І. В. СпасибоФатєєвої, В. Л. Яроцького
 Скачать 4.59 Mb.
|
|
ГЛАВА 67 РЯТУВАННЯ ЗДОРОВ’Я ТА ЖИТТЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ, МАЙНА ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ АБО ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ § 1. Зобов’язання, що виникають внаслідок рятування здоров’я та життя фізичної особи У ЦК, використовуючи досвід законотворення і наукові розробки, за- кріплено два види зобов’язань з рятування: 1) зобов’язання, що виникають внаслідок рятування здоров’я та життя фізичної особи; 2) зобов’язання, що виникають у зв’язку з рятуванням майна іншої особи. Згідно із ст. 1161 ЦК шкода, завдана особі, яка без відповідних повноважень рятувала здоров’я та життя фізичної особи від реальної загрози для неї, відшкодовується державою у повному обсязі. Управо- моченою особою виступає рятувальник — фізична або юридична осо- ба, а зобов’язаною — держава в особі спеціально уповноважених ор- ганів. Такий підхід ґрунтується на ч. 1 ст. 27 Конституції України: обов’язок держави — захищати життя людини і тому права рятуваль- ника, який постраждав при виконанні свого громадянського обов’язку, будуть захищені, оскільки покладання такого обов’язку на фізичну особу не завжди є виправданим і економічно можливим. Очевидно, для реалізації цієї норми ЦК потребується прийняття спеціального закону, який визначить порядок відшкодування, джерела фінансування витрат і т. ін. Зміст зобов’язання внаслідок рятування здоров’я та життя фізичної особи складає право рятувальника вимагати, а держави — відшкоду- вати завдану йому шкоду в повному обсязі. Останнє передбачає ком- пенсацію як майнових, так і немайнових втрат 1 рятувальника. Йдеться про втрачений заробіток, пошкоджене майно, витрати на лікування та ін. При вчиненні рятувальних дій рятувальник може і загинути, тоді управомоченими особами виступлять утриманці рятувальника, а також 1 На цю обставину слушно звернув увагу Є. О. Харитонов у кн. Цивільний кодекс України: Коментар [Текст]. – Х. : Одіссей, 2003. – С. 749. 704 Розділ ХVІ. Недоговірні зобов’язання його дитина, народжена після його смерті. У такому разі відшкодуван- ня шкоди буде відбуватися відповідно до статей 1200, 1201 ЦК за правилами відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого. Умовами виникнення зобов’язання, що розглядається, виступа- ють: 1. Існування реальної загрози для життя та здоров’я фізичної особи. Саме реальної, а не уявної і відсутньої в об’єктивній дійсності. Під загрозою розуміється можлива небезпека 1 Вираз «реальна загроза» означає невідкладність вчинення дій ряту- вальником. Дослідники підкреслювали наявний характер небезпеки, що означає настання загрози. Однак наявною необхідно вважати і таку не- безпеку, яка ще не виникла, але її виникнення очевидне і невідворотне, а тому вимагається вжиття відповідних заходів щодо її запобігання і щодо запобігання тих шкідливих наслідків, які вона може принести. Інакше кажучи, рятувальні дії можуть мати місце, якщо є реальна за- гроза виникнення небезпеки. Дії з рятування можуть тривати тільки до тих пір, доки така небезпека ще існує. У той же час зобов’язання має виникнути і в тому разі, коли за обставинами справи рятувальнику не був ясним момент припинення небезпеки, і він продовжував рятувальні дії. Не визнаються рятувальними дії, вчинені після усунення небезпеки, і в застосуванні яких давно минула необхідність 2 Визначення як об’єкта охорони «здоров’я та життя фізичної особи» викликає питання, чи виникне назване зобов’язання, коли рятується лише здоров’я, тобто загроза життю була відсутньою на момент вчи- нення рятувальних дій. Виправданим слід вважати, що рятувальними дії будуть визнаватися і тоді, коли небезпека загрожувала лише здоров’ю людини. В іншому випадку може виникнути проблема оцінки ряту- вальником ступеня загрози, зіставлення ним рівня небезпеки, що за- грожує здоров’ю іншої особи та його власному, і т. п. 3 2. Відсутність у рятувальника відповідних повноважень вчиняти рятувальні дії стосовно інших осіб. Так, кредиторами в цьому зобов’язанні не можуть виступати професійні рятувальники, лікарі, оскільки рятувальні дії для них є виконанням професійних обов’язків. Заподіяна їм при цьому шкода відшкодовується організаціями, з якими 1 Ожегов, С. И. Словарь русского языка: 70 000 слов [Текст] / С. И. Ожегов; под ред. Н. Ю. Шведовой. – 21-е изд., перераб. и доп. – М. : Рус. яз., 1989. – С. 823. 2 Стависский, П. Р. Возмещение вреда при спасании социалистического имущества, жизни и здоровья граждан [Текст] / П. Р. Стависский. – М. : Юрид. лит., 1974. – С. 39. 3 Цивільний кодекс України: Коментар [Текст]. – Х. : Одіссей, 2003. – С. 749. 705 Глава 67. Рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної особи... вони перебувають у трудових відносинах, а також системою держав- ного обов’язкового страхування. 3. Спрямованість дій на рятування здоров’я та життя іншої фізичної особи. Це означає, що вони мають за мету саме рятування здоров’я та життя іншої фізичної особи, а не іншого блага. Тому зобов’язання не виникає, коли рятування інших осіб стало побічним наслідком рятування власного життя рятувальником. Зрозуміло, що при оцінці спрямованості дій саме на рятування життя і здоров’я іншої людини необхідно виходити із суб’єктивного сприйняття рятувальника. Слід також оцінювати доцільність і розум- ність його дій при рятуванні, виходячи із тих вимог, які можуть бути пред’явлені до кожної окремої особистості в конкретних умовах. На- лежить оцінити досвідченість, знання потерпілого, його вміння орієн- туватися, ступінь раптовості дій, що створили небезпеку, та інші кон- кретні обставини, і з цих позицій вирішувати питання про ро зумність і доцільність дій рятувальника. І якщо вийде, що громадя нин діяв явно нерозумно і недоцільно, тобто коли йому самому має бути ясною не- відповідність його дій обстановці, яка склалась, у відшкодуванні шко- ди за ст. 1161 ЦК йому необхідно відмовити 1 Рятувальні дії мають фактичний характер і особливістю їх є швид- кість і невідкладність виконання. Досягнення результату діяльності не є підставою для виникнення цього зобов’язання. Закон стимулює саме вчинення фактичних дій, спрямованих на рятування здоров’я та життя фізичної особи. Тому в тексті ст. 1161 ЦК і використовуються слова «рятувала здоров’я та життя», а не «врятувала». 4. Наявність шкоди у рятувальника. Це може бути пошкодження його майна, втрата заробітку внаслідок хвороби, каліцтва і т. п. 5. Причинний зв’язок між діями, спрямованими на рятування, і шкодою. Особливістю причинного зв’язку в зобов’язанні з рятування здоров’я і життя порівняно із зобов’язаннями по відшкодуванню шко- ди є те, що враховується причинний зв’язок між діями рятувальника і понесеною ним шкодою, а не причинний зв’язок між діями заподі- ювача шкоди і шкодою, яка виникла у потерпілого. Без зменшення майно вого або немайнового блага на боці рятувальника зобов’язання 1 Вважаємо, що наведений підхід до оцінки спрямованості дій, висловлений П. Р. Ста- виським до рятування соціалістичного майна, підлягає застосуванню і до зобов’язань з рятування за ЦК України // Возмещение вреда при спасании социа- листического имущества, жизни и здоровья граждан / Стависский, П. Р. Возмеще- ние вреда при спасании социалистического имущества, жизни и здоровья граждан [Текст] / П. Р. Стависский. – М. : Юрид. лит., 1974. – С. 48. 706 Розділ ХVІ. Недоговірні зобов’язання не ви никає, оскільки його мета — відшкодування шкоди, а не виплата винагороди за вчинені дії. Отже, зобов’язання з рятування здоров’я та життя фізичної особи — це таке недоговірне зобов’язання, яке виникає з односторон- ньої правомірної дії (дій) рятувальника, спрямованої на відвернення реальної загрози здоров’ю та життю іншої особи, і полягає у відшко- дуванні державою в повному обсязі шкоди, зазнаної рятувальником. § 2. Зобов’язання, що виникають у зв’язку з рятуванням майна іншої особи Із закріпленням у ЦК норми про зобов’язання, що виникають у зв’язку з рятуванням майна іншої особи, нарешті реалізоване кон- ституційне положення щодо рівноправності власників. Стаття 1162 ЦК захищає інтереси особи, яка зазнала шкоди при рятуванні майна іншої особи, тобто будь-якого власника — фізичної, юридичної особи, територіальної громади чи держави, і закріплює два види таких зобов’язань залежно від характеру шкоди на боці ряту- вальника — майнової чи немайнової, до того ж з різним суб’єктним складом. Так, згідно з ч. 1 ст. 1162 ЦК шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується державою в повному обсязі. Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 1162 ЦК шкода, завдана майну особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується власником (володіль- цем) цього майна з урахуванням його матеріального становища. Спільною умовою як першого, так і другого зобов’язання є істотна цінність майна, що рятується. Пропонується істотність цінності майна визначати угодою сторін зобов’язання (рятувальника і відповідного державного органу, через який здійснюється відшкодування); актами законодавства (наприклад, існує спеціальний акт законодавства, що відносить майно до національних надбань, тощо); актами органів дер- жавної влади, органів АРК, органів місцевого самоврядування (акт органу державної влади або управління про прийняття об’єкта під охорону держави) тощо. У випадку розбіжностей у поглядах на істот- 707 Глава 67. Рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної особи... ність цінності майна заінтересованими особами і відповідними орга- нами держави його оцінка проводиться судом 1 . У будь-якому разі зазна- чене поняття є оціночним, тому мають бути визначені певні критерії, орієнтири істотної цінності, оскільки вона виступає не як суб’єктивна, а як об’єктивна категорія. Введення такої умови стосовно цінності май- на ставить потенціального рятувальника щоразу перед вибором: чи варто ризикувати власним здоров’я і життям, адже майно, яке перебуває під загрозою, може не мати істотної цінності за оцінкою спеціально уповноваженого на відшкодування шкоди органу або суду. Зобов’язання по відшкодуванню шкоди, завданої рятувальнику каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, при рятуванні майна іншої особи, виникає за таких умов: 1) наявність реальної загрози для майна іншої особи; 2) відсутність у рятувальника повноважень на рятування майна іншої особи; 3) спрямованість дій рятувальника саме на рятування майна іншої особи; 4) істотна цінність майна, стосовно якого існує реальна загроза знищення (пошкодження); 5) завдання рятувальнику шкоди, яка полягає в його каліцтві, ін- шому ушкодженні здоров’я або смерті; 6) причинний зв’язок між діями рятувальника і завданою йому шкодою. Рятувальником у цьому зобов’язанні може бути лише фізична осо- ба, а боржником — держава. Специфіка другого зобов’язання — по відшкодуванню шкоди, за- вданої майну рятувальника, полягає в такому: а) кредиторами і боржниками можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи; б) урахування при визначенні розміру відшкодування шкоди май- нового становища як рятувальника, так і власника (володільця) майна; в) обмеження розміру відшкодування вартістю майна, яке ряту- валось. Умовами виникнення зобов’язання по відшкодуванню шкоди май- ну рятувальника є: 1) наявність реальної загрози для майна іншої особи; 2) відсутність у рятувальника повноважень на рятування майна іншої особи; 1 Цивільний кодекс України: Коментар [Текст]. – Х. : Одіссей, 2003. – С. 750. 708 Розділ ХVІ. Недоговірні зобов’язання 3) спрямованість дій рятувальника саме на рятування майна іншої особи; 4) істотна цінність майна, стосовно якого існує реальна загроза знищення (пошкодження); 5) завдання рятувальнику майнової шкоди, яка полягає у втраті, знищенні, пошкодженні його майна при вчиненні рятувальних дій; 6) причинний зв’язок між діями рятувальника і завданою йому шкодою. Дії особи мають бути спрямовані на запобігання шкоді, яка загро- жує майну; іншими словами, мета цих дій повинна полягати в ряту- ванні майна. Якщо воно є лише попутним моментом у діях особи, спрямованих на досягнення іншого результату (наприклад, рятування власного майна), то немає підстав для покладення обов’язку відшко- дувати зазнану особою шкоду 1 Закон не вказує, хто здійснюватиме врахування матеріального ста- новища особи, майну якої існує реальна загроза, та майнового стано- вища власника (володільця) майна, якому завдана шкода. Навряд чи сторони зобов’язання доходитимуть згоди стосовно розміру відшкоду- вання шкоди, враховуючи ці факти. Більш за все, це питання постане в суді при вирішенні цивільно-правового спору. Оскільки граничний розмір відшкодування шкоди абз. 3 ч. 2 ст. 1162 ЦК обмежено вартістю майна, яке рятувалося, то під «ураху- ванням» слід розуміти лише зменшення розміру порівняно з цим по- казником. Таке вирішення питання пояснюється положенням ч. 4 ст. 1193 ЦК про врахування матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди: суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоду завдано вчиненням злочину. Звісно, у ви- падку, що розглядається, немає заподіювача шкоди, а збитки заподіяні при вчиненні правомірних дій. У юридичній літературі висловлені різні погляди щодо обмеження розміру відшкодування шкоди вартістю майна, яке рятувалося. Так, одні автори вважають, що при рятуванні чужого майна розмір можли- вого відшкодування у всякому разі не може перевищувати вартість такого майна, інакше втрачається сенс самого зобов’язання, особливо 1 Вердников, В. Г. Возмещение вреда, понесенного гражданином при спасании социалистического имущества [Текст] / В. Г. Вердников, А. Ю. Кабалкин. – М. : Гос. изд. юрид. лит., 1963. – С. 23. 709 Глава 67. Рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної особи... у випадках, коли майно все ж не вдалося врятувати 1 . Інші зазначають, що таке рішення певним чином знижує рівень гарантованості прав того, хто діяв у чужих інтересах 2 . Найбільш виваженим є другий підхід, тим більше, що за законодавством України шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, яка без від- повідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, що має істотну цінність, відшкодовується державою в повному обсязі. Питання для самоконтролю 1. Поняття зобов’язання, що виникає внаслідок рятування здоров’я та життя фізичної особи. 2. Умови зобов’язання, що виникає внаслідок рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної або юри- дичної особи. 3. Суб’єкти зобов’язання, що виникає внаслідок рятування здоров’я та життя фізичної особи. 4. Поняття реальної загрози для здоров’я та життя фізичної особи. 5. Визначення зобов’язання, що виникає у зв’язку з рятуванням майна іншої особи. 6. Умови зобов’язання, що виникає у зв’язку з рятуванням майна іншої особи. 7. Обсяг відшкодування шкоди в зобов’язаннях, що виникають у зв’язку з рятуванням майна. 1 Комментарий части второй Гражданского кодекса Российской Федерации [Текст]. – М. : Фонд Правовая культура, Фирма Гардарика, 1996. – С. 197. 2 Цивільний кодекс України: Коментар [Текст]. – Х. : Одіссей, 2003. – С. 750. 710 ГЛАВА 68 СТВОРЕННЯ ЗАГРОЗИ ЖИТТЮ, ЗДОРОВ’Ю, МАЙНУ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ АБО МАЙНУ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ Загальні положення Одним із нових видів недоговірних зобов’язань виступає зобов’язання по усуненню загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи. Згідно зі ст. 1163 ЦК фізична особа, життю, здоров’ю або майну якої загрожує небезпека, а також юридична особа, майну якої загрожує небезпека, мають право вимагати її усунення від того, хто її створює. У юридичній літературі давно і справедливо підкреслювалося, що в законі про цивільно-правову і деліктну відповідальність центр ваги необхідно перенести зі шкідливого результату на більш ранній ступінь, коли протиправне діяння створює можливість заподіяння шкоди або коли сама діяльність має небезпечні властивості. Це припускає покладення цивільно-правової відповідальності не тільки за завдану шкоду, а й за «делікт створення небезпеки» 1 Віднесення вказаного зобов’язання до складу деліктів має спірний характер. Про це свідчить навіть закріплення правових норм, що регулю- ють дане зобов’язання в окремій главі, яка передує главі «Відшкодування шкоди». Інакше кажучи, якщо б підставою зобов’язання, що регулюється, виступав би делікт, то норми, які регулюють назване зобов’язання, зна- ходились би скоріше в гл. 82 «Відшкодування шкоди». Крім того, очевидним є той факт, що розглядуване зобов’язання не виступає абсолютною новелою для приватного права: адже римському приватному праву був відомий популярний позов actio popularis. Різно- видом останнього виступав actio de positis et suspensі, який міг подати будь-який бажаючий проти господаря будинку, якщо біля цього будин- ку що-небудь було поставлене або підвішене так, що могло заподіяти шкоду перехожим (недбало підвішені вивіски і т. п.). Предметом позо- ву було стягнення штрафу в сумі 10 тис. сестерцій 2 . Сплата штрафу, 1 Зобов’язальне право: Теорія і практика [Текст] : навч. посіб. для студ. юрид. вузів і ф-тів ун-тів / О. В. Дзера, Н. С. Кузнецова, В. В. Луць та ін.; за ред. О. В. Дзери. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – С. 797. 2 Римское частное право [Текст] / под. ред. И. Б. Новицкого и И. С. Перетерского. – М. : Изд-во Минюста СССР, 1948. – С. 573, 574. 711 Глава 68. Створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну... безумовно, стимулювала усунення відповідальною особою загрози заподіяння шкоди. Правова конструкція, згідно з якою для покладення юридичної відповідальності достатньо діяння без урахування його шкідливого результату, досить давно використовується у кримінальному праві для пояснення існування злочинів із формальним складом,тобто таких, що не містять у собі як обов’язкову ознаку суспільно небезпечні наслідки, а тому злочин вважається закінченим з моменту вчинення зазначених у законі діянь 1 Суб’єктами відповідальності (боржниками) в зобов’язанні по ство- ренню загрози визнаються не лише юридичні та фізичні особи, які за- ймаються підприємницькою діяльністю, порушуючи при цьому довкілля, умови безпеки, а будь-яка особа, яка створює загрозу 2 . Хоча було вислов- лено точку зору, що варіант боротьби з деліктами «створення небезпеки (загрози)» за допомогою норм цивільного законодавства не є найкращим з можливих. Оптимальнішим було б інше вирішення питання про суб’єкт відповідальності за неусунення небезпеки (загрози) життю, здоров’ю і майну, а саме визнання таким суб’єктом держави. Така позиція більшою мірою гарантувала б здійснення конституційного права на безпечне для життя та здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50 Конституції України) 3 . Подібний підхід вико- ристовувався в російському дореволюційному законодавстві і мав назву «державна винагорода», під якою розумілося зобов’язання держави від- повідати за шкоду, заподіяну особам шляхом правомірної діяльності влади. Причому й тоді поставало питання, до якої галузі права належать норми, що його регулюють. В. І. Сінайський зазначав, що в інтересах громадян, усталеності їх прав на винагороду за шкоду цивільному вирі- шенню питання, безумовно, слід віддати перевагу. І тому вилучення державної винагороди зі сфери цивільного права є небажаним 4 1 Кримінальне право України: Загальна частина [Текст] : підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти // М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін. / за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К. : Х. : Юрінком Інтер – Право, 2001. – С. 96. 2 Ігнатенко, В. М. Зобов’язання із створення небезпеки (загрози) за новим Цивіль- ним кодексом України [Текст] / В. М. Ігнатенко // Проблеми законності : Республік. міжвідом. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2002. – Вип. 53. – С. 74. 3 Кодифікація приватного (цивільного) права України [Текст] / за ред. А. Довгер- та. – К. : Укр. центр правн. студій, 2000. – С. 262. 4 Синайский, В. И. Русское гражданское право [Текст] / В. И. Синайский – Изд. 2–е испр. и доп. – К. : Типо–лотигр. «Прогресс», 1918. – Вып. 2: Обязательственное, семейное и наследственное право. – С. 169, 170. 712 Розділ ХVІ. Недоговірні зобов’язання Однак ЦК визначив у ст. 1163 відповідальною за створення загро- зи фізичну або юридичну особу. Глава 81 ЦК передбачає дві стадії реалізації права фізичних і юридичних осіб на захист від створення загрози їх благам. Перша — вимагати усунення загрози від того, хто її створює (ст. 1163 ЦК). Друга, втілення в життя якої можливе лише у разі невиконання кредитором обов’язку по усуненню загрози, по- лягає в праві кредитора (заінтересованої особи) вимагати від боржни- ка: а) вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози; б) відшко- дування завданої шкоди; в) заборони діяльності, яка створює загрозу (ст. 1164 ЦК). Раніше в цивільному праві загроза, небезпека розглядались як об’єктивні категорії, реально існуючі за межами свідомості людини, причому існуючі й незалежно від її волі. Небезпека і загроза — це тотожні поняття, які визначаються як можливість, іншими словами, вірогідність настання невигідних наслідків (шкідливого результату), перетворення цієї можливості в дійсність 1 Стаття 1163 ЦК базується на дещо інших засадах стосовно об’єктивності категорії «загроза», оскільки боржником виступає особа, яка створює цю небезпеку і повинна повсякчас контролювати свою діяльність, котра може створити загрозу для оточуючих. Наприклад, це стосується володільця джерела підвищеної небезпеки. Під останнім розуміється діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, викорис- танням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійців- ських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 ЦК). В екологічному законодавстві закріплено визначення поняття «об’єкт підвищеної небезпеки» як об’єкта, на якому використовують- ся, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспорту- ються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені поро- гові маси, а також інші об’єкти як такі, що відповідно до закону є ре- альною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру (ст. 1 Закону «Про об’єкти підвищеної небез- пеки» 2 ). 1 Ойгензихт, В. А. Проблема риска в гражданском праве [Текст] / В. А. Ойгензихт. – Душанбе : Ирфон, 1972. – С. 76, 77. 2 Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 15. – Ст. 73. 713 Глава 68. Створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну... Доцільно розглядати поняття «джерело» і «об’єкт» відповідно як родо ве та видове, тому що вказаний Закон регулює відносини, поєд- нані лише з одним видом небезпечної діяльності, пов’язаної з поводжен- ням із небезпечними речовинами, а ст. 1187 ЦК має за мету визначен- ня загального поняття, не вдаючись до вичерпного переліку. Свідчен- ням того, що розглядувані поняття належать до одного виду, є те, що однакові межі відповідальності заподіювача шкоди за ст. 1187 ЦК і ст. 16 Закону «Про об’єкти підвищеної небезпеки». Як у першому, так і в другому випадку від відповідальності звільняє лише непере борна сила або умисел потерпілого. Зобов’язання зі створення загрози може припинитися вже на першій стадії, після задоволення вимоги заінтересованої особи (ст. 1163 ЦК). На цій стадії загроза небезпеки не призвела до виникнення (заподі- яння) шкоди 1 . Наприклад, у передмісті м. Харкова у сел. Безлюдовка було зупинено сміттєспалювальний завод, який через недосконалость технологічного процесу значно забруднював атмосферу. На другій стадії, яка починається після незадоволення вимоги 2 , можуть скластися три правові ситуації залежно від того, завдана шко- да чи ні: а) загроза життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи продовжує існувати, але шкоду не завдано; б) загроза реалізувалась, тобто призвела до заподіяння шкоди, і негативний вплив на час подання позову на охоронювані блага три- ває; в) шкода заподіяна, але загрозу усунено. Залежно від цього кредитор обере способи захисту свого поруше- ного права. Звісно, що він може заявити за наявності умов кілька вимог одночасно. Наприклад, вимагати заборони діяльності, яка створює за- грозу, і відшкодування завданої шкоди. Цивільний кодекс виходить із того, що створення загрози є деліктом і до його елементів належать такі юридичні факти: 1) небезпека (за- гроза) завдання шкоди нематеріальним та матеріальним благам; 2) створення небезпеки (загрози) завдання шкоди внаслідок порушен- ня екологічних норм, норм техніки безпеки; 3) причинно необхідний зв’язок між створенням небезпеки і небезпекою завдання шкоди. 1 Висловлена також інша точка зору про значення ст. 1163 ЦК України, в якій ідеться радше про саму можливість виникнення відповідних зобов’язань // Цивільний кодекс України: Коментар. – Х. : Одіссей, 2003. – С. 751. 2 Закон не встановлює конкретні строки виконання обов’язку боржника в цьому зо бов’язанні. 714 Розділ ХVІ. Недоговірні зобов’язання Що ж до суб’єктивного чинника — вини як юридичного факту згаданого делікту, то він відсутній і для виникнення відповідальності за створення небезпеки (загрози) достатньо встановлення об’єктивного факту — «створення небезпеки (загрози)» 1 Оскільки виникнення зобов’язання по усуненню загрози не пов’язане із заподіянням майнової або немайнової шкоди, його слід кваліфікувати як квазіделіктне. Умовою його виникнення виступає створення небезпеки (загрози) життю, здоров’ю або майну фізичної особи чи майну юридичної особи. Суб’єктами зобов’язання можуть виступати як фізичні, так і юри- дичні особи. Об’єктами, яким може створюватися загроза стосовно фізичних осіб, виступають життя, здоров’я та їх майно, для юридичних осіб — їх майно. Зміст зобов’язання складають: право заінтересованої особи вимагати усунення загрози і обов’язок особи, яка створила загрозу, її усунути. Усунення небезпеки може полягати як у припиненні дій, ко- трими створюється небезпека, так і у вчиненні дій, наприклад, коли чинником небезпеки є бездіяльність 2 При невиконанні вказаного зобов’язання боржником у зазначений судом строк кредитор може використати права, закріплені в ст. 1164 ЦК. Реалізація їх призведе до виникнення нових зобов’язань між тими самими сторонами, але з новими підставами виникнення і змістом. По-перше, це зобов’язання, підставою якого є неусунення загрози відповідальною особою у строк, встановлений рішенням суду. Змістом такого зобов’язання буде право кредитора вимагати від відповідальної особи вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози або забо- рони діяльності, яка створює загрозу, і відповідно обов’язок останньої задовольнити ці вимоги. По-друге, зобов’язання по відшкодуванню шкоди, завданої вна- слідок неусунення загрози (абз. 2 ч. 1 ст. 1164 ЦК). Підставою цього зобов’язання виступає делікт, і відшкодування шкоди відбувається за загальними правилами, встановленими ЦК (ст. 1165). У цьому разі умовами зобов’язання виступають: 1) заподіяння шкоди; 2) протиправ- на дія або бездіяльність відповідальної особи, якою створена загроза, що в подальшому призвела до завдання шкоди; 3) причинний зв’язок між протиправною дією або бездіяльністю відповідальної особи, які 1 Кодифікація приватного (цивільного) права України [Текст] / за ред. А. Довгер- та. – К. : Укр. центр правн. студій, 2000. – С. 261. 2 Цивільний кодекс України: Коментар [Текст]. – Х. : Одіссей, 2003. – С. 751. 715 Глава 68. Створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну... спочатку спричинили створення загрози, і шкодою, що заподіяна 1 ; 4) вина особи, яка заподіяла шкоду. Питання для самоконтролю 1. Поняття зобов’язання по усуненню загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи. 2. Умови виникнення зобов’язання по усуненню загрози жит- тю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи. 3. Суб’єкти та об’єкти зобов’язання по усуненню загрози жит- тю, здоров’ю, майну фізичної або майну юридичної особи. 4. Правові наслідки не виконання зобов’язання по усуненню загрози життю, здоров’ю, майну фізичної або юридичної особи. 1 Є. О. Харитонов, характеризуючи причинний зв’язок, слушно підкреслює, що у даних зобов’язаннях умовою відповідальності особи за створення небезпеки заподі- яння шкоди є «подвійний» причинний зв’язок. По-перше, це причинний зв’язок між дією (бездіяльністю) і небезпекою виникнення шкоди; пo-друге, причинний зв’язок між створеною небезпекою і шкодою, що виникла // Цивільний кодекс України: Ко- ментар. – Х. : Одіссей, 2003. – С. 752. |