конспект Управління малим бізнесом. Конспект лекцій з дисципліни управління малим бізнесом для фахівців галузі знань 0306 Менеджмент І адміністрування, для спеціальності 03060101 Менеджмент організацій І адміністрування (за видами економічної діяльності)
 Скачать 1.07 Mb.
|
|
ТЕМА 2. ПЛАНУВАННЯ У МАЛОМУ БІЗНЕСІ ПЛАН 2.1. Способи організації підприємства 2.2. Класифікація форм власності та організаційно-правових форм господарювання Література: 1. Управління малим бізнесом: Підручник. / Укладачі: О.В. Долгальова, О.В. Балабенко – Макіївка: ТОВ «Цифрова типографія», 2011. – 298 с.. 2. Виноградська А. М. Основи підприємництва: навч. посібник. – 2-ге видання, перероб. і допов. – К.: Кондор, 2005. – 544 с. 3. Хозяйственный кодекс Украины // Ведомости Верховной Рады. – 2003. - № 18, 19-20, 21-22. 4. Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року N 1576-XII. 5. Державний класифікатор «Класифікація форм власності» 6. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 р. № 326 «Про Концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики». 2.1. Способи організації підприємства Підприємець, приймаючи рішення про практичне втілення своєї ідеї, повинен володіти інформацією про способи організації бізнесу. Є три способи увійти у світ бізнесу: - почати на порожньому місці; - купити діючу фірму; - придбати франшизу. 1. Створення нового підприємства Почати бізнес із нуля – це найважчий шлях. Гарна ідея допоможе Вам досягти успіху. Добре, якщо у Вас є досвід у справі, якою Ви будете займатися. Багато з тих, хто досягають успіху, вже мали досвід, і це допомогло їм звести ризик до мінімуму. Вони починають із того, що вміють робити добре, змушують працювати капітал завдяки налагодженим професійним зв’язкам. На практиці, під час переходу до ринкових відносин у будівельній галузі існує тенденція «реанімації» нерентабельних підприємств. Для ефективної діяльності цих підприємств були проведені наступні дії: спочатку вони були розділені на окремі підрозділи, а потім на основі наявних професійних кадрів на підприємстві та можливої наявності механізмів, розроблені заходи з оновлення діяльності. Такі підприємства було реанімовано та вони почали успішно працювати. Коли людина вирішуєте, що вона готова почати власний бізнес, часто дійсно важко визначитися: як же бути? Спочатку необхідно дуже чітко уявляти, який бізнес Ви хочете мати. Тобто він повинен задовольняти Вас прибутковістю та відповідати Вашим навичкам і знанням. У деяких випадках, якщо Ви не маєте досвіду, це може негативно позначитися на управлінні купленим бізнесом. Але, наприклад, жодним чином не обмежить Вас у тому, щоб почати свою справу з нуля. 11 Як тільки Ви визначитеся з типом бізнесу, яким Ви захочете займатися, наступний крок - з‘ясування ситуації на ринку обраного типу бізнесу. Переваги нового бізнесу: o Ви не повинні слідувати певним правилам. Ви робите ваші власні правила. o Ви не повинні хвилюватися щодо клієнта, якщо він не захоче в майбутньому продовжувати договір (а таке може трапитися і Ви втратите бізнес). o Ви не повинні платити будь-які платежі (роялті, вартість франшизи тощо). У своєму бізнесі Ваш прибуток - це Ваш прибуток. o У більшості випадків Ви будете мати більш низькі витрати. o Ви самі вибираєте, з ким Вам працювати. Недоліки нового бізнесу Ніякої підтримки. Надія тільки на себе. Ні Вас, ні Ваших співробітників ніхто нічому вчити не буде — все доведеться пізнавати самостійно. Ваш бренд нікому не відомий, та потрібно багато часу і сил для розвитку імені. 2. Придбання діючого підприємства Одним із варіантів почати власний бізнес є придбання вже існуючого бізнесу. Існує ряд позитивних моментів при покупці вже існуючого бізнесу. Найголовніше це те, що Вам не доведеться придумувати, чим Ви будете займатися, який товар або послугу пропонуватимете на ринку. Також, не менш важливо — Ви відразу одержуєте технологію бізнесу — постачальники, канали збуту, штат співробітників, вже існуючі грошові потоки, так само під існуючий бізнес легше одержати фінансування. Вам потрібно буде або просто контролювати бізнес, або ж направити свої сили на його вдосконалення. Але разом з позитивними моментами існують і негативні, ще небезпечніші моменти. До негативних моментів відноситься те, що як правило, кількість грошових коштів, сплачуваних за такий вхід в бізнес складає пристойну суму, причому сума ця складається, як правило, з наступних складових: вартість майна (звичайно беруть залишкову вартість,або вартість майна з урахуванням зносу, якщо неможливо обчислити реальну залишкову вартість), вартість всіх оборотних коштів, що знаходяться у розпорядженні компанії за мінусом зобов'язань компанії, тобто її заборгованостей і плюс ще «декілька». Це «декілька» — найцікавіше. Воно, як правило, і складає основний прибуток того, хто продає бізнес, і основні інвестиційні витрати того, хто купує. Це «декілька» складається також з двох складових. Перше — це гудвіл. Гудвіл — це таке поняття, як «крутизна» компанії, тобто її положення на ринку, відносини з постачальниками, її бренд, рівень фахівців компанії, і ще багато чого, в різних ситуаціях по-різному. Друге — це компенсація за майбутній прибуток, як правило, вважають за термін від 6 місяців до року. Тобто вважають так — скільки чистого прибутку приносить бізнес в місяць та множать його на 6 — 12 разів. Це загальний підхід, який існує зараз при продажі та покупці бізнесу. Купуючи бізнес, Вам необхідно правильно прорахувати, перевірити вартість, яку просить продавець за свій бізнес. Якщо перші складові можна легко взяти з бухгалтерських та оперативних звітів (не завжди компанії показують прибуток офіційно, тому необхідно дивитися ще і внутрішню звітність), то ось з частиною «декілька» виникають трудності. Оскільки продавець хоче продати подорожче, а покупець — купити дешевше. 12 Найважче в процесі покупки бізнесу — це процес визначення гудвіла, а також перевірка та прогноз середньомісячного прибутку. Оскільки найважливіше для бізнесу — це можливість заробляти, генерувати дохід, тому на етапі перевірки бізнесу обов'язково ретельно перевірте доходи компанії. Який середньодобовий виторг, чи сильно він відрізняється днями, чи є сезонність. Візьміть для перевірки документи за останні три роки. Дуже буде корисним взяти та проглянути такі документи як: платіжні відомості, рахунки, книги продажів, вони можуть сказати про існуючий бізнес більше, ніж просто баланс та звітність. Дуже важливо також пам'ятати ще про один момент — навіщо або чому власник продає цей бізнес? Тому, якщо Вам запропонували купити бізнес, або Ви знайшли десь пропозицію, то Вам необхідно вияснити, чому продається бізнес. Якщо Ви запитаєте у продавця, він Вам звичайно скаже, але не завжди правду. Тому обов'язково поговорите з іншими людьми, що мають інформацію, краще з різними, та спробуйте зіставити одержану інформацію. Наведіть довідки у друзів, у знайомих, підприємців, адвокатів, банків, консультантів. Поговоріть з постачальниками або дистриб'юторами, що працюють в тому бізнесі, який Ви зібралися купувати. В загалом більше зберіть зовнішньої інформації. Так само не зайвим буде і стратегічний аналіз бізнесу, який Ви придбаєте. Може бути, що з'явилась інформація про те, що його (бізнесу) може скоро просто не бути. Це можуть бути різні законодавчі заборони, на ринок можуть заходити великі конкуренти, які з часом витіснять з ринку інших гравців (до речі дуже поширена така ситуація у нас в країні — коли в регіон заходить державна мережа — все - кінець місцевому бізнесу). Якщо ж Ви ніколи не купували бізнес, у Вас немає власного бізнесу, немає досвіду ведення бізнесу, чи спеціальних знань, то найвірніший варіант придбати бізнес і при цьому забезпечити себе — це скористатися послугами так званих бізнес-брокерів, що спеціалізуються на купівлі- продажу готового бізнесу, компаній. Проте тут потрібно розуміти, що доведеться сплатити послуги таких компаній, хоча часто вони мають процент саме з продажу бізнесу, але такі послуги як оцінка бізнесу доведеться оплачувати, швидше за все, Вам. Якщо Вам все підійшло, і Ви готові придбати бізнес, поклопочіться також про правильне юридичне оформлення операції, як правило, брокер такі послуги також надає, але я б радив би удатися до допомоги незалежного юриста, або юридичної компанії, в ідеалі, звичайно, добре було б, що б юрист був Ваш знайомий або товариш. При оформленні бізнесу, що придбається, уважно проконтролюйте, перехід права володіння бізнесом, оформляйте простим та зрозумілим договором купівлі-продажу часток або акцій. Не піддайтеся на сумнівні схеми придбання бізнесу. Найголовніша порада — пропрацюйте договір купівлі-продажу з урахуванням нижче приведених нюансів: Визначення чітке, що передається, ким і кому, за якою ціною. Вкажіть всі розстрочки та зобов'язання, які ви готові прийняти при здійсненні покупки. Обов'язково вкажіть спосіб оплати операції, терміни, яким чином буде проводитися оплата, відстрочення або розстрочки. Вкажіть гарантії продавця щодо надійності наданої інформації, та додаткові умови, на випадок якщо ця інформація виявиться неточною або недостовірною. Пропрацюйте нюанси відносно управління бізнесом — від моменту підписання договору та до моменту зміни власника, метод передачі володіння, та будь-які обумовлені обов'язки продавця 13 після здійснення покупки. Підстрахуйте себе тим, що пропишете нюанси у разі втрат або пошкоджень, які можуть трапитися з бізнесом між моментом підписання договору та закінченням операції. Дуже важливо визначити пункт, який обмежуватиме можливість продавця конкурувати з бізнесом, що продається, після здійснення операції, або обмежувати право продавця створити згодом такий же бізнес. Вкажіть штрафні санкції, які будуть накладені на продавця, в тому разі якщо надана їм інформація виявиться помилковою. Визначте та вкажіть величину страхового внеску, яку ви як покупець готові виплатити, і яка буде гарантією того, що всі обумовлені умови будуть вами виконані. Ось у принципі і всі головні моменти. Вони, звичайно, загальні, та в житті кожна операція вимагає особливої уваги. Конкретна операція — це унікальна ситуація, не схожа на інші, та вимагає уважного і ретельного прорахунку. Не поспішайте з ухваленням рішення, все прорахуйте та перевірте ще раз кілька разів. Вас повинне завжди насторожувати, якщо продавець поводиться подібно — «Хапай мішки — вокзал відходить». Ухвалюйте рішення, ґрунтовно, все подумавши та перевіривши ще раз. 3. Придбання франшизи Як правильно оцінити вигоду від придбання франшизи. Покупка франшизи є одним з найнадійніших способів почати свою справу. Можливо, це найдешевший шлях в бізнесі, але, враховуючи підтримку з боку власника компанії, він може стати для Вас найлегшим способом відкриття свого підприємства. Суть франшизи досить проста. Компанія, що добилася успіху у виробництві певних видів товарів або наданні яких-небудь послуг, збирається розширити рамки своєї господарської діяльності. Замість того, щоб відкривати свої філіали в різних місцях, ця компанія стає "franchisоr", тобто вона продає свій господарський досвід та створену ринкову репутацію іншим компаніям або окремим особам. Що таке франшиза? Оскільки організація бізнесу за рахунок покупки франшизи є для України справою новою та незвичною, з часом, ймовірно, одна із згаданих назв міцно увійде до української мови. Тоді відпаде необхідність робити із цього приводу спеціальні обмовки. Франшиза - це результат співпраці, при якому незалежні підприємці продають на ринку товари або послуги відомої фірми на основі ліцензії. Франчайзер - це відома фірма, що передає право самостійному підприємцю продавати на ринку товари або послуги, використовуючи її товарний знак. Франчайзі - це підприємець, якому передається право продавати на ринку товари або послуги відомої фірми, використовуючи її товарний знак. Щоб придбати франшизу, європейський підприємець повинен зробити перший грошовий внесок в розмірі від десяти тисяч до мільйона доларів. Сума оплати залежить від умов, поставлених фірмою, що продає франшизу. Слід мати на увазі, що в даному випадку йдеться лише про початковий разовий платіж. Надалі доведеться періодично робити певні відрахування з суми продажів. Пошук франшизи Де можна одержати дані про ті компанії, які займаються продажем франшиз? Часто ці компанії дають рекламні оголошення в газетах або спеціалізованих журналах, присвячених питанням бізнесу. 14 У Великобританії, наприклад, з 1977 р. діє Франчайзінговая Асоціація. В Україні в даний час також створюються подібні організації. Можна зв'язатися напряму з тими компаніями, які продають свої товари або послуги на основі франшизи. Існує близько 350 таких компаній, що пропонують франшизи на товари та послуги, починаючи від весільних аксесуарів та закінчуючи бухгалтерською справою і комп'ютерами. Тому не слід обмежувати себе можливістю покупки франшизи тільки в області швидкого приготування продуктів харчування. Хоча, треба визнати, саме ця сфера в першу чергу асоціюється з придбанням франшизи. Необхідно з'ясувати у франчайзера три основні питання: - вид товарів або послуг, які Вам пропонують придбати; - наявність необхідних допоміжних посібників та інструкцій з експлуатації, а також можливість навчання поводженню з пропонованим товаром; - заходи рекламної підтримки та стимулювання збуту з боку компанії, що продає франшизу. Остерігайтеся франчайзеров, які просять дуже високу ціну, але насправді не забезпечують необхідної підтримки, а також тих, хто запрошує помірну ціну, але нічого не в змозі Вам запропонувати. Додаткова інформація про франшизи - Більшість франшиз дає Вам ексклюзивне право на продаж товарів або послуг на вказаній Вами території. Це може бути ціла країна, а може бути і невеликий міський район. - Проте не спокушайтеся: франшиза не є панацеєю від ринкової конкуренції. Інші компанії, що пропонують схожі з Вашими товари або послуги, нарівні з Вами можуть розвернути комерційну діяльність на тій території, на яку розповсюджується дія купленої Вами франшизи. - Перш ніж витратити гроші, тверезо оціните той ринок, на якому Вам належить працювати. - Перевірте, чи немає поблизу компаній, що пропонують аналогічні Вашим товари або послуги. - Запитайте членів своєї сім'ї та своїх друзів, чи не зазнавали вони трудності при покупці пропонованих Вами товарів або послуг. - Проведіть невелике маркетингове дослідження на вибраній території. Поговоріть з перехожими на вулиці та з'ясуйте їх думку про товари або послуги, які Ви збираєтеся запропонувати. Якщо Ви залишилися задоволені результатами аналізу вашого ринку, починайте продумувати питання для франчайзингової компанії. а) Як давно була створена компанія? б) Чи можете Ви одержати список власників франшизи? в) Скільки франшиз у минулому спіткала невдача? г) Чи працюють в компанії особи, які раніше були пов'язані з ліквідованими або збанкрутілими підприємствами? д) У скільки обійдеться покупка франшизи? є) Що входить в ціну? ж) Що є навчанням, що надається компанією? з) Яку підтримку одержить франчайзі від франчайзера? і) Чи бували з боку банків випадки відмов надати позику для покупки франшизи? к) Яким чином франчайзер одержує гроші від франчайзі? Чи стягуються вони у вигляді 15 фіксованих періодичних відрахувань або ж у вигляді певної платні за товари, що поставляються франчайзером? л) Чи зможете Ви продати франшизу, якщо вирішите зайнятися новим видом бізнесу? м) Чи може франчайзер надати Вам яку –небудь допомогу в пошуку приміщення? н) Чи може франчайзер надавати своєму франчайзі, у міру розвитку його бізнесу, консультації, пов'язані з управлінням фінансами? о) За яких умов франшиза може бути анульована: з боку франчайзингової компанії та з боку франчайзі? Дійте обережно! Чого вам слід побоюватися? - Не підписуйте ніяких угод до тих пір, поки їх ретельно не вивчить Ваш юрист. - Не вносіть грошей, не переконавшись спочатку в благонадійності фірми, з якою Ви маєте справу. - Будьте особливо обережні, якщо у Ваші обов'язки входить оплата товарів, що поставляються Вам франчайзинговою компанією. Не погоджуйтеся на щорічну закупівлю товарів. - Погоджуйтеся на щорічні фіксовані відрахування лише в тому випадку, якщо при цьому враховуватимуться результати Вашої комерційної діяльності. Для отримання необхідної інформації краще всього проконсультуватися з власником франшизи, який працює недалеко від Вас, особливо, якщо він вже встиг накопити певний господарський досвід. Якщо він не захоче з Вами спілкуватися, можливо, його відносини з франчайзинговою компанією не зовсім в порядку. Слід виявити обачність і в тому випадку, якщо Ви раптом помітили якісь зміни в діях франчайзі. Якщо хтось купив франшизу, а потім позбавився її, спробуйте з'ясувати, чому він це зробив. Тепер Ви можете ухвалити рішення щодо покупки франшизи. Не забувайте про те, що починати свій бізнес з покупки франшизи - справа достатньо дорога. Але купивши хорошу франшизу, Ви тим самим закладете міцні основи для свого бізнесу. Надалі Вам доведеться витратити немало часу і зусилля для розвитку своєї справи. Франшиза не приносить грошей автоматично. Вашими союзниками в світі бізнесу повинні стати розсудливість і обережність. 2.2. Класифікація форм власності та організаційно-правових форм господарювання Державний класифікатор «Класифікація форм власності» (КФВ), розроблено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 р. № 326 «Про Концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики». Класифікатор призначено для використання органами державного управління та іншими користувачами для обліку, збирання та оброблення статистичної та адміністративної інформації щодо державної реєстрації, аналізу та узагальнення результатів економічної діяльності суб'єктів господарської (у т. ч. підприємницької діяльності), ведення державних реєстрів: Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, Реєстру корпоративних прав держави та інших за формами власності. Класифікацію форм власності рекомендується використовувати разом з державним класифікатором ДК 002:2004 «Класифікація організаційно-правових форм 16 господарювання» (КОПФГ). Об'єктами класифікації в КФВ є форми власності, встановлені чинним законодавством: Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України. Структурно класифікація складається з двозначних цифрових кодів та назв форм власності. Ведення КФВ здійснює Державний комітет статистики України. Класифікація форм власності приведена у табл. 2.1. Таблиця 2.1 Класифікація форм власності Код Назва 10 Приватна власність 31 Державна власність 32 Комунальна власність Організаційно-правова форма господарювання - форма здійснювання господарської (зокрема підприємницької) діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності за зобов'язаннями підприємства (організації), порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності тощо. Загальновідомі декілька основних організаційно-правових форм господарювання, але не усі вони можуть використовуватися в будівельному підприємництві. До об’єктів організаційно-правових форм господарювання в підприємництві, відносяться: 1. Підприємства – самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково- дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому згідно законодавства України. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб. До підприємств відноситься: 1.1. Фермерське господарство – форма підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства. 1.2. Приватне підприємство – підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи. 2. Господарські товариства – підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та (або) громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. 17 До господарських товариств належать: товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства, акціонерні товариства. Регламентуються господарські товариства Законом України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року № 1576-XII. 2.1. Товариство з обмеженою відповідальністю – господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів. Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім стандартних відомостей, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю. До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного фонду грошей підтверджується документами, виданими банківською установою. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, та в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди. Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді. Збори учасників товариства обирають голову товариства. До компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить: а) встановлення розміру, форми та порядку внесення учасниками додаткових вкладів; б) вирішення питання про придбання товариством частки учасника; в) виключення учасника з товариства. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів. Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники 18 учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь- хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників. Збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом. Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою зборів учасників товариства. Контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що утворюється зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше 3 осіб. Члени дирекції (директор) не можуть бути членами ревізійної комісії. Учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере. Рис. 2.1. Переваги та недоліки товариства з обмеженою відповідальністю ПЕРЕВАГИ НЕДОЛІКИ Необмежена відповідальність Труднощі з розподілом прибутку Несумісність інтересів партнерів Труднощі з ліквідацією Більш ширші фінансові можливості Спеціалізація в менеджменті Велика свобода та оперативність дій Відсутність спеціальних податків 19 2.2. Товариство з додатковою відповідальністю – - товариство, статутний фонд якого поділено на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а за недостатністю цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах. До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються норми товариства з обмеженою відповідальністю. 2.3. Повне товариство – товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Установчий договір про повне товариство, повинен визначати розмір частки кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення вкладів, форму їх участі у справах товариства. Ведення справ повного товариства здійснюється за загальною згодою всіх учасників. Ведення справ товариства може здійснюватися або всіма учасниками, або одним чи кількома з них, які виступають від імені товариства. В останньому випадку обсяг повноважень учасників визначається дорученням, яке повинно бути підписано рештою учасників товариства. Якщо в установчому договорі визначаються декілька учасників, які наділяються повноваженнями на ведення справ товариства, то передбачається, що кожен з них може діяти від імені товариства самостійно. В установчому договорі може бути відзначено, що такі учасники мають право вчиняти відповідні дії лише спільно. Учасники, яким було доручено ведення справ повного товариства, зобов'язані надавати решті учасників на їх вимогу повну інформацію про дії, що виконуються від імені та в інтересах товариства. Повноваження учасника на ведення справ товариства припиняються повністю або частково з припиненням діяльності самого товариства у зв'язку з відмовою учасника від доручення чи скасуванням доручення на вимогу хоча б одного з решти учасників. Передача учасником повного товариства своєї частки (її частини) іншим учасникам цього товариства або третім особам може бути здійснена лише за згодою всіх учасників. При реорганізації юридичної особи, учасника повного товариства, або смерті громадянина, учасника повного товариства, правонаступник (спадкоємець) має переважне право вступу до товариства за згодою решти учасників. Правонаступник (спадкоємець) несе відповідальність за борги учасника, що виникли за час діяльності товариства, перед повним товариством, а також за борги товариства перед третіми особами. У разі відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до повного товариства або відмови товариства у прийнятті правонаступника (спадкоємця) йому виплачують вартість частки, що належить реорганізованій юридичній особі (спадкоємцю), розмір якої визначається на день реорганізації (смерті) учасника. В цих випадках відповідно зменшується розмір майна товариства, вказаний в установчому договорі. Учасники повного товариства не вправі від свого імені та в своїх інтересах здійснювати угоди, однорідні з цілями діяльності товариства, а також брати участь у будь-яких товариствах (крім акціонерних товариств), які мають однорідну з повним товариством мету діяльності. Учасник повного товариства, що було створено на невизначений строк, може в будь-який 20 час вийти з товариства, попередивши про це не пізніш як за 3 місяці. Якщо при виході учасника з повного товариства це товариство зберігається, то учаснику виплачується вартість його внеску відповідно до балансу, складеного на день виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частина прибутку, одержаного товариством у даному році. Майно, передане учасникам товариства тільки для користування, повертається в натуральній формі без винагороди. Якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна не вистачає для сплати всіх боргів, за товариство у недостатній частині несуть солідарну відповідальність його учасники усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства України може бути звернено стягнення. Учасник товариства відповідає за борги товариства незалежно від того, виникли вони після чи до його вступу до товариства. Учасник, який сплатить повністю борги товариства, вправі звернутися з регресивною вимогою у відповідній частині до решти учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїй частці у майні товариства. 2.4. Командитне товариство – товариство, в якому разом з одним або більше учасників, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників). Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства. Установчий договір про командитне товариство, крім стандартних умов повинен включати розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, форму їх участі у справах товариства. Вкладник може вступити до командитного товариства шляхом внесення грошових або матеріальних вкладів. Вкладники командитного товариства мають право: - діяти від імені командитного товариства тільки у разі наявності доручення і згідно з ним; - вимагати першочергового повернення вкладу (ніж учасникам з повною відповідальністю) у разі ліквідації товариства; - вимагати подання їм річних звітів і балансів, а також забезпечення можливості перевірки правильності їх складення. Вкладники командитного товариства повинні вносити вклади та додаткові внески у розмірі, способами і у порядку, передбаченими установчим договором. Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50 відсотків майна товариства, зазначеного в установчому договорі. На момент реєстрації командитного товариства кожний з вкладників повинен внести не менше 25 відсотків свого внеску. Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю. У командитному товаристві, де є тільки один учасник з повною відповідальністю, управління справами здійснюється цим учасником самостійно. Вкладники не вправі перешкоджати діям учасників з повною відповідальністю по 21 управлінню справами командитного товариства. Якщо вкладник командитного товариства укладає угоду від імені і в інтересах товариства без відповідних повноважень, то у разі схвалення його дій командитним товариством він разом з учасниками з повною відповідальністю відповідає за угодою перед кредиторами усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. Якщо схвалення не буде одержано, вкладник відповідає перед третьою особою самостійно усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. Вкладник командитного товариства відповідає за борги товариства, які виникли до його вступу у товариство, перед третіми особами в тому ж порядку, як і інші вкладники. Командитне товариство припиняється також у разі вибуття всіх учасників з повною відповідальністю. При вибутті усіх вкладників учасники з повною відповідальністю вправі замість ліквідації товариства перетворити його в повне товариство. У цьому випадку, як і у разі ліквідації товариства, необхідно внести відповідні зміни до установчого договору і державного реєстру. Наявні у командитного товариства грошові кошти, включаючи і виручку від продажу його майна при ліквідації, після розрахунків з оплати праці найманих працівників товариства та виконання обов'язків перед банками, бюджетом, іншими кредиторами у першу чергу розподіляються між вкладниками для повернення їм їх вкладів, а потім між учасниками з повною відповідальністю у порядку та на умовах, передбачених цим Законом та установчим договором. У разі недостатності коштів товариства для повного повернення вкладникам їх вкладів наявні кошти розподіляються між вкладниками відповідно до їх долі у майні товариства. 2.5. Акціонернимвизнається товариство(корпорація), яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства. До акціонерних товариств належать: публічне акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; приватне акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками та не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні особи та громадяни. Акціонерне товариство має право випускати цінні папери відповідно до вимог, встановлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Не пізніше ніж через шість місяців після реєстрації випуску акцій акціонерне товариство зобов'язано видати акціонерам акції (сертифікати акцій). Приватне акціонерне товариство має право випускати лише іменні акції. Акції купуються учасниками при створенні акціонерного товариства на підставі договору з його засновниками, а при додатковому випуску акцій у зв'язку із збільшенням статутного фонду - з товариством. Акція може бути придбана також на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у 22 порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб та з інших підстав, передбачених законодавством. При створенні акціонерного товариства акції можуть бути розповсюджені шляхом відкритої підписки на них (у публічних акціонерних товариствах) або розподілу всіх акцій між засновниками (у приватних акціонерних товариствах). Відкрита підписка на акції при створенні акціонерного товариства організується засновниками. Засновники в будь-якому випадку зобов'язані бути держателями акцій на суму не менше 25 відсотків статутного фонду та строком не менше двох років. Засновники публічного акціонерного товариства (емітенти) зобов'язані опублікувати відповідно до вимог чинного законодавства інформацію про випуск акцій, зміст та порядок реєстрації якої встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Строк відкритої підписки на акції не може перевищувати 6 місяців. Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10 відсотків вартості акцій, на які вони підписалися, після чого засновники видають їм письмове зобов'язання про продаж відповідної кількості акцій. Акціонерне товариство має право викупити у акціонера оплачені ними акції тільки за рахунок сум, що перевищують статутний фонд, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Вказані акції повинні бути реалізовані або анульовані у строк не більше одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування та визначення кворуму на загальних зборах акціонерів провадиться без урахування придбаних акціонерним товариством власних акцій. Акціонер у строки, встановлені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства, зобов'язаний оплатити повну вартість акцій. У разі несплати у встановлений строк акціонер, якщо інше не передбачено статутом товариства, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних від суми простроченого платежу. При несплаті протягом 3 місяців після встановленого строку платежу акціонерне товариство має право реалізувати ці акції в порядку, встановленому статутом товариства. Акціонерному товариству забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з його господарською діяльністю. Установчі збори акціонерного товариства скликаються у строк, зазначений у повідомленні, але не пізніше двох місяців з моменту завершення підписки на акції. Установчі збори акціонерного товариства вирішують такі питання: а) приймають рішення про створення акціонерного товариства і затверджують його статут; б) приймають або відхиляють пропозицію про підписку на акції, що перевищує кількість акцій, на які було оголошено підписку (у разі прийняття рішення про підписку, що перевищує розмір, на який було оголошено підписку, відповідно збільшується передбачений статутний фонд); в) зменшують розмір статутного фонду у випадках, коли у встановлений строк підпискою на акції покрита не вся необхідна сума, вказана у повідомленні; г) обирають раду акціонерного товариства (спостережну раду), виконавчий та контролюючий орган акціонерного товариства; д) вирішують питання про схвалення угод, укладених засновниками до створення акціонерного товариства; е) визначають пільги, що надаються засновникам; 23 є) затверджують оцінку вкладів, внесених у натуральній формі; ж) інші питання відповідно до установчих документів. Статут акціонерного товариства, крім стандартних відомостей, повинен містити відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань з викупу акцій, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року. Акціонерне товариство має право збільшувати статутний фонд, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю не нижче номінальної. Збільшення статутного фонду здійснюється в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції або збільшення номінальної вартості акцій. Акціонери користуються переважним правом на придбання додатково випущених акцій. У голосуванні про затвердження результатів підписки на додатково випущені акції беруть участь особи, які підписалися на ці акції. Рішення про зменшення статутного фонду акціонерного товариства приймається у тому ж порядку, що і про збільшення його статутного фонду. Зменшення статутного фонду здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій. Акціонерне товариство відшкодовує власнику акцій збитки, пов'язані із змінами статутного фонду. Спори щодо відшкодування цих збитків вирішуються судом. Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та класу акцій, власниками яких вони є. Брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть і члени виконавчих органів, які не є акціонерами. Акціонери (їх представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Реєстрація акціонерів (їх представників), які прибули для участі у загальних зборах, здійснюється згідно з реєстром акціонерів у день проведення загальних зборів виконавчим органом акціонерного товариства або реєстратором на підставі укладеного з ним договору. Цей реєстр підписується головою та секретарем зборів. Реєстрація акціонерів - власників акцій на пред'явника здійснюється на підставі пред'явлення ними цих акцій (сертифікатів акцій) або виписок з рахунку у цінних паперах. Право участі у загальних зборах акціонерів мають особи, які є власниками акцій на день проведення загальних зборів (крім випадку проведення установчих зборів). Про проведення загальних зборів акціонерів держателі іменних акцій повідомляються персонально передбаченим статутом способом. До скликання загальних зборів акціонерам повинна бути надана можливість ознайомитись з документами, пов'язаними з порядком денним зборів. Загальні збори не вправі приймати рішення з питань, не включених до порядку денного. Голосування на загальних зборах акціонерів проводиться за принципом: одна акція - один голос. Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік, якщо інше не передбачено статутом товариства. 24 В акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися рада акціонерного товариства (спостережна рада), яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність правління. У роботі ради акціонерного товариства (спостережній раді) з правом дорадчого голосу беруть участь представники профспілкового органу або іншого уповноваженого трудовим колективом органу, який підписав колективний договір від імені трудового колективу. В акціонерному товаристві, яке налічує понад 50 акціонерів, створення ради акціонерного товариства (спостережної ради) обов'язкове. Члени ради акціонерного товариства (спостережної ради) не можуть бути членами виконавчого органу та ревізійної комісії. Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом. Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається відповідно до статуту акціонерного товариства. Правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів та ради акціонерного товариства (спостережної ради). Загальні збори можуть винести рішення про передачу частини належних їм прав до компетенції правління. Правління підзвітне загальним зборам акціонерів та раді акціонерного товариства (спостережній раді) та організує виконання їх рішень. Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається згідно із статутом акціонерного товариства. Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління акціонерного товариства здійснюється ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів. Членами ревізійної комісії не можуть бути члени правління, ради акціонерного товариства (спостережної ради) та інші посадові особи. Порядок діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад затверджуються загальними зборами акціонерів згідно із статутом товариства. Перевірки фінансово-господарської діяльності правління проводяться ревізійною комісією за дорученням загальних зборів, ради акціонерного товариства (спостережної ради), з її власної ініціативи або на вимогу акціонерів, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів. Ревізійній комісії акціонерного товариства повинні бути подані всі матеріали, бухгалтерські або інші документи і особисті пояснення посадових осіб на її вимогу. Рис. 2.2. Переваги та недоліки акціонерного товариства ПЕРЕВАГИ НЕДОЛІКИ Подвійне оподаткування Розбіжності між функціями власності та контролю Потенційні можливості для зловживань Труднощі з ліквідацією Значні фінансові можливості Обмежена відповідальність Переваги великих розмірів корпорації Дуже тривалий період функціонування 25 3. Інші організаційно-правові форми 3.1. Підприємець - фізична особа, яка є громадянином України, іноземним громадянином, особою без громадянства, що здійснює підприємницьку діяльність. Громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи. Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення. Рис. 2.3. Переваги та недоліки підприємця – фізичної особи Кожна організаційно-правова форма господарювання має свою класифікацію, що наведена у табл. 2.2. Таблиця 2.2 Класифікація організаційно-правових форм господарювання Код Назва 100 Підприємства 110 Фермерське господарство 120 Приватне підприємство 200 Господарські товариства 230 Акціонерне товариство 231 Публічне акціонерне товариство 232 Приватне акціонерне товариство 240 Товариство з обмеженою відповідальністю 250 Товариство з додатковою відповідальністю 260 Повне товариство 270 Командитне товариство 910 Підприємець - фізична особа ПЕРЕВАГИ НЕДОЛІКИ Повна відповідальність підприємця Обмежені фінансові можливості Відсутність спеціалізованого менеджменту Невизначеність термінів функціонування Відносна простота заснування та ліквідації фірми Повна самостій- ність, свобода й оперативність Максимум спонукальних мотивів діяльності Конфіденційність діяльності 26 Підсумки теми Підприємець, приймаючи рішення про практичне втілення своєї ідеї, повинен володіти інформацією про способи організації бізнесу. Є три способи увійти у світ бізнесу: 1. Почати бізнес із нуля – це найважчий шлях. Гарна ідея допоможе Вам досягти успіху. Добре, якщо у Вас є досвід у справі, якою Ви будете займатися. Багато з тих, хто досягають успіху, вже мали досвід, і це допомогло їм звести ризик до мінімуму. Вони починають із того, що вміють робити добре, змушують працювати капітал завдяки налагодженим професійним зв’язкам. На практиці, під час переходу до ринкових відносин у будівельній галузі існує тенденція «реанімації» нерентабельних підприємств. Для ефективної діяльності цих підприємств були проведені наступні дії: спочатку вони були розділені на окремі підрозділи, а потім на основі наявних професійних кадрів на підприємстві та можливої наявності механізмів, розроблені заходи з оновлення діяльності. Такі підприємства було реанімовано та вони почали успішно працювати. 2. Купити діюче підприємство. Придбання діючого підприємства істотно знижує ризик – за умови, що Ви попередньо ретельно оцінили його стан і можливості. Купуючи фірму, Ви відразу здобуваєте функціонуючу будівельну систему виробництва, будівельних матеріалів або надання будівельних послуг. Тоді не треба прикладати зусилля на залучення клієнтури, підбір та підготовку кадрів. Таке підприємство набагато легше фінансувати, тому що гарантією для кредиторів служать минуле фірми і її активи. Тому можна відразу сконцентрувати увагу на поліпшення роботи фірми. У будівельній сфері найчастіше купують діючі будівельні підприємства, що збанкрутували, або підприємства, які мають погрози кризового характеру. До таких кризових погроз можна віднести: - втрати ринків, клієнтури; - зниження обороту реалізації внаслідок зниження попиту на будівельну продукцію або послуги; - застаріла технологія виробництва, будівництва об’єктів; - неплатоспроможність; - неефективний менеджмент; - вплив інфляції; - збільшення цін на сировину й матеріали й ін. Придбання підприємства оформляється договором купівлі-продажу. До його підписання сторонами повинна бути складена наступна документація: - акт інвентаризації; - бухгалтерський баланс; - висновок незалежного експерта про склад і вартість підприємства; - перелік всіх боргів, зобов’язань з вказівкою кредиторів; їх характер, розмір та строки виконання їх вимог; - інші документи, які можуть бути зв’язані з купівлею-продажем. Всі ці документи являються невід’ємною частиною договору. У цьому випадку підприємець повинен урахувати такі фактори: дія підприємства на привабливому ринку можливість стабілізувати фінансову діяльність (залучення інвесторів), а надалі розвивати виробничу діяльність успішно. 3. Франшиза, як спосіб організації своєї справи. Франшиза (ліцензія) – організаційна 27 форма в бізнесі, що дає індивідуальному підприємцеві право на реалізацію будівельної продукції, виконання робіт або послуг великої фірми, яка зарекомендувала себе на ринку. При організації «своєї справи» можна вкласти капітал у франшизу, тобто ліцензію, що дає можливість використати імідж і марку великої компанії та реалізувати будівельну продукцію або послуги і виконувати роботи в певному регіоні. За це право ліцензіат (власник організації) – як правило, власник дрібної фірми – платить ліцензіарові (компанія, що надала франшизу), первісний внесок, а згодом – і щомісячну плату. Існують три основних типи франшизи: - на збут готової продукції, в тому числі закінчених будівельних та введених в експлуатацію об’єктів. Ліцензіат платить ліцензіарові за право продавати будівельну продукцію з його торговельною маркою. Він купує продукцію у ліцензіара і перепродає її замовникам; - на виробництво БМР. Ліцензіат одержує від материнської компанії право на виробництво цих робіт та їх оплату, причому він використовує матеріальні ресурси, куплені в цієї компанії (наприклад, виконання видів робіт і конструкцій); - на вид діяльності. Ліцензіат придбає право на відкриття власної фірми з використанням назви ліцензіара зі збереженням профілю її діяльності (наприклад, будівництво офісів, котеджів, кафетеріїв і ін.). У будівельній галузі при створенні бізнесу такий спосіб організації бізнесу користується попитом. 4. Основними формами організації підприємницької діяльності в ринковій економіці є одноосібні володіння, партнерства і корпорації. 5. Кожна з трьох основних організаційно-правових форм підприємництва має переваги і недоліки (обмеження), які враховує підприємець, розпочинаючи свою справу. Вибір організаційної форми підприємництва залежить від мети та фінансових потреб конкретного напряму підприємницької діяльності. 6. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Питання для самоперевірки 1. Назвіть ознаки, що відрізняють одну організаційно-правову форму підприємницької діяльності від інших. 2. Назвіть переваги та недоліки одноосібного володіння. 3. Назвіть переваги та недоліки партнерства (товариства). 4. Які способи організації бізнесу існують? 5. Охарактеризуйте переваги та недоліки розвитку бізнесу, що розпочатий з нуля. 6. Назвіть плюси та мінуси придбання готового бізнесу. 7. Що таке франшиза? Особливості ведення даного бізнесу. |