І. В. СпасибоФатєєвої, В. Л. Яроцького
 Скачать 4.59 Mb.
|
|
ГЛАВА 61 КОМЕРЦІЙНА КОНЦЕСІЯ § 1. Загальна характеристика договору комерційної концесії Договір комерційної концесії — це договір, за яким одна сто- рона (правоволоділець) зобов’язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її ви- мог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлен- ня та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг (ст. 1115 ЦК). Правова характеристика договору: консенсуальний, двосторонній, оплатний. В юридичній літературі проводиться ототожнення договору комер- ційної концесії і договору франчайзингу. Зазначена договірна конструк- ція набула поширення в 70-ті роки ХХ ст. і спочатку розглядалася як різновид договору про виключну продажу товарів 1 Що стосується термінології, то варто зробити застереження, що договір комерційної концесії і договір концесії 2 — це дві самостійні цивільно-правові конструкції. На сьогодні сфера застосування комерційної концесії охоплює різноманітні види бізнесу. За цією схемою в Україні працюють, зокре- ма, «Макдональдс», «Піца-хат», «Білла», «1С», «Лукойл-Україна», «ТНК-Україна», «Кодак», «Кока-кола», «Фанта» та інші. Договір комерційної концесії є новим для законодавства України, і в ньому можна знайти певні елементи інших відомих договорів. Зокрема, ліцензійного договору (надання дозволу на використання об’єктів права інтелектуальної власності), договору про спільну ді- 1 Брагинский, М. И. Договорное право [Текст] / М. И. Брагинский, В. В. Витрян- ский. – М. : Статут, 2002. Книга третья: Договоры о выполнении работ и оказании услуг. – С. 960. 2 Договір концесії (концесійний договір) – договір, відповідно до якого уповно- важений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі суб’єкту підприємницької діяльності (концесіо- неру) право створити (побудувати) об’єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або) здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до Закону «Про концесії» з метою задоволення громадських потреб (Про концесії [Текст] : Закон України від 16.07.1999 р. // Відом. Верхов. Ради. – 1999. – № 41. – Ст. 372). 653 Глава 61. Комерційна концесія яльність (співробітництво, направлене на досягнення певного резуль- тату), договору купівлі-продажу (оплатна передача матеріалів), дого- вору комісії (можливе укладення правочинів з метою задоволення ін- тересів правоволодільця) та інших договорів. Однак кожна з цих рис є лише однією з граней договору комерцій- ної концесії. Так, на відміну від договорів доручення та комісії корис- тувач діє без доручення правоволодільця і за свій власний рахунок. До того ж користувач сам сплачує винагороду за можливість скористати- ся комплексом виключних прав правоволодільця у своїй підприємниць- кій діяльності. Тому наявність схожих з іншими договорами рис не перетворює зазначений договір у змішаний чи комплексний. Договір комерційної концесії — самостійний цивільно-правовий договір, про що свідчить виділення спеціальної глави 76 ЦК, норми якої регулюють цей договір. Укладення договору комерційної концесії переслідує мету отрима- ти однією особою дозвіл на використання об’єктів інтелектуальної власності та комерційного досвіду для успішної реалізації товарів, надання послуг чи виконання робіт і впливати таким чином на роз- ширення ділової репутації іншої особи. З позиції користувача — це можливість використання у підприємницькій діяльності комплексу виключних прав контрагента, а правоволодільця — створення вироб- ничої, торгової чи збутової ланки в мережі свого бізнесу для просу- нення товарів чи послуг, розширення ринку їх збуту. Таким чином, в укладенні договору комерційної концесії зацікав- лені обидві сторони. Перевагами для правоволодільця є можливість у досить короткі строки створити розгалужену мережу бізнесу, здій- снювати своєрідну рекламу без особливих зайвих капіталовкладень, додатково отримувати прибутки за відсутності безпосереднього ризи- ку підприємницької діяльності. Користувач у свою чергу має можли- вість не розпочинати з нуля при освоєнні і завоюванні ринку, а скорис- татися уже певною діловою репутацією іншої особи, що значно ско- рочує витрати і підвищує ефективність капіталовкладень, зумовлює певну стабільність на ринку та значно знижує ступінь підприємниць- кого ризику. Якщо розглядати значення договору комерційної концесії з точки зору кінцевого результату для споживачів, то за допомогою зазначеної правової конструкції є можливість досить швидко наповнити ринок якісними товарами, роботами та послугами з дотриманням певних стандартів діяльності правоволодільця. 654 Розділ ХIV. Зобов’язання щодо розпорядження правами інтелектуальної власності Предметом договору комерційної концесії є право на використання трьох складових: 1) об’єктів права інтелектуальної власності (комер- ційних найменувань, торговельних марок, промислових зразків, вина- ходів, творів, комерційних таємниць тощо); 2) комерційного досвіду; 3) ділової репутації. Таким чином, ліцензійні зобов’язання є лише одним із елементів предмета договору комерційної концесії. Комерційний досвід і ділова репутація не є об’єктами інтелекту- альної власності. Надання можливості їх використання є особливістю договору комерційної концесії і підставою розмежування з ліцензійним договором. Комерційний досвід є результатом набутих правоволодільцем знань і навиків у зв’язку з тривалою працею в певній сфері підприємницької діяльності. До того ж правоволоділець бере на себе обов’язок надава- ти користувачеві комерційну, технічну й організаційну допомогу. Що стосується ділової репутації, то право на її використання надається опосередковано — шляхом використання засобів індиві- дуалізації (комерційних найменувань чи торговельних марок) право- володільця. Договором комерційної концесії може бути передбачено викорис- тання предмета договору із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери цивільного обороту. У деяких зарубіжних країнах, у тому числі й у Російській Федера- ції, встановлюються обов’язкові і факультативні об’єкти інтелектуаль- ної власності, право користування якими надається за договором ко- мерційної концесії. Зокрема, до обов’язкових об’єктів, надання права користування якими є необхідним для того, щоб можна було вважати договір комерційної концесії укладеним, належить фірмове наймену- вання чи комерційне позначення правоволодільця, а також комерційна інформація. Право користування іншими об’єктами інтелектуальної власності є факультативним і не впливає на факт укладення догово- ру. Хоча законодавство України не проводить такий поділ, однак ви- ходячи із суті конструкції договору комерційної концесії можна зро- бити висновок, що право на використання засобу індивідуалізації правоволодільця є необхідним його елементом. В іншому випадку від- сутній механізм використання ділової репутації правоволодільця і від- сутня потреба реєстрації договору комерційної концесії органом, який здійснив державну реєстрацію правоволодільця. 655 Глава 61. Комерційна концесія Сторони в договорі комерційної концесії. Особливість договору комерційної концесії полягає в тому, що сторонами можуть бути лише фізичні та юридичні особи, які є суб’єктами підприємницької діяль- ності. Правоволоділець — виробник товарів (робіт, послуг), який вико- ристовує належні йому права в підприємницькій діяльності, має ко- мерційний досвід і ділову репутацію та зацікавлений у розширенні свого бізнесу. Користувач — юридична або фізична особа, зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, яка має намір скористатися комп- лексом прав правоволодільця. Як і в договорах доручення і комісії, у договорі комерційної кон- цесії можна виділити внутрішні і зовнішні правовідносини. Внутрішні відносини складаються безпосередньо між сторонами договору комерційної концесії — правоволодільцем і користувачем. Зовнішні відносини виникають між користувачем і третіми особами (при укладенні договорів купівлі-продажу, підряду тощо) в процесі використання предмета договору комерційної концесії. Форма договору комерційної концесії та його державна реє- страція. Договір комерційної концесії укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цього договору він є нікчемним. Цей випадок є винятком із загального правила. Більш строгий підхід законодавця стосовно форми зазначеного договору можна пояснити тим, що він застосовується лише у сфері підприємницької діяльності, а тому є потреба стабілізувати відносини в цивільному обороті. До того ж, якщо для сторін договір комерційної концесії є дійсним з моменту укладення у письмовій формі, то у відносинах з третіми особами сторони мають право посилатися на договір лише з моменту його державної реєстрації. Подібна конструкція, що для сторін договір набуває чинності з мо- менту підписання, а для третіх осіб — з моменту державної реєстрації, раніше застосовувалася до ліцензійних договорів. Однак якщо реєстра- цію ліцензійного договору здійснює Державний департамент інтелек- туальної власності, то договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію правоволо- дільця. Якщо правоволоділець зареєстрований в іноземній державі, реєстрація договору комерційної концесії здійснюється органом, який здійснив державну реєстрацію користувача. 656 Розділ ХIV. Зобов’язання щодо розпорядження правами інтелектуальної власності У цивілістичній літературі висловлюється точка зору, що відсут- ність реєстрації договору комерційної концесії, з одного боку, позбав- ляє користувача з метою захисту інтересів споживачів можливості почати використання наданого йому комплексу виключних прав, а з другого — ще до реєстрації договору надає можливість сторонам по- чати проведення необхідної підготовчої роботи вже на підставі укла- деного договору 1 Вважаємо, що таке трактування значення реєстрації цього догово- ру є помилковим, оскільки, по-перше, як уже зазначалося, наведена конструкція набрання чинності договору для сторін і третіх осіб не є новою для законодавства України, оскільки традиційно застосовува- лася для ліцензійних договорів, а тому наслідки відсутності реєстрації відомі; по-друге, якщо ж договір вважається уже укладеним, то він повинен породжувати певні правові наслідки, а підготовка можлива і за наявності, зокрема, попереднього договору; по-третє, наведені точки зору свідчать, що науковці в цій конструкції вбачають обмежен- ня прав виключно для користувача, а насправді таке обмеження вста- новлюється для правоволодільця, оскільки саме він зацікавлений у наявності реєстрації договору комерційної концесії. Укладення договору без реєстрації означає, що правоволоділець у випадку висунення до нього вимог споживачами стосовно нена- лежної якості товарів, робіт чи послуг зобов’язаний буде задоволь- нити їх у повному обсязі, оскільки він не може посилатися на договір комерційної концесії і відповідно на той факт, що під його комерцій- ним найменуванням чи з використанням його торговельної марки господарює користувач. Інакше кажучи, за відсутності реєстрації правочину правоволоділець бере на себе ризик настання негативних наслідків при висуненні претензій третіми особами у зв’язку з ді- яльністю користувача. Саме цим зумовлена та обставина, що за за- гальним правилом обов’язок зареєструвати договір покладено на правоволодільця. Пояснити значення такої реєстрації можна хіба що тим, що будь- яка зацікавлена особа, звернувшись до реєстру, зможе встановити, що під певним комерційним найменуванням може виступати інша особа при виготовленні товарів, виконанні робіт чи наданні по- слуг. 1 Цивільне право України. Академічний курс [Текст] : підручник: у 2 т. / за заг. ред. Я. М. Шевченко. – К. : Ін Юре, 2003. – Т. 2. Особлива частина. – С. 282–283; Цивільний кодекс України: Коментар [Текст]. – Х. : Одіссей, 2003. – С. 729. 657 Глава 61. Комерційна концесія § 2. Права та обов’язки сторін за договором комерційної концесії Оскільки договір комерційної концесії є взаємним, то правам од- нієї сторони кореспондують обов’язки іншої. Коло прав і обов’язків сторін обумовлено метою розширення біз- несу правоволодільця шляхом включення користувача як ланки в ме- режі виробництва і збуту товарів правоволодільця (підприємницької діяльності правоволодільця). Обов’язки правоволодільця можна поділити на обов’язкові і факуль- тативні. Перша група обов’язків виплив з природи договору і без їх вико- нання користувач не зможе скористатися наданим за договором правом, а тому вони покладаються на правоволодільця в силу факту укладення договору комерційної концесії. Так, правоволоділець зобов’язаний передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також поінформувати користувача та його працівників з питань, пов’язаних із здійсненням цих прав. Звичайно, щоб у подальшому уникнути суперечок стосовно належно- го виконання зобов’язань, конкретизація цього обов’язку повинна знайти місце в самому договорі. Зокрема, при укладенні договору, ви- ходячи з особливостей предмета, потрібно досить чітко зазначити обсяг і характер необхідної документації і інформації. Друга група обов’язків, передбачених законодавством, покладаєть- ся на правоволодільця, якщо вони не виключені умовами договору. Так, якщо інше не обумовлено сторонами, правоволоділець зобов’язаний: по-перше, забезпечити державну реєстрацію договору; по-друге, нада- вати користувачеві постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівни- ків; по-третє, контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виро- бляються (виконуються, надаються) користувачем на підставі догово- ру комерційної концесії. Обов’язки користувача, враховуючи наявність внутрішніх і зов- нішніх відносин, реалізуються у взаємовідносинах його не лише з правоволодільцем, а і з третіми особами. При цьому слід зазначити, що хоча обов’язки користувача законодавчо визначені (ст. 1121 ЦК), однак у кожній конкретній ситуації вони обумовлені характером та 658 Розділ ХIV. Зобов’язання щодо розпорядження правами інтелектуальної власності особливостями діяльності, що здійснюється останнім за договором комерційної концесії. По-перше, користувач зобов’язаний використовувати торговельну марку й інші позначення правоволодільця визначеним у договорі спо- собом. Можна виділити дві складові зазначеного обов’язку. З одного боку, оскільки користувач є ланкою в мережі підприємницької діяльності правоволодільця, то він зобов’язаний використовувати засоби індиві- дуалізації правоволодільця при виробництві товарів, виконанні робіт чи наданні послуг, обумовлених у договорі. У випадку невиконання цієї умови взагалі втрачається сенс укладення договору комерційної концесії. Адже користувач сплачує винагороду за право використання торговельної марки чи комерційного позначення, що у свою чергу є однією зі складових елементів виробничого чи збутового бізнесу правоволодільця і своєрідною рекламою діяльності останнього. З другого боку, користувач не повинен виходити за межі наданих прав, зокрема, використовувати торговельну марку та інші позначення правоволодільця в передбаченими договором порядку і способами. Наприклад, користувач як самостійний суб’єкт може займатися не обумовленими в договорі комерційної концесії видами діяльності, од- нак, щоб не завдати шкоди діловій репутації правоволодільця, засоби індивідуалізації останнього він може використовувати лише стосовно зазначених у договорі товарів, робіт чи послуг. По-друге, користувач повинен забезпечити відповідність якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) згідно з умовами договору комерційної концесії, якості аналогічних товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) правоволодільцем. Безумовно, цей обов’язок направлений на захист прав споживачів і ділової репутації правоволодільця. Споживач повинен бути впевнений у наявності відповідної якості товару, робіт чи послуг, що виготовля- ються, виконуються чи надаються з використанням засобів індивідуа- лізації правоволодільця. В іншому випадку неналежна якість резуль- татів діяльності користувача може негативно вплинути на ділову ре- путацію правоволодільця. Тому останній має право і за загальним правилом обов’язок контролювати якість результатів діяльності корис- тувача. По-третє, користувач зобов’язаний дотримуватися інструкцій та вказівок правоволодільця, спрямованих на забезпечення відповіднос- 659 Глава 61. Комерційна концесія ті характеру, способів та умов використання комплексу наданих прав використанню цих прав правоволодільцем. Зазначені інструкції та вказівки можуть бути дані як при укладенні договору, так і в процесі його виконання. Їх зміст у кожній конкретній ситуації обумовлений видом діяльності та специфікою наданих прав. Вони спрямовані на дотримання однаковості в діяльності правоволодільця і користувача, починаючи з оформлення приміщень і закінчуючи якістю товарів та послуг. По-четверте, користувач повинен надавати покупцям (замовни- кам) додаткові послуги, на які вони могли б розраховувати, купуючи (замовляючи) товари (роботи, послуги) безпосередньо у правоволо- дільця. Цей обов’язок реалізується у взаємовідносинах, з однієї сторо- ни, користувача з третіми особами і спрямований на захист прав спо- живачів, які вправі розраховувати на стандартний рівень якості і об- слуговування, а з другої сторони, користувача і правоволодільця, для якого важливо, щоб на всіх ланках його мережі був однаковий рівень обслуговування. По-п’яте, користувач зобов’язаний інформувати покупців (замов- ників) найбільш очевидним для них способом про використання ним торговельної марки та інших позначень правоволодільця за договором комерційної концесії. Цей обов’язок ще раз підкреслює значення пра- ва на використання засобу індивідуалізації для відносин за договором комерційної концесії. Справа в тому, що користувач виступає в госпо- дарському обороті від свого імені, однак за обов’язкової умови інфор- мування покупців про використання виключних прав правоволодільця. Таке інформування необхідне, щоб не вводити в оману споживача стосовно дійсного виробника, і має значення, зокрема, у випадку ви- явлення споживачем недоліків придбаних товарів, виконаних робіт чи наданих послуг. По-шосте, користувач повинен не розголошувати секрети вироб- ництва правоволодільця, іншу одержану від нього конфіденційну ін- формацію. Оскільки за договором може бути надано право на викорис- тання комерційного досвіду та комерційних таємниць, то в цій части- ні умова конфіденційності є обов’язковою і випливає із суті правовід- носин. Однак у договорі доречно конкретизувати, які саме відомості підпадають під режим секретності і які заходи з цією метою необхідно вжити. По-сьоме, користувач зобов’язаний виплатити правоволодільцю винагороду. Як і ліцензійні платежі, винагорода за договором комер- 660 Розділ ХIV. Зобов’язання щодо розпорядження правами інтелектуальної власності ційної концесії може бути у вигляді фіксованих (паушальних), періо- дичних (роялті) чи змішаних (комбінованих) платежів. Досить часто на практиці спочатку сплачується фіксована сума, а потім періодичні платежі. Особливі умови договору комерційної концесії передбачені ст. 1122 ЦК. Їх наявність обумовлена специфікою взаємовідносин правоволо- дільця і користувача. Той факт, що завдяки укладенню договору комер- ційної концесії створюється ланка в мережі бізнесу правоволодільця, зумовлює необхідність встановлювати певні (спеціальні) правила з метою не допустити невиправдане конкурування сторін і спричинен- ня цим збитків. Ці обмеження можуть бути сформульовані у вигляді додаткових обов’язків сторін, передбачених договором. Законодавчо наведені як приклад чотири особливих умови, перша з яких стосується правоволодільця, а інші — користувача. По-перше, правоволоділець може бути зобов’язаний не надавати іншим особам аналогічні комплекси прав для їх використання на за- кріпленій за користувачем території або утримуватися від власної аналогічної діяльності на цій території. Фактично у цьому випадку вирішується питання, чи буде на обумовленій території інша ланка в мережі бізнесу правоволодільця, яка створюватиме певну конкурен- цію користувачеві. Якщо провести аналогію з видами ліцензій, то доречно зазначити, що при наявності такої умови в договорі комерцій- ної концесії мова йде про одиничну чи виключну ліцензію. По-друге, на користувача може бути покладено обов’язок не кон- курувати з правоволодільцем на території, на яку поширюється чин- ність договору, щодо підприємницької діяльності, яку здійснює корис- тувач з використанням наданих правоволодільцем прав. Хоча користу- вач і є економічно самостійною особою, однак у випадку укладення договору комерційної концесії може бути обмежена його власна ді- яльність стосовно аналогічних товарів, робіт чи послуг, але вже без використання виключних прав правоволодільця. Як приклад подібних відносин можна навести повне товариство, учасники якого не можуть вчиняти правочини, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності товариства (ч. 3 ст. 119 ЦК). По-третє, користувач може бути зобов’язаний не одержувати ана- логічні права від конкурентів чи потенційних конкурентів правоволо- дільця. Оскільки з економічної точки зору користувач є ланкою в мере- жі правоволодільця, то таке обмеження є цілком закономірним. 661 Глава 61. Комерційна концесія По-четверте, договором може бути передбачено обов’язок корис- тувача погоджувати з правоволодільцем місце розташування примі- щень для продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), перед- бачених договором, а також їх внутрішнє і зовнішнє оформлення. Це може бути обумовлено певним стилем ведення бізнесу правоволоділь- ця і направлено на забезпечення однаковості з метою зменшення кон- куренції. Основна вимога при формулюванні вищезазначених особливих умов договору комерційної концесії — не суперечити антимонополь- ному законодавству 1 , оскільки в цьому разі вони можуть бути визнані недійсними. Незважаючи на те, що законодавчо наведений лише приблизний перелік особливих умов договору комерційної концесії і сторони в силу свободи договору можуть передбачати й інші, однак є дві обмежуваль- ні умови, які у будь-якому випадку не породжують ніяких правових наслідків, оскільки є нікчемними. По-перше, нікчемною є умова договору, відповідно до якої право- володілець має право визначати ціну товару (робіт, послуг), передбаче- ного договором, або встановлювати верхню чи нижню межу цієї ціни. Звичайно, для правоволодільця зазначене законодавче обмеження не є бажаним і доцільним, тому, враховуючи суть взаємовідносин за до- говором, сторони при здійсненні підприємницької діяльності можуть узгоджувати ціну, однак правоволоділець не зможе притягнути користу- вача до відповідальності за порушення цих умов договору стосовно ціни, оскільки законодавство України визнає таку умову нікчемною. По-друге, нікчемною є умова договору, відповідно до якої корис- тувач має право продавати товари (виконувати роботи, надавати по- слуги) виключно певній категорії покупців (замовників) або виключно покупцям (замовникам), які мають місцезнаходження (місце прожи- вання) на території, визначеній у договорі. Безпідставність такого обмеження у договорі комерційної концесії пояснюється тим, що у зв’язку з реалізацією положень договору ко- мерційної концесії користувач з третіми особами найчастіше укладає договори роздрібної купівлі-продажу чи побутового підряду, які є пу- блічними. А оскільки згідно з чинним законодавством за публічним договором сторона — підприємець взяла на себе обов’язок здійсню- 1 Про захист економічної конкуренції [Текст] : Закон України від 11.01.2001 р. // Відом. Верхов. Ради. – 2001. – № 12. – Ст. 64; Про захист від недобросовісної конку- ренції [Текст] : Закон України від 07.06.1996 р. зі змінами // Відом. Верхов. Ради. – 1996. – № 36. – Ст. 164. 662 Розділ ХIV. Зобов’язання щодо розпорядження правами інтелектуальної власності вати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться, то в цій частині сторони не можуть його змінити. Договір комерційної субконцесії — це договір, який укладає корис- тувач у випадках, передбачених договором комерційної концесії, за яким він надає іншій особі (субкористувачу) право користування на- даним йому правоволодільцем комплексом прав або частиною комп- лексу прав на умовах, погоджених із правоволодільцем або визначених договором комерційної концесії. Договір комерційної субконцесії повністю залежить від основного договору. Зокрема, визнання недійсним договору комерційної концесії має наслідком недійсність договору комерційної субконцесії. До договору комерційної субконцесії застосовуються положення про договір комерційної концесії, якщо інше не випливає з особливостей субконцесії. Фактично для субкористувача користувач має статус право- володільця, оскільки саме з ним укладається договір і саме він наділяє субкористувача певними правами. Користувач при укладенні договору комерційної субконцесії не може виходити за межі наданих йому прав. Конструкція договору комерційної субконцесії має певні особливос- ті в порівнянні, наприклад, з конструкцією суборенди чи субпідряду. По-перше, договір комерційної субконцесії укладається на умовах, погоджених із правоволодільцем або визначених договором комерцій- ної концесії, що пояснюється необхідністю контролю за діяльністю субкористувача. По-друге, законодавством передбачені певні особливості стосовно відповідальності. Користувач та субкористувач відповідають перед правоволодільцем за завдану йому шкоду солідарно. Безпосередня відповідальність субкористувача перед правоволодільцем пояснюєть- ся метою — розширення мережі бізнесу правоволодільця. Право користувачана укладення договору комерційної концесії на новий строк закріплено з метою захисту інтересів користувача, який протягом строку дії договору вкладав зусилля та кошти в розширення підприємницької діяльності та ділової репутації правоволодільця. Суть зазначеного права полягає в тому, що користувач, який на- лежним чином виконував свої обов’язки, має право на укладення до- говору комерційної концесії на новий строк на тих самих умовах. За загальним правилом добросовісний користувач не може бути позбавлений зазначеного переважного права. Це означає, що право- володілець не може відмовити користувачеві в продовженні своєрід- ного співробітництва. Слід звернути увагу, що це переважне право на 663 Глава 61. Комерційна концесія укладення, а тому воно застосовується за наявності кількох претенден- тів на підписання договору, тобто суперництва з іншою особою. Якщо кілька осіб висловлюють бажання стати контрагентами за договором комерційної концесії, то правоволоділець зобов’язаний надати пере- вагу колишньому користувачеві і саме з ним укласти договір. Однак переважне право не діє, якщо правоволоділець згортає свою діяльність на цій території, у цьому випадку він не зв’язаний обов’язком понови- ти договір на новий строк. ЦК чітко не зазначає випадки, однак робить застереження, що законом можуть бути встановлені умови, за яких правоволоділець може відмови- тися від укладення договору комерційної концесії на новий строк. § 3. Відповідальність за договором комерційної концесії Оскільки в договорі комерційної концесії існують внутрішні (між сторонами договору) і зовнішні (з третіми особами) правовідносини, то з цих позицій будується і відповідальність сторін. Що стосується взаємної відповідальності правоволодільця і корис- тувача, то вона встановлюється сторонами в договорі, виходячи з прин- ципу свободи договору. Оскільки користувач укладає договори з третіми особами від свого імені, але з використанням засобів індивідуалізації (комерційного на- йменування чи торговельної марки) правоволодільця, то відповідаль- ною особою перед третіми особами є не лише користувач, а й право- володілець. Такі законодавчо встановлені додаткові обов’язки правоволодільця направлені, перш за все, на підвищений захист прав споживачів. Їх наявність пояснюється тим, що споживач досить часто переконаний, що купує товар чи отримує послугу безпосередньо у правоволодільця. Оскільки конструкція договору комерційної концесії дає можливість іншій особі використовувати ділову репутацію правоволодільця, то споживач повинен бути впевнений, що якість реалізованого товару чи наданої послуги з використанням того самого комерційного наймену- вання чи торговельної марки завжди відповідає певному рівню. Однак оскільки неналежна якість продукції за договором комер- ційної концесії негативно впливає перш за все на ділову репутацію правоволодільця, то, як уже зазначалось, умовами договору можна 664 Розділ ХIV. Зобов’язання щодо розпорядження правами інтелектуальної власності звільнити правоволодільця від передбаченого законодавством обов’язку контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (вико- нуються, надаються) користувачем. У зв’язку з існуючою ймовірністю ввести в оману третіх осіб сто- совно реального виробника по відношенню до виготовлених товарів, виконаних робіт чи наданих послуг за договором комерційної концесії, за укладеними з користувачем договорами купівлі-продажу, підряду тощо, встановлена також відповідальність правоволодільця. За загальним правилом вона є субсидіарною і настає за вимогами, що пред’являються до користувача у зв’язку з невідповідністю якості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) користувачем. У цьому випадку третя особа повинна звернутися спочатку до користу- вача як сторони за договором, і лише у випадку незадоволення всіх за- явлених вимог є можливість звернутися з ними до правоволодільця. Винятком є солідарна відповідальність правоволодільця і настає вона за вимогами, що пред’являються до користувача як виробника продукції (товарів) правоволодільця. У цьому випадку споживач має можливість на власний вибір вирішувати, до кого заявляти вимоги — до користувача чи правоволодільця. Таким чином, по відношенню до вимог третіх осіб до користувача як виробника товарів встановлена більш сувора відповідальність пра- воволодільця. Обумовлена вона потребою спонукати правоволодільця належним чином контролювати якість продукції користувача і таким чином захистити права споживачів. § 4. Зміна та припинення договору комерційної концесії Договір комерційної концесії може бути змінений на загальних для цивільно-правових договорів підставах. Однак у відносинах з третіми особами сторони у договорі комерційної концесії мають право поси- латися на зміну договору лише з моменту державної реєстрації цієї зміни у встановленому порядку, якщо не доведуть, що третя особа знала або могла знати про зміну договору раніше. Зміна сторін договору комерційної концесії можлива за наявності чи відсутності їх волевиявлення. За загальним правилом у цьому ви- падку має місце правонаступництво і ця обставина не впливає на чинність договору. 665 Глава 61. Комерційна концесія Сам по собі факт укладення договору про надання права користу- вання об’єктом інтелектуальної власності (договору комерційної конце- сії чи ліцензійного договору) не позбавляє правоволодільця права роз- порядитися належними йому майновими правами на зазначений об’єкт шляхом укладення договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності. У цьому випадку має місце правонаступни- цтво, а тому перехід виключного права на об’єкт інтелектуальної влас- ності, визначений у договорі комерційної концесії, від правоволодільця до іншої особи не є підставою для зміни або розірвання договору комер- ційної концесії. Подібне правило діє, зокрема, стосовно договору найму (оренди), застави тощо. Однак, враховуючи специфіку предмету дого- вору комерційної концесії, у цьому випадку досить велика ймовірність виникнення множинності осіб на стороні правовласника. Заміна сторони договору може мати місце в силу об’єктивних причин незалежно від волевиявлення осіб. Зокрема, у разі смерті правоволоділь- ця 1 його права та обов’язки за договором комерційної концесії переходять до спадкоємця за умови, що він зареєстрований або протягом шести місяців від дня відкриття спадщини зареєструється як суб’єкт підпри- ємницької діяльності чи передасть свої права і обов’язки особі, яка має право займатися підприємницькою діяльністю. Наявність цього правила обумовлено тим, що сторонами договору комерційної концесії можуть бути лише суб’єкти підприємницької діяльності. Здійснення прав і ви- конання обов’язків особи, яка померла, до переходу їх до спадкоємця чи іншої особи здійснюється особою, яка управляє спадщиною. Припинення договору комерційної концесіїможе бути здійснене на підставах, передбачених загальними положеннями про зобов’язання (глава 50 ЦК), нормами про договір комерційної концесії (ст. 1126 ЦК) чи самим договором комерційної концесії. Оскільки договір комерцій- ної концесії підлягає реєстрації, то щоб реєстр відображав дійсний стан речей, законодавством введена вимога державної реєстрації припинен- ня договору. 1 Оскільки до правоволодільця висуваються спеціальні вимоги (наявність прав на об’єкти інтелектуальної власності, комерційного досвіду та ділової репутації), то ймовірність того, що на практиці фізична особа буде правоволодільцем за договором комерційної концесії, досить низька. У зв’язку з цим у юридичній літературі існує точка зору, що правоволодільцем може бути лише комерційна юридична особа (за законодавством України відповідно – підприємницьке товариство) (Брагинский, М. И. Договорное право [Текст] / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – М. : Статут, 2002. – Книга третья: Договоры о выполнении работ и оказании услуг. С. 983). 666 Розділ ХIV. Зобов’язання щодо розпорядження правами інтелектуальної власності Оскільки строк не є істотною умовою, то договір комерційної кон- цесії може бути укладений на певний строк чи на невизначений строк. Якщо строк дії договору не встановлений, то кожна із сторін у догово- рі комерційної концесії має право у будь-який час відмовитися від договору, повідомивши про це другу сторону не менш як за шість мі- сяців. Зазначений строк надається сторонам, щоб підшукати інші можливі варіанти діяльності. Так, правоволоділець зможе створити іншу ланку замість користувача, уклавши аналогічний договір, а ко- ристувач — підготуватися до налагодження власного бізнесу або під- шукати іншого правоволодільця. Враховуючи специфіку правовідно- син, сторони в договорі можуть змінити передбачений законодавством строк, але лише в сторону збільшення. Законодавством про договір комерційної концесії передбачено дві додаткові підстави його припинення. По-перше, договір припиняється у разі оголошення правоволоділь- ця або користувача неплатоспроможним (банкрутом). Вважаємо, що стосовно правоволодільця зазначена підстава є не- доцільною у зв’язку з тим, що оголошення банкрутом не завжди тягне ліквідацію суб’єкта, а налагоджена мережа значно підвищує вартість його бізнесу. По-друге, договір припиняється у разі припинення права право- володільця на торговельну марку чи інше позначення, визначене в до- говорі, без його заміни аналогічним правом. Ця обставина ще раз підкреслює значення засобу індивідуалізації (комерційного наймену- вання чи торговельної марки) для договору комерційної концесії, без якого він об’єктивно не може існувати. У той же час припинення права на інший об’єкт інтелектуальної власності не є безумовною підставою припинення чинності договору. Якщо в період дії договору комерційної концесії припинилося право, користування яким надано за цим договором, дія договору не припиня- ється, крім тих його положень, що стосуються права, яке припинилося, а користувач має право вимагати відповідного зменшення належної правоволодільцеві плати, якщо інше не встановлено договором. Виходячи з принципу належного виконання договору, правоволо- ділець безпідставно не має права змінювати комерційне найменування чи торговельну марку, право користування якими надано за договором комерційної концесії. Однак, якщо в силу об’єктивних причин (за на- явності рішення суду про заборону використання комерційного позна- чення чи визнання свідоцтва на торговельну марку недійсним тощо) 667 Глава 61. Комерційна концесія правоволоділець втрачає право на використання зазначених у догово- рі позначень, як варіант виходу з ситуації, він має можливість скорис- татися іншим засобом індивідуалізації. Ця обставина, безперечно, вплине на правовий статус користувача. Адже укладаючи договір комерційної концесії, користувач розрахову- вав на наявність певної ділової репутації, яку дають засоби індивіду- алізації правоволодільця. Тому у випадку заміни комерційного найме- нування чи торговельної марки новим позначенням автоматично зни- жується цінність наданих за договором прав. У зв’язку з цим, якщо під час дії договору комерційної концесії має місце зміна торговельної марки чи іншого позначення правоволоділь- ця, права на використання яких входять до комплексу прав, наданих за договором комерційної концесії, користувач має можливість вибрати один із двох варіантів: 1) вимагати розірвання договору і відшкодуван- ня збитків або 2) при збереженні чинності договору щодо нового по- значення правоволодільця ставити питання про відповідне зменшення належної правоволодільцеві плати. Питання для самоконтролю 1. Поняття та правова характеристика договору комерційної концесії. 2. Предмет договору комерційної концесії. 3. Сторони в договорі комерційної концесії. 4. Форма договору комерційної концесії. 5. Наслідки відсутності державної реєстрації договору комер- ційної концесії. 6. Права та обов’язки сторін за договором комерційної кон- цесії. 7. Особливі умови договору комерційної концесії. 8. Особливості договору комерційної концесії. 9. Право користувача на укладення договору комерційної кон- цесії. 10. Відповідальність за договором комерційної концесії. 11. Зміна договору комерційної концесії. 12. Збереження чинності договору комерційної концесії у разі зміни сторін. 13. Підстави припинення договору комерційної концесії. 14. Наслідки зміни торговельної марки чи іншого позначення право володільця. |