І. В. СпасибоФатєєвої, В. Л. Яроцького
 Скачать 4.59 Mb.
|
|
ГЛАВА 53 ДОГОВІР ПОЗИКИ § 1. Поняття та елементи договору позики Поняття договору позики. Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визна- чені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики — досить стародавній правовий феномен. Перші позикодавці діяли ще до появи грошей як об’єктів правовідносин (на- приклад, про них писав грецький поет Гесіод, що жив у VIII–VII ст. до н. е., тобто приблизно за 100–200 років до зародження перших монет- них систем у Стародавній Греції), при цьому позики надавалися і по- верталися в натуральній формі — зерном, борошном, худобою, іншою сільськогосподарською і ремісницькою продукцією. Згадка про пози- кові відносини міститься в таких якнайдавніших правових джерелах, як Закони царя Хаммурапі (XVIII ст. до н. е.), ассирійські і хетські за- кони, Біблія і Коран. Активно досліджувалася проблема позикових відносин і лихварства в працях філософів і вчених Античності і Се- редньовіччя (Платон, Арістотель, Сенека, Цицерон, Хома Аквінський, Никола Оресм) 1 Починаючи з XVI ст., з творів Ж. Кальвіна, Дж. Локка, К. Сальма- зія, А. Р. Ж. Тюрго, І. Бентама в науковій думці остаточно сформува- лося уявлення про позикові відносини як невід’ємну частину фінансо- вого й економічного життя суспільства і держави. Інститут позики, таким чином, стимулював формування і розвиток банківської системи сучасного типу. Сприйнявши передові європейські правові погляди на позикові відносини, вітчизняна цивілістична доктрина розглядає договір по- зики як базову, універсальну, шаблонну модель, використовувану для 1 Слід зазначити, що відплатне надання майна у власність на умовах його повер- нення практично одноголосно засуджувалося ученнями великих мислителів Антич- ності і середніх століть. Але подібна негативна оцінка є черговим доказом крайньої поширеності позикових відносин у відмічені періоди. 534 Розділ ХІІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням фінансових послуг формування інститутів, присвячених іншим договорам, що породжу- ють кредитні відносини. Договір позики є класичним прикладом реального договору. Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту пере- дання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Деяки- ми дослідниками висловлюється думка про можливість існування консенсуального договору позики 1 . З подібними твердженнями не можна погодитися через такі аргументи. По-перше, викладена в абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК норма сформульована імперативно, отже, відступ від вказаного положення й укладення консенсуального договору позики буде порушенням меж принципу свободи договору, зазначених в абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК. По-друге, вказівка на реальність договору позики міс- титься в абз. 1 ч. 1 ст. 1046 ЦК (у даній нормі-дефініції розкривається суть аналізованого договору). Тому можна погодитися з Г. Ф. Шерше- невичем, який стверджував, що «оскільки позика направлена до вста- новлення обов’язку повернути узяте, то немає позики там, де не було заздалегідь узято, тому що тоді не може бути мови про повернення» 2 По-третє, якщо виявиться «безгрошовість» договору позики, тобто якщо з’ясується, що позичальник прийняв на себе обов’язок поверну- ти позику, не отримавши нічого від позикодавця (іншими словами, якщо буде укладений консенсуальний договір позики), то відповідно до ст. 1051 ЦК позичальнику надається право оспорити договір по- зики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. І якщо наявність обставин, вказаних у ст. 1051 ЦК, буде доведена, то подібний договір позики буде визнаний неукладеним або укладеним на меншу суму. Договір позики є одностороннім, оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона — позичальник зобов’язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона — позикодавець стає креди- тором, набуваючи тільки право вимоги. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено 1 Див.: Цивільне право України [Текст] : підручник : у 2 кн. / за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – С. 348. 2 Шершеневич, Г. Ф. Учебник русского гражданскаго права [Текст] / Г. Ф. Шер- шеневич. – М. : Изд. бр. Башмаковых, 1915. – Т. 2. – С. 119. Необхідно відзначити, що цитування класика цивілістики в даному випадку цілком доречно, оскільки згідно з вітчизняним цивільним законодавством початку XX ст. (як і нині чинному) договір позики був побудований по конструкції реального договору. 535 Глава 53. Договір позики договором або законом. Таким чином, за загальним правилом договір позики є відплатним. Умови про ціну договору позики і порядок випла- ти процентів не розглядаються законодавцем як істотні умови, а від- сутність спеціальної домовленості, що деталізує відмічені звичайні умови, не трансформує договір позики в безоплатний правочин. Перш за все розмір і порядок одержання процентів встановлюються догово- ром. Але якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України 1 У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Проте із загального правила про відплатність договору позики є виняток. Так, аналізований договір може бути безвідплатним лише, якщо це передбачено договором або законом. Сторони договору по- зики мають можливість трансформувати свою угоду в безвідплатний правочин, включивши в нього спеціальну умову про безвідплатний характер відносин. Законом же передбачено два різновиди безвідплат- них договорів позики. Відповідно до ч. 2 ст. 1048 ЦК договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п’ятдесятикратного розміру не- оподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов’язаний із здій- сненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) пози- чальникові передані речі, визначені родовими ознаками. Правило, що міститься в ч. 2 ст. 1048 ЦК, за своїм характером є імперативним, а пе- релік, що міститься в ній, — закритим. В юридичній літературі можна зустріти точку зору, згідно з якою безвідплатні договори позики, перераховані в ч. 2 ст. 1048 ЦК, можна домовленістю сторін перетворити у відплатні 2 . З подібною позицією не дозволяє погодитися імперативне формулювання вищезгаданої норми, що є легальним обмеженням принципу свободи договору. Крім 1 Відповідно до абз. 2 п. 1.1 Положення про процентну політику Національного банку України, що затверджено Постановою Правління Національного банку України від 18.08.2004 р. № 389 (у редакції Постанови НБУ від 27.08.2009 р.), облікова ставка Національного банку – один з монетарних інструментів, за допомогою якого Націо- нальний банк установлює для суб’єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів на відповідний період, і є осно- вною процентною ставкою, яка залежить від процесів, що відбуваються в макроеко- номічній, бюджетній сферах та на грошово-кредитному ринку. 2 Див., наприклад: Загорулько, О. А. Договір позики [Текст] / О. А. Загорулько // Цивільне право України : підручник : у 2 т. / В. І. Борисова, Л. М. Баранова, І. В. Жилінкова та ін. ; за заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Спасібо-Фатєєвої, В. Л. Яроць- кого. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – Т. 2. – С. 363. 536 Розділ ХІІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням фінансових послуг того, в ч. 2 ст. 1048 ЦК міститься виключення із загального правила про відплатність договору позики, а існування «винятку з винятку» є порушенням правил формальної логіки. По-третє, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК винагорода за відплатними договорами позики виплачу- ється у формі процентів, які обчислюються від суми позики. Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1046 ЦК термін «сума позики» розглядається як синонім словосполучення «сума грошових коштів». Отже, у відносинах, пов’язаних з передачею в позику «інших речей, визначених родовими ознаками», процент від суми позики нарахований бути не може, зва- жаючи на відсутність такої. Елементи договору позики. Сторонами договору позики є по- зикодавець і позичальник. Чинний ЦК, враховуючи універсальний ха- рактер договору позики, не обмежує можливості яких-небудь осіб по участі в позикових відносинах у статусі позикодавця чи позичальника. Отже, сторонами договору позики можуть бути будь-які учасники цивільних відносин з перерахованих у частинах 1, 2 ст. 2 ЦК. Метою укладення договору позики є виникнення у позичальника права власності на речі, що надані у позику. Передача грошових коштів або інших речей, визначених родовими ознаками, що збігається з мо- ментом укладення договору позики, є окремим випадком здійснення речової правомочності — права розпорядження річчю, тому позико- давцем може бути фізична або юридична особа, що є: а) власником речі або б) суб’єктом, уповноваженим власником на розпорядження річчю (відповідне повноваження має бути засноване на законі або договорі (наприклад, управитель за договором управління майном за згодою власника; комісіонер за договором комісії)). Аналізуючи проблему суб’єктного складу договору позики, не можна не звернути уваги на положення Закону України «Про фінансо- ві послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. (далі — Закону). Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону на- дання грошових коштів у позику кваліфікується як фінансова послуга, яка, у свою чергу, може надаватися лише спеціальними суб’єктами — фінансовими установами та фізичними особами — суб’єктами підпри- ємницької діяльності (ч. 1 ст. 5 Закону). Як слід співвідносити очевид- но дисонуючі положення Закону і ЦК? Пріоритет необхідно надавати положенням ЦК. По-перше, відповідно до абзаців 1, 2 ч. 2 ст. 4 ЦК основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України; актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК. Таким 537 Глава 53. Договір позики чином, Закон як акт цивільного законодавства має відповідати ЦК. По-друге, ЦК був прийнятий і набрав чинності пізніше ухвалення За- кону, отже, останній необхідно застосовувати в частині, що не супере- чить положенням ЦК. По-третє, положення Закону повністю стирають межу між договором позики і кредитним договором, що так само су- перечить погляду законодавця на диференціацію вказаних договорів, що знайшов своє закріплення у гл. 71 ЦК. Як єдину істотну умову договору позики цивільне законодавство пропонує розглядати умову про предмет. Предметом договору позики можуть бути грошові кошти або інші речі, визначені родовими озна- ками. Для того щоб підкреслити самостійність аналізованої договірної конструкції, доцільно провести порівняння договору позики з догово- рами, найближче з ним дотичними, — позичкою, орендою, іррегуляр- ним зберіганням. Відмінність договору позики від договорів позички та найму (орен- ди) полягає в такому: по-перше, предмет договору позики передається у власність позичальника, а предмет договорів позички та найму (орен- ди) — в тимчасове користування; по-друге, предмет договору позички представлений виключно індивідуально-визначеними речами (предмет договору найму (оренди) представлений окрім речей ще й майновими правами), а предмет договору позики — грошима або іншими речами, що визначені родовими ознаками; по-третє, договір позики може бути як оплатним, так і безоплатним, а договір позички виключно безоплат- ний (договір найму (оренди) є прикладом виключно оплатного дого- вору); по-четверте, за договором позики позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів (суму по- зики) або таку саму кількість речей того ж роду та такої ж якості, а за договорами позички та найму (оренди) користувач зобов’язаний по- вернути саме ту річ, що була йому надана в користування. Більше складнощів виникає при встановленні ознак, диференцію- ючих договори позики й іррегулярного зберігання, коли згідно зі ст. 941 ЦК за згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання. У подібній ситуації відмінності між аналізованими договорами, як і в римському приватному праві, слід здійснювати за метою договорів. Якщо мета договору позики — задоволення інтересів позичальника, то мета ірре- гулярного зберігання — надання послуги поклажодавцеві 1 . Вітчизня- 1 Римское частное право [Текст] : учебник / под ред. И. Б. Новицкого и И. С. Пере- терского. – М., 1996. – С. 418–419. 538 Розділ ХІІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням фінансових послуг ний законодавець, враховуючи складність у практичному розмежуван- ні вищезгаданих договорів, для вирішення цієї проблеми у ст. 958 ЦК передбачив правило, відповідно до якого, якщо товарний склад (збері- гач) має право розпоряджатися речами, визначеними родовими озна- ками, до відносин сторін застосовуються положення про договір по- зики, а час та місце повернення товарів визначаються загальними по- ложеннями про зберігання. Форма договору позики залежить від таких критеріїв: суб’єктний склад правочину та розмір суми позики. Аналізований договір може бути укладений в усній формі, якщо він укладається між фізичними особами та його сума не перевищує десяти неоподатковуваних міні- мумів доходів громадян. Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК договір позики укла- дається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мініму- му доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, — незалежно від суми. Слід зазначити, що недодержання сто- ронами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, але за наявності спору рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Ураховуючи надзвичайну поширеність позикових відносин, зако- нодавець пропонує спрощений варіант їх оформлення. На підтверджен- ня укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передан- ня йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кіль- кості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК). Розписка позичальника є письмовим доказом, що дозволяє встановити дві обставини: факт укладення до- говору позики і факт наявності згоди з єдиною істотною умовою до- говору — його предмета. Деякими дослідниками розписка позичаль- ника прирівнюється до письмової форми договору позики 1 . Подібне твердження сумнівне, внаслідок того, що розписка позичальника не відповідає вимогам, що пред’являються до письмової форми право- чину, викладеним у ст. 207 ЦК. Будучи способом фіксації дійсного волевиявлення сторін договору, письмова форма договору має містити підписи всіх його сторін (ч. 2 ст. 207 ЦК). Розписка позичальника міс- тить лише підпис особи, що видала даний документ. 1 Див.: Медведев, Д. А. Договоры займа и кредита [Текст] / Д. А. Медведев // Гражданское право : учебник : в 3 т. / под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – Изд. 2-е, перераб. и доп. – М. : Проспект, 1999. – Т. 2. – С. 424. 539 Глава 53. Договір позики § 2. Зміст договору позики Односторонній характер договору позики виявляється в тому, що укладенням договору для позикодавця (кредитора) створюється ви- ключно право вимоги, а на позичальника (боржника) покладається обов’язок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кіль- кості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Крім того, укладенням відплатного договору позики позичальник покладає на себе обов’язок сплатити позикодавцеві проценти від суми позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК). Умови про строк і порядок повернення позики не є істотними умо- вами договору. Тому якщо договором не встановлений строк повер- нення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення ви- моги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (абз. 2 ч. 1 ст. 1049 ЦК). Таким чином, у разі укладення безстрокового договору позики позичальникові надається триваліший пільговий строк для задоволення вимог позикодавця, ніж той, що передбачений в ч. 2 ст. 530 ЦК, що є нормою загального по- рядку. Якщо сторони не визначили своєю домовленістю порядок повер- нення позики, то остання вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК). Грошові кошти, надані в позику в готівковій формі, вва- жаються поверненими у момент їх передачі позикодавцеві 1 . В інтересах позичальника проявити увагу до належного оформлення виконання позикового зобов’язання. Прийнявши виконання зобов’язання, пози- кодавець повинен на вимогу позичальника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо позикові відносини оформлювалися видачею позичальником позикодавцеві боргової розписки, то останній, приймаючи виконання зобов’язання, повинен повернути її позичальнику. Наявність боргового документа у позичальника підтверджує виконання ним свого обов’язку. У разі 1 У даному випадку до відносин позики готівкових грошових коштів за аналогією застосовується норма ч. 3 ст. 1049 ЦК, що визначає момент повернення позикодавце- ві речей, визначених родовими ознаками. 540 Розділ ХІІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням фінансових послуг відмови позикодавця повернути боргову розписку або видати розпис- ку про одержання виконання позичальник має право затримати вико- нання зобов’язання. У цьому разі настає прострочення кредитора. Цікавим представляється питання про можливість дострокового виконання позичальником свого договірного обов’язку. Існування за- значеного права залежить від відплатності або безвідплатності пози- кових відносин. Відповідно до ст. 531 ЦК боржник має право викона- ти свій обов’язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. Указана загальна презумпція правомір- ності дострокового виконання обов’язку деталізується у ч. 2 ст. 1049 ЦК, згідно з якою позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не вста- новлено договором. Зазначені положення цілком справедливі, оскільки у безвідплатних позикових відносинах позикодавця цікавить лише повернення позики, тому якщо подібне відбудеться до спливу встанов- леного строку, то вважається, що права й інтереси кредитора поруше- ні не будуть. Абсолютно інша ситуація має місце при укладенні від- платного договору позики. В останньому випадку, вступаючи в договір- ні відносини, позикодавець розраховує не тільки на повернення позики, але й на отримання доходу у вигляді процентів від суми позики. Розмір цього доходу безпосередньо залежить від строку знаходження позики у боржника, тобто від строку договору. Таким чином, дострокове по- вернення позики, наданої за відплатним договором, без згоди позико- давця буде пов’язано з порушенням його прав і законних інтересів, і подібні дії слід кваліфікувати як неналежне виконання позикового зобов’язання. Даний висновок цілком відповідає диспозитивному фор- мулюванню положень ст. 531 ЦК, оскільки дострокове виконання супер- ечитиме суті відплатних позикових відносин. Проте якщо позикодавець дасть згоду на дострокове повернення позики, наданої за відплатним договором, то подібні дії позичальника будуть правомірними. Імперативне закріплення в цивільному законодавстві конструкції реального договору позики вимагає вирішення проблеми «безгрошо- вих» позик, що часто зустрічається, яка полягає в тому, що при укла- денні таких позика взагалі не надавалася або передавалася в меншому розмірі. З метою захисту позичальника від недобросовісних позико- давців була розроблена процедура оспорювання договору позики за «безгрошовістю». Згідно зі ст. 1051 ЦК позичальник має право оспо- рити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі на- 541 Глава 53. Договір позики справді не були одержані ним від позикодавця або були одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунту- ватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, крім свідчень свідків. Проте свідчен- ня свідків будуть кваліфіковані як допустимий засіб доказування лише у випадку, коли договір позики був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з по- зикодавцем або під впливом тяжкої обставини (абз. 2 ч. 1 ст. 1051 ЦК). Якщо безгрошовість позики буде доведено, то договір буде визнаний неукладеним. При доведеності факту передання позики в меншому розмірі, ніж це вказано в договорі, останній вважається укладеним на меншу (доведену) суму. З метою стимулювання позичальника до належного виконання своїх договірних обов’язків і для отримання додаткових гарантій їх здійснення сторонами можуть бути передбачені додаткові способи за- безпечення виконання зобов’язання. При цьому можуть бути вибрані будь-які з перерахованих у гл. 49 ЦК різновиди способів забезпечення виконання зобов’язання, як і ті, що в ній не передбачені (наприклад, договір страхування). У разі невиконання позичальником обов’язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення по- зики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов’язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відпо- відальності, позикодавець має право вимагати від позичальника до- строкового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК, якщо інше не встановлено договором. Універсальність конструкції договору позики виявляється також в тому, що грошовий борг, що входить до змісту інших зобов’язань, може бути трансформований у позикове зобов’язання. У даному ви- падку необхідно говорити про новацію боргу в позикове зобов’язання. Відповідно до ст. 1053 ЦК за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов’язанням. Заміна боргу позиковим зобов’язанням провадиться з додержанням вимог ЦК про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики. 542 Розділ ХІІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням фінансових послуг Відповідальність. У зв’язку з тим, що в позиковому правовідно- шенні обов’язки покладені лише на позичальника, то і порушити до- говір може лише він. Наслідки порушення позичальником договору залежать від його предмета. Договір позики грошових коштів породжує грошове зобов’язання. Тому, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК, якою передбачено, що «боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочен- ня, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом» 1 . Крім того, якщо був порушений відплатний договір позики, то не слід забувати про обов’язок позичальника сплатити позикодавцеві проценти від суми позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК), які за своєю природою є ціною договору. Проценти від суми позики (ціна договору) та проценти за безпідстав- не користування чужими грошовими коштами нараховуються на суму боргу та стягуються шляхом їх складання (кумулятивно). За загальним правилом нарахування «процентів відповідальності» на «проценти — ціну позики» не відбувається, але може бути передбачено спеціальною домовленістю сторін або законом. Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов’язаний сплатити неустой- ку відповідно до статей 549–552 ЦК, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодав- цеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК 2 . Неустойка є спеціальною формою цивільно-правової відповідальності, тому в даному випадку неустойка, предметом якої будуть речі, визначені родовими ознаками, підлягає стягненню лише у випадку, якщо вона передбачена, а її розмір визначений договором або законом (ч. 1 ст. 548, ч. 2 ст. 551 ЦК). Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК 1 Указані в ч. 2 ст. 625 ЦК проценти є самостійною спеціальною формою цивіль- ної відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов’язання. Тому в науковій літературі їх іменують «проценти за безпідставне користування чу- жими грошовими коштами» або «проценти відповідальності». 2 Посилання на «проценти, належні позикодавцеві відповідно до статті 1048 ЦК», що здійснено у ч. 1 ст. 1050 ЦК, є помилкою, оскільки позика речей, визначених родо- вими ознаками, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 1048 ЦК здійснюється за безпроцентним договором позики. 543 Глава 53. Договір позики у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залиши- лася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК. У статті 1048 ЦК передбачено проценти, що сплачуються позичальни- ком за відплатними договорами позики, які є ціною договору. Тому в разі пред’явлення позикодавцем вимоги про дострокове повернення частини позики, що залишилася, проценти сплачуються лише за час фактичного існування позикових відносин, тобто до дня повернення позики. Питання для самоконтролю 1. Сформулюйте поняття договору позики. 2. Визначте юридичну характеристику договору позики. 3. Чим договір позики відрізняється від інших договорів (на- приклад, від договору найму, договору позички тощо)? 4. Особливості суб’єктного складу договору позики. 5. Назвіть характерні ознаки предмета договору позики. 6. У якій формі слід укладати договір позики? 7. Особливості змісту правовідношення, що породжується до- говором позики. 8. Відповідальність позичальника за порушення договору по- зики. |