладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту. У той же час у разі наявності заборони (маються на увазі заборони, що накладені нотаріусами у зв’язку з посвідченнями договорів застави (іпотеки), органами державної виконавчої служби тощо) нотаріус повідомляє кредитора (відповідний орган державної податкової адміністрації) про те, що спадкоємцям боржника видано свідоцтво про право на спадщину. Особливістю видачі свідоцтва про право на спадщину на підпри- ємство є те, що нотаріусу необхідно визначити склад та вартість під- приємства. Це можливо лише на підставі повної інвентаризації під- приємства, висновку незалежного аудитора про склад і вартість під- приємства, з переліком усіх боргів (зобов’язань), які включаються до складу підприємства, із зазначенням кредиторів, характеру, розміру та строків їх вимог, бухгалтерського балансу підприємства. Це необхідно для того, щоб спадкоємець мав повне уявлення про склад та вартість підприємства на момент прийняття спадщини, а також про обтяження спадкового майна борговими зобов’язаннями. Слід зазначити, що положення ЦК України щодо спадкування пра- ва на відшкодування збитків та обов’язку відшкодування шкоди (стат- ті 1229–1231, 1281, 1282 ЦК України) пов’язують ці права та обов’язки з особою спадкодавця, що відповідає власне поняттю спадкування (ст. 1216 ЦК України). Разом з тим виникає питання про долю боргів та прав вимоги як складових підприємства. Вважаємо, що необхідно на рівні ЦК України закріпити положення, згідно з яким обов’язок по- вернення боргів, що входять до складу успадкованого підприємства, покладається на спадкоємців. Питання для самоконтролю 1. Поняття та загальна характеристика договору управління майном. 2. Договір управління майном та довірча власність — порів- няльна характеристика. 3. Предмет та форма договору управління майном. 4. Сторони договору управління майном, їх права та обов’язки. 5. Порядок припинення договору управління майном. Дайте правову характеристику договору управління майном. 498 Розділ ХІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням послуг 6. Чи має право управитель підприємством розпоряджатися нерухомістю, що входить до складу цього майнового комп- лексу? 7. Чи застосовуються положення ч. 3 ст. 1038 ЦК України до договору управління підприємством? 8. Чи можуть передаватися в управління майнові комплекси, які закріплені за державними (державними комерційними та казенними) та комунальними (комунальними комерційними та комунальними некомерційними) підприємствами? 9. Чим відрізняється договір управління підприємством від договору про управління господарським товариством? 10. Чим відрізняється договір на управління спадщиною від договору на управління підприємством, що може бути успад- кованим? 11. Дайте правову характеристику договору на управління під- приємством, що може бути успадкованим. 12. Дайте визначення договору на управління спадщиною. Хто несе відповідальність за неналежний вибір управителя або за дані ним вказівки управителеві на випадок, якщо на- слідком управління буде зменшення активів підприємства або настануть будь-які інші негативні наслідки? 13. Правові наслідки припинення договору управління підпри- ємством, що може бути успадкованим. |