ЗМІСТ. Концепція структурних перетворень у сільському господарстві у контексті спеціалізації фермерських господарств 222
Скачать 0.77 Mb.
|
3.2. Резерви збільшення валового виробництва продукції в господарстві У спеціальній економічній літературі поняття "резерви" застосовується у двох значеннях: по-перше, як запаси, ресурси, необхідні для забезпечення безперебійного виробничого процесу, по-друге, як невикористані можливості подальшого розвитку та удосконалення наявного рівня виробництва, наприклад резерви зростання рівня продуктивності, оплати праці, резерви зниження собівартості продукції, резерви збільшення обсягу виробництва, прибутку, рентабельності тощо [25]. Виявлення і використання резервів має досить велике значення. Так, мобілізація ресурсів виробництва надає змогу збільшити виробництво продукції, поліпшити її якість при порівняно невеликих додаткових капітальних вкладеннях та незначному збільшенні витрат матеріалів, палива, енергії. Використання резервів виробництва забезпечує значну економію суспільної праці, підвищення її продуктивності, здешевлення виробництва продукції, збільшення внутрішньовиробничих накопичень. Економічна сутність резервів підвищення ефективності виробництва полягає в найбільш повному і раціональному використанні все зростаючого потенціалу заради одержання більшої кількості високоякісної продукції при найменших затратах живої та уречевленої праці на одиницю продукції. Виявлення резервів збільшення виробництва продукції рослинництва здійснюється за такими напрямками: розширення посівних площ; покращення структури посівів; підвищення урожайності. Так як важливим резервом збільшення виробництва продукції є недопущення втрат при зборі урожаю проаналізуємо таблицю 3.1. Таблиця 3.1 - Підрахунок резервів збільшення виробництва за рахунок ліквідації втрат при збиранні урожаю за 2015 р. в СФГ «Надія»
Як бачимо при зборі продукції пізніше оптимальних строків підприємство втратило 354 ц озимої пшениці, 110 ц ярого ячменю та 48 ц озимого ячменю. Збільшення виробництва продукції за рахунок збору врожаю в оптимальні строки необхідно за мінімуму скоротити простої машинних агрегатів з різних причин, раціонально організувати робочі місця, правильно визначити співвідношення площ для збирання врожаю роздільним способом і прямим комбайнуванням. Далі підрахуємо резерви збільшення виробництва продукції за рахунок підвищення урожайності до рівня передового господарства (ТОВ «Дубова»). Таблиця 3.2 Визначення резервів збільшення виробництва продукції в СФГ «Надія» за рахунок підвищення урожайності до рівня передового підприємства
Таблиця 3.2 показує, що СФГ «Надія», підвищивши рівень урожайності озимої пшениці до рівня передового господарства (ТОВ «Дубова») могло б додатково отримати 1947 ц озимої пшениці, 329 ц – ячменю озимого, 190,4 ц – ярого ячменю та 2250 ц – кукурудзи на зерно. Сорт є одним із найважливіших чинників збільшення виробництва сільськогосподарської продукції. За рахунок селекційних досягнень, тобто створення і впровадження у виробництво нових сортів і гібридів, урожайність окремих польових культур підвищується більш ніж на 50%. Впровадження у виробництво нових перспективних сортів — це запорука зростання урожайності, підвищення адаптивності рослин до несприятливих умов довкілля, стійкості до шкідників і, нарешті, збільшення якості одержуваної продукції. Таким чином у таблиці 3.3 визначимо резерв збільшення виробництва продукції за рахунок підвищення урожайності за рахунок посіву сортовим насінням. Таблиця 3.3 Визначення резервів збільшення виробництва продукції в СФГ «Надія» за рахунок посіву сортовим насінням
Якщо засіяти сорт озимої пшениці Відрада, то СФГ «Надія» із всієї площі отримає додатково 6765 ц, сорт озимого жита Харківське 98 – 174 ц, сорт ярого ячменю Геліос – 1536 ц, сорт озимого ячменю Перлина Лісостепу – 245 ц, сорт соняшнику Прометей – 2600 ц і сорт сої Аметист – 490 ц. На основі раніше підрахованих резервів збільшення виробництва продукції в СФГ «Надія» потрібно узагальнити всі виявлені джерела резервів за допомогою таблиці 3.4. Таблиця 3.4 - Узагальнення виявлених внутрігосподарських резервів збільшення валового виробництва продукції рослинництва в СФГ «Надія»
Отже, за умови використання всіх виявлених резервів збільшення виробництва продукції рослинництва підприємство має змогу додатково одержати 5644 ц озимої пшениці, 661 ц ярого ячменю, 712,1 ц озимого ячменю, що є дуже необхідним, адже ці культури являються стратегічними для СФГ «Надія». 3.3 Резерви збільшення прибутковості та рентабельності діяльності СФГ «Надія» Досягнення максимальної величини прибутку і відповідно мінімізація збитку – одна із основних цілей будь-якого підприємства. Щоб постійно забезпечувати зростання прибутку, треба шукати невикористані можливості його збільшення, тобто резерви зростання. Резерви зростання прибутку – це кількісно вимірні можливості його збільшення за рахунок зростання об'єму реалізації продукції, зменшення витрат на її виробництво і реалізацію, недопущення зовні реалізаційних збитків, вдосконалення структури вироблюваної продукції. Резерви виявляються на стадії планування і в процесі виконання планів. Визначення резервів зростання прибутку базується на науково обґрунтованій методиці їх розрахунку, мобілізації і реалізації. Виділяють три етапи цієї роботи: аналітичний, організаційний і функціональний. У процесі виявляння резервів виділяють три етапи: 1) аналітичний – на цьому етапі виявляють і кількісно оцінюють резерви; 2) організаційний – тут розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів, які повинні забезпечити використання виявлених резервів; 3) функціональний – коли практично реалізують заходи і контролюють їх виконання. Резерви збільшення прибутку є можливими:
Зобразимо напрями виявлення резервів збільшення прибутку на рис. 3.4. Рис. 3.4. Основні напрями пошуку резервів збільшення прибутку Таким чином, розглянемо деякі з напрямків збільшення прибутку за допомогою таблиць 3.5-3.8. При підрахунку резервів зростання прибутку за рахунок можливого зростання об'єму реалізації використовуються результати аналізу випуску і реалізації продукції. Таблиця 3.5 Розрахунок збільшення прибутку за рахунок зміни об’єму реалізації у СФГ «Надія»
Таким чином, збільшивши об’єм реалізації продукції СФГ «Надія» збільшить свій прибуток за рахунок озимої пшениці на 225,9 тис. грн, ячменю на 52,4 тис. грн та молока на 169,4 тис. грн. Собівартість продукції виступає одним з найважливіших показників ефективності функціонування аграрного підприємства, що відображає рівень господарювання: організацію і технологію виробництва, ефективність використання земельних угідь, трудових ресурсів, основних і оборотних засобів, здійснення режиму економії. Основними шляхами зниження собівартості одиниці сільськогосподарської продукції є: - у галузі рослинництва – підвищення урожайності сільськогосподарських культур шляхом впровадження та суворого дотримання індустріальних технологій: науково обґрунтованих сівозмін, прогресивних систем землеробства, використання високоврожайних сортів та гібридів, раціональної хімізації; - розвиток механізації та автоматизації виробництва, застосування нових машин і обладнання, підвищення ефективності використання основних засобів та зростання на цій основі продуктивності праці; - зниження матеріаломісткості виробництва продукції шляхом впровадження ресурсо- та енергоощадних технологій; - суворе дотримання режиму економії на всіх етапах виробничого процесу; - оптимальна концентрація та спеціалізація аграрних підприємств; - удосконалення організаційної структури та системи управління виробництвом, запровадження наукової організації праці, належного матеріального стимулювання; - підвищення якості і скорочення втрат сільськогосподарської продукції. Далі за допомогою таблиці 3.6 та попередніх розрахунків розрахуємо збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості реалізованої продукції. Отже, знизивши собівартість реалізованої продукції підприємство збільшить свій прибуток прибутку від реалізації озимої пшениці на 438,7 тис. грн, ячменю на 209,9 тис. грн. та молока на 348,1 тис. грн. Таблиця 3.6 - Розрахунок збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості реалізованої продукції у СФГ «Надія»
В таблиці 3.7 узагальнимо виявлені в СФГ «Надія» резерви збільшення прибутку від реалізації озимої пшениці, ячменю та молока. Таблиця 3.7 Узагальнення резервів збільшення прибутку в СФГ «Надія», тис. грн.
СФГ «Надія» використовуючи виявлені резерви збільшення прибутку збільшить свій прибуток на 664,6 тис. грн за рахунок збільшення об’єму реалізації та зниження собівартості озимої пшениці, на 262,3 тис. грн – ячменю, 517,5 тис. грн – молока. На основі результатів проведеного аналізу з виявлення резервів зростання прибутку органи управління мають розробити систему заходів щодо впровадження їх у виробництво. ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ Під час написання даної роботи було досягнуто поставленої мети та виконано всі заплановані завдання. За результатами досліджень можна зробити наступні висновки. Було розглянуто теоретичні основи ефективності. Ефективність - це економічна категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами і витраченими на їх досягнення ресурсами. Причому при вимірюванні ефективності ресурси можуть бути представлені або в певному обсязі за їх первісною (переоціненою) вартістю (застосовувані ресурси), або частиною їх вартості у формі виробничих витрат (виробничо-спожиті ресурси). Економічна ефективність - це співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва. При цьому можливі три варіанти вказаного співвідношення: ресурси і результати виражені у вартісній формі, ресурси - у вартісній, результати - у натуральній формі, ресурси - у натуральній, а результати - у вартісній формі. Основними показниками економічної ефективності є наступні: рівень рентабельності; рентабельність продажу; маса прибутку на 1 га посіву; маса прибутку на реалізований центнер продукції. Технологічна ефективність - це результат взаємодії факторів виробництва, що характеризує досягнуту продуктивність живих організмів, які використовуються в сільському господарстві як засоби виробництва. Виходячи з цього, можна виділити такі головні шляхи підвищення загальної, по підприємству рентабельності продукції як: технологічні фактори підвищення рентабельності виробництва; проведення економії витрат на виробництво продукції;; забезпечення конкурентоспроможності продукції і зростання доходності її виробництва; підвищення якості продукції як фактора зростання рентабельності її виробництва аналіз структури виробництва з метою знаходження резервів підвищення рентабельності сільськогосподарської продукції; заходи, щодо формування повноцінного ринку збуту; застосування прогресивних технологій. СФГ «Надія» на сьогоднішній день має середні економічні показники, що стосується рентабельності виробництва. Як бачимо, шляхи підвищення рентабельності виробництва є, потрібно лише їх вдало застосовувати при веденні господарства. Кожен напрям підвищення ефективності має свої особливості, притаманні лише йому. Отже, для застосування того чи іншого шляху потрібно, щоб це було обґрунтовано і щоб підприємство не опинилося в скрутній ситуації. В третьому розділі дипломної роботи визначили резерв зростання прибутку. Розрахували показники рентабельності господарської діяльності. Так, як за звітний період було обрано 2015 рік, який був збитковим, деякі показники (рентабельність активів, коефіцієнт прибутковост/збитковості) слідуючи розрахункам виявилися неефективними. Проаналізувавши загальний стан підприємства можна зробити пропозиції по покращенню фінансового стану підприємства: Перш за все підприємство повинно реалізувати всю продукцію, яка виробляється. Зниження собівартості продукції - дозволить підприємству бути конкурентноспроможним на ринку збуту. Можливе за рахунок впровадження нової техніки, технологій, більш раціонального використання як матеріальних так і трудових ресурсів, зменшення питомої ваги постійних затрат в собівартості продукції, адже зниження собівартості продукції прямо пропорційно впливає на збільшення прибутку підприємства. Виробництво і розробка нових видів продукції, яка зацікавить споживачі. |