І. В. СпасибоФатєєвої, В. Л. Яроцького
 Скачать 4.59 Mb.
|
|
ГЛАВА 66 ВЧИНЕННЯ ДІЙ У МАЙНОВИХ ІНТЕРЕСАХ ІНШОЇ ОСОБИ БЕЗ ЇЇ ДОРУЧЕННЯ § 1. Поняття зобов’язання Зобов’язання по вчиненню дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення вперше окремо врегульовані в ЦК України. Вони ко- респондуються зі ст. 241 ЦК, згідно з якою правочин, вчинений пред- ставником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права і обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі на- ступного схвалення правочину цією особою. Проте поза межами цієї норми залишаються ситуації, коли повноваження на укладення право- чину взагалі були відсутні (закінчився строк дії довіреності, договору доручення, довіреність не видавалась, договір не укладався). За на- явності лише однієї цієї норми за межами правового регулювання за- лишаються питання відшкодування витрат особи, яка діяла в чужому інтересі без доручення, відшкодування заподіяної їй при виконанні таких дій шкоди та ін. Свого часу на необхідність правового регулю- вання зазначених відносин, які являють собою гуманний акт стосовно інших членів суспільства, неодноразово звертали увагу вчені-цивілісти. Так, В. Сінайський зазначав, що ведення чужих справ без доручен ня є здійснення дій однією особою (розпорядником, гестором) на ко ристь іншої особи (господаря), без його на те волі. Вже це одне визначення показує, яке велике етичне значення має інститут ведення чужих справ без доручення. Ось чому законодавство повинно дуже ретельно регу- лювати зазначений інститут, з одного боку, сприяючи розвитку у спів- житті засад альтруїзму, а з другого — не заохочуючи без належної в тому потреби втручання у чужі справи, захищаючи свободу само- визначеності людської особистості 1 Е. Годеме вказував, що ведення чужих справ має місце в тих ви- падках, коли особа добровільно і без доручення здійснює один або кілька актів, які стосуються майна іншої особи. Ведення справ полягає 1 Синайский, В. И. Русское гражданское право [Текст] / В. И. Синайский. – Изд-е 2-е, испр. и доп. – Киев : Типо–литогр. «Прогресс», 1918. – Вып. 2: Обязательственное, семейное и наследственное право. – С. 166. 695 Глава 66. Вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення у здійсненні без доручення акта, який міг би бути здійснений у ви- конання доручення. Таким чином, це є засіб допомоги іншому 1 Інститут ведення чужих справ за римським правом — один із ви- дів квазіконтрактів. В Інституціях Гая (Титул V п. 1) наводиться ви- слів Ульпіана про те, що ним приноситься велика користь відсутнім: або щоб вони не потерпали внаслідок відсутності захисту в разі за- володіння їхнім майном або продажу його, або щоб вони не втрачали застави внаслідок її продажу або позову про оплату (на їхню користь) штрафу, або щоб вони не позбавилися своєї речі внаслідок (чужих) неправомірних дій 2 Ч. Санфіліппе, характеризуючи розвиток інституту ведення чужих справ, зазначає, що із того факту, що дехто, не маючи доручення по своїй волі, прийняв на себе ведення чужих справ (negotiorum gestio), маючи намір зробити себе зобов’язаним (dominus negotii), між цим останнім і першим виникають взаємні зобов’язання, які спочатку бу ли санкціоновані преторським едіктом, а в подальшому — цивільним по- зовом (вonae fi dei) 3 . Ведення чужих справ врегульоване й у законодавстві інших країн. Так, французький Цивільний кодекс 1804 р. у ст. 1372 таким чином визначає ведення чужих справ: якщо хто-небудь добровільно веде справи іншого незалежно від того, знає власник чи не знає, то той, хто веде справи, укладає мовчазне зобов’язання продовжувати ведення справи, яке він розпочав, і довести його до часу, коли власник буде в змозі сам піклуватися про свої справи; він повинен таким же чином прийняти на себе все те, що пов’язано з цією справою (тобто всі зобов’язання). Він виконує всі обов’язки, які виникли б, якщо б прямо існувало доручення, яке йому дав би власник 4 Е. Годеме називав три конститутивні елементи ведення чужих справ (умов), що при цьому повинні бути: – один або кілька фактів ведення справ, якими виступають будь-які факти, здійснювані в інтересах іншого; 1 Годеме, Е. Общая теория обязательств [Текст] : пер. с фр. И. Б. Новицкого / Е. Годеме. – М. : Юриздат, 1948. – С. 290. 2 Памятники римского права: Законы XII таблиц. Институции Гая. Дигесты Юс- тиниана [Текст]. – М. : Зерцало, 1997. – С. 212. 3 Санфилиппе Чезаре. Курс римского частного права [Текст] : учебник / Санфи- липпе Чезаре; под ред. Д. В. Дождева. – М. : БЕК, 2000. – С. 259. 4 Французский гражданский кодекс [Текст] / Науч. ред. и предисл. Д. Г. Лаврова, пер. с фр. А. А. Жуковой, Г. А. Пашковской. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – С. 742. 696 Розділ ХVІ. Недоговірні зобов’язання – намір вести справи для іншого або, у крайньому разі, здійснити акт, який допускає схвалення, щодо якого можна вважати себе пред- ставником іншої особи; – відсутня згода господаря. Якщо вона є, то це — мовчазне дору- чення, і тоді немає випадку ведення справ 1 В. Сінайський істотними умовами ведення чужих справ без дору- чення визнавав: а) намір особи здійснити дію в чужому інтересі; б) відсутність у особи повноваження (за договором або за законом) на вчинення дії 2 По суті, при веденні чужих справ мають місце два види відносин: квазіделіктні — по відшкодуванню витрат, понесених при вчиненні дій фактичного порядку з метою запобігання шкоди особистості або май- ну іншої особи, і квазіконтрактні — по вчиненню в інтересах іншої особи правочину, тобто юридичної дії, не уповноваженою на те осо- бою, коли це було викликано невідкладними обставинами. При цьому враховувалось, що і в першому, і другому випадку мають місце дії в чужому інтересі. Виходячи із такого змісту названого зобов’язання, яке виникає в силу добровільного, осмисленого вчинення однією осо- бою (гестором) фактичних або юридичних дій для очевидної вигоди іншої особи (домінуса), виникає обов’язок останнього відшкодувати гестору необхідні витрати або понесені ним збитки, а іноді і сплатити відповідну винагороду 3 . Такий підхід втілено в російському законодав- стві (ст. 980 ЦК РФ). ЦК України ведення чужих справ без доручення закріплює у більш вузькому розумінні, оскільки об’єктом охорони у цьому зобов’язанні виступають лише майнові інтереси іншої особи. Разом з тим ЦК за- кріплює зобов’язання з рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи (гл. 80 ЦК). Згідно з ч. 1 ст. 1158 ЦК, якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх поперед- ження, усунення або зменшення. 1 Годеме, Е. Общая теория обязательств [Текст] : пер. с фр. И. Б. Новицкого / Е. Годеме. – М. : Юриздат, 1948. – С. 290, 291. 2 Синайский, В. И. Русское гражданское право [Текст] / В. И. Синайский. – Изд-е 2-е, испр. и доп. – Киев : Типо–литогр. «Прогресс», 1918. – Вып. 2: Обязательственное, семейное и наследственное право. – С. 166. 3 Гражданское право [Текст] : учебник под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М. : Проспект, 1997. Часть II. – С. 673 (авт. главы – А. П. Сергеев). 697 Глава 66. Вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення При цьому вигода має бути очевидною, тобто зрозумілою для будь- якого розумного учасника цивільного обороту. Звичайно це випливає із співвідношення розміру необхідних затрат і обсягу тих збитків, які загрожують заінтересованій особі у разі невжиття відповідних заходів 1 Так, наприклад, за відсутності власника дачної ділянки інша особа обгорнула на зиму стовбури молодих плодових дерев, чим запобігла їх пошкодженню дикими тваринами. Дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення породжують зобов’язання по відшкодуванню понесених у зв’язку з цим витрат не в будь-яких випадках, а за наявності таких умов. По-перше, дії в інтересах іншої особи вчиняються без її доручення, що означає лише власну ініціативу гестора, тобто відсутність договору, вказівки або наперед обіцяної згоди заінтересованої особи, а також обов’язку в силу закону вчинити певні дії в інтересах іншої особи. Такими, наприклад, є дії опікуна, піклувальника в інтересах підопічних, працівників служби соціального захисту населення, які надають допо- могу громадянам похилого віку та інвалідам, т. ін. По-друге, наявність небезпеки настання невигідних майнових на- слідків і спрямованість дій на їх попередження, усунення або змен- шення. Небезпека повинна існувати на час вчинення дій, а не бути уявною. Законодавець вказує на спрямованість дій щодо періоду ней- тралізації негативного впливу на майнові інтереси, і залежно від ситу- ації, що склалася, це може бутипопередження — відвернення неви- гідних майнових наслідків, усунення — коли негативні фактори по- чали впливати на майнові інтереси домінуса, але гестор шляхом своїх дій їх усунув; зменшення — коли негативні наслідки відвернути не вдалося, а вдалося їх зменшити. По-третє, оскільки законодавець говорить про небезпеку настан- ня для домінуса невигідних наслідків, то дії гестора мають бути на- ціленими на отримання вигоди заінтересованою особою (збереження майна, виконання зобов’язання перед третьою особою). За своїм ха- рактером це можуть бути як фактичні дії (ремонт речі, захист майна від протиправних дій інших осіб), так і юридичні (укладення право- чину, сплата боргу). Також дії гестора не повинні суперечити інтересам домінуса, коли останній, наприклад, не бажає піклуватися про своє майно. Слід враховувати вимоги до дій у чужому інтересі, які мають вчинятися, виходячи із очевидної вигоди або користі та дійсних або можливих намірів заінтересованої особи і з необхідною за обставина- ми справи турботливістю й обачністю. 1 Гражданское право [Текст] : учебник под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М. : Проспект, 1997. Часть II. – С. 672 (авт. главы – А. П. Сергеев). 698 Розділ ХVІ. Недоговірні зобов’язання По-четверте, гестор не має можливості отримати згоду заінтересо- ваної особи на вчинення дій в її інтересі. Це, наприклад, відсутність такої особи в місці її постійного проживання. У той же час обставини вимагають термінового втручання у справи домінуса. Коли ж такої тер- міновості немає, і у гестора була можливість отримати згоду домінуса, зобов’язання з ведення чужих справ без доручення не виникає. По-п’яте, особа, яка діє в чужих інтересах, усвідомлює, на що спрямовані її дії, і не має на меті виникнення іншого цивільно-правового зобов’язання. Так, якщо із поведінки особи, яка звільняє боржника від майнового обов’язку перед третьою особою, випливає, що вона робить це не тільки на безкоштовній, а й на безповоротній основі, то має міс- це її бажання здійснити дарування 1 Таким чином, вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення — це таке недоговірне зобов’язання, яке виникає на підста- ві здійснюваних однією особою (гестором) юридичних та/або фактич- них дій в умовах небезпеки настання невигідних майнових наслідків і неможливості отримати згоду заінтересованої особи (домінуса), для її вигоди і яке полягає в обов’язку останнього відшкодувати понесені витрати. § 2. Елементи зобов’язання Сторонами зобов’язання, що розглядається, виступає особа, яка вчиняє дії в чужих майнових інтересах, — гестор, і особа, в інтересах якої вчиняються ці дії — домінус. Як гестором, так і домінусом можуть бути фізичні та юридичні особи. Частина 2 ст. 980 ЦК РФ передбачає виняток із цього правила. ЦК України, на відміну від ЦК РФ, не містить винятків, але, виходячи зі змісту зобов’язання ведення чужих справ без доручення, доцільно встановити заборону виступати у ролі гесто- ра державним і муніципальним органам, для яких дії без доручення є однією із цілей їх діяльності, що випливає із загальних засад цих відносин. Предметом зобов’язання можуть бути як фактичні дії, так і юри- дичні, причому вони обмежуються сферою майнових інтересів заінте- ресованої особи і полягають у попередженні, усуненні або зменшенні невигідних майнових наслідків. 1 Гражданское право [Текст] : учебник под. ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М. : Проспект, 1997. Часть II. – С. 673 (авт. главы – А. П. Сергеев). 699 Глава 66. Вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення Зміст зобов’язання складають права і обов’язки гестора і домі- нуса. Хоча гестор діє добровільно і його діяльність не ґрунтується ні на договорі, ні на законі, все ж він повинен додержуватися при цьому певних правил, а саме при першій нагоді повідомити домінуса про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір (доручення, підряд і т. ін.). Невиконання цього обов’язку тягне для домінуса не- сприятливі наслідки — він втрачає право вимагати відшкодування зроблених витрат (ч. 2 ст. 1160 ЦК). Основна ідея цієї норми полягає в тому, що ведення чужих справ, хоча й буває виправданим, але все ж являє собою втручання в чужу майнову сферу, і закон зобов’язує гестора з’ясувати волю домінуса стосовно вчинюваних дій. У разі коли у домінуса не знайдуть схвалення дії гестора, останній має припинити свою діяльність, оскільки він не зможе вимагати з цього часу відшко- дування своїх витрат. Виправданим було б встановлення зобов’язання гестора не лише при першій можливості повідомити про свої дії домінуса, а ще й за- чекати протягом розумного строку його рішення про схвалення чи несхвалення вчинених дій, якщо тільки таке чекання не призведе до серйозних збитків для заінтересованої особи. Розумний строк — це час, необхідний розумній людині для вчинення дій (здійснення права чи виконання обов’язку) в конкретному випадку. Розумними є дії, які здійснили б у даній ситуації більшість людей 1 Якщо гестор розпочав дії в майнових інтересах домінуса і не має можливості повідомити його про це, то він зобов’язаний вжити всіх залежних від нього заходів щодо попередження, усунення або змен- шення невигідних майнових наслідків для домінуса. При цьому він також зобов’язаний взяти на себе всі обов’язки, пов’язані із вчиненням цих дій, зокрема обов’язки щодо вчинених правочинів (ст. 1158 ЦК). Із загальних засад цивільного законодавства виходить, що гестор по- винен вчиняти дії з необхідною за обставинами справи турботливістю й обачністю, що означає відсутність грубих помилок і очевидної не- дбалості з його боку. В юридичній літературі при характеристиці ді- яльності гестора справедливо відмічалась її необхідність та доціль- ність. Необхідними є такі дії, без здійснення яких серйозно постраж- 1 Емельянов, В. И. Разумность, добросовестность, не злоупотребление граждански- ми правами [Текст] / В. И. Емельянов. – М. : Лекс–Книга, 2002. – С. 115. 700 Розділ ХVІ. Недоговірні зобов’язання дали б майнові або особисті інтереси іншої особи чи виконання обов’язку, який на ній лежить 1 Доцільність означає, що дії мають бути виправдані в ситуації, яка склалась, що особою, яка веде справу, обрано варіант дій, який врахо- вує інтереси володільця блага, інших заінтересованих осіб, а також інтереси суспільства. Доцільність дій має оцінюватися за об’єктивними критеріями, однак при цьому мають бути враховані й особисті якості особи, яка діє (вік, досвід, навички тощо) 2 Таким чином, термін «залежних» від гестора дій вказує на можли- вість останнього вчинити їх і включає як необхідність, так і доцільність таких дій. У випадку коли гестор вестиме справи не як добрий госпо- дар, допускатиме грубі помилки, виявлятиме явну недбалість і само- впевненість, зобов’язання з ведення чужих справ не виникне. За на- явності в поведінці гестора вини у формі умислу або грубої недбалос- ті він може бути притягнений до відповідальності за збитки, які можуть виникнути внаслідок його дій 3 Особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без її доручення, зобов’язана негайно після закінчення цих дій надати особі, в майнових інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії і передати їй усе, що при цьому було одержано (ст. 1159 ЦК). Звіт має містити вичерпну інфор- мацію як про отримані доходи, так і про зроблені витрати та понесені збитки, отримане майно та майнові права. До звіту необхідно додати документи, які підтверджують зазначені факти (тексти договорів, кви- танції тощо). Закон вказує на терміновість надання цього звіту, вико- ристовуючи слово «негайно». Вважаємо, що терміни «негайно» (ст. 1159 ЦК) і «повідомлення при першій нагоді» (ст. 1160 ЦК) вико- ристовуються як синоніми. Головним обов’язком домінуса перед гестором є відшкодування останньому фактично зроблених витрат, якщо вони виправдані обста- винами, за яких були вчинені дії (ст. 1160 ЦК). Під фактично зробле- ними витратами, які виправдані обставинами справи, розуміються такі витрати, без яких майнові інтереси домінуса зазнали б шкоди. Ці ви- трати мають бути необхідними, доцільними та здійснюватися навмис- 1 Рясенцев, В. А. Ведение чужого дела без поручения [Текст] / В. А. Рясенцев // Уч. зап. МГУ. – Вып. 116; Труды юрфака, кн. 2, 1946. – С. 114. 2 Харитонов, Е. О. Обязательства, возникающие из ведения дел без поручения в советском гражданском праве [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Е. О. Хари- тонов. – Харьков, 1980. – С. 20. 3 Гражданское право [Текст] : учебник / под. ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого Учебник – М. : Проспект, 1997. – Часть ІІ. – С. 674–675. 701 Глава 66. Вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення но на користь іншої особи 1 . Зрозуміло, що вчинення дій у майнових інтересах іншої особи тягне за собою утворення фактичних витрат. Виправданість останніх визначається через аналіз дій на предмет їх необхідності та доцільності. Разом з тим, якщо ще можна погодитися з обмеженням зобов’язання, передбаченого гл. 79 ЦК, майновими інтересами заінтересованої осо- би, то майнові витрати, понесені при цьому гестором, навряд чи ви- правдано зводити до фактичних витрат. У юридичній літературі слуш- но зазначалося, що однією з умов виникнення зобов’язань з ведення справ без доручення є виникнення у діючої особи збитків у результаті здійснення нею діяльності без доручення. Під збитками розуміються як шкода, заподіяна другій особі, так і понесені нею при веденні справ без доручення витрати і затрати 2 . Правильним було б вирішення цього питання таким же чином, як у ЦК РФ, де йдеться про відшкодування реальної шкоди гестору, під якою розуміються втрати від ушкодження здоров’я, а також вартість ушкодженого майна гестоpa. Інакше не вба- чається правових підстав для відшкодування шкоди гестору і виходить, що його права не в повній мірі захищені законом. ЦК регулює такий вид представництва, як комерційне. Договір про надання такого роду комерційних послуг, за загальним правилом, виступає оплатним. Комерційним представником є особа, яка по- стійно та самостійно виступає представником підприємців при укла- данні ними договорів у сфері підприємницької діяльності (ст. 243 ЦК). У той же час гл. 79 ЦК не передбачає виплату винагороди у разі, коли майновий інтерес домінуса складає комерційне представництво і гестор виконав такі дії. Тому доцільно було б застосування поєдна- ного підходу цих інституцій і встановлення права особи, дії якої в чужому інтересі привели до позитивного для заінтересованої особи результату, на отримання винагороди, якщо таке право передбачено законом, угодою із заінтересованою особою або звичаями ділового обороту 3 1 Цивільний кодекс України: Коментар [Текст]. – Х. : Одіссей, 2003. – С. 748. 2 Харитонов, Е. О. Обязательства, возникающие из ведения дел без поручения в советском гражданском праве [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Е. О. Хари- тонов. – Харьков, 1980. – С. 21. 3 Игнатенко, В. Н. Понятие и условия возникновения обязательства по ведению чу жих дел без поручения [Текст] / В. Н. Игнатенко // Проблеми законності : Республік. міжвідом. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2001. – Вип. 48. – С. 54. 702 Розділ ХVІ. Недоговірні зобов’язання Питання для самоконтролю 1. Умови виникнення зобов’язання із вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення. 2. Хто може бути сторонами розглядуваного зобов’язання ? 3. Права і обов’язки гестора і домінуса. 4. Який обсяг відшкодування витрат, понесених особою у зв’язку із вчиненням нею дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення? |