ЗМІСТ. Концепція структурних перетворень у сільському господарстві у контексті спеціалізації фермерських господарств 222
 Скачать 0.77 Mb.
|
|
2.3. Фінансово-економічні результати та ефективність діяльності господарства В сучасних умовах фермерські господарства є важливою складовою виробників сільськогосподарської продукції, які сприяють забезпеченню країни продовольством, використовують незадіяні виробничі ресурси, збільшують грошові надходження до місцевих бюджетів та знижують рівень безробіття. Особливо важливими для ефективного функціонування фермерських господарств є сприятливі організаційно-економічні чинники. Організаційні чинники впливають на організацію господарства, його спеціалізацію, певний набір техніки, використання працівників, форму управління. Від уміння фермерів комбінувати основні фактори виробництва значною мірою залежить ефективність виробничої та господарської діяльності. До економічних факторів можна віднести ринковий механізм, кредитування, оподаткування, планування і нормування виробничих ресурсів та витрат, їх облік і контроль, матеріальне стимулювання. Сучасний стан українського ринку сільськогосподарської продукції характеризується незбалансованістю попиту і пропозиції та слабо розвиненою інфраструктурою, відсутністю організованих каналів збуту з прозорими механізмами ціноутворення та стимулювання виробництва, слабкими інтеграційними зв’язками між товарними біржами й іншими організаційними елементами інфраструктури. Вивчення праць вітчизняних та іноземних авторів свідчить, що економічна ефективність сільськогосподарського виробництва визначається порівнянням отриманого ефекту і виробничих витрат або авансованого капіталу. Особливого значення набуває підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, коли оцінка діяльності відбувається безпосередньо на ринку, тому що в ринкових умовах ефективнішим буде те господарство, яке матиме нижчу собівартість та вищу якість продукції. Але зниження собівартості продукції має відбуватися не за рахунок скорочення витрат на виробництво, а за рахунок підвищення продуктивності тварин і збільшення урожайності сільськогосподарських культур. Розглянемо основні економічні показники діяльності СФГ «Надія» (табл. 2.12.). Таблиця 2.12 - Основні економічні показники діяльності господарства
Розрахунки показали, що в 2015 порівняно з 2012 р вартість товарної продукції на 100грн. основних фондів зменшилась на 15,9 грн. .Це відбулося за рахунок збільшення середньорічної вартості основних виробничих фондів на 2258,2 тис. грн.. Це свідчить про зниження ефективності використання основних виробничих фондів. Вартість товарної продукції на 100 га с.-г. угідь у звітному році порівняно з базисним зросла на 696,8 тис. грн. за рахунок зростання вартості товарної продукції і показує підвищення економічної ефективності використання землі. Також зросла вартість товарної продукції на 1 середньооблікового працівника на 603,2 тис. грн, Це свідчить про підвищення ефективності використання робочої сили. Господарство отримало чистий прибутком у 2015 році 4507,8 тис. грн. Цей показник к майже у 2,5 рази більше ніж 2012 році. Відповідно зріс прибуток на 1 середньо річного робітника і прибуток на 100 с.г. угідь. Зростання чистого прибутку у звітному році відбулося тому, що господарство отримало більше товарної продукції, але це зумовлено тим, що продукція 2014 року була реалізована у 2015 році. Крім того на величину товарної продукції вплинув ріст реалізаційних цін, який був зумовлений зростанням інфляції в Україні. Рівень сукупної рентабельності в цілому по господарству у звітному році становить 50,4 %. Сукупна рентабельність у звітному році порівняно з базисним не значно знизилася на 9,3 п.в. Отже, ми спостерігаємо погіршення економічної ефективності діяльності господарства, хоча в цілому господарство працює рентабельно. Дохід є основним джерелом покриття здійснених господарством витрат і формування прибутку, одним з основних показників, що відбивають фінансовий стан господарства. Господарство отримує дохід при здійсненні не тільки операційної, а й фінансово-інвестиційної діяльності. При цьому формування доходу від кожного виду діяльності має певні особливості. Дохід господарства від операційної діяльності складається з доходу від його основної діяльності та інших операційних доходів. Основна діяльність господарства пов'язана з виробництвом та збутом продукції (наданням послуг, виконанням робіт) і повинна забезпечувати отримання доходів, достатніх для відшкодування витрат виробництва й обігу, а також отримання певного прибутку. Дохід, або виручка, господарства від реалізації продукції при інших однакових умовах залежить від кількості, асортименту та якості реалізованої продукції, рівня реалізаційних цін і розрахункової дисципліни. Крім доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) господарство в результаті операційної діяльності отримує й інші операційні доходи. До них належать отримана від орендарів орендна плата за тимчасово надане їм у користування майно; дооцінка запасів матеріальних цінностей на складі господарства; дохід від підвищення курсу валюти, яку має господарство на банківських рахунках (якщо валютні операції необхідні для забезпечення основної діяльності господарства, наприклад імпорт сировини), тощо. В інший спосіб формуються доходи від фінансово-інвестиційної діяльності господарства. їх поділяють на дві групи: доходи від участі в капіталі та інші фінансові доходи. До доходів від участі в капіталі належить прибуток, отриманий господарством від здійснених ним інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні господарства, облік яких здійснюється за методом участі в капіталі. Згідно з цим методом отриманий такими господарствами чистий прибуток не розподіляється між господарствами-інвестора-ми, а пропорційно до їх часток у капіталі цих господарств збільшує балансову вартість їхніх інвестицій. Проаналізуємо показники фінансових результатів діяльності господарства (табл. 2.13.). Таблиця 2.13. - Показники фінансових результатів діяльності господарства, тис. грн.
Розрахунки показали, що у 2015 році порівняно з 2012 роком показники фінансових результатів на даному господарстві покращуються. Зокрема, чистий дохід від реалізації продукції по господарству зріс на 4222,6 тис. грн. Проте знизилися інші операційні доходи на 207,6 тис. грн. та інших доходів на 510,4 тис. грн. В цілому чисті доходи по господарству у звітному році порівняно з базисним зросли на 3504,6 тис. грн. і становили 9615,5 тис. грн. Проте знизилися у звітному періоді інші операційні витрати на 13,9%, а інши витрати знизилися 96,5%. Це призвело до суттєвого збільшення розміру чистого прибутку у 2015 році і відповідно до зростання рівня рентабельності господарства. Отже, можна зробити висновок, що господарство розвивається і приносить прибуток. Тобто господарство є рентабельним, але є резерви для підвищення ефективності діяльності. РОЗДІЛ 3. ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ В УМОВАХ ЗАГОСТРЕННЯ КОНКУРЕНЦІЇ НА РИНКУ ПРОДОВОЛЬСТВА 3.1. Шляхи і резерви покращення результатів господарської діяльності фермерських господарств Для сучасного етапу розвитку економіки характерний підвищений інтерес до питань ефективності виробництва продукції, товарів у системі конкурентних відносин. Дослідження, присвячені питанням підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва свідчать про те, що категорія "ефективність" є дуже складною і багатогранною. Вона відбиває результативність різноманітної людської діяльності в процесі виробництва ними матеріальних і духовних благ. Виходячи з цього ефективність являє собою єдність двох взаємозалежних принципів - максимізації результату, тобто ступеня досягнення поставленої мети і мінімізації витрат живої й упредметненої праці, пов'язаних з одержанням результату. Критерієм економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в ринкових умовах є прибуток, а узагальнюючим показником господарської діяльності організації варто вважати рівень рентабельності. Для ефективного використання землі й організації фермерського господарства необхідно уміння правильно вибрати напрямок своєї діяльності й оцінити виробництво з урахуванням технологічних і організаційно-економічних факторів. У цій ситуації вчені та фахівці бачать необхідність наукового обґрунтування розвитку фермерських господарств. Сільське господарство країни вступило в такий етап свого розвитку, коли без корінного поліпшення якості продукції не може бути вирішена сьогодні як виробнича, так і соціальна задача. Тому вважаємо за необхідне досліджувати роль параметрів якості в підвищенні ефективності виробництва, виявити вплив різних факторів на поліпшення якості та визначити ефективність її підвищення по конкретних видах продукції. Ця проблема складна і багатогранна. Визначення ролі якості і її місця у процесах виробництва має важливе теоретичне і практичне значення. В економічній літературі проблема підвищення якості продукції вивчається давно [108]. Однак багато дослідників недооцінюють багатоплановий характер категорії якості, особливо її економічних аспектів. Цим пояснюється недостатня теоретична розробленість питання, від якого багато в чому залежить практичне рішення цієї проблеми. У процесі історичного розвитку проблема якості в одних випадках розглядалася ізольовано від тих факторів, що її формують [384], в інших - лише з позиції поліпшення якісних показників засобів виробництва та предметів споживання [385]. Працівники різних галузей знаходять у якості те, що властиво кожній області знань. Вочевидь тому агрономи, зоотехніки, інженери вважають якість технологічною категорією, соціологи - соціальною, а економісти - економічною. Якщо запитати, що таке якість, можна почути суперечливі судження й пропозиції, що пояснюються складністю розглянутої проблеми, часто відсутністю цілеспрямованої методичної роботи з поліпшення якості продукції. Тому потрібно не тільки фіксувати факти поганої якості продукції, але і докладно аналізувати стан справ і розробляти заходи, спрямовані на постійне підвищення якості. У сільському господарстві виробництво продукту відбувається за визначеною технологією, тому параметри якості значною мірою залежать від ступеня її досконалості. Так, зміна якості зерна, кормів немислима без високої культури землеробства, використання відповідної агротехніки, оброблення і дотримання технологічних операцій у процесі збирання і переробки. Вплив удосконалювання технологічних прийомів на якість можна простежити при виробництві інших продуктів. Тому категорія якості виступає і як технологічне поняття, значення його суті у цьому смислі дозволяє керувати процесом формування якості. У виробництві якість виступає також і як економічна категорія. Було б недостатнім підкреслювати лише її технологічну сторону. В економічному плані важливішим є економічний ефект, що виникає в зв'язку зі зміною рівня якості, чим просто вимір якості, як суми споживчих властивостей. Лише отриманий ефект визначає доцільність використання матеріальних і трудових витрат на підвищення якості продукції. Однак у сільському господарстві важко враховувати ці показники по різновидах сільськогосподарських культур, тому доцільним є вирішити питання ціноутворення. Від удосконалення ціноутворення, правильної диференціації продукції на споживчі вартості багато у чому залежить підвищення ефективності виробництва. Тому якість як економічна категорія, вивчена ще не повною мірою. У якості продукції втілена її корисність, а завданням будь-якого виробництва є всіляке збільшення виробництва споживчих вартостей й підвищення ступеня їх корисності. Стосовно споживачів, властивості речей насамперед виявляються як корисні за ступенем росту якості продукту. Як відомо, споживча вартість продукту зростає не за допомогою збільшення кількості продукту, а внаслідок підвищення його якості. Це означає, що ступенем споживчої вартості продукту служить якість, що у свою чергу характеризується кількістю визначених корисних властивостей. Так, мірою споживчої вартості кормів є насамперед наявність у них кормових одиниць, протеїну й обмінної енергії у визначеній кількості, що характеризують ступінь їх корисності. Тому корисність речей, їх здатність задовольняти запити споживачів характеризує якість як соціальну категорію. Соціальну сутність якості потрібно бачити в постійному задоволенні зростаючих потреб людей у різних видах продукції, якість яких з кожним разом поліпшується. Вивчення сутності якості продукції і факторів її формування в технологічному, економічному, соціальному аспектах дозволяє зрозуміти, що її роль у підвищенні ефективності виробництва величезна. Для планування натуральних, вартісних показників продукції й оцінки результатів роботи необхідно розробити науково обґрунтовані методи, що враховують мінливі якісні характеристики та властивості продукції. При цьому коректування об'ємних показників із якісними параметрами кінцевої продукції підприємства може стати ефективною формою ув'язування та кращого поєднання інтересів кожного виробничого колективу. Нам здається, що перерахування об'ємних показників з урахуванням коефіцієнтів, що характеризують якісну сторону продукції, цілком обґрунтовано, якщо поліпшення споживчих властивостей, якості продукції є еквівалентом росту її кількості. Взаємозалежність між кількістю і якістю не можна розглядати спрощено. Оскільки споживачу потрібна не будь-яка продукція, а тільки у визначених, корисних властивостях, вочевидь пріоритет якості уявляється головним. У літературі з цього приводу є різні судження, з деякими з них важко погодитися. Наприклад, Т.Шаталова пише, що "Поліпшення якості продукції завжди означає збільшення її кількості" [87]. З такого судження виходить, що поліпшення якості визначеної продукції на деяку величину відповідає збільшенню обсягу даних продуктів. При такому підході створюється враження, що є два шляхи задоволення потреб: перший - підвищення якості без кількісного росту, другий - кількісне збільшення виробництва продукції низької якості. У цьому випадку мається на увазі, що підвищена якість завжди перераховується на більш збільшений обсяг продукції гіршої якості. У цьому зв'язку А.Шафронов для визначення залежності кількості продукції від її якості розглядає кілька методів взаємозалежності [88]. Один з них полягає у тому, що з підвищенням якості зростає і кількість виробленої продукції, оскільки поліпшення якості стимулює збільшення потреби у цій продукції. Стосовно до кормів така оцінка означає, що чим краще якість сіна, сінажу, силосу, тим більшу кількість можна реалізувати споживачам, зацікавленим у придбанні фізіологічно корисних і економічно вигідних кормів високої якості. На наш погляд, така залежність, коли поліпшення якості призводить до зменшення споживання визначеної кількості продукції, також може бути використана при визначенні залежності кількості кормів від їх якості. З економічної точки зору зростання якості є завжди вигідним, тому що при цьому підприємство заощаджує матеріальні ресурси та досягає більш повного задоволення у його відповідних потребах. Кількість і якість взаємозалежні та впливають один на одного. Трави, прибрані на початку бутонізації, дадуть корма кращої якості, але меншу вагу зібраної маси. Існування такого взаємозв'язку необхідно враховувати у виробництві, тому що це впливає на загальну вартість одиниці корму, а через зниження якості кормів недобирається велика кількість продукції тваринництва і знижується ефективність галузі. Складність досягнення дослідниками єдиного підходу в трактуванні сутності і ролі якості продукції в підвищенні ефективності виробництва обумовлює необхідність у кожнім конкретному випадку мати своє розуміння розглянутого питання. Оскільки якість це явище складне, вона вивчається різними науками. Предметом дослідження економічної науки є результати виробничих відносин між виробниками і споживачами продукції. У сільському господарстві підвищення якості продукції супроводжується безліччю об'єктивних обмежень технічного, технологічного, організаційно- економічного і соціального характеру. Існує точка зору, відповідно до якої відзначається лише соціальне значення підвищення якості продукції [89]. Безумовно, в умовах інтенсифікації економіки важливого значення набуває соціальна ефективність. Однак бачити тільки соціальну сторону поліпшення якості, було б неправильним. Наразі правомірною є й інша думка, яка зводиться до того, що ефективність підвищення якості продукції повинна розглядатися всебічно. При цьому під технічною ефективністю підвищення якості продукції мається на увазі "...співвідношення технічного рівня вітчизняної продукції та світового технічного рівня аналогічної продукції", економічною ефективністю - "...співвідношення економії витрат праці споживача, обумовленої використанням їм продукції підвищеної якості, і витрат праці, витрачених на виробництво цієї продукції", соціальною ефективністю - "...економія вільного часу, обумовлена підвищенням якості використовуваних матеріальних благ у порівнянні з робочим часом на їх виробництво" [91]. Остання точка зору більш повно охоплює значення підвищення якості і дає підставу зробити висновок про комплексний її характер. Однак і в цих визначеннях, на наш погляд, не відбивається та обставина те, що задоволення потреб у даному виді продукції повинне здійснюватися при найменших витратах усіх видів ресурсів без збитку кількісних параметрів. Наявний обсяг потреби може бути задоволений за рахунок визначеної кількості при заданій його якості. Таке наукове розуміння й осмислення аналізованої проблеми є особливо важливим для фермерів, оскільки багато хто з них до виробництва сільськогосподарської продукції підходять спрощено, ґрунтуючись на бажаннях і прагненнях. У такій ситуації є необхідність на конкретних видах продукції основних галузей сільськогосподарського виробництва показати фермерам вплив параметрів якості на підвищення ефективності фермерського виробництва і визначення економічного ефекту підвищення якості цих продуктів. Такі дослідження нами проведені на прикладі вирощування овочів. Рівень ефективності і конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції залежить від наступних факторів, що впливають на обсяги виробництва продукції, якість, собівартість і ціну продукції (рис. 3.1). Для того, щоб продукція фермерських господарств була конкурентоспроможною слід виробляти продукти високої якості, знижувати витрати виробництва, удосконалювати всю систему збуту овочів. Нами систематизовані характеристики конкурентоспроможності виробництва продукції рослинництва - економічні, якісні й організаційні (рис. 3.2).  Рис. 3.1. Класифікація факторів ефективності діяльності фермерських господарств  Рис. 3.2. Системоутворюючі характеристики конкурентоспроможності виробництва продукції рослинництва Результати проведених досліджень дозволили установити тісний взаємозв'язок ефективності і конкурентоспроможності з якістю кінцевої продукції, цінами, що знаходять своє відображення у виборі системи якості продукції рослинництва (на прикладі овочів). Остання містить у собі всі етапи життєвого циклу овочевої продукції, від розробки технологій її вирощування до реалізації і переробки (рис. 3.3).  Рис. 3.3. Етапи життєвого циклу формування якості сільськогосподарської продукції В умовах ринку висока ефективність виробництва овочів можлива тільки при наявності економічно обґрунтованої системи цін і ціноутворення, оскільки ціна встановлюється у відповідності не тільки з ринковою рівновагою, але і з рівновагою між витратами на виробництво овочевої продукції й економічних можливостей кожного товаровиробника. Для товаровиробника - фермерського господарства важливо, щоб ціни реалізації дозволяли отримувати прибуток і проводити розширене відтворення. Дослідження показали, що розмір прибутку можна підвищити, використовуючи операційний леверідж, тому що він дозволяє з'ясувати ступінь і напрямки впливу динаміки цін під впливом інфляції і натурального обсягу продажів, що залежить від коливань кон'юнктури ринку, на розмір одержуваного прибутку. У реальних умовах, як правило, відбувається одночасна зміна і цін, і натурального обсягу продажів, причому обидва фактори можуть діяти різноспрямовано. | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||