Самоменеджмент Конспект. Конспект лекцій дніпропетровськ 2012 1 міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни
 Скачать 1.12 Mb.
|
|
ТЕМА 3. ОРГАНІЗОВУВАННЯ ДIЯЛЬНОСТI МЕНЕДЖЕРА Об’єктивнi основи виникнення i розвитку управлiнської працi. Змiст та особливості управлінської працi. Види та класифiкацiя управлінської дiяльностi. Завдання менеджера в управлiннi дiяльнiстю підприємства. Форми керiвництва. Закони розвитку органiзацiї працi. Критерiї оптимiзацiї трудових процесiв. Сутністъ, значення та завдання наукової органiзацiї працi на сучасному етапi. Основні принципи i напрями наукової органiзацiї працi менеджера. Основні вимоги до органiзацiї робочого мiсця менеджера. Класифiкацiя робочих мiсць. Система планування примiщень: кабiнетна, загальна, стiльникова. Правила розподiлу примiщень. Використання технiчних засобiв управлiння та їx класифiкацiя. Фактори виробничого середовища. Правила створення рацiональних умов управлiнської працi. Методи i засоби раціональної обробки текстових матерiалiв. Вдосконалення методики читання. Використання ввiдних, посилюючих, опорних сигналiв. 1. Організаційні принципи денного розпорядку. Студенти повинні знати організаційні принципи денного розпорядку, графік працездатності, біологічні закономірності, біоритми (фізичний, психічний, інтелектуальний), індивідуальний стиль роботи менеджера. Слід усвідомити, що функція самоменеджменту ―реалізація і організація‖ означає більш ефективну та раціональну організацію робочого дня. Засвоєння правил та принципів організації своєї роботи дозволяють менеджеру визначити свій особистий, індивідуальний стиль роботи. 1. Організаційні принципи денного розпорядку. Основний принцип організації робочого дня: – робота повинна підпорядковуватись мені, а не навпаки. Існує25 організаційних принципів денного розпорядку, які умовно можна поділити на 3 частини: початок дня, основна частина дня, кінець дня. Правила раціональної організації робочого дня: Початок дня: 1. Розпочинати день з гарним настроєм. 2. Виконання фізичних вправ, сніданок, збори на роботу. 3. Розпочинати роботу в один і той самий час. 4. Перевіряти план дня. 5. Спочатку робити найважливіші завдання. 6. Розпочинати роботу без тривалого періоду «впрацювання». 7. Погоджувати план дня з секретарем. 8. Вранці займатись виконанням найважливіших та найскладніших справ (категорії А). Основна частина дня: 9. Підготуватись до виконання кожного завдання за планом. 10. Чітко встановлювати тривалість виконання кожної справи. 11. Запобігати імпульсивних дій, які заважатимуть виконанню плану. 12. Відхиляти невідкладні проблеми, що виникають додатково. 13. Запобігати незапланованих справ. 14. Своєчасно робити перерви. 15. Однорідні завдання виконувати серіями (блоками). 63 16. Розпочинати наступну справу тільки після завершення попередньої. 17. Раціонально використовувати часові перерви між виконанням завдань. 18. Працювати антициклічно. 19. Встановлювати «закриті» та «спокійні» години. 20. Контролювати час та плани. Завершення дня: 21. Завершувати незроблене. 22. Контролювати результати (самоконтроль). 23. Складати плани на наступний день. 24. Кожний день повинен мати свою кульмінацію. 25. Додому йти з добрим настроєм. 2. Графік працездатності Працездатність кожної людини піддається визначеним коливанням, що відбуваються в рамках природного ритму. Пік працездатності, як правило, припадає на першу половину дня, коли шлунок, підшлункова залоза, селезінка і серце функціонують найбільш активно. Протягом дня цей рівень поступово знижується. Тому найбільш значимі, важливі й термінові справи варто виконувати до обіду. Працездатність людини протягом дня характеризується фазним розвитком. Основними фазами є: - Фаза впрацювання, чи наростаючої працездатності. Протягом цього періоду відбувається перебудова фізіологічних функцій від попереднього виду діяльності людини до поточного. Залежно від характеру праці й індивідуальних особливостей ця фаза триває від кількох хвилин до 1,5 години. - Фаза стійкої високої працездатності. Для неї характерно, що в організмі людини установлюється відносна стабільність чи навіть деяке зниження напруженості фізіологічних функцій. Цей стан поєднується з високою працездатністю. Фаза стійкої працездатності може утримуватися протягом 2-2,5 і більше годин. - Фаза розвитку стомлення і пов’язаного з ним падіння працездатності триває від кількох хвилин до 1-1,5 години і характеризується погіршенням функціонального стану організму. Динаміка працездатності протягом дня графічно являє собою криву, що наростає в перші години, проходить потім на досягнутому високому рівні й знижується до обідньої перерви. 64 Описані фази працездатності повторюються і після обіду. При цьому фаза спрацьовування протікає швидше, а фаза стійкої працездатності нижче за рівнем і менш тривала, ніж до обіду. В другій половині зміни зниження працездатності настає раніше і розвивається сильніше у зв’язку з більш глибоким стомленням. Для динаміки працездатності людини протягом доби, тижня характерна та ж закономірність, що й для працездатності протягом дня. У різний час доби організм людини по-різному реагує на фізичне і нервово-психічне навантаження. Відповідно до добового циклу працездатності найвищий її рівень відзначається в ранкових і денних годинах: з 8 до 12 години першої половини дня і з 14 до 17 години другої. У вечірні години працездатність знижується, досягаючи свого мінімуму вночі. У денний час найменша працездатність, як правило, відзначається в період між 12 і 14 годинами, а в нічний час – з 3 до 4 години. Розробляти свій режим праці і відпочинку слід виходячи з особливостей зміни працездатності. Якщо час роботи буде збігатися з періодами найвищої працездатності, можна виконати максимум роботи при мінімальній витраті енергії і мінімальному стомленні. Для того, щоб визначити свій індивідуальний денний ритм, слід систематично та усвідомлено спостерігати за собою протягом 10 днів та визначити: - В який час дня Ви маєте найбільший приплив енергії? - В який час дня Ви краще сприймаєте інформацію? - Коли відчувається втома, які види діяльності особливо важко робити? - До якого часу відчувається втома? - Коли Ви починаєте боротьбу зі сном? - Коли Ви лягаєте спати? - Який період дня є дійсно Вашим робочим часом? - Коли Ви займаєтеся найбільш важливими справами? - Коли Ви виконуєте менш важливу роботу? На підставі спостережень за собою і відповіді на перелічені вище питання слід намилювати свій особистий графік працездатності і враховувати його при плануванні роботи. 3. Біологічні закономірності. Біоритми. Менеджеру потрібно працювати і жити не всупереч, а відповідно до біологічного ритму, тому що поряд з регулярними коливаннями денної працездатності спостерігаються інші біологічні закономірності протягом більш тривалих періодів часу – біоритми. Працездатність людини має регулярні фази активності і розслаблення. Основою науки про біоритми є об’єктивна істина, відповідно до якої в організмі людини постійно відбувається процес будівництва і руйнування 65 кліток, що істотно впливає на його фізичний стан і активність. Подібні зміни клітин ведуть до підвищення чи зниження змісту в крові живильних речовин, а це, у свою чергу, впливає на наш потенціал. Відповідно до теорії біоритмів людина від дня народження знаходиться під впливом трьох різних постійно мінливих потоків енергії. Віддача енергії означає активність (підйом), поглинання енергії відповідно – відпочинок (спад). Розрізняють три окремих ритми: Ф (фізичний ритм) – тривалість періоду 23 дні, перепад кожні 11,5 дня. Впливає на фізичну силу і на силу волі. П (психічний ритм) – тривалість періоду – 28 днів, перепад – що 14 днів. Впливає на динаміку почуттів, настроїв, творчих сил. І (інтелектуальний ритм) – тривалість періоду – 33 дні, перепад – 16,5 дня. Впливає на розумові здібності, наприклад, на концентрацію і цілковите самовладання. Особливої уваги заслуговують дні перепадів, коли відбувається зміна фаз біоритмів. Їх називають критичними днями, тому що в цей час можуть відбуватися спонтанні порушення нормальних фізіологічних функцій, працездатності, контролю над волею і розумом. Подібні зміни фаз тривають 24 години, їхнє настання залежить від години народження, тобто вони можуть захоплювати як попередній, так і наступний день. Важливо знати: не кожен критичний період приводить до критичного стану, однак у ці дні треба бути особливо обережним. Коли зміна фаз збігається з нульовою точкою одного з ритмів – цей день вважається «поганим днем». Коли в цій точці сходяться два ритми (циклу), цей день оцінюється як «дуже поганий» (таких днів шість у році). А коли сходяться три цикли – день вважається «небезпечним» (буває тільки раз на рік). Звернемо увагу на сферу впливу і наслідки кожного з трьох біоритмів у різних фазах. Фізичний біоритм. Сфера впливу: фізична активність, витривалість, витримка, опірність, впевненість у собі, жадання діяльності. Підйом (витрата енергії) – характеризується припливом сил і фізичної витривалості. Сприятливий період для подорожей, операцій, видалення зубів, щеплень. У цей період опірність організму найвища. Спад (нагромадження енергії) – фаза спокою, утоми, небажання працювати, схильності до захворювань. У цей період відзначається сильний вплив медикаментів, чутливість до болю. Критичні точки (стан нестабільності) – небажання працювати, незадоволення собою, загострення захворювань, особливо виражені наслідки алкоголю. Можливі нещасні випадки, нанесення збитку здоров’ю. Психічний біоритм. Сфера впливу: сфера психіки, характер, духовний світ, підсвідомість, інтуїція, комунікабельність, гармонія, здатність до співробітництва, моральні сили, творчі сили, настрій, самовладання. Підйом: позитивний настрій, гармонія з навколишнім світом, контактність. Сприятливий час для здачі іспитів, знайомств, участі в змаганнях, публічних виступах. Радість від спілкування. 66 Спад: негативні емоції обтяжують роботу «у команді» і співробітництво. Схильність до замкнутості, монотонності, іноді до депресії. Варто контролювати відносини з оточуючими. Критичні точки: гострі суперечки, безглузда нервозність. Погіршення хворобливого стану. Уповільнена реакція. Інтелектуальний біоритм. Сфера впливу: інтелектуальні, розумові здібності, пристосовність, логіка; розум. Увага, здатність до реагування, пам’ять (життєва сила, життєствердження). Підйом: духовна розкутість, сприйнятливість до нового, гарна пам'ять, пристосовність. Сприятливий час для виконання нових задач, закордонних поїздок, вивчення важких предметів, складання планів, прийняття рішень, здачі іспитів. Спад: недолік розумових здібностей, сконцентрованості, погіршення пам’яті, недолік виразності. Сприятливий час для виконання рутинної роботи, збори й упорядкування інформації, повторень (репетицій). Критичні точки: слабка пам'ять, схильність до помилок. Духовний дискомфорт, недолік цілковитого самовладання, здатність до реагування. Схильність до нещасливих випадків. Одночасно помітн6о, що іноді корисно враховувати не тільки місячні біоритми, але й більш тривалі. Відзначається також зв'язок розумових і фізичних процесів, можливих навантажень і більш високих результатів із внутрішніми біологічними ритмами. І задача, природно, полягає в тому, щоб вони співпадали з відповідним ритмом, можливостями збігу, тобто оптимальною програмою діяльності й обліку при розробці усіх внутрішніх ритмів із зовнішніми факторами і специфічними умовами роботи менеджера. 4. Організація роботи менеджера Розміщення і планування службових приміщень Мета раціонального планування 1. Зменшення часу, необхідного для виконання роботи 2. Забезпечення умов праці, що сприяють підвищенню ефективності і зменшенню напруженості. 3. Ощадливе використання робочої площі без збитку для діяльності. Правила розміщення і планування службових приміщень 1. Рух робочого потоку повинен йти по прямих лініях, без зайвих поворотів і переміщень. 2. Структурні підрозділи і співробітників, які часто контактують між собою, розміщують поблизу одне від одного. 3. Обладнання і меблі розміщують так, щоб працівникам було зручно підходити до них і користуватися ними. 4. У приміщенні не повинні знаходитися предмети, що не потрібні працівникам безпосередньо в процесі роботи. 67 5. Площа для кожного співробітника повинна відповідати виконуваній роботі. Фактори, які необхідно враховувати при розміщенні приміщення 1. Функціональна значимість підрозділів. 2. Зміст і технологія виконуваних робіт. 3. Взаємозв'язки. При розміщенні приміщень необхідно 1. У першу чергу розташовувати й оснащувати важливі структурні підрозділи. 2. Враховувати можливість розширення важливих відділів і появи нових структурних підрозділів. 3. Суміжні відділи розташовувати поруч. 4. Відділам, що здійснюють прийом відвідувачів, виділяти окрему кімнату поблизу входу. 5. Відділи, у яких працює оргтехніка, ізолювати від інших структурних підрозділів. 6. Складські приміщення розташовувати так, щоб вони були ізольовані від службових приміщень. 7. Дотримувати нормативи відстані між робочим устаткуванням. Організація робочого місця Наукова організація робочого місця передбачає, що воно займає мінімальну площадку службового приміщення, обладнано меблями і сучасною оргтехнікою, що забезпечують виконання робіт відповідно до вимог науково- обгрунтованої технології управлінського процесу і мінімальних фізичних зусиль з боку службовця. Правила організації робочого місця 1. Не слід тримати на робочому місці нічого зайвого. 2. Усе, що беруть правою рукою, розташовується праворуч, лівої - ліворуч. 3. Усе, чим користуються частіше, розташовується ближче, рідше - далі. 4. Предмети праці, якими працівник користається постійно, повинні розташовуватися на зручному місці, щоб уникнути зайвих рухів і поворотів. 5. Документи, з якими працює службовець, необхідно розміщувати так, щоб їх можна було швидко побачити, взяти і зручно ними користатися. Правила розміщення предметів праці 1. Матеріали і предмети праці необхідно розміщувати так, щоб забезпечити найкращу послідовність рухів. 2. Службовець повинен забезпечити оптимальні рухи при користуванні предметами праці. 3. Матеріали і предмети праці необхідно готувати заздалегідь. Кожен предмет повинний знаходитися у визначеному місці з метою економії часу на їх пошук. 4. Різні предмети праці краще об'єднати разом (наприклад, олівець- ластик). 68 5. Можна пристосувати меблі для виконання конкретної роботи чи для конкретного співробітника, але не можна пристосувати працівника до службових меблів. 6. Письмовий стіл повинний використовуватися тільки для поточної роботи, а не для накопичення і збереження документів. 69 Мал. Розміщення робочих місць відповідно до робочого потоку Мал. Ергономічна схема організації робочого місця Мал. Нормальна і максимальна робоча зона 70 3. Організація умов праці Фактори, що впливають на умови праці 1. Освітлення. 2. Колір. 3. Температура. 4. Вологість повітря. 5. Рівень шуму. Мал. 4. Раціональне розміщення робочих місць стосовно джерела світла. Джерело світла повинно розташовуватися так, щоб світло не сліпило очі. Найкраще, щоб джерело світла знаходилося ліворуч. Джерело світла повинно розташовуватися так, щоб світло не сліпило очі, відбиваючись від блискучої поверхні стола. Лампу краще розташовувати над вікном, ніж в середені кімнати Якщо тієї лампи, що розміщенна над вікном, недостатньо, то можна розмістити ще одну лампу в 60-70 см від протилежної стіни, де часто розташовуються шафи та книжкові полки. 71 Типи освітлення службових приміщень 1. Пряме, при якому 90-100 % світла падає прямо - униз. При такому освітленні розсіювання майже відсутнє, світло розподіляється нерівномірно, створюються сильні тіні, значний сліпучий ефект. Тому воно не є раціональним для службових приміщень. 2. Напівпряме, при якому 60-90 % світла падає вниз, а 10-40 % направляється нагору і відбивається від стелі. Цей тип освітлення зручний для невеликих службових приміщень. У великих службових приміщеннях світло дає сильний сліпучий ефект. 3. Пряме – непряме, при якому 40-60 % світла падає вниз. Він створюється лампами денного світла, де промені світла розділяються у великих службових приміщеннях. 4. Напівнепряме, при якому 10-40 % світла падає вниз і 60-90 % світла направляється нагору і відбивається від стелі. При цьому типі освітлення досягається гарне розсіювання, скорочується сліпучий ефект, тіні зведені до мінімуму. 5. Непряме, при якому 90-100 % світла направляється нагору і відбивається від стелі і стін. У даному випадку розсіювання світла дуже гарне. Однак при цьому необхідно велику увагу приділяти нагляду за стелею, щоб тримати її в чистоті і забезпечувати максимальне відображення світла. Колір є партнером світла. Світлий колір збільшує освітленість, темний - зменшує. Кольори класифікуються на теплі і холодні. Теплі кольори - червоний, жовтий, коричневий. Холодні кольори - синій, фіолетовий, темно-зелений. При фарбуванні службових приміщень необхідно дотримувати таких правил: 1. Якщо природне світло падає з північної чи східної сторони, він буде холодним світлом світло-блакитного кольору. Для того щоб створити більш радісну атмосферу, протилежну стіну варто офарблювати в теплі кольори. 2. У тих випадках, коли природне світло падає з південної чи західної сторони, він буде теплим світлом жовтуватого чи червонуватого відтінку. Для того щоб зм'якшити його, протилежну стіну варто офарблювати в холодні кольори. 3. У вузькій довгастій кімнаті причілки краще офарблювати у світлі кольори, а стіну, протилежну вікну, - у більш темні кольори. 4. Щоб додати квадратній кімнаті вид правильного чотирикутника, стіну, протилежну вікну, необхідно офарблювати у відмінний від інших колір. 5. Для того щоб висока стеля здавалася більш низькою, її і верхню частину стін офарблюють у темний колір. Щоб низька стеля здавалася більш високою, крайку стелі фарбують тим же кольором, яким покрита стіна, а стелю - світлим кольором. Стеля нормальної висоти повинна бути пофарбована світлою, що добре відбиває світло, фарбою. 6. Звичайно підлоги повинні бути темніше стін, що, у свою чергу, повинні бути темніше стелі. Однак існує тенденція робити підлогу можливо світліше, щоб збільшити відображення світла і створювати велику освітленість приміщень. 72 7. Колір варто вибирати з урахуванням типу освітлення. Лампи денного світла додають квітам світло-блакитний відтінок, лампи накалювання - жовтуватий відтінок. 8. Варто уникати різких контрастів у кольорі. Тому краще змішувати кольори. Одні кольори можна використовувати для того, щоб підкреслити найбільш важливі елементи, а інші – щоб сховати малозначні елементи. 9. Для фарбування стін в одному приміщенні бажано використовувати два чи три різних кольори. Це в першу чергу стосується великих приміщень. Використання різних кольорів у невеликому приміщенні додає йому ще менший розмір. 10. Звичайно коефіцієнт відображення стін повинний складати 50-60 %. Це дозволить уникнути сліпучого ефекту і максимально використовувати відбите світло. 11. Для скорочення витрат, пов'язаних з доглядом за приміщенням, колір обробки може бути більш темними, чим колір, у які пофарбовані стіни. Наприклад, ясно-коричневий колір може бути використаний на зеленій стіні, ясно-сірий на стіні, пофарбованій в голубий чи коричневий колір. Можливі найрізноманітніші сполучення кольорів. 12. Для того, щоб замаскувати структурні елементи, такі, як труби, поглиблення, колони, варто використовувати для їхнього фарбування той же самий колір, яким пофарбоване тло. Двері можуть бути пофарбовані в той же самий колір, що і стіна. 13. Яскраво-червоний колір доцільно використовувати для того, щоб виділити спеціальне устаткування (наприклад, сигнали пожежної тривоги). Яскраві фарби треба використовувати обережно, їх не слід застосовувати на великих поверхнях. 14. Темні фарби вимагають менше догляду, світлі створюють у приміщенні враження чистоти. 15. Темні фарби додають кімнаті інтимний вид, світлі використовуються, щоб створити враження великої площі. 16. Наступні кольори рекомендуються для визначених службових приміщень: для коридорів - яскраві фарби (наприклад, жовта, оскільки звичайно в коридорі не вистачає природного світла); для звичайних приміщень - білий колір для стель, м'які холодні - для стін, що знаходяться перед службовцями, оскільки вони більш спокійні для ока, але компенсувати це треба фарбуванням у теплі сонячні кольори інших стін; для окремих кабінетів - темні і багаті кольори у відповідності зі смаком власника кабінету. У деяких приміщеннях варто спеціально використовувати такий колір, що буде сприяти відчуттю чистоти і достатку повітря. У складських приміщеннях краще застосовувати світлі кольори, що дають гарне відображення; у конференц-залах (якщо вони мають довгу і вузьку форму) - світлі кольори на причілках і темні кольори - на передній і задній стінах. У приміщеннях картотек, складських приміщеннях і приміщеннях неправильної форми стіни й устаткування доцільно офарблювати в один колір, щоб замаскувати неправильну форму кімнати. 73 У службових приміщеннях адміністративного апарату необхідно домагатися кондиціонування повітря. Під кондиціонуванням повітря розуміється регулювання його температури, вологості, чистоти, повітрообмін (вентиляція). Повне кондиціонування повітря підвищує продуктивність праці на 15 %. Підвищення і зниження температури на 10 – 12% приводить до 15- відсоткового і більше зниження продуктивності праці. Рівень температури пов'язаний з вологістю повітря. При одній і тій самій температурі вологе повітря здається печенею, а сухе - холодним. Нормальна вологість повинна складати 40-60 %, мінімальна - 25-30 %. Недостатність свіжого повітря викликає сонливість і млявість. Для збільшення повітрообміну можна використовувати вікна. Але повітря, що надходить через вікна, не можна контролювати з погляду його забруднення і протягів. Крім того, через відкриті вікна в приміщення проникає вуличний шум. Тому більш прийнятним є використання кондиціонерів. До негативних факторів навколишнього середовища відноситься шум. Дослідження показали, що в умовах шуму в першу чергу страждають слухові функції. Так, після дії шуму інтенсивністю 120 дб протягом години необхідно 5 годин, щоб відновити гостроту слуху. Дві хвилини шуму інтенсивністю в 140 дб приводить до втрати слуху на 2 години. Підвищений шум негативно впливає на кровообіг, подих, травлення і т.д. Шум приводить до зниження продуктивності праці, викликає напругу, стомлюваність, не дає можливості зосередитися. Праця службовців, що включає елементи розумової праці, вимагає спокійної обстановки. Дослідження показали, що друкарка при роботі в гучному приміщенні витрачає калорій на 19 % більше, ніж при роботі в спокійній обстановці. Після акустичної обробки приміщення кількість помилок зменшилася на 53 %, продуктивність праці зросла на 8,8 %, плинність знизилася на 45 %, невиходи на роботу скоротилися на 37 %. Визначення джерела є першим кроком на шляху зменшення шуму. Необхідно змазати двері, письмові столи, стільці, шухляди; скоротити вібрацію устаткування, усунути тремтіння скла у вікнах; заборонити голосні розмови. Звукові хвилі поширюються подібно променям світла. Тверда поверхня відбиває звукову хвилю, м'яка - її поглинає. Ступінь відображення звуку цементом 98,8 %, склом - 97,2 %. Акустичні матеріали поглинають 70 % звуку і відбивають 30 %. 6. Прийоми раціонального читання Приблизно 30 % свого часу менеджери витрачають на читання. Раціональне читання допомагає краще справитися з потоком інформації, оскільки безсистемне читання означає втрату часу і порожню витрату засобів. Шляхом спеціального тренування можна удосконалити методику читання і підвищити швидкість читання за рахунок: 74 позбавлення від шкідливих звичок і відволікаючих факторів; застосування раціональної техніки читання. Метод SQ3R використовується на всіх етапах читання: до читання; під час читання; після читання. Методи «до читання»: 1. Сортування матеріалу для читання: читайте лише те, що Вам дійсно потрібно для одержання інформації. 2. Цілеспрямовано відбирайте і приймайте рішення щодо того, чи треба читати взагалі, і якщо так, то в якому обсязі: Що я повинний прочитати? Що я зобов'язаний прочитати? Що я хочу прочитати; Що я хочу з цим зробити? Що можна було б прочитати пізніше? Що мені взагалі не потрібно читати? Методи «під час читання»: читання, що орієнтує - перше сприйняття змісту; вивчаюче читання - узагальнення змісту і критична оцінка прочитаного; узагальнююче читання - узагальнення змісту і критична оцінка прочитаного. Правила удосконалювання методики читання: 1. При перегляді і читанні тексту думайте про те, яку інформацію Ви хочете з нього одержати. 2. Перегляньте назви розділів, пробіжіть очима тексти на суперобкладинці чи короткий зміст, а також передмову, вступні зауваження і вступ. 3. З'ясуєте, що б Ви хотіли прочитати більш інтенсивно. При перегляді окремих розділів звертайте увагу на вступні і заключні фрази, а також на ключові слова. 4. Не затримуйтеся на примітках, частинах тексту, надрукованих дрібним шрифтом, на аргументації, статистичних даних, докладних описах і різних відступах автора. 5. Більше, ніж словам, приділяйте значення змісту й ідеї тексту. Намагайтеся зрозуміти насамперед зміст висловлювань приватного і загального порядку. 6. Відшукуйте спочатку такі значеннєві покажчики, як підзаголовки, виділені слова і пропозиції, а також таблиці. 7. Покажчики у виді слів звертають Вашу увагу на посилення акценту в тексті: такі вступні сигнали, як «особливо», «отже», «тому», «тим самим», «пропоную», «оскільки», «тому що» і т.п., указують на основну думку; слід прочитати попередню чи наступну частину (абзац); 75 «також», «крім того», «додатково» і т.д. – такі посилюючі сигнали підкреслюють думку, що раніше була вже коротко викладена; сигнали, що змінюють («але», «з іншого боку», «однак», «чи», «навпроти», «хоча», «незважаючи на», «скоріше» і ін.), указують на те, що напрямок (чи тенденція) ходу думки міняються на протилежне. 8. Опускайте малоінформативні пасажі і сповільнюйте темп читання на важливих ділянках тексту. 9. Враховуйте також специфіку структури різних текстів: довідкові тексти в газетах і журналах найважливішу інформацію містять на початку, а другорядну - наприкінці; у коментарях і висловленнях з якому-небудь питання суттєва інформація (а саме, висновки автора) наводиться, як правило, лише в заключній пропозиції; спеціальні статті містять у вступній частині опис проблеми, в основній частині - розробку шляхів її рішення й у заключній частині - висновки чи погляд у майбутнє. 10. Обробляйте текст за допомогою різного роду позначок, виписок і т.п. Фактори, що заважають швидкому читанню: 1. Читання по буквах чи складах. 2. Проговорення про себе тексту, що читається. 3. Повернення до прочитаних місць у тексті. 4. Поверхневе читання. 5. Спостереження пальцем чи олівцем. 6. Читання «слово за слово». 7. Рух головою (замість спостереження очима). 8. Пози, незручні для читання. 9. Зовнішні фактори (погане освітлення, шум, відволікання і т.д.). Методи техніки читання: читання по діагоналі; „слалом‖ Мал. Техніка читання «по діагоналі». Недоліки методу читання «по діагоналі»: 76 сприймається незначна частина тексту; важлива інформація залишається поза межами зору. Мал. Техніка читання слалом. Методи «після читання»: маркірування тексту (позначки) підготовка виписок. Переваги маркірування тексту (позначок): Позначки встановлюють пріоритети, оскільки виділяються важливі місця. Позначки дозволяють додатково структурувати текст (умовні знаки). Позначки полегшують обробку і повторне читання важливих місць тексту. Позначки сприяють ретельному обмірковуванню і кращому сприйняттю і запам'ятовуванню інформації. Методи і способи маркірування: підкреслення, оцінки, записи на полях і т.п.; використання кольорових фломастерів; маркографія (умовні знаки). 77 Техніка виписування Дослівна виписка. Виписка «за змістом» - думка автора передається власними словами. Конспективна виписка. SQ 3R – трьох – чи п’ятиступеневий метод, за допомогою якого можна ефективно обробити книгу чи статтю. S - Survey 1. Огляд Q - Questіon 2. Постановка питань Триступеневий метод R - Read 3. Читання П’ятиступеневий метод R - Recіte 4. Узагальнення R - Revіew 5. Повторення 1. Огляд - обробка таких допоміжних матеріалів, як: Передмова і вступ Зміст і текст на обкладинці Рубрики і підзаголовки розділів Резюме і висновки Поіменний і предметний покажчик. 2. Постановка питань: = зробити ксерокопію Σ = резюме И = ім’я = суперечність = важливо !! = дуже важливо ? = сумнівно = в середньому = перевірити П = приклад = звернути увагу В = зробити виписку = нова теорія = застарілі уявлення К = в картотеку 78 Чи йде мова про нову чи вже відому інформацію? Чи йде мова в даному джерелі інформації про факти, думки, гіпотези? Які розділи чи абзаци є важливими, а які - ні? Які наміри переслідує автор? З якими поглядами можна погодитися, а яким - заперечити ? Яку попередню підготовку припускає текст ? Чим відрізняється зміст прочитаного від вже відомих знань? Чи випливає для мене з прочитаного необхідність дії? 3. Читання 4. Узагальнення 5. Повторення Студенти повинні знати, що означають терміни і поняття: планування службових приміщень, функціональні призначення підрозділів, наукова організація робочого місця, ергономічна схема робочого місця, нормальна робоча зона, максимальна робоча зона, умови праці. Для формування умінь і навичок організації праці менеджера слід вирішити ситуаційні завдання № 10, 11, 22 із збірника ситуаційних завдань [19]. Питання для самоконтролю: 1. Яка мета раціонального планування службових приміщень? 2. Якими правилами слід керуватися менеджеру при розміщенні та плануванні службових приміщень? 3. У чому сутність поняття ― наукова організація робочого місця‖? 4. Яких правил слід дотримуватися менеджеру при організації свого робочого місця? 5. Що таке нормальна та максимальна робоча зона? 6. Які фактори впливають на умови праці? 7. Які типи освітлення службових приміщень Ви знаєте? 8. Які правила пофарбування службових приміщень Ви знаєте? 9. Як впливають на організм людини температура, вологість та рівень шуму? 1. Які організаційні принципи початку робочого дня Ви знаєте? 2. Які організаційні принципи можна використовувати протягом дня? 3. Які слід закінчувати робочий день? Які коливання працездатності людини спостерігаються протягом дня? 4. Що таке графік працездатності? 79 5. Що таке біологічні закономірності? Які Ви знаєте біологічні закономірності роботи людини? 6. Що таке біоритми? Які Ви знаєте біоритми? 7. Що таке індивідуальний стиль роботи та які фактори впливають на його формування? 8. Що заважає ефективній роботі менеджера? 9. Які причини неефективного стилю роботи Ви знаєте? Література: 2, 4, 8, 10, 12, 15-17, 19 Література: 1, 3, 4, 8-10, 15-19 |